JW subtitle extractor

Наш сьогоднішній вірш — про гостинність.
Нам добре відомо, що гостинність
тісно пов’язана зі щедрістю.
Зверніть увагу, в коментарі до вірша
згадана дуже важлива думка:
«Гостинність — це один
з найкращих засобів проти самотності».
Ви колись почувались самотніми,
по-справжньому самотніми?
Самотність може дуже пригнічувати.
Ми можемо почуватись самотніми
навіть серед людей.
Як кажуть, побути на самоті — добре,
а бути самотнім — ні.
А ще кажуть, що самотність —
це як потрапити під дощ,
а на небі — жодного просвіту,
одні чорні хмари.
Одна сестра сказала,
що почуття самотності —
це ніби ти послизнувся
і падаєш в яму.
І ця яма стає
щораз глибшою і темнішою.
Як вибратися з ями самотності,
поки не стало надто пізно?
Що допоможе нам звідти вибратися
і розігнати ці чорні хмари самотності?
Що нам в цьому допоможе?
Як сказано в сьогоднішньому вірші,
гостинність, а саме щедрість,—
найкращий лік проти самотності.
Звідки ми це знаємо? З Біблії.
Для підтвердження цієї думки
розгляньмо три біблійних принципи.
Перший — це Дії 20:35.
Прочитаймо Дії 20:35.
У цьому вірші ми побачимо
наш перший принцип:
«В усьому я показав вам,
що, трудячись так,
ви повинні допомагати слабким
і при цьому пам’ятати слова Господа Ісуса,
адже він сам сказав:
“Більше щастя в тому,
щоб давати, а не брати”».
Ця думка дуже проста,
але водночас дуже важлива.
Апостол Павло тут цитує слова Ісуса.
Зауважте, Ісус не сказав,
що ми даємо, коли щасливі.
Або даємо тому, що щасливі.
Він сказав:
«Ми щасливі тому, що даємо».
І це дуже важлива думка.
Тому що коли нам не хочеться давати
і ми змушуємо себе,
в результаті ми відчуватимемо щастя.
Сучасні дослідження підтверджують
слушність Ісусових слів.
Навіть доведено, що щедрість
сприяє виробленню ендорфінів,
які викликають у нас
почуття спокою і задоволення.
Отже, перший принцип —
щастя в тому, щоб давати.
Другий принцип записаний
в Євреїв 13:16.
У Євреїв 13:16 читаємо:
«Крім того, не забувайте робити добро
й ділитися з іншими тим, що маєте,
бо такі жертви дуже приємні Богу».
Ці слова показують нам,
що завдяки щедрості
ми розвиваємо
особливі стосунки з Єговою.
Коли ми гостинні, охоче даємо іншим,
Єгові це подобається.
І що він робить у відповідь?
Пригадаймо слова Павла
у Філіппійців 4:18, 19.
У цьому уривку Павло
похвалив збір у Філіппах,
адже вони виявили щедрість
і допомогли йому.
А потім додав, що Єгова задовольнить
усі їхні потреби.
Отже, якщо ми щедро даємо,
у нас з’являються
особливі стосунки з Єговою,
а він обіцяє, що подбає
про всі наші потреби,
у тому числі емоційні.
І тут можна подумати: «Стоп.
Ну гаразд, коли я щедро даю,
коли я гостинний,
я почуваюсь щасливим.
Але проходить час —
і я знову відчуваю себе самотнім.
Чи це означає,
що такий принцип не працює?»
Подумайте про те, що Ісус сказав
у Матвія 6:25, 33:
«Перестаньте тривожитись про своє життя —
що вам їсти чи що пити».
Бо ми віримо, що Єгова дасть нам те,
що ми потребуємо,
тоді, коли ми цього потребуємо.
Але ж ми не думаємо,
що коли у нас важкі періоди в житті
і Єгова подбав про нас,
дав нам все, що нам потрібно,
то ми ніколи не будемо відчувати
іншої потреби, наприклад голоду.
Проходить декілька годин, день —
і ми знову голодні.
Суть у тому, що Єгова обов’язково
дасть нам те, що́ ми потребуємо,
і коли ми цього потребуємо.
Це стосується і емоційних потреб.
Але Єгова не каже, що ми ніколи
не почуватимемось знеохоченими,
пригніченими або самотніми.
Він запевняє нас,
якщо ми даємо і є гостинними,
він подбає про всі наші потреби.
І ми будемо щасливі
та задоволені життям.
Отже, другий принцип: людина, яка дає,
має особливі стосунки з Єговою,
і він дбає про неї.
А третій принцип міститься
у Луки 6:38.
Отже, Луки 6:38.
Тут Єгова запевняє нас, що він подбає,
аби ми отримували більше, ніж даємо:
«Давайте — і дадуть вам: насиплють
у поділ вашого одягу міру добру,
щільно наповнену,
утрушену й переповнену.
Бо, якою мірою міряєте ви,
такою відміряють вам».
Єгова зробить так, щоб ми отримали
набагато більше, ніж віддаємо.
І ми не сумніваємося в цьому.
Але всі ми, мабуть, відчували,
що ми постійно даємо, даємо —
чи то в зборі, чи в сім’ї, чи ще десь;
ми даємо, але нічого не отримуємо.
Що тоді? Чи це означає,
що принцип не працює? Ні.
Ісус розумів, що таке ставатиметься.
Зверніть увагу на його слова.
Він каже: «Давайте — і дадуть вам».
Він не сказав, що дадуть ті,
кому ви даєте.
А просто: «Дадуть вам...
Бо, якою мірою міряєте ви,
такою відміряють вам». Хтось інший.
Урок для нас.
Єгова обіцяє: якщо ми даємо,
якщо ми зміцнюємо інших,
якщо ми є гостинними,
він подбає, щоб ми отримали
благословення тим чи іншим способом,
щоб ми були зміцнені
і самі були підбадьорені.
Це теорія. А як в житті?
На підтвердження того,
що це справді працює
наведу приклад одної сестри,
яку звати Ліда.
Вона була незаміжньою
і служила сталою піонеркою.
Вона, як і всі ми, час від часу
відчувала пригнічення,
але була відома
за свою щедрість і гостинність.
У неї вдома часто були гості.
Нерідко перед тим,
як йти проповідувати,
вона запрошувала всю групу
для служіння на сніданок.
Або організовувала пікнік,
наприклад, для літніх.
Та одного дня вона чує
страшний діагноз — у неї рак.
Це її просто шокувало.
Попереду операція.
Через все це Ліда
впала в депресію.
Таку, що навіть старійшини,
вісники в зборі та її друзі
не знали, чи вона подолає її.
І одного разу двоє братів
на пастирському візиті
прочитали їй вірш з Луки 6:38.
Це вірш, який ми щойно обговорювали.
Брати нагадали Ліді,
якою вона була щедрою, гостинною
і скільки радості тоді їй це приносило.
Вона погоджувалася з усім цим,
але казала, що більше
не може бути серед людей.
Брати лагідно попросили Ліду
зробити ось що:
молитися і спробувати декілька місяців
навіть через «не хочу» дбати про інших,
давати іншим
і подивитися, що з того вийде.
Як приємно, що сестра так і зробила.
Чорні хмари пригнічення розступилися.
Ліда знову була щаслива.
Це було багато років тому.
Хоча Лідія і тепер деколи відчуває
пригнічення, як і кожен з нас,
вона щаслива і служить Єгові.
Чого ми вчимось?
Гостинність, щедрість, давання —
це найкращі ліки
від самотності та пригнічення.
Єгова обіцяє: якщо ми даємо,
то теж будемо отримувати.
З Біблії ми знаємо, що ми не можемо
дати Єгові стільки,
скільки він не міг би нам повернути.
Про це написано
у 25-му розділі Другої книги Хронік.
Прочитаймо разом
2 Хронік 25, з 5-го вірша.
Тут іде мова про царя Амацію.
Йому 25 років. Він цар Юдеї.
Це було в розпал війни з едомлянами.
5-й вірш каже, що цар зібрав в Юдеї
«300 000 навчених воїнів».
Але він вважає, що цього замало.
А тепер гляньмо 6-й вірш.
Йому потрібне більше військо.
В 6-му вірші сказано, що́ він робить:
«за 100 талантів срібла» він наймає
ще «100 000... воїнів» з Ізраїля.
7-й вірш: приходить «Божий чоловік»
і каже, що 100 000 воїнів Ізраїля
треба відправити додому,
бо «Єгова не з Ізраїлем».
Бери лише 300 000,
йди і Бог буде з тобою.
Гляньмо на 9-й вірш.
2 Хронік 25:9. Цар питає:
«А що з грошима, які я їм заплатив?»
Це були немалі гроші.
Згідно з додатком Б14 в кінці Біблії,
«100 талантів срібла» —
це 1,5 мільйона американських доларів.
Погодьтесь, це великі гроші.
Цар стільки заплатив за цих воїнів,
а пророк просто каже: «Відправ їх додому».
Далі записані слова,
які дуже важливі до нашої теми.
Зауважте, що сказано в кінці 9-го вірша:
«На це Божий чоловік відповів:
“Єгова може дати тобі набагато більше”».
Тож не хвилюймось, Єгова може
дати нам набагато більше,
значно більше, ніж ми йому.
Тож підсумуймо.
Єгова обіцяє: якщо ми гостинні,
якщо ми щедрі і готові давати,
ми будемо щасливі.
Єгова подбає про всі наші потреби,
в тому числі емоційні.
І він спону́кає інших дати нам більше,
ніж ми самі можемо дати.
Отже, брати і сестри, стараймось давати,
стараймось бути гостинними, бути щедрими.
І не сумнівайтеся: коли ми так робимо,
чорні хмари нашого пригнічення розвіються
і ми будемо отримувати
набагато більше, ніж даємо.

Роберт Луччіоні. «Не забувайте про гостинність» (Євр. 13:2)