JW subtitle extractor

За три дні до смерті Ісуса Христа
його учні поставили запитання,
відповідь на яке впливає
на кожного з нас.
Вони запитали:
«Яка буде ознака твоєї присутності
та закінчення цього віку?»
Відповідаючи на це запитання,
Ісус передрік, що перед тим,
як настане новий світ,
буде період, коли відбуватимуться
війни, землетруси, голод і епідемії.
Потім Ісус сказав:
«Подібно як у дні до Потопу люди їли,
пили, женилися й виходили заміж
аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег,
і не звертали уваги, поки не прийшов
Потоп та не змів їх усіх,
так буде і під час
присутності Сина людського».
Цими словами Ісус підтвердив,
що Ной дійсно жив на землі
і Потоп дійсно відбувся;
це історична подія.
Ісус також підкреслив,
що період перед Потопом
був дуже подібний до часу,
в який ми з вами живемо.
Тому важливо детально розглянути,
що відбувалося за днів Ноя,
і подумати, чого ми можемо навчитись.
Перші розділи книги Буття
розповідають нам, яким було життя
за сотні років до днів Ноя —
після того, як Адама і Єву
було вигнано з Едемського саду.
Всі люди розмовляли однією мовою,
і, можливо, вже в той час
існувала писемність.
Люди побудували місто,
а може бути, що й декілька.
Вони вже навчилися кувати
знаряддя з заліза і міді,
виготовляли музичні інструменти,
скажімо, арфи і флейти.
Оскільки люди були ближчими
до досконалості, ніж ми з вами тепер,
вони жили дуже довго — сотні років.
Але далеко не все було добре.
Люди відвернулись від Єгови, і через це
поширилось насилля і аморальність.
Люди так зіпсувались, що Єгова
спонукав праведного чоловіка Еноха,
сьомого у родоводі від Адама,
пророкувати, що Бог не терпітиме
зла і бунтарства вічно,
а одного дня виконає свій справедливий
вирок над безбожним світом.
Безперечно, зіпсованим людям
за днів Еноха
не подобалося його пророцтво.
Вони ненавиділи Еноха
і, мабуть, хотіли його вбити.
Сам Енох не побачив,
як сповнилось його пророцтво.
Минуло 600 років, і людське суспільство
ще більше зіпсувалося.
Прочитаймо разом Буття 6:1—7.
Людей на землі ставало дедалі більше,
і в них народжувалися дочки.
А сини правдивого Бога
почали звертати увагу на те,
що людські дочки вродливі.
Тож вони стали брати
собі за дружин, кого хотіли.
Після того Єгова сказав:
«Мій дух не терпітиме людині повіки,
бо вона тільки плоть.
Тому їй залишилось 120 років».
У ті дні, а також пізніше
на землі були велетні.
Упродовж того часу
сини правдивого Бога
мали інтимні стосунки
з людськими дочками,
і ті народжували від них синів,
які були силачами і мали славу
серед людей давнини.
І побачив Єгова, що люди
на землі погрузли у злі
і що всі нахили думок
у їхньому серці постійно лихі.
Єгова пожалкував,
що створив людей на землі,
і засмутився у своєму серці.
Тож Єгова сказав:
«Я зітру з лиця землі людей, яких створив,
а разом з ними домашніх тварин,
тварин, що повзають, і летючі створіння,
що в небі, бо жалкую, що створив їх».
У той час деякі ангели з небес почали
спостерігати за вродливими жінками
і розвинули у своїх серцях
неправильні бажання.
Ці ангели збунтувалися проти Бога.
Вони зійшли з неба на землю,
взявши собі людські тіла
для того, щоб мати
статеві зносини з жінками.
Ці ангели стали егоїстичними,
злими демонами.
Вони мали надлюдську силу і, напевно,
були дуже гарними та розумними.
Можливо, жінки не могли
встояти перед ними,
особливо ті, які так само,
як демони, не любили Бога.
Мабуть, демони змушували
деяких жінок до сексу.
Демони брали собі за дружин
усіх, «кого хотіли».
Чи хтось з людей у той час
міг зупинити демонів?
Ці безбожні істоти забирали
в людей їхніх дочок,
сестер і, можливо, навіть дружин.
Згодом ці жінки народжували від них синів,
але ці хлопці були не такі, як інші.
Вони були агресивними, жорстокими,
брутальними і знущалися з інших.
Ці хлопці виросли
і стали дорослими чоловіками,
надзвичайно сильними
і надзвичайно жорстокими.
Їх називали нефілімами,
що, можливо, означає
«ті, хто змушує інших падати».
Люди їх боялися.
Як і їхні батьки,
нефіліми не мали любові до Бога.
Ці сильні, жорстокі чоловіки
думали тільки про свою славу.
Матеріалізовані ангели і їхні люті нащадки
панували в тогочасному світі,
і люди їх наслідували.
І Єгова побачив, що люди погрузли у злі
і «що всі нахили думок
у їхньому серці постійно лихі».
Як же Сатана, мабуть, тішився,
що більшість людей відвертається від Єгови
і дедалі сильніше і сильніше деградує!
Але у тому безбожному світі був чоловік,
який залишався відданим Єгові.
Прочитаймо про нього в Буття 6:8.
Але Ной знайшов ласку в очах Єгови.
Ось історія життя Ноя.
Ной був чоловіком праведним
і бездоганним серед своїх сучасників.
Він ходив з правдивим Богом.
У Ноя народилось троє синів:
Сим, Хам і Яфет.
Земля ж зіпсувалась в очах правдивого Бога
і наповнилась насиллям.
І побачив Бог, що земля зіпсувалась;
всі люди спотворили свої шляхи на землі.
Деякі люди сьогодні говорять,
що Ной — вигаданий персонаж,
а розповідь про ковчег і Потоп —
просто легенда або гарна казочка.
Але ті, хто писав Біблію, знали,
що Ной дійсно існував
і що Потоп справді відбувся.
Про Ноя згадував пророк Ісая,
а також Єзекіїль.
Ездра, який написав Першу хронік,
і Лука, який написав Євангеліє,
згадали Ноя в ізраїльських родоводах.
Апостоли Петро і Павло теж писали
про Потоп як про історичну подію.
І, як ми казали на початку,
сам Божий Син засвідчив,
що така людина, як Ной,
дійсно жила на землі
і що Потоп справді відбувся.
Ной мав сильну віру в Єгову,
хоча жив у злому, безбожному світі,
в якому панували матеріалізовані ангели
і їхні жорстокі нащадки.
Мало хто з його сучасників слухався Бога.
Ной не мав багатьох духовних дарів,
які сьогодні допомагають нам
зміцняти свою віру.
У нього не було Біблії, яка допомагає
полюбити Єгову і розуміти його шляхи.
Ной не знав усіх тих вірних чоловіків
і жінок, які жили після нього.
У нього не було збору, братів і сестер,
які б підбадьорювали його
і зміцнювали його віру.
Але він багато чого знав.
Ной знав, що сталося в Едемському саду,
і бачив, до якої трагедії це призвело.
Бачив, як люди старіли і помирали.
Він знав, що дорога до Едемського саду
закрита, а земля довкола нього проклята.
Він, напевно, добре розумів
пророцтво свого прадіда Еноха.
Він знав, що його батько,
Ламех, дав йому ім’я,
яке, ймовірно, означало
«відпочинок» або «потіха»,
і цим його батько передрік про сина:
«Він принесе нам полегшення
від нашого труда,
від виснажливої праці на землі,
яку Єгова прокляв».
Звісно, Ной роздумував про ці пророцтва.
Як він принесе полегшення?
Як і коли Бог покарає злих людей,
які жили довкола?
Сотні років Ной молився і роздумував.
І ось Ною уже за 500 років.
Він одружений і має дітей — трьох синів.
І хоча Ной жив серед безбожних людей,
він залишався відданим Богові
і допомагав у цьому своїм рідним.
У той час Єгова передає Ною звістку,
яка його, напевно, просто вражає.
Тож читаймо далі з книги Буття 6:13:
Тоді Бог сказав Ною:
«Я вирішив вигубити все живе, бо через
людей земля наповнилась насиллям.
Тому я знищу людей і спустошу землю.
Ти ж зроби собі зі смолистого дерева
ковчег, а в ньому — перегородки.
Покрий ковчег смолою зсередини і ззовні.
Він має бути 300 ліктів завдовжки,
50 ліктів завширшки і 30 ліктів заввишки.
Зроби в ковчезі вікно для світла,
щоб від верху воно мало 1 лікоть.
Ковчег повинен мати перший,
другий і третій поверхи,
а вхід до ковчега має бути збоку.
Я збираюсь навести на землю потоп
і знищити з-під неба всі живі створіння,
які мають дихання життя.
І все, що на землі, помре.
А з тобою я укладаю угоду.
Ввійди у ковчег, і нехай з тобою ввійдуть
твої сини, твоя дружина і твої невістки.
Також візьми у ковчег по двоє —
самця і самицю —
з усіляких живих створінь,
щоб вони врятувались разом з тобою.
Це мають бути летючі створіння
за їхнім родом,
домашні тварини за їхнім родом,
усі створіння, що повзають,
за їхнім родом —
усі по двоє ввійдуть з тобою,
щоб вони врятувались.
Крім того, збери всіляку їжу
і візьми з собою,
щоб і ти, і тварини мали що їсти».
І зробив Ной усе, як наказав йому Бог.
Саме так він і зробив.
Ноя, мабуть, довгий час цікавило, як Єгова
виконає свій вирок над злими людьми.
А тепер він знає, що Бог наведе
на землю катастрофічну повінь.
Крім того, Ной знає,
що має робити він і його сім’я.
На ньому лежала велика відповідальність.
Думка про це його просто приголомшувала.
Треба побудувати величезний ковчег.
У Ноя з’являється багато нових запитань.
Скільки дерев потрібно зрубати?
Як їх притягти?
Як їх обробити? Чим їх з’єднати?
А як зібрати всіх тих тварин?
Як зробити такі величезні запаси їжі
для тварин і для своїх рідних?
А що сказати про безбожних людей,
які його оточують? Що вони подумають?
Ной знав, що сталося
з праведними людьми, які жили до нього.
Авеля вбив його рідний брат Каїн.
Еноху, мабуть, загрожувала смерть
від рук неправедних людей,
тому Бог милосердно припинив його життя,
щоб вони не познущалися з його служителя.
Люди бачили, чим займається Ной,
тому з часом могли зрозуміти,
навіщо він це робить.
Ці богозневажники,
які були під впливом нефілімів,
могли завдати Ною шкоди.
Але Ной покладався на Єгову
і взявся до роботи.
Він зробив усе так, як наказав Бог.
Ной і його рідні будували ковчег багато
років, можливо, навіть півстоліття.
Звичайно, були труднощі,
але Ной ніколи не нарікав.
Навряд чи хтось їм помагав.
Пригадуєте, Ісус казав,
що люди «не звертали уваги,
поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх».
Звісно, люди звертали увагу,
що Ной будує ковчег.
Сусіди могли його запитувати:
«Нащо ти будуєш таку велику споруду?»
І Ной пояснював навіщо.
Але його сучасники не звертали уваги
на те, що Єгова благословляє
Ноя і його зусилля.
Вони не звертали уваги на те,
чим це все для них обернеться.
Натомість люди були зайняті
повсякденними справами —
їли й пили, вони женилися, виходили заміж.
Це все, що їх цікавило.
В очах цих безбожних людей
Ной і його рідні
виглядали як несповна розуму.
З них насміхалися, і, можливо,
їм навіть погрожували.
І ось будівництво завершено.
Уявіть, як Ной і його рідні
дивляться на результат своєї праці.
Вони пригадують, як Єгова їх підтримував.
Єгова завжди так робить,
коли його служителі цього потребують.
Тепер Бог знову промовляє до Ноя.
Прочитаймо розділ 7-й, з 1-го вірша.
Буття 7:1:
Після того Єгова сказав Ною:
«Увійди з усіма своїми домашніми в ковчег,
бо я побачив, що ти праведний
серед цього покоління.
Візьми з собою по семеро з кожного роду
чистих тварин, самців і самиць,
а з кожного роду нечистих тварин —
лише по двоє, самця і самицю.
Також з летючих створінь, що в небі,
візьми по семеро, самців і самиць,
щоб їхнє потомство жило по всій землі.
Бо вже через сім днів
я пошлю на землю дощ,
і він падатиме 40 днів та 40 ночей.
Я зітру з лиця землі
все живе, що створив».
І зробив Ной усе, як наказав Єгова.
Ною не можна було зволікати.
У нього була невідкладна робота.
Через сім днів мав початися дощ.
Тварини, багато тварин
має бути в ковчезі.
Запаси мають бути готові.
Бог казав, а Ной слухався.
Уже вдруге в цій натхненій розповіді
Ной робить усе так, як наказав йому Єгова.
Звернімо увагу на книгу Буття 7:6:
Ною було 600 років,
коли на землі почався потоп.
Перед потопом Ной ввійшов у ковчег,
а з ним — його сини,
його дружина і його невістки.
З усіляких чистих і нечистих тварин,
летючих створінь
і зі всього, що рухається по землі,
до Ноя в ковчег увійшли парами
самці і самиці, як Бог і наказав Ною.
А через сім днів на землі почався потоп.
Сімнадцятого дня другого місяця,
на 600-му році Ноєвого життя,
відкрились усі джерела величезних
водних глибин та небесні отвори,
і дощ лив на землю 40 днів та 40 ночей.
Того дня в ковчег увійшов Ной,
його сини — Сим, Хам і Яфет,
а також його дружина і три невістки.
З ними увійшли всілякі
дикі тварини за їхнім родом,
всілякі домашні тварини за їхнім родом,
всілякі створіння,
що повзають по землі, за їхнім родом
і всілякі летючі створіння за їхнім родом,
всілякі птахи, всілякі крилаті створіння.
Вони заходили до Ноя в ковчег
пара за парою —
всілякі живі створіння,
які мали дихання життя.
Тож, як Бог і наказав Ною,
в ковчег увійшли самці і самиці
з усіляких живих створінь.
Після того Єгова зачинив за Ноєм двері.
І потоп не припинявся на землі 40 днів.
Вода постійно прибувала
та зрештою понесла ковчег,
і він плавав високо над поверхнею землі.
Води було дуже багато, і вона
піднімалась над землею дедалі вище,
ковчег же тримався на поверхні води.
І води стало так багато,
що вона покрила всі високі гори,
які тільки були під небом.
Вода піднялась над горами на 15 ліктів.
Отже, на землі померли всі живі створіння:
і летючі створіння,
і домашні тварини, і дикі тварини,
і дрібні створіння,
якими кишіла земля, і всі люди.
На суші померло все,
в чиїх ніздрях було дихання життя.
Тож Бог стер з лиця землі все живе:
і людей, і тварин,
і створіння, що повзають,
і летючі створіння, що в небі;
всі були стерті з лиця землі.
Врятувався лише Ной і ті,
хто був з ним у ковчезі.
І вода не убувала з землі 150 днів.
Колись Ной навіть не міг уявити,
як він збере всіх тих тварин.
А тепер він побачив:
вони самі прийшли, їх привів Єгова.
Ною не треба було їх ловити.
Тварини прийшли самі — усі, з кожного
роду, деякі по семеро, а деякі по двоє.
Лише уявіть собі, як десятки, сотні тварин
повзуть, скачуть, біжать,
летять до ковчега!
Уявіть, як Ной з рідними
розміщають їх усіх у ковчезі.
Вони гладять пухнастих тварин,
коли ті проходять повз,
стараються обійти колючих, слизьких
і дають дорогу великим та неповоротким.
Злітаються і птахи.
Вони тріпотять крилами, ширяють.
Яке барвисте видовище!
Яке розмаїття звуків!
Ною і його рідним аж доводиться кричати,
щоб почути одне одного
крізь увесь цей гамір.
Коли всі увійшли в ковчег,
Єгова закрив двері.
Уявіть, як Ной і його рідні
туляться одне до одного
і слухають, що відбувається назовні.
І ось починається дощ.
Можливо, спочатку він тихо накрапає,
але згодом починається злива.
Наростає гуркіт.
Вони давно знали, що ця мить настане.
Вони були втомлені, виснажені,
але тої ночі вони, напевно,
так і не заснули.
Треба було припильнувати тварин.
Далі падав дощ, і вони багато молилися.
Чи думали вони про людей,
які лишились назовні? Звичайно.
Вони знали тих людей,
вони їм проповідували.
Серед них були їхні родичі.
Як шкода, що вони не послухалися!
Так само як Єгові, Ною не була приємна
смерть грішників. У жодному разі.
Йому було так жаль,
що багато людей загинуло.
Але Ной свого часу попереджав
тих людей про те, що скоро має статися.
І навіть ті, хто не бачив, що Ной
будує ковчег, неодмінно чули про це.
Вони знали, чому він будує.
Але тепер було надто пізно.
Єгова закрив двері.
Ной з рідними постійно чули,
як дощ тарабанить по ковчезі.
І ось настав момент,
якого вони ніколи не забудуть.
Вони відчули, як масивний ковчег
відривається від землі і починає плисти.
Їхні серця починають швидко битися.
Чи витримає їхня споруда?
Прочитаймо, що відбувалося далі.
Буття 8:1.
Але Бог звернув увагу на Ноя
та на всіх диких і домашніх тварин,
що були з ним у ковчезі.
Бог навів на землю вітер —
і вода почала спадати.
Джерела водних глибин та небесні отвори
закрилися, і дощ припинився.
Тоді вода на землі почала потроху спадати,
і через 150 днів її стало значно менше.
Сімнадцятого дня сьомого місяця
ковчег зупинився на горах Арарат.
Вода і далі спадала аж до 10-го місяця,
а першого дня 10-го місяця
з’явились вершини гір.
Через 40 днів Ной відчинив вікно,
яке зробив у ковчезі, і випустив крука.
Він літав, час від часу повертаючись,
аж поки земля не висохла.
Потім Ной випустив голуба, щоб побачити,
чи вода зійшла з поверхні землі.
Але голуб, не знайшовши куди сісти,
повернувся до нього в ковчег,
бо на всій поверхні землі ще була вода.
Тоді Ной простягнув руку
та взяв його всередину.
Ной почекав ще сім днів
і знову випустив голуба з ковчега.
Голуб повернувся до нього під вечір
і в дзьобі тримав
свіжий оливковий листочок!
Побачивши це, Ной зрозумів,
що вода спала.
Він почекав ще сім днів
і знову випустив голуба,
але цього разу голуб не повернувся.
40 днів і 40 ночей безупинно падав дощ
і нарешті припинився.
Уявіть: Ной і його рідні виглядають
з ковчега, і ось навколо одна лише вода.
Але дме вітер і вода поступово спадає.
Минає 150 днів після того, як почався дощ,
і ковчег зупиняється на суші.
Для них це був особливий день.
А чи виходити з ковчега безпечно? Ні.
Вода має зійти ще більше.
Але в них є багато роботи.
Треба дбати про тварин, годувати їх.
А Ною і його рідним так хочеться вийти,
їм так хочеться простору,
хочеться відчути землю під ногами.
Все ж мусять трохи потерпіти.
Уявіть, як вони збираються разом
і обговорюють, що будуть робити,
коли вийдуть з ковчега.
Минає ще 73 дні.
Тепер вони бачать вершини гір.
Чи можна вже виходити?
Ной виглядає з вікна,
з птахів вибирає крука і випускає його.
Але той повертається.
Через який час замість крука
Ной випускає голуба.
Той політав і теж повернувся,
бо не знайшов місця, де сісти.
Через сім днів він знову випустив голуба,
і той повернувся
з оливковим листочком у дзьобі.
Ще через сім днів він випустив його знову.
Але цього разу голуб не повернувся.
Що було далі? Прочитаймо разом
розділ 8-й, з 13-го вірша:
Коли настав перший день
першого місяця 601-го року,
вода вже зійшла з поверхні землі.
Тоді Ной зняв покриття ковчега
і побачив, що земля довкола підсихає.
А 27-го дня другого місяця
земля висохла повністю.
Тоді Бог сказав Ною:
«Вийди з ковчега ти,
твоя дружина, сини і невістки.
Виведи з ковчега всі живі створіння:
летючі створіння, тварин
та всіх тварин, що повзають по землі,
щоб вони наповнювали землю,
плодились і розмножувались на землі».
Тож Ной, його сини, дружина
та невістки вийшли з ковчега.
І всі живі створіння, всі тварини,
що повзають, всі летючі створіння,
все, що рухається по землі,
вийшли з ковчега по своїх родах.
Після того Ной збудував жертовник
для Єгови і з усіх чистих тварин
і чистих летючих створінь узяв кількох
та приніс їх як цілопалення на жертовнику.
Єгова відчув приємні пахощі,
і сказав Єгова у своєму серці:
«Я більше ніколи не прокляну
землю через людину,
бо людське серце
ще з юності схильне до зла.
Я більше ніколи не знищу
всього живого, як я це зробив.
Відтепер на землі ніколи
не припиниться сівба і жнива,
холод і спека, літо і зима, день і ніч».
Коли голуб не повернувся,
Ной розібрав частину даху.
Він побачив, що земля довкола підсихає.
Побачив, як з’являється рослинність,
як вона буяє.
Можливо, вона ще прекрасніша,
ніж до Потопу,
бо тоді земля була проклята.
Все ж Ной чекає на вказівку від Єгови.
І ось Бог каже йому: «Вийди з ковчега».
Нарешті! Який же це був щасливий день.
Вони просиділи в ковчезі 370 днів.
Уявіть, як вони виходять з ковчега —
тішаться, вдихають свіже повітря.
Їм не терпиться розпочати нове життя.
Тварини теж виходять.
І Ной зі своїми рідними дивиться, як вони
розлітаються, розбігаються увсебіч.
До декого вони, напевно, прив’язалися,
а тепер — па-па, треба прощатися.
Вже немає матеріалізованих ангелів,
немає нефілімів, немає злих людей.
Які ж вони вдячні Єгові!
Ной не марнує часу.
Він будує жертовник
і приносить жертву Єгові.
І Бог її з прихильністю приймає.
Бог дає їм запевнення, що вже більше
ніколи він не знищить усього живого.
Але він робить ще щось.
Він укладає з Ноєм і його синами угоду
і дає їм знак,
який ми з вами теж іноді бачимо.
Прочитаймо про це в Буття 9:8:
Після того Бог сказав Ною та його синам:
«Я укладаю угоду з вами, вашим потомством
і з кожним живим створінням, що з вами:
з птахами, тваринами
й усіма живими створіннями, які з вами,
з усіма, що вийшли з ковчега,—
з усіма живими створіннями на землі.
Отже, я укладаю з вами угоду: потоп
більше ніколи не знищить усього живого
і більше ніколи потоп не зруйнує землі».
Потім Бог додав:
«Ось знак моєї угоди з вами
та з кожним живим створінням, що з вами.
Це угода для всіх майбутніх поколінь.
Я даю свою веселку в хмарі, і вона
буде знаком угоди між мною і землею.
Коли я посилатиму на землю хмари,
обов’язково з’являтиметься веселка.
І я неодмінно буду згадувати угоду,
яку уклав з вами
та всіляким живим створінням, і потоп
більше ніколи не знищить усього живого.
Коли у хмарі з’явиться веселка,
я обов’язково побачу її
та згадаю про вічну угоду між мною
і всіляким живим створінням на землі».
Який же величний знак дав Єгова!
Щоразу, коли з’являтиметься веселка,
Бог і люди будуть згадувати
цю чудову обіцянку.
З яким же захопленням вони дивилися
на це розмаїття кольорів —
фіолетовий, синій, блакитний, зелений,
жовтий, оранжевий і червоний!
Бог більше ніколи не наведе Потопу.
Але Єгова не збирається
терпіти неправедність вічно.
Прочитаймо, що написав апостол Петро.
Знайдімо 2 Петра 2:5.
Апостол Петро написав:
«І він [Бог] не стримався
від покарання стародавнього світу,
а зберіг Ноя, проповідника праведності,
і з ним ще сімох,
коли спровадив потоп
на світ безбожних людей».
Ми з вами живемо у світі,
який дуже нагадує світ до Потопу.
Ми бачимо, як люди чинять насилля
і все, що Єгова ненавидить.
Люди займаються повсякденними справами
і зовсім не звертають уваги
на звістку спасіння, яку ми проповідуємо.
Люди насміхаються
з Божого народу і кажуть:
«Ну, і де його обіцяна присутність?
Та! Все залишається так само,
як було від початку творіння».
Як же вони помиляються!
Єгова викоренив усяке зло за часу Ноя.
Він це зробить і тепер.
Але його служителі,
так само як Ной, будуть врятовані.
Біблія запевняє нас:
«Єгова знає, як рятувати
з випробування відданих йому людей,
а неправедних зберігати
для знищення в день суду».
Єгова виконає свій початковий намір
і перетворить землю на рай —
рай, в якому житимуть лише добрі люди.
Там більше не буде тих,
хто повстає проти Бога.
А що станеться з бунтівними ангелами?
Коли за днів Ноя на землю прийшов потоп,
вони покинули свої людські тіла
і повернулися в невидимий духовний світ.
Вони стали демонами.
Проте ті злі демони справляють
поганий вплив на людей аж дотепер.
Та коли Єгова почне рішуче діяти,
ті демони і їхній правитель, Сатана,
будуть вкинуті в безодню бездіяльності.
Боже Слово каже:
«Завдяки вірі Ной, отримавши попередження
від Бога про те, чого ще ніхто не бачив,
виявив побожний страх і збудував ковчег
для порятунку своїх домашніх».
Віра спонукала Ноя слухатися Єгови.
Завдяки цьому Ной
і його рідні пережили Потоп.
Ной прожив довге життя — аж 950 років.
Коли цей вірний чоловік воскресне,
то перед ним буде перспектива жити вічно.
Якщо ми, подібно до Ноя, будемо
вірити в Єгову і слухатися його,
то Єгова буде нашим другом,
і ця дружба триватиме цілу вічність!