JW subtitle extractor

«Служіть Єгові з радістю»,—
каже 100-й псалом, 2-й вірш.
Так, Єгова хоче, щоб ми були радісними.
І він дав нам багато підстав для радості.
Він дав нам життя, яким можемо радіти,
дав Біблію, через яку навчає нас
насолоджуватися цим життям.
Скільки ж радісних моментів він нам дарує!
Єгова є Богом, який дає справжню радість.
А от Сатана навпаки хоче, щоб служіння
Єгові взагалі не приносило нам радості.
Він добре знає, що радість
допомагає нам і далі
проповідувати та навчати, а саме цю
працю він намагається зупинити.
Тому він робить все, щоб
позбавити нас радості.
І іноді використовує для цього протидію з
боку уряду або тиск від рідних чи сусідів.
Також Сатана хоче, щоб ми жертвували
служінням Єгові заради того, щоб мати
більше матеріальних речей,
хоча не всі вони нам потрібні.
Він намагається переконати нас, що
по-справжньому щасливими ми станемо,
якщо матимемо чимраз більше речей.
Але це не так.
Методи Сатани не нові.
Тож зараз послухаймо уривки
з книг Ездри, Огія і Захарія.
І звернімо увагу на те, як
вони можуть допомогти нам
служити Єгові з радістю сьогодні.
Подивімось, що приносило радість
служителям Єгови в ті часи,
а що позбавляло їх радості.
Також побачимо, чому і як ми можемо
зберігати «радість, яку дає Єгова»,
незважаючи на різні труднощі.
Ездра, священик і переписувач
Мойсеєвого закону, написав
книгу, яка носить його ім’я.
Ця книга описує історію Ізраїля і є
продовженням Другої книги хронік,
яку, напевно, теж написав Ездра.
Перенесімось у 537 рік до н. е.
Скоро багато євреїв повернуться в Юду.
Вони провели 70 років у вавилонській
неволі за те, що поклонялися ідолам.
Це був гіркий, але цінний досвід,
адже після цього народ вже ніколи
не повертався до ідолопоклонства.
Тепер час настав — в Єрусалимі має
бути відновлене чисте поклоніння.
Описаний період охоплює правління кількох
перських царів, першим з яких був Кір.
Починалося все дуже добре.
Простежте в Біблії за читанням книги
Ездри 1-го розділу, з 1-го по 6-й вірш.
У перший рік панування перського
царя Кіра, щоб виконалося слово Єгови,
промовлене Єремією, Єгова спонукав
серце Кіра записати й оголосити
по всьому царству такі слова:
«Так говорить Кір, цар Персії:
“Небесний Бог Єгова дав
мені всі царства землі
і звелів побудувати для нього
дім в Єрусалимі, що в Юді.
Нехай Бог буде з кожним із вас,
хто належить до його народу.
Хай така людина йде в Єрусалим,
що в Юді, і відбудовує дім Єгови,
Бога Ізраїля,— він є правдивим
Богом,— чий дім був у Єрусалимі.
Хай кожному юдею, що живе як чужинець,
хоч би де він був, допоможуть його сусіди,
давши йому срібло, золото, майно і
худобу, а також добровільні приношення
для дому правдивого Бога —
дому, який був у Єрусалимі”».
Тоді голови родів з Юди та Веніямина,
а також священики й левіти —
усі, кого спонукав правдивий Бог,—
приготувалися піти і відбудувати
дім Єгови, який був у Єрусалимі.
Усі ж сусіди підтримали їх, давши
їм срібні та золоті речі, майно,
худобу й дорогі подарунки
на додаток до всіх добровільних
приношень для Божого дому.
Лише уявіть: Єгова робить
так, що євреї повертаються
в свій край, маючи дозвіл відбудувати
храм від самого царя Кіра.
Багато хто з радістю
береться за цю справу.
А ті, хто з якихось причин
не зміг повернутися,
підтримують відбудову храму фінансово.
537 року до н. е., очевидно,
на початку весни приблизно
50 000 ізраїльтян покидають Вавилон.
Їхніми провідниками є первосвященик Єшуа,
також званий Ісусом, і призначений
Кіром намісник Зоровавель.
На початку осені вони прибувають
в Юду, і їхні серця сповнені радості.
Але чи вдасться їм її зберегти?
Подивімося, що вони почали робити,
як тільки оселилися в своїх містах.
Прочитаємо Ездри 3-й розділ,
з 1-го по 6-й вірш:
Коли ж настав сьомий місяць
і ізраїльтяни вже жили у своїх містах,
всі вони як один зібралися в Єрусалимі.
Тоді Єшуа, син Єгоцадака, та
інші священики і Зоровавель,
син Шеалтіїла, та його брати
побудували жертовник Богові Ізраїля,
аби приносити на ньому цілопалення, як і
написано в Законі Мойсея, Божого чоловіка.
І поставили вони жертовник
на його колишньому місці,
хоч і боялись народів того краю,
і почали складати на ньому ранкові
та вечірні цілопалення для Єгови.
Потім вони, як і написано,
відзначили Свято наметів,
упродовж якого щодня приносили на
жертовнику цілопалення — стільки,
скільки вимагалося на кожен день.
Після цього вони приносили постійні
цілопалення, приношення на новомісяччя
і на всі присвячені Єгові свята, а також
приношення від кожного, хто з радістю
приносив добровільну жертву Єгові.
Вони почали приносити цілопалення
Єгові з першого дня сьомого місяця,
хоча фундамент храму Єгови
ще не був закладений.
Чи ви звернули увагу, що євреї
знову почали поклонятись Єгові,
«хоч і боялись народів того краю»?
Вони діяли мужньо, тому в краю
настав дуже радісний період.
Євреї виконували наказ, який
у давнину дав їм Мойсей.
Вони відзначали свято наметів і раділи.
Наступного року вони з мужністю і
радістю заклали фундамент храму.
Прочитаймо про це в Ездри 3:10—13:
Коли ж будівельники заклали
фундамент храму Єгови,
то священики, одягнені у священицькі
шати, поставали з сурмами,
а левіти, Асафові сини,— з
кимвалами, щоб вихваляти Єгову,
як наказував Давид, цар Ізраїля.
І почали вони по черзі співати,
вихваляючи Єгову і складаючи
йому подяки, «бо він добрий, його
віддана любов до Ізраїля вічна».
А весь народ голосно вигукував,
вихваляючи Єгову за те, що був
закладений фундамент дому Єгови.
І багато священиків, левітів,
голів родів — старих чоловіків,
які бачили попередній дім,—
голосно плакали, коли на їхніх очах
закладали фундамент цього дому,
а багато інших людей голосно
вигукували з радості.
Тож народ не міг відрізнити
окрики радості від плачу,
адже люди вигукували так голосно,
що крик цей було чути дуже далеко.
Деяким старим чоловікам
здається, що новий храм
ніколи не зрівняється з величним
храмом царя Соломона.
Але їхнього плачу не чути, бо
всі інші вигукують з радості.
А от мешканці довколишніх
країв аж ніяк не тішаться.
Вони складають підступні плани,
щоб перешкодити ізраїльтянам.
Про це розповідається в Ездри 4:1—3:
Коли ж вороги Юди та Веніямина
дізналися, що колишні вигнанці
будують храм Єгові, Богу Ізраїля,
то негайно прийшли до Зоровавеля
та до голів родів і сказали:
«Ми теж будемо будувати з вами,
бо й ми поклоняємося вашому
Богові і приносимо йому жертви
ще від днів ассирійського царя
Есар-Хаддона, який привів нас сюди».
Але Зоровавель, Єшуа та інші
голови родів Ізраїля відповіли їм:
«Ви не маєте права будувати
з нами дім нашому Богові;
ми самі побудуємо дім Ізраїлевому Богу
Єгові, як і наказав нам Кір, цар Персії».
Зоровавель прекрасно розуміє, що за
цією пропозицією стоять лихі наміри.
Коли він від неї відмовляється,
вороги починають з усіх сил
перешкоджати будівництву храму.
Прочитаймо далі вірші з 4-го по 7-й:
Відтоді мешканці того краю постійно
знеохочували і пригнічували
юдеїв, щоб ті не будували.
І вони наймали радників, щоб розладнати
наміри юдеїв, усі дні перського царя Кіра
аж до царювання перського царя Дарія.
А на початку правління Ахашвероша
вони написали скаргу на
мешканців Юди та Єрусалима.
Крім того, за днів перського царя
Артаксеркса Бішлам, Мітредат, Тавеїл
і решта їхніх товаришів написали
цареві листа, який переклали
арамейською мовою і написали
арамейськими літерами.
А тепер прочитаймо, що
саме написали цареві
головний урядовець Рехум
та інші вороги Ізраїля.
Зверніть увагу, які фальшиві
звинувачення вони висувають.
Ездри 4:10—16:
Ось копія їхнього листа.
«Цареві Артаксерксу — пишуть
твої слуги, чоловіки Заріччя.
Нехай цар знає, що юдеї, які прийшли від
тебе до нас, уже прибули в Єрусалим.
Вони будують це бунтівне й зле місто
і вже закінчують зводити його мури
та ремонтувати фундамент.
Нехай цар теж знає: якщо це місто
відбудують і зведуть довкола мури,
то його мешканці вже не сплачуватимуть
ні податку, ні данини, ні мита, і тому
царська скарбниця зазнає збитків.
Оскільки ж ми їмо сіль палацу,
то не можемо дивитись,
як царю завдають збитків.
Тож ми посилаємо повідомлення цареві.
Нехай цар накаже пошукати
в літописі твоїх прабатьків.
З нього ти дізнаєшся, що місто це —
бунтарське і завдає збитків
царям та провінціям.
У ньому ще з давніх-давен живуть
заколотники, тому його і знищили.
Знай же, царю: якщо це місто і
його мури будуть відбудовані,
ти втратиш свої землі в Заріччі».
Ці звинувачення вам нічого не нагадують?
Погодьтесь, сьогодні наші вороги
закидають нам те саме:
свідки не платять податків;
вони загрожують інтересам держави;
це бунтарі і заколотники;
вони неконтрольовані.
Звісно це все брехня! Але в ті часи
вона зробила свою лиху справу.
Цар наказує зупинити відбудову храму,
і євреї підкоряються. Як прикро!
Повернувшись у рідні краї, євреї
спочатку не боялися своїх
ворогів і сміливо взялися за роботу.
Але тепер їм страшно.
Сьогодні ми, служителі Єгови, чимраз
частіше стикаємося з протидією.
Але якщо піти на компроміс чи опустити
руки, радості це нам не принесе.
Насправді ми радіємо, коли
залишаємося вірними,
навіть попри жорстокі переслідування.
Але чому воно так є?
Розгляньмо випадок з життя.
Одного разу нашу сестру і її дочку
оточив натовп розлючених чоловіків, які
вимагали, щоб вони купили партійні квитки.
Що ж сестрам робити? Якщо поступитися
і купити ті квитки, то вороги радітимуть.
Але сестри почуватимуться жахливо,
знаючи, що зреклися
свого небесного Батька.
Сестри не поступилися. Звісно насмішки
і знущання не були їм приємні.
Але вони зберегли чисте сумління.
І на серці в них була радість, бо
вони залишилися вірними Єгові.
А що сказати про євреїв за днів Ездри?
Багато з них пожертвували комфортним
життям у Вавилоні і вирушили
у нелегку подорож до Юди.
Але через 14 років після того,
як був закладений фундамент храму,
вони постійно стикалися з протидією.
Зрештою на їхню працю була накладена
заборона, і їхня ревність згасла.
Вони й далі приносили жертви,
але це стало рутиною.
А щонайважливіше, вони перестали робити
те, що наказав Єгова — відбудовувати храм.
Вони зробили висновок, що визначений
Єговою час для цієї праці ще не настав.
Можливо, підбадьорення потребували
навіть намісник Зоровавель
і первосвященик Єшуа.
Саме тому Єгова послав пророка Огія.
Розгорнімо книгу Огія, розділ 1-й.
Протягом чотирьох місяців
він передавав Божі звістки.
Він чітко і недвозначно показував,
в чому проблема євреїв.
Про це ми читаємо в Огія 1:2—11:
«Так говорить Єгова, Бог військ:
“Цей народ каже: «Ще не прийшов
час будувати дім Єгови»”».
Далі Єгова промовив через пророка Огія:
«А хіба прийшов час жити в
домах, обшитих деревом,
коли мій дім лежить у руїнах?
Так говорить Єгова, Бог військ:
“Розважте в серці, куди ви прямуєте.
Ви сієте багато, а збираєте мало.
Їсте, але не наїдаєтесь,
п’єте, але не можете напитися.
Ви одягаєтесь, але не можете зігрітися,
і той, хто наймається на роботу,
працює для дірявого гаманця”.
Тому так говорить Єгова, Бог військ:
“Розважте в серці, куди ви прямуєте”.
“Підіть у гори й принесіть деревини.
Побудуйте дім, щоб я тішився ним
і щоб прославився”,— каже Єгова.
“Ви сподівалися багато, а отримали мало.
Те, що ви принесли собі додому,
я, дмухнувши, розвіяв,—
промовляє Єгова, Бог військ.— Чому?
Тому що мій дім зруйнований, а ви
всі клопочетесь про власні доми.
Через це небеса, що над вами,
перестали давати росу,
а земля перестала приносити врожай.
Я спроваджував посуху на землю,
на гори, на збіжжя, на молоде вино
та олію, на все, що родить земля.
Спроваджував її на людей, на худобу
і на всі плоди вашої праці”».
Євреї були надто зосереджені
на своїх матеріальних потребах.
Тому Єгова прирівняв їх до робітника, який
кладе свою зарплату в дірявий гаманець.
Вони занедбали дім Єгови,
тому він їх не благословляв.
Їхня праця приносила мало плодів,
і вони не відчували радості.
Дехто старався прикрашати свої
доми, мабуть, думаючи, що це
зробить їх щасливими.
Але матеріальні речі не
задовольняють духовних потреб.
Чи бачимо тут застереження для себе?
Немає нічого поганого в тому,
щоб мати гарні речі.
Але самі по собі вони не можуть принести
нам справжньої тривалої радості,
особливо якщо заради них ми
жертвуємо служінням Єгові.
Згадаймо слова з Псалма 127:1:
«Якщо Єгова не будує дому, то
даремно трудяться будівельники».
Але якщо ми безкорисливо шукаємо
«найперше Царства і Божої праведності»,
тоді Єгова дасть нам те, що необхідне,
і тоді, коли це буде необхідно.
У Прислів’я 10:22 сказано:
«Благословення від Єгови — воно
збагачує і болю з собою не приносить».
Але дехто вважає, що новий храм не буде
таким же славетним, як попередній.
Чи це дійсно так?
Через Огія Єгова запевняє, що майбутній
храм буде навіть славетнішим.
Про це ми читаємо в Огія 2,
вірші з 3-го по 9-й:
«“Хто з вас бачив цей дім у його колишній
славі? А яким він є для вас тепер?
Хіба ви не вважаєте, що цей дім —
ніщо в порівнянні з попереднім?
Але будь сильний, Зоровавелю,—
говорить Єгова.—
Будь сильний і ти, первосвященику
Ісусе, сину Єгоцадака”.
“Будьте сильні, усі мешканці цього
краю,— каже Єгова,— і працюйте”.
“Адже я з вами,—
говорить Єгова, Бог військ.—
Пам’ятайте, що́ я пообіцяв
вам, коли вийшли ви з Єгипту.
Мій дух перебуває серед вас.
Не бійтеся”».
«Бо так кажу я, Єгова, Бог військ:
“Дуже скоро я ще раз затрясу небом
і землею, морем і суходолом”.
“Я затрясу всіма народами, і коштовності
з усіх народів прийдуть у цей дім,
і я наповню його славою”,—
промовляє Єгова, Бог військ.
“Усе срібло й золото належить мені”,—
каже Єгова, Бог військ.
“Слава цього дому буде більшою, ніж
раніше”,— говорить Єгова, Бог військ».
Отже, коли Творець і Володар усього
всесвіту проголошує свій намір,
чи хтось або щось може
йому перешкодити?
Ніхто і ніколи! Все, що каже Єгова,
обов’язково виконається.
Але юдеї і далі потребують заохочення.
Єгова посилає свого ангела до
ще одного пророка — Захарія.
Розгорнімо Захарія 1, вірші 12 по 16.
Єгова через ангела підбадьорює ізраїльтян.
Захарія 1, вірші з 12-го по 16-й.
На це ангел Єгови сказав:
«Єгово, Боже військ, коли ти нарешті
виявиш милосердя Єрусалиму і містам Юди,
які ось уже 70 років зносять твій гнів?»
Тоді ангел, який розмовляв зі мною, почув
у відповідь добрі, втішні слова Єгови.
І цей ангел сказав мені:
«Проголоси:
“Так говорить Єгова, Бог військ:
«Я ревно оберігаю Єрусалим
та Сіон, і ревність моя велика.
Я вкрай обурений на народи,
що живуть безтурботно,
бо, коли я гнівався лише трохи,
вони збільшили лихо»”.
Тому так промовляє Єгова:
“Я повернуся в Єрусалим з милосердям, і
мій дім буде відбудований у цьому місті,—
каже Єгова, Бог військ,— і по Єрусалиму
будуть розтягати мірильний шнур”».
Через ангела Єгова показав,
як він оберігатиме свій народ.
Прочитаймо розділ 2-й,
вірші з 7-го по 9-й:
«Поспішай, Сіоне! Рятуйся втечею,
ти, що живеш у вавилонської дочки.
Бо так сказав Єгова, Бог військ
(прославившись, він послав мене
до народів, що вас грабували):
“Той, хто торкається вас,
торкається зіниці мого ока.
Я підніму на них руку, і вони
стануть здобиччю для своїх рабів”.
Тоді ви зрозумієте, що це Єгова,
Бог військ, послав мене».
Чи ви дозволили б комусь торкнутись
зіниці свого ока? Звичайно, ні!
Так само Єгова не дозволить
ворогам завдати шкоди Ізраїлю.
У Захарія, в 3-му розділі,
вірші 1-й і 2-й, ангел розкриває,
хто насправді стоїть за
всіма цими ворогами.
Далі Бог показав мені первосвященика
Ісуса, який стояв перед ангелом Єгови,
а також Сатану, що стояв праворуч
від Ісуса, аби противитися йому.
Ангел Єгови сказав Сатані:
«Нехай Єгова докорить тобі, Сатано!
Хай докорить тобі Єгова,
який обрав Єрусалим!
Хіба цей чоловік не головешка,
вихоплена з вогню?»
Чи все це Єгова повідомив просто для того,
щоб ізраїльтяни стали впевненими в собі?
В жодному разі!
Вони мали пам’ятати, що справжній успіх
залежить тільки від Божої допомоги.
Подивімося, що сказав
ангел у Захарія 4:6, 7:
«Так каже Єгова Зоровавелю:
“Не військом і не силою,
а тільки моїм духом,—
говорить Єгова, Бог військ.—
Хто ти, горо велика?
Перед Зоровавелем ти станеш рівниною.
Він винесе верхній камінь, і люди будуть
вигукувати: «Яка краса! Яка краса!»”».
Слова Єгови додали юдеям нових сил.
Вони відкинули свої сумніви і знову
взялися за відбудову храму.
Але вороги Ізраїлю, на чолі яких стояли
Таттенай і Шетар-Бозенай, не дрімали.
Вони спробували зупинити будівництво.
Прочитаймо про це в книзі Ездри,
розділ 5-й, вірші з 3-го по 5-й:
«У той час намісник Заріччя Таттенай,
Шетар-Бозенай та їхні товариші
прийшли до них і запитали:
“Хто вам наказав будувати цей
дім і закінчити цю споруду?”
Вони також запитали: “Як звати
чоловіків, що зводять цю будівлю?”
Але Бог охороняв юдейських старійшин,
тож ніхто не міг зупинити їх,
поки вістка не дійшла до Дарія і поки
той не надіслав письмової відповіді».
Тут бачимо для себе ще один урок:
коли ми відважно виконуємо працю
Єгови, незважаючи на протидію,
Єгова благословляє наші зусилля і
підтримує, щоб ми не опускали рук.
Отож тепер юдеї мають виконувати
свою працю під забороною.
Але царя, який наклав
заборону, підступно вбили.
Його царювання тривало лише сім місяців.
Тому Таттенай її його прибічники
тепер мусять звернутись
до нового царя — Дарія І.
Щоб перешкодити Зоровавелю,
вони використовують проти нього
його ж слова про те, що цар Кір
видав наказ відбудувати храм.
Вони просять Дарія з’ясувати,
чи це справді так.
Тож Дарій наказує дослідити це питання.
І що зрештою вирішить Дарій?
А що сказати про євреїв?
Їхні зусилля принесуть їм
радість чи нові труднощі?
Дарій довідується, що Кір справді
видав наказ відбудувати храм.
В Ездри 6, 6 по 12, ми читаємо, яку
сувору відповідь дає цар Дарій.
«Отже, наміснику Заріччя Таттенаю,
Шетар-Бозенаю і ви, їхні товариші,
підвладні намісники Заріччя,
тримайтеся від будівництва подалі.
Не перешкоджайте будувати цей Божий дім.
Намісник юдеїв і їхні старійшини
відбудують його на колишньому місці.
Крім того, я видаю указ про те, що́ ви
маєте зробити для юдейських старійшин,
аби вони відбудували Божий дім.
Необхідні кошти слід завжди
і без зволікань видавати цим
чоловікам з царської скарбниці,
а саме з податків із Заріччя.
І давайте їм усе, що потрібно:
молодих биків, баранів та ягнят
для цілопалень небесному Богові,
а також пшеницю, сіль, вино та олію.
Що тільки скажуть вам єрусалимські
священики, видавайте постійно,
день у день, і беззастережно,
аби вони невпинно приносили
жертви, приємні небесному Богові,
і молилися за життя царя та його синів.
І я наказую, що порушника цієї
постанови слід покарати так:
з його дому хай витягнуть балку
і повісять його на ній, а сам дім хай
обернуть у громадський туалет.
Бог же, який вчинив так, щоб ім’я
його перебувало в його домі,
повалить і знищить усякого царя й народ,
котрий наважиться порушити цей указ
і зруйнує Божий дім в Єрусалимі.
Цей указ видаю я, Дарій.
Виконати його негайно!»
Для Таттеная і його прибічників відповідь
царя була наче грім з ясного неба.
Вони не лише мали припинити протидію,
але й дбати про фінансування будівництва.
Яка ж це була радість для вірних євреїв!
У 515 році до н. е. вони радіючи
провели присвячення Божого дому.
І, як читаємо у 22-му вірші,
«після цього вони сім днів з радістю
відзначали Свято прісного хліба,
бо Єгова їх потішив і прихилив до
них серце ассирійського царя,
який підтримав їх у роботі над домом
правдивого Бога — Бога Ізраїлевого».
Ми також радіємо, коли мудрі і
справедливі чиновники стають
на наш захист, і ми дуже їм вдячні.
Але найбільше ми вдячні Єгові,
адже він керує справами.
У Прислів’я 21:1 ми читаємо:
«Серце царя в руці Єгови —
наче водні потоки.
І Він скеровує його туди, куди хоче».
Тому ми не покладаємо всіх своїх
надій на якогось правителя
або якусь світську організацію.
Ніхто з них не може дати
нам справжнього порятунку.
Пам’ятаймо, що перед кінцем
сатанинського світу всі держави
виступлять проти народу Єгови.
Але наслідки цього для них будуть
набагато серйознішими, ніж для Таттеная.
А чого ми вчимося з цих уривків
з книг Ездри, Огія і Захарія?
По-перше, Єгова благословляє
наші старання виконувати
його працю, хоч ми і
стикаємося з труднощами.
А зусилля противників він розладнує.
По-друге, коли праця Єгови для нас
важливіша, ніж матеріальні здобутки,
він дає нам справжню радість.
А яку працю Ісус наказав нам виконувати?
Він чітко сказав про це, коли
прощався зі своїми апостолами:
«Тож ідіть та робіть учнями
людей з усіх народів».
Чи наші вчинки і думки свідчать про те, що
ми ставимо цю працю на перше місце?
Огій передрік, що одного дня храм
Єгови стане ще славетнішим,
ніж той, який побудував Соломон.
Це пророцтво виконується в наші дні.
Через проповідницьку працю
Бог Єгова трясе народами.
До нього приходять мільйони
коштовностей, мільйони нових служителів.
Вони з радістю наповнюють
величний духовний храм
і служать Єгові на підставі викупної
жертви його Сина Ісуса Христа.
Тепер не час зосереджуватись на
«домах, обшитих деревом», як казав Огій,
або гнатися ще за чимось іншим.
Дуже скоро, тоді, коли ми
не сподіватимемось,
світ Сатани прийде до кінця і ми
ввійдемо у новий світ Єгови.
Тож хоч би як Сатана намагався нас
знеохотити або відвернути нашу увагу,
не дозвольмо йому позбавити
нас радості, яку дає Єгова!
Продовжуймо служити Єгові,
і він введе нас у свій новий світ,
де ми будемо служити
йому вічно із радістю.
Зоровавель, Єшуа, Огій і Захарій
доклали багато зусиль, щоб
Ізраїль знову мав прихильність Єгови.
Згодом, у 468 році до н. е.,
Ездра теж приходить у Єрусалим
підтримати правдиве поклоніння.
Але народ і далі потребував настанов.
Тож Єгова послав їм ще одного
відважного провідника — Неемію.
Упродовж наступних двох днів конгресу
ми більше довідаємось про цього
мужнього і сильного чоловіка.

«Єгова сповнив їх радістю»