JW subtitle extractor

З аудіовистави ми довідались,
що євреї, аби відбудувати храм,
повернулися до Єрусалима
в 537 році до н. е.
Відбудову вони завершили 515 року.
Але міські мури все ще лежали в руїнах.
І от настав час, щоб народ
Єгови відбудував їх.
Єгова вибрав свого вірного служителя
Неемію, щоб той взяв провід у цій роботі.
Євреїв чекало нелегке завдання.
І знову не обійшлося без протидії.
Неемія сказав ізраїльтянам:
«Радість, яку дає Єгова,—
це ваша твердиня».
Як Неемії вдалося заохотити
народ залишатись радісним
незважаючи на протидію?
Які уроки можна взяти
для себе з цієї історії?
Їх чимало. Зокрема ми знайдемо
відповіді на три важливих запитання:
як молитва допомагала Неемії з
мужністю виконувати волю Єгови?
До яких підступних тактик,
крім прямої протидії, вдавались
вороги, щоб зупинити роботу?
Звідки Неемія черпав справжню
радість, незважаючи на труднощі?
Цікаво? Тоді сідайте зручніше і
насолоджуйтесь переглядом нового фільму
«Радість, яку дає Єгова,—
це ваша твердиня».
Я мав велику честь —
брати участь у відновленні
правдивого поклоніння в Єрусалимі.
Ні для кого не секрет, що ми
відбудували міський мур.
Але це далось нам не так легко.
Ось як усе починалось.
20-го року царювання
Артаксеркса Довгорукого
я був у його палаці в Сузах.
Я був царським чашником.
Цар цілковито мені довіряв.
Хоча я був далеко від Єрусалима, моє
серце раділо від однієї думки про те,
що наш народ служить там Єгові.
Але одного дня до мене
прибув мій брат Ханані.
Відтоді моє життя повністю змінилося.
Ну що там, Ханані?
Як народ?
Погано.
Люди в жахливому становищі.
Єрусалимський мур зруйнований,
а брами спалені.
А як храм?
Та стоїть, але жертвоприношення
стали пустим ритуалом.
Більшість людей і священників
не дотримуються Божого Закону.
Ходи з нами і побачиш сам.
Почувши це, я не мав
спокою багато днів.
Чи цар дозволить мені піти?
Народ згрішив проти Єгови, бо
не дотримувався його заповідей.
І тепер я почувався винним через те,
що не був там, коли народ цього
найбільше потребував.
Я благав Єгову про допомогу.
Нееміє, чому ти сумний?
Ти ж ніби не хворий.
Бачу, щось гнітить твоє серце.
Як же мені не сумувати, якщо місто, де
поховані мої прабатьки, лежить у руїнах,
а брами його спалені?
Нееміє, кажи... кажи, не бійся.
Чого ти хочеш?
Я відразу помолився до небесного Бога.
Якщо цареві до вподоби і якщо твій
слуга знайшов ласку у твоїх очах,
пошли мене в край Юди, у місто,
де поховані мої прабатьки,
щоб я відбудував його.
Добре, іди.
Єгова був з нами.
Цар дав мені деревину та воїнів
і призначив мене намісником.
Ми йшли до Єрусалима, рішуче
налаштовані відбудувати міський мур.
Прибувши в місто, я побачив
лише його частину.
Але одної ночі я вирішив
оглянути мур та брами.
Я жахнувся — Боже місто
було в жалюгідному стані.
Чекайте тут.
То була суцільна руїна.
Прийшов час сказати народу, що
Єгова хоче зробити для Єрусалима.
Тож я зібрав урядників та вельмож.
Хто то такий?
Кажуть, це Неемія, чашник царя.
Чого йому треба?
Брати!
Святе місто зовсім незахищене.
Відбудуймо ж єрусалимський мур,
щоб нас більше не ганьбили.
А що подумають сусіди?
Ну так... В нас багато сильних ворогів.
Артаксеркс доручив мені
відбудувати місто і його мур.
Ви ж бачили, що зі мною прибули
вершники, я привіз деревину.
Це все дав цар. Брати, наді мною
була добра рука нашого Бога.
Його треба боятися, а не людей.
Наш Бог підтримає нас.
Не всім сподобалось те, що ми
хотіли зробити добро для ізраїльтян.
Ага, тепер ясно, чого хоче Неемія.
Гешеме, ти думаєш про те, що і я?
Немає мурів — євреї підвладні нам.
Як тільки їх відбудують, їм вже не
потрібна буде наша земля і товари.
Та він планує бунт.
Ми не допустимо цього.
Треба діяти, діяти разом.
Ви зі мною?
Я з тобою.
І я, як завжди.
Добре! Треба йти до Єрусалима
і не спускати очей з Неемії.
Вороги хотіли тримати народ Єгови
під контролем і наживатись на ньому.
Вони хотіли зупинити нас
і не гаяли ні хвилини.
Хто то такі?
То Санваллат, намісник Самарії.
Біля нього амонітянин Товія, він урядник,
і багато євреїв живе на його землях.
Він тут має авторитет.
А то Гешем, дуже заможний араб
і спільник Санваллата.
Нееміє, бунтуєшся проти царя?
То дозвіл самого царя.
Відбудувати місто і мур?
Відбудувати місто і мур — це воля царя.
Чому ви не порадились зі мною?
Я — намісник Самарії.
Так, але цар призначив
Неемію намісником Юди.
Чому ви не просите допомоги в нас?
Ми теж поклоняємось Єгові і вже
роками приносим йому жертви.
Ага, і заодно іншим своїм богам.
Нам допоможе сам небесний Бог.
І ми, його слуги, збудуємо мур.
Недобре ставити релігію вище
за національну єдність.
Ви не маєте ні частки, ні
жодних заслуг в Єрусалимі.
Санваллате, може, це ти бунтуєшся
проти Всевишнього Царя?
Незважаючи на протидію, народ
невтомно працював на міському мурі.
Нееміє, це треба кудись забрати.
Та, окрім цієї важкої роботи, на їхніх
плечах лежали ще й особисті клопоти.
Я впевнений, що Єгова пам’ятає
таких братів, як Пелет.
Те, як він долав свої труднощі,
дуже зміцнило мою віру.
Пелете.
Рахаме?
Тій роботі не видно кінця,
ми не дамо ради.
Ну ми принаймні щось робимо.
Вічний оптиміст. До речі, ти
не заплатив за оренду, друже.
Рахаме, вибач. Зачекай трохи.
Відбудова муру забирає...
То твої проблеми. Слухай, якщо до кінця
місяця не заплатиш, то виселяйтесь.
Рахаме, а може...
Хочеш, відпрацюю тобі ту суму.
Відпрацюєш? В тебе ж нема на це часу.
Але твоя донька може.
Нехай поживе з нами.
Як рабиня?
Та ні, вона буде помагати
Азуві і відпрацює твій борг.
Повір, я хочу тобі помогти, але вибір в
тебе невеликий, друже. Подумай про це.
Е-е, я говорив з Рахамом.
Про що?
Він хоче найняти Симху,
щоб помагала Азуві.
Він каже, що дбатиме
про неї, як про рідну.
Іммо, я знаю Рахама і Азуву, відколи
ми з Ездрою прийшли сюди.
Він дуже нам поміг, маєм
дах над головою.
Я не довіряю йому.
Він хоче, щоб Симха жила з ними?
Імма...
Пелете!.. Але ж Єгова наказав
батькам виховувати своїх дітей.
Може, це шанс дати їй краще життя?
Я хочу, щоб наша донечка жила з нами,
навіть якщо доведеться... збирати
залишки врожаю на полях.
А за що будем жити?
Єгова завжди дбає про
тих, хто його слухається.
Пелет, як і інші вірні чоловіки,
поклали свій тягар на Єгову
і продовжували працювати.
Санваллат розклав намет біля
Єрусалима і слідкував за нами.
Ну, і що там?
Мій пане.
Так?
Мур... вже відбудований
до половини висоти.
Це вже занадто!
Гешеме, скільки часу треба,
щоб зібрати воїнів?
Воїнів? Мій пане, Санваллате, напад
на євреїв — це напад на царя.
Що ти хочеш сказати?
Він слушно каже.
Неемія має дозвіл від самого Артаксеркса.
Ти ж бачив, скільки
вершників дав йому цар.
Ага. Ти б так не говорив, якби
ті вершники досі були тут.
Вони можуть повернутись.
Дурня! Забудьте про вершників.
Це моя провінція і я тут вирішую.
Треба їх залякати.
Гешеме, збирай самарійське
військо і заходь з цього боку.
Вони збирають напасти на нас!
Звідки ви знаєте?
Я сам чув.
Брати, скажіть, вже на когось напали?
Та здається. Він щось таке бачив.
І що, пропонуєш чекати,
поки нас повбивають?
Та ні, звичайно, ні.
Ханані, розстав людей за їхніми родинами
на відкритих місцях муру і в низинах.
Добре, Нееміє.
А це щось дасть?
Брати, якщо ми злякаємось їхніх
погроз, вороги досягнуть свого.
Нічого не вийде. Що не бачиш,
ці люди нас просто ненавидять.
Ти не живеш і не працюєш поряд з ними.
Брати, де ваша віра?
Це ж воля Єгови, щоб відбудувати мур.
Якщо це воля Єгови, чому
в нас стільки противників?
Може, ще треба зачекати.
Для нас та робота заважка. Ми виснажені.
І взагалі, нащо нам той мур?
Щоб захистити народ Єгови.
Брати, не треба їх боятись!
Пам’ятайте про Єгову,
величного й грізного Бога.
Воюйте за своїх братів, за синів
і дочок, за дружин і доми!
Тож, коли почуєте звук рога, відразу
сходьтеся до нас на цей звук.
І наш Бог воюватиме за нас.
Будьте готові!
Погрози на них не діють.
Скоро вони почують наш бойовий клич.
Зачекай, ми вже про то говорили.
Напад на них — це бунт проти царя.
І вони мають зброю.
Пане, мій пане! Гешем добре каже.
Ми розгнівимо царя.
Хіба ти забув, хто прислав Неемію?
Сам цар. Цар Персії, дозволь нагадати.
Неемія сам збирається стати царем.
Пропоную звинуватити
Неемію в бунті проти царя.
Добре радиш!
Так.
Він ще попросить в нас допомоги.
Повертаймось до Самарії.
Ханані.
Так виглядає, що ти працюєш.
Навіть спітнів.
Ага! Молодець!
Брати!
Брати, ще трохи і ми закінчимо мур.
Єгова підтримує нас, але
нам не можна опускати рук.
Відтепер будемо ночувати в Єрусалимі.
Будемо по черзі стояти на варті.
Ханані вас розподілить.
Ви сьогодні молодці!
Усі невтомно працювали,
щоб завершити мур.
Але з’явились нові труднощі.
Брати, я вас слухаю.
Нееміє, нас багато, в нас
діти, їх треба годувати.
Ми віддали в заставу свої поля,
виноградники і доми, щоб мати
зерно і врятуватись від голоду.
Ми заставили свої поля і виноградники,
щоб позичити гроші та
заплатити данину цареві.
Декому навіть довелося
віддати в рабство дітей.
Ми нічого не можемо зробити,
бо наші поля належать іншим.
Добре, що ви про це кажете.
Мушу все обдумати.
Дякуємо, Нееміє.
Дякуємо.
Ханані, скажи всім вельможам і місцевим
урядникам прийти до мене завтра вранці.
І нехай Єгова нам допоможе.
Мужі Юди, кожен з вас вимагає
відсотки від свого ж брата.
Недобре ви робите.
Хіба вам не слід ходити в страху
перед нашим Богом, аби вороги
з інших народів не зневажали нас?
Прошу вас, припинімо
позичати під відсотки.
Поверніть їм, будь ласка, вже
сьогодні їхні поля, виноградники,
оливкові гаї, доми, а
також соту частину.
Нееміє, я поверну поля
нині до заходу сонця.
Ми все повернемо нашим братам.
Перед Богом присягніть це.
Присягаємо!
Нехай правдивий Бог залишить ні з чим
кожного, хто не виконає цього слова.
Амінь!
Мешулламе, треба розповісти про це Товії.
Все буде добре. Єгова нас благословить.
Рахаме! Є добра новина.
Та ну.
Ага.
Маю тобі за оренду.
А-а.
Приходи, забереш.
Але я думав, ми... А Симха?
Залишиться з нами.
Ти так швидко зібрав за оренду?
Єгова завжди дбає про тих,
хто йому слухняний.
Відколи тут Неемія, справи
йдуть щораз краще.
Неемія думає, що ми досі молоді.
Я важко працював, відколи
ми прийшли сюди з Ездрою.
Неемія вважає, що нам все падає
з неба, а ми тільки збираємо.
Це я заробив, я сам.
Так, це ти заробив.
Якщо я віддам свої поля,
що буду їсти? Що буду пити?
Що поганого в тому, щоб брати відсотки?
Позичив — плати відсотки.
Рахаме, Єгова лиш хоче,
щоб ми не кривдили братів.
Ти що, мене не чуєш? Я нікого не скривдив!
То чому ти так злишся?
Я не злюсь!
Чому ти так зі мною розмовляєш?
Мене ніби зрадили.
Хто?
Ті, кому я позичив гроші!
Що я можу зробити?
Те, що має робити жінка!
Дай мені сина! Або хоча б дочку.
Як я дам те, чого Єгова не дає нам.
Ще трохи і буде запізно.
Треба написати цареві.
Цікаво, яку звістку принесе хлопець.
Мій пане, Санваллате.
Що тепер?
Мур... вже без проломів.
Що?
Як їм вдалось так швидко?
Також є лист для Товії.
Неемія змушує урядників
повернути поля їхнім власникам.
В нас обмаль часу.
Досить!
Передай Неемії: «Приходь,
зустрінемося в долині Оно».
За межами міста вони заподіють мені шкоду.
Ось моє слово:
«Я зайнятий дуже важливою справою,
тому не можу до вас спуститися.
Бо якщо я відлучусь,
то робота зупиниться».
Вони переказували мені одні й ті ж слова
кілька разів, а я давав ту саму відповідь.
Мій пане, він відмовляється вже вчетверте.
Гешеме, спробуєм твій план.
Товіє, запиши: «Серед народів
ходять чутки, та й Гешем говорить,
що ти, а також інші юдеї
надумали збунтуватися.
Саме тому ти будуєш мур».
Що?
Це для Неемії.
Скажи своєму пану:
«Нічого з того, про що ти говориш,
не було. Все це ти вигадуєш сам».
То брехня. Вони хочуть залякати
нас, щоб ми припинили роботу.
Вони розуміють, що цар
не змінить свого рішення.
Але вони... не зупиняться.
Єгово, Боже мій, молю тебе,
зміцни мої руки.
Як нам його зупинити?
В нас обмаль часу.
Мур майже відновлений.
Санваллате, я знаю, як.
Шемая, ти мене кликав?
Так. Швидко!
Ви в великій небезпеці.
І я теж, бо я дізнався...
Спокійно! Що сталось?
Вони хочуть тебе вбити.
Цієї ночі. Треба йти в храм і
зачинитись в ньому, сховатися там.
Шемая, ти кажеш мені втікати?
Ти не розумієш.
Ні! Що подумає про це народ?
Та лише в храмі безпечно.
Так, але я не священник.
Якщо ввійду в храм, то заслуговую смерті.
Я цього не зроблю.
Ти кажеш нерозумно, Нееміє.
А... ось що! Це задум Товії і
Санваллата. Так, лицеміре?!
Нехай Єгова покарає їх і вас, фальшиві
пророки, які хочуть мене залякати.
Ходім, Ханані, в нас робота.
Ех!
Усі працювали день і ніч.
Ми і не помітили, як вже закінчували
останню частину муру.
Єгова допоміг нам зробити неможливе.
Ми були втомлені, але нарешті мали
те, що давно втратили,— радість.
Нееміє, мур відбудовано!
Ура! Так!
Це чудо!
Усього за 52 дні.
Мій пане, це від Шемаї.
Що там?
Мур відбудували.
Залишилось повісити двері.
Санваллате, треба діяти негайно.
Санваллате...
Перестань, Товіє.
Ні, ще є час. Напиши листа цареві.
Товіє, хіба не бачиш?
Євреям помагає Бог.
Це кінець.
Ми втратимо над ними контроль.
Це не кінець.
Відбудова муру була лише початком.
Ми й не уявляли, що нас чекає попереду
і як нам буде потрібна Божа допомога.

«Неемія. Радість, яку дає Єгова,— це ваша твердиня». Частина 1