JW subtitle extractor

Вітаю! Це JW Broadcasting®!
Завдяки програмі цього місяця
ми переконаємось, що Єгова
нас сильно любить.
Також ми пошукаємо скарбів
у книзі Михея:
дізнаємося, чого вона вчить
про чесність та скромність.
А ще побачимо,
який вплив мають на інших
навіть найменші прояви доброти.
Бажаю вам приємного перегляду!
Чи відчували ви коли-небудь,
що Єгова вами незадоволений?
Ось що написала одна сестра:
«Немає значення,
наскільки я люблю Єгову
чи скільки докладаю зусиль
у служінні йому.
Я завжди відчуваю,
що цього недостатньо».
Хоч би як ми старалися
і скільки всього робили,
наше недосконале серце
може переконувати нас,
що цього недостатньо.
Хоча ми знаємо,
що Єгова охоче прощає,
все ж можемо почуватися винними
за те, що сказали
чи зробили в минулому.
Навіть якщо це сталося дуже давно,
наші неправильні вчинки і гріхи
можуть постійно виринати в пам’яті
і сильно пригнічувати нас та знеохочувати.
Мабуть, у кожного з нас час від часу
виникають подібні почуття.
Чому я кажу, що майже в кожного?
Це видно з того,
що Єгова надихнув апостола Івана
написати у своєму листі,
а саме в 1 Івана 3:19, 20.
Там є слова:
«Бог більший від наших сердець».
Ці слова
є темою нашої програми сьогодні.
Прочитаймо повністю 19-й і 20-й вірші:
«Саме тоді
ми зрозуміємо, що ми від правди,
і запевнимо своє серце
в Божій прихильності,—
хоч би за що воно засуджувало нас,—
адже Бог більший від наших сердець
і знає все».
Зверніть увагу, коли апостол Іван говорив,
що серце може засуджувати нас,
то також сказав,
що «Бог більший від наших сердець».
Він використовував множину.
Тому, можливо, Іван мав на увазі і себе.
Він міг теж про себе погано думати.
Водночас апостол Іван
дав нам підстави бути впевненими,
що Єгова не думає про нас погано.
Він писав:
«Ми зрозуміємо, що ми від правди».
Згадайте, як ви пізнали правду?
З чого все почалось?
Ви почули і прийняли
істини з Божого Слова.
Ви повірили в Ісуса Христа
і в те, чого він навчав.
Ви перестали бути частиною світу
і відкинули його брехню.
Ви намагаєтесь наслідувати Ісуса,
любити братів і сестер
і робити те, що правильне.
Це свідчить про те,
що ви дійсно «від правди».
Завдяки правді
ви стали кращими людьми.
Вже сам цей факт вселяє впевненість,
що Єгова радий вас бачити у своїй сім’ї.
На жаль, часом серце
все одно може нас засуджувати.
Чому так трапляється
і з чим це пов’язано?
Справа в нашому сумлінні.
Коли в Біблії
згадується слово «серце»,
то часто мова йде
про внутрішній світ людини,
її особистість,
те, якою вона є насправді.
У «Вартовій башті»
за 1 серпня 1997 року сказано:
«Біблія також пов’язує сумління
із символічним серцем,
що включає в себе
наші почуття та емоції».
У цій статті згадується Римлян 2:15,
де апостол Павло пояснює,
що сумління працює навіть у тих,
хто не дотримується Мойсеєвого закону.
Прочитаймо ці слова. Тут сказано:
«Вони показують,
що суть закону написана в їхніх серцях,
і водночас їхнє сумління
свідчить разом з ними,
а їхні думки звинувачують їх
або ж виправдовують».
Тож дане Богом сумління
може звинувачувати нас
або ж виправдовувати.
Воно також може застерігати
від неправильних вчинків
або ж може докоряти нам уже після того,
як ми зробили щось не так.
Наприклад, коли Давид
переховувався від царя Саула,
то одного разу відрізав край
його безрукавого халата,
коли той був у печері.
У 1 Самуїла 24:5 говориться:
«Але потім
серце почало докоряти Давиду».
А в примітці сказано:
«сумління почало докоряти Давиду».
Сумління засуджувало його за те,
що він повівся зневажливо із Саулом,
помазанцем Єгови.
З цього видно, що сумління
дає нам можливість оцінювати свої дії.
Нечисте сумління може спонукати нас
розкаятись і змінити свою поведінку.
Але буває так,
що сумління надто чутливе.
Тоді почуття вини
може настільки поглинути нас,
що ми будемо сумніватись,
чи Єгова простить нам,
навіть коли ми розкаялись.
Якщо ми дуже вимогливі до себе,
то можемо вважати,
що маємо бути досконалими,
аби догодити Богові.
Як написано у Римлян 2:15,
наше сумління, наче суддя,
або виправдовує нас, або ж засуджує.
Уявіть, що ви на судовому слуханні.
Суддя — це ваше сумління.
Він вислуховує свідків,
які представляють усі докази і факти.
Цими свідками є ваші думки.
Аби винести справедливе рішення,
хороший суддя
вислухає свідків з обох сторін.
Але що, коли суддя
слухатиме лише свідків,
які виступають проти вас?
Ці свідки спонукують суддю
винести вам суворий вирок.
По суті, вони кажуть:
«Нехай він ніколи не забуде
того, що накоїв.
Треба було думати, що робить.
Він слабак.
Його постійно тягне до поганого.
Посадіть його надовго.
Він цього заслуговує».
Отже, суддя не вислухав
жодного свідка захисту,
лише свідків обвинувачення,
і відразу визнав підсудного,
тобто вас, винним
і засудив до тюремного ув’язнення.
Подібно й наше сумління:
якщо воно погано навчене,
то буде як той
несправедливий суддя,
який відправив нас
до символічної в’язниці.
Цією в’язницею є почуття вини
та інші негативні емоції,
які не покидають нас роками.
А яким суддею є ваше сумління?
Пам’ятайте: добре навчене сумління
може нас виправдати,
навіть якщо думки нас засуджують.
Тож, щоб наше сумління було справедливим,
його треба навчити не лише законів,
а й того, яким є Єгова,
наш Законодавець і найвищий Суддя.
Ось що написано у «Вартовій башті»
за 1 вересня 1976 року,
у статті під назвою
«Навчайте сумління працювати правильно»:
«Ми маємо навчати своє сумління,
орієнтуючись на те,
якою особистістю є Єгова.
Це нам розкриває Боже Слово
і те, як Єгова поводився
зі своїми служителями».
Біблія вчить,
що Єгова любить справедливість,
але водночас він поміркований,
коли судить нас.
Він виявляє милосердя і віддану любов.
Все, що він робить, продиктоване любов’ю.
Що краще ми знаємо Єгову,
то ліпше працює наше сумління.
Ми навчаємо його
бути справедливим суддею:
не поблажливим,
який виправдовує грішну поведінку,
і водночас не надто суворим,
який тільки й думає, щоб покарати.
Тож справедливий суддя,
який добре знає Єгову,
вислухає також свідків захисту.
Ці свідки можуть сказати:
«Ваша честь, не робіть висновків
лише на основі його помилок.
Він заслуговує на помилування і прощення,
бо вже зазнав покарання.
Він достатньо страждав
під тягарем вини.
Підсудний розкаявся.
Минулого вже не зміниш,
але його теперішні вчинки
свідчать, що він змінився,
став кращою людиною».
Як ми згадували,
Бог більший від наших сердець.
Він знає, якими ми є людьми.
А ми добре знаємо нашого Батька
і впевнені,
що він великодушно простить нам,
хоч би за що засуджувало нас серце.
Як приємно це знати!
Єгова добре знає, що є в нашому серці,
якими ми є насправді.
Йому відомі наші помилки,
але також спонуки, почуття
і бажання робити те, що правильне.
Він бачить наш потенціал.
Він враховує обставини,
які повпливали на наші дії,
і навіть бере до уваги нашу спадковість —
те, на що ми не маємо впливу.
Справді, наш Бог Єгова
дуже милосердний.
Подивімось, що говориться
у статті «Милосердя»
в праці «Розуміння Біблії»:
«Всі люди перебувають
у жалюгідному становищі
через гріх,
який вони успадкували від Адама.
Єгова виявив їм милосердя,
подарувавши можливість звільнитися
від гріха, хвороб і смерті».
Єгова бачить, що ми перебуваємо
у жалюгідному стані,
і це спонукує його
виявляти до нас милосердя.
Справді,
Єгова більший від наших сердець.
Це добре видно з того,
як він повівся з Петром.
Як ми знаємо, Петро зрікся Ісуса,
і не один раз, а тричі.
Він заперечив навіть те, що знає його.
Після того Ісус обернувся
і подивився Петрові у вічі.
То був найгірший момент
у його житті.
Як ви думаєте, чи Петро зможе
коли-небудь забути про це?
Чи буде повертатися думками
в ту жахливу ніч
щоразу, як співатиме півень?
Чи буде знову і знову
прокручувати в пам’яті те, що тоді накоїв?
Чи звучатиме в голові:
«Я не знаю його, я не знаю його»?
Нам точно невідомо, але ми впевнені,
що Ісус допоміг Петру
позбутися надмірного почуття провини.
Того ж дня, як Ісус воскрес,
він з’явився Петру особисто
і, очевидно, дав йому можливість
визнати свою провину і розкаятись.
Ми точно не знаємо,
що Ісус сказав йому,
але, мабуть, Петро
ніколи не забуде цієї розмови.
У 21-му розділі Євангелія від Івана
описано,
як пізніше Ісус дав Петру нагоду
перед іншими учнями
тричі сказати, що він любить Ісуса.
Також на очах у інших
Ісус доручив йому нове завдання.
Тепер, замість того
щоб прокручувати в голові слова:
«Я не знаю його, я не знаю його»,
Петро мав новий чудовий спогад,
до якого міг повертатися знову й знову.
Ось так Єгова через свого Сина
показав Петрові,
що більший
від його недосконалого серця.
То що ми хотіли б запам’ятати?
Сумління не має бути поблажливим
і водночас надто суворим.
Вчіться дивитися на себе так,
як на вас дивиться Єгова.
Будьте певні, що Єгова цінує
всі ваші зусилля в служінні йому
і не оцінює вас надто суворо.
Дорогі брати і сестри,
Єгова справді більший від наших сердець.
Не сумнівайтесь, Єгова вас дуже любить,
і навіть більше, ніж ви думаєте.
Він допоможе вам служити йому
з радістю.
Багато братів і сестер переконалися
в цьому.
Подивімось, як вони впоралися
із заниженим почуттям власної гідності.
Це так важко, коли відчуваєш,
що з тобою щось не так,
але не можеш пояснити,
що саме і позбутися цього.
В нас була дуже щаслива сім’я.
Ми виховували двох донечок.
Мій чоловік був старійшиною,
а я служила піонеркою.
І одного дня він дуже несподівано,
зовсім неочікувано помер.
За лічені хвилини я стала вдовою.
Я ненавиділа це слово.
Я вже не знала, хто я, чого я варта.
Я була такою розгубленою і слабкою.
Це жахливі відчуття.
Коли я був малим,
мій батько взагалі про мене
не піклувався.
Я виростав із відчуттям,
ніби він постійно показує
на мене пальцем
і говорить, що я нездара.
Ці відчуття невпевненості
та неповноцінності
так глибоко вкоренилися в мені,
що я борюся з ними дотепер.
Коли мені було 22, я дізнався, що у мене
обсесивно-компульсивний розлад,
або невроз нав’язливих станів.
Через цей розлад
я постійно в усьому сумніваюсь.
В голові
весь час крутяться думки про те,
що я зробив не так.
В такому стані
людина навіть може викликати поліцію,
щоб зізнатися у надуманому злочині.
Через те, що ці нав’язливі думки
не припиняються, життя стає нестерпним.
Мені потрібно
постійно боротися
з негативними думками.
Ця боротьба продовжується
кожного дня.
Я хотіла говорити іншим:
«У мене все добре, я в порядку».
Але це було не так.
Я б цього не витримав.
Я б зламався, якби не Єгова
і не брати й сестри.
У мене є друг,
у якого такий же розлад.
Він бореться
з такими ж думками, страхами
та нав’язливими ідеями.
Мені стало легше від того,
що хтось мене розуміє.
Я відчув, що це Єгова
познайомив мене з ним.
У мене є друзі,
яким можу завжди написати,
коли мені погано.
Вони готові бути поруч
і вислуховувати мене.
Буває, коли готуюсь
до якогось завдання,
то думаю, що хтось інший
міг би виконати його краще.
Імовірно, так і є.
Але я впевнений:
Єгова бачить мої старання.
Я переконаний,
що, як сказано
в Об’явлення 4:11,
Єгова достойний всього,
що я тільки можу йому дати:
слави, честі й сили.
Я знаю, що він цінує все,
що я для нього роблю.
Він тішиться кожним,
хто намагається віддавати йому
найкраще,
навіть якщо їм здається,
що вони нічого не варті.
Я розумію,
що мушу бути в Залі Царства,
хоча й можу розплакатися,
коли слухаю програму чи співаю пісню.
Це нормально.
Цілком нормально іноді так почуватись.
Потрібно ділитися своїми почуттями.
І коли я так роблю,
то мої стосунки з братами і сестрами
та з Єговою зміцнюються.
Я кожного дня
вчуся дивитись на себе очима Єгови.
Мені дуже допомагає молитва
й усвідомлення того,
що Єгова знає про мою хворобу.
Коли мене огортають тривожні думки,
я постійно молюся
і прошу Єгову,
щоб він допоміг мені заспокоїтися.
А ще мене дуже зміцнює те,
як Єгова відповідає на мої молитви.
Це щось неймовірне, вражаюче.
Бо коли ти молишся
і Єгова єдиний...
Якщо Єгова єдиний,
кому я розповіла про свою потребу,
то, коли отримую це,
не залишається сумніву:
саме він допоміг мені.
В 17-му розділі
Євангелія від Івана
записана молитва Ісуса,
з якою він звернувся до Єгови
у ніч перед стратою.
Його слова показують,
наскільки близькими були його стосунки
з Батьком.
Я хочу,
щоб Єгова був таким же близьким
і для мене.
Мене дуже підбадьорили
розповіді про вдів,
які записані в Біблії.
Вони показали мені,
що Єгова ставиться до вдів
зовсім не так,
як до них ставляться у світі.
Він навіть дав ізраїльтянам закони
щодо того, як дбати про вдів.
Це запевняє мене в тому,
що Єгова зі мною.
Слово «вдова»
вже не викликає в мене ненависті.
Я зрозуміла, що Єгова
по-особливому піклується про мене.
Ми навіть не можемо собі уявити,
наскільки сильно Єгова нас цінує.
Він дуже любить нас,
і це спонукує боротися
з негативними думками
та розвивати
позитивний погляд на себе.
Його думки
набагато вищі від наших думок.
Він розуміє
всі наші почуття й переживання,
знає, що завдає нам болю,
а що приносить радість.
Хочу завжди пам’ятати про це.
Єгова і вас підтримає
через молитву та вірних друзів.
Ви зможете відчути те,
що й сестра Голлі, яка сказала:
«Єгова по-особливому піклується
про мене».
Ще багато цінних думок ми почуємо
у повній версії її інтерв’ю,
яке з’явиться невдовзі цього місяця.
Коли з нами поводяться по-доброму,
нам хочеться віддячитись тим самим.
У новому відео
з рубрики «Залізо гострить залізо»
ми побачимо,
як наслідувати доброту Єгови.
Привіт, я Джонатан,
і це «Залізо гострить залізо».
Сьогодні ми поговоримо про рису,
яка притягувала до Ісуса
і грішників, і хворих людей,
а також діток.
Що це за риса? Доброта.
Подібно до Єгови, Ісус виявляв її
до праведних і неправедних.
Він ставився до людей з добротою
не тому, що вони були до нього добрими
чи любили його.
Ні, Ісус був добрим до всіх,
адже розумів, як ця риса
може вплинути на почуття людей,
а також —
що вона може привабити їх до Єгови.
А як щодо нас?
До кого ми можемо виявляти доброту?
І коли?
Шановні,
час для відвідування пацієнтів
уже закінчився.
Вибачте, ми вже йдемо.
Та ні,
в нас ще цілих п’ять хвилин.
Та нехай, Емілі.
Торі, нам краще піти,
але ми тебе ще відвідаємо.
Рада була вас бачити.
Дякую, що прийшли.
Наша сестра
повелася смиренно.
Вона з подругами
спокійно вийшла з палати,
хоча, дійсно,
в них було ще кілька хвилин.
Чи могла вона виявити доброту
до цієї жінки?
Розгляньмо три поради,
які допоможуть кожному.
Перша — будь чуйним.
Запитай себе:
«Про що ця людина може переживати?
Може, їй потрібна допомога?».
А тоді уважно слухай.
Покажи, що тобі не байдуже.
Сестри, ви йдіть, я тут затримаюсь.
Я до вас.
Так?
Дуже дякую за те,
що ви так добре
турбуєтесь про мою подругу.
Та будь ласка.
Вибачте за мою різкість.
Просто персоналу мало,
а роботи, як завжди, тьма.
Яку силу має звичайне слово «дякую»!
Медсестрі важливо було це почути.
Коли людина ділиться своїми почуттями,
говори з нею доброзичливо і з повагою.
Це друга порада.
Якщо ти комусь щиро співчуваєш,
то слідкуватимеш за своєю мовою.
Доброта має бути відчутна
в словах і тоні голосу.
Не говори того,
що може образити людину.
Просто персоналу мало,
а роботи, як завжди, тьма.
Ви не маєте за що вибачатись.
Допомагати людям —
благородна справа.
Але буває важко.
Сьогодні якраз такий день.
Добре,
що хоч чаю встигли випити.
Майже. Я його розлила,
а піти по новий нема коли.
Ого... У вас справді важкий день.
Це точно.
Мене звати Менді.
Мене — Мері.
Дуже приємно.
Не буду вас більше відволікати.
Як гарно! Сестра заговорила —
і наче сонечко виглянуло.
Тепер вона знає про цю жінку більше.
Що далі?
Саме про це третя порада.
Бути добрим — це не лише співчувати
і говорити по-доброму.
Треба й робити щось добре.
Подумай,
чого людина може потребувати, і дій.
Це вимагатиме
часу, сил і, можливо, витрат.
Це жертва, але вона того варта.
Це вам! Пригощайтесь.
О-о... Та не треба було...
Я просто хотіла зробити вам приємне.
У вас вийшло. Дякую.
А можна щось запитати?
Звісно.
Ким є та жінка в палаті?
До неї стільки людей приходить.
Вона наша близька подруга.
Як рідна сестра.
Ми Свідки Єгови.
Ага. Помітила, що ви всі дуже добрі.
Дякую.
Торі, справді, дуже хороша подруга.
Наша доброта має бути щирою.
Ми виявляємо цю рису,
тому що любимо людей,
а не тому, що хочемо
перевести розмову на Біблію.
А втім, коли люди відчувають,
що ми про них піклуємось,
то більш схильні нас вислухати.
Тепер повторімо, які три поради
допоможуть тобі стати добрішим.
Перша:
будь чуйним до людей.
Подумай, чого вони потребують
чи про що переживають.
А тоді покажи, що тобі не все одно.
Уважно слухай.
Друга:
говори доброзичливо і з повагою.
Якщо ти щиро допомагаєш, це буде видно
у твоїх словах і тоні голосу.
І третя:
будь готовий допомогти.
Помічай,
що можна зробити для людини.
Добрі вчинки зворушують
і дають нагоду свідчити.
Але пам’ятай: все це не спрацює,
якщо немає головного —
любові до людей,
такої, яка була в Ісуса.
Адже, як сказано в Біблії,
«любов… добра».
Бажання піклуватися іншими
виникає тоді, коли ми дозволяємо
Божому Слову формувати нас.
А тепер спробуймо пошукати скарбів
у книзі Михея.
Подивімось,
скільки цінного можна знайти,
дослідивши всього лиш
невеличкий уривок.
Тож книга Михея.
Як вона тобі?
Михея 6:8 —
мамин улюблений вірш.
Але, я небагато знала про те,
як вона пов’язана
з основною темою Біблії.
Я теж.
З чого ти почала її досліджувати?
Спочатку я дослідила контекст,
аби зрозуміти,
за якого часу жив пророк Михей.
Справді, чудова порада.
Контекст важливий.
А як ти шукала інформацію?
Я почала з паралельних посилань,
і вони привели мене
до 2 Хронік 27—29.
А в них якраз описувався період,
в який пророкував Михей.
Його служіння припало
на час правління таких царів,
як Йотам, Ахаз і Єзекія.
Ахаз був далеко
не найкращим царем Юди.
О, він був жахливим.
Він навіть приносив у жертву
своїх дітей.
Народ Юди був невірним Єгові.
У Біблії сказано,
що навіть під правлінням
хорошого царя, як Йотам,
«народ і далі чинив зло».
Завданням Михея
було виявити їхні гріхи.
Він пророкував, що Самарія
і Єрусалим будуть зруйновані.
Але Єгова завжди дає надію.
Саме так.
Єгова дуже терплячий.
Але всьому є межа.
Угу.
Він справедливий
і хоче захистити невинних людей.
Тому він мав виправити ізраїльтян.
Але він не зневірився в них.
Адже пророцтво Михея
про відновлення Єрусалима
показує, що Єгова хотів
мати добрі стосунки
зі своїм народом.
Це точно!
Тож Михей проголосив
сувору звістку від Єгови,
подібну до тої,
яку проголосив Ісая.
Я також помітила,
що слова,
записані у Михея 4:1—3,
практично слово в слово
збігаються з тим,
що записано в Ісаї 2:2—4.
Цікаво, правда?
Ага. Класно, що ти провела
таке дослідження
паралельних місць.
Мені сподобалось.
Треба взяти собі на замітку
і зробити так з іншими книгами.
До речі, Ісая
почав пророкувати першим.
Обидва ці чоловіки вірно виконували
вказівки Єгови навіть тоді,
коли могло здаватися,
що вони повторюють одне і те ж.
Хм, люди могли думати:
«Хіба Михей не сказав нам те саме,
що вже сказав Ісая?».
І я про це.
Але Михей думав про те,
що Єгова дуже сильно любить
цих людей
і хоче, щоб вони почули цю звістку.
Хочу наслідувати Михея
і зосереджуватися на звістці,
яку я проповідую,
навіть якщо здається,
що люди її вже чули.
А що сподобалось тобі?
Я звернула увагу на один вірш.
Давай я тобі його прочитаю.
Це Михея 3:5:
«Пророки… проголошують мир,
коли гризуть зубами,
і проголошують війну тому,
хто не покладе їм нічого до рота».
Хм, оце так вірш.
Прикольний, правда?
Ну та.
Я люблю обирати
такі складніші вірші для досліджень,
бо тоді потрібно зупинитись,
виділити час і глибше подосліджувати.
Коли до вірша
є мало додаткової інформації
або я не до кінця його розумію,
тоді я розділяю вірш на менші частинки
і роздумую, про що саме тут ідеться.
Класна ідея, я собі запишу:
розділити вірш на менші частинки
та виділити час, щоб дослідити їх.
Тож перша частинка:
Єгова засуджує фальшивих пророків,
які проголошують мир,
коли гризуть зубами.
На перший погляд може здаватися,
що вони дволикі:
спершу проголошують мир,
а тоді гризуть.
Але тоді я побачила примітку,
що цю думку можна перекласти:
«коли мають що жувати».
Тобто мова тут іде про те,
що, коли люди годують пророків,
тоді
вони проголошують мир.
Саме так.
Коли люди приносили щось добре,
якусь смачну їжу,
тоді пророки говорили щось добре.
А коли люди не годували пророків,
то вони проголошували війну.
Це нагадує те,
як люди поводяться сьогодні.
Їм цікаво:
«А що я з цього матиму?».
Цей вірш показує,
що Єгові важливі мої спонуки
і те, як я ставлюся до інших.
Він помічає усе.
І тут я задумалась:
коли я щось роблю для інших,
то чи роблю це
тому, що щиро цікавлюся ними,
чи тому, що очікую щось взамін?
А коли мова йде про служіння,
то чи зосереджуюсь я на собі,
чи роздумую про інших?
Чи готова я
вивчити іноземну мову?
Чи змінити свій графік,
аби застати людей в території?
Фальшиві пророки не готові були
це робити.
Вони не розуміли,
наскільки цінною є можливість
служити Єгові.
Єгова засуджував їх.
Це підбадьорює
і водночас змушує задуматись.
Єгова любить свій народ
і є досконалим суддею.
Хм, я ще краще зрозуміла
мамин улюблений вірш,
Михея 6:8:
«Людино,
він сказав тобі, що є добром.
Чого Єгова очікує від тебе?
Лише діяти справедливо,
цінувати відданість
і скромно ходити зі своїм Богом».
Цей вірш торкається мого серця,
так, наче Єгова каже:
«Достатньо робити лише це —
і в тебе буде змістовне життя».
Згідна з тобою.
І це гарний підсумок того,
про що ми сьогодні говорили.
Люди поводились несправедливо.
Тому Єгова послав Михея,
аби він викрив корупцію і егоїзм.
Михей залишався вірним,
адже цінував відданість Єгові.
Він не прагнув слави
чи людського визнання.
Він скромно ходив зі своїм Богом.
Вау! Ми лише трохи копнули,
але скільки чудових перлин
знайшли у книзі Михея.
Точно!
І це ми лише розглянули контекст,
порівняли паралельні посилання,
а також розділили вірш
на менші частинки і дослідили їх.
Мені сподобалось так досліджувати.
Можливо, розглянемо ще кілька віршів?
Я за! Впевнена,
у книзі Михея ще багато скарбів.
Якщо ми роздумуємо
над прочитаним з Біблії,
то побачимо для себе цінні уроки.
А ви знайшли щось практичне
у книзі Михея?
А тепер
разом з братом Маленфантом
можемо пороздумувати над тим,
яку велику любов до нас виявив Єгова.
Спомин смерті Ісуса Христа —
це особливий час,
коли ми нагадуємо собі про велику любов,
яку виявили до нас Єгова та Ісус.
І ми хочемо виявляти їм любов
у відповідь.
Без сумніву, те, що Єгова та Ісус
пішли на таку велику жертву,
викликає у кожного з нас
почуття глибокої вдячності.
Прочитаймо дуже цікаві та корисні
для нас слова з 2 Коринфян 5:14.
Якщо це можливо, відкрийте зі мною
2 Коринфян 5:14, 15. Тут ми читаємо:
«Нас спонукує Христова любов,
бо ми дійшли такого висновку:
якщо один помер за всіх,
то й усі померли.
А помер він за всіх, щоб усі, хто живе,
жили вже не для себе,
а для того, хто за них помер і воскрес».
Зверніть увагу, якими словами
починається цей уривок:
«нас спонукує Христова любов»
більше не жити лише для себе.
Слово «спонукує» не вказує на те,
що нас хтось змушує
більше не жити для себе
або що ми мусимо виконувати волю Єгови
з почуття обов’язку.
Згідно з одним словником,
слово «спонукувати», окрім іншого,
означає
викликати у кого-небудь
сильне бажання щось робити.
Жертва Ісуса
саме так на нас і впливає. Хіба ні?
У нас розвинулось
глибоке почуття вдячності за те,
що Єгова та Ісус зробили для нас.
А це у свою чергу спонукує нас
присвятити своє життя
виконанню Божої волі.
Такою є наша природна реакція.
Апостол Павло мав подібні почуття
щодо жертви Ісуса.
Він щиро та відкрито розповідав
про свою глибоку вдячність за неї
і про те, як ця жертва впливала
на його життя.
Розгорніть зі мною свої Біблії
на листі до Галатів, 2-му розділі.
Тож Галатів, 2-й розділ,
і ми прочитаємо вірш 20.
Тут Павло висловлює свої почуття
стосовно викупної жертви Ісуса.
Він написав:
«Тепер я прибитий до стовпа
разом з Христом,
і вже не я живу,
а в єдності зі мною живе Христос.
І справді, будучи в тілі,
я живу завдяки вірі в Божого Сина,
який полюбив мене
і віддав за мене самого себе».
Який чудовий приклад
подав апостол Павло!
Для нього жертва Ісуса
була чимось особистим. Так воно і є.
Ісус помер за кожного з нас
особисто
і пішов на смерть,
щоб ми могли жити вічно.
Ісусова жертва —
це найбільший вияв щедрості Єгови.
І це ще одна дуже цінна думка,
про яку нам варто пам’ятати.
Ми живемо
завдяки вірі в Божого Сина.
Без сумніву,
Єгова є найщедрішою особою у всесвіті.
Ми отримали від нього
найкращий подарунок з усіх можливих.
Ось як влучно описав його Павло
в 2 Коринфян 9:15. Тут читаємо:
«Тож нехай лине подяка Богові
за його невимовний дар».
Які захопливі слова —
«його невимовний дар».
Викупна жертва
є настільки дивовижною,
що ми просто не в змозі
повністю осягнути
всю користь від неї
і те, які можливості вона відкриває.
У «Вартовій башті»
для розповсюдження № 2 за 2017 рік,
на 6-й сторінці, про викуп написано так
(мені дуже сподобалися ці слова):
«Викуп — це подарунок від Бога Єгови,
який займає найвище становище у всесвіті.
Викуп є виявом
його безмежної любові до людей.
Він коштував Богові найдорожчого,
ніхто ніколи не йшов заради нас
на такі жертви.
І нарешті, цей подарунок
є життєво важливим для нас,
оскільки звільняє від гріха і смерті.
Безперечно, жоден інший дар
не зрівняється з викупом».
Як красиво сказано, чи ж не так?
Окрім надії на спасіння,
викупна жертва Ісуса
відкриває двері
до багатьох інших благословень.
Серед них —
зцілення від усіх наших хвороб,
перетворення цілої планети
на мальовничий рай.
І нарешті, найбільш захоплива надія,
яка в нас є,— воскресіння мертвих.
Справді, те, на що пішов Ісус,—
це невимовний дар.
Погляньмо,
як, за словами апостола Петра,
нам варто ставитися
до цього незаслуженого подарунка
та що потрібно робити, щоб показати
свою любов та вдячність за нього.
Розгорнімо Біблії на 1 Петра 1:8, 9.
Мені дуже подобається,
як Петро влучно написав:
«Хоча ви ніколи його не бачили
[І це справді так,
ми ніколи не бачили Ісуса.],
ви його любите.
Хоча ви не бачите його тепер,
зате вірите в нього
й безмежно радієте невимовною
і величезною радістю,
досягаючи мети своєї віри —
свого спасіння».
Так, справді, нас переповнює
невимовна радість.
Заохочую вас зупинитись і пороздумувати
про все те, що Єгова зробив для нас;
про його чудові обіцянки щодо майбутнього,
про те, яким буде тоді життя;
про все те добро,
яке Єгова робить нам уже зараз;
про святий дух;
про можливість служити Єгові,
вихваляти його
та бути щасливими вже тепер.
Як це прекрасно!
Без сумніву, всі ми не раз відчували
справжню, непідробну радість у серці
та внутрішній мир,
особливо тоді, коли зупинялись
і розмірковували про благословення,
якими Єгова обдаровує нас уже тепер
та обдарує в майбутньому.
Святий дух Єгови наповнює нас
невимовною радістю, вдячністю
та довірою до нашого величного Творця.
Про це записано в Римлян 15:13.
Отже, Римлян 15:13:
«Тож нехай Бог, джерело надії,
через вашу довіру до нього
сповнить вас усією радістю і миром,
щоб завдяки силі святого духу
ви збагатились надією».
Ще одне чудове благословення!
Єгова та Ісус
зробили для нас так багато.
І, звичайно ж, це спонукує нас
відповідати взаємністю.
Тому ми хочемо робити все можливе,
щоб вихваляти ім’я нашого Бога
та жити згідно з його волею.
Наші почуття
гарно описує книга Псалмів.
Запрошую вас розгорнути Псалом 116,
і звернемо увагу на вірші 12 і 14.
У Псалмі 116:12 написано:
«Чим я відплачу Єгові за все добро,
яке він мені зробив?».
Тепер погляньмо трохи нижче,
на вірш 14.
Що маємо робити ми?
«Я виконаю обітниці, які дав Єгові
[А кожен з нас дав
обітницю присвячення, чи ж не так?],
виконаю перед усім його народом».
Тож як ми відповімо на запитання:
чим я відплачу Єгові?
Ми віддаємо йому хвалу.
Немає величнішої мети в житті,
ніж прославляти
нашого Викупника, Ісуса Христа,
і всім своїм життям показувати,
що найважливішою для нас є воля Єгови.
«Чим я відплачу Єгові?» —
таке питання постійно ставили собі
Клод і Сандра Соважо.
Завдяки цьому
їхнє життя було сповнене благословень.
Батьки прищеплювали мені
любов до проповідування
ще з дитинства.
Раз або двічі на тиждень,
коли тато приходив з роботи,
він перевдягався
і брав мене з собою в служіння.
Спочатку пізнала правду
моя мама — Ріта.
Вона приносила додому
біблійну літературу,
і я почав її читати.
Я дізнався про те,
яким буде життя в майбутньому,
і теж захотів так жити.
Відразу після одруження
ми хотіли розширити своє служіння
і робити для Єгови більше.
І в той час
зробити це дозволяли наші обставини.
Тому ми заповнили заяву
на навчання у школі «Гілеад».
І згодом нас призначили
в Центральноафриканську Республіку.
Тож ми почали вивчати нову мову.
Служіння там було чудове.
Лише уявіть,
біблійних вивчень було більше,
ніж ми могли проводити!
Та згодом
я захворіла.
Місцеві лікарі
не могли мені нічим зарадити,
тому, на жаль, нам потрібно було
повернутися додому.
Нам було надзвичайно важко
залишити наше призначення.
Ми жили місіонерським служінням
і не знали, що робити далі.
На одному з перших районних конгресів,
які ми відвідали після повернення додому,
мав промову районний наглядач,
який знав мене ще з тих пір,
коли я була маленькою дівчинкою.
Можливо,
він побачив, що я була пригнічена,
тому підійшов і сказав:
«Вас багато навчили. Використовуйте це.
Не зосереджуйтесь на минулому,
на тому, що ви не в стані робити.
Дивіться вперед і зосереджуйтесь на тому,
що вам під силу».
Ці слова змінили моє життя.
З часом,
коли моє здоров’я покращилося,
ми знову змогли робити більше
і стали піонерами.
Після цього виникли деякі нюанси
з моєю роботою,
тому ми переїхали в США.
Нам потрібно було вибрати збір:
англійський, французький чи іспанський.
Іспанський збір сформували лише
за кілька місяців до того.
Ми подумали:
«Це ж можливість почати все знову
і робити те, чого нас навчали».
Сандра
лише за кілька місяців
уже говорила іспанською,
в той час як мені, щоб дійти до її рівня,
треба було вчитись і вчитись.
У цьому зборі ми служимо вже 25 років,
і нам дуже подобається.
Ми вже говоримо іспанською,
якщо так можна сказати.
Ми такі раді, що служимо тут.
Коли ти вже не молодий,
все по-іншому.
З’являється
більше труднощів і різних тривог.
Але Єгова завжди підтримує нас,
і він не очікує того,
чого ми зараз не можемо дати.
Єгова відкрив перед нами нові можливості,
і ми ними скористались.
Коли нам було за 50, ми допомагали
регіональному будівельному комітету.
А потім почалось будівництво у Ворвіку,
і туди почало їздити багато добровольців.
Вони повертались такими щасливими.
Але дехто казав,
що робота там фізично важка.
І тоді я зрозуміла,
що мені потрібно тренуватись.
Розкажу, як вона це робила.
У вітальні Сандра поставила драбинку.
Це був її тренажер.
І вона піднімалась, спускалась,
піднімалась, спускалась.
Для того щоб бути у формі,
вона робила так по 15 хвилин.
Збоку це все виглядало
доволі кумедно.
Але хоч би як там було,
вона дуже добре підготувалась.
В сумі ми прослужили Єгові
більше 100 років.
У нас була можливість
співпрацювати з МВПБ,
а також проповідувати
у в’язницях і портах.
Ми зрозуміли,
що, навіть якщо зараз
ми не можемо дати Єгові дуже багато,
він все одно щедро віддячить нам
і дасть життя,
про яке ми ніколи не пошкодуємо.
У нас є великий запал і ентузіазм,
і ми хочемо, щоб молоді брати і сестри
теж мали такий дух.
Ми не збираємось на пенсію,
а продовжуємо служити Єгові.
Ми переконані,
що це найкращий спосіб життя,
тому зупинятись
немає причин.
Клод і Сандра
знову й знову шукали можливості
виявити Єгові вдячність.
Нове музичне відео нагадає нам,
що важливо бути вдячними Єгові
за все, що він для нас робить.
Лине з моря делікатний бриз,
в ліску між тіней — сонця блиск
і друзів усмішки сяючі —
це все з твоєї щедрості.
Не злічити твоїх дарів,
а ти даєш безлічі разів.
На марне дні не розтрачую,
бо відчуваю всюди любов твою.
Ти щедро руку відкрив
до усіх своїх творінь.
Куди не глянь — стільки див,
бачу доброти глибінь.
Давати щедро — це твій невідʼємний знак,
від щедрості довкола всім приємно так.
Відкрию руку свою і з радістю даю,
і з радістю даю.
Знання від тебе плинуть мов ріка,
і в цьому щира твоя рука.
Ти світлом правди мене знайшов,
в тім сяєві — твоя любов.
Перлини мудрості мені даєш,
я їх несу охоче іншим теж.
Хай правду чують люди всі,
а навіть і крихітні острівці, аж там.
Ти щедро руку відкрив
до усіх своїх творінь.
Куди не глянь — стільки див,
бачу доброти глибінь.
Давати щедро — це твій невідʼємний знак,
від щедрості довкола всім приємно так.
Відкрию руку свою і з радістю даю,
і з радістю даю, і з радістю даю,
і з радістю даю.
Ти щедро руку відкрив
до усіх своїх творінь.
Куди не глянь — стільки див,
бачу доброти глибінь.
Давати щедро — це твій невідʼємний знак,
від щедрості довкола всім приємно так.
Відкрию руку свою і з радістю даю,
і з радістю даю, і з радістю даю.
Нам хочеться наближатися до Бога,
який стільки для нас робить.
Він дав нам своє Слово — Біблію,
в якій міститься багато корисних порад.
Єгова навчає нас виявляти
співчуття та доброту до інших.
А також він переконує нас,
що ми є дуже цінними у його очах.
А тепер хочу поділитися з вами
чимось особливим —
запрошенням
на регіональний конгрес 2026 року
під назвою «Вічне щастя»!
Приємні моменти в житті
роблять нас щасливими.
Але, на жаль,
наше життя сповнене
не лише приємних моментів.
Чи щастя — лише мрія?
Близько 2000 років тому
Ісус Христос говорив,
що щастя залежить
від добрих стосунків з Творцем.
Щасливі ті,
хто усвідомлює свої духовні потреби...
Щасливі лагідні...
Щасливі милосердні...
Щасливі чисті серцем...
Щасливі миротворці...
Слова Ісуса досі актуальні.
Запрошуємо вас
на регіональний конгрес Свідків Єгови
2026 року
під назвою «Вічне щастя».
У програму конгресу
входять промови, інтерв’ю та відео.
Хочете дізнатись,
як бути по-справжньому щасливими?
Приходьте.
Конгреси будуть проходити
по всьому світі.
Вхід вільний.
Знайдіть найближче до вас
місце проведення конгресу на сайті jw.org.
Будемо раді вас бачити.
Заохочую вас показати
це сердечне відеозапрошення
близьким та іншим людям.
Також на цьому конгресі
ми заспіваємо нову пісню.
Вона називається
«Щасливі ви, бо ваші очі бачать».
Англійською мовою ця пісня
доступна для завантаження
на сайті jw.org та в JW Library®.
Заохочуємо потренуватися
співати її вже зараз,
аби ви могли виконати
цю пісню на конгресі від усього серця.
Якщо вона буде доступна вашою мовою,
то ви співатимете її
в кінці програми зібрання серед тижня
від 20 квітня 2026 року.
Цього місяця ми з вами мандруємо
в Домініканську Республіку.
Ця країна розташована
на острові у Карибському басейні.
Серед усіх островів цього регіону
туристи відвідують його найбільше.
Тут ви побачите
найвищу гору Карибського басейну
і рідкісний блакитний бурштин.
Якщо ви захочете прогулятися
лісами Домінікани
або піти до одного з водоспадів,
то зможете зустріти
унікальних тварин, як-от:
ігуану-носорога,
щілинозуба гаїтянського
та пальмовика —
милу, але дуже галасливу пташку.
Домініканці —
надзвичайно щирі
та життєрадісні люди.
В їхньому товаристві
вам буде затишно і приємно.
Вас можуть пригостити санкочо —
однією з улюблених страв домініканців,
яку зазвичай готують на святкові події.
Домініканська Республіка
є батьківщиною меренге —
музичного стилю і танцю,
який став частиною
щоденного життя людей.
Цікаво, що прапор цієї країни —
єдиний, на якому зображена Біблія.
На її сторінках
можна побачити слова Ісуса
з Євангелія від Івана 8:32:
«Правда зробить вас вільними».
І справді, тисячі домініканців
дізналися правду з Біблії
і звільнилися від націоналізму
та релігійної брехні.
На цьому фото —
Леннарт і Вірджинія Джонсони,
перші місіонери, які прибули
в Домінікану у квітні 1945 року.
У день свого приїзду
вони вирушили в служіння
і одразу розпочали біблійне вивчення.
Згодом прибуло більше місіонерів,
і багато людей почали відвідувати
зібрання,
які проводились у місіонерському домі.
Всього через три роки добру новину
вже проповідувало більше 100 вісників.
Такий швидкий ріст
привернув увагу противників правди.
Під час диктаторського режиму
Рафаеля Трухільйо
наші одновірці зазнавали
сильних переслідувань.
Підтримка Ватикану
міцно укріпила режим Трухільйо.
Всі церкви острова
були зобов’язані повісити гасло:
«Бог — на небі, Трухільйо — на землі».
Наші брати відмовились це робити.
Уряд країни
двічі забороняв нашу діяльність —
у 1950 та 1957 роках.
У ті непрості часи
наші брати і сестри, хоч у підпіллі,
продовжували служити Єгові.
Вони виявляли неабияку завзятість
у проповідуванні,
а також таємно друкували літературу.
Це могло виглядати так.
Незважаючи на переслідування,
кількість Свідків Єгови
в Домініканській Республіці
постійно зростала.
Другу заборону зняли у 1960 році.
Сьогодні у Домінікані налічується
понад 38 000 вісників,
які проводять більш
як 45 000 біблійних вивчень щомісяця.
Окрім іспанської,
зібрання тут проводяться
гаїтянською креольською,
американською жестовою,
англійською,
мандаринською китайською
та російською мовами.
А зараз завітаємо до збору «Лос-Лаурелес»
у містечку Констанца.
Воно розташоване посеред гір,
за 150 кілометрів від столиці.
У цьому зборі служать 134 вісники,
36 з яких — сталі піонери.
Кожного місяця брати і сестри
проводять у середньому
понад 170 біблійних вивчень.
Проповідувати
в такій мальовничій території —
одне задоволення.
Але не лише через краєвиди,
а тому, що там живуть щирі люди,
які бажають дізнатися про Єгову.
Ваші брати і сестри
зі збору «Констанца-Лос-Лаурелес»
дуже вас люблять
і передають вам щирі вітання.
Ви дивилися JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

JW Broadcasting. Квітень 2026
- 

JW Broadcasting. Квітень 2026

Вітаю! Це JW Broadcasting®!
Завдяки програмі цього місяця
ми переконаємось, що Єгова
нас сильно любить.
Також ми пошукаємо скарбів
у книзі Михея:
дізнаємося, чого вона вчить
про чесність та скромність.
А ще побачимо,
який вплив мають на інших
навіть найменші прояви доброти.
Бажаю вам приємного перегляду!
Чи відчували ви коли-небудь,
що Єгова вами незадоволений?
Ось що написала одна сестра:
«Немає значення,
наскільки я люблю Єгову
чи скільки докладаю зусиль
у служінні йому.
Я завжди відчуваю,
що цього недостатньо».
Хоч би як ми старалися
і скільки всього робили,
наше недосконале серце
може переконувати нас,
що цього недостатньо.
Хоча ми знаємо,
що Єгова охоче прощає,
все ж можемо почуватися винними
за те, що сказали
чи зробили в минулому.
Навіть якщо це сталося дуже давно,
наші неправильні вчинки і гріхи
можуть постійно виринати в пам’яті
і сильно пригнічувати нас та знеохочувати.
Мабуть, у кожного з нас час від часу
виникають подібні почуття.
Чому я кажу, що майже в кожного?
Це видно з того,
що Єгова надихнув апостола Івана
написати у своєму листі,
а саме в 1 Івана 3:19, 20.
Там є слова:
«Бог більший від наших сердець».
Ці слова
є темою нашої програми сьогодні.
Прочитаймо повністю 19-й і 20-й вірші:
«Саме тоді
ми зрозуміємо, що ми від правди,
і запевнимо своє серце
в Божій прихильності,—
хоч би за що воно засуджувало нас,—
адже Бог більший від наших сердець
і знає все».
Зверніть увагу, коли апостол Іван говорив,
що серце може засуджувати нас,
то також сказав,
що «Бог більший від наших сердець».
Він використовував множину.
Тому, можливо, Іван мав на увазі і себе.
Він міг теж про себе погано думати.
Водночас апостол Іван
дав нам підстави бути впевненими,
що Єгова не думає про нас погано.
Він писав:
«Ми зрозуміємо, що ми від правди».
Згадайте, як ви пізнали правду?
З чого все почалось?
Ви почули і прийняли
істини з Божого Слова.
Ви повірили в Ісуса Христа
і в те, чого він навчав.
Ви перестали бути частиною світу
і відкинули його брехню.
Ви намагаєтесь наслідувати Ісуса,
любити братів і сестер
і робити те, що правильне.
Це свідчить про те,
що ви дійсно «від правди».
Завдяки правді
ви стали кращими людьми.
Вже сам цей факт вселяє впевненість,
що Єгова радий вас бачити у своїй сім’ї.
На жаль, часом серце
все одно може нас засуджувати.
Чому так трапляється
і з чим це пов’язано?
Справа в нашому сумлінні.
Коли в Біблії
згадується слово «серце»,
то часто мова йде
про внутрішній світ людини,
її особистість,
те, якою вона є насправді.
У «Вартовій башті»
за 1 серпня 1997 року сказано:
«Біблія також пов’язує сумління
із символічним серцем,
що включає в себе
наші почуття та емоції».
У цій статті згадується Римлян 2:15,
де апостол Павло пояснює,
що сумління працює навіть у тих,
хто не дотримується Мойсеєвого закону.
Прочитаймо ці слова. Тут сказано:
«Вони показують,
що суть закону написана в їхніх серцях,
і водночас їхнє сумління
свідчить разом з ними,
а їхні думки звинувачують їх
або ж виправдовують».
Тож дане Богом сумління
може звинувачувати нас
або ж виправдовувати.
Воно також може застерігати
від неправильних вчинків
або ж може докоряти нам уже після того,
як ми зробили щось не так.
Наприклад, коли Давид
переховувався від царя Саула,
то одного разу відрізав край
його безрукавого халата,
коли той був у печері.
У 1 Самуїла 24:5 говориться:
«Але потім
серце почало докоряти Давиду».
А в примітці сказано:
«сумління почало докоряти Давиду».
Сумління засуджувало його за те,
що він повівся зневажливо із Саулом,
помазанцем Єгови.
З цього видно, що сумління
дає нам можливість оцінювати свої дії.
Нечисте сумління може спонукати нас
розкаятись і змінити свою поведінку.
Але буває так,
що сумління надто чутливе.
Тоді почуття вини
може настільки поглинути нас,
що ми будемо сумніватись,
чи Єгова простить нам,
навіть коли ми розкаялись.
Якщо ми дуже вимогливі до себе,
то можемо вважати,
що маємо бути досконалими,
аби догодити Богові.
Як написано у Римлян 2:15,
наше сумління, наче суддя,
або виправдовує нас, або ж засуджує.
Уявіть, що ви на судовому слуханні.
Суддя — це ваше сумління.
Він вислуховує свідків,
які представляють усі докази і факти.
Цими свідками є ваші думки.
Аби винести справедливе рішення,
хороший суддя
вислухає свідків з обох сторін.
Але що, коли суддя
слухатиме лише свідків,
які виступають проти вас?
Ці свідки спонукують суддю
винести вам суворий вирок.
По суті, вони кажуть:
«Нехай він ніколи не забуде
того, що накоїв.
Треба було думати, що робить.
Він слабак.
Його постійно тягне до поганого.
Посадіть його надовго.
Він цього заслуговує».
Отже, суддя не вислухав
жодного свідка захисту,
лише свідків обвинувачення,
і відразу визнав підсудного,
тобто вас, винним
і засудив до тюремного ув’язнення.
Подібно й наше сумління:
якщо воно погано навчене,
то буде як той
несправедливий суддя,
який відправив нас
до символічної в’язниці.
Цією в’язницею є почуття вини
та інші негативні емоції,
які не покидають нас роками.
А яким суддею є ваше сумління?
Пам’ятайте: добре навчене сумління
може нас виправдати,
навіть якщо думки нас засуджують.
Тож, щоб наше сумління було справедливим,
його треба навчити не лише законів,
а й того, яким є Єгова,
наш Законодавець і найвищий Суддя.
Ось що написано у «Вартовій башті»
за 1 вересня 1976 року,
у статті під назвою
«Навчайте сумління працювати правильно»:
«Ми маємо навчати своє сумління,
орієнтуючись на те,
якою особистістю є Єгова.
Це нам розкриває Боже Слово
і те, як Єгова поводився
зі своїми служителями».
Біблія вчить,
що Єгова любить справедливість,
але водночас він поміркований,
коли судить нас.
Він виявляє милосердя і віддану любов.
Все, що він робить, продиктоване любов’ю.
Що краще ми знаємо Єгову,
то ліпше працює наше сумління.
Ми навчаємо його
бути справедливим суддею:
не поблажливим,
який виправдовує грішну поведінку,
і водночас не надто суворим,
який тільки й думає, щоб покарати.
Тож справедливий суддя,
який добре знає Єгову,
вислухає також свідків захисту.
Ці свідки можуть сказати:
«Ваша честь, не робіть висновків
лише на основі його помилок.
Він заслуговує на помилування і прощення,
бо вже зазнав покарання.
Він достатньо страждав
під тягарем вини.
Підсудний розкаявся.
Минулого вже не зміниш,
але його теперішні вчинки
свідчать, що він змінився,
став кращою людиною».
Як ми згадували,
Бог більший від наших сердець.
Він знає, якими ми є людьми.
А ми добре знаємо нашого Батька
і впевнені,
що він великодушно простить нам,
хоч би за що засуджувало нас серце.
Як приємно це знати!
Єгова добре знає, що є в нашому серці,
якими ми є насправді.
Йому відомі наші помилки,
але також спонуки, почуття
і бажання робити те, що правильне.
Він бачить наш потенціал.
Він враховує обставини,
які повпливали на наші дії,
і навіть бере до уваги нашу спадковість —
те, на що ми не маємо впливу.
Справді, наш Бог Єгова
дуже милосердний.
Подивімось, що говориться
у статті «Милосердя»
в праці «Розуміння Біблії»:
«Всі люди перебувають
у жалюгідному становищі
через гріх,
який вони успадкували від Адама.
Єгова виявив їм милосердя,
подарувавши можливість звільнитися
від гріха, хвороб і смерті».
Єгова бачить, що ми перебуваємо
у жалюгідному стані,
і це спонукує його
виявляти до нас милосердя.
Справді,
Єгова більший від наших сердець.
Це добре видно з того,
як він повівся з Петром.
Як ми знаємо, Петро зрікся Ісуса,
і не один раз, а тричі.
Він заперечив навіть те, що знає його.
Після того Ісус обернувся
і подивився Петрові у вічі.
То був найгірший момент
у його житті.
Як ви думаєте, чи Петро зможе
коли-небудь забути про це?
Чи буде повертатися думками
в ту жахливу ніч
щоразу, як співатиме півень?
Чи буде знову і знову
прокручувати в пам’яті те, що тоді накоїв?
Чи звучатиме в голові:
«Я не знаю його, я не знаю його»?
Нам точно невідомо, але ми впевнені,
що Ісус допоміг Петру
позбутися надмірного почуття провини.
Того ж дня, як Ісус воскрес,
він з’явився Петру особисто
і, очевидно, дав йому можливість
визнати свою провину і розкаятись.
Ми точно не знаємо,
що Ісус сказав йому,
але, мабуть, Петро
ніколи не забуде цієї розмови.
У 21-му розділі Євангелія від Івана
описано,
як пізніше Ісус дав Петру нагоду
перед іншими учнями
тричі сказати, що він любить Ісуса.
Також на очах у інших
Ісус доручив йому нове завдання.
Тепер, замість того
щоб прокручувати в голові слова:
«Я не знаю його, я не знаю його»,
Петро мав новий чудовий спогад,
до якого міг повертатися знову й знову.
Ось так Єгова через свого Сина
показав Петрові,
що більший
від його недосконалого серця.
То що ми хотіли б запам’ятати?
Сумління не має бути поблажливим
і водночас надто суворим.
Вчіться дивитися на себе так,
як на вас дивиться Єгова.
Будьте певні, що Єгова цінує
всі ваші зусилля в служінні йому
і не оцінює вас надто суворо.
Дорогі брати і сестри,
Єгова справді більший від наших сердець.
Не сумнівайтесь, Єгова вас дуже любить,
і навіть більше, ніж ви думаєте.
Він допоможе вам служити йому
з радістю.
Багато братів і сестер переконалися
в цьому.
Подивімось, як вони впоралися
із заниженим почуттям власної гідності.
Це так важко, коли відчуваєш,
що з тобою щось не так,
але не можеш пояснити,
що саме і позбутися цього.
В нас була дуже щаслива сім’я.
Ми виховували двох донечок.
Мій чоловік був старійшиною,
а я служила піонеркою.
І одного дня він дуже несподівано,
зовсім неочікувано помер.
За лічені хвилини я стала вдовою.
Я ненавиділа це слово.
Я вже не знала, хто я, чого я варта.
Я була такою розгубленою і слабкою.
Це жахливі відчуття.
Коли я був малим,
мій батько взагалі про мене
не піклувався.
Я виростав із відчуттям,
ніби він постійно показує
на мене пальцем
і говорить, що я нездара.
Ці відчуття невпевненості
та неповноцінності
так глибоко вкоренилися в мені,
що я борюся з ними дотепер.
Коли мені було 22, я дізнався, що у мене
обсесивно-компульсивний розлад,
або невроз нав’язливих станів.
Через цей розлад
я постійно в усьому сумніваюсь.
В голові
весь час крутяться думки про те,
що я зробив не так.
В такому стані
людина навіть може викликати поліцію,
щоб зізнатися у надуманому злочині.
Через те, що ці нав’язливі думки
не припиняються, життя стає нестерпним.
Мені потрібно
постійно боротися
з негативними думками.
Ця боротьба продовжується
кожного дня.
Я хотіла говорити іншим:
«У мене все добре, я в порядку».
Але це було не так.
Я б цього не витримав.
Я б зламався, якби не Єгова
і не брати й сестри.
У мене є друг,
у якого такий же розлад.
Він бореться
з такими ж думками, страхами
та нав’язливими ідеями.
Мені стало легше від того,
що хтось мене розуміє.
Я відчув, що це Єгова
познайомив мене з ним.
У мене є друзі,
яким можу завжди написати,
коли мені погано.
Вони готові бути поруч
і вислуховувати мене.
Буває, коли готуюсь
до якогось завдання,
то думаю, що хтось інший
міг би виконати його краще.
Імовірно, так і є.
Але я впевнений:
Єгова бачить мої старання.
Я переконаний,
що, як сказано
в Об’явлення 4:11,
Єгова достойний всього,
що я тільки можу йому дати:
слави, честі й сили.
Я знаю, що він цінує все,
що я для нього роблю.
Він тішиться кожним,
хто намагається віддавати йому
найкраще,
навіть якщо їм здається,
що вони нічого не варті.
Я розумію,
що мушу бути в Залі Царства,
хоча й можу розплакатися,
коли слухаю програму чи співаю пісню.
Це нормально.
Цілком нормально іноді так почуватись.
Потрібно ділитися своїми почуттями.
І коли я так роблю,
то мої стосунки з братами і сестрами
та з Єговою зміцнюються.
Я кожного дня
вчуся дивитись на себе очима Єгови.
Мені дуже допомагає молитва
й усвідомлення того,
що Єгова знає про мою хворобу.
Коли мене огортають тривожні думки,
я постійно молюся
і прошу Єгову,
щоб він допоміг мені заспокоїтися.
А ще мене дуже зміцнює те,
як Єгова відповідає на мої молитви.
Це щось неймовірне, вражаюче.
Бо коли ти молишся
і Єгова єдиний...
Якщо Єгова єдиний,
кому я розповіла про свою потребу,
то, коли отримую це,
не залишається сумніву:
саме він допоміг мені.
В 17-му розділі
Євангелія від Івана
записана молитва Ісуса,
з якою він звернувся до Єгови
у ніч перед стратою.
Його слова показують,
наскільки близькими були його стосунки
з Батьком.
Я хочу,
щоб Єгова був таким же близьким
і для мене.
Мене дуже підбадьорили
розповіді про вдів,
які записані в Біблії.
Вони показали мені,
що Єгова ставиться до вдів
зовсім не так,
як до них ставляться у світі.
Він навіть дав ізраїльтянам закони 
щодо того, як дбати про вдів.
Це запевняє мене в тому,
що Єгова зі мною.
Слово «вдова»
вже не викликає в мене ненависті.
Я зрозуміла, що Єгова
по-особливому піклується про мене.
Ми навіть не можемо собі уявити,
наскільки сильно Єгова нас цінує.
Він дуже любить нас,
і це спонукує боротися
з негативними думками
та розвивати
позитивний погляд на себе.
Його думки
набагато вищі від наших думок.
Він розуміє
всі наші почуття й переживання,
знає, що завдає нам болю,
а що приносить радість.
Хочу завжди пам’ятати про це.
Єгова і вас підтримає
через молитву та вірних друзів.
Ви зможете відчути те,
що й сестра Голлі, яка сказала:
«Єгова по-особливому піклується
про мене».
Ще багато цінних думок ми почуємо
у повній версії її інтерв’ю,
яке з’явиться невдовзі цього місяця.
Коли з нами поводяться по-доброму,
нам хочеться віддячитись тим самим.
У новому відео
з рубрики «Залізо гострить залізо»
ми побачимо,
як наслідувати доброту Єгови.
Привіт, я Джонатан,
і це «Залізо гострить залізо».
Сьогодні ми поговоримо про рису,
яка притягувала до Ісуса
і грішників, і хворих людей,
а також діток.
Що це за риса? Доброта.
Подібно до Єгови, Ісус виявляв її
до праведних і неправедних.
Він ставився до людей з добротою
не тому, що вони були до нього добрими
чи любили його.
Ні, Ісус був добрим до всіх,
адже розумів, як ця риса
може вплинути на почуття людей,
а також —
що вона може привабити їх до Єгови.
А як щодо нас?
До кого ми можемо виявляти доброту?
І коли?
Шановні,
час для відвідування пацієнтів
уже закінчився.
Вибачте, ми вже йдемо.
Та ні,
в нас ще цілих п’ять хвилин.
Та нехай, Емілі.
Торі, нам краще піти,
але ми тебе ще відвідаємо.
Рада була вас бачити.
Дякую, що прийшли.
Наша сестра
повелася смиренно.
Вона з подругами
спокійно вийшла з палати,
хоча, дійсно,
в них було ще кілька хвилин.
Чи могла вона виявити доброту
до цієї жінки?
Розгляньмо три поради,
які допоможуть кожному.
Перша — будь чуйним.
Запитай себе:
«Про що ця людина може переживати?
Може, їй потрібна допомога?».
А тоді уважно слухай.
Покажи, що тобі не байдуже.
Сестри, ви йдіть, я тут затримаюсь.
Я до вас.
Так?
Дуже дякую за те,
що ви так добре
турбуєтесь про мою подругу.
Та будь ласка.
Вибачте за мою різкість.
Просто персоналу мало,
а роботи, як завжди, тьма.
Яку силу має звичайне слово «дякую»!
Медсестрі важливо було це почути.
Коли людина ділиться своїми почуттями,
говори з нею доброзичливо і з повагою.
Це друга порада.
Якщо ти комусь щиро співчуваєш,
то слідкуватимеш за своєю мовою.
Доброта має бути відчутна
в словах і тоні голосу.
Не говори того,
що може образити людину.
Просто персоналу мало,
а роботи, як завжди, тьма.
Ви не маєте за що вибачатись.
Допомагати людям —
благородна справа.
Але буває важко.
Сьогодні якраз такий день.
Добре,
що хоч чаю встигли випити.
Майже. Я його розлила,
а піти по новий нема коли.
Ого... У вас справді важкий день.
Це точно.
Мене звати Менді.
Мене — Мері.
Дуже приємно.
Не буду вас більше відволікати.
Як гарно! Сестра заговорила —
і наче сонечко виглянуло.
Тепер вона знає про цю жінку більше.
Що далі?
Саме про це третя порада.
Бути добрим — це не лише співчувати
і говорити по-доброму.
Треба й робити щось добре.
Подумай,
чого людина може потребувати, і дій.
Це вимагатиме
часу, сил і, можливо, витрат.
Це жертва, але вона того варта.
Це вам! Пригощайтесь.
О-о... Та не треба було...
Я просто хотіла зробити вам приємне.
У вас вийшло. Дякую.
А можна щось запитати?
Звісно.
Ким є та жінка в палаті?
До неї стільки людей приходить.
Вона наша близька подруга.
Як рідна сестра.
Ми Свідки Єгови.
Ага. Помітила, що ви всі дуже добрі.
Дякую.
Торі, справді, дуже хороша подруга.
Наша доброта має бути щирою.
Ми виявляємо цю рису,
тому що любимо людей,
а не тому, що хочемо
перевести розмову на Біблію.
А втім, коли люди відчувають,
що ми про них піклуємось,
то більш схильні нас вислухати.
Тепер повторімо, які три поради
допоможуть тобі стати добрішим.
Перша:
будь чуйним до людей.
Подумай, чого вони потребують
чи про що переживають.
А тоді покажи, що тобі не все одно.
Уважно слухай.
Друга:
говори доброзичливо і з повагою.
Якщо ти щиро допомагаєш, це буде видно
у твоїх словах і тоні голосу.
І третя:
будь готовий допомогти.
Помічай,
що можна зробити для людини.
Добрі вчинки зворушують
і дають нагоду свідчити.
Але пам’ятай: все це не спрацює,
якщо немає головного —
любові до людей,
такої, яка була в Ісуса.
Адже, як сказано в Біблії,
«любов… добра».
Бажання піклуватися іншими
виникає тоді, коли ми дозволяємо
Божому Слову формувати нас.
А тепер спробуймо пошукати скарбів
у книзі Михея.
Подивімось,
скільки цінного можна знайти,
дослідивши всього лиш
невеличкий уривок.
Тож книга Михея.
Як вона тобі?
Михея 6:8 —
мамин улюблений вірш.
Але, я небагато знала про те,
як вона пов’язана
з основною темою Біблії.
Я теж.
З чого ти почала її досліджувати?
Спочатку я дослідила контекст,
аби зрозуміти,
за якого часу жив пророк Михей.
Справді, чудова порада.
Контекст важливий.
А як ти шукала інформацію?
Я почала з паралельних посилань,
і вони привели мене
до 2 Хронік 27—29.
А в них якраз описувався період,
в який пророкував Михей.
Його служіння припало
на час правління таких царів,
як Йотам, Ахаз і Єзекія.
Ахаз був далеко
не найкращим царем Юди.
О, він був жахливим.
Він навіть приносив у жертву
своїх дітей.
Народ Юди був невірним Єгові.
У Біблії сказано,
що навіть під правлінням
хорошого царя, як Йотам,
«народ і далі чинив зло».
Завданням Михея
було виявити їхні гріхи.
Він пророкував, що Самарія
і Єрусалим будуть зруйновані.
Але Єгова завжди дає надію.
Саме так.
Єгова дуже терплячий.
Але всьому є межа.
Угу.
Він справедливий
і хоче захистити невинних людей.
Тому він мав виправити ізраїльтян.
Але він не зневірився в них.
Адже пророцтво Михея
про відновлення Єрусалима
показує, що Єгова хотів
мати добрі стосунки
зі своїм народом.
Це точно!
Тож Михей проголосив
сувору звістку від Єгови,
подібну до тої,
яку проголосив Ісая.
Я також помітила,
що слова,
записані у Михея 4:1—3,
практично слово в слово
збігаються з тим,
що записано в Ісаї 2:2—4.
Цікаво, правда?
Ага. Класно, що ти провела
таке дослідження
паралельних місць.
Мені сподобалось.
Треба взяти собі на замітку
і зробити так з іншими книгами.
До речі, Ісая
почав пророкувати першим.
Обидва ці чоловіки вірно виконували
вказівки Єгови навіть тоді,
коли могло здаватися,
що вони повторюють одне і те ж.
Хм, люди могли думати:
«Хіба Михей не сказав нам те саме,
що вже сказав Ісая?».
І я про це.
Але Михей думав про те,
що Єгова дуже сильно любить
цих людей
і хоче, щоб вони почули цю звістку.
Хочу наслідувати Михея
і зосереджуватися на звістці,
яку я проповідую,
навіть якщо здається,
що люди її вже чули.
А що сподобалось тобі?
Я звернула увагу на один вірш.
Давай я тобі його прочитаю.
Це Михея 3:5:
«Пророки… проголошують мир,
коли гризуть зубами,
і проголошують війну тому,
хто не покладе їм нічого до рота».
Хм, оце так вірш.
Прикольний, правда?
Ну та.
Я люблю обирати
такі складніші вірші для досліджень,
бо тоді потрібно зупинитись,
виділити час і глибше подосліджувати.
Коли до вірша
є мало додаткової інформації
або я не до кінця його розумію,
тоді я розділяю вірш на менші частинки
і роздумую, про що саме тут ідеться.
Класна ідея, я собі запишу:
розділити вірш на менші частинки
та виділити час, щоб дослідити їх.
Тож перша частинка:
Єгова засуджує фальшивих пророків,
які проголошують мир,
коли гризуть зубами.
На перший погляд може здаватися,
що вони дволикі:
спершу проголошують мир,
а тоді гризуть.
Але тоді я побачила примітку,
що цю думку можна перекласти:
«коли мають що жувати». 
Тобто мова тут іде про те,
що, коли люди годують пророків,
тоді
вони проголошують мир.
Саме так.
Коли люди приносили щось добре,
якусь смачну їжу,
тоді пророки говорили щось добре.
А коли люди не годували пророків,
то вони проголошували війну.
Це нагадує те,
як люди поводяться сьогодні.
Їм цікаво:
«А що я з цього матиму?».
Цей вірш показує,
що Єгові важливі мої спонуки
і те, як я ставлюся до інших.
Він помічає усе.
І тут я задумалась:
коли я щось роблю для інших,
то чи роблю це
тому, що щиро цікавлюся ними,
чи тому, що очікую щось взамін?
А коли мова йде про служіння,
то чи зосереджуюсь я на собі,
чи роздумую про інших?
Чи готова я
вивчити іноземну мову?
Чи змінити свій графік,
аби застати людей в території?
Фальшиві пророки не готові були
це робити.
Вони не розуміли,
наскільки цінною є можливість
служити Єгові.
Єгова засуджував їх.
Це підбадьорює
і водночас змушує задуматись.
Єгова любить свій народ
і є досконалим суддею.
Хм, я ще краще зрозуміла
мамин улюблений вірш,
Михея 6:8:
«Людино,
він сказав тобі, що є добром.
Чого Єгова очікує від тебе?
Лише діяти справедливо,
цінувати відданість
і скромно ходити зі своїм Богом».
Цей вірш торкається мого серця,
так, наче Єгова каже:
«Достатньо робити лише це —
і в тебе буде змістовне життя».
Згідна з тобою.
І це гарний підсумок того,
про що ми сьогодні говорили.
Люди поводились несправедливо.
Тому Єгова послав Михея,
аби він викрив корупцію і егоїзм.
Михей залишався вірним,
адже цінував відданість Єгові.
Він не прагнув слави
чи людського визнання.
Він скромно ходив зі своїм Богом.
Вау! Ми лише трохи копнули,
але скільки чудових перлин
знайшли у книзі Михея.
Точно!
І це ми лише розглянули контекст,
порівняли паралельні посилання,
а також розділили вірш
на менші частинки і дослідили їх.
Мені сподобалось так досліджувати.
Можливо, розглянемо ще кілька віршів?
Я за! Впевнена,
у книзі Михея ще багато скарбів.
Якщо ми роздумуємо
над прочитаним з Біблії,
то побачимо для себе цінні уроки.
А ви знайшли щось практичне
у книзі Михея?
А тепер
разом з братом Маленфантом
можемо пороздумувати над тим,
яку велику любов до нас виявив Єгова.
Спомин смерті Ісуса Христа —
це особливий час,
коли ми нагадуємо собі про велику любов,
яку виявили до нас Єгова та Ісус.
І ми хочемо виявляти їм любов
у відповідь.
Без сумніву, те, що Єгова та Ісус
пішли на таку велику жертву,
викликає у кожного з нас
почуття глибокої вдячності.
Прочитаймо дуже цікаві та корисні
для нас слова з 2 Коринфян 5:14.
Якщо це можливо, відкрийте зі мною
2 Коринфян 5:14, 15. Тут ми читаємо:
«Нас спонукує Христова любов,
бо ми дійшли такого висновку:
якщо один помер за всіх,
то й усі померли.
А помер він за всіх, щоб усі, хто живе,
жили вже не для себе,
а для того, хто за них помер і воскрес».
Зверніть увагу, якими словами
починається цей уривок:
«нас спонукує Христова любов»
більше не жити лише для себе.
Слово «спонукує» не вказує на те,
що нас хтось змушує
більше не жити для себе
або що ми мусимо виконувати волю Єгови
з почуття обов’язку.
Згідно з одним словником,
слово «спонукувати», окрім іншого,
означає
викликати у кого-небудь
сильне бажання щось робити.
Жертва Ісуса
саме так на нас і впливає. Хіба ні?
У нас розвинулось
глибоке почуття вдячності за те,
що Єгова та Ісус зробили для нас.
А це у свою чергу спонукує нас
присвятити своє життя
виконанню Божої волі.
Такою є наша природна реакція.
Апостол Павло мав подібні почуття
щодо жертви Ісуса.
Він щиро та відкрито розповідав
про свою глибоку вдячність за неї
і про те, як ця жертва впливала
на його життя.
Розгорніть зі мною свої Біблії
на листі до Галатів, 2-му розділі.
Тож Галатів, 2-й розділ,
і ми прочитаємо вірш 20.
Тут Павло висловлює свої почуття
стосовно викупної жертви Ісуса.
Він написав:
«Тепер я прибитий до стовпа
разом з Христом,
і вже не я живу,
а в єдності зі мною живе Христос.
І справді, будучи в тілі,
я живу завдяки вірі в Божого Сина,
який полюбив мене
і віддав за мене самого себе».
Який чудовий приклад
подав апостол Павло!
Для нього жертва Ісуса
була чимось особистим. Так воно і є.
Ісус помер за кожного з нас
особисто
і пішов на смерть,
щоб ми могли жити вічно.
Ісусова жертва —
це найбільший вияв щедрості Єгови.
І це ще одна дуже цінна думка,
про яку нам варто пам’ятати.
Ми живемо
завдяки вірі в Божого Сина.
Без сумніву,
Єгова є найщедрішою особою у всесвіті.
Ми отримали від нього
найкращий подарунок з усіх можливих.
Ось як влучно описав його Павло
в 2 Коринфян 9:15. Тут читаємо:
«Тож нехай лине подяка Богові
за його невимовний дар».
Які захопливі слова —
«його невимовний дар».
Викупна жертва
є настільки дивовижною,
що ми просто не в змозі
повністю осягнути
всю користь від неї
і те, які можливості вона відкриває.
У «Вартовій башті»
для розповсюдження № 2 за 2017 рік,
на 6-й сторінці, про викуп написано так
(мені дуже сподобалися ці слова):
«Викуп — це подарунок від Бога Єгови,
який займає найвище становище у всесвіті.
Викуп є виявом
його безмежної любові до людей.
Він коштував Богові найдорожчого,
ніхто ніколи не йшов заради нас
на такі жертви.
І нарешті, цей подарунок
є життєво важливим для нас,
оскільки звільняє від гріха і смерті.
Безперечно, жоден інший дар
не зрівняється з викупом».
Як красиво сказано, чи ж не так?
Окрім надії на спасіння,
викупна жертва Ісуса
відкриває двері
до багатьох інших благословень.
Серед них —
зцілення від усіх наших хвороб,
перетворення цілої планети
на мальовничий рай.
І нарешті, найбільш захоплива надія,
яка в нас є,— воскресіння мертвих.
Справді, те, на що пішов Ісус,—
це невимовний дар.
Погляньмо,
як, за словами апостола Петра,
нам варто ставитися
до цього незаслуженого подарунка
та що потрібно робити, щоб показати
свою любов та вдячність за нього.
Розгорнімо Біблії на 1 Петра 1:8, 9.
Мені дуже подобається,
як Петро влучно написав:
«Хоча ви ніколи його не бачили
[І це справді так,
ми ніколи не бачили Ісуса.],
ви його любите.
Хоча ви не бачите його тепер,
зате вірите в нього
й безмежно радієте невимовною
і величезною радістю,
досягаючи мети своєї віри —
свого спасіння».
Так, справді, нас переповнює
невимовна радість.
Заохочую вас зупинитись і пороздумувати
про все те, що Єгова зробив для нас;
про його чудові обіцянки щодо майбутнього,
про те, яким буде тоді життя;
про все те добро,
яке Єгова робить нам уже зараз;
про святий дух;
про можливість служити Єгові,
вихваляти його
та бути щасливими вже тепер.
Як це прекрасно!
Без сумніву, всі ми не раз відчували
справжню, непідробну радість у серці
та внутрішній мир,
особливо тоді, коли зупинялись
і розмірковували про благословення,
якими Єгова обдаровує нас уже тепер
та обдарує в майбутньому.
Святий дух Єгови наповнює нас
невимовною радістю, вдячністю
та довірою до нашого величного Творця.
Про це записано в Римлян 15:13.
Отже, Римлян 15:13:
«Тож нехай Бог, джерело надії,
через вашу довіру до нього
сповнить вас усією радістю і миром,
щоб завдяки силі святого духу
ви збагатились надією».
Ще одне чудове благословення!
Єгова та Ісус
зробили для нас так багато.
І, звичайно ж, це спонукує нас
відповідати взаємністю.
Тому ми хочемо робити все можливе,
щоб вихваляти ім’я нашого Бога
та жити згідно з його волею.
Наші почуття
гарно описує книга Псалмів.
Запрошую вас розгорнути Псалом 116,
і звернемо увагу на вірші 12 і 14.
У Псалмі 116:12 написано:
«Чим я відплачу Єгові за все добро,
яке він мені зробив?».
Тепер погляньмо трохи нижче,
на вірш 14.
Що маємо робити ми?
«Я виконаю обітниці, які дав Єгові
[А кожен з нас дав
обітницю присвячення, чи ж не так?],
виконаю перед усім його народом».
Тож як ми відповімо на запитання:
чим я відплачу Єгові?
Ми віддаємо йому хвалу.
Немає величнішої мети в житті,
ніж прославляти
нашого Викупника, Ісуса Христа,
і всім своїм життям показувати,
що найважливішою для нас є воля Єгови.
«Чим я відплачу Єгові?» —
таке питання постійно ставили собі
Клод і Сандра Соважо.
Завдяки цьому
їхнє життя було сповнене благословень.
Батьки прищеплювали мені
любов до проповідування
ще з дитинства.
Раз або двічі на тиждень,
коли тато приходив з роботи,
він перевдягався
і брав мене з собою в служіння.
Спочатку пізнала правду
моя мама — Ріта.
Вона приносила додому
біблійну літературу,
і я почав її читати.
Я дізнався про те,
яким буде життя в майбутньому,
і теж захотів так жити.
Відразу після одруження
ми хотіли розширити своє служіння
і робити для Єгови більше.
І в той час
зробити це дозволяли наші обставини.
Тому ми заповнили заяву
на навчання у школі «Гілеад».
І згодом нас призначили
в Центральноафриканську Республіку.
Тож ми почали вивчати нову мову.
Служіння там було чудове.
Лише уявіть,
біблійних вивчень було більше,
ніж ми могли проводити!
Та згодом
я захворіла.
Місцеві лікарі
не могли мені нічим зарадити,
тому, на жаль, нам потрібно було
повернутися додому.
Нам було надзвичайно важко
залишити наше призначення.
Ми жили місіонерським служінням
і не знали, що робити далі.
На одному з перших районних конгресів,
які ми відвідали після повернення додому,
мав промову районний наглядач,
який знав мене ще з тих пір,
коли я була маленькою дівчинкою.
Можливо,
він побачив, що я була пригнічена,
тому підійшов і сказав:
«Вас багато навчили. Використовуйте це.
Не зосереджуйтесь на минулому,
на тому, що ви не в стані робити.
Дивіться вперед і зосереджуйтесь на тому,
що вам під силу».
Ці слова змінили моє життя.
З часом,
коли моє здоров’я покращилося,
ми знову змогли робити більше
і стали піонерами.
Після цього виникли деякі нюанси
з моєю роботою,
тому ми переїхали в США.
Нам потрібно було вибрати збір:
англійський, французький чи іспанський.
Іспанський збір сформували лише
за кілька місяців до того.
Ми подумали:
«Це ж можливість почати все знову
і робити те, чого нас навчали».
Сандра
лише за кілька місяців
уже говорила іспанською,
в той час як мені, щоб дійти до її рівня,
треба було вчитись і вчитись.
У цьому зборі ми служимо вже 25 років,
і нам дуже подобається.
Ми вже говоримо іспанською,
якщо так можна сказати.
Ми такі раді, що служимо тут.
Коли ти вже не молодий,
все по-іншому.
З’являється
більше труднощів і різних тривог.
Але Єгова завжди підтримує нас,
і він не очікує того,
чого ми зараз не можемо дати.
Єгова відкрив перед нами нові можливості,
і ми ними скористались.
Коли нам було за 50, ми допомагали
регіональному будівельному комітету.
А потім почалось будівництво у Ворвіку,
і туди почало їздити багато добровольців.
Вони повертались такими щасливими.
Але дехто казав,
що робота там фізично важка.
І тоді я зрозуміла,
що мені потрібно тренуватись.
Розкажу, як вона це робила.
У вітальні Сандра поставила драбинку.
Це був її тренажер.
І вона піднімалась, спускалась,
піднімалась, спускалась.
Для того щоб бути у формі,
вона робила так по 15 хвилин.
Збоку це все виглядало
доволі кумедно.
Але хоч би як там було,
вона дуже добре підготувалась.
В сумі ми прослужили Єгові
більше 100 років.
У нас була можливість
співпрацювати з МВПБ,
а також проповідувати
у в’язницях і портах.
Ми зрозуміли,
що, навіть якщо зараз
ми не можемо дати Єгові дуже багато,
він все одно щедро віддячить нам
і дасть життя,
про яке ми ніколи не пошкодуємо.
У нас є великий запал і ентузіазм,
і ми хочемо, щоб молоді брати і сестри
теж мали такий дух.
Ми не збираємось на пенсію,
а продовжуємо служити Єгові.
Ми переконані,
що це найкращий спосіб життя,
тому зупинятись
немає причин.
Клод і Сандра
знову й знову шукали можливості
виявити Єгові вдячність.
Нове музичне відео нагадає нам,
що важливо бути вдячними Єгові
за все, що він для нас робить.
Лине з моря делікатний бриз,
в ліску між тіней — сонця блиск
і друзів усмішки сяючі —
це все з твоєї щедрості.
Не злічити твоїх дарів,
а ти даєш безлічі разів.
На марне дні не розтрачую,
бо відчуваю всюди любов твою.
Ти щедро руку відкрив
до усіх своїх творінь.
Куди не глянь — стільки див,
бачу доброти глибінь.
Давати щедро — це твій невідʼємний знак,
від щедрості довкола всім приємно так.
Відкрию руку свою і з радістю даю,
і з радістю даю.
Знання від тебе плинуть мов ріка,
і в цьому щира твоя рука.
Ти світлом правди мене знайшов,
в тім сяєві — твоя любов.
Перлини мудрості мені даєш,
я їх несу охоче іншим теж.
Хай правду чують люди всі,
а навіть і крихітні острівці, аж там.
Ти щедро руку відкрив
до усіх своїх творінь.
Куди не глянь — стільки див,
бачу доброти глибінь.
Давати щедро — це твій невідʼємний знак,
від щедрості довкола всім приємно так.
Відкрию руку свою і з радістю даю,
і з радістю даю, і з радістю даю,
і з радістю даю.
Ти щедро руку відкрив
до усіх своїх творінь.
Куди не глянь — стільки див,
бачу доброти глибінь.
Давати щедро — це твій невідʼємний знак,
від щедрості довкола всім приємно так.
Відкрию руку свою і з радістю даю,
і з радістю даю, і з радістю даю.
Нам хочеться наближатися до Бога,
який стільки для нас робить.
Він дав нам своє Слово — Біблію,
в якій міститься багато корисних порад.
Єгова навчає нас виявляти
співчуття та доброту до інших.
А також він переконує нас,
що ми є дуже цінними у його очах.
А тепер хочу поділитися з вами
чимось особливим —
запрошенням
на регіональний конгрес 2026 року
під назвою «Вічне щастя»!
Приємні моменти в житті
роблять нас щасливими.
Але, на жаль,
наше життя сповнене
не лише приємних моментів.
Чи щастя — лише мрія?
Близько 2000 років тому
Ісус Христос говорив,
що щастя залежить
від добрих стосунків з Творцем.
Щасливі ті,
хто усвідомлює свої духовні потреби...
Щасливі лагідні...
Щасливі милосердні...
Щасливі чисті серцем...
Щасливі миротворці...
Слова Ісуса досі актуальні.
Запрошуємо вас
на регіональний конгрес Свідків Єгови
2026 року
під назвою «Вічне щастя».
У програму конгресу
входять промови, інтерв’ю та відео.
Хочете дізнатись,
як бути по-справжньому щасливими?
Приходьте.
Конгреси будуть проходити
по всьому світі.
Вхід вільний.
Знайдіть найближче до вас
місце проведення конгресу на сайті jw.org.
Будемо раді вас бачити.
Заохочую вас показати
це сердечне відеозапрошення
близьким та іншим людям.
Також на цьому конгресі
ми заспіваємо нову пісню.
Вона називається
«Щасливі ви, бо ваші очі бачать».
Англійською мовою ця пісня
доступна для завантаження
на сайті jw.org та в JW Library®.
Заохочуємо потренуватися
співати її вже зараз,
аби ви могли виконати
цю пісню на конгресі від усього серця.
Якщо вона буде доступна вашою мовою,
то ви співатимете її
в кінці програми зібрання серед тижня
від 20 квітня 2026 року.
Цього місяця ми з вами мандруємо
в Домініканську Республіку.
Ця країна розташована
на острові у Карибському басейні.
Серед усіх островів цього регіону
туристи відвідують його найбільше.
Тут ви побачите
найвищу гору Карибського басейну
і рідкісний блакитний бурштин.
Якщо ви захочете прогулятися
лісами Домінікани
або піти до одного з водоспадів,
то зможете зустріти
унікальних тварин, як-от:
ігуану-носорога,
щілинозуба гаїтянського
та пальмовика —
милу, але дуже галасливу пташку.
Домініканці —
надзвичайно щирі
та життєрадісні люди.
В їхньому товаристві
вам буде затишно і приємно.
Вас можуть пригостити санкочо —
однією з улюблених страв домініканців,
яку зазвичай готують на святкові події.
Домініканська Республіка
є батьківщиною меренге —
музичного стилю і танцю,
який став частиною
щоденного життя людей.
Цікаво, що прапор цієї країни —
єдиний, на якому зображена Біблія.
На її сторінках
можна побачити слова Ісуса
з Євангелія від Івана 8:32:
«Правда зробить вас вільними».
І справді, тисячі домініканців
дізналися правду з Біблії
і звільнилися від націоналізму
та релігійної брехні.
На цьому фото —
Леннарт і Вірджинія Джонсони,
перші місіонери, які прибули
в Домінікану у квітні 1945 року.
У день свого приїзду
вони вирушили в служіння
і одразу розпочали біблійне вивчення.
Згодом прибуло більше місіонерів,
і багато людей почали відвідувати
зібрання,
які проводились у місіонерському домі.
Всього через три роки добру новину
вже проповідувало більше 100 вісників.
Такий швидкий ріст
привернув увагу противників правди.
Під час диктаторського режиму
Рафаеля Трухільйо
наші одновірці зазнавали
сильних переслідувань.
Підтримка Ватикану
міцно укріпила режим Трухільйо.
Всі церкви острова
були зобов’язані повісити гасло:
«Бог — на небі, Трухільйо — на землі».
Наші брати відмовились це робити.
Уряд країни
двічі забороняв нашу діяльність —
у 1950 та 1957 роках.
У ті непрості часи
наші брати і сестри, хоч у підпіллі,
продовжували служити Єгові.
Вони виявляли неабияку завзятість
у проповідуванні,
а також таємно друкували літературу.
Це могло виглядати так.
Незважаючи на переслідування,
кількість Свідків Єгови
в Домініканській Республіці
постійно зростала.
Другу заборону зняли у 1960 році.
Сьогодні у Домінікані налічується
понад 38 000 вісників,
які проводять більш
як 45 000 біблійних вивчень щомісяця.
Окрім іспанської,
зібрання тут проводяться
гаїтянською креольською,
американською жестовою,
англійською,
мандаринською китайською
та російською мовами.
А зараз завітаємо до збору «Лос-Лаурелес»
у містечку Констанца.
Воно розташоване посеред гір,
за 150 кілометрів від столиці.
У цьому зборі служать 134 вісники,
36 з яких — сталі піонери.
Кожного місяця брати і сестри
проводять у середньому
понад 170 біблійних вивчень.
Проповідувати
в такій мальовничій території —
одне задоволення.
Але не лише через краєвиди,
а тому, що там живуть щирі люди,
які бажають дізнатися про Єгову.
Ваші брати і сестри
зі збору «Констанца-Лос-Лаурелес»
дуже вас люблять
і передають вам щирі вітання.
Ви дивилися JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.


-