JW subtitle extractor

Вітаємо!
Це JW Broadcasting®.
З програми цього місяця
ми дізнаємося про те,
яким Батьком для нас є Єгова,
а також переконаємося,
що ми є під його захистом,
адже належимо до його сім’ї.
Ми познайомимося із сестрою,
яка залишалась відданою Єгові
попри неочікувані проблеми та труднощі,
а також розшукаємо скарби
у книзі Наума.
В програмі цього місяця
ми раді представити дві нові рубрики.
Перша з них розповідає про те,
як Єгова навчає нас,
коли ми розпочинаємо
повночасне служіння.
А друга — дозволить нам
зазирнути за лаштунки
різних теократичних завдань,
які виконують брати і сестри.
Це JW Broadcasting.
Хто вам приходить на думку,
коли ви чуєте слово «батько»?
Чи це люблячий, турботливий чоловік,
який дбає про сім’ю?
Чи відсторонений, байдужий,
а інколи навіть жорстокий чоловік?
Багато залежить від того,
яким є або був ваш тато.
Чому ми сьогодні говоримо
саме про це?
Зокрема
тому, що Біблія називає Єгову Батьком.
В Біблії використовується багато титулів,
які описують Єгову.
Але Ісус
часто називав Єгову саме Батьком,
і це підкреслює, що Єгова хоче,
аби люди сприймали його таким чином.
Так само в Біблії є багато титулів,
які описують Ісуса:
Майстер, Слово, архангел Михаїл.
Але в першу чергу
він нам відомий як Божий Син.
Завдяки викупній жертві Ісуса Христа
Єгова дивиться на нас,
недосконалих людей, як на своїх дітей.
Єгова дуже хоче мати з нами
близькі, теплі стосунки —
такі, як у батька з дитиною.
Слово «батько» передає ті почуття,
які Єгова має до своїх служителів.
Він дуже цінує сім’ю як устрій.
Зверніть увагу,
що записано в Ісаї 64:8:
«Але Єгово, ти наш Батько.
Ми глина, а ти наш Гончар,
і всі ми — витвір твоїх рук».
Які чудові слова:
«Єгово, ти наш Батько».
Хоч би яке ми мали уявлення про тата,
Єгова є неперевершеним Батьком,
і Біблія яскраво розкриває
цю грань його особистості.
Цікаво,
що лише у самих Євангеліях
Ісус називає Єгову Батьком
понад 160 разів.
Чому? Тому що для Єгови ми сім’я.
Чим більше ми роздумуємо,
яким Батьком є Єгова,
про його особистість,
його любов до нас,
тим більше ми любимо його
і довіряємо йому як Батьку.
Щоб нам було легше це робити,
обговорімо, що лежить в основі
наших з ним стосунків.
Прочитаймо Буття 1:26а.
Єгова обговорює з Ісусом
створення перших земних дітей.
Тут написано:
«Після того Бог сказав:
“Створімо людину на наш образ,
на нашу подобу”».
Єгова створив людей на свою подобу,
і це логічно.
Діти часто успадковують риси
своїх батьків.
А які риси перейняли ми у Єгови?
Це не фізичні риси.
Єгова — духовна особа.
У 1 Івана 4:8 ми знаходимо відповідь:
«Хто не любить, той не пізнав Бога».
Чому? «Оскільки Бог є любов».
Ми створені на образ Бога,
тому що можемо наслідувати його риси,
серед яких головною є любов.
Єгова — добрий і турботливий Батько,
який ніжно дбає про свою сім’ю.
Ми, як його діти, створені на його образ,
теж можемо
виявляти свою любов до нього
і відчувати його любов до нас.
Любов — саме вона
є основою наших стосунків з Єговою.
Обговорімо три способи,
як Єгова виявляє любов до своїх дітей.
По-перше, Єгова, як люблячий Батько,
піклується про нас.
В 1 Петра 5:7 сказано:
«Всі свої тривоги покладіть на нього,
бо він дбає про вас».
Турбота про інших часто включає в себе
забезпечення фізичних потреб.
І це важливо.
Та чи Єгова дбає лише
про наші фізичні потреби? Ні.
У 2 Коринфян 1:3, 4 сказано:
«Нехай лине хвала Богові
і Батькові нашого Господа Ісуса Христа
[і зверніть увагу]
Батькові глибокого співчуття
та Богові усілякої потіхи.
Він потішає нас у всіх випробуваннях».
Єгова — «Батько глибокого співчуття
та Бог усілякої потіхи».
Тож, звісно,
він дбає про наші фізичні потреби.
Але точно не обмежується лише цим.
Єгова розуміє наші почуття,
він проживає їх разом з нами.
Він потішає нас.
Єгова дбає про наші фізичні,
емоційні і духовні потреби.
Наведу приклад. Уявіть:
ви поранились і звернулися до лікаря.
Він призначає вам лікування
і запевняє, що ви в надійних руках.
А тепер уявіть, що це не лише
досвідчений лікар, а ще й ваш батько.
Відтепер ваше лікування для батька —
пріоритет.
Він не просто виконає
свій лікарський обов’язок,
а й дбатиме про вас кожного дня.
Приємно усвідомлювати,
що для нашого батька ми пріоритет.
Він сильно любить нас.
Єгова є таким Батьком.
Він досвідчений лікар, який визначив час,
коли усуне увесь біль і страждання.
Але він робить не лише це.
Він — Батько глибокого співчуття
і Бог усілякої потіхи.
Він особисто цікавиться нами.
Він кожного дня дбає про нас
і робитиме це
до закінчення цього злого світу,
а також у майбутньому.
А ви вже відчували на собі
його ніжну любов і турботу?
Можливо, ви відчули це
через наших духовних братів і сестер,
які наслідують Єгову
у вияві любові та доброти.
Або Єгова зміцнив вас і підтримав
через певну біблійну історію.
Або ви прочитали біблійний вірш,
з якого навчились чогось нового
про Божі обіцянки.
Єгова турбується про нас,
тому що дуже нас любить.
І оскільки Єгова любитиме нас вічно,
то й дбатиме про нас усю вічність.
Розгляньмо другий доказ того,
що Єгова є люблячим Батьком.
Він завжди готовий вислухати,
що в нас на серці.
Відвертий обмін думками дуже важливий.
Багато сімей люблять разом вечеряти
й обговорювати,
що відбулося з ними протягом дня.
У 1 Петра, 5-му розділі, ми читали,
що Єгова заохочує
всі свої тривоги покласти на нього.
Але якщо Єгова на небі,
то як ми можемо розмовляти з ним?
Завдяки молитві.
Саме молитва дає нам змогу
розповідати Єгові про те, що нас турбує,
що робить нас щасливими,
про наші цілі на майбутнє,
а також дякувати Єгові за те,
що він робить.
Єгова слухає наші молитви,
так само як люблячий батько
слухає своїх дітей.
Єгова не лише слухає наші молитви,
він відповідає на них.
Єгова надихнув біблійних письменників
записати його думки для нас.
Коли ми читаємо Біблію,
публікації
від вірного і розсудливого раба
та виділяємо час,
щоб пороздумувати над цим,
Єгова використовує свій святий дух,
аби показати нам те,
що нам потрібно почути,
щоб ми могли узгодити наші думки
з його думками.
Єгова теж може використати
своїх служителів
або тих, хто ще йому не служить,
аби відповісти на нашу молитву.
Ми хочемо помічати,
як Єгова відповідає на наші молитви.
Можна навіть записувати їх
і час від часу перечитувати.
Але буває, що ми не відразу
отримуємо відповідь на свою молитву.
Чи це означає, що наша ситуація
для Єгови не настільки важлива,
не в пріоритеті? Звісно, що ні.
Можливо,
нам просто треба трішки терпіння.
Або ми отримали не ту відповідь,
на яку розраховували.
Уявіть сім’ю, яка поїхала відвідати
своїх бабусю і дідуся.
Тато й мама знають,
що дорога займе 10 годин,
але діти раз за разом питають:
«Ми вже приїхали? Ще довго?».
І це нормальне бажання —
приїхати якомога швидше.
Але хоч скільки разів вони питатимуть,
подорож все одно триватиме 10 годин.
Вони точно доїдуть.
Треба набратись терпіння
і зайнятися чимось.
Ми молимось
про закінчення цього злого світу.
Чесно кажучи,
хочеться, щоб він прийшов уже і зараз.
Ми, так би мовити, питаємо Єгову:
«Ще довго?».
Про кінець цього злого світу
треба молитися.
Подібно до дітей з нашого прикладу,
нам потрібно
чекати та виявляти терпіння.
Хоча дітям треба трохи потерпіти,
в подорожі вони не самі,
з ними їхні батьки.
Подібно й нам теж потрібно терпіння.
Але ми не самі в нашій подорожі —
з нами Єгова, наш Батько.
Кінець цього злого світу прийде вчасно.
Та чекати нам буде легше,
якщо ми зайняті в служінні Єгові.
Все ж цілком реальною є ситуація,
коли Єгова відповідає «ні»
на наше прохання.
Батькам, які дбають про своїх дітей,
інколи доводиться казати їм «ні».
Пригадуєте приклад Павла?
Цей апостол сказав,
що «йому в тіло дано колючку».
Лише подумайте: Єгова
наділив Павла силою виконувати чуда.
І хоча він тричі просив,
аби Бог забрав у нього його колючку,
на це прохання Єгова відповів «ні».
Єгова також сказав Павлу:
«Достатньо тобі незаслуженої доброти».
Хоча Єгова не забирав колючки,
але завжди давав Павлові сили,
аби той міг мужньо все витримати.
Завдяки Єгові
нам теж під силу витримати все.
Коли ми витривалі, то цим показуємо,
що любимо Єгову і довіряємо йому.
Якщо ми ще не отримали відповідь
або отримали, але вона «ні»,
все одно можемо бути впевнені,
що Єгова нас любить.
Зверніть увагу, що апостола Івана
спонукав записати Єгова.
В Івана 14:21 записані слова Ісуса:
«Хто приймає мої заповіді
та виконує їх, той любить мене».
А далі цікава деталь:
«Хто любить мене,
того буде любити й мій Батько».
Коли ми з усіх сил
намагаємось наслідувати приклад Ісуса,
Єгова каже: «Я люблю тебе».
Коли Єгова каже, що любить нас,
він справді відчуває любов.
І це велика честь —
щиро, відверто спілкуватися
з нашим люблячим Батьком, Єговою.
Поговорімо про третій доказ того,
що Єгова є люблячим Батьком.
Він старанно працює задля своєї сім’ї.
Ті, хто має дітей, кажуть,
що виховувати їх —
це велике щастя.
Хоча це непроста справа,
навіть якщо діти поводяться чемно.
А ми, погодьтеся, час від часу
ще й ускладнювали
це завдання своїм батькам.
Подумаймо лише про деякі речі,
які батьки роблять для своїх дітей.
Вони дбають про їжу, житло, одяг,
відпочинок, здоров’я, освіту,
ну і звичайно, виправляють їх.
Виправляють? Я не помилився?
Часто виправлення
асоціюється у нас із покаранням,
і до певної міри так і є.
Коли в Біблії згадується виправлення,
то мова йде
про настанови, вказівки та навчання,
які йдуть разом із покаранням.
Виправлення — це добре.
Часто це невід’ємна частина
навчання та виховання.
Єгова хоче,
аби ми були щасливими вічно.
Інколи Єгова виправляє нас, а саме:
спрямовує, навчає, виховує і карає,
аби ми ставали зрілими християнами.
Він робить це через Біблію,
публікації
від вірного і розсудливого раба,
а також зрілих християн.
Це допомагає нам
відточувати наші духовні риси.
Бути хорошими батьками —
це важка праця,
і ви, батьки,
виконуєте цю працю з радістю.
Єгова цінує ваші зусилля.
Він також важко працює заради нас.
Єгова вже тисячі років
докладає колосальних зусиль,
аби допомагати людям.
Задумайтесь, скільки чудових дарів
ми маємо від Єгови:
мальовничі заходи сонця, смачна їжа,
музика і спів, запашні квіти,
можливість проводити час
з рідними та друзями.
Яке різноманіття духовної їжі у нас є!
Усі ці чудові подарунки
ми маємо від Єгови, нашого Батька.
Єгова тяжко працює заради нас,
тому що дуже нас любить.
Пригадуєте питання,
яке ми ставили на початку:
«Хто приходить вам на думку,
коли ви чуєте слово “батько”»?
Відповідь залежить від того,
яким є чи був наш тато.
А якщо з певної причини
у вас немає тата?
Прочитаймо, як у Псалмі 68:5
описано теплоту любові Єгови до вас:
«Бог пробуває у своїй святій оселі,
батько він для сиріт і захисник для вдів».
Зі своєї святої оселі на небесах
Єгова бачить ваші обставини.
Ви дуже важливі для нього.
Ви частина його сім’ї.
Не забувайте, що в Біблії сказано:
«Батько він для сиріт
і захисник для вдів».
Саме таким є наш Бог.
Іншими словами, Єгова каже:
«Це частина моєї особистості.
Я знаю, що ти не маєш батька
або його підтримки, але в тебе є я.
Я є твоїм батьком».
А що, коли ти маєш батька або сім’ю,
але вони не підтримують твого рішення
служити Єгові?
В Марка 10:29, 30
прочитаємо обіцянку, яку дав Ісус:
«У відповідь Ісус сказав:
“Правду кажу вам: немає нікого,
хто заради мене й доброї новини
покинув би дім, чи братів, чи сестер,
чи матір, чи батька, чи дітей, чи поля
і не отримав би у цей час,
коли зноситиме переслідування,
у 100 разів більше домів, братів,
сестер, матерів, дітей і полів,
а в прийдешньому віці —
вічне життя”».
Якщо ваші батьки чи родичі
відреклись від вас,
тому що не розділяють ваших вірувань,
не забувайте:
ви належите до сім’ї Єгови.
По цілому світі буквально
мільйони служителів Єгови люблять вас.
І ніколи не втрачайте надії на те,
що члени вашої сім’ї
дізнаються правду про Єгову
і полюблять його.
Хоч би які були наші обставини,
ми як Свідки Єгови
є частиною чудової духовної сім’ї.
Єгова любить своїх дітей.
І він любитиме своїх дітей завжди.
Дуже скоро він покладе край
цьому злому світу
і встановить новий світ,
в якому не буде гріха і страждань.
А поки цей час не настав,
він ніжно дбає про наші потреби.
Він слухає наші молитви
і відповідає на них у той чи інший спосіб.
Він докладає багато зусиль,
аби підготувати нас, його сім’ю,
до вічного життя.
Єгова робить це
і багато, багато чого іншого,
бо дуже любить свою сім’ю.
Ми щиро вдячні Єгові за все
і, подібно до Ісаї, кажемо:
«Єгово, ти наш Батько».
Сестру Бетел Родіш у 22 роки
запросили служити в Бетелі у Брукліні.
Але новина про те, що в неї пухлина мозку,
зруйнувала її плани.
Її історія описана у «Пробудись!»
за 22 квітня 1990 року англійською мовою.
З того часу сестра Родіш
ще більше переконалася в тому,
що Єгова є для неї люблячим Батьком.
Одного ранку під кінець вересня
до мене подзвонив брат і запросив
на три місяці
до бруклінського Бетелю.
Я вибачилась,
що не могла довго розмовляти,
бо мусила їхати до лікаря
на запланований візит.
Мені зробили сканування мозку,
а пізніше лікар покликав мене
і сказав:
«Обстеження показало,
що в тебе в голові велика пухлина.
Подзвони своїм батькам».
Лікар, який мене оперував,
був дуже вмілим.
Він зробив мені дві операції.
Після другої лікар з радістю повідомив,
що пухлину вдалося повністю усунути.
Через рік моє життя повернулось
до звичного ритму.
Весною 1990 року
я переїхала до Брукліну
і там познайомилася
з Бобом Родішем.
Ми заручились,
заповнили заяву в Бетель
і були в захваті, коли нас запросили.
Через декілька років після одруження
я завагітніла.
Пройшло ще трохи часу —
і наша сім’я знову збільшилась.
Тепер у нас було вже двоє діток.
Коли я завагітніла втретє
і була на другому триместрі,
нас спіткало лихо: я втратила дитину.
Поки ми були у лікарні,
з дітьми сиділа моя мама.
Вона пояснила їм,
що дитинка не повернеться додому
разом з нами.
Ми були їй дуже вдячні.
Коли ми приїхали, діти підбігли до нас,
а я не могла вимовити ні слова.
Я почувалася спустошеною.
Тоді Боб нас усіх обійняв
і сказав, що маля померло.
Знаючи наших дітей,
ми вирішили обережно, але відверто
розповісти їм, що сталось,
і сказати, що таке іноді трапляється.
Завдяки цьому
ми ще більше зблизились як сім’я
і змогли разом пережити цю втрату.
Було так важко зайти у спальню
і побачити дитячий одяг,
який я ще вчора перебирала та складала.
Що мені тепер з ним робити?
Одного дня, десь через п’ять місяців
після нашої втрати,
ми приїхали на зібрання.
Але як тільки я увійшла в зал,
сльози градом покотилися з моїх очей.
Тож я відразу вийшла
і повернулась до машини.
Дві мої близькі подруги
побачили, що сталось.
Вони теж вийшли
і сіли до мене в машину.
Я говорила про втрачене немовля,
про наших дітей,
а вони лиш слухали,
тримаючи мене за руку.
Вони навіть розсмішили мене.
І невдовзі ми всі разом повернулися
в Зал Царства.
Ми постійно відчували,
що Єгова був поряд.
Він дав нам чудових друзів у зборі.
Якось нас відвідало одне подружжя.
Попри зайнятість,
вони провели з нами багато часу.
Ми повечеряли,
а потім говорили про все на світі.
Завдяки цьому ми змогли відволіктись
від постійних гнітючих думок,
які нависали над нами,
немов чорні хмари.
Єгова ніжно підтримував нас
через братів і сестер.
І це спонукує мене
помічати потреби інших і виявляти їм
таку ж любов.
Я постійно намагаюсь робити
щось для інших:
висилати повідомлення,
дарувати листівки чи просто казати:
«Ми любимо і цінуємо тебе.
Ми завжди поруч».
У важкі хвилини Єгова завжди давав мені
необхідну силу,
щоб знести усі випробування.
Думаю, кожен з нас час від часу
відчуває сильну втому і може казати собі:
«Ні, сьогодні я точно не зможу піти
в служіння чи на зібрання».
Але, коли нам не вистачало фізичних сил,
Єгова зміцнював нас.
Коли ми були психічно
та емоційно виснажені, він потішав нас.
Тож вірш з Повторення Закону 33:27
набув для мене особливого значення:
«Бог — твій сховок від давніх часів,
і його вічні руки підтримують тебе».
Випробування, через які я пройшла,
переконали мене,
що з допомогою Єгови
я витримаю абсолютно все.
Коли ми розвиваємо християнські риси,
наприклад віру,
це допомагає нам долати
життєві труднощі.
Саме так робила сестра Родіш.
Ще один спосіб розвинути такі риси —
це розпочати повночасне служіння.
Таке служіння допоможе нам
краще наслідувати особистість Єгови
та ставати зрілими християнами.
Тому ми раді повідомити вам
про нову рубрику під назвою
«Повночасне служіння
допомагає розвивати християнські риси».
З цієї рубрики ми побачимо,
як теократичні завдання
допомагали братам і сестрам
у повсякденному житті
виявляти риси,
з яких складається плід духу.
Перегляньмо
перший епізод з цієї рубрики —
«Повночасне служіння
допомагає розвивати
християнські риси. Любов».
Я виріс у невеликому містечку,
де більшість
належить до однієї спільноти.
Люди тут мислять подібно,
та й поводяться переважно так само.
Тому, коли мене запросили
до групи будівельників Залів Царства,
це була для мене велика зміна.
Тут я зустрів братів і сестер
з різних культур та племен,
які розмовляють різними мовами.
Я опинився в зовсім іншому світі
і лише тоді зрозумів, що моя любов
була, так би мовити, обмежена,
адже я виявляв її
лише до однієї групи людей.
Це допомогло мені побачити,
що все ж таки я був трохи упереджений.
Я належу до групи будівельників
Залів Царства.
Тут панує така чудова атмосфера!
Ми разом працюємо, разом живемо,
а інколи навіть плачемо разом.
Ми одна сім’я.
Але, щоб приєднатися
до групи будівельників Залів Царства,
я мусила залишити свою зону комфорту,
братів і сестер з мого рідного збору
та друзів, які жили неподалік.
Напочатку мені здавалося,
що в новому призначенні
я не отримую так багато любові,
як раніше.
Досліджуючи 1 Коринфян 13:4,
я зрозуміла, що виявляла любов
не повною мірою.
Мені потрібно було
ще багато працювати над собою,
щоб розвинути
справжню християнську любов.
Коли я почав служити
районним наглядачем в іншій країні,
то зрозумів, наскільки важливо
передусім виявляти любов та співчуття.
Наприклад, один брат
запізнювався на зібрання.
Він не лише заходив у зал
вже під час промови,
але пізніше ще й починав дрімати.
Звичайно,
я не найкращий промовець у світі,
але щоб аж спати...
Він постійно так робив,
і це мене дратувало.
Однак я зрозумів,
що мені бракувало любові.
Той брат працював
по 12—16 годин 6 днів на тиждень.
Оскільки мої рідні
не є Свідками,
сім’єю для мене стали одновірці.
Життя тут справді нелегке,
тому брати і сестри
докладають великих зусиль,
щоб залишатись вірними Єгові.
Мені дуже хочеться
якнайшвидше здружитися з ними.
Але не всі йдуть на контакт,
тому мені буває сумно,
а іноді я навіть ображаюсь.
В чому річ? Можливо,
їм нелегко так швидко відкритися.
Якось Майк сказав мені:
«Знаєш, ти трохи подібна до них.
Тобі теж нелегко виражати
свої почуття».
Ну так, справді.
Тож я зрозуміла, що мені потрібно бути
більш терпеливою до сестер,
виявляти їм більше любові
і намагатися краще їх зрозуміти.
Єгова формує всіх нас.
Але я помітив, що праця
на будовах Залів Царства
пришвидшила формування
моєї особистості.
Я став більш зрілим християнином.
Тепер я зосереджуюся
на рисах людини,
а не на її кольорі шкіри, мові
чи походженні.
Коли я почала служити
в будівельній групі,
то почувалась так,
ніби Єгова каже мені:
«Цебо, ти думаєш,
що вмієш виявляти любов,
що знаєш, якою вона є насправді.
Але я хочу показати тобі,
наскільки багатогранною
є справжня любов».
Тож, хоча ми весь час
переїжджаємо,
тепер мені всюди вдається
розвивати теплі, дружні стосунки
з братами та сестрами.
Районне служіння
нас обох багато чого навчило.
Ми почали виявляти любов
повнішою мірою,
ставитись до братів та сестер
з більшим розумінням.
В повночасному служінні
я проводжу з братами і сестрами
багато часу,
тому краще розумію їх
і завдяки цьому
ще більше їх люблю.
Я помітила,
що це позитивно вплинуло навіть
на мої стосунки з друзями
та чоловіком.
Спілкуючись із сестрами
в нашому районі,
я навчилась уважніше слухати,
і це відчувається
навіть у розмовах із чоловіком.
Коли ми вчимось виявляти
справжню християнську любов,
то це приносить велику користь:
міцні сімейні узи, співчуття,
взаєморозуміння
та терпеливість одне до одного.
Сподіваємось,
що ця нова рубрика
спонукуватиме усіх нас
пороздумувати над тим,
чи можемо ми розпочати
повночасне служіння.
У вступній промові
ми говорили про те,
що Єгова, як люблячий Батько,
виправляє нас.
І часто він робить це
через нагадування.
У ранковому поклонінні
брат Трой Снайдер пояснить,
як ми можемо мати правильний погляд
на нагадування від Єгови.
Як ви реагуєте,
коли чуєте таку фразу:
«Хочу тобі дещо нагадати»?
Просто ігноруєте?
Чи, може, думаєте:
«Я й так нічого нового не почую»?
А може, дратуєтесь, бо хтось нагадує,
що ви чогось не зробили?
Або почуваєтесь ніяково,
бо, здається, вам натякають,
що ви з чимось не справляєтесь?
Однак, коли ми чуємо нагадування
від Єгови, усе зовсім по-іншому.
Нам слід до них прислухатися.
Знайдімо Псалом 119
і подивімось, як на нас впливають
нагадування від Єгови.
Псалом 119:2, 3: «Щасливі ті,
хто слухається його нагадувань,
хто всім серцем шукає його.
Не чинять вони неправедності,
вони ходять його шляхами».
Так, послух нагадуванням Єгови
сприяє щастю.
Вони поглиблюють наше розуміння,
розширюють погляд на певні речі
і зміцнюють рішучість залишатись
вірними.
Як сказано в 3-му вірші,
вони допомагають
чинити те, що правильне,
і ходити шляхами Єгови.
Його нагадування
особливо підтримують у важкі часи.
Вони немов вказівні знаки
на переповненій автомагістралі,
які скеровують у правильному напрямку
серед хаосу цього світу.
Ці нагадування запевняють нас,
що ми на правильній дорозі.
А якщо ми збилися з неї,
то допомагають повернутися назад.
Наш вірш на сьогодні —
це одне з таких нагадувань від Єгови.
Знайдімо 1 Петра 2:13, 14.
Зверніть увагу,
яке тут міститься нагадування:
«Задля Господа підкоряйтеся
всякому людському устрою —
чи владі царя, як вищого,
чи владі намісників,
як посланих від нього,
щоб карати злочинців
і хвалити тих, хто чинить добро».
Ці слова нагадували
християнам у першому столітті
про важливість залишатися
нейтральними
і підкорятися законам урядів,
оскільки Єгова дозволив їм
мати певну владу.
Це не було для них чимось новим.
Це було нагадування.
Християни розуміли, що означало
бути підданими Божого Царства
і підтримувати його правління.
Розуміли слова Ісуса
«віддава[ти] кесареве кесарю,
а Боже — Богові»,
а також — що потрібно підкорятися
передусім владі Бога, а не людей,
як говорили апостоли.
Тож чому їм потрібне було
це нагадування?
Християни жили
у дуже поділеному світі.
Вони стикалися із тиском
зайняти певну позицію
у політичних питаннях.
Саме тому нагадування
про нейтралітет
було таким своєчасним.
Звернімо увагу ще раз на 13-й вірш.
Він починається словами:
«Задля Господа».
Цей принцип допоміг християнам
перейняти погляд Єгови
на підкорення урядам.
Слухатися їхніх законів не означає
підтримувати їхню політику чи війни.
Так, ми визнаємо, що та відносна влада,
яку вони мають, саме від Єгови.
Ми чекаємо на зміни,
які впровадить Боже Царство,
і не виступаємо проти урядів,
а натомість зосереджуємося
на проповідуванні доброї новини.
І це було не перше таке нагадування.
За кілька років перед тим апостол Павло
написав листа християнам у Римі.
В ньому він говорив про роль вищої влади
і про те, що означає підкорятися їй.
Приблизно в той самий час
був написаний лист до Тита,
у якому християни теж отримали
нагадування підкорятися урядам.
Усі ці нагадування допомагали християнам
залишатись нейтральними
і бути повністю відданими Єгові
та його правлінню.
Також ці нагадування
були дуже потрібними і вчасними,
адже незабаром
християн почали переслідувати.
Безумовно, Єгова допомагав тим,
хто старався дотримуватись нейтралітету.
Подивімось, як цю думку підкреслює
15-й вірш.
Ми вже читали 13-й і 14-й вірші,
там говориться про підкорення урядам.
А тепер 15-й:
«Бо воля Божа полягає в тому,
щоб ви чинили добро
і цим припиняли беззмістовні розмови
нерозумних людей».
Тож, коли християни прислухалися
до цього нагадування,
Єгова допомагав їм
і далі поклонятися йому в ті нелегкі часи.
І цим вони подали нам чудовий приклад.
Сьогодні
ми стикаємося з подібними труднощами.
Наприклад, в одній країні
брати і сестри отримали нагадування,
в якому йшлося
про важливість нейтралітету.
Невдовзі після того там почалася
жорстока громадянська війна.
Яким вчасним було це нагадування!
Воно допомогло братам і сестрам
залишатись нейтральними
і підкорятися уряду.
Після того як війна закінчилася,
уряд видав деякі закони
з метою згуртувати людей.
Наприклад, один із них
вимагав обов’язкової участі
у церемонії вшанування прапора
під час реєстрації шлюбу.
І це, звісно, випробовувало
позицію нейтралітету братів і сестер.
Що вони зробили?
Вони пояснили представникам влади,
що під час війни
Свідки залишались нейтральними.
Уряд знав про їхню позицію
і поважав її.
Один з урядовців
сказав, що вони візьмуть її до уваги.
Невдовзі після того цей закон змінили,
і він уже не вимагав від наших одновірців
порушувати нейтралітет.
А все завдяки тому, що брати зважали
на нагадування від Єгови.
Служителі Єгови
постійно отримують нагадування,
наприклад,
через Звернення Керівного органу.
Скажімо, нещодавно ми чули про те,
щоб покращуватися у служінні
і старатись проповідувати всюди,
де є люди, тому що ми любимо їх.
Чудове нагадування!
Ми щасливі, коли так робимо,
правда?
Також ми отримали нагадування
про те, як Єгова ставиться до тих,
хто згрішив чи віддалився від нього,
і як нам поводитися,
коли вони повертаються назад у збір.
Ці нагадування
допомогли нам краще зрозуміти,
як застосовувати біблійні принципи.
В одному з недавніх нагадувань
про зовнішній вигляд
ми чули,
що він має завжди свідчити
про нашу повагу до Єгови
і чистого поклоніння,
хоча стилі можуть змінюватися.
Ще одне нагадування
було про те, щоб молитися за тих,
хто ув’язнений за віру.
А якщо переслідуватимуть
чи ув’язнять нас,
то щоб ми продовжували
проповідувати добру новину.
Зовсім недавно
ми знову отримали нагадування
залишатися нейтральними,
подібно
до християн у першому столітті,
тому що ми теж живемо
в дуже поділеному світі.
Люди навколо критикують владу
і борються за зміни,
щоб покращити життя.
У зверненні було сказано:
«Керівний орган ділиться
цими важливими нагадуваннями,
тому що Сатана
тисне на Божих служителів,
щоб вони стали на чийсь бік
у політичних питаннях».
Далі заохочувалось розглянути принципи
з книжки «Біблія і наше життя»,
особливо у розділі «Влада, уряд».
Це допоможе вкоренити ці принципи
у своєму серці
і виступити на захист нашої віри,
коли цього вимагатимуть.
Крім того ми зможемо сприяти єдності
серед Божого народу.
Тут, у Бетелі,
ми отримуємо багато нагадувань,
зокрема про те,
щоб прощати одне одного,
коли виникає конфлікт між відділами
чи з кимось особисто.
Нагадування допомагають нам
зберігати мир і єдність,
а це у свою чергу сприяє радості.
Також ми часто чуємо нагадування
читати Біблію щодня.
Чому? Бо всі ми дуже зайняті.
А це вкрай важливо — дозволяти Єгові
промовляти до нас кожного дня.
Наглядачі потребують нагадування,
що найважливіше —
це дбати про овечок Єгови.
Чому воно таке потрібне?
Тому що іноді
можна занадто зосередитися
на якихось завданнях і забути про людей.
А коли ми почуваємось нічого не вартими,
Єгова нагадує,
щоб ми боролися з такими почуттями,
адже він милосердний, дуже любить нас
і зосереджується на наших добрих рисах.
Він завжди поруч,
особливо коли нам важко.
Тож, коли чуємо
нагадування від Єгови,
ніколи їх не ігноруймо,
звертаймо на них особливу увагу.
Подивімось,
що записано у Псалмі 119:111:
«Твої нагадування завжди будуть зі мною,
бо вони радість для мого серця».
Ми щасливі,
коли зважаємо на нагадування від Єгови.
Вони допомагають нам зберігати єдність,
ходити дорогами Єгови
і постійно наближатися до нього.
Це були чудові нагадування про те,
як сприймати нагадування від Єгови.
Коли ми будемо слухатися Єгови,
то зростатимемо духовно.
Також зростатиме наше бажання
допомагати іншим.
Чи ви колись замислювалися,
як це — служити в Бетелі
або на теократичних будовах?
Навіть якщо ви вже виконуєте
певні завдання,
чи роздумували ви над тим,
щоб спробувати новий для себе
вид служіння?
Ми також раді представити вам
нову рубрику,
яка ознайомить нас
з різними видами служіння.
Вона називається
«Один день із життя».
Кожен епізод допоможе нам зазирнути
за лаштунки різних видів служіння
та побачити, яку різноманітну працю
щодня виконують
наші брати і сестри по цілому світі.
Перший епізод з цієї рубрики
розповість нам про один день із життя
перекладача.
Привіт.
Мене звати Хан На Кім.
Я перекладачка
на корейську мову жестів.
У перекладацькому відділі
здійснюється переклад духовної поживи
з англійської на інші мови.
Ми намагаємось передавати думки
точно, зрозуміло і природно.
До того ж при перекладі на жестову мову
текст передається у формі відео,
замість слів
ми використовуємо жести і міміку.
Зараз я читаю матеріал,
який ми сьогодні будемо перекладати.
Спочатку
я аналізую, які думки є ключовими,
і обдумую, як та в якій послідовності
найкраще їх передати.
Щоб бути перекладачем,
потрібно дуже добре знати мову.
Колись я думала, що знаю жестову мову
доволі непогано,
тож впевнено взялася
за перекладацьку працю.
Але дуже швидко я зрозуміла,
що мені треба ще багато вчитися.
Під час навчання
я почала звертати більше уваги
на граматику й будову мови,
на те, які жести глухі
справді використовують,
та на переклади іншими мовами.
Це допомогло мені передавати думки
більш плавно та зрозуміло.
Кожна перекладацька команда
зазвичай складається з трьох осіб.
Ми всі разом перекладаємо,
а пізніше перевіряємо,
чи наш переклад точний і природний.
Жестову мову
не передаси на папері,
тому свій переклад
ми записуємо на відео.
Сьогодні ми перекладаємо
матеріал про китів,
але кожен з нас
використовує трохи інший жест
для опису кита.
Тому ми обговорюємо,
який жест найбільш відомий
і поширений.
Іноді під час перекладу
важко підібрати вдалий варіант.
Тоді наша команда
активно обговорює всі пропозиції,
і, коли знаходимо жест,
який усім подобається,
ми відчуваємо,
як Єгова допомагає нам.
Це щось неймовірне!
У нашому відділі
служать брати і сестри
різного походження.
Ми разом працюємо, ходимо на зібрання
і разом проповідуємо.
Ми одна дружна сім’я.
Раз, два, почали!
Нещодавно процес перекладу
спростили.
Тепер перекладачі самі
і знімають, і монтують відео.
Спочатку мені було дуже важко
і я переживала,
чи справлятимусь з роботою,
але завдяки
навчанню та допомозі інших
мої вміння поліпшились,
і я з радістю вчуся далі.
Три, чотири, чудово!
Я живу разом з Хьон Джі.
Ми працюємо в одному відділі
і належимо до того самого збору.
Я така рада,
що з нею можу поговорити
про все на світі.
Коли я перекладаю,
то не думаю про те,
як застосувати цей матеріал
у своєму житті,
а зосереджуюсь на тому,
як природно передати думки
жестовою мовою.
І вже після виходу матеріалу
я досліджую його і роздумую,
чого Єгова хоче мене навчити
і як застосувати ці думки
у своєму житті.
Навіть публікації,
які я не раз переглядала
під час перекладу,
інколи сприймаються по-новому
під час особистого вивчення.
Я зрозуміла,
що мені потрібно виділяти
достатньо часу,
щоб засвоїти духовну їжу
і повною мірою
отримати з неї користь.
Мої батьки глухі,
тому я вивчила жестову мову
ще в дитинстві.
Коли я почала працювати
перекладачкою,
то була зворушена тим,
скільки братів і сестер
невтомно працює
заради невеликої кількості глухих.
Мене просто вражає, з якою ніжністю
Єгова дбає і піклується про нас.
Я хочу виконувати
свою роботу якнайкраще,
щоб глухі легко розуміли матеріал
і щоб він торкався їхніх сердець.
Можливість допомагати братам і сестрам,
які спілкуються жестовою мовою,
приносить мені
велику радість та задоволення.
Особливо мені приємно бачити,
наскільки це допомагає
моїм батькам
наближатися до Єгови.
Я така щаслива,
що можу бути перекладачкою
і на власні очі бачити,
яку грандіозну працю виконує Єгова.
Дуже хочу,
щоб інші теж могли відчути радість
від цього особливого служіння.
Сестра Кім
сказала дуже важливу думку:
хоча її робота пов’язана
з перекладом духовної їжі,
їй все одно потрібно виділяти час
на особисте вивчення,
щоб засвоювати духовну поживу.
Це чудове нагадування для тих,
хто виконує різні теократичні завдання.
Молоді люди, ми сподіваємось,
що ця рубрика заохотить вас
робити більше у служінні Єгові.
Як чудово належити
до духовної сімʼї Єгови!
Незалежно від того, чи ділимося ми
доброю новиною з іншими,
чи підбадьорюємо когось у зборі,
ми завжди хочемо, щоб наше слово
було сказане у слушний час.
Про це — наше нове музичне відео.
Завжди його маєш при собі,
може зцілити чи принести біль,
може зігріти або й попекти,
як вилетить — вже не спіймаєш ти.
Доречне слово в слушну мить —
яке ж воно добре, як солодко звучить!
Пісня для вух і ліки для душі.
Не тримай в собі, скажи його, скажи.
Підтримуй, надихай.
Нехай воно звучить —
слово доречне в слушну мить.
Біблія нам каже неспроста:
«Чим серце наповниш —
те і буде на вустах».
Із доброго серця такі йдуть слова,
від яких все навкруг ожива.
Доречне слово в слушну мить —
яке ж воно добре, як солодко звучить!
Пісня для вух і ліки для душі.
Не тримай в собі, скажи його, скажи.
Підтримуй, надихай.
Нехай воно звучить —
слово доречне в слушну мить.
Доречне слово в слушну мить —
яке ж воно добре, як солодко звучить!
Пісня для вух і ліки для душі.
Не тримай в собі, скажи його, скажи.
Підтримуй, надихай.
Нехай воно звучить —
слово доречне в слушну мить.
Настав час для пошуку скарбів.
У цій рубриці ми досліджуємо
книги 12 малих пророків.
Настала черга книги Наума.
Пороздумуйте,
що з неї ви можете застосувати,
а також — що допоможе вам
віднайти власні скарби.
На зібранні цього тижня
ми будемо розглядати книгу Наума.
В цій книзі можна знайти
багато цінних принципів.
Вона звертає увагу
на верховну владу Єгови
й освячення його імені.
То що, розпочинаємо наші пошуки?
Вірний раб заохочує
читати Біблію не поспішаючи
і бути допитливими.
Гарна думка.
Тут справді не варто спішити.
Угу.
Наприклад, у 1-му розділі, 1-му вірші,
написано присуд Ніневії.
О, чекай!
І тут згадується Ніневія.
Так, дійсно.
Раніше Єгова
вже посилав туди пророка.
Це був Йона.
Він не дуже зрадів такому завданню.
Ассирійці були
добре відомі своєю жорстокістю.
Тому не дивно, що Йона втік.
Це точно.
Ти знаєш,
навіть не уявляю, що подумав Наум,
коли Єгова передавав йому цю звістку.
Цікаво, як він почувався?
Напевно, це його стривожило,
особливо якщо взяти до уваги,
яким містом була Ніневія.
Якщо ввести в «Індексі» слово «Ніневія»,
там буде підзаголовок «Місто кровожерне».
Дякую, що нагадав про «Індекс».
Там багато додаткової інформації.
В одному з джерел, які там наводяться,
згадується, що робили ассирійці:
юнаків та дівчат спалювали заживо,
чоловіків розпинали, здирали з них шкіру,
виколювали очі
або відрубували руки й ноги, вуха й ніс.
Яке жахіття!
Мабуть, Наумові було дуже страшно.
Але не тільки йому.
Якщо подивитись на часову шкалу,
то видно, що він служив пророком
під час правління царя Йосії.
Йосія дуже серйозно взявся
за очищення краю від ідолопоклонства.
Мабуть, він і ті, хто його підтримував,
дуже переживали,
чи їм вдасться відновити
правдиве поклоніння.
Особливо тому, що в ті часи
Ассирія була супердержавою
і від ассирійців можна було очікувати
чого завгодно.
Можливо, ізраїльтян тривожило те,
чи не стануть їхні дії
провокацією для ассирійців,
чи не зроблять з ними те саме,
що й з жителями Самарії,
з яких заживо здерли шкіру.
А уяви, як батьки переживали
за своїх дітей.
Але Єгова підтримав ізраїльтян.
Подивимось 3-й вірш.
Там показано, як він використовує
свою верховну владу.
Єгова не поспішає виявляти гнів,
хоча має велику силу.
Я дослідив,
що це одне з небагатьох місць у Біблії,
де говориться як про велику силу Єгови,
так і про те, що він повільний на гнів.
Єгова хотів,
щоб ізраїльтяни зосередились
на його владі й силі,
а не на силі ассирійців.
Саме це їм було потрібно.
У 15-му вірші ми читаємо,
який наказ дав Єгова:
«Відзначай свої свята
і виконуй свої обітниці,
бо по тобі більше не перейде нікчемний,
його буде повністю знищено».
Іншими словами, він говорить:
«Я ще не знищив Ассирію,
але продовжуйте поклонятися мені
без страху».
По суті, він каже: «Довіртесь мені».
Угу.
Зрештою Єгова
виявив свою надзвичайну силу,
коли знищив Ніневію.
Дехто навіть не вірив,
що вона колись існувала,
адже від неї не залишилося й сліду.
Наум, Йосія і весь Божий народ,
напевно, зітхнули з полегшенням.
Нарешті вони могли
спокійно поклонятися Єгові.
Вони пам’ятали, що Єгова —
їхній Всевладний Правитель.
Це забрало в них тривогу
і додало впевненості.
О, здається, ми знайшли скарб.
Це треба записати.
Те, що Єгова —
наш Всевладний Правитель,
додає впевненості.
Думаю, цей скарб
збагатить наші стосунки з Єговою.
Ага! Те, як Єгова використовує
свою верховну владу,
багато говорить про його риси,
про те, якою особою він є.
Мені так сподобалась думка,
що Єгова не поспішає
виявляти свій гнів,
хоча має велику силу.
В людей зазвичай
так не виходить.
Тож якщо Єгова не поспішає виявляти гнів
до своїх ворогів,
навіть таких жорстоких, як ассирійці,
то хіба він поспішатиме виявляти гнів
до мене?
Знаєш, коли я помиляюся,
мені здається, що Єгова
відразу від мене відвертається.
Але те, що ми сьогодні дослідили,
нагадує, що Єгова ніжний,
терпеливий Батько.
Він не поспішає гніватися,
а це означає, що він мене любить.
Я впевнений,
що він мене не покинув.
Справді,
деколи ми можемо бути до себе
надто вимогливими і суворими.
Але Єгова до нас так не ставиться.
Я подумала:
якщо Єгова
не спішить гніватися на мене,
то чому б і мені
так до себе не ставитись?
Потрібно докладати зусиль,
аби те, як я ставлюсь до себе,
відображало почуття Єгови.
А тим,
хто має владу у зборі чи в сім’ї,
теж важливо проаналізувати себе:
«Я повільний на гнів?
Якщо мені здається, що так,
чи Єгова думає так само?
А якщо я швидко спалахую,
то кого наслідую?».
Хороші запитання.
Я ще подумала про силу Єгови.
У порівнянні з нею
сила ассирійців — ніщо.
Тому в ізраїльтян не було причин
тремтіти від страху.
І хоча ми з тобою живемо
у ворожому світі Сатани,
нам теж немає чого боятися.
Я впевнена, що, коли зіткнуся
з якимось випробуванням,
Єгова використає свою силу,
щоб допомогти мені.
Хочу завжди пам’ятати,
що він сильний і Всевладний Правитель.
Краще думати не про те,
чи вистачить мені сил,
а про те,
чи Єгова зможе мені допомогти.
Це додасть упевненості.
А ще впевненості додають
розповіді братів і сестер
на нашому сайті.
Те, що вони зносять
важкі переслідування,—
доказ того,
що Єгова підтримує їх
своєю могутньою силою.
Коли я читаю їх,
то ще більше переконуюсь у тому,
що Єгова допоможе і мені.
Скільки цінних думок
можна почерпнути
лише з одного вірша.
Єгова не поспішає
виявляти свій гнів,
хоча має велику силу.
Ну що, повторимо поради,
які допомогли нам їх знайти?
Читай не поспішаючи
і будь допитливим.
Шукай додаткову інформацію
в «Індексі»
і намагайся побачити
риси Всевладного Правителя.
В книзі Наума
заховано ще багато скарбів,
і я хотів би детальніше розглянути
пророцтво Наума про те,
як мала бути знищена Ніневія.
Адже пророцтва так зміцнюють віру.
Давай. Я вже дещо про це знайшла.
Сьогодні ми нагадали собі,
що маємо найбільш люблячого Батька
у цілому Всесвіті — Бога Єгову,
і можливість бути частиною його сім’ї
варта будь-яких зусиль.
Ми розвиваємо християнську любов
до наших братів і сестер —
рису,
яка є досконалими узами єдності.
Ми зміцнюємо свою духовність,
і це відкриває нам двері
до нових завдань,
виконуючи які
ми підтримуємо організацію
та справи Царства.
І коли стикаємося
з неочікуваними випробуваннями,
то не втрачаємо віру в те,
що Єгова є нашим Батьком
та нашою Скелею.
Цього місяця
ми отримали привітання
з західного узбережжя
Центральної Африки,
з Габону, який інколи називають
африканським Едемом.
Тут неймовірна природа.
85% країни займають тропічні ліси,
а також тут розташований
неймовірний водоспад Конгу.
У національному парку «Лоанґо»
можна побачити, як слони
прогулюються вздовж узбережжя.
Ці лісові слони під загрозою зникнення,
і в Габоні зосереджена
їхня найбільша популяція у світі.
Габон також є домівкою для горил,
різнобарвних мандрилів
і тисяч шимпанзе.
В океані, що омиває Габон,
також є багато видів риби
та інших тварин.
Там мешкає понад
20 видів дельфінів та китів,
тож місцеві жителі та туристи
можуть зблизька помилуватись
цими дивовижними створіннями.
Але будьте обережні
з габонською гадюкою.
Вона має найдовші ікла
серед усіх отруйних змій:
їхня довжина може сягати
5 сантиметрів.
Хороша новина полягає в тому,
що вона має спокійний характер
і рідко кусає людей.
У XIX столітті звільнені раби
заснували столицю Габону, Лібревіль.
Місто славиться сучасною архітектурою,
парками та красивими пляжами.
Якщо ви поїдете
на південний схід країни,
то, проїхавши місто Франсвіль,
побачите неймовірну природу,
зокрема водоспад Пубара.
У 1957 році
двоє братів з Конго (Браззавіля),
шукаючи роботу,
проїжджали півднем Габону.
Там вони дали свідчення
Антуану Мубанзі,
який зробив швидкий духовний поступ
і охрестився в червні 1957 року.
Він став першим Свідком Єгови в Габоні.
Приблизно в той самий час
Свідки з Конго, які працювали
в будівельній компанії, переїхали в Габон.
Разом із братом Мубангою
вони почали проповідувати
та проводити зібрання
в орендованій дерев’яній хатинці.
Щосуботи по обіді брати виносили лавки
і виголошували промови просто неба.
Через це їх почали називати
«релігія лавок».
У 1964-му організацію
офіційно зареєстрували.
Згодом у Габон переїхали місіонери.
Щоб охопити якомога більше людей,
щонеділі вони виголошували
промови по радіо.
У квітні 1970 року
уряд несподівано заборонив
проповідувати та проводити зібрання,
а також депортував місіонерів.
Під час цієї заборони
брати і сестри виявляли
виняткову ревність.
Вони таємно серед ночі
проводили зібрання
та навіть цілі конгреси.
Та роки минали,
і ситуація покращилась.
Брати змогли побудувати
Зали Царства,
де проводили регіональні
і районні конгреси,
а з часом навіть почали
знову транслювати
радіопрограму.
І ця програма
стала настільки популярною,
що в 2004 році
про неї написали у місцевій газеті.
Один брат, який вів програму,
розповідав, що часом
люди впізнавали його голос
і завдяки цьому розпочалося
кілька біблійних вивчень.
Сьогодні понад 4600 вісників
активно поширюють добру новину.
Вони проводять більш ніж
8000 біблійних вивчень такими мовами:
французька, фанг,
м’єне, пуну, нзебі і теке.
Нещодавно 28 молодих братів і сестер
пройшли навчання
в першому класі Школи
для проповідників Царства в Габоні.
Заняття проводилися в Окалі (Лібревіль),
у Залі Царства, який легко розширити.
Лише уявіть:
за попередній службовий рік
116 ревних вісників зі збору «Окала»
проводили
більш ніж 140 біблійних вивчень,
а Спомин відвідало 287 осіб.
Брати і сестри зі збору «Окала»
дуже вас люблять
і передають щирі вітання.
Ви дивилися JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

JW Broadcasting. Травень 2026