JW subtitle extractor

Вітаю вас, дорогі брати і сестри.
У багатьох країнах зараз проходять
регіональні конгреси.
Станом на початок липня
конгреси «Не втрачаймо терпеливості»,
які проходили вживу,
вже відвідало понад 2 300 000 осіб.
Ми маємо можливість побачитися
зі старими друзями,
знайомитися з новими людьми.
Це приносить нам стільки радості!
А програма цього конгресу —
це дійсно своєчасна пожива.
Ті, хто вже відвідав цей конгрес,
отримали велике підбадьорення.
Але ми раді за тих,
кого цей конгрес чекає попереду.
Він вам дуже сподобається!
З 1 червня в багатьох країнах
наші філіали знову відкрились
для екскурсій.
Наші гості дуже тішаться,
і родина Бетелю теж.
Коли ми побачили першу групу гостей,
це було щось неймовірне.
Декому з них довелося
подолати величезну відстань.
Навіть не знаю,
хто з нас більше тішиться:
гості чи бетелівці,
бо нам дуже приємно їх бачити.
Найцікавішим було те,
що коли ми тільки приїхали
і зайшли в Бетель,
то нас так зустрічали!
Всі вийшли, махали нам,
обіймали нас.
Такий сюрприз!
Нас так чудово зустріли!
Брати і сестри
підходили, розмовляли з нами.
Більшу частину свого життя
наші діти бачили тільки звіти
на нашому сайті
про будівництво цього філіалу.
А тепер ми всі разом тут
і бачимо його на власні очі.
Це щось неймовірне!
У нашому Бетелі
вже місяць проводяться екскурсії.
Так приємно їх бачити!
Ми родом з Філіппін,
але зараз живемо в Канаді.
Ми їхали до Бетелю у Ворвіку
десь вісім годин.
Ми хотіли поїхати у Ворвік
ще в березні 2020 року.
Але змогли потрапити сюди
лише через три роки.
Вирішили, що цього року
ми просто мусимо сюди приїхати.
Раджу сім’ям
обов’язково запланувати таку поїздку.
Це дуже зміцняє духовно.
Ваші діти
надовго запам’ятають екскурсію.
У музеї тут так багато цікавого,
що неможливо охопити
все за один раз.
Тому думаю,
що нам доведеться приїхати знову.
Ці брати і сестри відчули те саме,
що колись Давид.
Його слова записані в Псалмі 122:1:
«Я зрадів, коли мені сказали:
“Ходімо до дому Єгови”».
Ми щиро запрошуємо вас
по можливості відвідати Бетель.
Екскурсію можна замовити на сайті jw.org.
Більше інформації ви знайдете
на сторінці «Екскурсії в Бетелях».
Або сконтактуйтеся з місцевим філіалом.
Як уже раніше повідомлялось
на нашому сайті,
в середу ввечері, 28 червня,
ми отримали важливий дозвіл
для будівельного проекту в Рамапо.
Комітет містобудування Рамапо
одноголосно схвалив остаточний проект
забудови нашого комплексу.
Це дасть можливість
продовжити роботу на ділянці,
хоча потрібно отримати деякі інші дозволи
і врахувати багато технічних нюансів.
Ми дуже вдячні
членам містобудівної ради,
а також усім братам і сестрам,
які працюють над цим проектом.
Ми дякуємо Єгові,
що він і далі благословляє цей проект.
У травні 2022 року
брата Денніса Крістенсена
звільнили з в’язниці.
Невдовзі після цього ми взяли інтерв’ю
в нього і його дружини, Ірини.
Перегляньте це інтерв’ю
і зверніть увагу, що їм допомогло
зберігати витривалість і відданість Єгові.
Ми були на зібранні нашого збору
в місті Орел.
Тоді один з наших служителів збору
підбігає до мене і каже:
«Деннісе, тобі треба вийти в коридор».
«Добре, добре».
Я виходжу,
а там стоять люди в масках —
багато поліцейських,
багато людей з ФСБ.
Вони показали свої посвідчення
і сказали, що зараз у нашому залі
буде обшук.
Після цього вони показали мені
якийсь папірець —
постанову, де було сказано,
що я головний у цій справі
і що вони на два дні мене заарештують.
Ну, я подумав: «Два дні.
Нічого страшного, я можу це пережити.
Інші брати і сестри сиділи у в’язниці,
я теж зможу».
Я був впевнений,
що Єгова мене захищає.
Найважче було пережити розлуку
з моєю дружиною, Іриною.
СІЗО розташоване так,
що в принципі не видно ув’язнених.
Але я спробувала знайти таке місце,
з якого було видно вікно його камери,
і він міг зі свого вікна
мене добре бачити.
І от ми домовились,
що я буду приходити.
Денніс сказав, в який час.
За цілий день
це був для мене найулюбленіший час.
Я дуже чекав 13:00, коли в мене
буде можливість побачити Ірину.
Це було тільки п’ять — десять хвилин.
Впродовж двох років
ми мали такий план.
Іра приходила кожного дня:
в сніг, в дощ, в спеку.
Хоч би яка була погода,
кожного дня вона там стояла.
Це був наш маленький секрет,
який зараз ми розкриваємо.
Два роки ми нікому
про це не розповідали.
Наскільки міг,
я старався бути добрим чоловіком.
Коли я був у СІЗО,
старався подзвонити їй
два рази на місяць,
старався писати листи
п’ять разів на тиждень.
Мене підтримували друзі,
приходили, відвідували мене.
Я отримувала дуже багато листів.
Були люди, які казали:
«Завжди, коли тобі важко,
пиши, дзвони, ми прийдемо».
Пропонували різну допомогу.
Я їм дуже вдячна.
Під час судових засідань
мені особливо запам’яталась
підтримка братів і сестер.
Це унікально!
Коли я отримав остаточний вирок —
так, шість років,
тоді в залі було дуже багато людей.
Як я давав собі раду?
Я дуже строго стежив
за своїм складом розуму.
Бо я знав, ну, так, як сказано
в книзі Прислів’я:
«Коли ти знеохочений,
то сила від тебе тікає».
Я знав, що це буде довга боротьба.
Я хотів витримати.
Тому я кожного дня старався читати Біблію,
як має бути, пороздумувати.
У мене був спеціальний блокнотик,
куди я записував думки з Біблії,
думки, які могли б мене зміцняти.
Наприклад, я часто згадував Ісаї 30:15,
де сказано, що ми маємо зберігати спокій
і довіряти Єгові.
Це в принципі і є наша сила.
Я часто молився про те,
щоб у мене був мир у серці,
щоб Єгова допомагав мені зберігати радість
і бути щасливим, бо я хотів таким бути.
Я часто думав:
«Добре, ви можете вкрасти мою свободу.
Ви можете зробити так,
що я не буду бачити своїх рідних,
не зможу обійняти їх
так часто, як мені хочеться,
але всередині я не дозволю вам
вкрасти мій мир, вкрасти мою радість.
Я хочу бути щасливим і служити Єгові,
поводитись так, як він хоче,
бо він щасливий Батько».
Якось Денніс написав таку фразу:
«Якщо хочеш бути щасливою,
роби щасливими інших».
І ця думка дуже мені допомогла.
Я завжди була зайнята.
Завжди старалась когось відвідати,
комусь допомогти,
комусь принести продукти,
відвідати хворих.
Якось один працівник в’язниці
сказав мені:
«Деннісе, я бачу, ти дуже радісний».
Я сказав йому:
«Так, я скоро буду на свободі,
і зараз усі мої думки там.
Мене якби тут немає, я там, на волі».
Тому він сказав мені:
«Слухай, Крістенсен, ти ніколи не був тут.
Ти завжди був на свободі,
ти завжди був вільним.
Ти завжди був радісним і щасливим».
Я дуже часто уявляв собі той день,
коли я вийду,
коли я знову зможу побачити
своїх братів і сестер, свою дружину,
своїх рідних, знову зможу їх обійняти.
Я була дуже вражена кількістю людей,
які туди прийшли.
Вони приїхали дуже рано.
Це були люди з зовсім різних міст.
Ми знали наперед,
що в аеропорту Копенгагена
будуть люди, які хотіли нас зустріти.
Але коли ми їх побачили,
це було таке чудове відчуття...
коли ми побачили братів і сестер,
які від радості вигукували нам, кричали.
Я всіх їх обіймав.
Я дуже довго, довго-довго
чекав цього моменту.
Тому там було дуже багато почуттів.
Ми повернулися в Данію.
Тут треба було починати нове життя,
починати все з нуля.
Але ми отримали
безцінний, унікальний досвід,
який ми дуже хочемо використовувати,
щоб допомагати іншим.
Можна сказати, що в’язниця —
це дуже хороша школа,
яка допомагає шліфувати
твої християнські риси.
Зараз я на свободі
і дуже цьому тішуся.
Але я не перестаю молитися
за братів і сестер,
які зараз перебувають у в’язниці.
Я навіть ще палкіше за них молюся,
тому що
з власного досвіду знаю,
з чим вони там стикаються.
Їм не завжди легко.
Але я впевнений,
що Єгова буде допомагати їм,
як він допомагав мені.
Ми вдячні Деннісу та Ірині
за їхнє чудове інтерв’ю.
Ми захоплюємося
їхньою терпеливістю і витривалістю.
Пригадую, як багато років тому
співпрацював з братами
за «залізною завісою».
Вони мали міцну віру
і були віддані Єгові.
Це дуже мене зворушувало,
і я досі про них згадую.
Коли ми бачимо і чуємо розповіді
про віру наших братів і сестер
і їхню рішучість,
особливо в країнах,
де наша діяльність заборонено,
це зміцняє і нашу віру і надихає нас.
Ми не перестаємо молитися
за понад 180 братів і сестер,
які в різних країнах світу
ув’язнені за свою віру.
Коли ви переглядали інтерв’ю,
чи звернули увагу,
що допомагало Деннісу й Ірині?
Брат Денніс сказав, що йому допомагало
щоденне читання Біблії і роздуми над нею.
Він переписував у записник
цікаві думки з Біблії.
Денніс та Ірина часто телефонували
одне одному і писали листи.
Цікаво вам було почути,
що навіть короткі зустрічі на відстані
дуже їх підбадьорювали?
Також їх зміцняла підтримка
їхньої великої духовної родини.
І вони не тільки
приймали допомогу і підтримку,
але й шукали нагод, щоб підтримувати
інших і підбадьорювати їх.
А пригадуєте, що Денніс написав Ірині?
«Якщо хочеш бути щасливою,
роби щасливими інших».
Це нагадує нам слова Ісуса,
записані в Дії 20:35:
«Більше щастя в тому,
щоб давати, а не брати».
Один біблійний вірш дуже допомагав
Деннісу зносити випробування.
Це Ісаї 30:15. Там сказано:
«Не тривожтеся та виявляйте довір’я,
бо в цьому буде ваша сила».
Радий повідомити, що на сайті jw.org
згодом буде опубліковане повне інтерв’ю
брата і сестри Крістенсен.
Ми можемо не сумніватися:
як Єгова допомагав цьому подружжю,
так він обов’язково допоможе й нам
зносити наші випробування,
адже ми покладаємось на нього.
Дорогі брати і сестри, ми знаємо,
що кожен з вас
терпеливо зносить свої випробування.
Будьте певні,
що ми усіх вас дуже любимо.
Це JW Broadcasting®
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

Звернення Керівного органу (№ 5 2023)