JW subtitle extractor

Біблію під натхненням Бога
писало 40 чоловіків.
Але чи ви колись задумувались,
на чому вони писали?
Адже найстаріші фрагменти Біблії
були написані
за більш ніж 1000 років до того,
як винайшли папір.
Найдавніші біблійні рукописи
записані на папірусі.
Папірус — це рослина,
яка росте в мілких водоймах.
У висоту її стебло досягає
понад 4,5 метрів.
Більш як 4 тисячі років тому
єгиптяни винайшли спосіб,
як з папірусу робити гладкий
міцний матеріал, подібний до паперу.
Це дуже клопітка робота,
навіть якщо використовувати
сучасні інструменти.
Тонкі смужки серцевини стебла
сплющували і замочували,
викладали шарами,
а тоді били і спресовували,
щоб шари злиплися між собою.
Після сушіння листи полірували
слоновою кісткою, гладкою мушлею
чи навіть каменем.
У результаті отримували
відносно гладку поверхню
для письма.
А щоб зробити сувій,
краї окремих листів папірусу
склеювали між собою.
Його загальна довжина
могла сягати понад 6 метрів.
Близько ІІ століття н. е.
переписувачі віддавали перевагу
новому винаходу,
яким було
значно легше користуватися,—
кодексу.
Щоб виготовити кодекс,
аркуші папірусу згинали,
зшивали і пізніше скріплювали.
Виходила майже сучасна книга.
Лише подумайте,
скільки годин на все це йшло!
Але ж у стародавні часи
не було ні олівця, ні ручки.
То чим тоді писали?
В той час знаряддя для письма
часто робили з твердих стебел очерету,
які ретельно обрізали,
щоб утворився гострий кінчик.
Чорнило, яке в біблійні часи
зазвичай використовували
для таких очеретяних ручок,
виготовляли з чорної сажі,
змішаної з клейким соком рослин,
завдяки якому
чорнило трималося на сторінці.
Цю суміш розбавляли водою.
Проблема таких сувоїв
і кодексів з папірусу
полягала в тому,
що вони були нетривкими.
Але вражає те,
що існує дуже багато фрагментів
біблійних рукописів на папірусі,
які збереглися до наших днів.
Тут ми бачимо репродукції фрагментів,
яким понад 2000 років.
З часом біблійні рукописи
почали переписувати
на тривкіші матеріали.
Близько IV століття
найпоширенішим з них став пергамент.
Зазвичай його виготовляли зі шкур
овець, телят і кіз.
Спочатку шкури вимочували
у вапняному розчині,
а тоді усували шерсть
і залишки м’яса.
Після цього
шкіру натягували на рамку,
а тоді очищали ножем,
щоб усунути рештки жиру.
Наступний крок — шкіру ще більше
розтягували і висушували.
Це робило її твердою і рівною.
Зрештою шкіру посипали крейдою
та шліфували пемзою,
щоб зробити гладку поверхню для письма.
Тож виготовлення навіть
одного аркуша пергаменту
вимагало величезної праці.
Але сьогодні
ми маємо багато біблійних рукописів,
написаних на пергаменті,
як, наприклад, ось ці два.
Ще один відомий рукопис —
це Аміатінський кодекс,
що зберігається в Італії.
Йому понад 1300 років.
Це повна Біблія латинською мовою
в одному томі,
найстаріша з усіх знайдених.
Деякі історики вважають,
що її виготовлено зі шкур
понад 400 тварин.
Ця копія велика.
Але оригінал ще більший.
Він важить аж 34 кілограми!
Справді вражає.
Скільки ж зусиль докладено,
щоб виготовити одну таку Біблію.
Ми згадували про нетривкі матеріали,
які не витримують перевірки часом.
Тож, аби зберегти своє Слово,
Єгова подбав про те,
щоб Біблію протягом століть
знову і знову старанно переписували.
І сьогодні ми маємо не декілька,
а тисячі рукописів різних частин Біблії.
Тож наступного разу,
коли будете відкривати
якийсь біблійний вірш,
подумайте, чого вартувало
виготовлення перших копій Біблії.
І хоча Боже Слово
було написано тисячі років тому
на нетривких матеріалах,
воно збереглося до наших днів.
Це вражає.

Як записували Боже Слово