JW subtitle extractor

Вітаю!
Це JW Broadcasting®.
13 вересня 2025 року
після п’яти місяців навчання
відбувся випуск
158-го класу школи «Гілеад».
Цей день викликає у студентів
змішані почуття:
полегшення
від успішного завершення навчання,
радість
від зустрічі з близькими й рідними
і, можливо, можливо, трохи хвилювання
від того, що буде далі.
А ми з вами маємо змогу почути промови,
які звучали на випуску.
Сподіваємось, що ви знайдете для себе
багато цінних думок.
Дуже приємно привітати
усіх вас, брати і сестри!
Це випуск 158-го класу
Біблійної школи «Гілеад»
Товариства «Вартова башта».
А зараз хочу звернутись до вас,
52 студентів 158-го класу.
Хочу сказати вам:
і далі будьте сіллю землі.
Розгорніть свої Біблії
на Матвія 5:13,
і прочитаймо разом
першу частину цього вірша.
Це слова Ісуса. Він сказав:
«Ви — сіль землі».
Ісус промовив ці слова,
коли виголошував свою Нагірну проповідь.
Звичайно, безліч людей, які його слухали,
скористали з цієї проповіді.
Але зверніть увагу,
до кого він звернувся цими словами.
До своїх учнів,
а передусім до 12 апостолів.
Ісус нещодавно їх обрав,
і, мабуть, вони сиділи
дуже близько біля нього.
Їм як нікому треба було бути
добре навченими,
аби подавати хороший приклад
і брати провід у зборі.
Тому слова «ви — сіль землі»
особливо стосувалися
вибраних апостолів.
У цій промові ми дізнаємось,
як ці слова стосуються вас,
дорогі студенти.
Хочеться звернути увагу,
що Ісус тут не використав порівняння.
Він не сказав: «Ви — як сіль».
Ні, він використав метафору:
«Ви є сіллю».
Він їх ідентифікував як сіль,
а не порівнював до неї.
Але чому він використав саме
таку метафору?
Він зробив це, щоб підкреслити,
який вплив справлятимуть його учні
на людей.
Тому поговорімо
про три властивості солі,
які Ісус міг мати на увазі,
коли використовував цю метафору.
І ви, дорогі студенти, дізнаєтесь,
чому про вас теж можна так сказати.
Розгляньмо першу властивість.
Будь ласка, розгорніть ваші Біблії
на Колоссян, 4-му розділі.
У 6-му вірші згадується
одна властивість солі,
яку, ймовірно, Ісус мав на увазі.
Там сказано: «Нехай ваші слова
завжди будуть люб’язні,
приправлені сіллю, щоб ви знали,
як відповідати кожній людині».
Тут сказано: «Приправлені сіллю»,
тобто сіль — це приправа.
Вона підсилює смак.
Страви з нею завжди смачніші,
правда?
І ми знаємо, що ви, дорогі студенти,
будете робити щось подібне
зі своєю мовою:
докладатимете усіх зусиль,
щоб ваші слова були приємними —
так би мовити, смачними —
для братів та сестер
як у зборі, так і в Бетелі.
І знання, отримані у «Гілеаді»,
допоможуть вам у цьому.
Ваші слова не будуть гострими,
з перцем.
У вірші нічого не згадується про перець:
ні про чорний перець, ні про каєнський,
халапеньйо або хабанеро.
Гострі слова можуть неначе обпікати,
а сіль приємна кожному.
І подібно ваші слова мають
бути люб’язними —
тоді, коли виголошуєте промови,
даєте коментарі і в особистих розмовах.
Таким чином ви сприятимете
приємній атмосфері у зборі та в Бетелі.
А яку ще властивість має сіль?
Про неї можна дізнатися з Єзекіїля 16:4.
Ми не будемо його зачитувати.
Там згадується про поширену
в біблійні часи практику
натирати
тіло новонародженої дитини сіллю.
Ви коли-небудь чули,
що тіло дитинки натирали сіллю?
А навіщо це робили? Це робили тому,
що сіль має антисептичні властивості.
Вона запобігає поширенню інфекції.
Навіть сьогодні, коли в нас болить горло,
ми полощемо його водою з сіллю,
щоб вбити мікроби і зменшити запалення.
Багато хто навіть миє овочі
в солоній воді,
адже таким способом
можна їх продезінфікувати.
Сіль вбиває і пригнічує бактерії
та інші небезпечні мікроорганізми.
Ви, дорогі студенти,
мабуть, ніколи не думали про себе
як про дезінфікуючий засіб,
такий собі ходячий антисептик,
але в духовному сенсі ви ним і є.
Наприклад, уявіть собі, що у Бетелі
чи в зборі, в якому ви будете служити,
хтось починає поширювати плітки.
Вони як мікроби.
І вам необхідно їх вбити.
Можна змінити тему розмови
чи сказати щось позитивне
про цю людину.
Так ви знешкодите мікроби.
Можливо, ви почуєте, як хтось скаже:
«А ти помітив, що той старійшина
постійно перетягує свої пункти?».
Тоді можна сказати:
«Я такого не помічав.
Але він така добра людина,
так турбується про інших.
А щоб дбати про збір,
він докладає стільки зусиль.
Ми так любимо його за це».
Ось так ви вбили мікроба.
Можна сказати,
що ви духовний антисептик.
А під час проповідування
знищуйте мікроби під назвою «Трійця»,
«Вогняне пекло», «Безсмертя душі»
та інші фальшиві вчення. Знешкоджуйте їх.
А тепер третя властивість солі,
про яку, можливо, говорив Ісус.
Розгорніть свої Біблії на Левіт 2:13.
Тут читаємо такий наказ:
«Кожне хлібне приношення треба посолити.
Жодне хлібне приношення
не може бути без солі,
бо сіль буде нагадувати тобі
про Божу угоду.
Отже, кожне своє приношення
приправляй сіллю».
Мойсеїв закон вимагав,
аби всі жертви, які приносились
на жертовнику Єгови,
були приправлені сіллю.
Як видно з розповідей істориків,
біля жертовника в Єрусалимському храмі
завжди лежала велика купа солі.
Також для того, щоб солити жертви,
священники мали величезний запас солі,
який зберігався у просторій коморі
на території храмового комплексу.
Але нас може цікавити,
чому Єгова поставив таку вимогу.
В одній статті з «Вартової башти»
було пояснено,
що сіль використовували
не для того, щоб покращити
смакові якості жертви,
а, очевидно, тому, що вона символізувала
нетлінність і незіпсованість.
Вона є консервантом.
І це третя властивість,
про яку ми поговоримо.
Сіль не дає продуктам зіпсуватись
і зігнити.
Наприклад, якщо засолити м’ясо,
його можна зберігати дуже довго,
навіть без холодильника.
І все це завдяки солі.
Вона є консервантом,
тому таке м’ясо не псуватиметься
протягом довгого періоду.
Ви, дорогі студенти,
будете виконувати подібну роль.
Ви захищатимете інших від зіпсуття.
Ми в цьому впевнені.
Наприклад, ви будете вивчати
з людиною, яка курить,
її легені і навіть серце
пошкоджені від цієї звички.
А якщо це наркоман,
то в нього пошкоджений мозок.
Якщо алкоголік, то печінка.
Якщо це людина,
яка веде аморальне життя,
то вона ризикує заразитися
небезпечними хворобами.
Але, коли ви навчатимете її правди,
вона зможе з допомогою Єгови
відкинути таку поведінку
і перестати руйнувати свій організм.
І дуже часто не лише припиняється
процес руйнування,
але й починається процес відновлення,
відновлення розуму і навіть тіла людини.
Ви навчаєте цю людину,
вона розвиває стосунки з Єговою,
і таким чином
ви допомагаєте зберегти її життя.
Так ви будете консервантами
для людей у території.
А що сказати про Бетель?
Якщо хтось ступив на хибний шлях
і це може призвести до духовного краху,
ви, як люди з духовним складом розуму,
намагатиметесь виправити цю особу
в дусі лагідності
і зберегти життя,
яке вона могла б втратити.
Це лише кілька прикладів того,
як ви можете захищати інших від зіпсуття.
Як ми побачили,
сіль має чудові властивості.
Вона робить їжу смачнішою,
є антисептиком і береже від зіпсуття.
Тож Ісусова метафора мала глибокий зміст.
Можна сказати, що так він похвалив учнів.
І ви теж заслуговуєте похвали.
Тож ми можемо з упевненістю сказати,
що і ви є сіллю землі.
Але якщо повернутися
до 5-го розділу Матвія,
ми бачимо, що після похвали
Ісус дав учням пересторогу.
Розгорніть, будь ласка, Матвія 5:13,
і прочитаймо цей вірш повністю.
Тож Матвія 5:13.
Ісус каже: «Ви — сіль землі.
Якщо ж сіль втратить свої властивості,
то як зробити її знову солоною?
Вона вже ні до чого не придатна,
тому її викидають геть і топчуть».
Це правда, що сіль може втратити
свої властивості.
Її можуть в чомусь розвести,
змішати з чимось чи занечистити.
Тоді вона
стане зовсім ні до чого не придатною.
Так може статися і з нами.
Тож залишаймося духовно солоними.
Не втрачаймо свої властивості.
Пам’ятайте:
якщо ви будете застосовувати
усе, чого навчилися
протягом п’яти місяців,
ви зможете зберегти
свою духовну солоність.
А зараз у нас буде чудова можливість
переглянути програму «З перших уст».
Без сумніву, за останні роки
ми дуже полюбили її.
Цього разу
її проведе брат Джоуел Келлі,
який є одним з викладачів
у школі «Гілеад».
Тож бажаємо вам приємного перегляду
програми «З перших уст».
Вітаю!
Ви дивитеся «З перших уст».
В Ісаї 64:8 Єгову названо Гончарем,
а нас — глиною.
Хоча ми недосконалі,
Єгова може нас формувати,
подібно як гончар формує глину.
Коли ми піддаємося його формуванню,
то зможемо стати тими, ким потрібно
для виконання його волі.
Подивімось, як Єгова формував
5 студентів
зі 158-го класу школи «Гілеад».
Слухаючи їхні розповіді,
помічайте риси Єгови
і звертайте увагу на те,
як він допомагав цим братам і сестрам.
Спочатку Марк і Мелісса Ґратрікси
з філіалу у Великій Британії.
Ми дуже раді,
що ви з нами сьогодні.
Ми теж.
Ви з філіалу у Великій Британії.
Чи ви обоє британці?
Я з околиць Манчестера,
це північна Англія.
А я з Америки —
Детройт, штат Мічиган.
Виходить,
вас розділяв океан.
Як же ви познайомилися?
Я приїхав у рідні краї Мелісси.
Там проходив міжнародний конгрес.
Це був 1998 рік.
Але одружилися ми
через добрих сім років.
Ага. А розкажіть трошки
про ваші духовні цілі в той період.
Я виростала в хорошій сім’ї.
Батьки про мене добре дбали,
але в духовному плані
у мене не все було добре.
З дитинства я мала мрію
стати дизайнером одягу.
Тож я пішла вчитися на дизайнера.
Провчилася чотири роки
і знайшла роботу в цій сфері.
Але я
не була зосереджена на духовному,
на стосунках з Єговою.
Я не розвивала християнських рис.
У моєму житті все крутилося
навколо грошей.
Друзів мала не найкращих,
в місцях бувала не найкращих
і не мала жодних духовних цілей.
А ти, Марку?
На жаль, я теж не маю
чим похвалитися.
З правдою мене познайомила мама.
У тринадцять років я охрестився,
але відразу почав вести подвійне життя.
З кожним роком
мене все більше затягувало у світ.
Хоча мене оточували духовні люди —
мої рідні, друзі,
які вірні Єгові до сьогодні,—
вони не знали, ким я був насправді:
що робив,
з ким проводив час.
Усе це бачив і знав лише Єгова.
Дякуємо
за відвертість.
Говорити про такі речі
зовсім нелегко.
Що стало поворотним пунктом
для вас?
Мій тато не був Свідком,
але був хорошим головою сім’ї.
Тому я бачив, що означає бути
хорошим батьком і хорошим чоловіком.
Я теж хотів бути для Мелісси
добрим чоловіком.
Тож коли ми почали зустрічатися,
то відразу вирішили разом щось вивчати,
по телефону.
Вперше я займався чимось духовним
з правильних спонук.
Я наче заново почав будувати
свої стосунки з Єговою.
Лише тоді я зрозумів,
скільки болю завдавав Єгові усі ці роки.
У мене було щось подібне.
Перед весіллям
я почала служити піонером,
але мене стало мучити сумління
за те, що я робила в минулому.
Ми порадилися
і вирішили поговорити зі старійшинами.
І добре, що ми так зробили,
бо вони нам дуже допомогли.
Просто дивовижно, як вивчення Біблії
впливає на сумління і духовність.
А що було далі?
Нарешті ми по-справжньому полюбили
служіння Єгові.
Тому ми заповнили всі можливі заяви:
на «Гілеад» (тоді піонери
могли подавати заяву на «Гілеад»),
також заяву на будову, заяву в Бетель.
І ми, можна сказати, сиділи на валізах,
але нас так нікуди і не запросили.
Зрештою,
одні наші друзі підкинули нам ідею
послужити в Нікарагуа,
бо там була велика потреба.
І ми поїхали.
І як вам Нікарагуа?
Я принесла фото.
Тут ми в служінні.
Нам дуже сподобалось
в Нікарагуа.
Стільки вивчень!
Люди такі хороші!
Просто рай для проповідників.
У нас залишилося
багато приємних спогадів.
Бачиш наш основний вид транспорту?
Ага.
А брати і сестри
там такі гостинні!
Вони часто кликали нас
до себе на обід,
хоча жили дуже скромно.
Ми багато в них навчилися.
На цьому фото
перше, що кидається в очі,—
це радість на ваших обличчях.
Ви такі щасливі!
Видно, що недарма ви туди поїхали.
Дякую за фото.
Тож ви послужили трохи в Нікарагуа,
і вас запросили
у Бетель у Великій Британії.
Чим ви займаєтеся у Бетелі?
В яких відділах служите?
Я в юридичному відділі.
Допомагаю спеціальним
повночасним служителям з візами.
Мені подобається ця робота,
бо я часто бачу руку Єгови.
Деколи отримати візу непросто,
але Єгова усуває всі перешкоди.
Чудово! А ти, Марку?
А я у відділі зв’язків з громадськістю.
Одне з наших завдань —
надавати точну інформацію
про Свідків Єгови
журналістам, представникам влади
і науковцям.
Ого! Аж страшно.
Ну так, мені теж було страшно,
коли брати сказали,
що доручають мені таке завдання.
Пригадую одну ніч,
коли я через переживання не міг спати.
Я встав, взяв у руки Біблію
і відкрив книгу Вихід, 3-й і 4-й розділи,
про Мойсея.
Єгова доручив йому піти до фараона —
це теж було завдання
наче від відділу зв’язків з громадськістю.
Мойсей сумнівався в собі
і відверто говорив про це Єгові.
Але Єгова сказав,
що зробить його тим, ким буде потрібно
для виконання цього завдання.
І ми з братами у нашому відділі
постійно відчуваємо допомогу Єгови.
Бувають різні завдання,
іноді дуже складні.
Але Єгова завжди поряд.
Він підтримує нас.
Ваші розповіді дуже зміцняють віру.
Ви обоє сильно помінялися.
Змінилися ваші цілі, пріоритети.
А які риси Єгови ви відчули на собі?
Єгова був до мене
дуже терпеливий.
Він розумів,
що я хотіла від життя вражень,
хотіла вчитися чогось нового.
І він дозволив мені втілити в життя
свою мрію.
Певною мірою я була щаслива,
але коли почала жити не для себе,
а для Єгови,
то стала кращою людиною —
і моє життя нуднішим не стало.
Єгова мене багато чого навчив,
дав цікаві завдання.
Я б не бачила такого,
якби жила для себе.
Я дуже вдячна Єгові,
що він не лишив мене в цьому світі,
а дав шанс скуштувати і побачити,
який він добрий.
Марку, а ти?
Я по-особливому
відчув милосердя Єгови.
Раніше
я не хотів звертатися до старійшин,
бо боявся.
Я не розумів, що Єгова добрий,
що він хоче мене витягнути,
допомогти мені.
Один друг показав мені біблійний вірш,
який сильно на мене вплинув.
Хотів би його прочитати.
Це Ісаї 28:24.
Там говориться:
«Хіба орач у пору сівби
увесь час тільки оре?».
Тут наводиться приклад
з сільського життя.
Орач не оре тільки для того,
щоб орати.
Він хоче виростити врожай.
Він оре з думкою
про майбутній врожай.
Я зрозумів, що кінцева мета Єгови —
не покарати.
Це просто засіб
для досягнення мети —
помогти мені стати щасливим,
мати чисте сумління,
бути корисним для нього.
Ми такі раді,
що можемо тепер дихати на повні груди
у служінні Єгові.
Дякуємо,
що глибше пояснив нам цей вірш.
До того, що Марк сказав.
Мені згадався вірш,
який ми обговорювали під час навчання,
Євреїв 9:14.
Там говориться,
що Єгова очищає наше сумління,
щоб ми могли служити йому.
Так і було
в нашому випадку.
Єгова хоче, щоб ми служили йому.
Не треба зациклюватися
на своїх помилках, треба йти вперед.
І ви так і робите.
Видно, що Єгова вам
і далі довіряє і допомагає.
Дякуємо вам за вашу розповідь.
Наша наступна гостя приїхала до нас
із східноафриканського філіалу.
Зустрічаймо Ванджіку Вайшіку.
Тож, Ванджіку, ми знаємо,
що ти приїхала до нас із Кенії
і там тебе друзі кличуть Шіку.
Це правда?
Так-так,
можете теж мене так називати.
Домовились.
Розкажи нам трохи про себе.
Моя мама стала Свідком,
коли я ще була маленька,
тому я виростала в правді.
Тато ж не був Свідком.
Для нього важливо було,
аби ми мали хорошу освіту.
Мене цікавила юридична сфера.
Юридична?
Так.
Гаразд.
Я хотіла захищати слабших
і боротися за справедливість.
Я знала, що, коли виросту,
стану юристом.
Таке навчання
вимагає багато часу і зусиль.
Це якось вплинуло
на твої стосунки з Єговою?
Звісно, що так.
Ще у школі я повністю зосереджувалась
на навчанні, екзаменах
і на тому, як побудувати кар’єру.
Через це духовні справи
повністю відійшли на другий план.
А що відбувалося далі?
Коли я закінчила школу,
то знайшла житло,
яке, за збігом обставин,
було поблизу Залу Царства.
Пригадую,
як одного разу йшла з роботи,
втомлена
після виснажливого робочого дня.
Я побачила Свідків,
які йшли в Зал Царства,
а дехто й поспішав.
І я подумала:
«Ось де я маю бути.
Це шлях, яким я маю йти,
мене так виховували».
Тому вже на наступне зібрання
я прийшла до Залу.
Здається, в цьому випадку
йти за більшістю було правильно.
Так.
Дорога вела до Залу Царства.
Так.
І коли ти знову прийшла туди,
які почуття це в тебе викликало?
Як ти почувалася?
Збір, у який я прийшла,
прийняв мене
з теплотою і любов’ю.
Я відчула себе як удома.
Брати і сестри
були дуже привітні.
Вони врятували мене
від духовної смерті.
Приємно чути це.
А чому ти вирішила
розпочати повночасне служіння?
Що тебе спону́кало до цього?
Я знайшла графік,
за яким можна прочитати Біблію
за один рік.
Тож я поставила перед собою це як ціль.
Для цього я завантажила JW Library
і вирішила приїжджати на роботу раніше,
щоб читати уривок на день.
Потім я досліджувала
додаткову інформацію до цього уривка.
Так я робила щодня
протягом року.
Ця звичка зі мною і досі.
Це глибоке особисте вивчення.
Так.
Хороший початок.
А що ще тобі допомогло
стати піонеркою?
Я часто ходила в служіння
з піонерами.
Одна піонерка,
з якою я регулярно проповідувала,
постійно казала,
що настане той день,
коли і я стану піонеркою.
На той час у мене була робота
з повною зайнятістю,
тому розпочати таке служіння
було нереально.
Але вона не здавалася.
О так, не здавалася.
Ясно.
Зрештою я таки розпочала
піонерське служіння
і навіть попала на Школу піонерів.
М-м.
Ось фото зі школи.
Це ти тримаєш в руках книжку.
А хто поруч з тобою?
Це якраз та сестра, яка не здавалася
і продовжувала заохочувати мене.
Це була її друга Школа піонерів,
і того року ми потрапили в один клас.
Її зусилля винагородились.
Так, та школа була
справжнім подарунком від Єгови.
Здається, ви досі дружите?
О так, досі.
Чудово.
Після цього
ти почала допомагати в Бетелі,
а з часом —
служити там повночасно.
З яким відділом ти співпрацюєш?
Це юридичний відділ.
Цікаво.
У тебе були різні можливості:
ти працювала
на світську юридичну фірму
і навіть могла побудувати кар’єру.
Але ти також працювала для Єгови
і його організації.
Як би ти сказала,
у чому відмінність?
Це не до порівняння.
На світській роботі
все зводиться до грошей
і до кар’єрного зросту.
А коли ти працюєш для Єгови,
то захищаєш друзів.
Ти ще їх не бачив, а вже любиш.
А коли зустрічаєш,
то починаєш любити ще більше.
Вони зміцнюють твою віру.
Коли ти робиш щось
для братів і сестер,
то це приносить тобі
спокій, мир і радість.
Щиро дякуємо, що ти поділилася тим,
як Єгова послуговувався тобою,
а також дякуємо за жертви,
на які ти готова була піти.
Дуже дякуємо тобі,
Марку і Меліссі,
що поділилися
такими підбадьорливими історіями,
як Єгова формував вас
протягом вашого служіння йому.
Наш наступний гість —
із Домініканської Республіки.
Тож вітаємо брата Тіто Абреу.
Тіто, раді тебе вітати.
Дякую.
Розкажи нам про себе.
Ти виростав у правді?
Моя мама є Свідком Єгови,
але мій батько — ні.
Та попри це
він дуже підтримує мене,
адже бачив,
як правда змінила наше життя.
Мама
дуже любила Єгову і проповідування
і прищепила таку любов нам.
Саме тому мені було легко
поставити перед собою ціль
служити піонером.
А з часом, у 2010-му,
я навіть навчався
у Школі удосконалення служіння.
Ти закінчив ШУС?
Так.
І куди ж тебе призначили?
Я почав служити
спеціальним піонером
у центральній частині острова.
Мені дуже подобалось
це служіння.
У мене навіть є фото.
Ааа!
Це я з братом Хосе.
І, як ти бачиш, ми посеред джунглів.
Зараз
він служить спеціальним піонером,
але на той момент
він був неохрещеним вісником.
Позаду нас ти можеш побачити
невеличкий будинок.
Саме в таких місцях ми проповідували
і шукали глухих людей.
У цьому будинку батьки розмовляли
гаїтянською креольською,
деякі діти — іспанською,
а один хлопчик
взагалі не розмовляв
і з ним потрібно було говорити
жестовою мовою.
Тому, щоб порозмовляти
з усіма в цьому домі,
потрібно було знати три мови.
Ти знаєш жестову мову?
Так, моя сестра глуха,
тому всі члени нашої сім’ї
знають жести.
Отож ти приїхав у нову територію.
Як ти починав своє служіння?
Що робив,
аби знайти глухих людей?
Місцеві брати
нам дуже допомагали
шукати глухих людей.
Наші пошуки ми розпочали з того,
що пішли в три місця.
Першим
був поліцейський відділок,
другим — військова база
і третім — мерія.
У вас був серйозний підхід.
Ну так.
І які були результати?
Чудові, адже на той час
Свідки Єгови здобули
хорошу репутацію у місті
завдяки своїй поведінці.
А те, що ми прагнули
помогти глухим людям,
справило на них
дуже сильне враження.
Зустріч пройшла
дуже добре,
і навіть троє глухих людей,
які працювали в мерії,
зацікавились і ми домовилися з ними
поговорити повторно.
Тож я міг усіх їх навчати.
Перші біблійні вивчення —
і в мерії.
Завдяки меру, так.
Ого!
І що відбулось далі?
Вони почали
зростати духовно,
особливо одна пара.
Вони були неодружені,
але коли дізналися правду,
то захотіли робити те,
що правильне в очах Єгови.
Тому вони розписалися.
А також розвинули
дуже близькі стосунки з Єговою
і охоче допомагали
іншим глухим людям пізнати правду.
Дуже приємно це чути.
Проповідування жестовою мовою
постійно набирає обертів.
Нам відомо,
що у Домініканській Республіці
активно процвітає проповідування
іспанською мовою,
а також іншими мовами.
Так.
У нас про це є відео.
Пропоную подивитись його разом.
На острові Гаїті лежать дві країни:
Домініканська Республіка
і Республіка Гаїті.
В обох країнах брати і сестри
вірно служать Єгові.
У Домініканській Республіці
багато людей пізнає правду,
зокрема ті,
хто говорить
гаїтянською креольською.
Сюди, в Домініканську Республіку,
в пошуках кращого життя
переїхало багато гаїтян.
Гаїтяни віруючі люди,
але вони часто кажуть нам,
що Бог про них забув.
Нам боляче це чути,
і ми хочемо їм допомогти.
Ми приходимо до них,
слухаємо, співчуваємо їм.
А коли приходимо до них
наступного разу,
то розказуємо їм про надію,
якої вони так потребують.
Ми показуємо їм у Біблії,
що Богові до них
не байдуже.
Люди завжди раді нас бачити.
Вони щиро нам усміхаються
і часто запрошують нас зайти.
Ми можемо бути в служінні
дві-три години,
а пройти лише кілька будинків,
бо в кожному затримуємось
надовго.
Нам не треба багато думати
про що говорити
з людьми у служінні, з чого почати.
Люди самі
дають нам тему для розмови.
Ми просто питаємо їх:
Як ви? Як ваші рідні?
І люди охоче розповідають.
Коли люди бачать, що каже Біблія,
вони починають змінюватися —
потихеньку.
Коли це бачиш,
то відчуваєш таку радість, таке щастя!
Просто слів бракує.
Якось у служінні
ми зустріли одну жінку.
У неї сталося горе:
померла її новонароджена дитина.
Ми пояснили їй за допомогою Біблії,
що Бог не винен в тому, що сталося,
і це справило на неї глибоке враження.
Через деякий час вона сказала,
що Єгова визволив її з духовної темряви,
і вона хоче йому віддячити —
служити йому.
Тепер вона наша сестра,
і ми дуже любимо її.
Вона знову бачить зміст у житті
і навіть частіше усміхається.
Коли бачиш, як хтось охрещується,
тебе переповнює радість.
Ти розумієш:
це Єгова допоміг їм змінитися.
Але в цьому є і наш маленький вклад.
Це таке щастя! Це неймовірно!
Хоча в нашому зборі коло 30 вісників,
в середньому на зібрання приходить
приблизно 70 людей,
а на Спомин —
понад 300 — у десять разів більше,
ніж кількість вісників у зборі.
Тепер я розумію,
чому Єгова так довго чекає:
у нас ще стільки роботи!
По всій Домініканській Республіці
люди хочуть чути добру новину.
Духовні поля тут побіліли,
і роботи багато,
але працівники щасливі.
Ми такі раді,
що можемо брати участь
в духовних жнивах.
Приємно бачити, як Єгова
благословляє служіння в цій території
і як він допомагає людям
наближатися до нього.
Зараз ти в Бетелі.
Розкажи, будь ласка,
в якому відділі ти служиш.
Я служу
у відділі піклування про здоров’я.
Цей відділ допомагає
спеціальним повночасним служителям,
серед яких — місіонери,
спеціальні піонери,
а також районні наглядачі
на території Домініканської Республіки.
Однак
у Гаїті зараз дуже складна ситуація,
тому ми також допомагаємо
братам і сестрам, які там служать.
У Гаїті.
Коли брати і сестри з Гаїті
приїжджають у Домініканську Республіку
по медичну допомогу,
які особливі риси ти в них помічав?
Служіння в тій території
викликає у них багато стресу.
Ми, звісно, допомагаємо їм
вирішити їхні медичні питання.
Але також робимо все можливе,
аби вони могли трохи відпочити.
Нас особливо вражає
їхнє ставлення до служіння.
Поясню чому.
Якось одній парі довелося стикнутися
з дуже серйозним захворюванням.
Коли ми їм пояснили всі деталі,
пов’язані з процесом лікування,
то перше, що вони сказали, було:
«Ми згідні, але давайте якнайшвидше».
Лікар здивувався,
чому вони так поспішають.
Їхнє пояснення нас дуже вразило.
Ця пара сказала,
що вони потрібні братам і сестрам
у Гаїті,
тому хочуть
швидко закінчити лікування
і повернутися, щоб підтримувати їх
і продовжувати разом служити.
Зворушує, що навіть
у таких складних обставинах
вони продовжували думати
про своїх братів і сестер.
Це приклад
справді безкорисливої любові.
Дякую, що поділився.
Видно, що Гаїті багато значить для тебе,
і не лише через твоє завдання у відділі.
Знаю, що останні п’ять місяців
під час навчання у «Гілеаді»
ти живеш в одній кімнаті
з гаїтянином.
О так!
Ти не проти,
що ми його запросимо?
Звісно, не проти.
Тож запрошуємо
брата Франкліна Еме
з філіалу у Гаїті.
Раді вітати тебе,
Франкліне,
у студії «З перших уст».
Дякую.
Розкажи нам трохи про себе.
Ти теж виростав у правді?
Мама сама виховувала нас у правді.
Я наймолодший у сім’ї,
у мене ще двоє братів і двоє сестер.
Приклад маминої віри,
а також її працьовитість
справили на мене, малого,
велике враження.
Бували дні, коли вона не знала,
чи буде мати що нам дати поїсти.
Але попри це
вона завжди покладалась на Єгову.
Я часто бачив,
як вона молилася Єгові
і віддавала все в його руки.
І він завжди дбав про нас.
Її приклад
спонукав мене
познайомитися з Єговою
як реальною особою,
а також побудувати віру в нього.
Приклади віри
багато чого нас вчать.
А яке ще навчання ти отримував?
У 2010-му я навчався у ШУСі.
2010-й?
Тіто, це ж тоді, коли й ти?
Так, але в іншій частині острова.
Цікаво, що ми навіть охрестилися
в той самий тиждень.
Ті ж самі вихідні?
1997-го.
Ви наче віддзеркалювали одне одного,
просто в різних куточках острова.
Щось таке.
Та у січні 2010-го на острові
стався сильний землетрус.
Він спричинив масштабні руйнування
і забрав життя багатьох людей.
Як це вплинуло на твоє навчання?
Землетрус
змінив графік нашого навчання.
До обіду ми, як раніше, навчались,
а по обіді присвячували весь свій час,
аби допомагати
постраждалим від цього лиха.
У мене є фото, можу показати.
Розкажи, що тут відбувається.
Це одного такого дня після навчання
мої однокласники
розвантажують
гуманітарну допомогу
для братів і сестер.
Які молодці!
Тож вранці
ви вчилися,
як наслідувати приклад Ісуса,
а по обіді
у вас були практичні заняття.
Так.
А куди тебе призначили після школи?
Мене призначили спеціальним піонером
у невеличке містечко.
Мені дуже подобалося служіння
в тій місцевості.
Приємно було бачити,
як Єгова благословляв цю працю.
Люди пізнавали правду
і теж починали служити Єгові.
Це показує,
що гаїтяни,
дійсно, спраглі правди.
А як громадянські заворушення
вплинули на працю проповідування?
Громадянські заворушення
не загасили запалу
братів і сестер у Гаїті.
Хоча
загальна кількість вісників
зменшилась,
тому що декому довелось
покинути країну,
та проповідницька праця
продовжує набирати обертів.
Якщо порівнювати
2021 службовий рік,
коли громадянські заворушення
посилились,
і 2024, то кількість біблійних вивчень
зросла аж на 18%.
Кількість допоміжних піонерів
зросла у чотири рази,
а кількість осіб, які охрестилися,
подвоїлась.
Безсумнівно,
Єгова продовжує благословляти
працю проповідування
в цій території.
Це дуже приємно чути.
За останні роки ситуація
з громадянськими заворушеннями
лише погіршується.
Життя ускладнюється.
Як це впливає на вісників?
Багато братів і сестер
були змушені покинути свої домівки
і переїжджати не один раз.
Дехто тікав з однією сумкою,
а дехто лише в тому, в чому був.
Вони втікали в іншу територію,
а через кілька тижнів або місяців
мусили тікати знову.
Мене дуже вражає те,
що попри такі тяжкі обставини
вони й далі радісні
і зберігають спокій.
Наприклад, цього року
300 братів і сестер
були змушені покинути містечко
поблизу столиці
і втекти в інше велике місто.
Цього ж тижня
філіал подбав про те,
щоб була проведена спеціальна зустріч,
на яку приїхали
два брати з комітету філіалу,
аби підбадьорити цих вісників
і виголосити промови.
У мене є фотографія.
А що тут ми бачимо?
Це саме ця спеціальна зустріч.
Як бачиш, брати й сестри
дуже красиво вдягнені.
Брати з філіалу
були надзвичайно вражені,
коли побачили
повний Зал Царства братів і сестер.
Лише уяви,
хоча вони щойно покинули свої домівки,
та були радісні і готові
поклонятися Єгові.
Дійсно,
вони щойно покинули свої домівки,
але все ж прийшли до Залу Царства.
Чудовий приклад.
Очевидно,
вони черпали силу в Єгови.
Також приємно бачити,
як Єгова послуговується організацією
і відповідальними братами.
У нас є відео,
у якому місцевий районний наглядач
розповість нам більше
про ситуацію у Гаїті. Подивімось його.
На заході острова Гаїті
лежить країна з такою ж назвою.
Тут братам і сестрам
живеться
дуже непросто,
але вони залишаються
мужніми, смиренними
і довіряють Єгові.
Їхній приклад дуже зміцняє.
Пригадую, як ми готувалися
до першого районного конгресу вживу
після пандемії коронавірусу.
Деякі брати і сестри жили в районах,
де було дуже неспокійно.
Щоб вийти з дому
і поїхати в Зал конгресів,
треба було великої мужності.
Коли ми приїхали в Зал конгресів,
ми побачили там багато братів і сестер.
Вони були радісні.
Вони обіймали один одного.
Всі були щасливі, ділилися випадками,
розказували, як Єгова їх підтримував.
Вони ж так довго не бачилися,
скучили одні за одними.
Той конгрес був справжнім святом.
Почуте на конгресі
дуже усіх нас зміцнило.
Воно підготувало нас до труднощів,
які чекали на нас попереду.
Це був останній конгрес
в цьому Залі конгресів.
Ситуація настільки погіршилась,
що наступні два роки
ми вже не могли збиратися
на конгресах вживу.
Дуже приємно бачити,
що брати і сестри зберігають
близькі стосунки з Єговою
і залишаються йому вірними.
Старійшини дуже смиренні.
Вони слухаються
всіх вказівок від організації,
швидко втілюють їх у життя,
особливо тоді, коли мова йде
про життя, здоров’я і безпеку
братів та сестер.
Варто похвалити також
усіх вісників.
Видно, що вони
дуже люблять одне одного.
Їхня любов за весь цей час
не згасла.
Вони підтримують одне одного.
У них стільки проблем,
але ці проблеми
лише зміцняють, укріпляють
їхні стосунки з Єговою.
Вони більше довіряють Єгові,
готові слухатися будь-яких вказівок,
які дає його організація.
Ці брати і сестри
визначний приклад витривалості.
Ми з дружиною за цей період
багато чого навчилися.
Ми побачили, що найкраще —
це повністю довіритися Єгові.
Єгова нас ніколи не залишить.
Він ніколи нас не покине,
хоч би яка складна була ситуація.
Ми завжди
можемо розраховувати
на його підтримку.
Один острів,
дві країни з різними обставинами
і безліч прикладів вірності.
Вони нагадують нам,
що Єгова завжди поряд
зі своїм народом,
і з ним можна витримати
будь-які труднощі.
Дуже зворушливо!
Брати і сестри у Гаїті
не просто зносять труднощі,
а роблять це так,
як сказано в Колоссян 1:11,—
стійко і з радістю,
а це ознака дії святого духу.
Він підтримує їх
і дає необхідну їм силу.
Дякуємо вам
за вашу витривалість та вірність,
а також за любов, яку ви виявляєте
до братів і сестер
у Домініканській Республіці та у Гаїті.
Сьогодні ми почули п’ять історій,
але це не просто історії п’ятьох людей.
Це була одна історія про Єгову.
Ми дізналися, як Єгова допомагає
своїм служителям долати труднощі,
які б вони самі ніколи не подолали.
Також ми побачили, як завдяки служінню
він притягує до себе людей.
Єгова з любов’ю, терпеливістю
і милосердям,
наче гончар, формує своїх служителів,
аби вони виконували його волю.
Усі ми — недосконала глина,
і в кожного є свої обмеження.
Якщо ми піддаватимемось
його формуванню,
то зможемо стати тими, ким потрібно
для виконання його волі.
Тож кожен може запитати себе:
«А що Єгова зліпить з мене?».
З нетерпінням чекаємо вас
у наступних випусках «З перших уст».
Дякуємо брату Джоуелу
та студентам школи «Гілеад»
за ці прекрасні інтерв’ю.
Нам дуже сподобалось.
Далі на нас чекає
ключова промова програми випуску.
Її виголосить брат Джоді Джедлі,
який служить у Керівному органі.
Назва його промови
складається лише з трьох слів:
«Здобувайте ласку Єгови».
Будь ласка, брате Джедлі.
Дорогі студенти,
без п’яти хвилин випускники,
знаю, що вас переповнює вдячність
за навчання в «Гілеаді».
Ви на 5 місяців
повністю занурились у вивчення Біблії.
Тепер ви набагато краще знаєте Єгову
і любите його сильніше,
ніж до того, як приїхали сюди.
По всіх вас видно, що ви дуже щасливі.
Увесь цей час вами піклувалися
відділ теократичних шкіл,
ваші викладачі, різні відділи Бетелю.
Та й взагалі,
кожному з вас під час навчання
допомагало багато братів і сестер.
Чому вам приділяли стільки часу і уваги?
Тому що вас люблять і хочуть,
щоб ви взяли з навчання якомога більше.
У вас багато вкладали. А для чого?
Щоб тепер
ви зміцняли і підтримували одновірців.
А вони потребують цього,
бо ми маємо ворога, Сатану.
А йому дуже не подобається,
що ми живемо в духовному раю,
що нас вже понад 9 мільйонів
і щороку приєднуються тисячі нових.
Отже, під час навчання зміцняли вас,
щоб тепер ви використовували
набуті знання, риси, навички, досвід,
щоб підтримувати і зміцняти інших.
Але як це робити? Треба бути такими,
як наш небесний Батько, Єгова,
наслідувати його у щоденному житті,
у нашому служінні, всюди і завжди.
Це стараються робити всі служителі Єгови.
Ви це робили до приїзду на «Гілеад»
і будете робити ще більшою мірою.
Що це означає на практиці?
Ми розглянемо кілька життєвих ситуацій.
Але перед тим
прочитаймо Прислів’я 13:15а.
Прислів’я 13:15а:
«Глибока проникливість здобуває ласку».
Проникливість здобуває ласку.
Що означають ці слова?
Усім нам приємно,
коли ми маємо ласку в очах інших,
коли вони про нас доброї думки.
Але найважливіше для нас —
здобути ласку Єгови,
щоб він був про нас доброї думки.
А Єгова, у свою чергу,
охоче виявляє нам ласку.
Він сам шукає нагод благословити
своїх студентів... своїх служителів.
І ви відчували на собі його благословення
ще до приїзду на «Гілеад».
Усім очевидно, що ви духовні люди
і маєте прихильність Єгови.
Щоб так було і далі,
щоб ви далі мали ласку Єгови,
вам не обійтись без проникливості.
З погляду Біблії, що таке проникливість?
В одному довіднику говориться,
що єврейський вислів, перекладений
як «глибока проникливість»,
означає здоровий глузд,
розуміння і розсудливість.
В іншому джерелі говориться,
що це вміння вникнути в суть справи,
розібратися в ситуації,
побачити неочевидне
і зрозуміти справжню причину.
Завдяки цьому
людина поведеться правильно
в тій чи іншій ситуації.
Теорію ми прекрасно розуміємо.
Кожен погодиться з тим,
що треба вникнути в суть справи,
розібратися в ситуації.
Це не вища математика.
Але як на практиці, в реальному житті?
В реальному житті
бути проникливим не завжди легко.
Ми маємо справу з різними людьми,
виникають різні ситуації,
а ще всі ми недосконалі.
У кожного своя думка, своє минуле,
свій менталітет.
А ще ми співпрацюємо з іншими відділами,
і в нас можуть бути одні пріоритети,
а в них інші.
Ну і не варто забувати про те,
що ми або хтось інший
могли просто не виспатись.
І тоді бути проникливим ой як нелегко!
Згадаймо Мойсея.
Він був вірним Єгові, духовним чоловіком,
і загалом він мав прихильність Єгови.
Але чи Єгові сподобалося, як він повівся,
коли ізраїльтяни
вимагали від нього воду біля Мериви?
Ситуація була складна.
На Мойсея тиснули.
Він вдарив по скелі — вода пішла.
Але проникливості він не виявив.
Він не прославив Єгову.
Він не повівся з людьми так,
як він мав повестися — не зміцнив їх.
Цей випадок показує, що людина загалом
може бути праведною в очах Єгови,
але йому може не сподобатися,
як вона повелася в певній ситуації.
Мойсей не втратив обов’язків,
він залишився провідником народу.
Але Єгова докорив йому
і не дав нового завдання,
тому що він не виявив проникливості.
Тож усім нам треба бути проникливими,
навіть коли це важко.
А як стати проникливою людиною?
Розгорнімо книгу Псалмів.
Псалом 32:8.
Ось що нам каже Єгова:
«Я зроблю тебе проникливим
і покажу дорогу, якою маєш іти.
Я буду давати тобі поради,
мої очі тебе пильнуватимуть».
Як бачимо,
проникливими нас робить Єгова.
Він дає нам поради через Біблію,
святий дух, організацію
і через наших одновірців.
Ми вчимося думати так, як Єгова,
поводитися так,
як в тій чи іншій ситуації повівся би він.
Ми виховуємо в собі такі ж риси,
як у нього,
і переймаємо
його спосіб вирішення питань.
І ви, дорогі студенти,
вже є проникливими.
Єгова вами задоволений.
Але продовжуйте в тому ж дусі.
Будьте і далі проникливими.
Тільки так ви зможете зміцняти
і підтримувати інших.
А тепер розгляньмо кілька ситуацій
і подивимось, що допоможе нам
бути проникливими
і так здобувати ласку Єгови.
Також звертайте увагу, як проникливість
допомагає зміцняти братів і сестер.
Ситуація 1-ша. Ви, брати, помічаєте,
що сестра пропускає зібрання.
Звичайно, хочете їй помогти.
Ви з іншим старійшиною
робите до неї пастирський візит,
нагадуєте, що брати і сестри
за нею скучають,
читаєте кілька біблійних віршів
про важливість зібрань і молитеся.
Непогано. Ви, безперечно, молодці,
що зробили візит,
поділилися думками з Біблії.
Але чи виявили проникливість?
Відверто кажучи, ні.
Наміри були хороші,
але чогось ви не зробили.
Якби ви поцікавились її обставинами,
то дізналися б, що її невіруючий чоловік
не дає їй машину, щоб їхати на зібрання.
Їй просто нема чим добратися.
А просити когось заїхати за нею
вона соромиться,
бо не хоче бути ні для кого тягарем.
Пригадуєте, що таке проникливість?
Це вміння зрозуміти справжню причину
і лише потім щось робити.
Їй треба було нагадати
не про важливість зібрань,
а про те, що вона не є тягарем.
Що це нормально —
попросити когось тебе підвезти.
Брати і сестри з радістю поможуть.
Ми можемо думати,
що все зробили правильно,
але проблема сестри не вирішилась.
Їй і далі немає чим добратися.
Наш візит не зміцнив її,
а, навпаки, пригнітив.
Чому?
Бо ми не виявили проникливості.
А що можна було б зробити,
щоб зрозуміти причину проблеми?
Попитати, послухати.
Ми хочемо дати людині час виговоритися.
І тоді побачимо корінь проблеми.
Це і є проникливість.
А чи тільки брати мають
виявляти проникливість і зміцняти інших?
Зовсім ні. Сестри теж можуть зробити
дуже багато для зміцнення збору.
По суті, половина,
а то й більше вісників — це сестри,
і їх усіх теж треба зміцняти.
І дуже часто сестра сестру
може підтримати краще, ніж брат.
Розгорнімо книгу Тита.
Тита 2:3а:
«Так само і жінки похилого віку
нехай поводяться побожно».
Хочу сказати, що всі ви побожні,
духовні сестри,
які поважають Єгову і його організацію.
І я зовсім не натякаю,
що хтось із вас похилого віку.
(Говорячи з жінками,
тему віку краще не зачіпати.)
Але у вашому зборі і в Бетелі,
у вашому відділі
можуть бути сестри, молодші за вас.
Як ви можете допомогти?
Вірш 4-й:
«Хай радять молодим жінкам».
Бачите свою роль?
Ви, духовні сестри, можете бути підтримкою
для молодших сестер у зборі, зміцняти їх.
Ще одна ситуація.
Молода сестра живе з батьками.
Батьки не в правді.
Це дуже хороша сестра.
Вона вірно служить Єгові, але її одяг —
звісно, вона не впадає в крайнощі —
але її одяг
деколи міг би бути скромнішим.
Пригадуєте, що таке проникливість?
Це вміння бачити неочевидне.
Деякі сестри поцікавилися її обставинами
і дізналися, що в неї мало грошей,
а її батьки, які не в правді,
не збираються купляти їй одяг
для зібрання і служіння.
Тож чого потребує сестра? Поради?
Сестри пішли з нею по магазинах
і купили їй одяг.
Мораль цієї історії не в тому,
що шопінг — це ознака проникливості.
Просто в тому випадку так було.
Але, як бачите, в обох випадках
на перший погляд могло здаватися,
що людина потребує поради —
відвідувати зібрання, скромніше вдягатись.
Але коли брати і сестри
трошки розібралися, вникнули в ситуацію,
вони змогли по-справжньому допомогти.
До речі, це були реальні ситуації.
Першу сестру почали підвозити на зібрання,
і вона їх вже не пропускала.
Згодом
її чоловік почав цікавитись правдою.
А сім’я другої сестри пізнала правду.
Отже, щоб бути проникливим,
треба приділяти час братам і сестрам,
цікавитись ними.
Тоді ми зможемо їх зміцняти,
і Єгова буде нами задоволений.
А тепер ще одна сфера,
в якій нелегко бути проникливим.
Це наше служіння в Бетелі.
Інколи ми настільки зосереджені
на своїй роботі,
що забуваємо про загальну картину.
Звісно, ми всі дуже серйозно ставимося
до наших робочих завдань.
Це наше поклоніння,
наше служіння Богу. І так має бути.
Але іноді варто нагадати собі,
що наша праця —
це лише частина грандіозної роботи,
яку виконує Божий народ.
Пригадаймо знову,
що таке проникливість.
Це вміння
враховувати різні нюанси
і завдяки цьому зрозуміти,
як мудро повестися
в тій чи іншій ситуації.
Врахувати різні нюанси —
це непросто, може навіть лякати.
Але... кому дано багато,
від того і вимагатимуть багато.
Тож успіх для нас —
це не просто добре зробити свою роботу.
(Ну то ясно, її треба зробити.)
Успіх — це і свою роботу виконати,
і допомогти іншій людині,
іншому відділу виконати їхню роботу.
Тоді ви досягнете мети — зміцняти інших.
Тож варто враховувати різні нюанси,
бачити загальну картину
і не забувати,
що треба співпрацювати одне з одним.
А який біблійний принцип варто пам’ятати,
коли ми співпрацюємо з братами і сестрами?
Розгорнімо Філіппійців 2:3, 4.
«Не робіть нічого через схильність
до суперечок або пихатість.
Натомість будьте смиренними
і вважайте одне одного вищим від себе,
дбаючи не лише про власні інтереси,
а й про інетереси інших».
У цьому вірші мова йде
про духовні інтереси.
Що нам допоможе дбати
про духовні інтереси інших?
Смирення. Цікавтесь роботою інших.
По суті, Єгова каже нам,
що роботу інших людей чи відділів
треба вважати важливішою за нашу роботу,
потрібнішою, ніж наша робота.
А інші відділи будуть робити так само.
Подумайте,
якщо ви добре зробили свою роботу,
але при цьому постраждали
інтереси іншого відділу,
чи здобули ви ласку Єгови?
Чи він задоволений?
Усі в Бетелі трудяться для нього.
Тож якщо постраждала праця
іншого відділу,
то чия праця постраждала? Єгови.
Пригадуєте Мойсея?
Результати він здобув,
але ласки Єгови не отримав.
Урок для нас? Іноді ми думаємо,
що наша робота складніша,
відповідальніша, терміновіша,
ніж робота інших відділів,
і тому вони
мають просто йти нам назустріч.
Але якщо ми смиренні,
то будемо співпрацювати з іншими
і разом шукати вирішення проблеми.
До речі, проникливість
допомагає знайти спільну мову з іншими.
Ви, мабуть, скажете:
«Це важко. Буває так,
що ми наче говоримо різними мовами».
Але в більшості випадків
треба просто трохи більше пояснити.
Наприклад, ви кажете комусь:
«Мені потрібен вогнегасник».
Інша людина не знає,
чому він вам потрібен:
чи треба просто замінити старий,
чи сталася пожежа.
Якщо сталася пожежа, то так і скажи.
Тоді тобі швидше дадуть вогнегасник.
Людям треба пояснити.
Хороша комунікація дуже важлива.
Тож яка формула успішної співпраці?
Це вважати роботу інших
важливішою за нашу.
Плюс те, що ми говорили раніше:
приділяти людям час і цікавитись ними.
Ми не просто приймаємо рішення
і думаємо, що інші пристосуються до нас.
Ми разом плануємо роботу
і разом приймаємо рішення.
Тоді між нами буде єдність,
а єдність зміцняє.
Недарма в псалмі сказано:
«Як же добре і приємно,
коли брати живуть разом в єдності».
А ще, співпрацюючи в єдності,
ми здобуваємо ласку Єгови.
Коли ще дуже важливо зміцняти інших?
Коли стаються зміни.
Усе змінюється: наші обставини,
наші методи проповідування,
наші робочі завдання, робочі процеси,
інструменти, технології.
Зміни додають стресу. Це природно.
Думаю, кожен із вас знає,
про що я говорю.
Тож як зміцняти братів і сестер
у період змін?
Спочатку кілька думок для вас, брати.
Іноді вас будуть залучати
до прийняття рішень,
які будуть впливати
на чиєсь подальше служіння.
Завжди пам’ятайте,
яка це велика відповідальність.
Пам’ятайте про вашу мету —
зміцняти братів і сестер.
Будьте проникливі,
і Єгова буде вами задоволений.
Що вам допоможе?
Розгорніть Ісаї 60:17:
«Замість міді впроваджу я золото,
замість заліза — срібло,
замість дерева — мідь
і замість каміння — залізо.
Я призначу мир твоїм наглядачем,
а праведність — твоїм начальником».
Як видно з цього вірша,
Єгова каже, що він робитиме зміни.
І так і є. Мало не кожного тижня
відбуваються якісь зміни.
За змінами стоїть Єгова,
і вони до кращого.
Мідь — це добре, але золото краще.
Нам подобаються зміни на краще,
але коли вони торкаються нас особисто,
буває непросто.
Такі почуття цілком нормальні.
І зрештою, змін не уникнути.
Наприклад,
купили новий друкарський верстат.
Для його обслуговування
потрібно менше людей.
Ясно, що для бетелівців
це буде означати зміни.
І тут важливу роль відіграють наглядачі.
«Я призначу мир твоїм наглядачем,
а праведність — твоїм начальником».
Тобто ви, брати, маєте допомагати людям
пережити зміни.
Тут згадано праведність.
Яку роль вона відіграє?
Як вона пов’язана зі змінами?
Подивімось Євреїв 6:10.
«Адже не є Бог неправедний,
щоб забути вашу працю і любов,
яку ви виявляли до його імені,
служачи святим як раніше,
так і тепер».
Цікава думка.
Для Єгови було б чимось неправедним
забути чиюсь працю.
«Але ж ця праця вже не потрібна!».
Може, й так, але людей, які її виконували,
ми і далі цінуємо.
Праведність —
це коли ми, впроваджуючи зміни,
не забуваємо про людей, з якими служимо,
і про все, що вони зробили.
Ми думаємо про почуття людей,
а не лише про роботу.
Ми, наглядачі,
не можемо просто одягнути шори
і бачити тільки роботу.
Щоб зміцняти братів і сестер,
їх треба знати.
Наглядачі, запитайте себе:
«Чи я знаходжу час, щоб поговорити
зі своїми співпрацівниками?
Чи знаю я, як у них справи:
як їхня сім’я, з чим вони стикаються,
чим вони живуть, як їм даються зміни?
Кому зміни даються легко?
Кому не дуже? Кого треба підтримати?
Це не означає,
що не треба робити змін.
Ні, Єгова за зміни.
Але при цьому він пам’ятає про людей,
про їхню любов і працю.
І нам теж треба пам’ятати про людей,
про їхню любов і про все, що вони зробили,
допомагати їм пережити зміни.
Тоді ми здобудемо ласку Єгови.
Сестри теж можуть допомогти іншим
пережити зміни.
Можливо, якісь зміни
торкнулися вас особисто,
але ваш позитив, ваш погляд на зміни
можуть зміцнити всіх навколо.
А коли дізнаєтеся про зміни,
не бійтеся щось підказати,
щоб брати могли подбати і про роботу,
і про людей.
Отже, ми розглянули, як проникливість
допоможе нам зміцняти інших
і тим самим здобувати ласку Єгови.
Цікавтесь людьми, слухайте їх,
вважайте
їхню роботу важливішою за свою.
Це посприяє хорошій співпраці і єдності.
Також допомагайте братам і сестрам
пережити зміни.
Проникливість —
це запорука успіху у служінні Єгові.
А ми хочемо,
щоб усі ви були успішними.
Єгова в ці останні дні
виконує дивовижні діла.
Ми маємо честь служити йому
і перебувати в духовному раю.
Ми хочемо, щоб брати і сестри
залишалися в цьому раю,
і раді вітати в ньому нових.
Дорогі студенти
158-го класу школи «Гілеад»!
У вас багато вклали під час навчання.
Використовуйте все, що ви тут отримали,
щоб підтримувати і зміцняти
братів і сестер.
Ми вас любимо. Ми впевнені в вас.
Ми впевнені, що ви будете проникливими
і далі здобуватимете ласку Єгови.
А зараз настав момент,
якого всі так довго чекали.
Ви, напевно, помітили,
що на столі лежать конверти.
У них лежить щось дуже цінне —
дипломи наших студентів.
Отримавши їх,
студенти стануть випускниками,
випускниками
Біблійної школи «Гілеад».
Зараз кожен з них матиме можливість
отримати свій диплом.
В цьому допоможе брат Дейвід.
Брат Абреу
повертається у філіал
у Домініканській Республіці.
Брат Еме
повертається у філіал на Гаїті.
Брат Алаторре
служитиме у філіалі у США.
Брат і сестра Аренсібії
повертаються до Бетелю у США.
Брат Арулаппа
служитиме у філіалі у Шри-Ланці.
Подружжя Барреттів
повертається у філіал у Мікронезії.
Брат Бундавіца
повертається у філіал у Хорватії.
Подружжя Каррільйо
повертається у філіал у Перу.
Брат і сестра Коннелли
повертаються у філіал у Конго (Кіншаса).
Брат Даллманн
повертається
у центральноєвропейський філіал.
Брат Франсуа
служитиме у філіалі в Мозамбіку.
Брат Ґоломб
повертається у філіал у Польщі.
Брат і сестра Ґратрікси
служитимуть у філіалі в Японії.
Брат і сестра Гадади
повертаються у філіал у Парагваї.
Подружжя Іваґо
повертається
у філіал у Папуа — Новій Гвінеї.
Брат Кацантоніс
повертається у філіал у Греції.
Брат і сестра Кохи
повертаються у філіал у Чилі.
Брат Маттуш
повертається
в центральноєвропейський філіал.
Брат і сестра Момо
повертаються у філіал у Камеруні.
Брат Мусона
повертається у філіал у Зімбабве.
Брат Мутамі
повертається у філіал у Східній Африці.
Брат Ндаїсаба
повертається у філіал у Руанді.
Брат Нджева
повертається у філіал у Малаві.
Брат Ортега
повертається у філіал в Іспанії.
Брат і сестра Павлови
повертаються у філіал у Болгарії.
Брат і сестра Пейнадо
повертаються у філіал у Венесуелі.
Брат і сестра Пияловичі
повертаються у філіал у Хорватії.
Брат і сестра Реймонди
повертаються
у філіал у Тринідаді і Тобаго.
Сестра Шірінер
повертається у філіал у Туреччині.
Брат Секей
повертається у філіал в Угорщині.
Брат і сестра Уріарте
повертаються у філіал у М’янмі.
Брат ван дер Веен
тепер служитиме
у філіалі в Конго (Кіншаса).
Сестра Вайшіку
повертається у філіал у Східній Африці.
Брат і сестра Йокве
повертаються у філіал у Ліберії.
Який захопливий момент!
Добре,
що моє завдання було простішим.
Пригадую,
як я вручав студентам дипломи.
Це було п’ять років тому,
на випуску 148-го класу,
прямо перед початком пандемії.
Ви, напевно, пам’ятаєте, що тоді
не можна було тиснути руки,
тому ми стукались ліктями.
Як добре, що цей час нарешті пройшов
і сьогодні, в цей особливий день,
ми можемо потиснути одне одному руки.
А тепер подивімося на наших випускників.
Без сумніву,
всі щиро радіють і пишаються вами.
Ми впевнені, що ви зробите
дуже багато добра для організації Єгови.
А зараз брат Сенад Пиялович...
Сподіваюсь, я правильно вимовив.
Тепер ви розумієте,
чому це робив брат Шейфер?
Отже, брат Сенад Пиялович
прочитає лист від класу.
«Дорогим братам з Керівного органу!
Наші серця сповнені любові та вдячності
за честь навчатися у школі “Гілеад”.
Ваша гостинність та віддана любов
зворушили кожного з нас.
Ми очікували,
що це буде захопливий період,
і уявляли,
скільки всього нас навчить Єгова.
Але, як сказано в Ефесян 3:20,
він спромігся
“зробити незрівнянно більше від усього...
що [ми могли] собі уявити”.
Глибше досліджуючи Біблію,
ми побачили, як яскраво сяють
з її сторінок любов Єгови та Ісуса.
Ми були глибоко вражені тим,
які ніжні почуття вони мають до людей.
Вони сильно люблять кожного зокрема.
Ми хочемо виявляти таку саму любов
до наших братів і сестер.
Це навчання
стало дорогоцінним подарунком
від нашого небесного Батька.
Єгова дбайливо готував нас
до нових завдань
за допомогою свого Слова
та наших турботливих викладачів.
Дорогі брати з Керівного органу,
ви люб’язно присвячували нам багато часу.
Завдяки цьому наше навчання
стало кращим, ніж ми могли собі уявити.
Щиро дякуємо вам за це!
Ми дуже цінуємо те, наскільки старанно
ви виконуєте свої нелегкі обов’язки.
Також дуже цінним було навчання
від ваших помічників
та інших запрошених викладачів.
Усе це стало прекрасною симфонією,
яку написав Єгова,
симфонією,
яка торкнулась серця кожного.
Цю мелодію
ми пам’ятатимемо все життя.
Ми навчалися любові, щедрості,
гостинності не лише в аудиторіях,
а й від родини Бетелю у США.
Ми виразно побачили у цьому риси Єгови.
Це надихнуло нас робити все можливе,
щоб брати і сестри відчували,
що їх люблять, так само як це відчули ми.
Коли згадуємо всі ці благословення,
то хочемо сказати те саме,
що записано у Псалмі 116:12:
“Чим я відплачу Єгові за все добро,
яке він мені зробив?”.
Ми добре розуміємо, що ніколи не зможемо
віддячити Єгові сповна.
Проте, подібно до Ревеки, ми охоче
та рішуче кажемо Єгові, що готові йти.
Ми стали однією сім’єю,
тому нам зараз важко прощатися.
Але ми прагнемо застосовувати все,
чого навчилися від Єгови,
аби виконувати його волю
і виправдати вашу довіру.
З любов’ю випускники 158-го класу
Біблійної школи “Гілеад”».
Дуже гарний лист! Дякуємо!
Видно, що ви вклали в нього
свої почуття.
Вам було приємно з нами
протягом п’яти місяців,
а нам було приємно з вами.
Ми «підбадьорились взаємно»,
у цьому немає сумнівів.
Але давайте тепер
ще трохи поговоримо про Матвія 5:13,
про слова Ісуса: «Ви — сіль землі».
Пам’ятаєте? Ці слова стосуються й вас.
Ми говорили про різні властивості солі:
що сіль — це підсилювач смаку.
Ми говорили, що сіль є антисептиком,
а також добрим консервантом.
Про сіль можна говорити багато,
але ми звернемо увагу
на ще один важливий момент —
те, наскільки цінною є сіль.
У праці «Розуміння Біблії»
сказано, що «добувати сіль
не завжди було просто.
Через неї спалахували війни,
починались революції.
У стародавньому Китаї
тільки золото було цінніше від солі.
За сіль навіть продавали в рабство
жінок і дітей.
Гроші, за які воїни цезаря купували сіль,
латинською називали саляріум.
Від цього слова в деяких мовах
походить слово “зарплата”».
Коли Ісус був на землі,
сіль була доступним продуктом.
Чому так можна сказати?
Біля Мертвого моря
було багато соляних пагорбів.
Крім того, самі води Мертвого
(або, як його ще називали, Солоного)
моря унікальні:
після випаровування води
залишалося багато солі.
Тож солі в Ізраїлі не бракувало.
Але Ісус добре знав історію,
він знав,
якою цінною сіль була в минулому.
Як ми вже говорили,
Ісус знав про властивості солі.
Він розумів, що без солі
людям просто не обійтися.
Цікаво теж, що людське тіло
містить близько 300 грамів солі.
Ісус Христос,
безперечно, про це пам’ятав.
Він був «майстром»,
який працював над створенням усього,
в тому числі людей.
Він точно знав,
що в нашому тілі є 300 грамів солі
і що без солі ми помремо.
Навіть якщо в нас дефіцит солі,
наслідки для здоров’я можуть бути
серйозні.
Дефіцит солі може викликати нудоту,
запаморочення, м’язові спазми, судоми,
набряк мозку, кому,
в деяких випадках навіть смерть.
Так, Ісус був «майстром» у Єгови
і створював з ним усе.
Ісусові слова «ви — сіль землі»
були словами щирої похвали.
Ісус запевнив учнів: «Ви — дуже цінні».
І ми теж хочемо запевнити вас,
що ви дуже цінні. Ми любимо вас.
Ви вже багато зробили для Єгови,
і ми впевнені, що в майбутньому
ви зробите ще більше.
На завершення процитую слова
з книги Числа, 6-го розділу:
«Нехай Єгова
благословить тебе й охоронить.
Нехай над тобою засяє обличчя Єгови
і хай він виявить тобі ласку.
Нехай Єгова оберне до тебе своє лице
і дасть тобі мир».
Ми молимось,
щоб Єгова благословив кожного з вас,
дорогі наші випускники
158-го класу школи «Гілеад»!
Ми впевнені,
що випускники будуть благословенням
для братів і сестер.
Скоро в програмі JW Library®
і на сайті jw.org
з’являться
інші промови з цього випуску.
Але перш ніж попрощатися,
зайдімо в гості до братів і сестер
у Зімбабве.
Ця країна не має виходу до моря.
В ній кілька кліматичних зон.
На центральному плато клімат
м’який,
в долині річки Замбезі —
жаркий і посушливий,
а на східних високогір’ях —
холодний і вологий.
У Зімбабве
аж 16 офіційних мов!
Тут вирощують кукурудзу.
Вона є основою раціону.
Її варять, смажать
і навіть роблять з неї напій,
який називається махеву.
Популярною стравою
є садза —
кукурудзяна каша.
Щоб її приготувати,
зерно подрібнюють
і потім варять на повільному вогні,
аж поки не вийде густа каша.
Садзу зазвичай їдять руками.
Вона добре смакує з різними стравами,
наприклад стейком, коров’ячими ратицями
й овочами під арахісовим соусом.
Історія нашої діяльності в Зімбабве
сягає початку ХХ століття.
Перші публікації
привезли робітники з Малаві
та Південно-Африканської Республіки.
Невдовзі
в країні вже кілька груп
збиралося для вивчення Біблії.
Одним з перших вісників
був Насон Мукаронда.
Він охрестився 1924 року.
Згодом уряд почав нас переслідувати
через те, що на наші зібрання
приходили люди різних рас.
У 1940 році була заборонена
вся наша література.
Багатьох братів арештували,
було чимало судових справ,
але наші одновірці стійко все зносили —
і через шість років заборону зняли.
В країні активно проповідували
добру новину,
поки в 1970-х роках
не почалася війна.
Багатьох братів
ув’язнили за позицію нейтралітету.
На фото ви бачите Біблію,
яку ув’язнені брати
передавали один одному.
Дякувати Єгові,
останні кілька десятиліть
брати і сестри у Зімбабве
можуть вільно поклонятися Богові.
На сьогодні тут 50 000 вісників,
і вони проводять понад
103 000 вивчень Біблії.
Познайомтеся зі збором «Вотерфолс»
у Хараре, столиці країни.
Зал Царства,
у якому вони збираються,
був першим залом,
збудованим у Зімбабве.
Вісники збору проводять
коло 200 біблійних вивчень.
Брати і сестри з цього збору
хочуть вам дещо сказати.
Їхні слова
в перекладі з мови шона означають:
«Як справи? Ми всіх вас любимо!».
Ми теж всіх вас дуже любимо.
Це JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

JW Broadcasting. Грудень 2025. Випуск 158-го класу школи «Гілеад»
- 

JW Broadcasting. Грудень 2025. Випуск 158-го класу школи «Гілеад»

Вітаю!
Це JW Broadcasting®.
13 вересня 2025 року
після п’яти місяців навчання
відбувся випуск
158-го класу школи «Гілеад».
Цей день викликає у студентів
змішані почуття:
полегшення
від успішного завершення навчання,
радість
від зустрічі з близькими й рідними
і, можливо, можливо, трохи хвилювання
від того, що буде далі.
А ми з вами маємо змогу почути промови,
які звучали на випуску.
Сподіваємось, що ви знайдете для себе
багато цінних думок.
Дуже приємно привітати
усіх вас, брати і сестри!
Це випуск 158-го класу
Біблійної школи «Гілеад»
Товариства «Вартова башта».
А зараз хочу звернутись до вас,
52 студентів 158-го класу.
Хочу сказати вам:
і далі будьте сіллю землі.
Розгорніть свої Біблії
на Матвія 5:13,
і прочитаймо разом
першу частину цього вірша.
Це слова Ісуса. Він сказав:
«Ви — сіль землі».
Ісус промовив ці слова,
коли виголошував свою Нагірну проповідь.
Звичайно, безліч людей, які його слухали,
скористали з цієї проповіді.
Але зверніть увагу,
до кого він звернувся цими словами.
До своїх учнів,
а передусім до 12 апостолів.
Ісус нещодавно їх обрав,
і, мабуть, вони сиділи
дуже близько біля нього.
Їм як нікому треба було бути
добре навченими,
аби подавати хороший приклад
і брати провід у зборі.
Тому слова «ви — сіль землі»
особливо стосувалися
вибраних апостолів.
У цій промові ми дізнаємось,
як ці слова стосуються вас,
дорогі студенти.
Хочеться звернути увагу,
що Ісус тут не використав порівняння.
Він не сказав: «Ви — як сіль».
Ні, він використав метафору:
«Ви є сіллю».
Він їх ідентифікував як сіль,
а не порівнював до неї.
Але чому він використав саме
таку метафору?
Він зробив це, щоб підкреслити,
який вплив справлятимуть його учні
на людей.
Тому поговорімо
про три властивості солі,
які Ісус міг мати на увазі,
коли використовував цю метафору.
І ви, дорогі студенти, дізнаєтесь,
чому про вас теж можна так сказати.
Розгляньмо першу властивість.
Будь ласка, розгорніть ваші Біблії
на Колоссян, 4-му розділі.
У 6-му вірші згадується
одна властивість солі,
яку, ймовірно, Ісус мав на увазі.
Там сказано: «Нехай ваші слова
завжди будуть люб’язні,
приправлені сіллю, щоб ви знали,
як відповідати кожній людині».
Тут сказано: «Приправлені сіллю»,
тобто сіль — це приправа.
Вона підсилює смак.
Страви з нею завжди смачніші,
правда?
І ми знаємо, що ви, дорогі студенти,
будете робити щось подібне
зі своєю мовою:
докладатимете усіх зусиль,
щоб ваші слова були приємними —
так би мовити, смачними —
для братів та сестер
як у зборі, так і в Бетелі.
І знання, отримані у «Гілеаді»,
допоможуть вам у цьому.
Ваші слова не будуть гострими,
з перцем.
У вірші нічого не згадується про перець:
ні про чорний перець, ні про каєнський,
халапеньйо або хабанеро.
Гострі слова можуть неначе обпікати,
а сіль приємна кожному.
І подібно ваші слова мають
бути люб’язними —
тоді, коли виголошуєте промови,
даєте коментарі і в особистих розмовах.
Таким чином ви сприятимете
приємній атмосфері у зборі та в Бетелі.
А яку ще властивість має сіль?
Про неї можна дізнатися з Єзекіїля 16:4.
Ми не будемо його зачитувати.
Там згадується про поширену
в біблійні часи практику
натирати
тіло новонародженої дитини сіллю.
Ви коли-небудь чули,
що тіло дитинки натирали сіллю?
А навіщо це робили? Це робили тому,
що сіль має антисептичні властивості.
Вона запобігає поширенню інфекції.
Навіть сьогодні, коли в нас болить горло,
ми полощемо його водою з сіллю,
щоб вбити мікроби і зменшити запалення.
Багато хто навіть миє овочі
в солоній воді,
адже таким способом
можна їх продезінфікувати.
Сіль вбиває і пригнічує бактерії
та інші небезпечні мікроорганізми.
Ви, дорогі студенти,
мабуть, ніколи не думали про себе
як про дезінфікуючий засіб,
такий собі ходячий антисептик,
але в духовному сенсі ви ним і є.
Наприклад, уявіть собі, що у Бетелі
чи в зборі, в якому ви будете служити,
хтось починає поширювати плітки.
Вони як мікроби.
І вам необхідно їх вбити.
Можна змінити тему розмови
чи сказати щось позитивне
про цю людину.
Так ви знешкодите мікроби.
Можливо, ви почуєте, як хтось скаже:
«А ти помітив, що той старійшина
постійно перетягує свої пункти?».
Тоді можна сказати:
«Я такого не помічав.
Але він така добра людина,
так турбується про інших.
А щоб дбати про збір,
він докладає стільки зусиль.
Ми так любимо його за це».
Ось так ви вбили мікроба.
Можна сказати,
що ви духовний антисептик.
А під час проповідування
знищуйте мікроби під назвою «Трійця»,
«Вогняне пекло», «Безсмертя душі»
та інші фальшиві вчення. Знешкоджуйте їх.
А тепер третя властивість солі,
про яку, можливо, говорив Ісус.
Розгорніть свої Біблії на Левіт 2:13.
Тут читаємо такий наказ:
«Кожне хлібне приношення треба посолити.
Жодне хлібне приношення
не може бути без солі,
бо сіль буде нагадувати тобі
про Божу угоду.
Отже, кожне своє приношення
приправляй сіллю».
Мойсеїв закон вимагав,
аби всі жертви, які приносились
на жертовнику Єгови,
були приправлені сіллю.
Як видно з розповідей істориків,
біля жертовника в Єрусалимському храмі
завжди лежала велика купа солі.
Також для того, щоб солити жертви,
священники мали величезний запас солі,
який зберігався у просторій коморі
на території храмового комплексу.
Але нас може цікавити,
чому Єгова поставив таку вимогу.
В одній статті з «Вартової башти»
було пояснено,
що сіль використовували
не для того, щоб покращити
смакові якості жертви,
а, очевидно, тому, що вона символізувала
нетлінність і незіпсованість.
Вона є консервантом.
І це третя властивість,
про яку ми поговоримо.
Сіль не дає продуктам зіпсуватись
і зігнити.
Наприклад, якщо засолити м’ясо,
його можна зберігати дуже довго,
навіть без холодильника.
І все це завдяки солі.
Вона є консервантом,
тому таке м’ясо не псуватиметься
протягом довгого періоду.
Ви, дорогі студенти,
будете виконувати подібну роль.
Ви захищатимете інших від зіпсуття.
Ми в цьому впевнені.
Наприклад, ви будете вивчати
з людиною, яка курить,
її легені і навіть серце
пошкоджені від цієї звички.
А якщо це наркоман,
то в нього пошкоджений мозок.
Якщо алкоголік, то печінка.
Якщо це людина,
яка веде аморальне життя,
то вона ризикує заразитися
небезпечними хворобами.
Але, коли ви навчатимете її правди,
вона зможе з допомогою Єгови
відкинути таку поведінку
і перестати руйнувати свій організм.
І дуже часто не лише припиняється
процес руйнування,
але й починається процес відновлення,
відновлення розуму і навіть тіла людини.
Ви навчаєте цю людину,
вона розвиває стосунки з Єговою,
і таким чином
ви допомагаєте зберегти її життя.
Так ви будете консервантами
для людей у території.
А що сказати про Бетель?
Якщо хтось ступив на хибний шлях
і це може призвести до духовного краху,
ви, як люди з духовним складом розуму,
намагатиметесь виправити цю особу
в дусі лагідності
і зберегти життя,
яке вона могла б втратити.
Це лише кілька прикладів того,
як ви можете захищати інших від зіпсуття.
Як ми побачили,
сіль має чудові властивості.
Вона робить їжу смачнішою,
є антисептиком і береже від зіпсуття.
Тож Ісусова метафора мала глибокий зміст.
Можна сказати, що так він похвалив учнів.
І ви теж заслуговуєте похвали.
Тож ми можемо з упевненістю сказати,
що і ви є сіллю землі.
Але якщо повернутися
до 5-го розділу Матвія,
ми бачимо, що після похвали
Ісус дав учням пересторогу.
Розгорніть, будь ласка, Матвія 5:13,
і прочитаймо цей вірш повністю.
Тож Матвія 5:13.
Ісус каже: «Ви — сіль землі.
Якщо ж сіль втратить свої властивості,
то як зробити її знову солоною?
Вона вже ні до чого не придатна,
тому її викидають геть і топчуть».
Це правда, що сіль може втратити
свої властивості.
Її можуть в чомусь розвести,
змішати з чимось чи занечистити.
Тоді вона
стане зовсім ні до чого не придатною.
Так може статися і з нами.
Тож залишаймося духовно солоними.
Не втрачаймо свої властивості.
Пам’ятайте:
якщо ви будете застосовувати
усе, чого навчилися
протягом п’яти місяців,
ви зможете зберегти
свою духовну солоність.
А зараз у нас буде чудова можливість
переглянути програму «З перших уст».
Без сумніву, за останні роки
ми дуже полюбили її.
Цього разу
її проведе брат Джоуел Келлі,
який є одним з викладачів
у школі «Гілеад».
Тож бажаємо вам приємного перегляду
програми «З перших уст».
Вітаю!
Ви дивитеся «З перших уст».
В Ісаї 64:8 Єгову названо Гончарем,
а нас — глиною.
Хоча ми недосконалі,
Єгова може нас формувати,
подібно як гончар формує глину.
Коли ми піддаємося його формуванню,
то зможемо стати тими, ким потрібно
для виконання його волі.
Подивімось, як Єгова формував
5 студентів
зі 158-го класу школи «Гілеад».
Слухаючи їхні розповіді,
помічайте риси Єгови
і звертайте увагу на те,
як він допомагав цим братам і сестрам.
Спочатку Марк і Мелісса Ґратрікси
з філіалу у Великій Британії.
Ми дуже раді,
що ви з нами сьогодні.
Ми теж.
Ви з філіалу у Великій Британії.
Чи ви обоє британці?
Я з околиць Манчестера,
це північна Англія.
А я з Америки —
Детройт, штат Мічиган.
Виходить,
вас розділяв океан.
Як же ви познайомилися?
Я приїхав у рідні краї Мелісси.
Там проходив міжнародний конгрес.
Це був 1998 рік.
Але одружилися ми
через добрих сім років.
Ага. А розкажіть трошки
про ваші духовні цілі в той період.
Я виростала в хорошій сім’ї.
Батьки про мене добре дбали,
але в духовному плані
у мене не все було добре.
З дитинства я мала мрію
стати дизайнером одягу.
Тож я пішла вчитися на дизайнера.
Провчилася чотири роки
і знайшла роботу в цій сфері.
Але я
не була зосереджена на духовному,
на стосунках з Єговою.
Я не розвивала християнських рис.
У моєму житті все крутилося
навколо грошей.
Друзів мала не найкращих,
в місцях бувала не найкращих
і не мала жодних духовних цілей.
А ти, Марку?
На жаль, я теж не маю
чим похвалитися.
З правдою мене познайомила мама.
У тринадцять років я охрестився,
але відразу почав вести подвійне життя.
З кожним роком
мене все більше затягувало у світ.
Хоча мене оточували духовні люди —
мої рідні, друзі,
які вірні Єгові до сьогодні,—
вони не знали, ким я був насправді:
що робив,
з ким проводив час.
Усе це бачив і знав лише Єгова.
Дякуємо
за відвертість.
Говорити про такі речі
зовсім нелегко.
Що стало поворотним пунктом
для вас?
Мій тато не був Свідком,
але був хорошим головою сім’ї.
Тому я бачив, що означає бути
хорошим батьком і хорошим чоловіком.
Я теж хотів бути для Мелісси
добрим чоловіком.
Тож коли ми почали зустрічатися,
то відразу вирішили разом щось вивчати,
по телефону.
Вперше я займався чимось духовним
з правильних спонук.
Я наче заново почав будувати
свої стосунки з Єговою.
Лише тоді я зрозумів,
скільки болю завдавав Єгові усі ці роки.
У мене було щось подібне.
Перед весіллям
я почала служити піонером,
але мене стало мучити сумління
за те, що я робила в минулому.
Ми порадилися
і вирішили поговорити зі старійшинами.
І добре, що ми так зробили,
бо вони нам дуже допомогли.
Просто дивовижно, як вивчення Біблії
впливає на сумління і духовність.
А що було далі?
Нарешті ми по-справжньому полюбили
служіння Єгові.
Тому ми заповнили всі можливі заяви:
на «Гілеад» (тоді піонери
могли подавати заяву на «Гілеад»),
також заяву на будову, заяву в Бетель.
І ми, можна сказати, сиділи на валізах,
але нас так нікуди і не запросили.
Зрештою,
одні наші друзі підкинули нам ідею
послужити в Нікарагуа,
бо там була велика потреба.
І ми поїхали.
І як вам Нікарагуа?
Я принесла фото.
Тут ми в служінні.
Нам дуже сподобалось
в Нікарагуа.
Стільки вивчень!
Люди такі хороші!
Просто рай для проповідників.
У нас залишилося
багато приємних спогадів.
Бачиш наш основний вид транспорту?
Ага.
А брати і сестри
там такі гостинні!
Вони часто кликали нас
до себе на обід,
хоча жили дуже скромно.
Ми багато в них навчилися.
На цьому фото
перше, що кидається в очі,—
це радість на ваших обличчях.
Ви такі щасливі!
Видно, що недарма ви туди поїхали.
Дякую за фото.
Тож ви послужили трохи в Нікарагуа,
і вас запросили
у Бетель у Великій Британії.
Чим ви займаєтеся у Бетелі?
В яких відділах служите?
Я в юридичному відділі.
Допомагаю спеціальним
повночасним служителям з візами.
Мені подобається ця робота,
бо я часто бачу руку Єгови.
Деколи отримати візу непросто,
але Єгова усуває всі перешкоди.
Чудово! А ти, Марку?
А я у відділі зв’язків з громадськістю.
Одне з наших завдань —
надавати точну інформацію
про Свідків Єгови
журналістам, представникам влади
і науковцям.
Ого! Аж страшно.
Ну так, мені теж було страшно,
коли брати сказали,
що доручають мені таке завдання.
Пригадую одну ніч,
коли я через переживання не міг спати.
Я встав, взяв у руки Біблію
і відкрив книгу Вихід, 3-й і 4-й розділи,
про Мойсея.
Єгова доручив йому піти до фараона —
це теж було завдання
наче від відділу зв’язків з громадськістю.
Мойсей сумнівався в собі
і відверто говорив про це Єгові.
Але Єгова сказав,
що зробить його тим, ким буде потрібно
для виконання цього завдання.
І ми з братами у нашому відділі
постійно відчуваємо допомогу Єгови.
Бувають різні завдання,
іноді дуже складні.
Але Єгова завжди поряд.
Він підтримує нас.
Ваші розповіді дуже зміцняють віру.
Ви обоє сильно помінялися.
Змінилися ваші цілі, пріоритети.
А які риси Єгови ви відчули на собі?
Єгова був до мене
дуже терпеливий.
Він розумів,
що я хотіла від життя вражень,
хотіла вчитися чогось нового.
І він дозволив мені втілити в життя
свою мрію.
Певною мірою я була щаслива,
але коли почала жити не для себе,
а для Єгови,
то стала кращою людиною —
і моє життя нуднішим не стало.
Єгова мене багато чого навчив,
дав цікаві завдання.
Я б не бачила такого,
якби жила для себе.
Я дуже вдячна Єгові,
що він не лишив мене в цьому світі,
а дав шанс скуштувати і побачити,
який він добрий.
Марку, а ти?
Я по-особливому
відчув милосердя Єгови.
Раніше
я не хотів звертатися до старійшин,
бо боявся.
Я не розумів, що Єгова добрий,
що він хоче мене витягнути,
допомогти мені.
Один друг показав мені біблійний вірш,
який сильно на мене вплинув.
Хотів би його прочитати.
Це Ісаї 28:24.
Там говориться:
«Хіба орач у пору сівби
увесь час тільки оре?».
Тут наводиться приклад
з сільського життя.
Орач не оре тільки для того,
щоб орати.
Він хоче виростити врожай.
Він оре з думкою
про майбутній врожай.
Я зрозумів, що кінцева мета Єгови —
не покарати.
Це просто засіб
для досягнення мети —
помогти мені стати щасливим,
мати чисте сумління,
бути корисним для нього.
Ми такі раді,
що можемо тепер дихати на повні груди
у служінні Єгові.
Дякуємо,
що глибше пояснив нам цей вірш.
До того, що Марк сказав.
Мені згадався вірш,
який ми обговорювали під час навчання,
Євреїв 9:14.
Там говориться,
що Єгова очищає наше сумління,
щоб ми могли служити йому.
Так і було
в нашому випадку.
Єгова хоче, щоб ми служили йому.
Не треба зациклюватися
на своїх помилках, треба йти вперед.
І ви так і робите.
Видно, що Єгова вам
і далі довіряє і допомагає.
Дякуємо вам за вашу розповідь.
Наша наступна гостя приїхала до нас
із східноафриканського філіалу.
Зустрічаймо Ванджіку Вайшіку.
Тож, Ванджіку, ми знаємо,
що ти приїхала до нас із Кенії
і там тебе друзі кличуть Шіку.
Це правда?
Так-так,
можете теж мене так називати.
Домовились.
Розкажи нам трохи про себе.
Моя мама стала Свідком,
коли я ще була маленька,
тому я виростала в правді.
Тато ж не був Свідком.
Для нього важливо було,
аби ми мали хорошу освіту.
Мене цікавила юридична сфера.
Юридична?
Так.
Гаразд.
Я хотіла захищати слабших
і боротися за справедливість.
Я знала, що, коли виросту,
стану юристом.
Таке навчання
вимагає багато часу і зусиль.
Це якось вплинуло
на твої стосунки з Єговою?
Звісно, що так.
Ще у школі я повністю зосереджувалась
на навчанні, екзаменах
і на тому, як побудувати кар’єру.
Через це духовні справи
повністю відійшли на другий план.
А що відбувалося далі?
Коли я закінчила школу,
то знайшла житло,
яке, за збігом обставин,
було поблизу Залу Царства.
Пригадую,
як одного разу йшла з роботи,
втомлена
після виснажливого робочого дня.
Я побачила Свідків,
які йшли в Зал Царства,
а дехто й поспішав.
І я подумала:
«Ось де я маю бути.
Це шлях, яким я маю йти,
мене так виховували».
Тому вже на наступне зібрання
я прийшла до Залу.
Здається, в цьому випадку
йти за більшістю було правильно.
Так.
Дорога вела до Залу Царства.
Так.
І коли ти знову прийшла туди,
які почуття це в тебе викликало?
Як ти почувалася?
Збір, у який я прийшла,
прийняв мене
з теплотою і любов’ю.
Я відчула себе як удома.
Брати і сестри
були дуже привітні.
Вони врятували мене
від духовної смерті.
Приємно чути це.
А чому ти вирішила
розпочати повночасне служіння?
Що тебе спону́кало до цього?
Я знайшла графік,
за яким можна прочитати Біблію
за один рік.
Тож я поставила перед собою це як ціль.
Для цього я завантажила JW Library
і вирішила приїжджати на роботу раніше,
щоб читати уривок на день.
Потім я досліджувала
додаткову інформацію до цього уривка.
Так я робила щодня
протягом року.
Ця звичка зі мною і досі.
Це глибоке особисте вивчення.
Так.
Хороший початок.
А що ще тобі допомогло
стати піонеркою?
Я часто ходила в служіння
з піонерами.
Одна піонерка,
з якою я регулярно проповідувала,
постійно казала,
що настане той день,
коли і я стану піонеркою.
На той час у мене була робота
з повною зайнятістю,
тому розпочати таке служіння
було нереально.
Але вона не здавалася.
О так, не здавалася.
Ясно.
Зрештою я таки розпочала
піонерське служіння
і навіть попала на Школу піонерів.
М-м.
Ось фото зі школи.
Це ти тримаєш в руках книжку.
А хто поруч з тобою?
Це якраз та сестра, яка не здавалася
і продовжувала заохочувати мене.
Це була її друга Школа піонерів,
і того року ми потрапили в один клас.
Її зусилля винагородились.
Так, та школа була
справжнім подарунком від Єгови.
Здається, ви досі дружите?
О так, досі.
Чудово.
Після цього
ти почала допомагати в Бетелі,
а з часом —
служити там повночасно.
З яким відділом ти співпрацюєш?
Це юридичний відділ.
Цікаво.
У тебе були різні можливості:
ти працювала
на світську юридичну фірму
і навіть могла побудувати кар’єру.
Але ти також працювала для Єгови
і його організації.
Як би ти сказала,
у чому відмінність?
Це не до порівняння.
На світській роботі
все зводиться до грошей
і до кар’єрного зросту.
А коли ти працюєш для Єгови,
то захищаєш друзів.
Ти ще їх не бачив, а вже любиш.
А коли зустрічаєш,
то починаєш любити ще більше.
Вони зміцнюють твою віру.
Коли ти робиш щось
для братів і сестер,
то це приносить тобі
спокій, мир і радість.
Щиро дякуємо, що ти поділилася тим,
як Єгова послуговувався тобою,
а також дякуємо за жертви,
на які ти готова була піти.
Дуже дякуємо тобі,
Марку і Меліссі,
що поділилися
такими підбадьорливими історіями,
як Єгова формував вас
протягом вашого служіння йому.
Наш наступний гість —
із Домініканської Республіки.
Тож вітаємо брата Тіто Абреу.
Тіто, раді тебе вітати.
Дякую.
Розкажи нам про себе.
Ти виростав у правді?
Моя мама є Свідком Єгови,
але мій батько — ні.
Та попри це
він дуже підтримує мене,
адже бачив,
як правда змінила наше життя.
Мама
дуже любила Єгову і проповідування
і прищепила таку любов нам.
Саме тому мені було легко
поставити перед собою ціль
служити піонером.
А з часом, у 2010-му,
я навіть навчався
у Школі удосконалення служіння.
Ти закінчив ШУС?
Так.
І куди ж тебе призначили?
Я почав служити
спеціальним піонером
у центральній частині острова.
Мені дуже подобалось
це служіння.
У мене навіть є фото.
Ааа!
Це я з братом Хосе.
І, як ти бачиш, ми посеред джунглів.
Зараз
він служить спеціальним піонером,
але на той момент
він був неохрещеним вісником.
Позаду нас ти можеш побачити
невеличкий будинок.
Саме в таких місцях ми проповідували
і шукали глухих людей.
У цьому будинку батьки розмовляли
гаїтянською креольською,
деякі діти — іспанською,
а один хлопчик
взагалі не розмовляв
і з ним потрібно було говорити
жестовою мовою.
Тому, щоб порозмовляти
з усіма в цьому домі,
потрібно було знати три мови.
Ти знаєш жестову мову?
Так, моя сестра глуха,
тому всі члени нашої сім’ї
знають жести.
Отож ти приїхав у нову територію.
Як ти починав своє служіння?
Що робив,
аби знайти глухих людей?
Місцеві брати
нам дуже допомагали
шукати глухих людей.
Наші пошуки ми розпочали з того,
що пішли в три місця.
Першим
був поліцейський відділок,
другим — військова база
і третім — мерія.
У вас був серйозний підхід.
Ну так.
І які були результати?
Чудові, адже на той час
Свідки Єгови здобули
хорошу репутацію у місті
завдяки своїй поведінці.
А те, що ми прагнули
помогти глухим людям,
справило на них
дуже сильне враження.
Зустріч пройшла
дуже добре,
і навіть троє глухих людей,
які працювали в мерії,
зацікавились і ми домовилися з ними
поговорити повторно.
Тож я міг усіх їх навчати.
Перші біблійні вивчення —
і в мерії.
Завдяки меру, так.
Ого!
І що відбулось далі?
Вони почали
зростати духовно,
особливо одна пара.
Вони були неодружені,
але коли дізналися правду,
то захотіли робити те,
що правильне в очах Єгови.
Тому вони розписалися.
А також розвинули
дуже близькі стосунки з Єговою
і охоче допомагали
іншим глухим людям пізнати правду.
Дуже приємно це чути.
Проповідування жестовою мовою
постійно набирає обертів.
Нам відомо,
що у Домініканській Республіці
активно процвітає проповідування
іспанською мовою,
а також іншими мовами.
Так.
У нас про це є відео.
Пропоную подивитись його разом.
На острові Гаїті лежать дві країни:
Домініканська Республіка
і Республіка Гаїті.
В обох країнах брати і сестри
вірно служать Єгові.
У Домініканській Республіці
багато людей пізнає правду,
зокрема ті,
хто говорить
гаїтянською креольською.
Сюди, в Домініканську Республіку,
в пошуках кращого життя
переїхало багато гаїтян.
Гаїтяни віруючі люди,
але вони часто кажуть нам,
що Бог про них забув.
Нам боляче це чути,
і ми хочемо їм допомогти.
Ми приходимо до них,
слухаємо, співчуваємо їм.
А коли приходимо до них
наступного разу,
то розказуємо їм про надію,
якої вони так потребують.
Ми показуємо їм у Біблії,
що Богові до них
не байдуже.
Люди завжди раді нас бачити.
Вони щиро нам усміхаються
і часто запрошують нас зайти.
Ми можемо бути в служінні
дві-три години,
а пройти лише кілька будинків,
бо в кожному затримуємось
надовго.
Нам не треба багато думати
про що говорити
з людьми у служінні, з чого почати.
Люди самі
дають нам тему для розмови.
Ми просто питаємо їх:
Як ви? Як ваші рідні?
І люди охоче розповідають.
Коли люди бачать, що каже Біблія,
вони починають змінюватися —
потихеньку.
Коли це бачиш,
то відчуваєш таку радість, таке щастя!
Просто слів бракує.
Якось у служінні
ми зустріли одну жінку.
У неї сталося горе:
померла її новонароджена дитина.
Ми пояснили їй за допомогою Біблії,
що Бог не винен в тому, що сталося,
і це справило на неї глибоке враження.
Через деякий час вона сказала,
що Єгова визволив її з духовної темряви,
і вона хоче йому віддячити —
служити йому.
Тепер вона наша сестра,
і ми дуже любимо її.
Вона знову бачить зміст у житті
і навіть частіше усміхається.
Коли бачиш, як хтось охрещується,
тебе переповнює радість.
Ти розумієш:
це Єгова допоміг їм змінитися.
Але в цьому є і наш маленький вклад.
Це таке щастя! Це неймовірно!
Хоча в нашому зборі коло 30 вісників,
в середньому на зібрання приходить
приблизно 70 людей,
а на Спомин —
понад 300 — у десять разів більше,
ніж кількість вісників у зборі.
Тепер я розумію,
чому Єгова так довго чекає:
у нас ще стільки роботи!
По всій Домініканській Республіці
люди хочуть чути добру новину.
Духовні поля тут побіліли,
і роботи багато,
але працівники щасливі.
Ми такі раді,
що можемо брати участь
в духовних жнивах.
Приємно бачити, як Єгова
благословляє служіння в цій території
і як він допомагає людям
наближатися до нього.
Зараз ти в Бетелі.
Розкажи, будь ласка,
в якому відділі ти служиш.
Я служу
у відділі піклування про здоров’я.
Цей відділ допомагає
спеціальним повночасним служителям,
серед яких — місіонери,
спеціальні піонери,
а також районні наглядачі
на території Домініканської Республіки.
Однак
у Гаїті зараз дуже складна ситуація,
тому ми також допомагаємо
братам і сестрам, які там служать.
У Гаїті.
Коли брати і сестри з Гаїті
приїжджають у Домініканську Республіку
по медичну допомогу,
які особливі риси ти в них помічав?
Служіння в тій території
викликає у них багато стресу.
Ми, звісно, допомагаємо їм
вирішити їхні медичні питання.
Але також робимо все можливе,
аби вони могли трохи відпочити.
Нас особливо вражає
їхнє ставлення до служіння.
Поясню чому.
Якось одній парі довелося стикнутися
з дуже серйозним захворюванням.
Коли ми їм пояснили всі деталі,
пов’язані з процесом лікування,
то перше, що вони сказали, було:
«Ми згідні, але давайте якнайшвидше».
Лікар здивувався,
чому вони так поспішають.
Їхнє пояснення нас дуже вразило.
Ця пара сказала,
що вони потрібні братам і сестрам
у Гаїті,
тому хочуть
швидко закінчити лікування
і повернутися, щоб підтримувати їх
і продовжувати разом служити.
Зворушує, що навіть
у таких складних обставинах
вони продовжували думати
про своїх братів і сестер.
Це приклад
справді безкорисливої любові.
Дякую, що поділився.
Видно, що Гаїті багато значить для тебе,
і не лише через твоє завдання у відділі.
Знаю, що останні п’ять місяців
під час навчання у «Гілеаді»
ти живеш в одній кімнаті
з гаїтянином.
О так!
Ти не проти,
що ми його запросимо?
Звісно, не проти.
Тож запрошуємо
брата Франкліна Еме
з філіалу у Гаїті.
Раді вітати тебе,
Франкліне,
у студії «З перших уст».
Дякую.
Розкажи нам трохи про себе.
Ти теж виростав у правді?
Мама сама виховувала нас у правді.
Я наймолодший у сім’ї,
у мене ще двоє братів і двоє сестер.
Приклад маминої віри,
а також її працьовитість
справили на мене, малого,
велике враження.
Бували дні, коли вона не знала,
чи буде мати що нам дати поїсти.
Але попри це
вона завжди покладалась на Єгову.
Я часто бачив,
як вона молилася Єгові
і віддавала все в його руки.
І він завжди дбав про нас.
Її приклад
спонукав мене
познайомитися з Єговою
як реальною особою,
а також побудувати віру в нього.
Приклади віри
багато чого нас вчать.
А яке ще навчання ти отримував?
У 2010-му я навчався у ШУСі.
2010-й?
Тіто, це ж тоді, коли й ти?
Так, але в іншій частині острова.
Цікаво, що ми навіть охрестилися
в той самий тиждень.
Ті ж самі вихідні?
1997-го.
Ви наче віддзеркалювали одне одного,
просто в різних куточках острова.
Щось таке.
Та у січні 2010-го на острові
стався сильний землетрус.
Він спричинив масштабні руйнування
і забрав життя багатьох людей.
Як це вплинуло на твоє навчання?
Землетрус
змінив графік нашого навчання.
До обіду ми, як раніше, навчались,
а по обіді присвячували весь свій час,
аби допомагати
постраждалим від цього лиха.
У мене є фото, можу показати.
Розкажи, що тут відбувається.
Це одного такого дня після навчання
мої однокласники
розвантажують
гуманітарну допомогу
для братів і сестер.
Які молодці!
Тож вранці
ви вчилися,
як наслідувати приклад Ісуса,
а по обіді
у вас були практичні заняття.
Так.
А куди тебе призначили після школи?
Мене призначили спеціальним піонером
у невеличке містечко.
Мені дуже подобалося служіння
в тій місцевості.
Приємно було бачити,
як Єгова благословляв цю працю.
Люди пізнавали правду
і теж починали служити Єгові.
Це показує,
що гаїтяни,
дійсно, спраглі правди.
А як громадянські заворушення
вплинули на працю проповідування?
Громадянські заворушення
не загасили запалу
братів і сестер у Гаїті.
Хоча
загальна кількість вісників
зменшилась,
тому що декому довелось
покинути країну,
та проповідницька праця
продовжує набирати обертів.
Якщо порівнювати
2021 службовий рік,
коли громадянські заворушення
посилились,
і 2024, то кількість біблійних вивчень
зросла аж на 18%.
Кількість допоміжних піонерів
зросла у чотири рази,
а кількість осіб, які охрестилися,
подвоїлась.
Безсумнівно,
Єгова продовжує благословляти
працю проповідування
в цій території.
Це дуже приємно чути.
За останні роки ситуація
з громадянськими заворушеннями
лише погіршується.
Життя ускладнюється.
Як це впливає на вісників?
Багато братів і сестер
були змушені покинути свої домівки
і переїжджати не один раз.
Дехто тікав з однією сумкою,
а дехто лише в тому, в чому був.
Вони втікали в іншу територію,
а через кілька тижнів або місяців
мусили тікати знову.
Мене дуже вражає те,
що попри такі тяжкі обставини
вони й далі радісні
і зберігають спокій.
Наприклад, цього року
300 братів і сестер
були змушені покинути містечко
поблизу столиці
і втекти в інше велике місто.
Цього ж тижня
філіал подбав про те,
щоб була проведена спеціальна зустріч,
на яку приїхали
два брати з комітету філіалу,
аби підбадьорити цих вісників
і виголосити промови.
У мене є фотографія.
А що тут ми бачимо?
Це саме ця спеціальна зустріч.
Як бачиш, брати й сестри
дуже красиво вдягнені.
Брати з філіалу
були надзвичайно вражені,
коли побачили
повний Зал Царства братів і сестер.
Лише уяви,
хоча вони щойно покинули свої домівки,
та були радісні і готові
поклонятися Єгові.
Дійсно,
вони щойно покинули свої домівки,
але все ж прийшли до Залу Царства.
Чудовий приклад.
Очевидно,
вони черпали силу в Єгови.
Також приємно бачити,
як Єгова послуговується організацією
і відповідальними братами.
У нас є відео,
у якому місцевий районний наглядач
розповість нам більше
про ситуацію у Гаїті. Подивімось його.
На заході острова Гаїті
лежить країна з такою ж назвою.
Тут братам і сестрам
живеться
дуже непросто,
але вони залишаються
мужніми, смиренними
і довіряють Єгові.
Їхній приклад дуже зміцняє.
Пригадую, як ми готувалися
до першого районного конгресу вживу
після пандемії коронавірусу.
Деякі брати і сестри жили в районах,
де було дуже неспокійно.
Щоб вийти з дому
і поїхати в Зал конгресів,
треба було великої мужності.
Коли ми приїхали в Зал конгресів,
ми побачили там багато братів і сестер.
Вони були радісні.
Вони обіймали один одного.
Всі були щасливі, ділилися випадками,
розказували, як Єгова їх підтримував.
Вони ж так довго не бачилися,
скучили одні за одними.
Той конгрес був справжнім святом.
Почуте на конгресі
дуже усіх нас зміцнило.
Воно підготувало нас до труднощів,
які чекали на нас попереду.
Це був останній конгрес
в цьому Залі конгресів.
Ситуація настільки погіршилась,
що наступні два роки
ми вже не могли збиратися
на конгресах вживу.
Дуже приємно бачити,
що брати і сестри зберігають
близькі стосунки з Єговою
і залишаються йому вірними.
Старійшини дуже смиренні.
Вони слухаються
всіх вказівок від організації,
швидко втілюють їх у життя,
особливо тоді, коли мова йде
про життя, здоров’я і безпеку
братів та сестер.
Варто похвалити також
усіх вісників.
Видно, що вони
дуже люблять одне одного.
Їхня любов за весь цей час
не згасла.
Вони підтримують одне одного.
У них стільки проблем,
але ці проблеми
лише зміцняють, укріпляють
їхні стосунки з Єговою.
Вони більше довіряють Єгові,
готові слухатися будь-яких вказівок,
які дає його організація.
Ці брати і сестри
визначний приклад витривалості.
Ми з дружиною за цей період
багато чого навчилися.
Ми побачили, що найкраще —
це повністю довіритися Єгові.
Єгова нас ніколи не залишить.
Він ніколи нас не покине,
хоч би яка складна була ситуація.
Ми завжди
можемо розраховувати
на його підтримку.
Один острів,
дві країни з різними обставинами
і безліч прикладів вірності.
Вони нагадують нам,
що Єгова завжди поряд
зі своїм народом,
і з ним можна витримати
будь-які труднощі.
Дуже зворушливо!
Брати і сестри у Гаїті
не просто зносять труднощі,
а роблять це так,
як сказано в Колоссян 1:11,—
стійко і з радістю,
а це ознака дії святого духу.
Він підтримує їх
і дає необхідну їм силу.
Дякуємо вам
за вашу витривалість та вірність,
а також за любов, яку ви виявляєте
до братів і сестер
у Домініканській Республіці та у Гаїті.
Сьогодні ми почули п’ять історій,
але це не просто історії п’ятьох людей.
Це була одна історія про Єгову.
Ми дізналися, як Єгова допомагає
своїм служителям долати труднощі,
які б вони самі ніколи не подолали.
Також ми побачили, як завдяки служінню
він притягує до себе людей.
Єгова з любов’ю, терпеливістю
і милосердям,
наче гончар, формує своїх служителів,
аби вони виконували його волю.
Усі ми — недосконала глина,
і в кожного є свої обмеження.
Якщо ми піддаватимемось
його формуванню,
то зможемо стати тими, ким потрібно
для виконання його волі.
Тож кожен може запитати себе:
«А що Єгова зліпить з мене?».
З нетерпінням чекаємо вас
у наступних випусках «З перших уст».
Дякуємо брату Джоуелу
та студентам школи «Гілеад»
за ці прекрасні інтерв’ю.
Нам дуже сподобалось.
Далі на нас чекає
ключова промова програми випуску.
Її виголосить брат Джоді Джедлі,
який служить у Керівному органі.
Назва його промови
складається лише з трьох слів:
«Здобувайте ласку Єгови».
Будь ласка, брате Джедлі.
Дорогі студенти,
без п’яти хвилин випускники,
знаю, що вас переповнює вдячність
за навчання в «Гілеаді».
Ви на 5 місяців
повністю занурились у вивчення Біблії.
Тепер ви набагато краще знаєте Єгову
і любите його сильніше,
ніж до того, як приїхали сюди.
По всіх вас видно, що ви дуже щасливі.
Увесь цей час вами піклувалися
відділ теократичних шкіл,
ваші викладачі, різні відділи Бетелю.
Та й взагалі,
кожному з вас під час навчання
допомагало багато братів і сестер.
Чому вам приділяли стільки часу і уваги?
Тому що вас люблять і хочуть,
щоб ви взяли з навчання якомога більше.
У вас багато вкладали. А для чого?
Щоб тепер
ви зміцняли і підтримували одновірців.
А вони потребують цього,
бо ми маємо ворога, Сатану.
А йому дуже не подобається,
що ми живемо в духовному раю,
що нас вже понад 9 мільйонів
і щороку приєднуються тисячі нових.
Отже, під час навчання зміцняли вас,
щоб тепер ви використовували
набуті знання, риси, навички, досвід,
щоб підтримувати і зміцняти інших.
Але як це робити? Треба бути такими,
як наш небесний Батько, Єгова,
наслідувати його у щоденному житті,
у нашому служінні, всюди і завжди.
Це стараються робити всі служителі Єгови.
Ви це робили до приїзду на «Гілеад»
і будете робити ще більшою мірою.
Що це означає на практиці?
Ми розглянемо кілька життєвих ситуацій.
Але перед тим
прочитаймо Прислів’я 13:15а.
Прислів’я 13:15а:
«Глибока проникливість здобуває ласку».
Проникливість здобуває ласку.
Що означають ці слова?
Усім нам приємно,
коли ми маємо ласку в очах інших,
коли вони про нас доброї думки.
Але найважливіше для нас —
здобути ласку Єгови,
щоб він був про нас доброї думки.
А Єгова, у свою чергу,
охоче виявляє нам ласку.
Він сам шукає нагод благословити
своїх студентів... своїх служителів.
І ви відчували на собі його благословення
ще до приїзду на «Гілеад».
Усім очевидно, що ви духовні люди
і маєте прихильність Єгови.
Щоб так було і далі,
щоб ви далі мали ласку Єгови,
вам не обійтись без проникливості.
З погляду Біблії, що таке проникливість?
В одному довіднику говориться,
що єврейський вислів, перекладений
як «глибока проникливість»,
означає здоровий глузд,
розуміння і розсудливість.
В іншому джерелі говориться,
що це вміння вникнути в суть справи,
розібратися в ситуації,
побачити неочевидне
і зрозуміти справжню причину.
Завдяки цьому
людина поведеться правильно
в тій чи іншій ситуації.
Теорію ми прекрасно розуміємо.
Кожен погодиться з тим,
що треба вникнути в суть справи,
розібратися в ситуації.
Це не вища математика.
Але як на практиці, в реальному житті?
В реальному житті
бути проникливим не завжди легко.
Ми маємо справу з різними людьми,
виникають різні ситуації,
а ще всі ми недосконалі.
У кожного своя думка, своє минуле,
свій менталітет.
А ще ми співпрацюємо з іншими відділами,
і в нас можуть бути одні пріоритети,
а в них інші.
Ну і не варто забувати про те,
що ми або хтось інший
могли просто не виспатись.
І тоді бути проникливим ой як нелегко!
Згадаймо Мойсея.
Він був вірним Єгові, духовним чоловіком,
і загалом він мав прихильність Єгови.
Але чи Єгові сподобалося, як він повівся,
коли ізраїльтяни
вимагали від нього воду біля Мериви?
Ситуація була складна.
На Мойсея тиснули.
Він вдарив по скелі — вода пішла.
Але проникливості він не виявив.
Він не прославив Єгову.
Він не повівся з людьми так,
як він мав повестися — не зміцнив їх.
Цей випадок показує, що людина загалом
може бути праведною в очах Єгови,
але йому може не сподобатися,
як вона повелася в певній ситуації.
Мойсей не втратив обов’язків,
він залишився провідником народу.
Але Єгова докорив йому
і не дав нового завдання,
тому що він не виявив проникливості.
Тож усім нам треба бути проникливими,
навіть коли це важко.
А як стати проникливою людиною?
Розгорнімо книгу Псалмів.
Псалом 32:8.
Ось що нам каже Єгова:
«Я зроблю тебе проникливим
і покажу дорогу, якою маєш іти.
Я буду давати тобі поради,
мої очі тебе пильнуватимуть».
Як бачимо,
проникливими нас робить Єгова.
Він дає нам поради через Біблію,
святий дух, організацію
і через наших одновірців.
Ми вчимося думати так, як Єгова,
поводитися так,
як в тій чи іншій ситуації повівся би він.
Ми виховуємо в собі такі ж риси,
як у нього,
і переймаємо
його спосіб вирішення питань.
І ви, дорогі студенти,
вже є проникливими.
Єгова вами задоволений.
Але продовжуйте в тому ж дусі.
Будьте і далі проникливими.
Тільки так ви зможете зміцняти
і підтримувати інших.
А тепер розгляньмо кілька ситуацій
і подивимось, що допоможе нам
бути проникливими
і так здобувати ласку Єгови.
Також звертайте увагу, як проникливість
допомагає зміцняти братів і сестер.
Ситуація 1-ша. Ви, брати, помічаєте,
що сестра пропускає зібрання.
Звичайно, хочете їй помогти.
Ви з іншим старійшиною
робите до неї пастирський візит,
нагадуєте, що брати і сестри
за нею скучають,
читаєте кілька біблійних віршів
про важливість зібрань і молитеся.
Непогано. Ви, безперечно, молодці,
що зробили візит,
поділилися думками з Біблії.
Але чи виявили проникливість?
Відверто кажучи, ні.
Наміри були хороші,
але чогось ви не зробили.
Якби ви поцікавились її обставинами,
то дізналися б, що її невіруючий чоловік
не дає їй машину, щоб їхати на зібрання.
Їй просто нема чим добратися.
А просити когось заїхати за нею
вона соромиться,
бо не хоче бути ні для кого тягарем.
Пригадуєте, що таке проникливість?
Це вміння зрозуміти справжню причину
і лише потім щось робити.
Їй треба було нагадати
не про важливість зібрань,
а про те, що вона не є тягарем.
Що це нормально —
попросити когось тебе підвезти.
Брати і сестри з радістю поможуть.
Ми можемо думати,
що все зробили правильно,
але проблема сестри не вирішилась.
Їй і далі немає чим добратися.
Наш візит не зміцнив її,
а, навпаки, пригнітив.
Чому?
Бо ми не виявили проникливості.
А що можна було б зробити,
щоб зрозуміти причину проблеми?
Попитати, послухати.
Ми хочемо дати людині час виговоритися.
І тоді побачимо корінь проблеми.
Це і є проникливість.
А чи тільки брати мають
виявляти проникливість і зміцняти інших?
Зовсім ні. Сестри теж можуть зробити
дуже багато для зміцнення збору.
По суті, половина,
а то й більше вісників — це сестри,
і їх усіх теж треба зміцняти.
І дуже часто сестра сестру
може підтримати краще, ніж брат.
Розгорнімо книгу Тита.
Тита 2:3а:
«Так само і жінки похилого віку
нехай поводяться побожно».
Хочу сказати, що всі ви побожні,
духовні сестри,
які поважають Єгову і його організацію.
І я зовсім не натякаю,
що хтось із вас похилого віку.
(Говорячи з жінками,
тему віку краще не зачіпати.)
Але у вашому зборі і в Бетелі,
у вашому відділі
можуть бути сестри, молодші за вас.
Як ви можете допомогти?
Вірш 4-й:
«Хай радять молодим жінкам».
Бачите свою роль?
Ви, духовні сестри, можете бути підтримкою
для молодших сестер у зборі, зміцняти їх.
Ще одна ситуація.
Молода сестра живе з батьками.
Батьки не в правді.
Це дуже хороша сестра.
Вона вірно служить Єгові, але її одяг —
звісно, вона не впадає в крайнощі —
але її одяг
деколи міг би бути скромнішим.
Пригадуєте, що таке проникливість?
Це вміння бачити неочевидне.
Деякі сестри поцікавилися її обставинами
і дізналися, що в неї мало грошей,
а її батьки, які не в правді,
не збираються купляти їй одяг
для зібрання і служіння.
Тож чого потребує сестра? Поради?
Сестри пішли з нею по магазинах
і купили їй одяг.
Мораль цієї історії не в тому,
що шопінг — це ознака проникливості.
Просто в тому випадку так було.
Але, як бачите, в обох випадках
на перший погляд могло здаватися,
що людина потребує поради —
відвідувати зібрання, скромніше вдягатись.
Але коли брати і сестри
трошки розібралися, вникнули в ситуацію,
вони змогли по-справжньому допомогти.
До речі, це були реальні ситуації.
Першу сестру почали підвозити на зібрання,
і вона їх вже не пропускала.
Згодом
її чоловік почав цікавитись правдою.
А сім’я другої сестри пізнала правду.
Отже, щоб бути проникливим,
треба приділяти час братам і сестрам,
цікавитись ними.
Тоді ми зможемо їх зміцняти,
і Єгова буде нами задоволений.
А тепер ще одна сфера,
в якій нелегко бути проникливим.
Це наше служіння в Бетелі.
Інколи ми настільки зосереджені
на своїй роботі,
що забуваємо про загальну картину.
Звісно, ми всі дуже серйозно ставимося
до наших робочих завдань.
Це наше поклоніння,
наше служіння Богу. І так має бути.
Але іноді варто нагадати собі,
що наша праця —
це лише частина грандіозної роботи,
яку виконує Божий народ.
Пригадаймо знову,
що таке проникливість.
Це вміння
враховувати різні нюанси
і завдяки цьому зрозуміти,
як мудро повестися
в тій чи іншій ситуації.
Врахувати різні нюанси —
це непросто, може навіть лякати.
Але... кому дано багато,
від того і вимагатимуть багато.
Тож успіх для нас —
це не просто добре зробити свою роботу.
(Ну то ясно, її треба зробити.)
Успіх <b>—</b> це і свою роботу виконати,
і допомогти іншій людині,
іншому відділу виконати їхню роботу.
Тоді ви досягнете мети — зміцняти інших.
Тож варто враховувати різні нюанси,
бачити загальну картину
і не забувати,
що треба співпрацювати одне з одним.
А який біблійний принцип варто пам’ятати,
коли ми співпрацюємо з братами і сестрами?
Розгорнімо Філіппійців 2:3, 4.
«Не робіть нічого через схильність
до суперечок або пихатість.
Натомість будьте смиренними
і вважайте одне одного вищим від себе,
дбаючи не лише про власні інтереси,
а й про інетереси інших».
У цьому вірші мова йде
про духовні інтереси.
Що нам допоможе дбати
про духовні інтереси інших?
Смирення. Цікавтесь роботою інших.
По суті, Єгова каже нам,
що роботу інших людей чи відділів
треба вважати важливішою за нашу роботу,
потрібнішою, ніж наша робота.
А інші відділи будуть робити так само.
Подумайте,
якщо ви добре зробили свою роботу,
але при цьому постраждали
інтереси іншого відділу,
чи здобули ви ласку Єгови?
Чи він задоволений?
Усі в Бетелі трудяться для нього.
Тож якщо постраждала праця
іншого відділу,
то чия праця постраждала? Єгови.
Пригадуєте Мойсея?
Результати він здобув,
але ласки Єгови не отримав.
Урок для нас? Іноді ми думаємо,
що наша робота складніша,
відповідальніша, терміновіша,
ніж робота інших відділів,
і тому вони
мають просто йти нам назустріч.
Але якщо ми смиренні,
то будемо співпрацювати з іншими
і разом шукати вирішення проблеми.
До речі, проникливість
допомагає знайти спільну мову з іншими.
Ви, мабуть, скажете:
«Це важко. Буває так,
що ми наче говоримо різними мовами».
Але в більшості випадків
треба просто трохи більше пояснити.
Наприклад, ви кажете комусь:
«Мені потрібен вогнегасник».
Інша людина не знає,
чому він вам потрібен:
чи треба просто замінити старий,
чи сталася пожежа.
Якщо сталася пожежа, то так і скажи.
Тоді тобі швидше дадуть вогнегасник.
Людям треба пояснити.
Хороша комунікація дуже важлива.
Тож яка формула успішної співпраці?
Це вважати роботу інших
важливішою за нашу.
Плюс те, що ми говорили раніше:
приділяти людям час і цікавитись ними.
Ми не просто приймаємо рішення
і думаємо, що інші пристосуються до нас.
Ми разом плануємо роботу
і разом приймаємо рішення.
Тоді між нами буде єдність,
а єдність зміцняє.
Недарма в псалмі сказано:
«Як же добре і приємно,
коли брати живуть разом в єдності».
А ще, співпрацюючи в єдності,
ми здобуваємо ласку Єгови.
Коли ще дуже важливо зміцняти інших?
Коли стаються зміни.
Усе змінюється: наші обставини,
наші методи проповідування,
наші робочі завдання, робочі процеси,
інструменти, технології.
Зміни додають стресу. Це природно.
Думаю, кожен із вас знає,
про що я говорю.
Тож як зміцняти братів і сестер
у період змін?
Спочатку кілька думок для вас, брати.
Іноді вас будуть залучати
до прийняття рішень,
які будуть впливати
на чиєсь подальше служіння.
Завжди пам’ятайте,
яка це велика відповідальність.
Пам’ятайте про вашу мету —
зміцняти братів і сестер.
Будьте проникливі,
і Єгова буде вами задоволений.
Що вам допоможе?
Розгорніть Ісаї 60:17:
«Замість міді впроваджу я золото,
замість заліза — срібло,
замість дерева — мідь
і замість каміння — залізо.
Я призначу мир твоїм наглядачем,
а праведність — твоїм начальником».
Як видно з цього вірша,
Єгова каже, що він робитиме зміни.
І так і є. Мало не кожного тижня
відбуваються якісь зміни.
За змінами стоїть Єгова,
і вони до кращого.
Мідь — це добре, але золото краще.
Нам подобаються зміни на краще,
але коли вони торкаються нас особисто,
буває непросто.
Такі почуття цілком нормальні.
І зрештою, змін не уникнути.
Наприклад,
купили новий друкарський верстат.
Для його обслуговування
потрібно менше людей.
Ясно, що для бетелівців
це буде означати зміни.
І тут важливу роль відіграють наглядачі.
«Я призначу мир твоїм наглядачем,
а праведність — твоїм начальником».
Тобто ви, брати, маєте допомагати людям
пережити зміни.
Тут згадано праведність.
Яку роль вона відіграє?
Як вона пов’язана зі змінами?
Подивімось Євреїв 6:10.
«Адже не є Бог неправедний,
щоб забути вашу працю і любов,
яку ви виявляли до його імені,
служачи святим як раніше,
так і тепер».
Цікава думка.
Для Єгови було б чимось неправедним
забути чиюсь працю.
«Але ж ця праця вже не потрібна!».
Може, й так, але людей, які її виконували,
ми і далі цінуємо.
Праведність —
це коли ми, впроваджуючи зміни,
не забуваємо про людей, з якими служимо,
і про все, що вони зробили.
Ми думаємо про почуття людей,
а не лише про роботу.
Ми, наглядачі,
не можемо просто одягнути шори
і бачити тільки роботу.
Щоб зміцняти братів і сестер,
їх треба знати.
Наглядачі, запитайте себе:
«Чи я знаходжу час, щоб поговорити
зі своїми співпрацівниками?
Чи знаю я, як у них справи:
як їхня сім’я, з чим вони стикаються,
чим вони живуть, як їм даються зміни?
Кому зміни даються легко?
Кому не дуже? Кого треба підтримати?
Це не означає,
що не треба робити змін.
Ні, Єгова за зміни.
Але при цьому він пам’ятає про людей,
про їхню любов і працю.
І нам теж треба пам’ятати про людей,
про їхню любов і про все, що вони зробили,
допомагати їм пережити зміни.
Тоді ми здобудемо ласку Єгови.
Сестри теж можуть допомогти іншим
пережити зміни.
Можливо, якісь зміни
торкнулися вас особисто,
але ваш позитив, ваш погляд на зміни
можуть зміцнити всіх навколо.
А коли дізнаєтеся про зміни,
не бійтеся щось підказати,
щоб брати могли подбати і про роботу,
і про людей.
Отже, ми розглянули, як проникливість
допоможе нам зміцняти інших
і тим самим здобувати ласку Єгови.
Цікавтесь людьми, слухайте їх,
вважайте
їхню роботу важливішою за свою.
Це посприяє хорошій співпраці і єдності.
Також допомагайте братам і сестрам
пережити зміни.
Проникливість —
це запорука успіху у служінні Єгові.
А ми хочемо,
щоб усі ви були успішними.
Єгова в ці останні дні
виконує дивовижні діла.
Ми маємо честь служити йому
і перебувати в духовному раю.
Ми хочемо, щоб брати і сестри
залишалися в цьому раю,
і раді вітати в ньому нових.
Дорогі студенти
158-го класу школи «Гілеад»!
У вас багато вклали під час навчання.
Використовуйте все, що ви тут отримали,
щоб підтримувати і зміцняти
братів і сестер.
Ми вас любимо. Ми впевнені в вас.
Ми впевнені, що ви будете проникливими
і далі здобуватимете ласку Єгови.
А зараз настав момент,
якого всі так довго чекали.
Ви, напевно, помітили,
що на столі лежать конверти.
У них лежить щось дуже цінне —
дипломи наших студентів.
Отримавши їх,
студенти стануть випускниками,
випускниками
Біблійної школи «Гілеад».
Зараз кожен з них матиме можливість
отримати свій диплом.
В цьому допоможе брат Дейвід.
Брат Абреу
повертається у філіал
у Домініканській Республіці.
Брат Еме
повертається у філіал на Гаїті.
Брат Алаторре
служитиме у філіалі у США.
Брат і сестра Аренсібії
повертаються до Бетелю у США.
Брат Арулаппа
служитиме у філіалі у Шри-Ланці.
Подружжя Барреттів
повертається у філіал у Мікронезії.
Брат Бундавіца
повертається у філіал у Хорватії.
Подружжя Каррільйо
повертається у філіал у Перу.
Брат і сестра Коннелли
повертаються у філіал у Конго (Кіншаса).
Брат Даллманн
повертається
у центральноєвропейський філіал.
Брат Франсуа
служитиме у філіалі в Мозамбіку.
Брат Ґоломб
повертається у філіал у Польщі.
Брат і сестра Ґратрікси
служитимуть у філіалі в Японії.
Брат і сестра Гадади
повертаються у філіал у Парагваї.
Подружжя Іваґо
повертається
у філіал у Папуа — Новій Гвінеї.
Брат Кацантоніс
повертається у філіал у Греції.
Брат і сестра Кохи
повертаються у філіал у Чилі.
Брат Маттуш
повертається
в центральноєвропейський філіал.
Брат і сестра Момо
повертаються у філіал у Камеруні.
Брат Мусона
повертається у філіал у Зімбабве.
Брат Мутамі
повертається у філіал у Східній Африці.
Брат Ндаїсаба
повертається у філіал у Руанді.
Брат Нджева
повертається у філіал у Малаві.
Брат Ортега
повертається у філіал в Іспанії.
Брат і сестра Павлови
повертаються у філіал у Болгарії.
Брат і сестра Пейнадо
повертаються у філіал у Венесуелі.
Брат і сестра Пияловичі
повертаються у філіал у Хорватії.
Брат і сестра Реймонди
повертаються
у філіал у Тринідаді і Тобаго.
Сестра Шірінер
повертається у філіал у Туреччині.
Брат Секей
повертається у філіал в Угорщині.
Брат і сестра Уріарте
повертаються у філіал у М’янмі.
Брат ван дер Веен
тепер служитиме
у філіалі в Конго (Кіншаса).
Сестра Вайшіку
повертається у філіал у Східній Африці.
Брат і сестра Йокве
повертаються у філіал у Ліберії.
Який захопливий момент!
Добре,
що моє завдання було простішим.
Пригадую,
як я вручав студентам дипломи.
Це було п’ять років тому,
на випуску 148-го класу,
прямо перед початком пандемії.
Ви, напевно, пам’ятаєте, що тоді
не можна було тиснути руки,
тому ми стукались ліктями.
Як добре, що цей час нарешті пройшов
і сьогодні, в цей особливий день,
ми можемо потиснути одне одному руки.
А тепер подивімося на наших випускників.
Без сумніву,
всі щиро радіють і пишаються вами.
Ми впевнені, що ви зробите
дуже багато добра для організації Єгови.
А зараз брат Сенад Пиялович...
Сподіваюсь, я правильно вимовив.
Тепер ви розумієте,
чому це робив брат Шейфер?
Отже, брат Сенад Пиялович
прочитає лист від класу.
 «Дорогим братам з Керівного органу!
Наші серця сповнені любові та вдячності
за честь навчатися у школі “Гілеад”.
Ваша гостинність та віддана любов
зворушили кожного з нас.
Ми очікували,
що це буде захопливий період,
і уявляли,
скільки всього нас навчить Єгова.
Але, як сказано в Ефесян 3:20,
він спромігся
“зробити незрівнянно більше від усього...
що [ми могли] собі уявити”.
Глибше досліджуючи Біблію,
ми побачили, як яскраво сяють
з її сторінок любов Єгови та Ісуса.
Ми були глибоко вражені тим,
які ніжні почуття вони мають до людей.
Вони сильно люблять кожного зокрема.
Ми хочемо виявляти таку саму любов
до наших братів і сестер.
Це навчання
стало дорогоцінним подарунком
від нашого небесного Батька.
Єгова дбайливо готував нас
до нових завдань
за допомогою свого Слова
та наших турботливих викладачів.
Дорогі брати з Керівного органу,
ви люб’язно присвячували нам багато часу.
Завдяки цьому наше навчання
стало кращим, ніж ми могли собі уявити.
Щиро дякуємо вам за це!
Ми дуже цінуємо те, наскільки старанно
ви виконуєте свої нелегкі обов’язки.
Також дуже цінним було навчання
від ваших помічників
та інших запрошених викладачів.
Усе це стало прекрасною симфонією,
яку написав Єгова,
симфонією,
яка торкнулась серця кожного.
Цю мелодію
ми пам’ятатимемо все життя.
Ми навчалися любові, щедрості,
гостинності не лише в аудиторіях,
а й від родини Бетелю у США.
Ми виразно побачили у цьому риси Єгови.
Це надихнуло нас робити все можливе,
щоб брати і сестри відчували,
що їх люблять, так само як це відчули ми.
Коли згадуємо всі ці благословення,
то хочемо сказати те саме,
що записано у Псалмі 116:12:
“Чим я відплачу Єгові за все добро,
яке він мені зробив?”.
Ми добре розуміємо, що ніколи не зможемо
віддячити Єгові сповна.
Проте, подібно до Ревеки, ми охоче
та рішуче кажемо Єгові, що готові йти.
Ми стали однією сім’єю,
тому нам зараз важко прощатися.
Але ми прагнемо застосовувати все,
чого навчилися від Єгови,
аби виконувати його волю
і виправдати вашу довіру.
З любов’ю випускники 158-го класу
Біблійної школи “Гілеад”».
Дуже гарний лист! Дякуємо!
Видно, що ви вклали в нього
свої почуття.
Вам було приємно з нами
протягом п’яти місяців,
а нам було приємно з вами.
Ми «підбадьорились взаємно»,
у цьому немає сумнівів.
Але давайте тепер
ще трохи поговоримо про Матвія 5:13,
про слова Ісуса: «Ви — сіль землі».
Пам’ятаєте? Ці слова стосуються й вас.
Ми говорили про різні властивості солі:
що сіль — це підсилювач смаку.
Ми говорили, що сіль є антисептиком,
а також добрим консервантом.
Про сіль можна говорити багато,
але ми звернемо увагу
на ще один важливий момент —
те, наскільки цінною є сіль.
У праці «Розуміння Біблії»
сказано, що «добувати сіль
не завжди було просто.
Через неї спалахували війни,
починались революції.
У стародавньому Китаї
тільки золото було цінніше від солі.
За сіль навіть продавали в рабство
жінок і дітей.
Гроші, за які воїни цезаря купували сіль,
латинською називали <i>саляріум</i>.
Від цього слова в деяких мовах
походить слово “зарплата”».
Коли Ісус був на землі,
сіль була доступним продуктом.
Чому так можна сказати?
Біля Мертвого моря
було багато соляних пагорбів.
Крім того, самі води Мертвого
(або, як його ще називали, Солоного)
моря унікальні:
після випаровування води
залишалося багато солі.
Тож солі в Ізраїлі не бракувало.
Але Ісус добре знав історію,
він знав,
якою цінною сіль була в минулому.
Як ми вже говорили,
Ісус знав про властивості солі.
Він розумів, що без солі
людям просто не обійтися.
Цікаво теж, що людське тіло
містить близько 300 грамів солі.
Ісус Христос,
безперечно, про це пам’ятав.
Він був «майстром»,
який працював над створенням усього,
в тому числі людей.
Він точно знав,
що в нашому тілі є 300 грамів солі
і що без солі ми помремо.
Навіть якщо в нас дефіцит солі,
наслідки для здоров’я можуть бути
серйозні.
Дефіцит солі може викликати нудоту,
запаморочення, м’язові спазми, судоми,
набряк мозку, кому,
в деяких випадках навіть смерть.
Так, Ісус був «майстром» у Єгови
і створював з ним усе.
Ісусові слова «ви — сіль землі»
були словами щирої похвали.
Ісус запевнив учнів: «Ви — дуже цінні».
І ми теж хочемо запевнити вас,
що ви дуже цінні. Ми любимо вас.
Ви вже багато зробили для Єгови,
і ми впевнені, що в майбутньому
ви зробите ще більше.
На завершення процитую слова
з книги Числа, 6-го розділу:
«Нехай Єгова
благословить тебе й охоронить.
Нехай над тобою засяє обличчя Єгови
і хай він виявить тобі ласку.
Нехай Єгова оберне до тебе своє лице
і дасть тобі мир».
Ми молимось,
щоб Єгова благословив кожного з вас,
дорогі наші випускники
158-го класу школи «Гілеад»!
Ми впевнені,
що випускники будуть благословенням
для братів і сестер.
Скоро в програмі JW Library®
і на сайті jw.org
з’являться
інші промови з цього випуску.
Але перш ніж попрощатися,
зайдімо в гості до братів і сестер
у Зімбабве.
Ця країна не має виходу до моря.
В ній кілька кліматичних зон.
На центральному плато клімат
м’який,
в долині річки Замбезі —
жаркий і посушливий,
а на східних високогір’ях —
холодний і вологий.
У Зімбабве
аж 16 офіційних мов!
Тут вирощують кукурудзу.
Вона є основою раціону.
Її варять, смажать
і навіть роблять з неї напій,
який називається <i>махеву</i>.
Популярною стравою
є <i>садза</i> —
кукурудзяна каша.
Щоб її приготувати,
зерно подрібнюють
і потім варять на повільному вогні,
аж поки не вийде густа каша.
Садзу зазвичай їдять руками.
Вона добре смакує з різними стравами,
наприклад стейком, коров’ячими ратицями
й овочами під арахісовим соусом.
Історія нашої діяльності в Зімбабве
сягає початку ХХ століття.
Перші публікації
привезли робітники з Малаві
та Південно-Африканської Республіки.
Невдовзі
в країні вже кілька груп
збиралося для вивчення Біблії.
Одним з перших вісників
був Насон Мукаронда.
Він охрестився 1924 року.
Згодом уряд почав нас переслідувати
через те, що на наші зібрання
приходили люди різних рас.
У 1940 році була заборонена
вся наша література.
Багатьох братів арештували,
було чимало судових справ,
але наші одновірці стійко все зносили —
і через шість років заборону зняли.
В країні активно проповідували
добру новину,
поки в 1970-х роках
не почалася війна.
Багатьох братів
ув’язнили за позицію нейтралітету.
На фото ви бачите Біблію,
яку ув’язнені брати
передавали один одному.
Дякувати Єгові,
останні кілька десятиліть
брати і сестри у Зімбабве
можуть вільно поклонятися Богові.
На сьогодні тут 50 000 вісників,
і вони проводять понад
103 000 вивчень Біблії.
Познайомтеся зі збором «Вотерфолс»
у Хараре, столиці країни.
Зал Царства,
у якому вони збираються,
був першим залом,
збудованим у Зімбабве.
Вісники збору проводять
коло 200 біблійних вивчень.
Брати і сестри з цього збору
хочуть вам дещо сказати.
Їхні слова
в перекладі з мови шона означають:
«Як справи? Ми всіх вас любимо!».
Ми теж всіх вас дуже любимо.
Це JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.


-