JW subtitle extractor

Добре, що у цій промові буде чотири уроки
від 9700 чоловіків,
а не 9700 уроків від чотирьох чоловіків.
Інакше ми з вами сиділи б тут до ночі.
Тож хто ці 9700 чоловіків?
І чого ми від них вчимось?
Для початку можемо знайти 7-й розділ книги Суддів.
Про цих чоловіків мова йде у 7-му вірші.
Прочитаймо його разом.
Суддів 7:7: «Після цього Єгова промовив до Гедеона:
“Я врятую вас і дам у твою руку мідіянітян
за допомогою цих 300 чоловіків, які хлебтали воду,
а решта нехай ідуть додому”».
Дійові особи тут — Гедеон, 300 чоловіків
і решта, яка пішла додому.
Але головними у цій промові є не Гедеон і 300 чоловіків,
а та решта, 9700 чоловіків, у яких несподівано,
так би мовити, змінилося завдання.
Подумаймо, чим буде корисною ця розповідь.
Багатьох братів і сестер чекають зміни, нові завдання.
Тож ваша мета — бути опорою,
а також зміцнювати і підтримувати Божий народ
у території, куди ви призначені.
Вас самих можуть чекати зміни —
чи то зараз, чи в майбутньому.
Наприклад, нова країна, новий філіал,
інша мова, інший вид служіння.
Можуть змінитися і ваші особисті обставини.
Можливо, деякі зміни вам сподобаються,
а від деяких ви будете не в захваті.
Що може допомогти нам пристосовуватися до змін,
а також підтримувати інших в цей час?
Подумаймо знову про воїнів, які мусили піти.
Як вони сприйняли цю зміну?
Як почувалися?
Спробуймо уявити себе на їхньому місці.
У цьому нам допоможе 6-й розділ книги Суддів.
З віршів з 1 по 6 ми дізнаємося, що вони 7 років
жили у страху перед нападами мідіянітян
і навіть мусили ховатися в печерах.
Вони не мали достатньо їжі.
Це було скрутне становище.
Крім того, вони були економічно, фізично
та емоційно виснажені.
І ось у 14-му вірші Єгова каже Гедеону виступити проти ворогів.
А в 34-му і 35-му віршах ми читаємо,
що Гедеон розіслав людей до авіезерівців,
а також у землі Манасії, Асира, Завулона та Нефталима.
На заклик Гедеона відгукнулося багато людей,
аж 32 000 чоловіків.
Вони залишили усі свої справи, щоб бути там.
Це був визначний момент.
Більше не треба ховатись по печерах.
Але у 7-му розділі, 3-му вірші, говориться,
що деякі чоловіки насправді боялися.
Єгова врахував їхні почуття і дозволив їм
повернутися додому.
І 22 000 чоловіків вирішили піти.
Але не ті 9700.
Вони не боялися.
Вони знали, як дивовижно рятує Єгова.
Це було їхнє Червоне море, їхній Єрихон,
їхня черга на власні очі побачити,
як Єгова дає перемогу своєму народові.
Історичний момент.
Але сталось не так, як гадалось.
9700 чоловіків отримали вказівку іти додому.
А чому?
Тому що вони пили воду, ставши навколішки.
Яке розчарування!
Що вони могли думати?
«Дайте ще один шанс.
Я більше ніколи не буду пити воду, стоячи на колінах.
Це несправедливо.
Я сильніший за нього, швидший за нього і найдосвідченіший.
Моє місце тут».
А потім, уявіть собі, вони зібрали речі, вже йдуть,
а їх кличуть: «Агов!
Роги і харчі, які у вас є, залиште,
вони нам будуть потрібні.
Залиште це нам і можете собі йти додому».
Як почувались ті чоловіки?
Розчарованими?
Їм, напевно, було дуже прикро.
Їх можна зрозуміти.
Вони пішли на жертви і довели, що не бояться йти в бій.
Чого ми можемо навчитись?
По-перше, це нормально — відчувати смуток,
коли втрачаєш улюблене завдання.
Це не брак віри чи неправильне ставлення до змін.
Це показує, що людина дорожила цим служінням,
багато чим жертвувала,
вкладала все своє серце і віддавала Єгові найкраще.
Як підтримати такого одновірця?
Може здаватися, що варто звернути увагу на всі плюси нових обставин.
Проте з часом він і сам до цього дійде.
Краще щиро вислухати і спробувати зрозуміти.
Запевніть його, що все, що він зробив
у служінні Єгові, має велику цінність.
Запевніть, що любите його, і допоможіть відчути,
наскільки сильно його любить Єгова.
Тож, як ми вже говорили,
сумувати під час непростих змін — це нормально.
Але, з іншого боку, ми не хотіли б сумувати надто довго.
Як цьому зарадити?
Обговорімо другий урок.
Чому ті 9700 повернулися додому?
Чи дійсно мало значення те, як вони пили воду?
Подивімося, що записано у Суддів 7:2 —
чому насправді їх відправили додому.
«І сказав Єгова Гедеону: “У тебе забагато людей,
тому я не дам мідіянітян у вашу руку,
щоб ізраїльтяни не хвалилися переді мною, говорячи:
«Ми врятували себе своєю рукою»”».
Отже, чому таке рішення було прийняте?
Щоб зменшити чисельність війська
і щоб всім стало очевидно, що це Єгова дає перемогу.
Те, хто як пив воду, було лиш процесом відбору.
Кінцевою ж метою було освячення імені Єгови.
Ті чоловіки саме цього й хотіли.
Заради цього вони й прийшли на поле бою — прославити Єгову.
Хоча вони могли спочатку розчаруватися,
та в результаті те, що вони повернулись додому,
принесло Єгові набагато більше слави,
ніж будь-що, що вони могли б зробити в бою.
Це і є другий урок.
Наша головна мета — прославляти Єгову.
Це призначення, яке ніколи не зміниться,
і немає значення, як змінюються обставини
чи яке завдання ми виконуємо в організації Єгови.
Якщо найголовніше для нас — прославляти ім’я Єгови,
якщо це є для нас найбільшою радістю,
то ми не втратимо її разом зі зміною завдання.
На початках нам може бути прикро,
зміни даватимуться важко,
та ми збережемо запал, якщо зосереджені на Єгові.
Тепер третій урок.
Зміни можуть відбутися в кожного, в усіх нас.
Їх зазнали не тільки ті 9700 чоловіків.
На тих 300 теж чекали зміни.
Врешті-решт усі ці захопливі події: брязкіт глеків,
полум’я факелів, погоня за мідіянітянами —
усе це тривало лише одну ніч.
Що було далі?
Суддів 8:28.
Коли мідіянітяни були підкорені ізраїльтянам,
впродовж 40 років у краї був спокій.
У 29-му вірші говориться, що навіть Гедеон
повернувся додому і жив там.
Зміни можуть торкнутися кожного.
Що нам варто пам’ятати,
коли наше завдання змінюється?
Мої друзі прослужили місіонерами у Буркіна-Фасо 30 років,
але мусили залишити це служіння.
Ось що вони сказали: «Наші завдання нам можуть
подобатись, а можуть даватись важко.
Хоч би як там було, знаходьмо в них радість,
поки вони в нас є».
І це справді хороша порада.
Наведу вам приклад одного брата — Кеннета.
Він мріяв служити в Бетелі.
Зрештою його запросили в Уоллкілл.
Він був у захваті, насолоджувався кожним днем,
але, на жаль, отримав травму
і був змушений поїхати додому.
Він був пригнічений.
Кеннет дуже не хотів їхати з Бетелю.
Він каже, що кожного дня думав про те,
як повернутися до Бетелю.
Постійно про це молився.
І знаєте що?
Через п’ять років його знову туди запросили.
Але цікаво, що, оглядаючись назад,
він жаліє лише про одне:
про те, що недостатньо цінував можливості,
які в нього були.
Наприклад, можливість піонерувати
разом зі своєю мамою та сестрою.
Пам’ятайте: кожне завдання має свої благословення,
але треба вміти їх бачити і цінувати, поки маємо,
а не коли втратимо.
А тепер моя улюблена частина з історії про військо Гедеона.
300 чоловіків засурмили в роги, розбили глеки з водою,
і мідіянітяни почали втікати.
Що сталося далі?
Повернімось до 7-го розділу і прочитаймо 23-й вірш:
«Тоді скликали чоловіків з племен Нефталима, Асира
й цілого племені Манасії, і вони погналися за мідіянітянами».
І що тут захопливого?
Подивіться, які племена покликали.
Це саме ті племена, з яких спочатку складалося військо,
і більшість чоловіків з цих племен відправили додому.
А тепер їх кличуть назад і дають нове завдання —
гнатися за мідіянітянами.
Їм потрібно було виявити гнучкість.
І тепер четвертий урок.
Потреби організації змінюються.
Будьте гнучкими та готовими до змін.
Хоч би яке завдання ви отримали, виконуйте його
від усього серця.
Не всі зміни будуть вам до вподоби.
Але не дозвольте цим почуттям
перерости в образу на організацію.
Єгова завжди цінував саме ваше смирення,
тож і далі виявляйте цю прекрасну рису.
Тоді Єгова і далі буде вами послуговуватися.
Що ж, підсумуймо, яких чотирьох уроків ми навчилися.
Виявляйте розуміння до тих, хто переживає зміни,
та підтримуйте їх.
Якщо ж зміни торкнулися вас,
зосередьтесь на нових можливостях.
Вкладайте все серце і цінуйте кожен момент.
Не забувайте: наше головне завдання —
віддавати славу Єгові.
Ми робимо це зараз і зможемо робити цілу вічність.

Д’Арсі Мак-Еван. Чотири уроки, які нам подали 9700 чоловіків. Випуск 159-го класу школи «Гілеад»