JW subtitle extractor

Вітаємо вас,
наші дорогі брати і сестри!
Сьогодні ми поговоримо про те,
як біблійні принципи допомагають нам
приймати мудрі рішення.
Але спершу поділюся з вами
приємними новинами.
Нещодавно відбулося
два спеціальних конгреси.
Один з них проходив з 23 по 25 травня
у Болівії, в місті Санта-Крус.
Це був найбільший конгрес
в історії Болівії.
На конгрес прибуло
понад 1900 делегатів
з близько 10 країн.
Найвища кількість присутніх
була 19 233.
277 осіб охрестилось.
Другий конгрес
проходив з 13 по 15 червня
у місті Тирана, в Албанії.
Найвища кількість присутніх
була 8987 осіб.
На конгрес прибуло
майже 2000 делегатів з 17 країн.
Для Албанії цей конгрес теж був
найбільшим у її історії.
На конгресі охрестилось 83 вісники.
Як приємно бачити, що брати і сестри
разом поклоняються Єгові!
У Псалмі 133:1
про єдність Божого народу сказано:
«Як же добре й приємно,
коли брати живуть разом у єдності!».
А тепер поговорімо,
що́ християни мають брати до уваги,
коли приймають рішення.
Чому краще
керуватися біблійними принципами,
аніж довгим списком правил?
Наведу вам простий приклад.
Коли ми були дітьми, наші батьки
встановлювали для нас правила.
Вони казали: «Коли переходимо дорогу,
тримай мене за руку».
Батьки встановили це правило,
щоб захистити нас від небезпек.
Але коли ми виросли, то перестали
тримати маму або тата за руку.
Чи небезпека на дорозі зникла? Ні!
Ми просто навчились
уважно дивитись ліворуч і праворуч
і переходити дорогу, коли безпечно.
Погодьтесь, було б дивно,
якби здоровий 30-літній чоловік
переходив дорогу,
тримаючи маму за руку.
Так само зрілим християнам
не потрібні правила на кожну ситуацію.
Ми керуємось біблійними принципами.
Для різних ситуацій
існують різні принципи.
Якщо Біблія прямо не каже,
як нам діяти,
то ми робимо так, як нам підказує
навчене Біблією сумління.
Як християни ставляться, наприклад,
до звичаїв чи символів,
які колись, ймовірно, були пов’язані
з фальшивим поклонінням?
Брати і сестри
живуть у 240 країнах і територіях.
Уявіть собі, скільки традицій і звичаїв
існує у цих країнах!
Як визначити,
чи якийсь символ або традиція
є прийнятними для християн?
Зрозуміти це нам допоможуть
три принципи.
1) Чи ми не образимо Єгову?
Ось що сказано у 2 Коринфян 6:17:
«“Тож вийдіть з-поміж них та відділіться,—
говорить Єгова,—
і більше не торкайтесь нечистого”,
“і тоді я вас прийму”».
Цей принцип чітко вказує на те,
що для християн неприйнятні
символи чи традиції,
пов’язані з фальшивою релігією
чи спіритизмом.
2) Як на наше рішення
відреагують брати і сестри в зборі?
У Римлян 14:19, 21 написано:
«Отже, намагаймося сприяти всьому тому,
що веде до миру і взаємного зміцнення».
«Ліпше не їсти м’яса, не пити вина
і не робити нічого такого,
через що твій брат може спіткнутися».
Навіть якщо традиція чи звичай
не є самі по собі поганими,
треба взяти до уваги, що про них думають
брати і сестри у зборі.
Ми у жодному разі
не хочемо свідомо поранити
почуття братів і сестер.
У той же час, як зрілі християни,
ми поважаємо право інших
приймати власні рішення,
керуючись навченим Біблією сумлінням.
3) Як до цього символу чи традиції
ставляться люди у нашій місцевості?
Яка біблійна підстава?
Прочитаймо
1 Коринфян 9:20, 21, 23:
«Для юдеїв я став юдеєм,
щоб придбати юдеїв,
для тих, хто під законом,—
тим, хто під законом
(хоча сам я не під законом),
щоб придбати і їх.
Для людей без закону
я став тим, хто без закону
(хоча я не живу без закону Бога,
оскільки перебуваю під законом Христа),
щоб придбати тих, хто без закону».
«Але роблю все це задля доброї новини,
щоб ділитися нею з іншими».
Тож, як ми бачимо з цих слів,
ми не хочемо ігнорувати думку інших
і образити їхні почуття.
Нам варто знати, яке значення має
символ чи традиція у нашій місцевості.
Те, що в одній місцевості
може викликати обурення людей,
в іншій може сприйматися
як щось нормальне.
У 1976 році в журналі «Пробудись!» (англ.)
обговорювалось таке запитання:
«Як християни повинні ставитись
до форм предметів і до візерунків,
які в якійсь місцевості в якусь епоху
були пов’язані з фальшивою релігією?
Коли ми вибираємо шпалери
для свого дому, світильники, посуд,
а також одяг,
наприклад краватку чи плаття,
або ж ювелірні прикраси,
такі як запонки,
браслети чи намисто,
для нас важливо,
чи не мають візерунок на предметі
або сама форма предмета
якогось символічного значення.
Можливо, в нас виникає запитання:
“Чи форма або візерунок
не пов’язані з ідолопоклонством?”».
У статті далі говорилося:
«Часто ключову роль
відіграє час і місцевість.
Для людей, які жили в якусь епоху
в одній місцевості,
форми предметів чи їхні візерунки
могли мати одне значення,
а для людей, які жили в іншу епоху
чи в іншій місцевості,— зовсім інше».
«Тож що християнам
треба брати до уваги?
Не варто переживати про те,
що означали форма чи візерунок
в давні часи
чи що думають люди
в іншій країні.
Найважливіше:
що форма чи візерунок
означають в наш час
у нашій місцевості».
Далі в статті наводились
приклади символів,
які колись були пов’язані
з фальшивою релігією,
але тепер
не мають релігійного підтексту.
Це такі символи, як:
серце, геральдична лілія та гранат.
В кінці статті були такі думки:
«У фальшивому поклонінні
використовували багато предметів
різних форм і з різними візерунками.
Якщо провести глибоке дослідження,
то зв’язок з фальшивою релігією
можна побачити майже
в кожній формі чи візерунку.
Але для чого
так ускладнювати собі життя?
Чи це вартує нашого часу і зусиль?
Якщо якась форма предмета
чи візерунок
досі мають релігійне значення
в нашій місцевості,
ми хочемо їх уникати.
Або якщо якийсь символ в багатьох людей у нашій місцевості
викликає обурення,
зрілий християнин
не буде його використовувати,
щоб не ранити почуття інших
і не стати для них спотиканням».
Дуже мудрий підхід, правда?
Те саме можна сказати і про звичаї.
Погляд людей на них
теж з часом змінюється.
У журналі «Пробудись!»
за 8 січня 2000 року була стаття
«Зрівноважений погляд
на поширені звичаї».
Ось що там говорилося:
«На звичаї сильно вплинула релігія.
По суті, багато їх
виникло з прадавніх забобонів
та небіблійних релігійних уявлень».
У статті згадувалось декілька прикладів.
Деякі звичаї
мали релігійне походження.
Але, як далі говорилося у статті:
«З плином часу
релігійні пояснення забулися,
і тепер ці правила й звичаї
не мають релігійного змісту».
«На що ж головним чином
повинні зважати християни?
Хоча, може, варто перевірити
походження певного звичаю,
але у деяких обставинах
важливіше розглянути,
що означає цей звичай
для людей в наш час
і у тій місцевості, де ми мешкаємо.
Якщо звичай
протягом певного періоду в році
або за певних обставин має небіблійне
чи якесь інше негативне значення,
християнам слід, керуючись мудрістю,
уникати його в той час».
Поговорімо про сучасні приклади.
Багато людей затуляють рота,
коли позіхають.
У стародавні часи люди вірили у те,
що, коли позіхають,
з широко відкритого рота
може вилетіти душа.
Це було колись.
Сьогодні люди прикривають рота,
коли позіхають, з ввічливості,
а не тому, що бояться,
що їхня душа вилетить.
Ще один приклад — обручки.
Деякі історики стверджують, що обручки
мають язичницьке походження.
Але сьогодні
для більшості людей обручка —
це просто символ того,
що людина одружена.
Як ми говорили, деякі звичаї
сприймаються по-різному
в різні періоди року.
Багато бетелівців тут, у Ворвіку,
люблять прикрашати
свої балкони гірляндами.
Але вони не роблять цього
у листопаді та грудні.
Здогадуєтесь чому?
Тому що в нашій місцевості
люди прикрашають гірляндами
своє помешкання на Різдво,
свято, яке має язичницьке походження.
Наша родина Бетелю
не вивішує гірлянди у листопаді і грудні,
щоб не склалося враження,
ніби ми святкуємо Різдво.
Ще один приклад —
це виголошування тостів
та цокання келихами.
Багато років Свідки Єгови
не підтримували ці звичаї,
адже, імовірно, ці звичаї походять
від обрядів фальшивої релігії.
Але зараз у більшості місцевостей
виголошування тостів чи цокання келихами
не асоціюється з релігійними обрядами.
Для людей це просто дружній жест.
Брати з Керівного органу
з молитвою обдумали це питання
і вирішили, що не варто
створювати жодних правил
щодо виголошення тостів
та цокання келихами.
Кожен християнин
повинен приймати власне рішення,
керуючись біблійними принципами,
які ми розглянули у цьому зверненні,
а також навченим Біблією сумлінням.
Що означає ця зміна?
Чи тепер ми будемо виголошувати тости
завжди і за будь-яких обставин?
Звичайно, що ні. Зміна полягає у тому,
що ми не встановлюємо зайвих правил.
Тож на основі біблійних принципів
християнин буде приймати рішення
у кожній окремій ситуації.
Враховуючи те, що наші брати і сестри
живуть у 240 країнах і територіях,
в них виникають різні ситуації.
Як же добре, що Єгова дав нам
біблійні принципи, які ми розглянули!
Пам’ятаєте ці три принципи?
Перший принцип (і найважливіший):
ми любимо Єгову
і завжди хочемо йому догоджати.
Було б добре запитати себе:
«Чи мій тост не образить Єгову?».
Наприклад, чи він не пов’язаний
з національним або релігійним святом?
Чи, може, цей тост —
просто жест доброзичливості
або побажання доброго здоров’я?
Другий принцип:
ми любимо братів і сестер
і не хочемо свідомо поранити
їхні почуття.
Ми поважаємо їхні погляди
і їхнє сумління.
Третій принцип: ми любимо Єгову
і людей, тому беремо до уваги,
як певні традиції чи звичаї
сприймаються у нашій місцевості.
Підсумуймо. Єгова не обтяжує нас
довгим списком правил.
Він нас любить, тому у своєму Слові
дав нам принципи.
Вони дуже допомагають нам
зважувати «за» і «проти»
і приймати правильні рішення.
Ми також хочемо
поважати сумління інших
і не нав’язувати братам і сестрам
власні погляди.
Єгова поважає нашу свободу,
і нам теж потрібно
поважати свободу інших.
Коли ми приймаємо рішення,
керуючись біблійними принципами,
то зберігаємо єдність
і не стаємо спотиканням для інших.
Як написав апостол Павло
в Ефесян 4:13,
ми всі хочемо досягти єдності у вірі
та в точному знанні про Божого Сина
і стати дорослою людиною,
досягнувши повноти зрілості Христа.
Брати і сестри, пам’ятайте:
ми усіх вас дуже любимо.
Це JW Broadcasting®
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

Звернення Керівного органу (№ 4 2025)