JW subtitle extractor

Чи це їх вразить?
Це запитання,
на яке Ісус хотів дати відповідь.
Коли він прийшов на землю,
у нього була одна мета —
принести Єгові славу.
Що означає «слава»?
У Біблії це слово може стосуватися
будь-чого, що робить особу величною,
вражаючою.
Ісус ніколи не захоплювався собою,
але завжди
захоплювався своїм Батьком.
Його зворушувала любов Єгови,
його великодушність.
Тому він хотів,
щоб інші теж мали такі почуття.
Що він для цього робив?
І чого ми можемо від нього навчитись?
У книзі Римлян підкреслюється
один зі способів, як він це робив.
Коли відкриємо Римлян, 15-й розділ,
то побачимо,
як Ісус приносив Єгові славу.
Римлян 15:7. Тут сказано:
«Отже, щиро приймайте одне одного,
як і Христос прийняв вас,
і це приноситиме Богові славу».
Ісус приносив Єгові славу тим,
як приймав людей.
Він ставився до них таким чином,
що вони відчували доброту Єгови,
його щедрість і глибину милосердя.
Єгова прагнув прийняти всіх людей,
які наближалися до нього,
незалежно від їхнього походження.
З коментаря до цього вірша
ми дізнаємось,
що вжите там грецьке слово
означає «тепло або гостинно
когось приймати,
так, як приймають у свій дім
чи в коло друзів».
Завдяки ставленню Ісуса
люди відчували, що Єгова їх схвалює,
і вони могли
ставати ближчими до Бога.
В Біблії кілька разів сказано,
що після спілкування з Ісусом
люди поверталися додому,
прославляючи Бога.
Іншими словами,
вони були вражені Єговою.
А як саме Ісус приймав людей?
Проаналізуймо два біблійних епізоди,
аби зрозуміти, як слід приймати людей,
щоб вони
були спонукані прославляти Єгову.
Отож перший.
Віднайдімо разом Марка, 10-й розділ.
З контексту цього розділу дізнаємось,
що Ісус був дуже зайнятий
і часу перед його смертю
залишалось дуже мало.
Він щойно закінчив напружену розмову
з фарисеями та своїми учнями.
І тоді стається дещо неприємне.
Прочитаймо Марка 10:13:
«Потім люди стали
приводити до нього малих дітей,
щоб він доторкнувся до них,
але учні дорікали їм за це».
В одному перекладі сказано:
«Учні забороняли турбувати його».
Апостоли не були поганими людьми,
вони просто мали
обмежене розуміння того,
як Єгова сприймає малих дітей.
У той час деякі люди
не вважали дітей важливими:
в них не було статусу, не було влади.
Та й загалом
що вони могли запропонувати?
Якою була реакція Ісуса
на те, що зробили апостоли?
Йому це не сподобалось.
В 14-му вірші сказано, що Ісус обурився.
Подивіться, як повівся Ісус, аби показати,
яким великодушним є Єгова.
Вірш 16: «І він почав пригортати дітей
і благословляти їх, кладучи на них руки».
Чудова історія,
можливо, навіть ваша улюблена.
Ми бачимо,
як відбулось щось неймовірне:
дітей, яких щойно відганяли,
Божий Син тепло прийняв.
В одному довіднику сказано,
що Ісус, напевно, легко усміхався
і задоволено сміявся.
Чи ви б підійшли до нього?
І хоча в Ісуса залишилось
не дуже багато часу
перед тим, як він мав померти,
він повівся по-доброму
і виділив час для дітей.
Він хотів, щоб вони відчували,
що Єгова любить їх і дбає про них.
Подумайте,
як це могло вплинути на них.
Якщо вони почали служити Єгові,
коли виросли,
то, ймовірно,
перебувають серед його друзів на небі
і готові ще яскравіше прославити
для нас Єгову в Армагеддоні.
Чого ми вчимося? Після «Гілеаду»
життя у вас буде дуже насиченим:
багато нових обов’язків, завдань,
переживань.
Схоже, як це було в Ісуса.
Але й це ще не все.
Вас також оточуватимуть люди,
і деякі можуть нагадувати малих дітей.
Вони можуть почуватись неважливими.
Вони не закінчили «Гілеад» чи ШПЦ.
Вони можуть навіть сумніватися в тому,
що є важливими для Єгови.
В такі моменти ми маємо можливість
показати їм велич Єгови,
тепло прийнявши їх, як Ісус.
Щира усмішка, неквапливий обмін думками
можуть запевнити їх,
що у них є своє місце серед друзів Єгови
і вони справді цінні для нього.
А чи ви почувались такими ж незначними?
Чи потребували ви запевнення,
що ваше запрошення у «Гілеад»
не помилка?
І чи ви дякували Єгові за це запевнення?
Тоді ви розумієте,
що означає приймати інших, як Ісус.
Ще один епізод можемо знайти
в Луки, 23-му розділі.
Там описане
останнє випробування Ісуса.
Тепер він не в оточенні дітей,
а між двома злочинцями,
які теж були прибиті до стовпів.
Вони насміхалися з нього
і навіть зверталися до Ісуса зневажливо.
Але тоді стан серця у злочинця змінюється,
і стається щось неочікуване.
В Луки 23:42 він каже:
«Ісусе, згадай про мене,
коли прийдеш у своє Царство».
Це був непростий момент для Ісуса.
У нього на плечах
буквально лежав тягар усього світу.
Чи бувало,
що ви хотіли побути на самоті,
так би мовити, повісити табличку:
«Не турбувати»?
Саме такий момент був у Ісуса.
Але він хотів, щоб цей чоловік
відчув велич Єгови. Ісус прийняв його.
Як саме? Вірш 43, тут сказано:
«Ти будеш зі мною в Раю».
Чудові слова!
Ніхто не міг цього передбачити.
Ісус не просто сказав:
«Не переживай, ти будеш у Раю».
Він сказав:
«Ти будеш зі мною в Раю».
Ісус дав особисту обіцянку,
що не забуде цього чоловіка,
і запросив його
бути серед друзів Єгови на землі.
Слова Ісуса не змінили обставин
цього чоловіка,
але вплинули на його думки
та почуття.
Хоча його ноги зламають,
але його надію — ні.
Хоча він помре, але житиме в Раю.
Чого ми вчимось? Після «Гілеаду»
особисті труднощі нікуди не зникнуть.
Насправді
кількість проблем може навіть зрости.
Переїзд в іншу країну,
нова мова, нове завдання.
Можемо захворіти ми
або хтось із наших рідних.
Подібно як було в Ісуса,
під час наших випробувань
можуть з’явитися люди,
які потребуватимуть нас.
Деякі з них можуть почуватися
неважливими або навіть непотрібними.
Можливо,
вони соромляться свого минулого
або борються зі слабкістю,
яка виснажує їх емоційно.
В такі моменти ми маємо можливість
показати їм велич Єгови.
Ми можемо підтримати їх
нашими добрими, продуманими словами,
а також запевнити, що вони не самі.
Ми можемо сказати їм,
що розуміємо їхній біль,
а також —
що Єгова допоможе всім нам.
Наші слова не змінять їхніх обставин,
але вплинуть на їхні думки та почуття
і відновлять їхню впевненість
у тому, що Єгова хоче бачити їх
серед своїх друзів.
Ми обговорили два епізоди з життя Ісуса
про те, як він приносив славу Єгові.
Ми не Ісус, це очевидно.
Тому не завжди можемо приймати інших
так само, як це робив Ісус.
Але ми можемо поставити
перед собою ціль
ставитися до людей так,
щоб це приносило славу Єгові.
Коли Ісус був зайнятий
чи стикався з випробуванням,
він завжди ставився до людей так,
щоб вони відчували велич Єгови.
І не мало значення,
чи це була маленька дитина,
чи злочинець, який шукав надію.
Цікаво, що в одному перекладі
слова з Римлян 15:7 передано так:
«Тож будьте відкритими
і приймайте одне одного на Божу славу».
Це робив Ісус. Робіть так і ви.

Дейвід де Гузман. Чи це їх вразить? Випуск 159-го класу школи «Гілеад»