JW subtitle extractor

Вітаємо вас, брати і сестри!
У суботу 14 березня 2026 року
відбувся випуск 159-го класу
біблійної школи «Гілеад».
Думки з цієї програми допоможуть
випускникам пристосуватися до змін,
які їх чекають у майбутньому.
Але ці думки будуть корисними
також і для всіх нас,
адже життя постійно змінюється.
Подумайте, які уроки ви можете
взяти для себе з цієї чудової програми.
Для початку хочемо привітати всіх,
хто разом з нами дивиться цю програму.
Вітаємо також студентів,
які тяжко трудилися
протягом п’яти місяців.
Ви вчилися днями і ночами.
І ось ви тут.
З вами ваші рідні та друзі.
Багато хто приїхав особисто.
А ще тисячі братів і сестер
під’єдналися до нас через інтернет.
І як, вам не віриться?
Нарешті цей день настав.
День вашого випуску.
Ви його дуже довго чекали.
Це правда.
Тепер у вас буде можливість
застосовувати все, чого ви навчилися,
ділитися духовними перлинами,
які ви назбирали за ці місяці,
а також співпрацювати в єдності і мирі
з братами і сестрами.
Може, почувши це слово, «мир»,
ви вже хвилюєтесь?
Можливо,
ви їдете в нове місце і думаєте:
а чи зможу я там побудувати з усіма
хороші стосунки?
А може, ви повертаєтесь туди,
де служили, і теж думаєте:
«Ой, всі тепер будуть дивитися,
чи я змінився на краще».
Такі хвилювання нормальні.
З думкою про це
була підготовлена ця промова.
Вона називається «Зберігайте мир».
Перш за все, ніхто не казав,
що зберігати мир буде легко.
Ісус підкреслив цю думку
у 5-му розділі Євангелія від Матвія.
Розгорніть, будь ласка,
Матвія, 5-й розділ.
Ісус тут наводить приклад,
який добре ілюструє цю думку.
У Матвія 5:23, 24, ми читаємо,—
тут Ісус каже своїм учням:
«Коли ж ти принесеш дар до жертовника
і там пригадаєш,
що твій брат має щось проти тебе,
залиш дар перед жертовником.
Спочатку піди примирися з братом,
а тоді повернись і принеси свій дар».
Ісусовим слухачам ця порада
могла здаватись просто нереалістичною.
Уявіть собі: ви прийшли з даром,
стоїте біля жертовника,
і тут вам треба залишити свій дар,
повернутись у місто
і там, серед сотень, тисяч людей,
які зібрались на свято,
знайти того, хто має щось проти вас,
примиритися з ним
і встигнути
повернутися і принести жертву.
Що Ісус хотів цим сказати?
Він хотів сказати, що примиритися
і зберігати мир буває тяжко.
А тепер спробуємо знайти відповіді
на два запитання.
Чому зберігати мир буває важко?
І як зберігати мир
навіть тоді, коли це важко?
Щоб відповісти на ці запитання,
ми обговоримо три поширених види страху,
які заважають зберігати мир.
Також ми розглянемо приклад Аврама,
тобто Авраама.
Ми поговоримо про те,
як йому вдалося зберегти мир
зі своїм племінником Лотом,
коли між ними
виникла напружена ситуація.
Отже, перший вид страху —
це страх втратити свій авторитет.
Багато хто з нас
бореться з низькою самооцінкою.
І буває, щоб не впасти в очах інших,
зберегти свій авторитет,
ми починаємо принижувати людей,
вказувати їм, де їхнє місце.
Але так ми лише зруйнуємо узи миру.
Чи піддасться таким переживанням Аврам?
Чи буде він боятися за свій авторитет?
Розгорніть ваші Біблії на книзі Буття,
13-му розділі.
Там міститься відома розповідь про те,
як пастухи Аврама і Лота
сперечалися між собою.
Аврам розумів,
чим це все може закінчитись.
Тож подивіться, що він робить.
Прочитаємо Буття 13:8, 9.
«Тоді Аврам сказав Лоту:
“Прошу тебе,
хай не буде сварки між мною і тобою,
між моїми пастухами і твоїми,
адже ми брати.
Хіба ж не весь цей край перед тобою?
Будь ласка, відділися від мене.
Якщо ти підеш ліворуч,
я піду праворуч,
а якщо ти підеш праворуч,
я піду ліворуч”».
Вау! Аврам дав Лоту можливість
першим зробити вибір.
Він не побоявся виглядати
менш важливим.
А міг повестися інакше,
поставити Лота на місце, сказати:
«Чекай, чекай, Лоте, послухай:
хто з ким пішов?!
Це ти пішов зі мною, а не я з тобою.
Це мене було сюди призначено.
Це моє завдання, не твоє!».
Ну, він скоріше за все би досягнув свого,
але точно би не досягнув миру.
Аврам так не робив.
Він, очевидно, мав переживання,
як і кожен з нас,
але не побоявся принизитися
в очах Лота.
Він поступився і дав йому вибір.
А чому Аврам повівся саме так?
Якщо коротко,
для нього було важливіше,
яким він буде в очах Єгови,
а не в очах людей. Ось в чому суть.
Для нього не було важливим,
де він буде жити в Обіцяному краю.
Для нього було головним, що він вже є там,
в цьому Обіцяному краю.
Це був для нього доказ схвалення Єгови.
Це ж і є головна думка Матвія 5:23, 24!
Це і мав на увазі Ісус.
Адже він сказав, що після того,
як ти примирився з братом,
можеш повернутися до жертовника.
Повернись і принеси свій дар Єгові.
Ось що було для Аврама найважливішим:
мир з Єговою.
Тож який висновок, перший висновок
можемо взяти з цієї розповіді про Авраама?
Страх втратити авторитет в очах інших,
страх, що інші не оцінять нашого досвіду,
забудуть, що ми вчилися в «Гілеаді»,—
це слабкість.
Всі ці переживання
заважають зберігати мир.
Це перешкода на шляху до миру.
Перешкода на шляху до миру.
А як боротися
з подібними переживаннями?
Цінуймо найбільшу честь,
яку тільки може мати людина —
схвалення Бога Єгови.
Будь-які інші благословення
або призначення —
це лише приємний бонус.
Але повернімось до Аврама.
Він тепер міг думати:
«Я повівся з Лотом смиренно,
то й він, мабуть, поведеться так само,
теж буде смиренним».
Було б добре, якби Лот так повівся,
правда?
Це підводить нас до другого виду страху.
Ми можемо боятися, що нас використають.
Наприклад,
ми поступилися під час якоїсь суперечки,
а тепер у нас з’являється побоювання,
що нашою добротою будуть зловживати.
Будуть нас використовувати.
Як поведеться Аврам?
Відкриємо знову 13-й розділ книги Буття
і будемо тепер читати з 10-го вірша.
Тож Аврам
повівся з Лотом по-доброму, зберіг мир.
А Лот? Читаємо з 10-го вірша:
«І Лот, звівши очі,
побачив усю Йорданську округу до Цоара.
Вона добре зрошувалась
і була як сад Єгови, як єгипетський край.
(Це було перед тим,
як Єгова зруйнував Содом і Гоморру.)
Тоді Лот вибрав усю Йорданську округу
і вирушив зі своїм табором на схід.
Тож вони відділились один від одного.
Аврам жив у ханаанському краю,
а Лот — поряд з містами
в Йорданській окрузі».
Чи справді Лот
скористався смиренням Аврама?
Якщо чесно, ми не знаємо.
Ми просто не знаємо всіх деталей
цієї ситуації.
І, до речі, ми про це почуємо більше
в ключовій промові нашої програми.
Тож не перемикайте канал.
Але уявімо на хвилинку,
що Аврам зреагував на вчинок Лота
по-іншому,
що він обурився, роздратувався
і подумав собі:
«Отакої! І що мені з того смирення?
Я ж лише втратив.
Не треба було бути таким добреньким».
Але чи Аврам піддався цьому страху? Ні.
Зверніть увагу
на останню частину 11-го вірша.
Там просто сказано:
«Тож вони відділились один від одного.
Аврам жив у ханаанському краю».
Ні натяку на обурення,
на обстоювання своїх прав,
ніяких заяв про несправедливість.
Смирення Аврама було справжнім.
Це не був просто прийом чи тактика,
щоб потім добитися свого.
Для Аврама мир був важливішим,
ніж особиста користь, особиста вигода.
Який висновок можемо для себе зробити?
Уявімо:
ми тяжко трудилися, викладалися,
а похвала, доручення, обов’язки
дісталися комусь іншому.
І може з’являтися відчуття,
що нас використали,
що нашою добротою зловживають.
Такі думки лише руйнують мир.
Не піддавайтесь їм. Наслідуйте Аврама.
Будьте впевнені: робити так,
як каже Єгова, завжди правильно.
Навіть якщо буде не по-нашому
або нам доведеться чимось пожертвувати,
ми здобудемо щось набагато цінніше —
схвалення Єгови, мир з ним,
добрі стосунки з нашим Богом.
Минув час, і рішення Лота
обернулося йому на біду.
Як тепер поведеться Аврам?
Все йому простить?
Чи піддасться третьому виду страху?
Відповідь ми почуємо
в кінці сьогоднішньої програми.
І ось надійшов час
для чергового випуску програми
«З перших уст».
Вам дуже сподобається
ця частина випуску школи «Гілеад».
Усі, хто має місіонерський дух
і хоче розширити своє служіння,
сьогодні почують для себе цінні думки.
Ведучим цього випуску «З перших уст»
буде брат Джеремі Кларк.
Це програма «З перших уст».
В Матвія 5:6 Ісус назвав
голодних праведності щасливими,
тому що вони зможуть задовольнити
свої духовні потреби.
А як Єгова задовольняє
духовні потреби нашої молоді?
Він це робить через їхніх батьків.
Однак не у всіх
батьки є служителями Єгови.
Як тоді Єгова їм допомагає?
Він робить це
через старших зрілих служителів.
Наприклад, юному царю Єгоашу
допомагав первосвященник Єгояда,
а в юного царя Уззії
наставником був Захарій.
У цьому випуску програми
«З перших уст»
студенти розкажуть, як їм допомагали
духовно зростати ще в юності,
як це спонукало їх
розширити своє служіння,
а також які благословення
вони отримали.
Тож розпочнімо.
Наші перші гості —
це Ентрон і Ребека Керевеї
зі Сполучених Штатів.
Ентроне і Ребеко, вітаємо вас!
Ви вже певний час
служите в Сполучених Штатах.
Розкажіть, звідки ви,
як почався ваш духовний ріст.
Нам цікаво.
Добре. Я народився
і виростав у Південній Кароліні.
Обоє моїх батьків були Свідками.
Тато навчив мене,
як по-доброму ставитись до людей,
а мама завжди допомагала
ставити духовні цілі
і робити все від мене залежне,
щоб досягати їх.
Звичайно, у зборі теж були брати,
які щиро цікавились мною.
Один з них навіть запропонував мені
з моїм двоюрідним братом
разом досліджувати книгу Прислів’я.
А чому саме Прислів’я?
Книга Прислів’я
повна практичної мудрості.
Тож він подумав, що для нас,
двох підлітків, буде корисно вивчати її
і таким чином ми побачимо,
наскільки мудрою є ціла Біблія.
Був ще один брат,
який сильно вплинув на мене.
Він був з мого збору,
декілька років прослужив у Бетелі,
потім повернувся
і заохотив мене серйозно подумати
над бетелівським служінням.
Я задумався над цим.
Також він порадив вчити іноземну мову.
Я так і зробив.
Добре, що ти його послухався.
Так приємно, що брати тобою
цікавились.
А ти, Ребеко,
теж виросла в правді?
Так.
До речі,
ми з батьками жили
неподалік філіалу в Іспанії,
тож з дитинства я пам’ятаю,
як бетелівці постійно приходили
до нас в гості.
А як на тебе вплинуло те,
що у вас вдома
часто бували повночасні служителі?
Я помітила,
що, хоча в матеріальному плані
вони мали небагато,
їм ніколи нічого не бракувало.
Для мене було очевидно,
що це Єгова дбає про всі їхні потреби.
Вони завжди були радісними,
завжди усміхалися.
Мабуть, саме це
торкнулося мого серця.
Мені теж хотілося бути
такою щасливою, як вони.
Гарно.
А як ще батьки допомагали тобі
рости духовно?
Пам’ятаю, що кожного вечора
тато молився зі мною
і моїми двома сестрами.
Він не тільки робив це сам,
але й просив нас із сестрами молитися.
Він хотів побачити,
які в нас стосунки з Єговою,
чи він для нас реальний.
Також пригадую,
як мама заохочувала нас проводити
якомога більше часу
з піонерами нашого збору.
І ми так робили.
Завдяки цьому ми ще з дитинства
дуже любили проповідувати.
Бачимо, що батьки докладали
багато зусиль,
аби добре вас виховати.
Ви розвинули сильну віру
і стали ревними Свідками Єгови.
Як ви розширили своє служіння?
Знаєш,
коли ми з Ентроном почали зустрічатися,
він служив у Бетелі в Нью-Йорку,
але згодом отримав нове призначення —
служити у філіалі в Уганді.
В Уганді?
Ну, для мене це теж стало несподіванкою,
але водночас я зрадів цьому призначенню.
Ми продовжували зустрічатись,
потім одружилися в Мадриді,
і через кілька днів після весілля
Ребека приєдналася до мене
у бетелівському служінні в Уганді.
А ось і ви. Це в Уганді?
Так, це ми в Бетелі.
І як вам там було?
Уганда справила на нас
незабутнє враження.
Але, якщо чесно, спочатку мені було
дуже непросто пристосуватися
до стількох змін.
Мені треба було звикати
до сімейного життя і життя в Бетелі.
Крім того, для мене новими були
культура, мова,
їжа
і навіть спосіб мислення.
І про себе
ми багато нового дізнались.
Ми побачили, як ми мислимо,
як мислять інші,
і багато чого зрозуміли.
Напевно,
тобі не раз ставали в пригоді
думки з книги Прислів’я.
Сто відсотків.
Пам’ятаю, як у школі
ми обговорювали
Прислів’я 19:11.
Там сказано, що нас прикрашає те,
що ми не зважаємо на образу.
Цікаво, що в природі навколо нас
є стільки краси,
але Творець каже,
що, коли ми пробачаємо інших
і не зважаємо на образу,
це справжня краса.
Тому ми переконалися,
що брати і сестри в Уганді дуже красиві.
Ми, напевно, робили щось таке,
що могло їх образити,
але вони ніколи не злилися.
Їх дуже прикрашало те,
що вони не зважали на образи.
Брати і сестри в Уганді стали для нас
дуже близькими, як нова сім’я.
Ми зрозуміли,
що, коли ти даруєш любов іншим,
вони відповідають тобі тим самим.
Ми по-особливому
відчули підтримку одновірців,
коли дуже сумували за домом.
Нам приємно згадувати
одну місіонерську пару,
яка була дуже уважна
до наших почуттів.
Вони проводили з нами час,
цікавились нами.
У тому, як вони виявляли любов,
ми побачили любов самого Єгови,
ще більше зрозуміли,
як він піклується про нас.
Скільки ви прослужили в Уганді?
Десять років.
Тяжко було їхати звідти?
Так, дуже. Ми дуже багато плакали,
коли від’їжджали.
Ми тоді наковталися сліз.
Ага.
Але, знаєте,
ми й досі підтримуємо зв’язок
з братами і сестрами з Уганди,
особливо із сестрами,
з якими я дуже подружилася.
Вони змогли зробити так,
щоб ми, іноземці,
не почувалися як іноземці.
Перед від’їздом
вони сказали, що в нас тепер є
свій клаптик землі і коза
на випадок, якщо ми захочемо
повернутися.
Чудово!
Раніше батьки допомагали вам
задовольняти духовні потреби,
потім ви робили те саме для інших,
а тепер отримали додаткове навчання
і зможете допомогти
ще більшій кількості людей.
Дуже дякуємо вам,
Ентроне і Ребеко.
У декого зі студентів
лише хтось один з батьків
є Cвідком Єгови.
І зараз ми ближче познайомимося
з сестрою Цзяхуей Лінь з Тайваню.
Запрошуємо.
Вітаємо тебе, Цзяхуей!
Дякую.
Ми хочемо, щоб ти теж про себе
щось розповіла.
Угу, добре.
Я народилась і виростала в Тайвані.
Коли мені було десять років,
мама пізнала правду й oхрестилася.
Ага. А як щодо тата?
Тато поки що не є Cвідком,
але йому подобається правда
і він нас підтримує.
Саме мама прищепила мені
і моєму молодшому братові
любов до Єгови
і проповідницького служіння.
А це на фото ти з мамою...
I братиком.
Ага.
Ми в Залі Царства.
Гарне фото.
А як мама допомогла тобі
полюбити Єгову?
Мама виховувала нас з братом,
працювала повний робочий день
і почала
піонерське служіння.
Вона була
дуже ревною піонеркою,
дуже любила проповідувати.
Пам’ятаю, як сяяло її обличчя,
коли вона поверталася зі служіння,
як захопливо вона розповідала нам
різні цікаві випадки,
які були в неї протягом дня.
А що мама розказувала
про територію?
Як люди реагували?
Ну, люди в нашій території
більше зосереджені на тому,
щоб заробити багато грошей,
зробити кар’єру,
і не мають сильного бажання
чи часу вивчати Біблію.
Але мамі завжди вдавалося
когось зацікавити.
Мені здається,
що саме її радість і щирість
завжди притягували до неї людей.
Коли вийшов «Переклад нового світу»,
вона любила використовувати
«Вступ» до Біблії,
щоб починати з людьми розмови.
Це їй дуже добре вдавалося.
Твоя мама дійсно палала духом.
А скажи, якщо люди в Тайвані
більше зосереджені на матеріальному,
як братам і сестрам
вдається їм проповідувати?
Можу сказати, що досить успішно.
До речі, навіть маю про це відео.
З радістю подивимось.
У Тихому океані є острів
з мальовничими пляжами
і величними горами.
Недарма його називають
Ilha Formosa,
тобто «прекрасний острів».
Але найбільшою окрасою Тайваню
є люди, які там живуть.
У 1948 році
сюди прибув випускник
8-го класу школи «Гілеад»,
брат Стенлі Джонс.
Він з братами провів конгрес,
на якому охрестилось
близько 300 людей.
Насіння правди,
яке вони посіяли, принесло плоди,
і тепер
тут понад 11 000 вісників.
Сьогодні Тайвань —
одна з найбільш густонаселених
місцевостей у світі.
У місті Тайбей
проживає
понад два мільйони людей.
Це місто відкриває можливості
для всіх, хто хоче розбагатіти
і досягнути успіху.
Однак наші одновірці
наслідують приклад
перших місіонерів
і підтримують
працю проповідування
від усього серця.
Коли я був малим,
батьки часто сварилися через гроші.
Тому я вирішив, що коли виросту,
то багато зароблятиму,
щоб у моєї сім’ї все було.
Але в 17 років
я почав вивчати Біблію
і дізнався, що Єгова
хоче подарувати нам життя в раю.
Я повірив у це.
Ще я зрозумів,
що щастя не в грошах,
а в умінні бути задоволеним тим,
що маєш.
Я охрестилася в 1999 році.
Після одруження
ми хотіли служити піонерами
там, де є більша потреба.
Але на той час
мій батько потребував догляду,
бо вже вісім років
страждав від наслідків інсульту.
Мені дуже подобалась робота,
яку я тоді мав.
І я пишався собою,
був радий, що чогось досягнув.
Часом я сумнівався,
чи тримаюсь за цю роботу
тому, що хочу забезпечувати сім’ю,
чи просто тому,
що хочу комфортного життя.
Кожного разу, коли ми чули,
як брати і сестри
розширюють своє служіння
або навчаються у ШПЦ, то дуже раділи.
Це спонукало нас задуматись над тим,
аби спростити своє життя.
Через деякий час мій тато помер,
тож ми вирішили, що пора щось змінювати.
Ми дуже хотіли робити більше для Єгови,
тому невдовзі обоє звільнилися з роботи,
переїхали в місцевість,
де є більша потреба,
і розпочали піонерське служіння.
Коли мій начальник почув,
що я звільняюсь,
то був дуже незадоволений.
Він не міг повірити. Казав мені:
«Ти думаєш, що робиш?
Як житимеш далі?
Як дбатимеш про свою сім’ю?
Подумай про майбутнє».
Але я твердо вирішив звільнитися.
Єгова нас щедро благословив.
Я відразу полюбила такий спосіб життя.
Ми подружилися
з чудовими братами і сестрами зі збору,
проводили з ними час,
а також допомогли багатьом людям
наблизитись до Єгови.
Світ Сатани
пропонує багато всього.
Воно виглядає привабливим,
але все це просто ілюзія.
Справжню цінність
мають лише стосунки з Єговою.
Він обіцяє нам вічне життя в раю на землі,
ми зможемо служити йому цілу вічність.
Я шкодую, що не наважився
зробити ці зміни раніше.
Я би стільки зробив для Єгови!
Тепер я добре розумію слова
з Прислів’я 10:22:
«Благословення від Єгови —
воно збагачує».
Тисячі братів і сестер
наслідують чудовий приклад
перших місіонерів
і йдуть на великі жертви,
аби підтримувати
працю проповідування про Царство
тут, на Далекому Сході.
Які ревні брати і сестри!
Дякую за відео.
Будь ласка.
Хочу тебе ще запитати:
окрім мами,
ще хтось допомагав тобі рости духовно?
Був час,
коли я духовно ослабла,
почала пропускати зібрання.
Але в моєму зборі тоді
служила одна пара місіонерів.
Вони щиро цікавились мною,
тому швидко помітили,
що я час від часу пропускаю зібрання.
Тож сестричка взялась за мене.
А-а, я бачу тебе з мамою і братиком
і цю пару місіонерів?
Угу.
Вони закінчили школу «Гілеад»,
правда?
Так. Ти ще міг їх бачити у відео
«До кінців землі».
На жаль, через деякий час
їх призначили в інше місто.
Було так сумно, бо мені дуже подобалося
з ними служити.
Але Єгова подбав,
щоб я мала нову подругу.
Одна сестра переїхала з Японії,
щоб проповідувати тут.
Вона часто запрошувала
разом з нею спробувати
різні види служіння.
Вона молодець.
А як ще вона тобі допомагала?
Коли вийшло перше відео
з рубрики «Молоді люди запитують.
Як знайти справжніх друзів?»,
вона запросила мене,
аби ми разом його подивились.
У цьому відео досвідчена піонерка
допомагає молодій сестрі.
І тоді я зрозуміла, що моя нова подруга
робить те саме для мене.
Я і раніше вірила, що це правда.
Все для мене
було зрозуміло.
Але любов і турбота цієї сестри
допомогли мені
по-справжньому наблизитись
до Єгови.
Я відчула, що він мій близький друг
і дуже сильно мене любить.
Радий за тебе.
Тож із допомогою мами та інших
ти росла духовно. Як це було?
Я розпочала
стале піонерське служіння,
а згодом почала служити
в англійському зборі.
Мені дуже приємно допомагати людям
повірити, що Єгова їх любить.
На Тайвань переїжджає
багато братів і сестер з усього світу.
Вони йдуть
на великі жертви заради Єгови,
і це дуже підбадьорює.
Так,
навчати людей правди про Єгову —
це те, що нам усім приносить
велику радість.
Ми молимося,
аби Єгова благословляв тебе
і всіх братів та сестер у Тайвані.
Дякуємо тобі, Цзяхуей!
І вам дякую.
У багатьох наших братів і сестер
ніхто з батьків не був Свідком Єгови.
Як вони росли духовно?
Даг Террелл зі США
розповість нам свою історію.
Вітаємо тебе!
Скажи, будь ласка,
з чого почався твій духовний ріст?
Знаєш, коли мені було 18,
я був не дуже задоволений
своїм життям.
Чому?
Я не виростав у правді.
Хоча мама старалася
добре виховати мене,
мого брата і сестру,
це було непросто,
бо я не дуже слухався.
Я потрапив
у погану компанію,
став злим, пригніченим
і відчував постійну тривогу.
Все було настільки погано,
що мама вирішила
зі мною серйозно поговорити.
Але мене тягнуло до духовного.
Я відвідував різні церкви,
шукаючи Бога.
Наприклад, я був у католиків,
методистів, п’ятидесятників.
І які були враження?
Все для мене
було якимось несправжнім.
Це ніяк не повпливало на моє життя.
Тож після тієї розмови з мамою
я впав на коліна і почав
зі слізьми на очах
довго молитися до Бога,
благав, щоб він відкрив себе.
Я хотів знайти
відповіді на свої запитання.
А що саме тебе цікавило?
Наприклад, яке у Бога ім’я?
Чому з добрими людьми
стаються нещастя?
І взагалі,
чому стільки лицемірства в релігіях?
Багато хто шукає відповіді
на ці запитання.
І що було далі?
Уявляєш,
всього через два тижні
після молитви
до нас постукали Cвідки Єгови.
Зазвичай ми їм не відчиняли.
Ага. А тоді чому відчинили?
Того разу все було по-іншому.
Прийшли дві сестри,
і одна з них була моєю вчителькою.
Я згадав, якою вона була доброю,
тому, коли побачив її,
одразу відчинив двері.
Послухай, що вона мене запитала:
«Чи ти знаєш, що у Бога є ім’я?»
І зачитала Псалом 83:18,
а потім — 1 Івана 5:19, де сказано,
що «весь світ лежить у владі Злого».
Після тієї розмови
мене переповнювала така радість!
Я ніколи раніше такого не відчував.
Радий за тебе.
Може, ще хтось, окрім тієї сестри,
допомагав тобі рости духовно?
Після тієї зустрічі
я почав вивчати Біблію.
А коли я був в Атланті,
то познайомився з братом,
який став моїм найкращим другом.
Розкажи про нього.
На той час
я майже рік вивчав Біблію,
але мені було
непросто жити так, як вона вчить.
А він був ревним піонером,
щиро мною цікавився
і допомагав застосовувати те,
чого я навчався.
Тому я переїхав в Атланту,
і він продовжив вивчати зі мною Біблію.
Ми подружились і навіть були
сусідами по кімнаті сім років.
Ого! Приємно, що він
не лише дружив з тобою,
але й переживав
за твоє духовне здоров’я.
Що було потім?
Пам’ятаю,
якось він запросив до мене на вивчення
районного наглядача.
Цей брат був дуже уважним і добрим.
Ти знаєш, після того вивчення
я вирішив помолитися
і попросити Єгову допомогти мені
ставити духовні цілі.
Маємо фотографію.
Розкажи, хто на ній.
Це фото з мого хрещення.
Біля мене вчителька,
яка тоді постукала в мої двері,
а зліва — мій найкращий друг.
Давай повернемось
до того вивчення з районним.
Як воно на тебе вплинуло?
Чесно скажу тобі, Джеремі,
спосіб життя, який я вів до правди,
давав про себе знати.
Я розумів,
що мені потрібна була допомога.
І брат, який тоді був у нас
районним наглядачем,
дуже підтримував мене.
Він допоміг мені підкоригувати те,
як я проповідував,
також покращитись
у вчительських навичках,
у пастирській роботі
і навести порядок зі своїми емоціями.
Це дало свої плоди —
невдовзі мене призначили
районним наглядачем.
Чудово!
Тобі багато хто
допомагав духовно.
Тож, озираючись назад,
що ти думаєш про це?
Знаєш, я часто згадую Онисима,
про якого писав Павло.
До того, як пізнати правду,
він був рабом-втікачем.
Рабів у той час
вважали просто чиєюсь власністю.
Але коли Онисим охрестився,
то став великою підтримкою
для апостола Павла та інших у зборі.
Мені знайомі почуття Онисима,
бо до правди
я почувався нічого не вартим:
жодних перспектив,
жодного майбутнього.
Як колись
апостол Павло допоміг Онисиму,
мені допомогли моя вчителька,
найкращий друг і районний наглядач.
Вони вірили в мене і бачили те,
чого я в собі не бачив.
Радий,
що ти досяг своїх духовних цілей.
Твоя розповідь ще раз показала,
наскільки важливо приділяти час
юним одновірцям і цікавитись ними.
Дякуємо, що розповів нам про себе.
Коли ми духовно ситі,
нам хочеться робити для Єгови більше.
Наші останні гості служать в Таїланді.
Зустрічайте — Енді та Джулія Алтони!
Тож, Енді, Джуліє,
ви обоє з Великої Британії,
але служите в Таїланді.
Розкажіть, як так сталося.
Ми з Джулією
завжди мріяли про бетелівське служіння
у філіалі в Британії.
Ми заповнили заяву,
але відповіді не було.
Це нас трохи засмутило,
і ми не знали, де Єгова нас бачить.
Так буває.
Ми ставимо собі духовні цілі,
але розчаровуємось,
коли не вдається їх досягнути.
Тож що ви робили далі?
Ми багато молилися
про нашу ситуацію,
і згодом з’явилась нагода
послужити там, де більша потреба,—
в Таїланді.
А як це сталося?
Моя сестра з чоловіком
вже служили там по потребі.
Вони заохочували нас
теж спробувати таке служіння.
До речі, в Манчестері,
недалеко від місця, де ми жили,
якраз з’явилась тайська група.
Ми подумали,
що це може підготувати нас
до переїзду в Таїланд.
Тож ви згодом переїхали?
Так, ми це зробили!
Єдине, що кожні пів року
треба було повертатися додому,
щоб трохи підзаробити.
А це означало передати
всіх наших зацікавлених
іншим вісникам.
Коли ми поверталися в Таїланд,
потрібно було починати все спочатку.
Але, скажу тобі чесно,
в серці ми все ще мріяли
служити в Бетелі в Британії.
Ми розуміли, що нам треба
прийняти рішення, визначитися:
залишаємося служити в Таїланді
чи повертаємося в Англію
і продовжуємо там повночасне служіння.
Але, наскільки я розумію,
з Бетелю ні слуху ні духу.
Що ж ви вирішили?
Після
довгих молитов ми обрали Таїланд.
Розкажи про це трохи більше.
Коли ми зважували
всі «за» і «проти», то обрали Таїланд,
тому що там просто
величезна потреба у вісниках.
Ми вирішили думати
не про те, де хочеться служити,
а про те, де потрібно.
Хоча зважитись на це рішення
нам було страшно.
А що найбільше вас лякало?
Розкажіть, якщо можна.
Нас лякало те,
що треба буде вийти
із зони комфорту.
Для того щоб зробити це,
потрібно
повністю віддати себе
в руки Єгови.
Але, якщо наважитись,
стосунки з ним стануть
набагато ближчими.
Дякую за твою відвертість.
Ви молодці,
що зробили те, чого боялися.
І яке воно, служіння в Таїланді?
Ой, просто прекрасне!
Маємо фото. Це у Бангкоку.
Ми з Джулією їдемо в служіння.
Коли ми служили там,
то мали багато приємних розмов.
Люди там дуже цікавляться правдою.
Хоча переважна більшість населення
Таїланду сповідує буддизм,
багато людей, особливо молодь,
шукають для себе чогось глибшого,
тому вони охоче слухають
нашу звістку.
В нас є про це відео.
То давайте подивимось.
Ласкаво просимо у Таїланд —
країну яскравих барв.
Тут у повітрі
відчувається запах місцевої їжі,
а люди
постійно усміхаються.
Тайці
надзвичайно гостинні.
Це у них у крові.
Вони дуже цінують
дружбу та родинні стосунки.
Але багатьом людям
цього недостатньо
для щастя.
Вони шукають
справжнього змісту в житті.
Так було і з двома сестрами.
Вони розкажуть, як знайшли правду.
Там, де я виростала, релігійні служителі,
які б мали бути прикладом для людей,
на яких всі рівнялися,
не дотримувалися того, чого навчали.
Тому ще з дитинства я задумувалась:
«Добре, якщо ці релігійні служителі
не є хорошими людьми,
чому всі їх так возвеличують? Чому?».
Але мені завжди казали:
«Ну, він монах, тому просто поклонись,
щоб віддати йому належну шану».
Однак мене це не влаштовувало.
Така відповідь здавалась мені
абсолютно нелогічною.
Мій тато був сердечною
і доброю людиною,
але мав одну проблему —
він любив випити.
Згідно з буддистськими вченнями,
якщо людина випиває
чи має алкогольну залежність,
то після смерті
може потрапити у світ страждань.
Мене це лякало. Я не хотіла,
щоб тато зазнавав мук.
Тому я вирішила піти в храм,
щоб дізнатися,
що можна зробити,
аби тато не потрапив туди.
Мені сказали,
що з цим нічого не вдієш,
адже добрі вчинки не анулюють поганих
і не стирають гріх.
Але, якщо я буду накопичувати
позитивну карму,
жертвуючи щось для храму,
це може якось допомогти татові
у світі страждань.
Однак така відповідь
мене зовсім не задовольнила.
Вона спонукала мене
шукати інших пояснень.
Я хотіла дізнатися,
що інші релігії кажуть про це.
З дитинства мене вчили
просто вірити і не ставити запитань.
Але така віра беззмістовна,
вона не має під собою жодних підстав.
Я хотіла знайти для себе відповіді —
логічні, обґрунтовані.
Через соцмережі я знайшла групи,
в яких люди обговорювали зміну релігії.
Виявляється, людей,
які хочуть це зробити, багато.
Дехто запрошував мене прийти
до церкви.
Мені було цікаво, але я боялася йти.
І тут я натрапила на Біблію.
Я сподівалась, що ця книга
дасть відповіді на мої запитання.
Дуже хотілося почитати її вдома,
тож я спитала релігійного наставника,
чи можна позичити цю книгу.
Але мені сказали,
що позичити не можна, треба купити.
Я спитала, скільки вона коштує.
Мені відповіли: «31 долар».
Але я подумала, що можна пошукати собі
безплатну Біблію в інтернеті.
Тому я ввела в пошук слово «Біблія»
і натиснула на перше посилання.
Нижче на сторінці
я побачила інформацію
про можливість вивчати Біблію.
До того ж там було написано,
що це безкоштовно.
Пізніше я зрозуміла,
що це був сайт Свідків Єгови.
Я сумнівалась,
чи це дійсно безкоштовно,
але все ж таки наважилась
і залишила свої дані на сайті.
Я вирішила: якщо мені скажуть,
що це все-таки платно,
то просто відмовлюся.
Однак десь через два дні
до мене прийшла Свідок Єгови.
Я кілька разів перепитувала її:
«Це що, справді безкоштовно?».
Вона сказала: «Так, звичайно».
Одного дня ми з начальницею
разом обідали.
Коли подали їжу,
вона заплющила очі.
Мене це здивувало.
Я не розуміла, що вона робить.
Коли вона розплющила очі,
я запитала її про це.
Вона сказала, що молилась до Бога.
Як виявилось, вона була християнкою
і молилась, щоб подякувати за їжу.
Тоді я сказала:
«О, я якраз хочу змінити релігію.
Що мені для цього робити?».
А вона сказала, що проводить
безкоштовні заняття із вивчення Біблії.
Я зацікавилась
і відразу погодилась вивчати.
На жаль, у 2019 році мій тато помер.
Мені було дуже сумно,
але його смерть мене більше не лякала.
Тепер я знаю, що він просто спить,
а в майбутньому воскресне
і ми знову побачимось.
На мене сильно вплинув 27-й урок
з посібника
«Будьте щасливі тепер і завжди!».
Під час вивчення я побачила,
наскільки Єгова та Ісус люблять нас.
Ісус не просто говорив про це.
Він показав це на ділі —
віддав за нас своє життя.
Ісус та Єгова —
це ті,
кого справді варто наслідувати.
Вони люблячі
та саможертовні провідники.
Нам було
дуже приємно бачити,
як Нарумон і Каніта
росли духовно.
Коли людина
знаходить правду,
це змінює все її життя.
Саме тому ми не припиняємо шукати
щирих людей.
Ви, напевно,
добре знаєте цих сестер?
Так, коли ми вперше приїхали
в Таїланд,
Нарумон
тоді ще тільки вивчала Біблію.
Вона приходила на зібрання
до нашого збору.
Розумію, чому вам
так подобається служіння там.
Чи був хтось, хто допомагав вам
швидше призвичаїтися до нової країни?
Звичайно, багато братів і сестер,
але особливо
одна пара місіонерів.
Вони закінчили «Гілеад».
Від них ми навчилися,
як бути врівноваженими:
викладатися в служінні,
але водночас
не забувати про відпочинок.
Також вони допомогли
пристосуватися до нової культури
і створити собі затишок —
місце, в яке ми будемо
повертатися після служіння
і набиратися сил, відновлюватись.
Бачу, вони помагали практично
і були для вас хорошим прикладом.
Енді, Джуліє, ще хотів спитати,
хто допоміг вам рости духовно
і спонукав робити більше для Єгови?
В першу чергу
це були мама і тато.
Вони дуже люблять Єгову, дуже добрі,
щиро турбуються про братів і сестер.
Коли я був молодшим,
ми разом з татом
часто допомагали
на будівництві Залів Царства.
Мені так це подобалось.
Також у моєму зборі було двоє старійшин,
з якими ми працювали разом
на світській роботі.
Вони теж часто були з нами
на будові Залів Царства.
Думаю, вони і батьки
найбільше допомогли мені
зблизитися з Єговою
і ставити духовні цілі.
Це ти на фото?
Так, це я з батьками.
Гарно.
Мої батьки теж були для мене
чудовим прикладом.
Мама охрестилася,
коли я була ще малою,
а тато через кілька років після неї.
І пам’ятаю, що з того часу
в нас завжди був чіткий розклад
духовних справ.
Це при тому,
що нас у батьків було семеро.
Хоч би що траплялося,
ми завжди йшли в служіння,
завжди йшли на зібрання.
Це не обговорювалось.
Я добре пам’ятаю,
як поверталася зі школи
і мама сиділа на кухні,
проводила особисте вивчення.
А вранці я постійно бачила,
як тато читає «Вартову башту».
Мені хотілося їх наслідувати.
Я бачила, що Єгова для них
справді реальний.
Це ти
та маленька дівчинка на фото?
Так, це я з мамою і татом.
Ваші історії показують,
наскільки важливо батькам,
місіонерам та іншим
допомагати дітям, молодим у зборі
покладатися на Єгову, довіряти йому
і розвивати бажання
робити для нього більше.
Енді і Джуліє,
дякуємо вам за інтерв’ю.
Ми переконались,
що Єгова може використати будь-кого,
щоб допомогти нам рости духовно.
Може, ви побачили себе
в якомусь із цих інтерв’ю?
Як Єгова послуговується вами,
щоб спонукати когось до духовного росту?
Дорогі батьки, хочемо похвалити вас
за те, що невтомно допомагаєте дітям
полюбити Єгову
та віддавати йому найкраще.
Ваші зусилля не марні, навіть якщо
подружній партнер не підтримує вас.
А ви, дорогі старійшини, місіонери,
піонери, а також літні брати і сестри,
ви можете неабияк вплинути
на життя молодих людей.
Ви можете багато зробити,
щоб заохотити їх служити Єгові
від усієї душі.
Це спонукає їх у майбутньому
теж допомагати іншим.
Сподіваємось,
вам сподобались ці інтерв’ю.
Побачимось у наступному випуску
програми «З перших уст».
Брате Кларк, дуже дякуємо
тобі і всім тим, хто брав участь
у цьому випуску «З перших уст».
Серце радіє, коли чуєш,
скільки є ще щирих людей
у різних куточках землі.
Не знаю, як вам, але мені
знову захотілося в місіонерське служіння.
Але, як ви знаєте, не нам вибирати.
Пригадуєте,
коли ми на початку програми
обговорювали розповідь
про Аврама і Лота,
яке у вас тоді склалося враження
про Лота?
Може, ви подумали, що він був
егоїстом?
Послухаймо брата Дейвіда Сплейна,
члена Керівного органу.
Він допоможе нам подивитись на Лота
під трохи іншим кутом.
Його промова має таку назву:
«Думайте про інших позитивно».
Знаєте, я пригадав,
що наступного місяця
буде 60 років відтоді, як я приїхав
на Колумбія-Хайтc, 107,
навчатись у «Гілеаді».
Незабутні спогади.
Ну і, звісно, через п’ять місяців
у нас був випуск.
Тому я думаю, що можу уявити,
як ви почуваєтеся зараз.
Це визначний день
для вас, дорогі студенти,
і хочемо сказати,
що дуже пишаємося вами.
Ви докладали багатьох зусиль,
і Єгова рясно вас благословив.
У вас був дуже практичний підхід
до навчання.
Ви не прагнули вразити людей
тим, скільки ви знаєте,
але прагнули стати ближчими до Єгови
і до ваших братів і сестер.
Саме цю тему я хочу сьогодні розкрити:
стосунки з нашими братами і сестрами.
Нам відомо, що Єгова знає
про нас абсолютно все,
до найменшої деталі.
Саме тому в день остаточного суду
ми будемо спокійними,
адже точно впевнені в тому,
що Єгова нічого не забуде
і судитиме праведно.
Він не забуде жодного факту,
не проігнорує жодну деталь.
Єгові відомі всі факти,
і він їх точно врахує.
З іншого боку, Єгова сказав Самуїлу:
«Людина дивиться на те, що бачать очі».
Ми не можемо знати усієї інформації,
аби винести комусь певний вирок.
Це неможливо.
У своїй промові брат Джейк
уже згадував приклад Лота.
І ми теж поговоримо про нього.
Ми знайдемо відповідь
на одне дуже важливе запитання:
як навчитись не робити
поспішних висновків про інших,
а також думати про них позитивно.
І взагалі-то, щоб ви знали,
теми цих промов — не випадковість.
Ми співпрацювали з братом Джейком,
так би мовити, змовились.
Апостол Петро
мав що сказати про Лота.
Пропоную прочитати,
що він написав у 2 Петра.
2 Петра, 2-й розділ.
І ми з вами зачитаємо вірші 7 і 8.
Тут він описує Лота.
Я зачекаю хвильку.
Якщо у вас артрит, як у мене,
то інколи треба трошки більше часу,
аби знайти вірш.
Тож 2 Петра 2:7, 8.
Тут йде мова про Єгову:
«Але він врятував праведного Лота,
котрого доводила до відчаю
розгнузданість беззаконників,
бо цей праведник,
живучи серед них, день у день
мучив свою праведну душу
через їхні беззаконні вчинки,
які бачив і про які чув».
Хм, а хто назвав Лота праведним?
Чи це була думка апостола Петра?
Ні, адже вона була записана в Біблії,
у 2-му натхненому листі Петра.
Тобто, він був спонуканий
святим духом описати Лота саме так.
Тож Петро був спонуканий
назвати Лота тричі праведним чоловіком.
А хто дає святий дух? Бог Єгова.
Отже коли читаємо, що Лота
тричі названо праведним чоловіком,
то це означає, що Єгова хоче,
щоб ми сприймали цього чоловіка
саме так.
А ви вважаєте Лота праведним?
Якої ви про нього думки?
Чи вважаєте його людиною,
яка зробила багато помилок?
Хтось може сказати,
що, коли Авраам дав Лоту
можливість вибрати наділ землі
в ханаанському краї,
то Лот вибрав найкращу частку,
а міг би поступитися
старшому чоловіку, Аврааму.
Хіба Лот повівся не егоїстично?
Ну, на перший погляд,
коли читаємо цю історію,
може справді так здатися.
І, враховуючи,
що у нас не так багато інформації,
цей висновок
навіть може бути правильним.
Але чи справді Лот був егоїстом?
Чи, можливо,
варто зібрати більше деталей,
які б доповнили загальну картину?
І хтозна, може,
наша думка про Лота зміниться.
Ось одна з деталей:
Лот був племінником Авраама,
однак був старшим за нього.
Ймовірно, Лот був набагато старшим.
Чи це змінило вашу думку?
Як приклад
можна навести таку ситуацію.
Бетелівці зрозуміють, про що я.
Коли в Бетелі
деякі кімнати звільняються,
то у нас є цікавий спосіб, як вирішити,
яка кімната кому дістанеться.
Ми не тягнем жереб, не кидаєм монетку,
не граєм «камінь — ножиці — папір»
і не влаштовуємо змагань.
У нас чесний вибір кімнат.
Усі, хто бере участь у виборі кімнат,
можуть оглянути доступні варіанти.
І коли вони знайшли той,
який їм підходить,
то повідомляють про це бюро Бетелю.
Але припустимо, що двоє бетелівців
хочуть одну і ту ж кімнату.
Тоді кімнату отримує той,
у кого більше років повночасного служіння.
Тобто в кого більше років служіння,
той і робить вибір першим.
І той, хто не отримав кімнати,
не буде підходити
до людини, яка отримала, і казати:
«Ти егоїст. Я хотів ту кімнату.
Чому ти мені її не віддав?». Ні.
В кого більше років, того й кімната.
Це правило Бетелю.
Тож Лот був старшим за свого дядька,
можливо, настільки,
що навіть годився йому в батьки.
Ми не можемо бути категоричними,
адже в книзі Буття записано
не усі потрібні нам деталі.
Але ось кілька цікавих фактів.
В Авраама було два брати:
Харан і Нахор.
І Авраам,
очевидно, був наймолодшим у сім’ї.
Чому ми можемо дійти такого висновку?
Коли народився Авраам,
скільки років тоді було його батькові?
Чи було йому 60? Ні.
Чи, можливо, 100? Ні.
Батьку Авраама було приблизно 130 років,
коли народився Авраам.
Хм, цікаво.
Коли Аврааму було 100 років,
то він думав, що вже застарий,
аби мати дітей,
хоча його батьку було 130 років,
коли народився сам Авраам.
Як ми вже сказали,
в Авраама були старші брати.
З Біблії завдяки підрахункам
ми дізнаємось,
що старшому брату Авраама
було 60, коли народився Авраам,
і саме він міг бути батьком Лота,
адже помер першим з трьох братів.
В той час чоловіки ставали батьками
приблизно в 30 років.
Тож, якщо Лотовому батьку було 60,
коли він народився,
це може означати,
що, коли народився Авраам,
Лот був підлітком
або вже дорослим чоловіком.
І якщо це справді було так,
то у ситуації з наділами в Обіцяному краю
Авраам просто запропонував
вибрати землю тому, хто був старший.
Якщо б ви отримали кімнату,
тому що у вас більше років служіння,
то не думаю,
що ви б почали сперечатися.
Хтось може сказати:
«Це все, звісно, звучить логічно,
але ти не можеш довести,
що Лот був старшим Авраама.
У Біблії цього не сказано».
Саме в цьому вся суть:
довести протилежне ви теж не можете.
У цій промові ми не шукаємо докази.
Та вона навіть і не про Лота.
Історія Лота — це лише приклад.
Головна думка в тому… щоб старатися
мати про інших позитивний погляд,
якщо в нас немає усіх фактів.
І в цьому випадку в нас немає
усіх фактів.
Але це ще не все. Дехто може сказати:
«Все ж Лот не був задоволений життям
у наметах.
Він прагнув більш комфортного життя
і тому переїхав жити у Содом.
Чи це не доводить,
що він був матеріалістом?».
Ну, можливо, і так. Але, знову ж таки,
чи в нас є усі факти?
Що спонукало Лота до такого вчинку?
Чи він прагнув комфортного життя,
чи насправді просто хотів,
щоб його сім’я була в безпеці?
Пригадуєте, Лота взяли в полон.
Якщо б ви пережили таке,
то чи хотіли б жити
у відкритому полі з сім’єю у наметах?
Чи все ж вибрали б укріплене місто?
Не забуваймо: багато наших братів і сестер
живуть у небезпечних територіях.
Вони обирають життя в великому місті
не через комфорт у ньому,
а тому що в них немає великого вибору.
Апостол Петро
знав про Лота все те, що знаємо і ми,
але все ж
він назвав його праведним чоловіком.
Не егоїстичним чи матеріалістичним,
а саме праведним.
Лот був праведним
не тому, що покинув Содом.
Він зміг покинути Содом,
і саме тому був визнаний праведним,
а також він робив саме те,
що Єгова вважав праведним.
Можливо, Лот і повівся егоїстично,
коли вибрав найкращий наділ землі,
і, можливо, був матеріалістом,
коли вирішив переїхати із сім’єю в Содом.
Якщо це й правда, тоді він мав робити
багато хороших справ,
правильних учинків, завдяки чому
Єгова визнав його праведним.
Але ця інформація нам невідома.
Отже, урок, який беремо:
нам потрібно вчитися бачити
загальну картину.
Але часто нам невідомі всі факти.
Якщо ми оцінюємо ситуацію,
не знаючи всіх фактів,
то часто можемо дійти
неправильних висновків.
Саме це трапилося з ізраїльтянами,
коли вони завоювали
частину Обіцяного краю.
Рувимівці, гадівці
і половина племені Манасії
оселилися на східному боці Йордану,
адже там було
вдосталь їжі для їхньої худоби.
Подивімося, що тоді сталось.
Ісуса Навина, 22-й розділ.
Дам вам хвилинку, щоб віднайти.
Тож Ісуса Навина, розділ 22.
І ми прочитаємо вірш 10.
Ісуса Навина 22:10:
«Коли рувимівці, гадівці
й половина племені Манасії
прибули до околиць Йордану
в ханаанському краї,
то збудували біля ріки
дуже великий жертовник».
Замість того щоб дивитись
на інших ізраїльтян позитивно,
вони зробили висновок, що їхні брати
збунтувалися проти Єгови.
Вони хотіли піти проти них війною.
Що ми знаємо
про цих два з половиною племені?
До цього моменту вони пліч-о-пліч
воювали з іншими ізраїльтянами
під час завоювання Обіцяного краю.
Ба більше,
вони ризикували своїм життям.
Звідки ми це знаємо?
Під час битви вони йшли попереду
всіх ізраїльтян.
Ці два з половиною племені
йшли першими.
Ці позиції найнебезпечніші,
і ризики тут найбільші.
Вони були хоробрими,
і ніде немає навіть натяку на те,
що вони хотіли відвернутись від Єгови.
Однак замість того, щоб думати
про своїх одновірців позитивно,
інші ізраїльтяни підійшли до них
і сказали те, що записано у віршах
з 16 по 18:
«Ціла громада Єгови запитує вас:
“Чому ви зрадили Бога Ізраїля?
Ви сьогодні відвернулися від Єгови,
бо побудували собі жертовник
і збунтувалися проти Єгови.
Чи ж мало нам провини,
яку ми вчинили коло Пеору?
Ми досі не очистилися від неї,
хоча громада Єгови і була покарана.
А тепер ви відвертаєтесь від Єгови!
Таж якщо ви сьогодні збунтуєтеся
проти Єгови,
то завтра він розгнівається
на всю Ізраїлеву громаду”».
Це далеко не все, що вони сказали.
І тоді, коли представники 10 племен
зробили паузу, аби перевести подих,
старійшини двох з половиною племен
пояснили, що цей жертовник
не був для поклоніння.
Його побудували для того,
аби нагадувати ізраїльтянам
по той бік Йордану,
що племена по цей бік
також поклонялися Єгові.
Лише уявіть, як ніяково стало
священнику і провідникам,
коли вони зрозуміли,
що роздмухали проблему з нічого.
На початку ми говорили про те,
що Єгова знає про нас усе,
до найменшої деталі.
Отож логічно: чим більше ми знаємо
про наших братів і сестер,
про їхнє минуле, про їхні труднощі,
тим менше будемо схильні їх засуджувати.
Чим більше знатимемо,
через що братам і сестрам
довелося пройти,
тим більше любитимемо їх.
Ніколи не применшуйте цінності
кожного члена духовної сім’ї.
Припустімо, у вас виникли труднощі
з певним братом.
Варто трохи більше дізнатись
про його минуле.
Можливо, ніхто з його сім’ї
не служить Єгові
або його рідні
ведуть аморальний спосіб життя.
Та все ж цей брат вірний Єгові,
і Єгова дуже його любить.
Тож, якщо нас хтось трошки нервує,
варто запитати себе:
чи Єгова визнає його праведним?
Це праведний брат чи праведна сестра?
Якщо мене хтось дратує, але, можливо,
в очах Єгови він є праведним,
тоді це моя проблема,
що я зосереджуюсь на дрібницях
і не бачу загальної картини.
Багато років тому в одному Бетелі
брат мав співпрацювати
зі старшою сестрою
над довготривалим проєктом.
Ця сестра, а також її чоловік
були помазаними.
Її чоловік
був найприємнішою людиною на землі.
А от його дружина
була дуже вірною сестрою.
Вчимось дивитись на інших
позитивно.
Але якщо з її погляду
робота була виконана неналежно,
то вона могла
легко тебе розкритикувати.
Вона ставилася до того брата
та й загалом до всіх
так, наче вона їхня бабуся.
Мені справді подобається,
як зріло поводився той брат.
Замість того щоб казати:
«Взагалі яке право мала ця сестра
так зі мною розмовляти?»,
він запросив цю пару до себе
на вечерю.
Він дізнався про їхнє не просте,
але вірне служіння в часи заборони,
і це допомогло йому
дивитися на цю сестру по-іншому.
І маємо надію, що сестра
теж змінила своє ставлення до брата.
Тож, якщо брати і сестри
інколи діють нам на нерви,
дізнаймося про них більше.
Проведіть час з ними: підіть у служіння
або випийте чашку кави.
Чим більше ми знаєм,
тим більше ми любим.
Тож, якщо тепер
вас покличе хтось на каву…
Хтось може бути сором’язливим
або мати суворий вираз обличчя.
Чи рідко усміхатися і через це виглядати
холодним, гордим і недружнім.
Але, можливо, він насправді не такий.
Це всього лиш обличчя,
яким його нагородив
наш добрий Батько Єгова.
Через проблеми зі здоров’ям
або інші труднощі
хтось може не виконувати стільки роботи,
скільки виконуємо ми.
Ця людина нікому не розповідає
про свої труднощі,
тому для нас
вона може здаватися лінивою.
Єгова ж бачить,
що вона віддає найкраще.
На противагу цьому
хтось може бути дуже енергійним,
робити в рази більше, ніж ми.
Але це зовсім не означає,
що він намагається здаватися кращим
і виставити нас гіршими.
Він просто робить так,
як його навчили, як виховали.
Він віддає Єгові найкраще, що має.
Коли ми були у районному служінні,
і відвідували один збір,
то чули багато
негативних висловлювань про сестру.
Вісники обурювались:
«Вона каже, що хвора,
та коли вона йде в магазин,
то зовсім не видається такою.
В неї купа енергії,
водночас вона пропускає багато зібрань».
Я дуже радий, що відвідав цю сестру.
Я дізнався, що вона страждає
від виснажливої хвороби.
Вона постійно відчувала біль,
але час від часу біль відступав,
і саме тоді
вона використовувала цю нагоду,
аби зробити покупки, адже жила сама
і ніхто їй не допомагав.
Коли біль повертався,
сестра була в ліжку майже увесь час.
Здається, краще було б допомогти
цій сестрі, а не критикувати її.
Як я вже казав, мета цієї промови
не довести ті чи інші факти
про Лота чи когось іншого.
Наша мета — показати,
що лише Єгові відомі всі факти.
Він дуже любить наших братів і сестер
і хоче, щоб ми також їх любили.
Йому приємно,
коли ми дивимось на них позитивно.
І ми впевнені, що ви так і робите,
коли пліч-о-пліч
співпрацюєте з одновірцями.
Пам’ятайте,
що ми дуже вас любимо.
Нехай Єгова і далі
рясно вас благословляє
у вашому служінні.
Ну що, ви би хотіли знати,
куди їх усіх призначили?
Напевно, ми всі це хочемо знати.
З врученням дипломів
випускникам школи «Гілеад»
мені допоможе
брат Рональд Керзен.
Першим у нас є брат Ажавон.
Він повертається
у західноафриканський філіал.
Брат і сестра Аліманеску
повертаються у філіал в Румунії.
Брат і сестра Алтони
тепер служитимуть у філіалі в Замбії.
Брат Арсіашвілі повертається
до філіалу в Грузії.
Брат і сестра Бюші
повертаються до філіалу у США.
Брат і сестра Капесі повертаються
до філіалу в Мозамбіку.
Брат і сестра Карлайли
тепер служитимуть у філіалі в Португалії.
Брат і сестра Кармайкли
повертаються до філіалу у США.
Брат і сестра Керревеї
тепер будуть служити у філіалі в Замбії.
Брат Коллімор буде служити
у західноафриканському філіалі.
Брат Фігелі повертається
до чесько-словацького філіалу.
Брат Фудзіта повертається
до філіалу в Японії.
Брат і сестра Гатембасі
тепер будуть служити у філіалі в Руанді.
Брат і сестра Гірми
повертаються до філіалу в Ефіопії.
Брат і сестра Гонсалеси
повертаються до філіалу в Іспанії.
Брат і сестра Гаєги повертаються
до західноафриканського філіалу.
Брат і сестра Геррони
тепер служитимуть у філіалі в Нігерії.
Брат і сестра Юго повертаються
у скандинавський філіал.
Брат і сестра Лангавакатіні
повертаються до філіалу на Фіджі.
Брат і сестра Латтанзі
тепер служитимуть у філіалі в Іспанії.
Сестра Лінь повертається
до філіалу на Тайвані.
Брат Лопес тепер служитиме
у південноафриканському філіалі.
Брат Макдональд повертається
до філіалу у США.
Брат і сестра Маурі повертаються
до австралазійського філіалу.
Брат Мутагі повертається
до східноафриканського філіалу.
Брат Нільсон повертається
до скандинавського філіалу.
Брат і сестра Осогу
повертаються до філіалу в Нігерії.
Брат Перальта повертається
до філіалу в Колумбії.
Сестра Шакіч повертається
до філіалу в Хорватії.
Брат і сестра Спіни
тепер служитимуть у філіалі в Руанді.
Брат Террелл повертається
до філіалу у США.
Брат Вайтієкус повертається
до філіалу у Фінляндії.
Брат Юн повертається
до філіалу у США.
І брат Запп повертається
до філіалу у США.
Тепер хочете побачити весь клас?
Підніміть завісу.
Ми пишаємося вами.
Ви старанно вчилися
протягом цих п’яти місяців,
і так приємно бачити результат.
Для всіх нас очевидно, що Єгова
вас благословляє.
Тепер ми почуємо лист класу.
Цей лист прочитає брат Ейден Маурі
з австралазійського філіалу.
«Дорогі брати з Керівного органу!
Ми невимовно вдячні вам за честь
навчатись у Біблійній школі
Товариства “Вартова башта”.
Коли ми приїхали, ви і вся родина Бетелю
нас тепло зустріли
й огорнули такою любов’ю,
що ми одразу зрозуміли,
який духовний бенкет нас чекає.
Дякуємо вам за навчання,
за час, який ви нам приділяли.
Наші серця зворушило те,
з якою любов’ю про нас дбали ви,
ваші помічники,
наші дорогі викладачі,
а також відділ теократичних шкіл.
Завдяки цьому ми на власні очі побачили
нашого Величного Учителя.
За ці п’ять місяців
ви допомогли нам відчути,
наскільки великою і глибокою
є любов Єгови до нас.
Від моменту гріхопадіння
Єгову не покидало бажання
допомогти людям примиритися з ним.
Тому роздуми про перше пророцтво,
про угоди Єгови з Авраамом, Давидом,
а також про Мойсеїв закон,
особливо про День примирення,
ще більше поглибили нашу вдячність
за викупну жертву Ісуса Христа.
А ретельне дослідження його життя,
служіння
і того, як він досконало віддзеркалював
риси свого Батька,
зміцнило нашу впевненість
у любові Єгови.
Нас зворушило те, яким
терпеливим був Ісус до своїх апостолів,
з якою повагою
і добротою ставився до жінок
і як саможертовно погодився
на страждання і смерть на стовпі мук.
Ми безмежно вдячні за те,
що маємо такого
співчутливого Первосвященника і Царя.
Дослідження біблійних пророцтв
зміцнило нашу надію на те,
що всі обіцянки Єгови сповняться,
і допомогло не боятися майбутнього.
Одне з них — видіння Захарія,
в якому чотири колісниці
помчали до чотирьох кінців землі,
а дух Єгови
заспокоївся у “північному краю”.
Це пророцтво запевнило,
що нас, так само як ізраїльський народ,
захищає могутнє військо ангелів.
Якщо ми пам’ятаємо про це,
то, хоч би
наскільки погіршились обставини,
ми будемо і далі з мужністю обстоювати
верховну владу Єгови
як тепер, так і під час великого лиха.
На практичних заняттях
ми ще краще навчилися
застосовувати поради
з посібника
“Люби людей, навчай уміло”.
Ми побачили, як у різних ситуаціях
виявляти потрібні для служіння риси.
Це підсилило нашу ревність.
Тепер ми прагнемо
ділитися доброю новиною
ще з більшою любов’ю, добротою
і почуттям невідкладності,
адже “поля... побіліли й готові до жнив”.
Ми налаштовані застосовувати все,
чого навчилися від Величного Вчителя,
а також наслідувати
нашого Господа, Ісуса.
Дорогі брати! Ми щиро прагнемо
служити пліч-о-пліч з вами,
а також з братами і сестрами
по цілому світі
на славу і честь
нашому небесному Батькові, Єгові.
З любов’ю випускники 159-го класу».
Надійшов час для кінцевих слів.
Пам’ятаєте,
ми зупинилися на запитанні,
як повівся Аврам,
коли стало очевидно, що вибір Лота
обернувся йому на біду.
Як тоді повівся Аврам?
Ми підійшли до третього виду страху,
який часто заважає зберігати мир,—
страху відпустити минуле,
страху змиритися з тим, що сталося.
Як ми знаємо, невдовзі після того,
як Лот оселився біля Содома і Гоморри,
в ту землю прийшли загарбники,
і Лот і його сім’я опинилися в полоні.
Що могло б статися,
якби Аврам тримав образу на Лота?
Про що він міг би подумати?
«Хе-хе-хе. Ага, що заслужив, то і маєш.
Не треба було бути таким егоїстом».
Чи міг Аврам так думати?
Теоретично міг. Але як він повівся?
Розгорніть ваші Біблії
на 14-му розділі Буття.
Буття, 14-й розділ.
Аврам цілком міг боятися
відпустити минуле.
Він міг думати,
що якщо він не буде зважати
на те, що сталося між ними в минулому,
то вийде так, ніби він схвалює вчинок Лота
або дивиться на той вчинок крізь пальці.
Але зверніть увагу на Буття 14:14.
Що він робить, коли чує,
що його племінник опинився в біді?
У 14-му вірші читаємо:
«Коли Аврам почув,
що його родича взяли в полон,
то зібрав 318 вправних чоловіків —
слуг, які народились у його домі,—
і погнався за ворогом до Дана».
Щоб добратися від Мамре до Дана,
треба було йти
близько 200 кілометрів на північ.
Ця подорож могла зайняти кілька днів.
На неї пішло багато ресурсів,
до того ж вона була небезпечною.
Тож Авраму було нелегко
піти Лоту на допомогу, але він пішов.
У віршах з 21-го по 23-й ми читаємо,
що в Аврама навіть була можливість
отримати матеріальну винагороду
за допомогу Лоту, але він відмовився
і цим показав, що є безкорисливим.
Подумайте: Аврам був готовий
виручити Лота, хоча той сам був винен,
помогти йому
виправити наслідки рішення,
через яке вони свого часу
мало не посварилися.
Як бачимо, головним для Аврама
було зберегти мир,
тому він був готовий відпустити минуле.
Як це стосується нас з вами?
Чи бувало,
що ви комусь поступилися?
Наприклад,
обговорювалося якесь питання,
і ви підтримали рішення більшості,
хоча особисто були з ним не згідні.
І тут рішення більшості не спрацювало.
І так хочеться сказати: «А я говорив...».
Або якимось іншим способом
дати всім зрозуміти,
що ви радили зробити інакше.
Смішно, але всі ми так робили.
Не дозволяйте почуттю образи
керувати вами. Будьте як Аврам.
Підтримуйте рішення,
навіть якщо ви мали іншу думку.
А якщо рішення
не привело до бажаних результатів,
то теж будьте як Аврам.
Проявляйте смирення.
Замість того щоб шукати винних,
намагайтеся разом з усіма
владнати ситуацію.
Чому варто так робити?
Тому що це сприятиме миру.
А якщо ми будемо в мирі з іншими,
то будемо в мирі і з Богом.
А це для нас важливіше,
ніж будь-що інше.
Підіб’ємо підсумки.
Ми розглянули три види страху
і багато чого навчилися від Аврама.
Він не боявся втратити свій авторитет,
не боявся, що його використають
і не боявся відпустити минуле.
Чи, намагаючись зберегти мир,
Авраам постраждав, щось втратив?
Ми до кінця не знаємо.
Нам також невідомо,
чи Лот взагалі оцінив
те, що для нього зробив Авраам.
Біблія про це нічого не каже,
як ми чули у промові брата Сплейна.
Але насправді це і не так важливо,
бо Аврам це робив зовсім з інших спонук.
А з яких спонук?
Цікаво, що в 13-му розділі книги Буття,
відразу після розповіді про те,
як Аврам розійшовся з Лотом,
ми читаємо, як Єгова висловив Авраму
свою підтримку і прихильність.
Так само у 15-му розділі книги Буття,
відразу після розповіді про те,
як Аврам врятував Лота,
ми читаємо, як Єгова знову
висловив Авраму свою прихильність.
Саме цього прагнув Аврам.
Він хотів принести дар до жертовника,
щоб здобути мир з Богом.
І він отримав те, чого так прагнув.
Тож наступного разу,
коли виникне напружена ситуація,—
бо вона виникне — або в Бетелі,
або з кимось із рідних,
або з кимось у зборі,—
не піддавайтеся страхам,
про які ми говорили.
Навпаки, намагайтеся зберегти мир
з тим, хто має щось проти вас,
або відновити мир,
якщо він був порушений.
Чи буде це легко? Ні.
Чи людина, з якою ви хочете бути в мирі,
завжди відповість вам взаємністю?
Не завжди. Зате Єгова це оцінить.
І тоді ви зможете принести дар
до жертовника, і Єгова його прийме.
Він буде чекати біля жертовника,
чекати на ваш дар. Чому?
Тому що ви з усіх сил зберігаєте мир.
Дорогі випускники
159-го класу школи «Гілеад»,
ми любимо вас.
І ми молимося,
щоб Єгова благословляв вас,
хоч би де ви служили.
Скоро на сайті jw.org
та в програмі JW Library®
з’являться також інші промови,
які звучали на випуску.
На завершення
ми вирушимо на інший кінець світу
до наших братів і сестер в Австралії.
Австралія —
це найбільш плоский континент
на Землі
і другий за сухістю
після Антарктиди.
Назва «Австралія»
походить від латинської фрази,
яка означає
«невідома південна земля».
Цей континент багатий
на коштовне каміння,
наприклад на білий опал.
Австралія —
це одна з найбільш
багатонаціональних країн у світі.
У ній проживає
понад 270 різних національностей.
Цікаво,
що більш ніж чверть всіх австралійців
народилася за кордоном.
Більшість австралійців
люблять проводити час на свіжому повітрі.
Вони займаються серфінгом,
грають в австралійський футбол
або роблять барбекю.
Австралійське барбекю —
це особливий культурний феномен.
Зазвичай
кожен приносить щось з собою,
тому на столі різноманітні страви,
як місцеві, так і заморські.
Ще однією цікавинкою
австралійської кухні є веджимайт.
Це темно-коричнева намазка
з пивних дріжджів,
яку вперше приготували
в 1923 році в Мельбурні.
Ця намазка має смак умамі
і багатьом нагадує м’ясо.
Австралійці люблять намазувати
веджимайт на тости або крекери.
Австралійці
також є відомими кавоманами.
Три чверті населення
щодня п’ють чашку кави.
95% кав’ярень — це сімейний бізнес.
Каву роблять
з якісних імпортованих зерен
і прикрашають
вигадливими візерунками
з молока.
Наприкінці XVIII століття
до Австралії прибула
перша група поселенців з Англії.
Вони привезли з собою
сотні примірників Біблії.
Приблизно через 100 років
Боже ім’я вже було
в різних перекладах Біблії
мовами корінного населення.
Використовувалися такі форми,
як «Іхоа»
та «Джегова».
Правда з Біблії
почала торкатися сердець людей.
Ось що написала 11-річна Картанья
своєю рідною мовою каурна:
«Треба поклонятися Єгові.
Єгова створив нас. Єгова рятує від гріха».
У 1931-му, у віці 19 років
почав піонерувати брат Артур Уїлліс.
Він походив
з Західної Австралії.
Артур ревно проповідував
у різних віддалених куточках країни.
У 1932-му
Артур почав проповідувати
корінному населенню,
а в 1943-му оселився
в містечку Пінджеллі.
Там він познайомився
з Джеймсом і Мейбел Коллардами
з народу нунґар.
У цієї пари було 17 дітей.
Члени цієї сім’ї були першими
корінними австралійцями,
котрі прийняли правду.
Згодом у цій місцевості
сформувався збір.
Сьогодні в Австралії служить
понад 71 000 вісників.
Серед них також є онуки
Джеймса та Мейбел Коллардів.
Брати і сестри проповідують всюди:
на пляжах,
віддалених фермах
та на вулицях метушливих міст.
Багато хто вчить іншу мову,
наприклад
китайську мандаринську.
Разом з мовою
вони намагаються зрозуміти культуру.
Познайомимося
з вісниками збору Карлтон у Мельбурні.
Їхня територія —
це діловий центр Мельбурна,
де можна зустріти людей
різних національностей.
Цікаво, що у цьому зборі
є вісники 21 національності.
Вони передають нам сердечні вітання.
Ми також передаємо вам
нашу щиру любов.
Це JW Broadcasting®
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

JW Broadcasting. Червень 2026. Випуск 159-го класу школи «Гілеад»