JW subtitle extractor

Сьогодні ми розглянемо
2 Коринфян 1:3, 4:
«Нехай лине хвала Богові і Батькові
нашого Господа Ісуса Христа —
Батькові глибокого співчуття
та Богові усілякої потіхи.
Він потішає нас у всіх випробуваннях,
щоб ми могли потішати тих,
хто зносить різні випробування,
ділячись з ними тією потіхою,
яку самі отримуємо від Бога».
Від самого народження
всі ми потребуємо потіхи.
Ви не пам’ятаєте,
як заплакали вперше,
бо у вас щось боліло,
ви хотіли їсти
чи щоб мама пригорнула вас.
Але, мабуть, пам’ятаєте,
коли востаннє ви потребували потіхи.
І, без сумніву, багато хто з нас
потребує потіхи прямо зараз.
Такою є правда життя.
Псалом 90:10 поетично описує
життя недосконалої людини, кажучи:
«Життя наше триває 70 років,
а при більшій силі — 80.
Але воно повне горя і страждання.
Роки швидко минають, і ми зникаємо».
Багато різних ситуацій
завдають нам горя і страждань,
приносять біль і розчарування.
Деякі із них трапляються з усіма,
тому що всі без винятку
недосконалі люди хворіють, старіють,
втрачають близьких людей.
Інші причини для смутку
бувають лише в декого,
наприклад: нещасні випадки,
економічні труднощі,
проблеми в шлюбі і розлучення,
природні катаклізми, напади,
насилля чи інші злочини,
громадські заворушення і війни.
А ще є проблеми, які виникають через те,
що ми служимо Єгові:
життя у релігійно розділеній сім’ї,
переслідування і навіть ув’язнення,
насмішки однокласників чи співробітників.
А може, хтось із рідних
чи близький друг покинув Єгову.
Та й ті, хто розкаявся у своїх гріхах
і повертається у збір,
теж потребують потіхи.
Незалежно від того,
чи причиною наших проблем
є те, що ми служимо Єгові,
чи наші труднощі такі самі, як у багатьох,
всі ми потребуємо потіхи.
Адже у 1 Петра 5:9 сказано:
«Знайте, що з такими ж стражданнями
стикається все ваше братство у світі».
Але у 6-му і 7-му віршах
говориться про те, хто може нас потішити:
«Тож смиренно підкоріться
під могутню руку Бога,
щоб він у свій час вас звеличив,
і всі свої тривоги покладіть на нього,
бо він дбає про вас».
Наш Бог Єгова є джерелом
справжньої потіхи.
Мойсей був переконаний,
що Єгова підтримуватиме
і потішатиме його,
хоч би з якою проблемою він зіткнувся.
З упевненістю він записав слова,
які ми читаємо
у Повторення Закону 33:27:
«Бог — твій сховок від давніх часів,
і його вічні руки підтримують тебе».
Коли нам важко і немає сил підвестися,
Єгова простягає до нас свої руки
і ніжно підіймає,
підтримує, аби ми йшли далі.
У книзі Псалмів міститься чимало згадок
про те, що Єгова любить нас і потішає.
Наприклад, автор 94-го Псалма
з вдячністю сказав (19-й вірш):
«Коли тривоги переповнювали мене,
ти потішав мене і заспокоював».
А в Римлян 15:4 сказано:
«А все, що було написано раніше,
написано нам для науки,
щоб через витривалість
і потіху з Писань ми мали надію».
Незалежно від того,
що є причиною наших труднощів,
ми завжди знайдемо вірш,
який нас потішить.
У книжці «Біблія і наше життя»
міститься розділ «Розрада».
У ньому описано
можливі причини знеохочення.
Тут можна знайти
не лише біблійні вірші, які свідчать
про любов і турботу Єгови,
але й приклади біблійних персонажів,
які завдяки підтримці Єгови
долали подібні труднощі.
Щоб отримати потіху від Єгови,
потрібно просити про неї в нього.
У 145-му Псалмі
Давид вихваляє Єгову за те,
як він відповідає на молитви.
Прочитаймо 18-й і 19-й вірші.
Давид написав:
«Єгова близький до всіх, хто кличе його,
до всіх, хто кличе його в правді.
Він задовольняє бажання тих,
хто боїться його,
чує їхній крик про допомогу і рятує їх».
Подібно як люблячий батько
не може залишитись байдужим,
коли його дитина плаче,
Єгова завжди уважний до наших благань,
до наших криків про допомогу.
У 1 Самуїла, 1-му і 2-му розділах,
розповідається про ізраїльтянку
на ім’я Анна,
яка була в розпачі,
бо не могла мати дітей.
Їй було дуже гірко,
вона навіть не могла їсти.
Коли вона прийшла до святого намету,
то «почала молитися»
і «нестримно плакати».
Єгова вислухав цю смиренну жінку
і відповів на її молитву.
Після цього «вона почала їсти,
і обличчя її більше не було сумним».
Так само Єгова потішить і нас,
коли ми розкажемо йому
про всі свої переживання
в щирій молитві.
У Біблії міститься
чимало підбадьорливих уривків.
Одним з них є 2 Коринфян 1:3, 4 —
основний уривок цієї промови.
Прочитаймо його ще раз.
Але цього разу звернімо увагу на те,
як ці слова допоможуть нам
потішати інших
навіть тоді, коли ми самі стикаємося
з випробуваннями у ці важкі часи.
Отже, 2 Коринфян 1:3, 4:
«Нехай лине хвала Богові і Батькові
нашого Господа Ісуса Христа —
Батькові глибокого співчуття
та Богові усілякої потіхи.
Він потішає нас у всіх випробуваннях,
щоб ми могли потішати тих,
хто зносить різні випробування,
ділячись з ними тією потіхою,
яку самі отримуємо від Бога».
Вислів «глибоке співчуття»
передає думку про чуйне ставлення
до страждань інших.
Це означає,
що Єгова проймається жалем
до своїх вірних служителів,
які зазнають страждань.
Також Павло називає Єгову
«Богом усілякої потіхи».
Тож Єгова
є джерелом справжньої потіхи.
З 4-го вірша ми дізнаємось,
що Єгова може потішати нас
через наших дорогих братів і сестер.
Прочитаймо ще раз.
Тут сказано, що Єгова «потішає нас
у всіх випробуваннях,
щоб ми могли потішати тих,
хто зносить різні випробування,
ділячись з ними тією потіхою,
яку самі отримуємо від Бога».
Ви звернули увагу?
Спершу ми отримуємо потіху,
а тоді спроможні потішати інших.
Єгова охоче дає нам свій святий дух,
щоб ми могли так, як він, потішати інших,
адже ми створені на його подобу.
Тому християни
не діляться на дві групи:
на тих, хто потішає інших,
і тих, хто отримує потіху.
Навпаки, кожен з нас
зобов’язаний потішати інших,
навіть якщо нам самим
дуже потрібна потіха. Як це робити?
Апостол Павло, наприклад,
під час свого першого ув’язнення в Римі
казав, що багато братів стали для нього
джерелом великої потіхи.
У Листі до колоссян, 4-му розділі,
він згадує деяких з них на ім’я.
Це Аристарх,
Тихик
і Марко.
Ми довідаємось більше
про цих трьох чоловіків
трохи згодом у цій програмі.
Павло був вдячний братам за зусилля,
яких вони доклали, аби відвідати його,
щоб підбадьорити і допомогти практично.
Та Павло, хоча сам був в’язнем,
не лише приймав допомогу.
Він зміцнював віру
тих, хто до нього приходив,
і писав підбадьорливі листи зборам.
Розкажу вам про Клодін,
сестру з Південної Африки,
яка наслідує приклад апостола Павла.
Клодін перенесла серйозну операцію.
Але невдовзі почалась пандемія COVID-19,
і ніхто не зміг її відвідувати.
Замість того щоб жаліти себе
і зосереджуватись на своїх проблемах,
сестра Клодін просила у Бога сили,
щоб допомагати іншим.
Вона зв’язалась з жінкою,
яка колись уже вивчала Біблію
зі Свідками Єгови.
Та погодилась його відновити
і почала відвідувати зібрання
через відеозв’язок.
Потім Клодін почала вивчати
з молодшою сестрою тієї жінки.
А вона розповіла їй про чотирьох жінок,
які теж хочуть вивчати.
Завдяки тому що Клодін була готова
потішати інших,
хоча й сама потребувала розради,
вона почала аж 16 біблійних вивчень.
Часом буває,
що ті, хто відчуває пригнічення
чи потребують підтримки,
неохоче приймають допомогу.
Наприклад, коли Мойсей розповів,
що Бог визволить свій народ
з єгипетського рабства,
спершу ізраїльтяни
«не хотіли його слухати,
бо занепали духом».
Потім вони все-таки послухали його.
Ноомі, чиє ім’я означає «приємність»,
переїхала в чужий край
через голод в Ізраїлі.
Вона була вдовою і горювала
через смерть своїх обох синів.
Коли вона повернулася в Ізраїль,
до Віфлеєма,
то тамтешні жінки питали:
«Невже це Ноомі?».
Ноомі вважала,
що Єгова відповідальний за її біди,
тому сказала такі гіркі слова:
«Більше не називайте мене Ноомі,
а кличте Мара,
бо Всемогутній зробив моє життя гірким».
Проте Ноомі не віддалилася від одновірців,
а прийняла їхню допомогу.
Згодом
її пригнічення змінилося на радість.
Коли стає емоційно важко,
то хочеться сховатися.
Хочеться, щоб нас
просто залишили в спокої.
Це природно. Але не варто ховатися
від наших братів і сестер.
Навпаки, треба докладати зусиль,
аби перебувати серед них.
Тоді, як показує досвід,
через їхні співчутливі слова і турботу
ми зможемо відчути,
що насправді нас потішає Єгова.
Те, як потішає Єгова,
коли ми страждаємо,
може зробити нас уважнішими
та чутливішими до потреб інших.
І це перший крок до того,
щоб навчитися потішати.
Потрібно бути уважними,
щоб побачити, хто потребує потіхи.
Зазвичай це неважко побачити.
Наприклад, брат потрапив в аварію
чи втратив роботу.
А може,
помер його близький друг чи родич.
Та іноді все не настільки очевидно.
Ми можемо зауважити зміни в поведінці.
Або хтось може виглядати втомленим,
сумним чи стривоженим.
В душу лізти не треба,
проте наша доброта
може спонукати когось
розказати, що його непокоїть.
Деяким людям потрібен час,
щоб відкритися та розповісти
про справжні почуття.
Тож виявляймо терпіння.
Другий крок, аби навчитись потішати,
це молитись, аби Єгова показав нам,
як це зробити.
Можливо, не в наших силах допомогти
або наша допомога буде зовсім незначною.
Один місіонер,
втративши свою дорогу дружину, сказав:
«Я не хочу забути її.
Хочу навчитися жити зі своєю втратою».
Нам всім важливо робити так,
як записано в Прислів’я 3:27:
«Не відмовляй у добрі тому,
хто його потребує,
якщо у твоїй силі допомогти».
Якщо ми розгубились і не знаємо,
що сказати чи зробити, що тоді?
Подивіться, що означає грецьке слово,
яке перекладається як «потіха».
Буквально воно означає
«заклик стати поруч».
Інакше кажучи,
зробіть третій крок —
будьте доступними.
Ви не мусите
виголошувати промову.
Брату чи сестрі
просто треба знати,
що вам не байдуже,
що ви готові допомогти
і ви хочете бути поруч.
А може,
хтось захоче виговоритись?
Тоді уважно слухайте.
Якщо читаєте уривок з Біблії,
підкреслюйте ті слова, які показують
почуття Єгови, його турботу.
Не так важливо,
що саме ви скажете чи зробите.
Головне, щоб людина відчула,
що ви бачите її страждання
і щиро співчуваєте.
Одна сестра,
яка служить у Всесвітньому центрі,
під час пандемії втратила обох батьків.
Повернувшись додому з хоспісу,
де сестра пробула з мамою цілий день,
вона знайшла великий кошик з фруктами,
який їй залишили друзі-бетелівці.
Вона сказала:
«Справа була не в смачних фруктах,
які я їла вже багато разів,
і не в тому, як гарно виглядав кошик.
Найбільше мене вразила чуйність,
турбота і любов моїх друзів.
Вони наповнили моє серце теплом
у найскладніший, найболючіший
період життя».
У березні 2011-го, коли Японію
сколихнули сильний землетрус і цунамі,
брати з Японії та інших країн
одразу прийшли на допомогу.
Через два з половиною роки
ми з дружиною
особисто відвідали
декілька зборів в тому регіоні.
Один збір отримав
підбадьорливі листівки
від братів і сестер з Непалу.
А брати з іншого збору показали дошку
з подібними записками
мовами, якими говорять на Філіппінах.
Брати сказали:
«Хоча ми не розуміли написаного,
вони зігріли наші серця».
Яку велику потіху
принесли маленькі записки
братам і сестрам в Японії!
Під час нашого візиту
на Філіппіни налетів
потужний тайфун «Хайян».
Почувши про це,
брати в Японії сказали:
«Тепер наша черга
потішати братів і сестер на Філіппінах».
Ми живемо наприкінці останніх днів,
коли жити стає все складніше,
а значить, потіхи нам потрібно буде
все більше.
Які ж ми вдячні, що Єгова
є «Батьком глибокого співчуття
та Богом усілякої потіхи».
Він подарував нам дар молитви,
слова потіхи у своєму Слові
і співчутливих братів та сестер
по цілому світі.
Ми маємо
таку сильну підтримку від Єгови!
Тож не забуваймо про тих,
кому теж дуже потрібна потіха.
Подумайте, яку практичну допомогу
можна надати,
і дотримуйтесь порад,
про які ми говорили,
аби потішати інших
у ці останні важкі часи.

Джеймс Манц. Ділімося потіхою, яку самі отримуємо від Бога
- 

Джеймс Манц. Ділімося потіхою, яку самі отримуємо від Бога

Сьогодні ми розглянемо
2 Коринфян 1:3, 4:
«Нехай лине хвала Богові і Батькові
нашого Господа Ісуса Христа —
Батькові глибокого співчуття
та Богові усілякої потіхи.
Він потішає нас у всіх випробуваннях,
щоб ми могли потішати тих,
хто зносить різні випробування,
ділячись з ними тією потіхою,
яку самі отримуємо від Бога».
Від самого народження
всі ми потребуємо потіхи.
Ви не пам’ятаєте,
як заплакали вперше,
бо у вас щось боліло,
ви хотіли їсти
чи щоб мама пригорнула вас.
Але, мабуть, пам’ятаєте,
коли востаннє ви потребували потіхи.
І, без сумніву, багато хто з нас
потребує потіхи прямо зараз.
Такою є правда життя.
Псалом 90:10 поетично описує
життя недосконалої людини, кажучи:
«Життя наше триває 70 років,
а при більшій силі — 80.
Але воно повне горя і страждання.
Роки швидко минають, і ми зникаємо».
Багато різних ситуацій
завдають нам горя і страждань,
приносять біль і розчарування.
Деякі із них трапляються з усіма,
тому що всі без винятку
недосконалі люди хворіють, старіють,
втрачають близьких людей.
Інші причини для смутку
бувають лише в декого,
наприклад: нещасні випадки,
економічні труднощі,
проблеми в шлюбі і розлучення,
природні катаклізми, напади,
насилля чи інші злочини,
громадські заворушення і війни.
А ще є проблеми, які виникають через те,
що ми служимо Єгові:
життя у релігійно розділеній сім’ї,
переслідування і навіть ув’язнення,
насмішки однокласників чи співробітників.
А може, хтось із рідних
чи близький друг покинув Єгову.
Та й ті, хто розкаявся у своїх гріхах
і повертається у збір,
теж потребують потіхи.
Незалежно від того,
чи причиною наших проблем
є те, що ми служимо Єгові,
чи наші труднощі такі самі, як у багатьох,
всі ми потребуємо потіхи.
Адже у 1 Петра 5:9 сказано:
«Знайте, що з такими ж стражданнями
стикається все ваше братство у світі».
Але у 6-му і 7-му віршах
говориться про те, хто може нас потішити:
«Тож смиренно підкоріться
під могутню руку Бога,
щоб він у свій час вас звеличив,
і всі свої тривоги покладіть на нього,
бо він дбає про вас».
Наш Бог Єгова є джерелом
справжньої потіхи.
Мойсей був переконаний,
що Єгова підтримуватиме
і потішатиме його,
хоч би з якою проблемою він зіткнувся.
З упевненістю він записав слова,
які ми читаємо
у Повторення Закону 33:27:
«Бог — твій сховок від давніх часів,
і його вічні руки підтримують тебе».
Коли нам важко і немає сил підвестися,
Єгова простягає до нас свої руки
і ніжно підіймає,
підтримує, аби ми йшли далі.
У книзі Псалмів міститься чимало згадок
про те, що Єгова любить нас і потішає.
Наприклад, автор 94-го Псалма
з вдячністю сказав (19-й вірш):
«Коли тривоги переповнювали мене,
ти потішав мене і заспокоював».
А в Римлян 15:4 сказано:
«А все, що було написано раніше,
написано нам для науки,
щоб через витривалість
і потіху з Писань ми мали надію».
Незалежно від того,
що є причиною наших труднощів,
ми завжди знайдемо вірш,
який нас потішить.
У книжці «Біблія і наше життя»
міститься розділ «Розрада».
У ньому описано
можливі причини знеохочення.
Тут можна знайти
не лише біблійні вірші, які свідчать
про любов і турботу Єгови,
але й приклади біблійних персонажів,
які завдяки підтримці Єгови
долали подібні труднощі.
Щоб отримати потіху від Єгови,
потрібно просити про неї в нього.
У 145-му Псалмі
Давид вихваляє Єгову за те,
як він відповідає на молитви.
Прочитаймо 18-й і 19-й вірші.
Давид написав:
«Єгова близький до всіх, хто кличе його,
до всіх, хто кличе його в правді.
Він задовольняє бажання тих,
хто боїться його,
чує їхній крик про допомогу і рятує їх».
Подібно як люблячий батько
не може залишитись байдужим,
коли його дитина плаче,
Єгова завжди уважний до наших благань,
до наших криків про допомогу.
У 1 Самуїла, 1-му і 2-му розділах,
розповідається про ізраїльтянку
на ім’я Анна,
яка була в розпачі,
бо не могла мати дітей.
Їй було дуже гірко,
вона навіть не могла їсти.
Коли вона прийшла до святого намету,
то «почала молитися»
і «нестримно плакати».
Єгова вислухав цю смиренну жінку
і відповів на її молитву.
Після цього «вона почала їсти,
і обличчя її більше не було сумним».
Так само Єгова потішить і нас,
коли ми розкажемо йому
про всі свої переживання
в щирій молитві.
У Біблії міститься
чимало підбадьорливих уривків.
Одним з них є 2 Коринфян 1:3, 4 —
основний уривок цієї промови.
Прочитаймо його ще раз.
Але цього разу звернімо увагу на те,
як ці слова допоможуть нам
потішати інших
навіть тоді, коли ми самі стикаємося
з випробуваннями у ці важкі часи.
Отже, 2 Коринфян 1:3, 4:
«Нехай лине хвала Богові і Батькові
нашого Господа Ісуса Христа —
Батькові глибокого співчуття
та Богові усілякої потіхи.
Він потішає нас у всіх випробуваннях,
щоб ми могли потішати тих,
хто зносить різні випробування,
ділячись з ними тією потіхою,
яку самі отримуємо від Бога».
Вислів «глибоке співчуття»
передає думку про чуйне ставлення
до страждань інших.
Це означає,
що Єгова проймається жалем
до своїх вірних служителів,
які зазнають страждань.
Також Павло називає Єгову
«Богом усілякої потіхи».
Тож Єгова
є джерелом справжньої потіхи.
З 4-го вірша ми дізнаємось,
що Єгова може потішати нас
через наших дорогих братів і сестер.
Прочитаймо ще раз.
Тут сказано, що Єгова «потішає нас
у всіх випробуваннях,
щоб ми могли потішати тих,
хто зносить різні випробування,
ділячись з ними тією потіхою,
яку самі отримуємо від Бога».
Ви звернули увагу?
Спершу ми отримуємо потіху,
а тоді спроможні потішати інших.
Єгова охоче дає нам свій святий дух,
щоб ми могли так, як він, потішати інших,
адже ми створені на його подобу.
Тому християни
не діляться на дві групи:
на тих, хто потішає інших,
і тих, хто отримує потіху.
Навпаки, кожен з нас
зобов’язаний потішати інших,
навіть якщо нам самим
дуже потрібна потіха. Як це робити?
Апостол Павло, наприклад,
під час свого першого ув’язнення в Римі
казав, що багато братів стали для нього
джерелом великої потіхи.
У Листі до колоссян, 4-му розділі,
він згадує деяких з них на ім’я.
Це Аристарх,
Тихик
і Марко.
Ми довідаємось більше
про цих трьох чоловіків
трохи згодом у цій програмі.
Павло був вдячний братам за зусилля,
яких вони доклали, аби відвідати його,
щоб підбадьорити і допомогти практично.
Та Павло, хоча сам був в’язнем,
не лише приймав допомогу.
Він зміцнював віру
тих, хто до нього приходив,
і писав підбадьорливі листи зборам.
Розкажу вам про Клодін,
сестру з Південної Африки,
яка наслідує приклад апостола Павла.
Клодін перенесла серйозну операцію.
Але невдовзі почалась пандемія COVID-19,
і ніхто не зміг її відвідувати.
Замість того щоб жаліти себе
і зосереджуватись на своїх проблемах,
сестра Клодін просила у Бога сили,
щоб допомагати іншим.
Вона зв’язалась з жінкою,
яка колись уже вивчала Біблію
зі Свідками Єгови.
Та погодилась його відновити
і почала відвідувати зібрання
через відеозв’язок.
Потім Клодін почала вивчати
з молодшою сестрою тієї жінки.
А вона розповіла їй про чотирьох жінок,
які теж хочуть вивчати.
Завдяки тому що Клодін була готова
потішати інших,
хоча й сама потребувала розради,
вона почала аж 16 біблійних вивчень.
Часом буває,
що ті, хто відчуває пригнічення
чи потребують підтримки,
неохоче приймають допомогу.
Наприклад, коли Мойсей розповів,
що Бог визволить свій народ
з єгипетського рабства,
спершу ізраїльтяни
«не хотіли його слухати,
бо занепали духом».
Потім вони все-таки послухали його.
Ноомі, чиє ім’я означає «приємність»,
переїхала в чужий край
через голод в Ізраїлі.
Вона була вдовою і горювала
через смерть своїх обох синів.
Коли вона повернулася в Ізраїль,
до Віфлеєма,
то тамтешні жінки питали:
«Невже це Ноомі?».
Ноомі вважала,
що Єгова відповідальний за її біди,
тому сказала такі гіркі слова:
«Більше не називайте мене Ноомі,
а кличте Мара,
бо Всемогутній зробив моє життя гірким».
Проте Ноомі не віддалилася від одновірців,
а прийняла їхню допомогу.
Згодом
її пригнічення змінилося на радість.
Коли стає емоційно важко,
то хочеться сховатися.
Хочеться, щоб нас
просто залишили в спокої.
Це природно. Але не варто ховатися
від наших братів і сестер.
Навпаки, треба докладати зусиль,
аби перебувати серед них.
Тоді, як показує досвід,
через їхні співчутливі слова і турботу
ми зможемо відчути,
що насправді нас потішає Єгова.
Те, як потішає Єгова,
коли ми страждаємо,
може зробити нас уважнішими
та чутливішими до потреб інших.
І це перший крок до того,
щоб навчитися потішати.
Потрібно бути уважними,
щоб побачити, хто потребує потіхи.
Зазвичай це неважко побачити.
Наприклад, брат потрапив в аварію
чи втратив роботу.
А може,
помер його близький друг чи родич.
Та іноді все не настільки очевидно.
Ми можемо зауважити зміни в поведінці.
Або хтось може виглядати втомленим,
сумним чи стривоженим.
В душу лізти не треба,
проте наша доброта
може спонукати когось
розказати, що його непокоїть.
Деяким людям потрібен час,
щоб відкритися та розповісти
про справжні почуття.
Тож виявляймо терпіння.
Другий крок, аби навчитись потішати,
це молитись, аби Єгова показав нам,
як це зробити.
Можливо, не в наших силах допомогти
або наша допомога буде зовсім незначною.
Один місіонер,
втративши свою дорогу дружину, сказав:
«Я не хочу забути її.
Хочу навчитися жити зі своєю втратою».
Нам всім важливо робити так,
як записано в Прислів’я 3:27:
«Не відмовляй у добрі тому,
хто його потребує,
якщо у твоїй силі допомогти».
Якщо ми розгубились і не знаємо,
що сказати чи зробити, що тоді?
Подивіться, що означає грецьке слово,
яке перекладається як «потіха».
Буквально воно означає
«заклик стати поруч».
Інакше кажучи,
зробіть третій крок —
будьте доступними.
Ви не мусите
виголошувати промову.
Брату чи сестрі
просто треба знати,
що вам не байдуже,
що ви готові допомогти
і ви хочете бути поруч.
А може,
хтось захоче виговоритись?
Тоді уважно слухайте.
Якщо читаєте уривок з Біблії,
підкреслюйте ті слова, які показують
почуття Єгови, його турботу.
Не так важливо,
що саме ви скажете чи зробите.
Головне, щоб людина відчула,
що ви бачите її страждання
і щиро співчуваєте.
Одна сестра,
яка служить у Всесвітньому центрі,
під час пандемії втратила обох батьків.
Повернувшись додому з хоспісу,
де сестра пробула з мамою цілий день,
вона знайшла великий кошик з фруктами,
який їй залишили друзі-бетелівці.
Вона сказала:
«Справа була не в смачних фруктах,
які я їла вже багато разів,
і не в тому, як гарно виглядав кошик.
Найбільше мене вразила чуйність,
турбота і любов моїх друзів.
Вони наповнили моє серце теплом
у найскладніший, найболючіший
період життя».
У березні 2011-го, коли Японію
сколихнули сильний землетрус і цунамі,
брати з Японії та інших країн
одразу прийшли на допомогу.
Через два з половиною роки
ми з дружиною
особисто відвідали
декілька зборів в тому регіоні.
Один збір отримав
підбадьорливі листівки
від братів і сестер з Непалу.
А брати з іншого збору показали дошку
з подібними записками
мовами, якими говорять на Філіппінах.
Брати сказали:
«Хоча ми не розуміли написаного,
вони зігріли наші серця».
Яку велику потіху
принесли маленькі записки
братам і сестрам в Японії!
Під час нашого візиту
на Філіппіни налетів
потужний тайфун «Хайян».
Почувши про це,
брати в Японії сказали:
«Тепер наша черга
потішати братів і сестер на Філіппінах».
Ми живемо наприкінці останніх днів,
коли жити стає все складніше,
а значить, потіхи нам потрібно буде
все більше.
Які ж ми вдячні, що Єгова
є «Батьком глибокого співчуття
та Богом усілякої потіхи».
Він подарував нам дар молитви,
слова потіхи у своєму Слові
і співчутливих братів та сестер
по цілому світі.
Ми маємо
таку сильну підтримку від Єгови!
Тож не забуваймо про тих,
кому теж дуже потрібна потіха.
Подумайте, яку практичну допомогу
можна надати,
і дотримуйтесь порад,
про які ми говорили,
аби потішати інших
у ці останні важкі часи.


-