JW subtitle extractor

Чи ви стикаєтеся з насмішками,
протидією, переслідуваннями?
Або, можливо, ви опинились
у дуже важкій ситуації,
яка здається вам просто безвихідною.
Якщо так, то знайте, що ви не одні.
У Біблії згадано, що Давид
теж переживав щось подібне.
І він розповів нам,
що йому допомагало.
Зверніть увагу, що він сказав
у Псалмі 62:5:
«На Бога я чекаю в мовчанні».
Дехто вважає, що Давид мав 15 років,
коли був помазаний на царя.
Якщо так, то йому довелося чекати 22 роки,
перш ніж він став царем над усім Ізраїлем.
Упродовж років
цар Саул переслідував Давида
і намагався вбити його.
Тому Давид мусив стати біженцем.
Нерідко він ховався в печерах у пустелі,
а деколи йому доводилось жити
в чужих краях поміж ворогів Ізраїля.
Давид навчився терпеливості —
навчився чекати на Єгову.
Розгляньмо три епізоди
з того нелегкого періоду його життя.
Перша ситуація сталася
в пустелі Ен-Геді.
Це була непривітна місцевість
зі скелястими горами.
Там було багато просторих печер.
Заздрісний цар Саул
погнався за Давидом, щоб убити його.
Давид зі своїми людьми
ховався у величезній печері.
Це не було
якесь комфортабельне житло,
але в них була вода, їжа
і дрова для вогню.
Все, чого вони хотіли в цей момент,—
врятувати своє життя.
Але раптом сталося щось таке,
чого вони явно не сподівалися.
Прочитаймо про це. Знайдімо
1 Самуїла, 24-й розділ, вірш 2-й.
Почекаю, поки ви знайдете.
Отже, 1 Самуїла, 24-й розділ.
Прочитаймо разом з 2-го вірша.
Тож Саул вибрав
з усього Ізраїля 3000 воїнів
і пішов шукати Давида та його людей
серед стрімких скель,
де живуть гірські козли.
Саул дійшов до кам’яних кошар
при дорозі, де була печера,
і зайшов туди справити нужду.
А Давид зі своїми людьми в той час
сидів у глибині печери.
Вони сказали Давиду:
«Сьогодні Єгова говорить тобі:
“Я віддаю твого ворога тобі в руки,
роби з ним усе, що хочеш”».
Уявіть собі: 3000 досвідчених воїнів
шукають Давида.
Як же здивувався Давид зі своїми людьми,
коли цар Саул один, без охорони,
зайшов у печеру, в якій вони ховалися!
Оскільки Саул щойно зайшов
зі світла в темряву,
то він ще не міг бачити людей,
які причаїлись у глибині.
Їхні ж очі натомість
вже звикли до темряви,
і вони дуже добре бачили Саула.
Саул був беззахисним,
і Давид міг зробити з ним
все, що завгодно.
Чи Давид його вб’є?
Воїни саме до цього його
і заохочували.
Вони казали, що Єгова
віддав ворога в його руки.
Адже царський престол
мав належати Давиду.
І хіба в Давида не було підстав
убити Саула?
Руки Саула були в крові:
він убив священиків у місті Нов
і вигубив усіх його мешканців —
чоловіків, жінок, дітей і всю худобу.
І це тому, що первосвященик Ахімелех
дав Давиду і його людям хліба,
коли вони були голодні.
А що, якби Давид убив Саула?
Все. Більше не треба нікуди тікати.
Не треба ховатись у печерах.
І ти одразу цар. Можливо, такі думки
промайнули в Давидовій голові.
Але що він зробив?
Що б ви зробили на його місці?
Прочитаймо далі.
1 Самуїла 24, з 4-го вірша.
І Давид непомітно підійшов
та відрізав край безрукавого халата Саула.
Але потім серце почало докоряти Давиду
за те, що він відрізав
край безрукавого халата Саула.
Тому він сказав своїм людям:
«З погляду Єгови було б неправильно,
якби я зробив таке своєму панові,
помазанцю Єгови,
якби підняв на нього руку,
адже він — помазанець Єгови».
Цими словами Давид стримав своїх людей
і не дозволив їм напасти на Саула.
А Саул вийшов з печери і пішов далі.
Давид не послухався своїх людей.
Він використав цю ситуацією
і показав Саулу,
що не бунтується проти нього
і що не збирається мститися йому
за несправедливе і жорстоке ставлення.
Якої ж витримки потребував Давид!
Якої віри — віри в те, що свого часу
Єгова виправить цю ситуацію
і зробить це так,
як буде йому до вподоби.
І це видно не лише з того,
що він сказав Саулу,
але з його слів,
записаних у 57-му Псалмі.
У Псалмі 57:3 сказано:
«Бог подасть з небес допомогу
та врятує мене,
приведе в замішання того,
хто хоче мене пожерти».
Терпеливість — це риса,
яку не завжди легко виявляти,
особливо коли до нас
ставляться несправедливо.
Деколи ми не маємо
жодного впливу на ситуацію.
А що, коли випадає нагода
легко позбутися проблеми?
Потрібно наслідувати Давида,
який передусім зважав на волю Єгови.
Іноді треба діяти, а іноді краще почекати,
поки Єгова виправить ситуацію у свій час.
Прочитаймо, що сталось після того,
як Саул вийшов з печери.
Почнімо з 1 Самуїла 24:8.
Тоді Давид теж вийшов з печери
і крикнув навздогін Саулу:
«Пане мій, царю!»
Саул озирнувся, і Давид, впавши на коліна,
вклонився йому до землі. Він сказав:
«Чому ти слухаєш людей, які говорять:
“Давид хоче заподіяти тобі зло”?
Сьогодні ти на власні очі бачиш,
що в печері Єгова віддав тебе в мої руки.
Мене намовляли вбити тебе,
але я змилосердився над тобою і сказав:
“Не підніму руки на свого пана,
бо він помазанець Єгови”.
Батьку, подивися: у мене в руці
край твого безрукавого халата.
Я відрізав його, але не вбив тебе.
Тепер ти бачиш і розумієш,
що я не замишляю зла
і не бунтую проти тебе.
Ні в чому я не згрішив перед тобою,
а ти переслідуєш мене
і хочеш відібрати моє життя.
Нехай Єгова розсудить нас.
Нехай Єгова помститься тобі за мене,
а я не підніму на тебе руки.
Давнє прислів’я говорить:
“Зло походить від злочинців”,
я ж не підніму на тебе руки.
На кого вийшов цар Ізраїля?
За ким ти ганяєшся?
За мертвим псом? За блохою?
Нехай Єгова буде суддею і розсудить нас.
Хай розгляне мою справу,
хай судить мене і врятує з твоїх рук».
Давид виявив самовладання
і не підняв на Саула руки.
Цим він спростував усі закиди
на свою адресу.
Він показав, що не хоче заподіяти
Саулові зла.
Давид двічі сказав,
що їх розсудить Єгова.
І хоча Саул
безпідставно переслідував його,
він ніколи не говорив
про Саула зневажливо.
Давид розмовляв з ним
з повагою і смиренням.
Він сказав Саулові, що Єгова є суддею.
Давид подав чудовий приклад усім,
хто знав про цю ситуацію.
Саул був шокований, коли зрозумів,
що Давид пощадив його,
тому вигукнув до нього:
«Єгова винагородить тебе за те,
що ти сьогодні зробив для мене.
Я знаю, ти обов’язково станеш царем
і міцно триматимеш
царство Ізраїля у своїй руці».
Апостол Павло,
можливо, мав на увазі цей випадок,
коли через багато століть
порадив християнам у Римі:
«Не мстіться самі за себе...
Завжди перемагай зло добром».
Деколи наші добрі вчинки
і шаноблива мова
справляють позитивний вплив
на наших противників.
Давидове милосердя
глибоко зворушило Саула.
Але чи він зміниться
і припинить переслідувати Давида?
До цього ми ще повернемося.
А зараз інша ситуація.
Давид, як і кожен з нас,
був недосконалою людиною,
тому іноді втрачав терпеливість.
Одного разу він розлютився настільки,
що мало не вчинив
жахливого кровопролиття.
Тепер прочитаймо 1 Самуїла 25,
25-й розділ, 1-й вірш.
1 Самуїла 25:1.
Згодом помер Самуїл.
Всі ізраїльтяни зібралися,
щоб оплакати Самуїла
і поховати його біля його дому в Рамі.
Після того Давид пішов у пустелю Паран.
У Маоні жив один чоловік,
який тримав свою худобу в Кармелі.
Він був дуже багатий:
мав 3000 овець і 1000 кіз.
У той час він стриг у Кармелі
своїх овець.
Цього чоловіка звали Навал,
а його дружину — Авігаїл.
Вона була розважлива й гарна,
її ж чоловік, з роду Калева,
був людиною жорстокою і злою.
Коли Давид перебував у пустелі,
то почув, що Навал стриже овець,
і послав до нього 10 юнаків.
Він сказав їм:
«Підіть до Навала в Кармель,
запитайте від мого імені,
чи все у нього гаразд, і передайте:
“Бажаю тобі довгого життя,
і хай добре ведеться тобі,
твоїм домашнім і всьому, що в тебе є.
Я чую, що ти стрижеш овець.
Коли твої пастухи були з нами,
ми їх не кривдили,
і за весь час, поки вони були в Кармелі,
у них нічого не пропало.
Запитай про це у своїх слуг,
і вони тобі розкажуть.
Тож нехай мої люди
знайдуть ласку у твоїх очах,
адже ми прийшли в радісний час.
Прошу тебе, дай своїм слугам
і своєму сину Давиду, що можеш”».
Ті юнаки прийшли до Навала
і сказали йому все це від імені Давида.
Коли вони закінчили говорити,
Навал відповів їм:
«Хто такий Давид?
Хто такий син Єссея?
Сьогодні багато слуг
втікає від своїх панів.
Чи я маю взяти свій хліб, воду і м’ясо,
приготоване для моїх стрижіїв,
і віддати людям,
які прийшли невідомо звідки?»
Стрижка овець була радісним часом.
Люди робили гостину і тішились.
А Навал мав чим тішитися.
У нього було багато овець,
і Давид захищав його отари
від грабіжників.
Навал мав би бути вдячним Давидові
і виявити до нього щедрість.
Але коли Давидові люди
ввічливо попросили їжі,
Навал не просто нічого їм не дав.
Він ще й почав зневажливо говорити
про Давида.
І як на це зреагував Давид?
Прочитаймо про це далі в 25-му розділі.
Почнімо з 12-го вірша.
Тоді люди Давида повернулися
і передали йому всі ці слова.
Давид відразу ж наказав:
«Нехай кожен прив’яже до пояса
свого меча!»
Вони так і зробили, і Давид теж взяв меча.
Близько 400 чоловіків пішло за Давидом,
а 200 залишилося пильнувати речі.
Тим часом один зі слуг сказав Авігаїл,
дружині Навала:
«Давид послав з пустелі людей
побажати добра нашому пану,
але він накинувся на них з обра́зами.
Ні!
Ці люди дуже добре ставилися до нас.
Вони ніколи нас не кривдили,
і за весь час, поки ми були з ними в полі,
у нас нічого не пропало.
Вони вдень і вночі захищали нас,
немов мур,
поки ми були з ними і пасли овець.
Ох!
Тепер подумай, що тобі робити,
бо нашому пану і всім його домашнім
загрожує велика біда.
Він настільки нікчемна людина,
що з ним ніхто не може поговорити».
Авігаїл швидко взяла 200 буханців хліба,
2 великих глеки вина, 5 зарізаних овець,
5 сей смаженого зерна,
100 кругів пресованих родзинок,
200 кругів пресованих фіг...
Ось.
...і нав’ючила все це на ослів.
Тримайте!
Потім вона наказала своїм слугам:
«Ідіть вперед, а я піду за вами»,
проте своєму чоловікові Навалу
вона нічого не сказала.
Коли Авігаїл
верхи на ослі спускалася вниз,
Давид зі своїми людьми йшов їй назустріч,
хоч і не знав цього, бо її заступала гора.
І раптом вони зустрілися.
Давид перед тим говорив:
«Дарма я стеріг у пустелі
все, що належить цьому чоловіку.
Нічого не пропало з його майна,
а він платить мені злом за добро.
Нехай Бог суворо покарає
Давидових ворогів,
якщо до ранку я залишу живим у нього
хоча б одного чоловіка».
Коли Давид почув, що сказав Навал,
він просто скипів зі злості.
Не порадившись з Єговою,
він одразу наказав своїм воїнам:
«Нехай кожен прив’яже до пояса меча».
Вони пішли, щоб вигубити
всіх чоловіків в домі Навала.
Діяти так було вкрай нерозумно.
Це правда, що Навал
був нікчемним чоловіком.
І Давид дійсно заслуговував на нагороду
за те, що робив для нього.
Але він не мав жодного права
посягати на його власність.
Він не мав жодного права вбивати
свого співвітчизника і всіх його домашніх.
Але один з Навалових слуг
зрозумів, що насувається біда
і відважився поговорити про це
з Авігаїл, дружиною Навала.
Він не пішов до господаря,
той і так би його не послухав.
Він пішов до його дружини,
яка вислухала його.
Це була розсудлива жінка,
яка любила Єгову.
Нам про неї відомо небагато.
Але можна бути певним,
що життя з Навалом було для неї
зовсім несолодким.
Це був грубий, зухвалий
і невдячний чоловік.
Можливо, про цей шлюб
домовилися їхні батьки.
«Він дійсно безглуздий»,—
сказала Авігаїл про Навала.
Така духовна жінка навряд чи б
говорила погано про свого чоловіка,
якби не втратила до нього
останньої краплини любові і поваги.
Авігаїл вислухала свого слугу
і зрозуміла, що треба діяти негайно.
Але що їй робити?
Може, поговорити з Навалом?
Ні. Це не мало б сенсу.
А може, треба втікати?
Якби Давид був таким, як Навал,
це був би єдиний вихід.
Але вона знала, що Давид —
розумний чоловік, який любить Єгову.
Авігаїл швиденько зібрала харчі
і вийшла йому назустріч.
Знайдімо разом 1 Самуїла 25:23.
Побачивши Давида,
Авігаїл зіскочила з осла,
впала перед Давидом на коліна
і вклонилася до землі.
Вона припала йому до ніг
і сказала:
«Пане мій,
нехай ця провина буде на мені.
Дозволь своїй служниці поговорити з тобою,
вислухай служницю свою.
Прошу, мій пане, не звертай уваги
на цього нікчемного чоловіка Навала,
бо яке його ім’я, такий він сам.
Його звати Навал,
і він дійсно безглуздий.
А я, твоя служниця,
не бачила юнаків, яких послав мій пан.
Пане мій, як живий Єгова
і як живий ти,
це Єгова стримав тебе
від пролиття крові
і від того, щоб ти своєю рукою
мстився за себе.
Нехай твої вороги
і ті, хто хоче заподіяти тобі зло,
стануть такими, як Навал.
А цей подарунок, який моєму пану
привезла його служниця,
нехай віддадуть юнакам,
що йдуть слідом за моїм паном.
Прошу, вибач переступ своєї служниці.
Єгова обов’язково зміцнить рід мого пана,
бо ти ведеш війни Єгови,
і впродовж усього свого життя
ти не робив нічого поганого.
Коли хтось стане переслідувати тебе
і посягне на твоє життя,
то Єгова, твій Бог, збереже тобі життя,
як оберігають дорогоцінності,
сховавши їх у торбину.
Але життя твоїх ворогів він викине,
наче каміння з пращі.
Коли Єгова зробить моєму пану
все те добро, яке обіцяв,
і поставить тебе провідником Ізраїля,
то ти, мій пане, не будеш каятися
і жалкувати у своєму серці,
що пролив кров даремно,
що своєю рукою помстився за себе.
Пане мій, коли Єгова обдарує тебе добром,
згадай про свою служницю».
Зі слів Авігаїл видно,
що це була мудра і духовна жінка.
Вона говорила зі смиренням і повагою,
але досить прямо.
Вона дала зрозуміти Давиду,
що так діяти немудро.
Авігаїл сказала, що Єгова послав її,
щоб стримати Давида від пролиття крові,
від того, щоб він власноруч мстився
за себе і проливав невинну кров,
від того, про що Давид
шкодував би решту свого життя.
Авігаїл нагадала Давиду
про важливі істини:
Єгова виправить несправедливість
і Давиду не потрібно мститися.
Вона розмірковувала так само,
як Давид свого часу в пустелі Ен-Геді,
коли він пощадив Саула.
Можливо, вона знала,
як Давид тоді виявив милосердя.
І в чому була суть її слів?
Будь терпеливим, а Єгова
все розставить на свої місця у свій час.
Чи Давид її послухав?
Прочитаймо продовження цієї історії
і почнімо з 1 Самуїла 25:32.
На це Давид сказав Авігаїл:
«Нехай лине слава Єгові, Богу Ізраїля,
який сьогодні послав тебе мені назустріч.
Благословенний твій розум
і благословенна ти
за те, що стримала мене сьогодні
від пролиття крові
й від того, щоб я власною рукою
помстився за себе.
Бо — як живий Єгова, Бог Ізраїля,
який не дав мені заподіяти тобі зло,—
якби ти не поспішила мені назустріч,
то до ранку в Навала
не залишилося б живим жодного чоловіка».
Давид прийняв від неї те,
що вона привезла, і промовив:
«Повертайся з миром додому.
Знай, я прислу́хався до твоїх слів
і виконаю твоє прохання».
Давид прислухався. І це варте уваги,
адже в тогочасному суспільстві
на думку жінки не дуже зважали.
Давид вислухав, зрозумів, погодився
і змінив своє рішення.
Давидові люди, мабуть, були б не проти
побитися і взяти якусь здобич.
Але Давид їх стримав.
Іноді ми теж робимо нерозважливі кроки.
І якщо хтось виправляє нас,
то мудро прислухатися, як це зробив Давид.
«Днів через 10 Єгова вразив Навала,
і той помер».
Згодом Авігаїл
стала Давидовою дружиною.
А що сказати про Саула?
Випадок, який стався у печері,
трохи його присмирив,
але пізніше він знову взявся за старе.
Якось Давид зі своїми людьми
переховувався в пустелі Зіф.
Ось уже вдруге
Давида зраджують місцеві мешканці —
люди з його ж племені.
Знайдіть зі мною 1 Самуїла, 26-й розділ.
Прочитаймо з 2-го вірша.
Тож Саул вибрав з Ізраїля 3000 воїнів
і вирушив у пустелю Зіф шукати Давида.
Саул отаборився при дорозі
на пагорбі Хахіла, що навпроти Єшимону.
В той час Давид жив у пустелі,
і він почув, що Саул прийшов туди за ним.
Давид послав розвідників дізнатися,
чи це дійсно правда.
Потім Давид пішов до місця,
де отаборився Саул,
і подивився, де спав він
та начальник його війська Авнер, син Нера.
Саул лежав
посередині обгородженого табору,
а довкола нього були його воїни.
Тоді Давид запитав хетянина Ахімелеха
і Авішая, Йоавового брата, сина Церуї:
«Хто спуститься зі мною в Саулів табір?»
Авішай відповів: «Я спущусь».
Тож уночі Давид та Авішай
пробралися в табір
і знайшли Саула,
який спав посередині табору,
а біля його голови
був встромлений у землю спис.
Авнер же та інші воїни
лежали довкола нього.
Авішай сказав Давиду:
«Сьогодні Бог віддав ворога у твої руки.
Дозволь мені, будь ласка, одним ударом
списа прибити його до землі.
Мені не доведеться ударяти двічі».
У печері Саул прийшов до Давида.
А цього разу
Давид прийшов до Саула.
З ним був його племінник Авішай,
відважний воїн.
При світлі місяця вони прокралися
поміж сплячими воїнами
і підійшли прямо до місця,
де спав Саул.
І ось уже вдруге
життя Саула було в Давидових руках.
Авішай запропонував
одним ударом списа
прибити його до землі.
Йому здавалось,
що це чудова можливість
покінчити із запеклим ворогом,
який хотів їх вбити.
Давиду навіть нічого не треба робити.
Йому навіть ніхто не дорікне,
бо Саула вб’є Авішай.
Чи Давид використає цю нагоду,
щоб раз і назавжди позбутися ворога?
Ми знайдемо відповідь,
коли прочитаємо далі з 1 Самуїла 26:9.
Але Давид відказав: «Не кривдь його.
Хіба може хтось підняти руку
на помазанця Єгови
і залишитись непокараним?»
та додав: «Як живий Єгова,
Єгова сам вразить його,
або одного дня він просто помре,
або ж піде на війну й загине.
З погляду Єгови було б неправильно,
якби я підняв руку на помазанця Єгови!
Візьмімо спис, що біля його голови,
та глек для води і ходімо звідси».
Тож Давид взяв спис та глек,
що були біля Саулової голови,
і пішов з Авішаєм назад.
Ніхто їх не бачив, ніхто не помітив,
і ніхто не прокинувся.
Всі спали, бо Єгова наслав на них
глибокий сон.
Давид не послухався Авішая
і не шукав якихось виправдань,
щоб убити Саула.
Він розумів, що рано чи пізно
Єгова втрутиться.
І знову Давид чекав на Єгову,
чекав, коли Бог виправить ситуацію.
Мабуть, Давид роздумував,
як Єгова покерує справами,
тому пошепки сказав Авішаю,
що Саул може загинути в бою.
Цікаво, що через рік
саме так і сталося.
Звісно, життя Давида
в ті роки було дуже нелегким.
І хоча йому довелося бути біженцем,
він терпеливо чекав на Єгову.
Давид робив за своїх обставин усе, що міг.
Наприклад, коли він жив серед філістимлян,
то захищав ізраїльтян від їхніх ворогів.
Коли ми переживаємо важкі часи,
то теж можемо використовувати
свої обставини якнайкраще.
І будьмо певні: Єгова знає,
коли саме дати нам визволення.
Зрештою Давид став царем
і правив 40 років.
Під кінець свого життя
він написав 37-й Псалом.
Можливо,
коли Давид укладав цей псалом,
він згадував ті три ситуації,
які ми з вами обговорили.
Він писав про те, як важливо
бути терпеливим, чекати на Єгову
і не сумніватися,
що його обіцянки сповняться.
У цьому псалмі ми знаходимо для себе
чудові поради і підбадьорення.
На завершення прочитаймо разом
ці натхнені слова.
Знайдімо Псалом 37:1—7.
Почекаю хвилинку, поки ви знайдете.
Псалом 37:1—7:
«Не засмучуйся через лихих людей,
не заздри злочинцям.
Як трава, вони швидко засохнуть
і зів’януть, як молода зелень.
Покладайся на Єгову і чини добро,
живи на землі і в усьому будь вірний.
Хай Єгова буде для тебе
найбільшою радістю,
і він здійснить
усі бажання твого серця.
Довір свою дорогу Єгові,
надійся на нього, і він тобі допоможе.
Завдяки йому твоя праведність
стане мов світло на світанку
і справедливість твоя засяє,
як полудневе сонце.
Чекай на Єгову в мовчанні,
чекай на нього з надією».