JW subtitle extractor

Вітаємо! Це JW Broadcasting®.
Інколи ми потрапляємо у складні ситуації
і не знаємо, як діяти.
Як контролювати свої емоції,
коли переживаємо непрості обставини?
Ми поринемо в історію Йони
і візьмемо для себе
урок відданої любові.
Багатство і слава
можуть нас дуже приваблювати.
Ми почуємо історію сестри,
яка постала перед вибором:
служіння Єгові
чи слава в цьому світі.
А в новому музичному відео
ми побачимо, як наші брати
зберігають міцну віру
навіть під час ув’язнення.
Це JW Broadcasting.
«Нехай ваші серця не тривожаться».
Ісус сказав ці слова своїм учням
після того, як повідомив,
що скоро від них піде.
Імовірно, він побачив на їхніх обличчях
сум і здивування.
Тому він сказав слова, записані
в Івана 14:1:
«Нехай ваші серця не тривожаться.
Вірте в Бога і в мене вірте».
У Біблії грішники часто прирівнюються
до розбурханого моря.
І це справді доречний образ.
Ми пережили одну хвилю поганих новин,
а за нею одразу друга.
Події у світі, особисті труднощі
висмоктують у нас усі сили.
В кінці дня часто ми говоримо
і чуємо від інших:
«В мене нема жодних сил».
Як те, що сказав Ісус своїм апостолам,
може допомогти нам сьогодні
мудро використовувати свої емоційні сили?
Для цього розгляньмо дві фрази,
які сказав Ісус.
По-перше, Ісус сказав:
«Нехай ваші серця не тривожаться».
Цими словами він показав,
що певною мірою
апостоли можуть контролювати ситуацію.
Вони могли
дозволити своїм серцям тривожитись
або ж докласти зусиль
і не допустити цього.
Наші почуття
часто є результатом наших думок.
Емоції часто пов’язані зі спогадами
про щось, про когось
чи про те, що з нами сталося.
Слова Ісуса заохочують нас
докладати зусиль,
аби контролювати те, про що ми думаємо.
Тобто, коли ми думаємо про щось сумне,
нам стає сумно.
А коли думаємо про щось небезпечне,
то починаємо тривожитись.
Люблю порівнювати наш розум
з великим будинком, в якому багато кімнат.
Кожна кімната —
це певна подія в нашому житті.
І поки ми в ній,
то проживаємо всі ті емоції,
які пов’язані з цією подією.
Коли апостоли роздумували про те,
що Ісус їх скоро покине,
то наче перебували
в кімнаті журби і неспокою.
Та Ісус запевнив їх,
що вони можуть контролювати
свої почуття.
Перед ними був вибір:
або горювати і сумувати,
або ж зосередити свої сили
на тому, щоб зміцнити довіру
до Єгови й Ісуса.
Це хороший урок і для нас.
Часто ми можемо
контролювати свої почуття,
обираючи, про що думаємо.
Іноді ми можемо почуватися,
як апостоли,
в темній кімнаті журби і тривог.
Та не забувайте:
ви в цій кімнаті тимчасово
і не хочете в ній жити.
Щоб наші серця не тривожились,
також важливо
мудро використовувати емоційні сили.
В Ісаї 55:2 сказано:
«Навіщо ви віддаєте гроші за те,
що не хліб,
і навіщо витрачати свій заробіток на те,
що не насичує?».
Ми не будемо витрачати гроші
на несправжній хліб.
Подібно і не хочемо витрачати свої сили
на те, що не насичує.
Наведу приклад. Якщо у вас є 10 доларів
і з них ви потратите 8 на сніданок,
то хіба лишиться у вас достатньо,
аби купити обід і вечерю? Очевидно, що ні.
Щось подібне
з нашими емоційними силами:
нам потрібно пильнувати,
на що ми їх щодня витрачаєм.
Куди йдуть ваші емоційні сили?
Запитайте себе:
«Чи не витрачаю я свої сили на те,
що не потрібно?».
Уявіть,
що хтось вас грубо підрізав на дорозі;
або до вас несправедливо поставились
чи хтось розчарував вас.
Ви можете розстроїтись
і витратити на це
забагато емоційних сил.
Але чи справді
це мудре використання ваших сил?
Чи не витрачаю я свій ресурс на те,
що насправді не насичує?
Чи віддали б ви комусь свій гаманець
і сказали: «Бери скільки хочеш»?
Якщо це той, кого ви любите,
то, можливо, й так.
Але якщо це не близька людина,
то навряд чи.
Схоже і з нашими силами —
ми віддаємо їх тому,
кого по-справжньому цінуємо і любимо:
нашій сім’ї, братам і сестрам
і, звісно ж, поклонінню Єгові.
Соцмережі, політичні, соціальні питання,
кіно та багато іншого
радо заберуть наші емоції та сили.
Ми не простягаємо їм
наш емоційний гаманець і кажем:
«Ось, беріть скільки хочете».
Бо якщо ви так зробите, то в кінці дня
у вас не залишиться жодних сил на тих,
кого ви любите.
Мудро витрачати наші емоційні сили
на людей або речі,
які справді мають значення —
це ключ до щастя.
Багато людей, аби стати щасливими,
купують собі речі
чи задовільняють свої егоїстичні бажання.
Егоїзм не робить нас щасливими.
Ісус сказав,
що «більше щастя в тому, щоб давати».
З цих відомих слів Ісуса
ми можемо багато чого навчитися про те,
як витрачати свої емоційні сили.
А що таке справжнє щастя?
Щастя — це те, що ми отримуємо,
коли виявляємо любов до інших.
Наведу приклад.
Коли ми розводимо багаття,
то що отримуємо? Тепло і світло.
Ви не можете сказати:
«Я хочу тепла і світла,
але не хочу розкладати багаття».
Ви маєте докласти зусиль,
аби багаття горіло,
і тоді в результаті
ви отримаєте тепло і світло.
Коли ми використовуємо
емоційні сили,
аби любити інших, то в результаті
отримуємо тепле відчуття щастя.
Ісусові слова
«нехай ваші серця не тривожаться»
вчать нас,
що ми можемо свідомо впливати
на свої емоції,
обираючи, про що думати.
І можемо спрямовувати
свої емоційні сили
на користь сім’ї, братів і сестер,
а також поклоніння Єгові.
А тепер розгляньмо,
що сказано у другій частині Івана 14:1.
Ісус сказав:
«Вірте в Бога і в мене вірте».
Він не просто сказав: «Майте віру»,
наче ця риса може існувати сама по собі
та ні з ким не бути пов’язаною.
Ісус чітко вказав,
що потрібно вірити в нього та в Єгову.
Тож, коли ваше серце тривожиться,
пам’ятайте,
що Ісус та Єгова завжди поруч
і вони працюють над тим,
щоб усунути проблему назавжди.
Вони наче в сусідній кімнаті
в кінці коридору,
і ви можете зайти в цю кімнату
в будь-який момент
завдяки молитві і роздумам.
Віра в те, що Єгова може усунути
й усуне всі проблеми цього світу,
допомагає нам заспокоїти емоції.
Ісус знав, що ми недосконалі
і схильні думати,
що маємо вирішувати все самі.
У Нагірній проповіді він сказав:
«Перестаньте тривожитись». Чому?
Тому що «ваш небесний Батько
знає, що ви всього цього потребуєте».
Чи ви вірите, що Єгова розуміє вас
і знає, чого ви потребуєте?
Віра в це допоможе вашим серцям
не тривожитись.
Ми ще більше тривожимося,
коли починаємо вирішувати питання,
які б мали віддати в руки Єгови.
Наприклад,
чи можем ми подолати старість,
усунути бідність, війни, злочинність
чи громадські заворушення?
Звісно, ми усвідомлюємо,
що не можемо вирішити
такі глобальні проблеми.
Ми знаємо, що Єгова та Ісус
завдяки Божому Царству
вирішать ці проблеми.
Віра в Єгову та в Ісуса —
це найкращий спосіб
зберігати емоційну рівновагу,
особливо коли чуємо погані новини
чи стикаємося з труднощами.
Мені теж доводиться боротися
з тривогою.
Боляче через те,
що переживають наші брати і сестри
в таких країнах, як Росія та Еритрея.
Впевнений, ви розумієте мене.
Це дуже впливає на наші емоції.
Але як нам не дозволяти своїм серцям
тривожитись?
Я ставлю собі таких три запитання:
чи збір зробив усе, що було в його силах?
Чи брати з філіалу і Всесвітнього центру
зробили все що могли?
А я молився за них?
І якщо мої відповіді — «так»,
тоді я кажу:
«Єгово, ми зробили все що могли,
решта у твоїх руках».
Псалом 112:7 описує, як праведний
може справлятися з поганими новинами:
«Не злякається він поганої звістки,
серце його непохитне,
він покладається на Єгову».
Що нам допоможе справитися
з поганими новинами?
Віра в те, що Єгова через святий дух
допоможе нам.
Коли ми емоційно перевантажені
або виснажені,
пам’ятаймо: Єгова може дати «силу,
яка перевершує людську», аби ми вистояли.
Не сумнівайтеся,
він виконає те, що обіцяв.
Коли ми молимось
і виливаємо свої почуття Єгові,
то він може дати нам те,
чого ми потребуємо, аби витримати все.
Це не означає,
що Єгова усуне нашу проблему,
але він точно дасть сил,
аби справитися з нею.
У Римлян 12:11 сказано:
«Духом палайте».
Ці слова нагадали мені про камінь,
який має особливі властивості.
Під дією ультрафіолетового світла,
він сяє,
а без світла це звичайний камінь.
Лише подивіться, як красиво він сяє.
Схоже і ми сяємо,
коли на нас діє дух Єгови.
Щодня Єгова застосовує до нас
свій святий дух,
і ми в переносному значенні
теж можемо сяяти,
попри труднощі, з якими стикаємося.
Уявіть маленьку дитину,
яка налякалася у темній кімнаті.
Куди вона побіжить? До мами і тата,
адже вони знають, як допомогти.
Коли ми молимось,
то наче біжимо в кімнату до Єгови,
щоб вилити свої почуття.
А він у свою чергу заспокоює нас
через святий дух,
Біблію і братів і сестер.
Він, так би мовити, підсвічує нас
і дає силу, «яка перевершує людську».
Та коли стається те,
що забирає наш спокій,
не забуваймо:
це не єдина кімната у нашому домі.
Коли ви молитеся до Єгови
і читаєте Біблію,
уявляйте,
як він ніжно бере вас за руку
і ви разом проводите з ним час
в іншій кімнаті будинку.
Коли ви в кімнаті горя,
він забирає вас у кімнату воскресіння.
Ви хворієте — він забирає вас
у кімнату ідеального здоров’я.
Ви в кімнаті докорів сумління?
Він забере вас у кімнату прощення.
Щось подібне відчували на собі апостоли,
коли Ісус воскрес.
Спершу вони сумували,
адже Ісус скоро мав їх покинути,
але Ісус повернувся
і забрав їх в іншу кімнату.
Вони вірили в Єгову і в Ісуса
й були винагороджені.
На завершення
нагадаймо собі кілька уроків,
які ми можемо взяти зі слів Ісуса,
записаних в Івана 14:1.
Ісус сказав:
«Нехай ваші серця не тривожаться».
Це означає, що ми можемо контролювати,
про що думаємо,
і цим позитивно впливати на свої емоції.
Ми повинні мудро витрачати емоційні сили
на сім’ю, на братів і сестер,
а особливо — на зміцнення стосунків
з Єговою та поклоніння йому.
Далі у вірші Ісус сказав:
«Вірте в Бога і в мене вірте».
Вірте, що Єгова й Ісус
можуть виправити те, що нам не під силу.
В Єгови вже є рішення,
як забрати наш сум і тривоги назавжди.
А поки пам’ятайте,
що Єгова дасть вам силу,
«яка перевершує людську»,
аби подолати будь-яку трудність,
з якою доводиться стикатися зараз.
Тож, коли ви відчуєте, що у вас
не залишилось жодних емоційних сил,
пороздумуйте над словами Ісуса
в Івана 14:1:
«Нехай ваші серця не тривожаться.
Вірте в Бога і в мене вірте».
Пророку Йоні
бракувало довіри до Бога.
Але, коли він навчився
довіряти Єгові,
йому стало значно легше
контролювати свої почуття.
Подивімося, чого ми можемо
навчитися з прикладу Йони,
у новому відео з рубрики
«У пошуках скарбів».
Тату, відео «Пророк Йона.
Урок мужності та милосердя»
мені дуже сподобалось.
Справді,
це відео дуже повчальне.
Там можна копнути ще глибше,
якщо поставимо собі
просте запитання:
що цей уривок говорить мені про Єгову?
Давай його запишу.
І що тобі прийшло на думку?
Я подумав про терпеливість Єгови
і його готовність прощати.
Так, Єгова терпеливо чекав,
поки його вірний слуга ріс духовно.
У Йони 3:1 читаємо,
що Єгова дав йому другий шанс.
Єгова не захистив Йону
від наслідків його помилок,
але не покинув його
і продовжував лагідно виправляти.
Вражає, що Єгова
не відмовився від Йони.
Це правда.
І в цьому видно
ще одну рису Єгови —
віддану любов.
Пам’ятаєш, що це за риса?
Ну-у-у...
Ось ще одна підказка:
шукай визначення незрозумілих термінів.
Подивімось, чи є щось у глосарії.
У Біблії натисни на кнопку пошуку
і введи «віддана любов».
Бачиш, у результатах підтягнуло
визначення з глосарія.
Ага, бачу.
Прочитаєш?
Це «любов, до якої спонукує
прихильність, бездоганність, відданість
і глибока прив’язаність».
Це ж таку любов
Єгова виявляв до Йони.
Він допомагає своїм служителям,
бо любить їх.
Але Йона не відразу це зрозумів.
Навіть після бурі, трьох днів у рибі,
після того,
як ніневітяни покаялися,
Йона все одно думав про себе.
Коли Єгова не знищив Ніневії,
Йона розізлився.
Може, він думав,
що його вважатимуть фальшивим пророком.
Він переживав про свою репутацію більше,
ніж про життя людей.
Ну так, він показав себе
не з найкращого боку.
Та Єгова був до нього терплячим.
Я б так не зміг.
Те, як відреагував Йона,
не зробило його поганим.
Єгова використав тикву,
аби навчити його важливого уроку.
Подивись, що написано в Йони 4:6.
Тут сказано, що Єгова виростив тикву,
аби сховати його від сонця.
Хоча Йона повівся негарно,
Єгова виявив до нього доброту.
Далі у вірші написано,
що Йона дуже втішився.
Віддана любов Єгови
допомогла йому змінити своє мислення
і стати таким,
яким хотів його бачити Єгова.
Тепер він готовий до наступного уроку.
Єгова послав черв’яка підточити тикву,
і вона зав’яла.
Це була всього лиш рослина,
не людина.
Як Йона відреагував?
Він знову розізлився.
І в цей момент
Єгова пояснив, у чому урок.
Так, у 10-му й 11-му віршах.
Єгова запитав Йону:
«Тобі стало шкода рослини?
Хіба я не повинен був пошкодувати
людей і тварин у Ніневії?».
На цьому розповідь закінчується.
Йона відкладає перо
і залишає за Єговою останнє слово.
Йона засвоїв урок
і навчився дивитись на людей
очима Єгови.
Єгова справді не залишив Йону
і виявляв йому віддану любов,
незважаючи ні на що.
Чого ще можемо навчитися?
Чи віддана любов Єгови
вплинула лише на Йону?
В книжці «Наслідуймо їхню віру»
є хороша порада:
«Читайте вдумливо,
уявляйте описані події,
проймайтеся почуттями осіб,
про яких розповідається.
Звертайте увагу на те,
як вони поводилися...
і подумайте, як би повелися ви».
Уяви собі,
як почувався Йона, коли бачив, як моряки
кликали своїх фальшивих богів,
і знав, що вони їм не допоможуть.
І навіть коли Йона зізнався,
що це його вина,
ті чоловіки
не хотіли викинути його за борт.
Вони самі були беззахисні
і дуже налякані,
та зробили все можливе,
аби врятувати Йону.
Хоча вони не служили Єгові,
та все ж мали хороші риси.
Як думаєш, чи побачив Йона в цих людях
те, що в них бачив Єгова?
Хм.
Ну дивись.
Єгова послав Йону
пророкувати народу,
який йому не поклонявся.
Але чому?
Можливо, він хотів досягнути
сердець ніневітян і дати їм шанс.
Кому Єгова виявив віддану любов?
Ну, виходить, в першу чергу
він виявив віддану любов Йоні.
Але не тільки йому,
а й морякам і ніневітянам.
Точно. Уяви собі,
що відчуватиме Йона, коли воскресне
і дізнається,
що Єгова використав його помилку
для того, аби допомогти людям
зрозуміти дещо про його Сина.
Що він відчуватиме, коли дізнається,
що сам Ісус згадував його ім’я
і порівнював себе до нього?
Нічого собі!
Єгова подав нам
досконалий приклад любові.
Як думаєш,
чого ми з тобою можемо навчитися?
Перше, про що я подумав,—
це служіння від дому до дому.
Чесно кажучи,
мені воно не завжди подобається,
бо деколи здається,
що ніхто не хоче нас слухати.
Але тоді я згадую,
що є дещо важливіше за мої почуття:
якщо Єгова не відмовляється
від цих людей,
то і я не маю.
Чудові висновки, синку.
Ти зрозумів глибоку думку.
Пишаюся тобою.
А я подумав про те,
що не завжди реагую
найкращим чином,
коли отримую
якесь складне завдання.
Буває, я можу сказати щось,
про що потім жалкую
і мене мучить сумління.
Як добре, що Єгова
не зосереджується
на наших промахах.
Він бачить, якими ми є насправді,
і допомагає духовно рости.
І ми тільки обговорили,
чого це нас вчить про Єгову,
краще зрозуміли один термін
і уявили себе на місці подій.
А скільки ще всього можна дізнатися!
Чого ми ще можемо навчитися,
якщо уявимо себе на місці Йони,
коли він залишився сам
у череві великої риби
і молився до Єгови?
А чого ми вчимося з того,
що проповідування ніневітянам
не було таким складним,
як Йона собі уявляв?
Наприклад, давай подивимось...
Який чудовий приклад!
Реакція Йони
не робила його поганою людиною.
Ви знайдете ще більше цінних уроків,
дослідивши, як Єгова виявив любов
до Йони та ніневітян.
Брати і сестри по цілому світі
з нетерпінням чекають особливого тижня —
тижня візиту районного наглядача
і, якщо він одружений, його дружини.
Дізнаймося, як почалися
такі підбадьорливі візити.
Тиждень візиту районного наглядача —
це щось особливе
для кожного збору Свідків Єгови:
насичене служіння,
підбадьорливі промови
і чудовий час з одновірцями.
Але як почалися такі візити
і наскільки вони змінилися?
Подивімось нове відео з рубрики
«Наша історія. Шлях у майбутнє».
Праця районних наглядачів
бере свій початок
ще в першому столітті.
Павло, Варнава, Тимофій та інші
відвідували збори,
щоб підбадьорювати одновірців.
Подібна праця
в сучасній історії народу Єгови
розпочалася в 1894 році.
Тоді представники нашої організації
почали відвідувати
групи Дослідників Біблії.
З часом цих братів
почали називати пілігримами.
Вони їздили від збору до збору,
проводячи у кожному з них
один або два дні,
щоб духовно відсвіжити одновірців.
І, повірте,
це була далеко не легка праця.
Уявіть,
що ви один із перших пілігримів,
як-от Едвард Бренісен,
і збираєтесь відвідати братів
у віддаленому селі на заході США.
Спочатку
ви подорожуєте потягом.
Потім —
нічним поштовим екіпажем.
Зрештою
ви пересідаєте на дерев’яний віз
і, трясучись на кожному повороті,
довго їдете горами.
Пілігрими мали бути чудовими вчителями,
але водночас виявляти скромність,
як-от Александр Греям.
Брат Греям був захопливим промовцем,
але інколи його промови...
ну... могли тривати годинами.
Коли про це дізнався брат Рассел,
він написав брату Греяму листа
з деякими порадами:
«Любий брате, я знаю, наскільки сильно
ти любиш безцінні біблійні істини.
І, мабуть, через це ти інколи забуваєш
про час у своїх промовах».
Брат Греям
смиренно застосував цю пораду
і згодом став усіма любим пілігримом,
який виголошував чудові
і вже коротші промови.
У ті часи головним завданням пілігримів
було виголошення промов.
Але це змінилося в 1920-х.
Роз’їзні служителі тепер мали брати провід
у проповідуванні від дому до дому.
Тому їх почали називати
регіональними керівниками служіння,
а пізніше — регіональними служителями,
підкреслюючи,
що їхнім головним завданням
було служіння іншим.
Згодом настала ще більша зміна.
Стикаючись із жорстокою протидією
в 1930-х роках, деякі збори в США
організовували
спеціальні проповідницькі кампанії.
Така співпраця у служінні
по-справжньому об’єднувала
братів і сестер.
Пізніше з метою кращої організації
збори об’єднали в зони,
приблизно по 20 зборів у кожну.
І зональні служителі
по черзі відвідували збори.
Час від часу
збори, які належали до однієї зони,
збиралися на зональних конгресах
(так раніше називали районні конгреси).
В 1940-х районні служителі
отримали ще одну назву —
служителі братів.
Одним з них був Анжело Катанзаро.
Коли він отримав це завдання,
йому було лише 19 років.
Брат Катанзаро пізніше назвав себе
«проповідником на колесах».
Він провів у роз’їзному служінні
понад 60 років.
Разом з дружиною вони об’їздили
майже всі Сполучені Штати,
зміцнюючи збори
і допомагаючи тисячам нових вісників
зростати духовно.
Роз’їзні служителі
з часом почали називатись
районними служителями,
а потім —
районними наглядачами.
Впродовж років
ці брати і їхні дружини
охоче йдуть на великі жертви,
щоб служити іншим.
Свої домівки і стабільність
вони обміняли на нескінченні подорожі
і життя на валізах.
Вінстону і Памелі Пейнам не було 30-ти,
коли вони розпочали районне служіння
у південній частині Тихого океану.
Живучи на островах,
їм довелося пристосуватись
до сильної спеки, хмар москітів
і частої нестачі їжі.
Все ж подружжя Пейнів
дуже полюбило своє призначення.
Їх глибоко зворушувала
любов та вдячність братів і сестер.
Сьогодні районними наглядачами
служать тисячі братів.
Щоб підготувати їх до цього завдання,
у 1999 році було створено нову школу.
Тепер Школа
для районних наглядачів і їхніх дружин
проходить по цілому світі.
Як ми побачили, впродовж років
районні наглядачі
називалися по-різному.
Але одне залишалося незмінним.
Як і за часів Павла,
ці брати
і їхні дружини
віддають за нас усе,
навіть самих себе.
Вони охоче навчають
інших у служінні,
підбадьорюють молодь
і зміцнюють збори.
Тож, коли ваш збір знову відвідає
районний наглядач з дружиною,
подумайте,
як ви можете виявити вдячність
за їхнє саможертовне служіння.
Наступного разу
ми обговоримо ще одну сторінку
нашої теократичної спадщини.
До зустрічі в рубриці
«Наша історія. Шлях у майбутнє».
Ми дуже вдячні Єгові
за наших працьовитих районних наглядачів
і їхніх саможертовних дружин.
Мабуть, і у вас є приємні спогади
про такого брата чи подружжя
і їхню ревність у служінні.
Можливо, вони заохотили також і вас
робити більше для Єгови.
Звичайно, не кожен з нас
може служити районним наглядачем,
але всі ми
можемо наслідувати їхню любов.
Подивімося, як завдяки гнучкості
деякі брати і сестри
розширили своє служіння.
Ми дізналися, що в тій території
велика потреба,
і Єгова показав,
що ми можемо бути там корисні.
Ми переїхали і вже чотири роки
проповідуємо людям,
які розмовляють мовою кечуа (Болівія).
Мене звати Фернандо.
А я — Мікаела.
Ми живемо Аргентині,
в місті Інгньєро-Уерго
і служимо у зборі,
зібрання якого
проводиться мовою кечуа (Болівія).
Оскільки в багатьох регіонах Болівії
важко заробити на життя,
люди звідти
приїжджають в Аргентину,
аби працювати на полях.
А це нелегка робота.
Деколи їм доводиться працювати
аж до пізньої ночі.
Вони готові робити все, що їм скажуть.
Найкращий час,
щоб поспілкуватись з людьми,
які працюють на полі,—
це перед тим,
як вони починають працювати по обіді.
Тоді температура може підніматися
до 40 градусів за Цельсієм.
Тому таке служіння непросте.
Часто ми проводимо з ними
біблійні вивчення,
коли вони працюють.
Тобто поки вони збирають врожай
або виконують іншу роботу,
ми йдемо поряд з ними
і зачитуємо абзаци, біблійні вірші.
Та коли ми показуємо їм щось таке,
чого вони раніше ніколи не чули,
наприклад Боже ім’я,
то вони зупиняються
і перестають працювати.
Так ми розуміємо,
що вони слухають нас уважно
і цінують те,
чим ми з ними ділимось.
Часто нас просили дочекатися,
поки вони закінчать роботу.
Ми пропонували свою допомогу,
аби вони закінчили її швидше.
Спочатку вони дуже дивувалися:
«Як це — ви допомагатимете нам?
Ви ж забруднитесь!».
Але це нас не зупиняло
і ми з радістю їм допомагали.
Це принесло хороші результати,
і з часом ми подружилися.
А в цьому вся суть —
аби допомогти учневі рости духовно,
треба стати його другом.
Важливо, щоб вони бачили,
що ми щиро ними цікавимось.
Найбільше в служінні
мені подобається бачити,
як добра новина
торкається сердець людей.
Для мене
служіння не є жертвою,
бо я дуже люблю проповідувати.
Мене звати Тоні.
А мене — Марілуз.
Самі ми з Іспанії,
але зараз служимо в Парагваї.
Під час пандемії
ми уникали контактів з людьми,
наскільки це було можливо.
Наш стиль життя повністю змінився.
Потрібно було починати розмову з тим,
кого не бачиш.
Ух, мені було некомфортно.
Я добряче переживав.
Зателефонувавши одному чоловіку,
я відразу запропонував йому
вивчення Біблії.
І, на моє здивування, він погодився.
Я сказав, що хотів би наступного дня
відправити йому
запитання для роздумів,
і він був не проти.
Тож я відправив йому те питання,
але він не відповів відразу.
Тому я подумав, що він мене ігнорує.
Та ввечері
він відписав, і я дізнався,
що в нього дуже напружений графік.
Він цілими днями працював.
З часом я до цього звик
і пристосувався.
Одного дня я запитав, чи його дружина
не хотіла б приєднатись до вивчення.
А він сказав: «Звісно».
Але вивчати ми почали не відразу.
Треба було чекати не один місяць.
Ми завжди були готові до його дзвінка.
Так, завжди.
Він обов’язково дзвонив.
Але це могло бути о дев’ятій, десятій
чи навіть одинадцятій вечора.
Він писав мені:
«Буду готовий за п’ять хвилин».
Вони підключалися, він вітався з нами,
потім біг переодягатися,
і вже потім ми починали вивчення.
Спочатку
це було дуже нелегко.
Ну так.
Але потім це почало приносити нам
задоволення.
Ми почувалися...
Щасливими.
Дуже щасливими.
Після кожного вивчення
ми переглядались
і питали себе:
«Це відбувається з нами?».
Так.
«Невже вони дійсно
цікавляться правдою?»
І справді, вони цікавились.
Вони хотіли
більше дізнатись про Єгову.
Дуже швидко вони почали
застосовувати те, що дізнавалися,
і приблизно через рік
охрестилися.
Я дякую Єгові кожного дня.
Це вартувало всіх зусиль.
Я така щаслива!
Щоб навчати зацікавлених
у зручний для них час
і в зручному для них місці,
потрібна саможертовність.
Але результат вартий цих жертв,
адже ми допомагаємо людині
наблизитися до Єгови.
Більш ніж 20 років тому
в журналі «Пробудись!»
був надрукований життєпис
Розалії Філліпс.
З відео ми дізнаємося,
як рішення служити Єгові
допомогло їй
та тим, хто її оточував.
Я народилася
у дуже творчій сім’ї.
Мої батьки і деякі родичі
були відомими співаками та акторами.
Найвідомішим із них,
мабуть, був тато, Ґерман Вальдес.
Його прозвали Тін-Тан.
Музика була частиною мене.
Ще з дитинства
вона давала мені можливість
виразити себе:
я брала гітару і писала власні пісні.
Попри це у мене ніколи не було мети
будувати собі музичну кар’єру.
Та невдовзі після смерті батька
у нас почались фінансові труднощі
і мені потрібно було знайти
якусь роботу.
Я приєдналася до музичного гурту,
і це відчинило переді мною двері
до успішної кар’єри
співачки та акторки.
Але дуже скоро я помітила,
що ті, хто мене оточував,
були розпусними і нещирими.
Через це я перестала довіряти людям.
Коли я пізнала правду, то познайомилася
з прекрасними, щирими людьми,
які по-справжньому любили мене.
Я почала робити зміни
і стала зовсім іншою людиною:
радісною, щасливою, з блиском в очах.
Коли ми з чоловіком уже були батьками
і повернулися до Мексики,
то дуже переживали, чи наші діти
не будуть тягнутися до шоу-бізнесу.
Тому ми намагалися
оберегти їх від цього з усіх сил.
Коли нашій дочці Гіанні було 17,
я попросила її поїхати зі мною у Мехіко
на зустріч
в одну з найвпливовіших телекомпаній.
Там її побачив один чоловік, рекрутер,
і запитав: «А ти теж співаєш?».
Вона сказала: «Так», — і заспівала.
Той чоловік був просто в захваті.
Йому настільки сподобався голос Гіанни,
що він відразу запросив її до свого офісу.
Я почула, як він сказав їй:
«Послухай, на тебе чекає
велике майбутнє у цій телекомпанії.
Ти станеш популярною.
Приходь у понеділок,
і ми підпишемо з тобою контракт».
Я дуже хвилювалась.
І, коли Гіанна вийшла з офісу, я запитала:
«Ти прийняла пропозицію?».
А вона відповіла:
«Ні, мамо,
я так люблю піонерське служіння.
Воно для мене на першому місці.
Як би я могла погодитись?».
Через тиждень після цього
їй зателефонували з Бетелю
і запропонували взяти участь
у музичному проєкті.
Уявляєте, як вона здивувалась?
Гіанна і досі співпрацює з філіалом
і щаслива, що може використовувати
свій талант на хвалу Єгові.
Ми дуже вдячні,
що маємо можливість
вже не один рік
разом брати участь
у різних музичних проєктах.
Часами відчувається,
що Cатана пхає нам палки в колеса.
Мені пропонували кілька контрактів,
щоби вшанувати пам’ять батька.
Але вони забирали би в мене
надто багато часу.
Я вирішила
відмовитись від цих пропозицій,
бо не хотіла,
аби щось перешкоджало мені піонерувати.
Впродовж усіх цих років
Єгова щедро благословляв мене.
Щоразу, коли я відмовлялась від контракту,
Єгова давав мені щось навзамін.
Наприклад, можливість допомагати
в обслуговуванні різних теократичних шкіл.
Всі ці ситуації
навчили мене довіряти Єгові.
Адже, як сказав апостол Павло,
«без віри неможливо догодити Богові».
Я також переконалася,
що він «винагороджує
тих, хто його наполегливо шукає».
Хоча моїй мамі вже за 90,
ми з нею беремо участь
у різних видах служіння.
Це приносить нам велику радість.
З того часу, коли я пізнала правду,
багато моїх родичів
попросили про біблійне вивчення,
а дехто з них навіть охрестився.
Я дуже люблю,
коли в нас із мамою та донькою
є нагода зібратися,
разом пограти на гітарі,
поспівати і бачити
щасливі обличчя рідних.
Не можу дочекатися дня,
коли побачу тата в новому світі.
Я міцно обійму його,
познайомлю з дітьми,
і нарешті вони з мамою
будуть знову разом.
Сподіваюсь,
це буде десь біля моря.
А найбільше я мрію,
щоб ми знову всі разом
заспівали, як колись.
У своєму серці я постановила,
що буду вірною Єгові до кінця.
Яка чудова історія!
Завдяки тому що сестра Філліпс
покладалася на Єгову,
вона та її сім’я
отримали багато благословень.
Єгова хоче, щоб ми на нього покладалися,
особливо в тяжкі періоди життя.
В ранковому поклонінні
брат Стівен Летт
пояснить, як покладатися на Єгову
під час переслідувань.
Сьогодні ми поговоримо про те,
як святий дух допомагає нам
витривало зносити переслідування.
У коментарі
до сьогоднішнього денного вірша
згадується
про кілька видів переслідувань.
Але, як сказано в самому вірші,
Захарія 4:6,
хоч би якими вони були,
нам під силу знести їх
завдяки допомозі святого духу.
Чого Сатана хоче досягти
тим, що переслідує Божий народ?
Він сподівається,
що ми станемо невірними
або взагалі припинимо служити Єгові.
Як нам відомо, Божий ворог Сатана
часто прирівнюється до лева.
Він шукає, кого б пожерти.
А що стається з жертвою,
коли лев пожирає (або поглинає) її?
Можна сказати,
вона стає частиною його тіла.
Сатана дуже хоче,
аби щось подібне сталося з нами —
щоб ті, хто не належить до світу,
стали його частиною,
частиною самого Сатани.
Але завдяки допомозі святого духу
нам під силу цього уникнути.
Протягом людської історії
Сатана використовував різні методи,
щоб переслідувати Божий народ.
Сьогодні розглянемо п’ять з них.
Ми розуміємо, що до Армагеддону
нам і нашим рідним доведеться стикнутися
з різними випробуваннями.
Тож варто бути рішуче налаштованими,
щоб самим залишатися стійкими,
а також допомагати вистояти
нашим дорогим одновірцям.
Розгляньмо перший метод,
який використовує Сатана,
щоб переслідувати Божий народ.
Це заборона. За всю історію
діяльність Свідків Єгови
була обмежена або заборонена
у понад 100 країнах.
Наприклад,
у Біблії розповідається про те,
що у 522 р. до н. е.
влада заборонила відбудову храму,
а в першому столітті
послідовникам Ісуса в різних місцях
забороняли проповідувати.
І через те, що вони і далі це робили,
їх приводили до царів та намісників.
Але як святий дух їм допомагав,
коли вони поставали перед царями?
І як він допоможе,
якщо ми опинимося в схожій ситуації?
Відповідь можемо знайти в Матвія,
10-му розділі.
Дізнаймось, як допоможе святий дух.
Отже, Матвія 10:19. Це слова Ісуса:
«Але коли вас віддадуть до суду,
не тривожтеся, як і що говорити
[а чому нам не потрібно
про це тривожитись?],
бо тоді вам буде дано, що сказати.
Адже не самі ви будете говорити:
через вас говоритиме дух вашого Батька».
Ми не самі говоритимемо.
Звичайно, нам треба буде постаратися.
Але, як сказано у вірші,
святий дух неодмінно нам допоможе.
Другий метод переслідувань —
ув’язнення.
Як і попереджав Ісус,
християн у першому столітті
часто ув’язнювали.
В Луки 21:12 читаємо:
«Люди будуть хапати вас і переслідувати,
віддаючи у... в’язниці».
І ці слова сповняються.
Протягом століть багатьох служителів Єгови
несправедливо ув’язнювали.
Ми знаємо, що саме так Росія,
її союзники та інші держави
переслідують наших одновірців.
Тож продовжуймо і далі молитися
за братів і сестер,
які перебувають у в’язницях в Еритреї,
Туркменістані, Росії та в інших країнах.
В Євреїв 13:3 є гарне заохочення:
«Пам’ятайте про тих, хто у в’язниці,
немовби ви були ув’язнені з ними».
Хоча ми зараз не ув’язнені,
але в майбутньому це може змінитись.
Тоді нас зігріватиме думка,
що наші одновірці моляться за нас так,
немовби вони ув’язнені разом з нами.
Третій метод переслідування —
це те, що наших дітей виключають зі шкіл.
Сатана сподівається, що так змусить
їхніх батьків зректися Єгови.
Адже все, що стосується дітей,
сильно впливає на батьків.
В Сполучених Штатах
це було проблемою в 1940-х роках.
Однак у деяких країнах дітей Свідків
і далі виключають зі школи
через релігійні переконання.
Колись в подібній ситуації
опинився один молодий чоловік,
якого відлучили від синагоги
через віру в Ісуса.
У книзі Об’явлення 13:16, 17
описано четвертий метод переслідувань.
Там сказано, що «дикий звір»,
тобто політична система Сатани,
змушує всіх людей
прийняти знак на праву руку або на чоло.
А якщо вони відмовляться,
то не зможуть купувати і продавати.
Про яку форму переслідування тут ідеться?
Сатана створює нам економічні проблеми,
аби ми поступилися
своєю позицією нейтралітету.
Він використовує цей метод
уже протягом багатьох століть.
Через непохитність наших братів
їх часто звільняють з роботи,
а люди відмовляються
від їхніх товарів чи послуг.
Наприклад, наші одновірці в Малаві
зазнавали сильних переслідувань,
зокрема економічного тиску,
лише за те,
що відмовлялися придбати
партійний квиток всього за 25 центів.
Вони розуміли, що справжня ціна
цього квитка набагато більша.
Це втрата стосунків з Єговою.
Тому вони відмовлялися від нього.
А тепер розгляньмо
п’ятий вид переслідувань.
Прочитаймо Матвія 5:11.
Це слова Ісуса:
«Щасливі ви, коли через мене
люди ганьблять та переслідують вас
і наговорюють на вас усіляку неправду».
Отож наклеп —
це п’ятий вид переслідувань.
Наприклад, у ЗМІ
про нас часто поширюють брехню.
Ісус теж міг багато почути про себе:
що він опанований демоном,
богохульник, ненажера і п’яниця.
Зводили наклепи
також і на перших християн.
Подивімося, що сказали
юдейські релігійні провідники Павлові.
Їхні слова записані в Дії 28:22:
«Нам відомо, як скрізь
виступають проти цієї секти».
Тобто християн скрізь очорнювали.
Але святий дух допомагає зносити
і цей вид переслідувань.
Тож ми згадали
п’ять різних методів переслідування:
заборону нашої діяльності, ув’язнення,
виключення наших дітей зі шкіл,
економічний тиск з метою порушити
наш нейтралітет і наклеп.
Сатана користується ще й іншими методами.
Але хоч би з якими з них ми стикнулися,
святий дух
допоможе нам знести усі випробування.
Та постає одне питання:
як нам отримати і не втратити святий дух?
Є три способи. Розгляньмо їх.
Перший записаний в Луки 11:13.
Ісус каже:
«Небесний Батько дасть святий дух тим,
хто просить у нього!».
Про нього треба молитися.
Другий спосіб —
займатись духовними справами:
ходити на зібрання і в служіння,
читати Біблію,
тобто співпрацювати зі святим духом.
І третій — Ефесян 4:30:
«Не засмучуйте Божого святого духу».
Намагаймось не робити нічого,
що завадило б святому духу
впливати на нас.
Ми молимося про нього,
співпрацюємо з ним
і з усіх сил
намагаємося не засмучувати його.
І тоді ця наймогутніша сила у всесвіті
допомагатиме нам і підтримуватиме нас.
Як саме? Є чотири способи.
Три з них описані в Івана 14:26.
Святий дух буде для нас помічником.
Також він навчатиме нас
і нагадуватиме нам усе, що говорив Ісус.
Тож зверніть увагу:
святий дух має здатність нагадувати.
Тому, коли зносите переслідування,
просіть Єгову, аби святий дух
допоміг вам пригадати ті думки,
які потрібні саме в цей момент.
І четвертий спосіб — Івана 16:13.
Ісус каже, що святий дух «керуватиме вами,
допомагаючи повністю зрозуміти правду».
Отже, підсумуймо:
святий дух буде нашим помічником,
навчатиме нас, нагадуватиме нам
і керуватиме нами,
тобто буде скеровувати нас
на безпечний шлях,
коли ми йдемо,
образно кажучи, по мінному полю.
А яким буде результат
допомоги святого духу?
Хоч би яких переслідувань
ми зазнали,
Дияволу не вдасться поглинути нас
і ми не станемо частиною світу.
Ми не будемо йому належати
і з упевненістю повторимо
слова сьогоднішнього денного вірша,
Захарія 4:6:
«Не військом і не силою,
а тільки святим духом Єгови
ми змогли знести переслідування».
Мене не перестає вражати те,
що наймогутніша особа у всесвіті
кожного дня готова зміцняти нас.
В новому музичному відеоролику
ми побачимо, як святий дух
допомагає молодому брату
зберігати свою віру міцною
у важкі часи.
Єгово, я тут сам.
І як цей шлях пройти?
Але дивлюсь у небеса і знаю: там є ти.
Заступишся ти за своїх,
натягнутий твій лук.
Я певен: тим, хто кривдить їх,
зло не зійде з рук.
Я жду тебе, мій Боже,
мужньо ганьбу знесу.
Мститися негоже —
твій справедливий суд.
Ще дні лічитиму не раз,
хай тануть, наче віск.
Знесу я біль гірких образ
і витримаю тиск.
Чекають друзі і сімʼя, їх скоро обійму.
Скажу крізь сльози:
«Вірним я залишився йому».
Я жду тебе, мій Боже,
мужньо ганьбу знесу.
Мститися негоже —
твій справедливий суд.
Стійкість — справа непроста.
Силу в тобі я знайшов.
Вільним, серцем вільним став!
Немов немає ґрат і стін, замків, оков!
Я жду тебе, мій Боже,
мужньо ганьбу знесу.
Мститися негоже —
твій справедливий суд.
Навіть стіни в’язниці
не змогли похитнути надію нашого брата.
Він вирішив
покинути «кімнату несправедливості»
і перейшов в кімнату відсвіження,
де уявляв себе в служінні,
Залі Царства, домівках братів і сестер.
Cподіваємося,
що думки, які ви сьогодні почули,
допомагатимуть вам у майбутньому.
Ми говорили про те,
що важливо мудро витрачати
свої емоційні сили.
Один з найкращих способів робити це —
допомагати іншим.
Ми побачили,
що вісники отримували
більше радості,
коли змінювали свій графік,
аби вивчати з тими,
хто виявляє зацікавлення.
Ми також глибше дослідили книгу Йони
і взяли для себе
кілька цінних уроків.
Цього місяця ми отримали вітання
з Чорногорії.
Ця назва походить з венеційської
і означає «чорна гора».
Імовірно, цю країну назвали так,
тому що тут
гори вкриті темними лісами.
Але Чорногорія славиться
не лише чорними лісами,
а й різнобарвними краєвидами.
Її по праву можна назвати
перлиною Адріатичного моря.
Тут розташований
найглибший каньйон у Європі —
каньйон річки Тари.
Також тут знаходиться
озеро Шкодер —
найбільше
на Балканському півострові,
на території якого є заповідник,
у якому налічується
приблизно 280 видів птахів.
Місто Котор
популярне серед туристів.
Тут можна насолодитися
вражаючими краєвидами,
прогулятися вузькими вуличками
і проїхатися на велосипеді
по знаменитому серпантину.
Сучасна історія Чорногорії
сповнена воєн
та страждань.
В 1918 році Королівство Сербів,
Хорватів і Словенців
анексувало Чорногорію.
У 1929 році країна отримала назву
Королівство Югославія.
Вона охоплювала території
сучасних Боснії і Герцеговини,
Хорватії, Косова, Північної Македонії,
Чорногорії, Сербії та Словенії.
Після Другої світової війни
її реформували
на соціалістичну Югославію,
яка розпалася в кінці ХХ століття.
У 2006 році Чорногорія
проголосила незалежність від Сербії.
Чорногорці пережили багато труднощів
протягом своєї історії,
тому цінують такі риси, як чесність,
скромність,
відданість та повага до інших.
В 1920-х роках
в Австрії
була виголошена біблійна промова,
яку перервали противники.
На ній був присутній молодий чоловік
із Сербії, на ім’я Франц Бранд.
Почуте там сильно торкнулося його,
і він вирішив, що мусить проповідувати
біблійну правду.
Він повернувся в рідне місто,
де приєднався до групи,
яка досліджувала Біблію.
Пізніше він переїхав у Словенію,
у місто Марибор,
де влаштувався на роботу барбером.
Коли він вправно працював лезом,
його клієнти уважно слухали.
А на півдні Словенії
диригент оркестру королівської охорони
Альфред Тучек
отримав біблійну літературу
від свого колеги.
Він покинув високооплачувану роботу
у військовому оркестрі
і став першим піонером
на території колишньої Югославії.
На початку 1930-х років
він їздив по різних містах
разом з братами
і показував
«Фото-драму сотворення».
Він та його дружина Фріда
пересувалися велосипедами,
а пізніше мотоциклом,
і проповідували
на території сучасної Хорватії,
Македонії, Чорногорії та Сербії.
У 2024 році
у Чорногорії було 432 вісники.
Завдяки їхньому ревному служінню
кількість вісників за рік
зросла на 4%.
Майже третина вісників —
це піонери.
Як відрізняється ландшафт
від півночі до півдня,
так і відрізняються
методи проповідування.
У столиці Чорногорії, Подгориці,
є збір «Подгориця-Північний»,
який має велику територію.
Деякі вісники живуть приблизно
за 100 кілометрів
від Залу Царства,
і дорога на зібрання
займає у них близько двох годин.
Один або два рази на місяць
брати і сестри з Подгориці
їдуть у віддалені села.
Вони співпрацюють
з місцевими вісниками
і намагаються донести
звістку правди
якомога більшій кількості людей.
Вдень вони можуть провести
зустріч у парку
і тоді йдуть у служіння.
Ввечері приєднуються до зібрання
через відеоконференцію,
ночують у місцевих братів і сестер,
а наступного дня повертаються додому.
На півдні багато мальовничих пляжів.
Інколи тут туристів удвічі більше,
ніж місцевих жителів.
Саме тоді
вісники зосереджуються
на служінні у громадських місцях.
А коли туристичний сезон
закінчується —
на служінні від дому до дому
та діловій території.
Їхня ревність приносить плоди:
у 2024 році Спомин Ісусової смерті
відвідало 769 осіб.
37 вісників зі збору «Херцег-Нові»
запевняють нас у своїй любові
та передають нам гарячі вітання.
Це JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

JW Broadcasting. Березень 2026