00:00:09
Більшість тварин орієнтуються в просторі за допомогою зору.00:00:14
00:00:16
А що, коли самого зору недостатньо?00:00:19
00:00:20
Тоді деякі представники тваринного світу
використовують ехолокацію — 00:00:26
00:00:26
орієнтування в просторі за допомогою звуку.00:00:29
00:00:30
Візьмімо, до прикладу, кажанів.00:00:32
00:00:32
Вони селяться колоніями,
які нагадують метушливі мегаполіси.00:00:37
00:00:37
Орієнтуватися в такому хаосі і гаморі
дуже непросто,00:00:42
00:00:42
але їхній ехолот прекрасно з цим справляється.00:00:46
00:00:46
Секрет успіху у м’язах гортані та язика кажана.00:00:49
00:00:49
Вони скорочуються з блискавичною швидкістю,00:00:52
00:00:52
видаючи серії звукових імпульсів.00:00:55
00:00:55
Кажан аналізує відлуння цих імпульсів00:00:59
00:00:59
і формує 3D-картину навколишнього середовища.00:01:02
00:01:03
Деякі види кажанів, наприклад пергач бурий,00:01:06
00:01:06
можуть розрізняти предмети з точністю до міліметра.00:01:10
00:01:10
Якщо в кажана звук утворюється в гортані, 00:01:14
00:01:14
то в кашалота — прямо в голові.00:01:17
00:01:17
Звукові імпульси, які видає кашалот,00:01:19
00:01:19
за деякими оцінками сягають 230 дБ,00:01:23
00:01:23
а це гучніше, ніж звук реактивного літака при зльоті.00:01:27
00:01:27
Перед тим як пірнути, кашалот набирає в легені повітря,00:01:31
00:01:31
частину з якого з силою проштовхує через так звані фонічні губи,
змушуючи їх вібрувати.00:01:38
00:01:38
Звук, який утворюється, відбивається від повітряного мішка00:01:42
00:01:42
і йде назад через спермацетовий орган.00:01:46
00:01:46
Далі він відбивається від ще одного повітряного мішка00:01:50
00:01:50
і рухається вперед
через жировий орган, який називається джанком. 00:01:55
00:01:55
Завдяки цьому звук фокусується у вузький промінь,00:01:58
00:01:58
який кит скеровує, наче прожектор.00:02:01
00:02:01
Гучні сигнали кита
допомагають йому уникати перешкод,00:02:06
00:02:06
наприклад, не врізатися в дно океану. 00:02:08
00:02:08
Адже 40-тонному киту
не так просто раптово зупинитися.00:02:13
00:02:13
Дельфіни, хоча плавають ближче до поверхні,00:02:17
00:02:17
теж використовують ехолокацію. 00:02:19
00:02:19
Як і в інших зубатих китів,
у них немає зовнішнього вуха.00:02:23
00:02:23
Вони чують звуки через щелепу,00:02:26
00:02:26
яка завдяки спеціальному жировому прошарку
скеровує звук прямо у внутрішнє вухо.00:02:31
00:02:31
Деякі дельфіни
можуть розпізнавати об’єкти на відстані понад 650 метрів.00:02:37
00:02:38
У відкритому океані, на величезній глибині і в повній темряві 00:02:44
00:02:44
деякі тварини прекрасно все бачать —
за допомогою звуку.00:02:49
00:02:49
Чи ця дивовижна здатність — продукт еволюції?00:02:52
00:02:52
Чи їх хтось створив?00:02:54
Як це з’явилося? Ехолокація
-
Як це з’явилося? Ехолокація
Більшість тварин орієнтуються в просторі за допомогою зору.
А що, коли самого зору недостатньо?
Тоді деякі представники тваринного світу
використовують ехолокацію —
орієнтування в просторі за допомогою звуку.
Візьмімо, до прикладу, кажанів.
Вони селяться колоніями,
які нагадують метушливі мегаполіси.
Орієнтуватися в такому хаосі і гаморі
дуже непросто,
але їхній ехолот прекрасно з цим справляється.
Секрет успіху у м’язах гортані та язика кажана.
Вони скорочуються з блискавичною швидкістю,
видаючи серії звукових імпульсів.
Кажан аналізує відлуння цих імпульсів
і формує 3D-картину навколишнього середовища.
Деякі види кажанів, наприклад пергач бурий,
можуть розрізняти предмети з точністю до міліметра.
Якщо в кажана звук утворюється в гортані,
то в кашалота — прямо в голові.
Звукові імпульси, які видає кашалот,
за деякими оцінками сягають 230 дБ,
а це гучніше, ніж звук реактивного літака при зльоті.
Перед тим як пірнути, кашалот набирає в легені повітря,
частину з якого з силою проштовхує через так звані фонічні губи,
змушуючи їх вібрувати.
Звук, який утворюється, відбивається від повітряного мішка
і йде назад через спермацетовий орган.
Далі він відбивається від ще одного повітряного мішка
і рухається вперед
через жировий орган, який називається джанком.
Завдяки цьому звук фокусується у вузький промінь,
який кит скеровує, наче прожектор.
Гучні сигнали кита
допомагають йому уникати перешкод,
наприклад, не врізатися в дно океану.
Адже 40-тонному киту
не так просто раптово зупинитися.
Дельфіни, хоча плавають ближче до поверхні,
теж використовують ехолокацію.
Як і в інших зубатих китів,
у них немає зовнішнього вуха.
Вони чують звуки через щелепу,
яка завдяки спеціальному жировому прошарку
скеровує звук прямо у внутрішнє вухо.
Деякі дельфіни
можуть розпізнавати об’єкти на відстані понад 650 метрів.
У відкритому океані, на величезній глибині і в повній темряві
деякі тварини прекрасно все бачать —
за допомогою звуку.
Чи ця дивовижна здатність — продукт еволюції?
Чи їх хтось створив?
-