JW subtitle extractor

І прийшли вони в Капернаум.
Як тільки почалася субота,
Ісус увійшов до синагоги
і почав навчати.
Присутні
були вражені тим, як він навчав,
бо він робив це
не як книжники,
а як людина, котра має владу.
В той час у синагозі був чоловік,
опанований нечистим духом.
Щоб ви здивувались...
Чого ти від нас хочеш,
Ісусе назарянине?
Ти що, прийшов нас погубити?
Я дуже добре знаю, хто ти,
ти Божий Святий!
Замовкни і вийди з нього!
Тоді дух,
затрясши чоловіком у судомах
та щосили закричавши,
вийшов.
Усі люди
були настільки цим вражені,
що почали говорити між собою:
Що це?
Якесь нове вчення!
Він навіть нечистим духам
дає накази як той,
хто має владу,
і вони слухаються.
Тож вістка про нього
швидко рознеслась усюди,
по всій Галілеї.
Це чудо!
Після того вони вийшли з синагоги
і пішли з Яковом та Іваном
до дому Симона й Андрія.
Симонова теща
мучилася через сильну гарячку,
тому Ісуса
попросили допомогти їй.
Тоді Ісус став над жінкою...
...зупинив гарячку...
...і гарячка спала.
У ту ж мить
жінка встала
й почала їм прислуговувати.
Коли сонце вже заходило,
всі, хто мав хворих на різні недуги,
стали приводити їх до Ісуса.
Раббі, прошу!
Допоможи! Ісусе!
Допоможи! Раббі!
Він же клав руки на кожного з них
і зціляв...
...щоб сповнити
промовлене через пророка Ісаю:
«Він узяв наші недуги
і поніс наші хвороби».
Також з багатьох
виходили демони й кричали:
Ти Син Божий!
Замовкни!
Вийди з нього!
Та він дорікав їм
і не дозволяв говорити,
бо вони знали, що він Христос.
Рано-вранці, поки ще було темно,
Ісус встав, пішов у віддалене місце
і почав там молитися.
Де Вчитель?
Будь ласка! Вчителю!
Будь ласка, вийди!
Будь ласка! Раббі!
Вийди до нас!
Однак Симон і ті, що були з ним,
кинулися шукати його
і знайшли.
Тебе всі шукають.
Ходімо далі,
до поблизьких міст,
аби я міг і там проповідувати,
бо для цього я прийшов.
І він пройшов усю Галілею,
навчаючи в місцевих синагогах,
проповідуючи
добру новину про Царство
і зціляючи людей
від усіляких хвороб
та недуг.
Вістка про нього
розійшлася навіть по всій Сирії.
До нього
почали приводити всіх недужих,
які страждали
від різних хвороб і болячок,
а також тих,
хто був опанований демонами,
епілептиків та паралізованих,
і він їх зціляв.
Вийдіть з неї!
Тепер ти вільна.
Тож за ним ішли
численні натовпи людей
з Галілеї, Десятимістя,
Єрусалима, Юдеї
та з-за Йордану.
Прокажений! Прокажений!
Нечистий!
Нечистий! Іди геть!
І підійшов до нього
один прокажений
та, впавши на коліна,
почав благати:
Якщо ти лише захочеш,
то зможеш мене очистити.
Пройнявшись жалем,
Ісус
простягнув руку,
доторкнувся до нього і сказав:
Хочу!
Будь чистим.
Проказа
тут же зійшла з чоловіка,
і той став чистим.
Перш ніж він пішов,
Ісус твердо наказав:
Дивись, нікому нічого не говори,
а піди покажись священику
і принеси за своє очищення те,
що наказував Мойсей,—
їм на свідчення.
А чоловік,
пішовши, почав говорити про це
всім довкола
і розповідати скрізь
про те, що сталося.
Тому Ісус більше не міг
відкрито входити в міста,
а залишався в їхніх околицях,
у віддалених місцях.
Але люди й далі
звідусіль приходили до нього.
А він часто ходив
у віддалену місцевість молитися.
Через декілька днів
Ісус знову прийшов до Капернаума,
і поширилася звістка, що він удома.
До нього зійшлося так багато людей,
що навіть біля дверей
не залишилося місця,
і він почав розповідати їм
добру новину.
Тоді четверо чоловіків
принесли до нього паралізованого.
Але через натовп
вони не могли піднести його до Ісуса.
Щиру правду кажу вам:
надходить година,— і вже надійшла,—
коли мертві почують голос Божого Сина...
Коли мертві...
Вони розібрали над ним дах,
зробили отвір
і через нього опустили ноші з хворим.
Розв’яжіть мотузки.
Побачивши їхню віру,
Ісус сказав паралізованому:
Дитино,
твої гріхи прощено.
Були там деякі книжники;
вони сиділи й міркували в серці:
Чому цей чоловік так говорить?
Він зневажає Бога.
Хто може прощати гріхи,
крім самого Бога?
Ісус же,
відразу розпізнавши своїм духом,
про що вони міркували, сказав:
Чому ви розмірковуєте так
у своїх серцях?
Що́ простіше сказати
паралізованому:
«Твої гріхи прощено»
чи «Встань, візьми свої ноші і йди»?
Але я хочу, щоб ви знали:
Син людський
має владу прощати на землі гріхи.
Кажу тобі,
встань, візьми свої ноші
і йди додому.
Тож він встав,
відразу взяв ноші
і на очах у всіх вийшов.
А люди були надзвичайно вражені
й прославляли Бога,
говорячи:
«Ми ще ніколи такого не бачили!»
Потім Ісус знову вийшов до моря.
До нього
стали сходитися люди,
і він їх навчав.
Потім по дорозі звідти
Ісус побачив чоловіка,
на ім’я Матвій,
який сидів у конторі,
де збирали податки,
і сказав йому:
Будь моїм учнем.
Тож Матвій встав та пішов за ним.
Пізніше Ісус та учні їли в його домі,
і з ними було також чимало
збирачів податків
та грішників,
бо багато з них
стали Ісусовими послідовниками.
А коли книжники
з-посеред фарисеїв
побачили, що він їсть із грішниками
та збирачами податків,
то почали говорити його учням:
Він що, їсть
зі збирачами податків і грішниками?
Здоровим лікар не потрібний,
а хворим потрібний.
Тож ідіть і навчіться,
що́ означають слова:
«Я хочу милосердя,
а не жертви».
Я прийшов покликати до каяття
грішних,
а не праведних.
Після того
прийшли до нього Іванові учні
й запитали:
Чому ми та фарисеї постимо,
а твої учні — ні?
Хіба друзі нареченого сумують,
коли він ще з ними?
Нареченим є той,
хто має наречену.
Проте друг нареченого
надзвичайно радіє,
коли стоїть поряд
і чує його голос.
Однак настануть дні,
коли нареченого від них заберуть.
Тоді вони і будуть постити.
Ніхто не пришиває до старого одягу
латки з нової тканини,
інакше латка збіжиться
і діра стане ще більшою.
Так само не наливають
молодого вина
в старі бурдюки,
інакше бурдюки прорвуться
і вино виллється,
а бурдюки зіпсуються.
Молоде вино наливають у нові бурдюки,
щоб зберегти і те, і те.
Ніхто, покуштувавши старого вина,
не захоче молодого,
бо казатиме: «Старе вино добре».
Тож він пішов і далі проповідував
по синагогах Юдеї.
Після того настало юдейське свято,
тож Ісус пішов в Єрусалим.
В Єрусалимі, біля Овечої брами,
є купальня з п’ятьма колонадами,
що єврейською називається Бетзата.
Там лежало
дуже багато хворих, сліпих,
кульгавих
та калік із сухими кінцівками.
Серед них був чоловік,
який хворів уже 38 років.
Побачивши,
що цей чоловік лежить там,
і знаючи,
як довго він хворіє,
Ісус запитав:
Хочеш стати здоровим?
Пане,
немає кому опустити мене в купальню,
коли вода збурюється.
А коли я сам починаю спускатись туди,
хтось інший мене випереджує.
Вставай!
Бери свою підстилку і йди.
І чоловік зараз же став здоровим.
Він взяв підстилку та почав ходити.
Це сталося в суботу.
Тож юдеї сказали зціленому:
Сьогодні субота,
і тобі не дозволяється
носити підстилку.
Той, хто зцілив мене,
промовив:
«Візьми свою підстилку та йди».
А хто, хто сказав тобі:
«Візьми свою підстилку та йди»?
Проте зцілений не знав, хто це був,
бо Ісус загубився в натовпі.
Згодом Ісус зустрів цього чоловіка
у храмі й промовив:
Тепер ти здоровий.
Тож більше не гріши,
аби з тобою не трапилося
чогось гіршого.
А чоловік пішов і розказав юдеям,
що його зцілив Ісус.
Тому юдеї
переслідували Ісуса,
оскільки він виконував такі діла
в суботу.
Мій Батько досі працює,
тому працюю і я.
Через це юдеї почали ще завзятіше
шукати можливості його вбити,
бо вважали, що він не лише порушує
закон про суботу,
але й прирівнює себе до Бога,
називаючи його своїм Батьком.
Щиру правду кажу вам:
Син нічого не може робити від себе,
а лише те, що, як він бачить,
робить Батько.
Бо, що робить Батько,
те подібно робить і Син.
Адже Батько любить Сина
та показує йому все, що робить сам;
і він покаже йому ще більші діла,
щоб ви здивувались.
Бо, як Батько
воскрешає та оживляє мертвих,
так і Син оживляє тих, кого хоче.
Сам Батько не судить нікого —
увесь суд він доручив Синові,
щоб усі шанували Сина,
як шанують Батька.
Хто ж не шанує Сина,
той не шанує і Батька, який його послав.
Щиру правду кажу вам:
хто чує мій голос
та вірить у того, хто мене послав,
той має вічне життя,
і він не підлягає судові,
а перейшов від смерті до життя.
Щиру правду кажу вам:
надходить година,—
і вже надійшла,—
коли мертві
почують голос Божого Сина,
і ті, хто прислухався, будуть жити.
Бо, як Батько має в собі життя,
так і Сину він дав можливість
мати в собі життя.
До того ж Син отримав від Батька
владу судити,
оскільки він є Сином людським.
Не дивуйтесь цьому,
бо надходить година,
коли всі, хто перебуває
в пам’ятних гробницях,
почують його голос і вийдуть:
хто чинив добро —
для воскресіння життя,
а хто чинив зло —
для воскресіння суду.
Я нічого не можу робити від себе.
Я суджу згідно з тим, що чую,
і мій суд праведний,
оскільки я прагну виконувати
не власну волю,
а волю того, хто мене послав.
Якщо лише я свідчу про себе,
моє свідчення неправдиве.
Однак про мене свідчить ще хтось,
і я знаю,
що його свідчення правдиве.
Ви послали людей до Івана,
і він засвідчив правду.
Я не потребую свідчення від людини,
але говорю все це для вашого спасіння.
Цей чоловік
був світильником, що палає і сяє,
проте недовго ви хотіли тішитись
його світлом.
У мене ж є свідчення
більше, ніж Іванове,
бо вже самі діла,
які доручив мені мій Батько,—
діла, які я виконую,—
свідчать, що мене послав Батько.
Свідчення про мене дав і сам Батько,
який мене послав.
Ви ж ані голосу його ніколи не чули,
ані образу його не бачили,
і його слово у вас не перебуває,
оскільки ви не вірите в того,
кого він послав.
Ви досліджуєте Писання, бо думаєте,
що завдяки їм отримаєте вічне життя,
і саме вони свідчать про мене.
А ви все одно не бажаєте прийти до мене,
аби отримати життя.
Я не хочу слави від людей,
але я добре знаю,
що ви не маєте любові до Бога.
Я прийшов від імені свого Батька,
ви ж мене не приймаєте.
Якби хтось прийшов від свого імені,
його ви прийняли б.
Як же ви можете вірити мені,
якщо радо
приймаєте славу один від одного,
але слави від єдиного Бога не шукаєте?
Не думайте, що я буду
засуджувати вас перед Батьком;
вас є кому засуджувати —
це Мойсей,
на якого ви покладаєте надію.
Якби ви вірили Мойсею,
то повірили б і мені,
бо він писав про мене.
Але коли ви не вірите в те,
що написав він,
як же тоді повірите моїм словам?
Якось у суботу він переходив нивами,
і його учні почали
зривати по дорозі колоски.
Поглянь!
Чому вони роблять те,
що не дозволяється робити в суботу?
А ви хіба не читали, що́ зробив Давид,
коли він та його люди зголодніли?
Як, згідно з розповіддю
про старшого священика Евіатара,
він увійшов у Божий дім,
сам їв хліби представлення
і дав людям, які були з ним?
Це не дозволяється
нікому, крім священиків.
І хіба ви не читали в Законі,
що, хоча священики у храмі
працюють в суботу,
вони залишаються невинними?
Проте кажу вам:
тут хтось більший, ніж храм.
Якби ви зрозуміли, що означають слова:
«Я хочу милосердя, а не жертви»,
то не засуджували б невинних.
Субота з’явилася заради людини,
а не людина заради суботи.
Тому Син людський
має владу над суботою.
Іншої суботи
він увійшов до синагоги
і почав навчати.
Був там чоловік
із сухою правою рукою.
Тому книжники й фарисеї
уважно спостерігали,
чи він зцілить його в суботу...
Чи дозволено
зціляти в суботу?
...щоб хоча б
у чомусь звинуватити Ісуса...
Він сказав чоловікові
із сухою рукою:
Встань і вийди на середину.
Що́ дозволено робити в суботу:
добро чи зло,
врятувати життя чи вбити?
Та вони мовчали.
Якби ви мали одну вівцю
і вона в суботу впала б у яму,
то, скажіть мені,
хто з вас не витягнув би її?
Наскільки ж людина цінніша
від вівці!
Тому робити добро в суботу
дозволено.
Простягни руку.
Той простяг —
і рука його
знову стала здоровою,
такою ж, як друга.
Побачивши це,
фарисеї вийшли
і відразу почали змовлятися
з прибічниками Ірода,
щоб убити Ісуса.
Ісус же разом з учнями
покинув те місце
і пішов до моря,
а за ним —
величезний натовп
з Галілеї та Юдеї.
Коли в Єрусалимі та Ідумеї,
а також за Йорданом
і в околицях Тира й Сидона
дізналися, скільки всього він робить,
то навіть звідти
прийшло дуже багато людей.
Тоді Ісус сказав учням
мати напоготові невеликий човен,
щоб весь той натовп не тіснив його.
Оскільки він зцілив багатьох людей,
усі тяжкохворі
юрмилися біля нього,
щоб торкнутись його.
Навіть нечисті духи, коли його бачили,
падали перед ним
і вигукували: «Ти Божий Син!»
Але він знову і знову
твердо наказував їм
не говорити, хто він...
...щоб сповнити промовлене
через пророка Ісаю:
«Ось мій слуга,
якого я вибрав,
мій любий, яким я задоволений!
Я дам йому свій дух,
і він роз’яснить народам,
що таке справедливість.
Він не буде ні сваритися,
ні голосно кричати,
і ніхто не почує його голосу
на головних вулицях.
Очеретини надломленої
він не доломить
і тліючого ґнота
не загасить,
аж поки
не встановить справедливості.
І на його ім’я
народи покладатимуть надію».
Одного дня
він пішов на гору молитися
і всю ніч
провів у молитві до Бога.
Коли ж настав день,
він покликав своїх учнів,
вибрав з-посеред них 12
і назвав їх апостолами.
Серед 12 вибраних були
Симон,
якого він також назвав
Петром,
Яків, Зеведеїв син,
та Іван, брат Якова
(цих двох він ще назвав Воанергес,
що означає «сини грому»),
Андрій,
Пилип,
Варфоломій,
Матвій,
Хома,
Яків, Алфеїв син,
Тадей,
Симон Кананіт
та Юда Іскаріот,
який пізніше його зрадив.

Серія 4. «Для цього я прийшов»