JW subtitle extractor

Вітаю вас!
Приємно, що ви виділили час
і дивитесь цю програму.
Спочатку поділюсь з вами
останніми новинами,
а потім ми побачимо особливе інтерв’ю.
Приємно повідомити, що в Росії
двоє наших братів вийшли з в’язниці
після того, як повністю відбули
свій термін ув’язнення.
19 липня 2023 року
з в’язниці звільнили 69-річного
брата Юрія Савельєва.
Він провів там понад 4,5 роки.
Біля в’язниці його зустрічало
багато братів та сестер.
Ми дуже раді, що він вже на свободі
і зі своїми рідними.
А 26 липня 2023 року
на свободу вийшов брат Сергій Клімов.
Він провів у в’язниці 5 років.
Його рідні та друзі
також його дуже тепло зустріли.
Які ж приємні новини!
В Об’явлення 2:10 Ісус сказав:
«Диявол кидатиме
декого з вас до в’язниці».
Але Ісус також сказав: «Не бійся».
У «Вартовій башті»
за липень 2019 року сказано:
«Коли вороги
забороняють нашу діяльність,
вони хочуть залякати нас,
щоб ми перестали служити Єгові.
Вороги також можуть поширювати
неправдиву інформацію,
проводити обшуки в наших домах,
тягти до суду або навіть ув’язнювати нас.
Вороги сподіваються,
що, ув’язнивши небагатьох,
вони посіють страх серед усіх нас».
Тож чого ми можемо навчитися
від цих двох братів з Росії?
Вони вірно витримали нелегке ув’язнення
і вийшли на свободу переможцями.
Їхній приклад доводить,
що Ісус був правий,
коли сказав: «Не бійся».
Брати і сестри по всьому світі
просто в захваті від конгресу:
«Не втрачаймо терпеливості».
А для багатьох діток
це взагалі перший в житті конгрес,
на який вони прийшли вживу.
Послухайте, що вони кажуть.
Я дуже рада, що я сьогодні на конгресі
і можу бачити так багато людей.
Мені тут на конгресі дуже подобається,
бо я можу знайомитися
з різними братами і сестрами.
Я дуже люблю фоткатись
з новими друзями.
Я така рада, що зараз на конгресі,
бо нарешті можу обіймати братів і сестер.
А ще мені дуже подобаються пісні.
Вони мене так заспокоюють.
Я прибирала з друзями зі збору.
Було весело.
Тут вся моя сім’я і друзі,
і всі вони люблять Єгову, як і я.
Мені подобається конгрес,
тому що тут багато відео
і купа братів і сестер.
Для мене конгрес вживу —
це набагато краще.
Я більше зосереджуюсь
і краще запам’ятовую,
ніж коли дивлюсь вдома.
Мені більше подобається бути
на живому конгресі,
ніж дивитися його по телевізору.
Які гарні відгуки, правда?
Дорогі батьки, ми вами пишаємось!
Зібрати дітей на конгрес нелегко.
Але ви докладаєте багато зусиль.
Ви наслідуєте Йосипа і Марію.
Кожного року вони брали Ісуса
та інших дітей на свято в Єрусалим.
І воно було того варте.
Так само і ви, батьки, зробили
чудовий вклад у майбутнє своїх дітей
тим, що взяли їх на цей конгрес.
Лише уявіть, як радів Єгова,
коли бачив вас і ваших діток на конгресі.
1 вересня
починається новий службовий рік.
А також спеціальна всесвітня кампанія.
Ми будемо пропонувати людям
«Вартову башту» № 2 за 2020 рік
«Що таке Боже Царство?».
Вісники, які хочуть служити
допоміжними піонерами,
зможуть вибрати норму 15 або 30 годин.
Сьогодні Боже Царство потрібне,
як ніколи раніше!
Ми раді, що зможемо розказувати
звістку про Царство усім людям.
Скоро багато зборів
дізнаються
дати проведення
регіональних конгресів 2024 року.
Приємно повідомити, що темою
регіонального конгресу 2024 року
буде «Проголошуйте добру новину!».
Вона ґрунтується
на 1 Коринфян 9:16. Там сказано:
«Якщо ж я проголошую добру новину,
це не причина хвалитися, це мій обов’язок.
І горе мені, якщо я не проголошую
доброї новини!»
Зараз так багато поганих новин.
Тож прекрасних три дні конгресу,
починаючи вже з першої промови,
будуть для нас всіх
немов ковток свіжого повітря.
До речі, щодо добрих новин.
Пригадуєте, як ми раділи,
коли 4 грудня 2020 року
в Еритреї звільнили з в’язниці
28 наших братів і сестер.
Вони відсиділи у в’язниці
від 5 аж до 26 років!
А за що їх ув’язнили?
За християнські переконання.
Серед тих, кого переслідували
і ув’язнили за політичний нейтралітет,
був брат Негеде Теклемаріам.
У 1994 році, коли брату Негеде
був лише 21 рік,
його з дому силою забрали солдати.
Загалом він відсидів
аж 26 років у двох в’язницях
разом з братами
Паулосом Іяссу і Ісааком Могос.
Коли у 2020 році їх випустили
на свободу, Ісаак зміг охреститися,
і всі троє братів продовжують
вірно служити Єгові.
Подивімось зворушливе інтерв’ю
з братом Негеде.
Зверніть увагу, що допомагало йому
попри все залишатись вірним.
17 вересня 1994 року в першій ночі
до мене прийшло троє військових.
Мені не дали сказати ні слова
і навіть переодітися.
Пам’ятаю, мама сказала:
«Будь відважний! Єгова з тобою.
Якщо ти будеш вірним Єгові,
Єгова буде тебе оберігати».
І мама повторювала це знову і знову,
аж поки мене не забрали.
Сава — це військовий навчальний центр,
величезний табір, на території якого
є невелика в’язниця.
Хоча це важко назвати в’язницею.
Навіть не знаю,
як назвати це жахливе місце,
місце, де до людей ставляться
з нелюдською жорстокістю.
Камера була зроблена з листів металу,
які вдень просто розжарювались
під сонцем.
Жодного доступу до свіжого повітря,
ніякого ліжка, навіть підлоги,
ми просто спали на землі.
Годували нас мало і погано.
Трошки хліба, суха сочевиця,
деколи суп.
Охоронці зв’язували нас мотузками,
дуже жорстоко до нас ставились,
дуже сильно били
і змушували важко працювати.
Вони хотіли нас максимально
виснажити роботою,
щоб ми просто зламались
і зрадили своїм переконанням.
У цьому жахливому місці,
в’язниці Саві, я провів 23 роки.
І найскладнішим була найпростіша річ —
просто сходили в туалет.
Ми не могли піти, коли захотілось.
На це треба було просити дозволу.
І кожного разу біля нас стояв військовий
і дивився на нас.
Це було так принизливо!
А помитися ми тим більше не могли.
Надій на те, що нас випустять, не було.
Ми навіть не сподівалися на суд
по нашій справі.
Усі просто чекали,
коли ми зійдемо з розуму
чи помремо через відсутність лікування.
В той період мені дуже допомагали
слова з Біблії,
які були денним віршем,
коли мене арештували.
Це слова з Івана 16:33. Там сказано:
«У світі ви зазнаватимете лиха,
але будьте відважні!»
Ці слова додавали сили не лише нам,
тим, хто був ув’язнений,
але й братам, які ще були на свободі.
Якось солдати відвезли мене у пустелю
і наказали викопати яму.
Мені дали два варіанти.
Вони сказали:
«Ми на тобі вже все перепробували.
Але ти вперто не міняєшся.
Ти або одягаєш військову форму
і стаєш солдатом, як інші,
або продовжуєш казати:
“Я підкоряюсь небесному Царству”,
“Я на боці Божого Царства”.
Але тоді знай, що прямо тут ми тебе
і закопаємо. Прямо у цій ямі».
Вони так і зробили, закопали мене по шию.
Тільки голова залишилась на поверхні.
Тоді було неймовірно жарко.
Обіднє сонце дуже розпікало голову.
А я закопаний у піску,
який розжарився за цілий день.
Я обливався потом
і почав втрачати свідомість.
В той час повз мене
проїжджала машина з військовими.
Вони побачили, що з піску
стирчить моя голова.
В машині був військовослужбовець
високого рангу.
Він не був з табору Сава.
Він просто проїжджав мимо.
Ми не були знайомі.
Я його не знав, а він не знав мене.
Він запитав чоловіків,
які мене закопали:
«Що тут відбувається?
Я не зрозумів, як таке можна робити
з живою людиною?!
Як можна закопати живцем?
Хто вам взагалі дав такий наказ?»
Я і брати, які зі мною сиділи,
взяли для себе важливий урок.
Коли ти попадаєш у в’язницю,
то можеш почуватися самотнім.
Але поки ти залишаєшся вірним Єгові,
то можеш не сумніватися:
він точно тобі допоможе.
Єгова справді допомагав нам.
Я на собі відчув правдивість слів
з Римлян 8:35—39.
Дійсно, ніщо не може відділити нас
від любові Бога.
У в’язниці працювали чоловік і жінка,
які добре до нас ставилися.
Чоловік був охоронцем,
а жінка секретаркою.
Якось вони говорили між собою
про нас і сказали:
«Tак виглядає,
що їх тут збираються вбити.
Нам треба розповісти іншим,
що насправді з ними тут роблять.
Принаймні, щоб про це знали їхні сім’ї,
показати їм, що хлопці дійсно були тут
і як вони виглядали».
Тож вони вирішили зробити фото,
щоб показати його
не тільки нашим рідним, але й всьому світу.
На фото зліва Паулос.
Його руки в бруді.
Тоді ми виконували
важку фізичну роботу на вулиці,
переносили каміння і різні речі.
Ми не хотіли, щоб наші батьки і рідні
побачили нас на фото
сумними і пригніченими.
Навпаки, ми хотіли, щоб вони знали,
що для нас честь зносити переслідування
заради Ісуса Христа.
Тому на фото ми старались усміхатись.
Протягом нашого ув’язнення
нам дуже сильно допомагала молитва,
особливо перші кілька років.
Ми не мали доступу
до жодної духовної їжі —
ні до Біблії, ні до публікацій.
Єдине, що у нас було,— це молитва.
Пам’ятаю, на початках
я молився до Єгови, щоб нас усіх
пошвидше звільнили з в’язниці.
Але пройшли роки,
і я почав молитися про інше.
Я просив:
«Єгово, допоможи мені все витримати.
Допоможи мені навчитись жити
у таких складних умовах тут у в’язниці».
Я зовсім не очікував, що в той день
чи взагалі в той рік нас звільнять.
Я особисто побачив,
як Єгова може визволити
вірних йому людей
з дуже важких ситуацій.
І він найкраще знає,
коли це зробити.
За тих довгих 26 років
я багато чого навчився.
Я переконався,
що Єгова слухає наші благання.
І жодні незручності не можуть зрівнятися
з честю страждати за Боже ім’я.
Ми не знаємо, що буде завтра,
як можуть змінитися обставини.
Тому не варто надмірно тривожитись,
що нас будуть переслідувати
чи навіть ув’язнять.
Натомість краще підготуватись до цього.
Єгова допоможе нам знести
будь-які випробування.
Нам просто потрібно
звертатись до нього по допомогу.
Які б труднощі не трапились у житті
(очікувані чи неочікувані),
я переконався:
Єгова допоможе все витримати.
З усього світу ми отримували
листи підтримки і різні потрібні нам речі.
Постійні молитви братів і сестер,
навіть маленьких дітей,
яким важко вимовити наші імена,
дуже нас зміцнювали і підтримували.
Ми відчували це.
Брати і сестри, будь ласка,
продовжуйте молитися
за наших одновірців, які зараз ув’язнені.
Брате Негеде, дякуємо,
що поділився з нами своєю історією.
Нас дуже зміцнило те,
як Єгова увесь цей час підтримував тебе
попри таке нелюдське ставлення.
Ти чудовий приклад вірності Богу.
Ми тебе любимо
і дуже пишаємось тобою.
Я впевнений, що протягом тих 26 років
не лише я, але й багато братів і сестер
з усього світу
благали Єгову підтримувати
і зміцнювати тебе,
а також інших наших ув’язнених
одновірців.
І ми продовжуємо молитися
за 32 братів і сестер в Еритреї,
які і далі ув’язнені за свою віру.
Які уроки для себе ми можемо взяти
з прикладу брата Негеде?
Наприклад такі 3 уроки.
Перший.
Читайте щоденний вірш кожен день.
Другий.
Щиро і часто моліться до Єгови.
І третій. Навіть під час переслідувань
можна зберігати радість.
Приємно повідомити, що невдовзі на jw.org
буде доступне повне інтерв’ю
з братом Негеде. Очікуйте!
Роздумуймо про приклад відданості
брата Негеде.
Але також не забуваймо про
одновірців з усього світу,
які зносять переслідування
або навіть ув’язнені за свою віру.
Дорогі наші брати та сестри
з Росії, Еритреї та інших країн,
де вас переслідують,
пам’ятайте: ми вас любимо
і постійно за вас молимось!
Це був JW Broadcasting®
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

Звернення Керівного органу (№ 6 2023)
- 

Звернення Керівного органу (№ 6 2023)

Вітаю вас!
Приємно, що ви виділили час
і дивитесь цю програму.
Спочатку поділюсь з вами
останніми новинами,
а потім ми побачимо особливе інтерв’ю.
Приємно повідомити, що в Росії
двоє наших братів вийшли з в’язниці
після того, як повністю відбули
свій термін ув’язнення.
19 липня 2023 року
з в’язниці звільнили 69-річного
брата Юрія Савельєва.
Він провів там понад 4,5 роки.
Біля в’язниці його зустрічало
багато братів та сестер.
Ми дуже раді, що він вже на свободі
і зі своїми рідними.
А 26 липня 2023 року
на свободу вийшов брат Сергій Клімов.
Він провів у в’язниці 5 років.
Його рідні та друзі
також його дуже тепло зустріли.
Які ж приємні новини!
В Об’явлення 2:10 Ісус сказав:
«Диявол кидатиме
декого з вас до в’язниці».
Але Ісус також сказав: «Не бійся».
У «Вартовій башті»
за липень 2019 року сказано:
«Коли вороги
забороняють нашу діяльність,
вони хочуть залякати нас,
щоб ми перестали служити Єгові.
Вороги також можуть поширювати
неправдиву інформацію,
проводити обшуки в наших домах,
тягти до суду або навіть ув’язнювати нас.
Вороги сподіваються,
що, ув’язнивши небагатьох,
вони посіють страх серед усіх нас».
Тож чого ми можемо навчитися
від цих двох братів з Росії?
Вони вірно витримали нелегке ув’язнення
і вийшли на свободу переможцями.
Їхній приклад доводить,
що Ісус був правий,
коли сказав: «Не бійся».
Брати і сестри по всьому світі
просто в захваті від конгресу:
«Не втрачаймо терпеливості».
А для багатьох діток
це взагалі перший в житті конгрес,
на який вони прийшли вживу.
Послухайте, що вони кажуть.
Я дуже рада, що я сьогодні на конгресі
і можу бачити так багато людей.
Мені тут на конгресі дуже подобається,
бо я можу знайомитися
з різними братами і сестрами.
Я дуже люблю фоткатись
з новими друзями.
Я така рада, що зараз на конгресі,
бо нарешті можу обіймати братів і сестер.
А ще мені дуже подобаються пісні.
Вони мене так заспокоюють.
Я прибирала з друзями зі збору.
Було весело.
Тут вся моя сім’я і друзі,
і всі вони люблять Єгову, як і я.
Мені подобається конгрес,
тому що тут багато відео
і купа братів і сестер.
Для мене конгрес вживу —
це набагато краще.
Я більше зосереджуюсь
і краще запам’ятовую,
ніж коли дивлюсь вдома.
Мені більше подобається бути
на живому конгресі,
ніж дивитися його по телевізору.
Які гарні відгуки, правда?
Дорогі батьки, ми вами пишаємось!
Зібрати дітей на конгрес нелегко.
Але ви докладаєте багато зусиль.
Ви наслідуєте Йосипа і Марію.
Кожного року вони брали Ісуса
та інших дітей на свято в Єрусалим.
І воно було того варте.
Так само і ви, батьки, зробили
чудовий вклад у майбутнє своїх дітей
тим, що взяли їх на цей конгрес.
Лише уявіть, як радів Єгова,
коли бачив вас і ваших діток на конгресі.
1 вересня
починається новий службовий рік.
А також спеціальна всесвітня кампанія.
Ми будемо пропонувати людям
«Вартову башту» № 2 за 2020 рік
«Що таке Боже Царство?».
Вісники, які хочуть служити
допоміжними піонерами,
зможуть вибрати норму 15 або 30 годин.
Сьогодні Боже Царство потрібне,
як ніколи раніше!
Ми раді, що зможемо розказувати
звістку про Царство усім людям.
Скоро багато зборів
дізнаються
дати проведення
регіональних конгресів 2024 року.
Приємно повідомити, що темою
регіонального конгресу 2024 року
буде «Проголошуйте добру новину!».
Вона ґрунтується
на 1 Коринфян 9:16. Там сказано:
«Якщо ж я проголошую добру новину,
це не причина хвалитися, це мій обов’язок.
І горе мені, якщо я не проголошую
доброї новини!»
Зараз так багато поганих новин.
Тож прекрасних три дні конгресу,
починаючи вже з першої промови,
будуть для нас всіх
немов ковток свіжого повітря.
До речі, щодо добрих новин.
Пригадуєте, як ми раділи,
коли 4 грудня 2020 року
в Еритреї звільнили з в’язниці
28 наших братів і сестер.
Вони відсиділи у в’язниці
від 5 аж до 26 років!
А за що їх ув’язнили?
За християнські переконання.
Серед тих, кого переслідували
і ув’язнили за політичний нейтралітет,
був брат Негеде Теклемаріам.
У 1994 році, коли брату Негеде
був лише 21 рік,
його з дому силою забрали солдати.
Загалом він відсидів
аж 26 років у двох в’язницях
разом з братами
Паулосом Іяссу і Ісааком Могос.
Коли у 2020 році їх випустили
на свободу, Ісаак зміг охреститися,
і всі троє братів продовжують
вірно служити Єгові.
Подивімось зворушливе інтерв’ю
з братом Негеде.
Зверніть увагу, що допомагало йому
попри все залишатись вірним.
17 вересня 1994 року в першій ночі
до мене прийшло троє військових.
Мені не дали сказати ні слова
і навіть переодітися.
Пам’ятаю, мама сказала:
«Будь відважний! Єгова з тобою.
Якщо ти будеш вірним Єгові,
Єгова буде тебе оберігати».
І мама повторювала це знову і знову,
аж поки мене не забрали.
Сава — це військовий навчальний центр,
величезний табір, на території якого
є невелика в’язниця.
Хоча це важко назвати в’язницею.
Навіть не знаю,
як назвати це жахливе місце,
місце, де до людей ставляться
з нелюдською жорстокістю.
Камера була зроблена з листів металу,
які вдень просто розжарювались
під сонцем.
Жодного доступу до свіжого повітря,
ніякого ліжка, навіть підлоги,
ми просто спали на землі.
Годували нас мало і погано.
Трошки хліба, суха сочевиця,
деколи суп.
Охоронці зв’язували нас мотузками,
дуже жорстоко до нас ставились,
дуже сильно били
і змушували важко працювати.
Вони хотіли нас максимально
виснажити роботою,
щоб ми просто зламались
і зрадили своїм переконанням.
У цьому жахливому місці,
в’язниці Саві, я провів 23 роки.
І найскладнішим була найпростіша річ —
просто сходили в туалет.
Ми не могли піти, коли захотілось.
На це треба було просити дозволу.
І кожного разу біля нас стояв військовий
і дивився на нас.
Це було так принизливо!
А помитися ми тим більше не могли.
Надій на те, що нас випустять, не було.
Ми навіть не сподівалися на суд
по нашій справі.
Усі просто чекали,
коли ми зійдемо з розуму
чи помремо через відсутність лікування.
В той період мені дуже допомагали
слова з Біблії,
які були денним віршем,
коли мене арештували.
Це слова з Івана 16:33. Там сказано:
«У світі ви зазнаватимете лиха,
але будьте відважні!»
Ці слова додавали сили не лише нам,
тим, хто був ув’язнений,
але й братам, які ще були на свободі.
Якось солдати відвезли мене у пустелю
і наказали викопати яму.
Мені дали два варіанти.
Вони сказали:
«Ми на тобі вже все перепробували.
Але ти вперто не міняєшся.
Ти або одягаєш військову форму
і стаєш солдатом, як інші,
або продовжуєш казати:
“Я підкоряюсь небесному Царству”,
“Я на боці Божого Царства”.
Але тоді знай, що прямо тут ми тебе
і закопаємо. Прямо у цій ямі».
Вони так і зробили, закопали мене по шию.
Тільки голова залишилась на поверхні.
Тоді було неймовірно жарко.
Обіднє сонце дуже розпікало голову.
А я закопаний у піску,
який розжарився за цілий день.
Я обливався потом
і почав втрачати свідомість.
В той час повз мене
проїжджала машина з військовими.
Вони побачили, що з піску
стирчить моя голова.
В машині був військовослужбовець
високого рангу.
Він не був з табору Сава.
Він просто проїжджав мимо.
Ми не були знайомі.
Я його не знав, а він не знав мене.
Він запитав чоловіків,
які мене закопали:
«Що тут відбувається?
Я не зрозумів, як таке можна робити
з живою людиною?!
Як можна закопати живцем?
Хто вам взагалі дав такий наказ?»
Я і брати, які зі мною сиділи,
взяли для себе важливий урок.
Коли ти попадаєш у в’язницю,
то можеш почуватися самотнім.
Але поки ти залишаєшся вірним Єгові,
то можеш не сумніватися:
він точно тобі допоможе.
Єгова справді допомагав нам.
Я на собі відчув правдивість слів
з Римлян 8:35—39.
Дійсно, ніщо не може відділити нас
від любові Бога.
У в’язниці працювали чоловік і жінка,
які добре до нас ставилися.
Чоловік був охоронцем,
а жінка секретаркою.
Якось вони говорили між собою
про нас і сказали:
«Tак виглядає,
що їх тут збираються вбити.
Нам треба розповісти іншим,
що насправді з ними тут роблять.
Принаймні, щоб про це знали їхні сім’ї,
показати їм, що хлопці дійсно були тут
і як вони виглядали».
Тож вони вирішили зробити фото,
щоб показати його
не тільки нашим рідним, але й всьому світу.
На фото зліва Паулос.
Його руки в бруді.
Тоді ми виконували
важку фізичну роботу на вулиці,
переносили каміння і різні речі.
Ми не хотіли, щоб наші батьки і рідні
побачили нас на фото
сумними і пригніченими.
Навпаки, ми хотіли, щоб вони знали,
що для нас честь зносити переслідування
заради Ісуса Христа.
Тому на фото ми старались усміхатись.
Протягом нашого ув’язнення
нам дуже сильно допомагала молитва,
особливо перші кілька років.
Ми не мали доступу
до жодної духовної їжі —
ні до Біблії, ні до публікацій.
Єдине, що у нас було,— це молитва.
Пам’ятаю, на початках
я молився до Єгови, щоб нас усіх
пошвидше звільнили з в’язниці.
Але пройшли роки,
і я почав молитися про інше.
Я просив:
«Єгово, допоможи мені все витримати.
Допоможи мені навчитись жити
у таких складних умовах тут у в’язниці».
Я зовсім не очікував, що в той день
чи взагалі в той рік нас звільнять.
Я особисто побачив,
як Єгова може визволити
вірних йому людей
з дуже важких ситуацій.
І він найкраще знає,
коли це зробити.
За тих довгих 26 років
я багато чого навчився.
Я переконався,
що Єгова слухає наші благання.
І жодні незручності не можуть зрівнятися
з честю страждати за Боже ім’я.
Ми не знаємо, що буде завтра,
як можуть змінитися обставини.
Тому не варто надмірно тривожитись,
що нас будуть переслідувати
чи навіть ув’язнять.
Натомість краще підготуватись до цього.
Єгова допоможе нам знести
будь-які випробування.
Нам просто потрібно
звертатись до нього по допомогу.
Які б труднощі не трапились у житті
(очікувані чи неочікувані),
я переконався:
Єгова допоможе все витримати.
З усього світу ми отримували
листи підтримки і різні потрібні нам речі.
Постійні молитви братів і сестер,
навіть маленьких дітей,
яким важко вимовити наші імена,
дуже нас зміцнювали і підтримували.
Ми відчували це.
Брати і сестри, будь ласка,
продовжуйте молитися
за наших одновірців, які зараз ув’язнені.
Брате Негеде, дякуємо,
що поділився з нами своєю історією.
Нас дуже зміцнило те,
як Єгова увесь цей час підтримував тебе
попри таке нелюдське ставлення.
Ти чудовий приклад вірності Богу.
Ми тебе любимо
і дуже пишаємось тобою.
Я впевнений, що протягом тих 26 років
не лише я, але й багато братів і сестер
з усього світу
благали Єгову підтримувати
і зміцнювати тебе,
а також інших наших ув’язнених
одновірців.
І ми продовжуємо молитися
за 32 братів і сестер в Еритреї,
які і далі ув’язнені за свою віру.
Які уроки для себе ми можемо взяти
з прикладу брата Негеде?
Наприклад такі 3 уроки.
Перший.
Читайте щоденний вірш кожен день.
Другий.
Щиро і часто моліться до Єгови.
І третій. Навіть під час переслідувань
можна зберігати радість.
Приємно повідомити, що невдовзі на jw.org
буде доступне повне інтерв’ю
з братом Негеде. Очікуйте!
Роздумуймо про приклад відданості
брата Негеде.
Але також не забуваймо про 
одновірців з усього світу,
які зносять переслідування
або навіть ув’язнені за свою віру.
Дорогі наші брати та сестри
з Росії, Еритреї та інших країн,
де вас переслідують,
пам’ятайте: ми вас любимо
і постійно за вас молимось!
Це був JW Broadcasting®
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.


-