JW subtitle extractor

Вітаємо! Це JW Broadcasting®!
Усі ми хочемо приймати мудрі рішення
і дивитися у майбутнє з впевненістю.
Але для цього
нам потрібне мудре керівництво.
Цього місяця ми поговоримо про те,
де знайти його і як його дотримуватись.
Ми познайомимося з сім’єю Тшомба,
яка дотримувалась керівництва
і завдяки цьому
отримала благословення.
Також ми розшукаємо
скарби з книги Авакума
та навчимося зберігати спокій,
коли ситуації
чи обставини здаються нам
надто складними.
А ще побачимо
один день з життя брата,
який переїхав служити туди,
де є більша потреба,
а саме в Домініканську Республіку.
Нас чекає
багато цікавого у цьому випуску
JW Broadcasting.
Чи ти знаєш, куди йдеш?
В основі сьогоднішньої промови
лежать слова,
записані в Ісуса Навина 3:4.
З контексту ми дізнаємось,
що ізраїльтяни
після 40-річного очікування
ось-ось мали зайти в Обіцяний край.
Те, що вони мали зробити далі,
не було простим.
Аби жити у тому краю, їм потрібно було
виявити віру, мужність та докласти зусиль.
Як вони знали, що потрібно робити?
Прочитаємо разом Ісуса Навина 3:2—4
і побачимо, як Єгова давав керівництво
своєму народу у цей вирішальний момент:
«Коли минуло три дні, начальники народу
пройшли через табір і наказали людям:
“Як тільки побачите, що священики-левіти
несуть ковчег угоди
вашого Бога Єгови,
то відразу рушайте за ним,
щоб знати, куди вам іти,
бо ви ще не ходили тією дорогою.
Тільки не наближайтесь до ковчега —
тримайтеся від нього
на віддалі приблизно 2000 ліктів”».
Тож, як бачимо, їм потрібно було йти
за ковчегом угоди,
щоб знати, в який бік рухатись.
Здавалося б, вказівка нескладна,
але ізраїльтянам
було нелегко дотримуватись її.
Вони часто зосереджувались
на недосконалостях своїх провідників.
Бувало, ними керувала гордість
і прагнення бути незалежними.
А як це стосується нас?
Ми теж живемо
у вирішальний момент історії.
Все вказує на те, що саме зараз —
останні дні останніх днів.
І вже дуже скоро почнеться велике лихо,
яке завершиться Армагеддоном.
Наше життя залежатиме від послуху.
Як ми знатимемо, куди йти?
Подібно як за часу Ісуса Навина,
нам важливо розпізнавати,
як Єгова веде свій народ,
і слухатись цього керівництва.
Саме тому ми сьогодні обговоримо
три запитання:
як нам зрозуміти, якою дорогою іти?
Як нам залишатися на цій дорозі?
І як не відволікатись на цьому шляху?
Отож наше перше запитання:
як нам зрозуміти, якою дорогою іти?
Коли ізраїльтяни були в пустелі,
то їхніми провідниками були
Аарон та Мойсей.
Через них народ отримував
чітке керівництво від Єгови.
Перед ізраїльтянами завжди був
стовп хмари вдень і стовп вогню вночі.
Спосіб, яким Єгова
надавав керівництво, змінився.
Ізраїльтянам потрібна була віра,
аби визнати,
що Єгова тепер дає керівництво
через Ісуса Навина.
Ісус Навин хотів, аби ізраїльтяни
пам’ятали, що керівництво
і далі походить від Єгови,
і доказом цього був ковчег угоди.
А ким Єгова послуговується сьогодні?
Він сам відповідає на це запитання.
Розгорнімо Матвія 24:45:
«Хто ж вірний і розсудливий раб,
якого пан призначив
над своїми хатніми слугами,
щоб своєчасно давати їм поживу?».
Вірний і розсудливий раб. Хто це?
Сьогодні цю роль виконують Свідки Єгови,
які належать до Керівного органу.
Вони дбають про духовну поживу,
а також надають керівництво
та практичну допомогу
Свідкам Єгови по цілому світі.
І ми це знаємо.
Ми читали цей вірш багато разів.
Але чи ви запитували себе:
«Чому я в цьому переконаний?».
У книжці
«Будьте щасливі тепер і завжди!»
є урок 54. Його назва —
«Вірний і розсудливий раб».
У цьому уроці є такі запитання:
«Що переконує вас у тому,
що через Керівний орган
діє Ісус Христос?»
і «Що переконує вас у тому,
що Керівний орган
є “вірним і розсудливим рабом”?».
Це справді важливі запитання.
Як би ви відповіли?
Чому б не розглянути цей урок,
включаючи рубрику «Вам буде цікаво»,
на найближчому сімейному поклонінні
чи особистому вивченні?
Чому це так важливо?
Все просто.
Щоб іти за чоловіками,
які несли ковчег угоди
через повноводну річку,
ізраїльтянам
потрібно було мати міцну віру в те,
що через цих чоловіків
Єгова дає керівництво.
Чого ми вчимось? Попереду нас чекають
важкі останні дні.
І щоб у цей час ми могли слухатись
вказівок Керівного органу,
ми маємо бути впевнені,
що ним послуговується Єгова,
використовуючи свого Сина —
Ісуса Христа.
Яка ж відповідь на перше запитання:
як нам зрозуміти, якою дорогою іти?
Подібно до ізраїльтян, ми йдемо за тими,
ким послуговується Єгова,
аби давати нам керівництво.
А тепер друге запитання:
як залишатись на цій дорозі?
Нам буде легко слухатись вказівок,
якщо ми погоджуємося з ними.
Але це може бути важко зробити,
якщо ми отримуємо вказівку,
яка, на наш погляд, нелогічна.
Що робити тоді?
Відповідь на це запитання
нам допоможе знайти апостол Павло.
У Дії, 21-му розділі, записано, як він,
прибувши до Єрусалима,
розповідав Якову та старійшинам
про свої місіонерські подорожі.
Звісно, вони раділи,
коли слухали його розповіді,
але була проблемка.
Ось що вони сказали
про християн з Юдеї.
Їхні слова записані у Дії 21:21:
«Але до них дійшли чутки,
що своїм навчанням
ти спонукуєш всіх юдеїв,
які живуть серед інших народів,
до відступництва від Мойсея
і говориш, щоб вони не обрізали дітей
і не дотримувались усталених звичаїв».
У Біблії не згадується,
що Павло це справді робив,
але про це ходили чутки.
Що вони сказали Павлові зробити?
Прочитаймо Дії 21:24:
«Візьми їх з собою,
очисться з ними за обрядом
і покрий їхні видатки,
щоб вони могли поголити голови.
Так усі дізнаються,
що чутки про тебе безпідставні,
що ти поводишся правильно
і що сам теж дотримуєшся Закону».
Чи Павло сперечався?
Ні, він не опирався.
У 26-му вірші
сказано, що наступного дня
Павло взяв із собою тих чоловіків
і очистився разом з ними.
Тож, аби спростувати плітки,
які були брехнею,
Павло використав власні кошти
і зробив те, чого Закон уже не вимагав.
Але чому? Тому що він був вірний тим,
кого Єгова призначив брати провід.
Який урок для нас?
Коли ми отримуємо вказівку,
але вона для нас нелогічна
або ми вважаємо,
що краще зробити це по-іншому,
чи ми довіряємо Єгові настільки,
аби виконати її?
Якщо ви отримали чітку вказівку,
яка не суперечить
біблійним принципам, виконайте її.
Можливо, саме в цьому і є намір Єгови.
А якщо й ні, то Єгова завжди
винагородить вас за відданість.
Інколи ці вказівки
можуть врятувати нам життя.
Пригадуєте художнє відео
«Довір свою дорогу Єгові»?
У ньому зображена реальна ситуація,
коли брати і сестри з Африки
тікали, аби врятувати своє життя.
Деякі брати і сестри
в різних куточках світу
і досі потрапляють у такі ситуації.
Наше серце дуже болить за них.
Це відео спонукало нас усіх
замислитись над тим,
а як би відреагували ми,
якби нам сказали зробити те,
що могло б здаватись нам
надто радикальним чи непотрібним.
Чому б на сімейному поклонінні
не переглянути дві частини цього відео
ще раз і проаналізувати себе:
«Як би повівся я? Чому це важливо?»
Ось кілька запитань: чи будемо ми
отримувати чітке керівництво
про те, що робити, а чого не робити
під час великого лиха?
Як саме ми будемо отримувати вказівки?
Чи будуть вони для нас логічні?
Якщо ми повністю впевнені в Єгові
та його Сині,
то будемо чітко виконувати всі вказівки,
які отримаємо.
Тож ми розглянули, як визначити дорогу,
якою маємо йти, і як залишатися на ній.
Тепер третє питання:
як нам не відволікатись?
Будьмо обережними, аби розчарування,
переслідування чи проблеми
не стали причиною того,
що ми перестали слухатися вказівок
або почали робити це неохоче.
Наприклад, ми одразу можемо прийняти те,
що почули від Керівного органу.
Але як ми реагуємо, коли чуємо вказівки
від місцевих старійшин
чи районних наглядачів?
Ми знаємо їх особисто
і знаємо, що вони недосконалі.
Чи через це ми зупинимось
або сповільнимось?
Чи будемо переконані,
що за цими вказівками стоїть Єгова?
Нам не можна віддалятися
від організації Єгови.
Чому це так важливо?
Уявіть, що вам потрібно їхати
за певним автомобілем,
але через жвавий рух на дорозі
ви втратили його з поля зору.
І ось він раптом повернув,
а ви не помітили і поїхали прямо.
Чому так трапилось?
Ви були надто далеко.
З тієї ж причини нам потрібно
не відставати від організації Єгови.
Як це робити?
Ми часто отримуємо нагадування,
як не ослабнути духовно.
Наприклад, регулярно ходити на зібрання,
регулярно читати Біблію,
проводити особисте вивчення, молитись
і брати участь у служінні.
Усе це допоможе нам
не відставати від організації Єгови.
Іноді дехто може почати критикувати
рішення братів
або підхід до вирішення питань
в організації.
Через це такі особи можуть сповільнитися,
стати неактивним
або взагалі припинити спілкуватися
зі збором.
Вони забувають, що, як і за часу
cтародавнього Ізраїля,
так і сьогодні Єгова послуговується
недосконалими людьми,
а вони можуть помилятися.
Чи можливо сьогодні знайти
досконалу організацію?
Досконалим правителем є лише Ісус.
Тож нас оточують недосконалі люди,
які докладають всіх зусиль,
аби дотримуватись вказівок
досконалого правителя.
Один досвідчений районний наглядач
часто казав про устрій Єгови на землі:
«Це найкраща організація,
хоча й недосконала». Гарно підмітив.
Пригадаймо події, які описані
в 6-му розділі Євангелія від Івана.
Дехто спіткнувся
через слова Ісуса про те,
що потрібно їсти його тіло
і пити його кров.
В цьому уривку сказано,
що «через це багато учнів
повернулися до своїх справ
і більше з ним не ходили».
Далі Ісус звернувся до своїх апостолів:
«Може, і ви хочете піти?».
Як вони зреагували на це?
Відповідь Петра
була дуже чіткою і впевненою.
Прочитаймо її. Івана 6:68:
«Господи, до кого ми підемо?
У тебе слова вічного життя».
«До кого ми підемо?»
Можливо, зі слів Ісуса Петро та учні
не зрозуміли більше, ніж інші,
але вони довіряли йому.
Вони були переконані,
що повинні бути з ним
і не мають куди йти.
Подібно й ми ніколи не забуваймо,
що нам доступно.
Де ми ще можемо знайти
керівництво, духовну їжу
і підтримку,
яку дає організація Єгови?
Нам немає куди йти.
Не переставаймо цінувати те,
що маємо,
навіть якщо є речі,
яких ми поки що не розуміємо.
Що ми хочемо сьогодні запам’ятати?
Все вказує на те, що ми живемо
наприкінці останніх днів
і стоїмо на порозі майбутнього,
якого так чекаємо.
Коли ізраїльтяни
стояли на березі Йордану,
від їхнього послуху залежало життя.
Подібно і від нашого послуху
залежить наше життя.
Вже зараз важливо бути
повністю переконаними,
що Єгова дає вказівки
через Керівний орган.
Люди недосконалі
і можуть нас розчаровувати,
але не знеохочуймось.
Постійно нагадуйте собі,
яка це честь —
належати до недосконалої,
але все ж об’єднаної
всесвітньої організації.
І хоч би які похмурі дні
чекали на нас у майбутньому,
якщо ми будемо міцно триматись
організації Єгови і слухатись вказівок,
то завжди знатимемо, куди йти.
Брат Лоік Тшомба і його сестра Йогарі
на власному досвіді переконалися
в цьому,
адже їхнє життя залежало від того,
чи будуть вони слухняними.
Коли я дивилася фільм
«Довір свою дорогу Єгові»,
було відчуття, ніби це фільм про нас,
адже ми з сім’єю пережили подібне.
На початку 1990-х,
коли ми були дітьми, все було добре.
Але раптом почалася війна —
і ми всією сім’єю мусили тікати у Конго.
Ті вказівки,
які ми отримали від філіалу,
були досить простими
і зрозумілими,
але дехто їх не дотримувався.
І це, на жаль,
коштувало їм і їхнім сім’ям життя.
Так сталося,
що у батька не було коштів,
щоб ми всі одночасно добралися
до безпечного місця,
і нам довелося розділитися.
Мама, я, двоє моїх братиків
і двоє сестричок
поїхали разом до Танзанії.
Наш тато дав інструкції,
де, коли і як
ми маємо знову всі зустрітись.
І завдяки тому,
що ми послухались татових вказівок,
ми не загубилися
і змогли знову бути разом.
Та сцена
у фільмі «Довір свою дорогу Єгові»,
де батьки і діти знову зустрілися,
дуже нагадувала те,
як виглядала зустріч нашої сім’ї.
Скажу,
що життя у таборі для біженців
було стресовим і навіть небезпечним,
адже в будь-який момент
до табору могли прийти військові.
І загалом у духовному плані
це було далеко не найкраще місце.
Нам знову довелося переїхати —
з Танзанії до Мозамбіку.
Пригадую собі, як ми їхали
в кузові вантажівки,
а дорога, ну, була не дуже добра:
багато ям, підйомів, спусків.
І коли вантажівка зупинилася,
я подумав:
«Ну, нарешті можна вже відпочити».
Це була приблизно третя година ночі.
А тато нам:
«Діти, встаємо! Злізаємо з того кузова,
ідем денний вірш читати».
В такому віці це не викликало
особливого захоплення,
хотілося просто поспати.
Думаю, цей випадок я запам’ятав
на все своє життя.
Незалежно від обставин мій тато завжди
відводив духовному перше місце.
В усьому, що він робив, було видно,
що він повністю довіряє Єгові.
Він постійно молився.
Можна сказати, він жив молитвою.
Він шукав керівництва від Єгови,
чекав відповіді на свої молитви.
Коли ми були в Мозамбіку,
мама важко захворіла.
І щоб вона могла пройти лікування,
нам довелося знову переїхати —
в Кейптаун,
це Південно-Африканська Республіка.
Лікування, на жаль, не допомогло,
i у 2003 році мама померла.
Її смерть
стала дуже болючою втратою.
Крім того,
він мусив тепер дбати про нас сам.
Але він і далі
бачив Єгову перед собою
і докладав усіх зусиль,
щоб ми теж його полюбили.
Тато постійно казав,
що хоче, аби ми знову зустрілися з мамою.
І ще запам’яталась одна думка,
яку він часто говорив:
«Цьому світу нічого не світить.
Не втратьмо шанс потрапити у новий».
Тобто найкраще,
що ми можемо робити зараз,—
це жити для Єгови.
Немає сенсу брати все
від цього світу.
Тут немає нічого цінного.
Саме до цього
тато нас завжди заохочував.
Він казав:
«Віддавайте Єгові найкраще,
служіть йому повночасно».
Коли я закінчила школу,
то почала піонерувати,
і мені також дуже подобалось
працювати на будівельних проєктах.
Зараз я служу в Бетелі.
Це неймовірна честь для мене,
адже я можу кожен день
буквально весь свій час
присвячувати служінню Єгові.
Я вирішила послужити добровольцем
на будівельному проєкті у Бетелі.
Я дуже радий, що всі мої діти
ходять у правді.
На кожному кроці я відчував,
що Єгова допомагає мені,
особливо у найскладніші моменти
мого життя.
Коли ми з малими дітьми на руках
не знали, куди йти, що трапиться далі,
Єгова завжди був поряд.
Ми повністю йому довіряли
та ні на секунду не сумнівалися у тому,
що він попіклується про нашу сім’ю.
Фільм «Довір свою дорогу Єгові»
показав мені,
що Єгова не просто знає,
з чим ми стикаємося.
Він проживає разом з нами
кожен момент.
Слухняність справді рятує життя.
Ми можемо не розуміти
деяких вказівок,
проте слухатись варто,
адже вони походять від Єгови,
який знає, що для нас найкраще.
Брат Леон дуже гарно підсумував,
що допомогло їм з дітьми вижити
і залишитись вірними Єгові.
Він сказав:
«Ми повністю йому довіряли
та ні на секунду не сумнівалися в тому,
що він попіклується про нашу сім’ю».
Також вони сказали, що художнє відео
«Довір свою дорогу Єгові»
нагадало їм те, що вони самі пережили.
Ми заохочуємо всіх
ще раз переглянути це зворушливе відео
і пороздумувати
над прикладом слухняності
навіть за тяжких обставин.
Нам може бути
нелегко дотримуватись вказівок,
коли ми відчуваємо тривогу
або невпевненість.
Пророк Авакум подав нам приклад,
як зберігати спокій, бути зосередженими
і виявляти слухняність.
В нас книга Авакума, так?
Я готова.
Сьогодні на сімейному
я думав користуватися
знаряддями для дослідження,
які є в Біблії.
Прочитаєш «Короткий зміст»?
«Пророк кличе на допомогу:
“Єгово, доки..?”».
Відомі слова.
Чому Авакум так сказав?
Давай відкриємо часову шкалу
і нагадаємо,
коли жив Авакум.
Давай.
Бачимо,
що Авакум жив в останні роки
правління Йосії
і під час правління Єгоякима.
Пам’ятаю, що Йосія
був добрим царем і за його правління
народ поважав пророків Єгови.
Напевно, Авакуму
було легко служити в той час.
Але все змінила
одна стріла.
Йосію вбили,
і після нього правили царі,
які не любили Єгову.
Народ почав знову поклонятися
фальшивим богам і робити зло.
Ізраїльтяни
знову взялися за своє.
Цар Єгояким переслідував пророків
і навіть вбив Урію.
Уяви, як було Авакуму.
Cпокійне життя, все стабільно.
І тут — все міняється.
Ти ховаєшся,
бо тебе хочуть вбити.
Не дивно,
що Авакум кликав на допомогу.
Йому було дуже важко.
Не те слово.
А як зреагував Єгова?
Гм.
Чи Єгова
відразу почав виправляти
Авакума?
Чи говорив:
«Як ти смієш таке казати?».
Він так не робив.
Не робив.
Можна багато навчитись з того,
як відреагував Єгова.
Єгова просто слухав Авакума.
Він розумів,
що́ стояло за словами пророка
і не знецінював його почуттів.
Він ще й спонукав Авакума
записати слова,
які той говорив в емоціях.
Єгова хотів,
щоб ми чогось навчились.
Який добрий наш Бог!
Єгові приємно,
коли ми з ним щирі і відверті.
Це точно.
Єгова ніби каже:
«Бачиш, як я повівся з Авакумом?
Так само я поведуся з тобою.
Я ціную твою відвертість
і розумію, які почуття стоять
за твоїми словами».
Цікаво,
що в 2-му розділі, 4-му вірші,
Єгова каже:
«А праведний
буде жити завдяки своїй вірності».
Це важливі слова.
До цього вірша в мене є нотатка:
«Ці слова —
не просто загальне твердження.
Це одна з головних біблійних істин».
Єгова запевняє Авакума,
що цінує тих, хто вірний йому,
і збереже їм життя.
І він дотримав свого слова.
Єгова зберіг життя Єремії, Баруха,
Евед-Мелеха, рехавівців
під час знищення Єрусалима.
А давай ще глянемо
паралельні посилання до цього вірша.
Дивись, апостол Павло
тричі цитує ці слова.
Він робить це, щоб зміцнити християн
у першому столітті,
яких чекали серйозні випробування.
Коли ми читаємо ці уривки,
то ніби чуємо слова Єгови:
«Пам’ятай, що я сказав Авакуму».
Те, як відповів Єгова,
підняло Авакума на дусі.
В останніх двох віршах своєї книги
Авакум каже:
«Я буду тішитись Єговою»,
«буду радіти».
Пригадую, в одному ранковому
говорилося,
що ці слова буквально означають
«танцювати», «скакати з радості».
Обставини Авакума не змінилися,
але змінився його погляд на них.
А все завдяки тому,
що він довірився Єгові
і був з ним відвертим.
Так.
Єгова обернув відчай Авакума
на радість.
Авакум відчув спокій і полегшення.
Єгова вміє підтримати.
Давай підсумуємо.
Чого ми навчилися?
З Єговою
можна почувати себе вільно.
У молитві
я можу розповісти йому про все.
Не треба боятись,
що підбираєш не ті слова,
говориш на емоціях.
Єгова бачить почуття,
які стоять за моїми словами,
і вони для нього
важливі.
Йому я можу розповісти те,
що ніколи б не розказала
комусь іншому.
Молодець.
А я хочу наслідувати Єгову,
щоб зі мною було легко.
Коли я спілкуюсь з іншими,
треба думати
не тільки про те, що я кажу,
але й як я реагую,
який в мене вираз обличчя.
Хочеться,
щоб ти могла вільно
зі мною говорити про все.
А якщо хтось,
подібно до Авакума,
говорить на емоціях,
буду намагатися
зрозуміти їхні почуття.
Хороші думки.
Мені теж подобається,
що на Єгову можна
покластися.
Я вірю, що Єгова виконає
свою обіцянку:
«Праведний буде жити».
Це ж головна біблійна істина!
Хоч би якими були обставини,
я можу бути радісною, як Авакум.
Як бачимо з 3-го розділу,
Авакуму допомагали
роздуми
про те, що́ Єгова робив у минулому.
Треба й собі це нагадувати.
Коли обставини погіршуються,
треба терпеливо чекати на Єгову
і слухатися його вказівок.
Важливо не те,
коли прийде кінець,
важливо залишатися вірними Єгові.
Такі актуальні думки для нашого часу.
До Єгови можна прийти з усім
і на нього можна покластися.
Ми користувалися
лише знаряддями, які є в Біблії,
і дивися, скільки всього знайшли.
А скільки всього ще можна знайти.
Мені було б цікаво дослідити
приклад терпеливості Єгови
і чого ще можна навчитися
від Авакума.
Ну, у нас час ще є.
То давай дослідимо.
Цікаво, як почувався Авакум...
«Праведний
буде жити завдяки своїй вірності».
Авакум залишався вірним Єгові,
і нам теж це під силу.
А який зв’язок
між довірою та слухняністю?
Послухаємо, як брат Вільям Тернер
відповідає на це запитання
під час ранкового поклоніння.
Усі ми добре знаємо,
що треба цілковито довіряти Єгові.
Крім того,
в наших публікаціях говориться,
що необхідно покладатись
на ім’я Єгови,
довіряти його Слову, організації,
Ісусу Христу.
Усі ці грані довіри
тісно пов’язані одна з одною.
Але що означає
цілковито довіряти Єгові?
І як ми покажемо свою довіру на ділі?
Спочатку з’ясуймо,
що означає цілковито довіряти Єгові?
Розгорнімо свої Біблії на книзі Прислів’я.
Прислів’я 3:5, 6:
«Надійся на Єгову всім своїм серцем,
а на власне розуміння не покладайся.
Пам’ятай про Бога на всіх дорогах своїх,
і він вирівняє твої стежки».
Як зрозуміти ці вірші?
У пригоді нам стане стаття з рубрики
«Пояснення висловів із Біблії»
у програмі JW Library®.
Щоб її знайти,
перейдіть на головну сторінку,
потім натисніть на розділ «Бібліотека»,
далі виберіть «Добірки статей»,
далі рубрика
«Пояснення висловів із Біблії».
Потім знайдіть статтю,
де в назві є Прислів’я 3:5, 6.
У ній знайдіть абзац,
який починається словами:
«Надійся на Єгову всім своїм серцем».
І прочитаємо з 5-го речення.
Це десь посередині абзацу:
«Тож довір’я до Бога
пов’язане не лише з почуттями.
Надіятися на Бога
означає бути твердо переконаним,
що наш Творець знає,
що для нас найкраще, і діяти відповідно».
Отже, довіра до Бога
не ґрунтується на емоціях.
Це тверде переконання.
Це наш вибір.
Ми свідомо вирішуємо довіряти Єгові,
навіть якщо не все розуміємо
і не знаємо всіх деталей.
Проілюструймо це на прикладі
з Біблії.
Розгорніть, будь ласка,
2-гу Царів, 9-й розділ.
У 2-й Царів, 9-му розділі,
мова йде про помазання Єгу на царя.
На початку розділу,
у віршах з 1-го по 3-й,
ми читаємо, як пророк Єлисей
дає завдання одному з пророчих синів.
Він детально пояснює,
як той має помазати Єгу на царя.
Пророчий син пішов і зробив все так,
як йому наказав Єлисей.
Прочитаємо,
яка після цього відбулася розмова
між Єгу та іншими воєначальниками.
Тепер з 11-го вірша:
«Коли Єгу повернувся до слуг свого пана,
вони запитали: “Все добре?
Чому до тебе приходив цей божевільний?”
Він відповів: “Ви ж знаєте того чоловіка.
Що він може сказати?!”
Але вони наполягали:
“Ні-ні! Скажи нам правду!”
Тоді Єгу розповів:
“Він говорив мені те й те і сказав:
“Так говорить Єгова:
“Я помазую тебе на царя над Ізраїлем”».
Зупинимось тут ненадовго.
Хочеться підкреслити два моменти.
Перший: було очевидно,
що інші воєначальники
не зрозуміли дій пророчого сина.
Його поведінка
здалася їм дивною і неадекватною.
Другий момент: хоча дії пророчого сина
видавалися їм дивними,
вони зрозуміли,
що він говорить не від себе.
Крім того, вигляд і поведінка Єгу
свідчили, що сталося щось особливе.
Тому, коли Єгу розповів їм,
що йому було сказано,
що сказав Єгова через свого представника,
як вони зреагували?
Читаємо 13-й вірш:
«Почувши це, вони відразу взяли свій одяг,
постелили перед ним на сходах,
а потім засурмили в ріг та вигукнули:
“Єгу став царем!”».
Хоча вони не все розуміли,
не всі деталі, вони робили висновки
на основі того, що точно знали.
Вони знали,
від кого походить ця звістка.
І відповідно діяли.
Задумаймось на хвилинку:
що могло б статись, якби воєначальники
скептично поставились до слів Єгу
або керувалися лише емоціями.
Як думаєте,
їхня реакція могла вплинути на Єгу?
Як бачимо з 11-го вірша,
Єгу і так не хотів привертати увагу
до візиту пророчого сина.
Біблія не пояснює,
чому він так поводився,
чому не хотів признаватися,
що його помазано на царя.
Але воєначальники були переконані,
що це воля Єгови, що він помазав Єгу.
Вони довіряли керівництву Єгови.
Тож вони підтримали Єгу,
і їхня рішучість передалася йому,
як ми це бачимо з 14-го вірша.
Він відразу взявся виконувати
нове завдання.
Що можемо взяти для себе
з цієї розповіді?
Протягом останніх років
ситуація у світі дуже змінюється,
і тому ми отримуємо багато вказівок
і в Бетелі, і у зборах.
Ми можемо не все розуміти,
не знати всіх деталей.
Нові вказівки
можуть навіть викликати у нас тривогу.
Але Єгова знає, що нам непросто.
І коли ми слухаємося вказівок,
приймаємо зміни, як ті воєначальники,
то показуємо цим, що довіряємо йому.
І йому дуже це приємно.
Наш послух
має для нього особливу цінність,
бо є свідченням нашої любові,
нашої довіри до нього.
Крім того, Єгові
надзвичайно приємний наш послух,
тому що ми своїм послухом
зміцнюємо інших навколо нас.
Наша довіра до Єгови
передається братам і сестрам.
І, зрештою, позитивне ставлення до змін
приносить користь і нам самим.
Підсумуймо: як виражається
наша цілковита довіра до Єгови?
По чому буде видно,
що ми цілковито довіряємо Єгові?
Справжня довіра —
це не лише слова.
Вона підтверджується
певними вчинками.
Єгові дуже приємно,
коли ми у своїх молитвах
говоримо, що дуже його любимо,
що довіряємо йому.
А коли ці наші слова виражаються
у вчинках,
коли ми їх підтверджуємо ділами,
тоді наша дружба з Творцем
ще більше зміцняється.
А як на практиці
виражається наша довіра до Єгови?
Ми показуємо, що довіряємо Єгові,
коли слухаємося його вказівок,
коли довіряємо керівництву його Сина,
коли довіряємо «вірному рабу»,
а також старійшинам у зборі.
Ми знаємо, що ці чоловіки недосконалі,
але ми довіряємо їм,
тому що їм довіряє Єгова.
А також не варто забувати,
що, довіряючи цим чоловікам,
ми подаємо іншим хороший приклад.
Попереду нас чекає
багато приємних подій.
Але поки що ми з вами живемо
в «останні дні», «скрутні часи».
І світові події —
яскравий доказ цього.
Тому сьогодні як ніколи
важливо прислухатися до слів,
записаних в Ісаї 30:15:
«Не тривожтеся та виявляйте довір’я»,
цілковите довір’я
до нашого люблячого Батька, Єгови.
Довіра — це не просто почуття,
це вибір,
який ґрунтується на впевненості,
що Єгова завжди знає,
що для нас є кращим.
Коли ми довіряємо Єгові
та його організації, то сприяємо єдності.
Обставини в світі швидко змінюються,
але єдність між братами і сестрами
додає сил.
Про це наше нове музичне відео.
Брате, поглянь: на моїх плечах
тягар важкий, нести його несила.
Знов радість крадуть гнітючі почуття,
хоч знаю: віддав Єгова за мене Сина.
Тож послухай мене, молитвою зміцни.
Ти мене підтримав, підвів на ноги,
без вагань запевнив в любові Бога.
Стало значно легше, знов мир на серці.
Ми — сім’я Єгови, тримаймося разом!
З’єднані разом.
Брате, я тут, і твій біль — це мій біль.
Сірі дні я розділю з тобою.
Ти цінний скарб у його очах.
Відданий Бог не відпустить руку твою!
Прийду, послухаю я, молитвою зміцню.
Я тебе підтримав, підвів на ноги,
без вагань запевнив в любові Бога.
Стало значно легше, знов мир на серці.
Ми — сім’я Єгови.
Я тебе підтримав, підвів на ноги,
без вагань запевнив в любові Бога.
Стало значно легше, знов мир на серці.
Ми — сім’я Єгови, тримаймося разом!
Назавжди!
З’єднані разом.
Назавжди!
Коли стаються лиха,
підтримка від нашої духовної сім’ї
безцінна,
а довіра до організації Єгови
зміцнює тих, хто нас оточує.
Молоді люди, чи ваші друзі кажуть,
що є багато доріг, які ведуть до Бога?
Може бути непросто відповісти
на таке твердження.
Подивімося, як двоє молодих людей
подолали свої сумніви.
Чому можуть з’явитися сумніви в тому,
що існує одна правдива релігія?
У коледжі часто чую, що кожен сам вибирає,
у що вірити і як жити,
і будь-який вибір правильний.
Якось у служінні
ми мали напружену розмову з чоловіком.
Він сказав: «Ми будуємо лікарні,
займаємось благодійністю
і робимо багато добра.
А що робите ви?».
Я не знав, що йому відповісти.
Я подумав:
«А дійсно, чому ми цього не робимо?
Може, інші релігії теж подобаються Богу
і ми не єдина правдива релігія?».
У мене з’явилися сумніви.
Я навчалась на медсестру.
На уроках етики ми обговорювали,
як наші релігійні переконання
впливають на ставлення до пацієнта.
Якось вчителька захотіла,
щоб кожен студент
сказав про своє ставлення
до людей
з різною сексуальною орієнтацією,
трансгендерних і небінарних людей.
Мені хотілось провалитися крізь землю.
Я сподівалася,
що вчителька мене не запитає.
Це був такий стрес.
Як ви зміцнили свою віру?
У Матвія 7:13, 14
говориться про дві дороги,
і тільки одна з них правильна.
Я мав переконатися,
що я на правильній дорозі —
на тісній дорозі, яка веде до життя.
Я вирішив пошукати в Біблії
відповіді на запитання,
які виникли в мене
після розмови з чоловіком.
Я виписав їх
і почав досліджувати.
Я знайшов слова Ісуса,
записані в Матвія 7:22, 23.
Ісус пояснив, що не всі, хто його ім’ям
здійснює багато могутніх діл,
мають Боже схвалення.
Я подумав про те,
що роблять Свідки Єгови:
ми не втручаємось у політику,
любимо всіх людей
і проповідуємо добру новину
по цілому світі.
Ми робимо те, що наказав Ісус.
Я помолилася,
і Єгова дав мені сміливості.
Я сказала, що стараюся жити
за Божими нормами,
а не просто робити те,
що мені здається правильним.
В Івана 18:38 говориться,
що Пилат скептично запитав Ісуса:
«Що таке правда?».
Але він не чекав відповіді,
бо вважав, що правди не існує.
Тож думка про те,
що у кожного своя правда
і можна жити як заманеться,
не нова.
У Прислів’я 22:3 сказано:
«Далекоглядна людина
бачить небезпеку і ховається».
Я зрозуміла, що без доброї підготовки
я не зможу пояснити свої переконання.
Тому я вирішила подивитися
тему наступного заняття,
а потім зайшла на сайт jw.org
і знайшла багато різних статей.
Я вибрала аргументи,
які допомогли мені коротко
і чітко пояснити свою позицію.
Після розмови з чоловіком
я почувався погано
і не хотів іти в служіння.
Але розумів: якщо не піти,
краще не стане.
Через декілька тижнів
у мене була хороша розмова в служінні,
і мені вдалося
пояснити свої переконання.
Іноді жодні аргументи з Біблії
не змінюють думку людини.
Але завжди, коли переконуєш когось,
ти зміцнюєш свою віру.
Які висновки ви для себе зробили?
Якщо ти сором’язливий
і інші тиснуть на тебе,
то легко засумніватися
в своїх поглядах.
Єгова має чіткі вимоги до тих,
хто хоче йому служити.
У 1 Коринфян 1:10 сказано,
що ми повинні мати
«єдність у своїх думках».
Дві протилежні думки
не можуть бути правдивими одночасно.
Те, у що я вірю,— правда.
Я дуже рада, що знаю Єгову
і знаю,
яка релігія йому подобається.
У світі, де багато
суперечливих ідей і поглядів,
правда існує,
і я стараюсь розказувати про неї
іншим.
Я вірю, що моя релігія правдива.
Тверді переконання
допомагають мені чітко мислити
і приймати правильні рішення
в будь-яких ситуаціях.
Коли у мене виникають сумніви,
я звертаюсь до Біблії.
Її поради допомагають мені
кожного разу,
коли я стою перед якимось вибором.
Наша організація не будує лікарень,
але ми рятуємо життя.
Ми допомагаємо людям
познайомитися з Богом Єговою
і стати його друзями.
Чи ставили вам такі запитання
вчителі, однолітки?
Чому б не зміцнити своєї віри,
подібно як це зробили Наомі і Вінс?
Будьте впевнені:
якщо ви докладатимете зусиль,
то Єгова допоможе побороти сумніви
і розвинути близькі стосунки з ним.
Також Єгова нагороджує тих,
хто готовий вийти із зони комфорту
і робити в служінні більше.
Подивімося, як це —
служити там, де є більша потреба.
Привіт, я Роберт Мак-Гі.
Я служу в Домінікані,
там, де більша потреба.
Домініканська Республіка —
рай для проповідників.
Звичайно, тут дуже гарні пляжі
і взагалі природа,
але найбільше
цю місцевість прикрашають люди.
Ще з дитинства
я мріяв стати місіонером,
щоб проповідувати
в різних куточках світу.
І тепер я тут.
Чесно скажу,
служити там, де є потреба, нелегко.
Буває, дуже сумую за рідними,
але тут я знайшов нових друзів.
Вони стали мені як сім’я.
Місцеві брати і сестри
завжди раді допомогти,
а мені не раз потрібна була
їхня допомога.
Коли я тільки приїхав,
вони знайшли мені житло,
часто приносили
щось смачненьке
і цікавились, як я.
Завдяки новим друзям
я вже не так скучаю за домом.
Я пішов на жертви,
але ні про що не шкодую,
адже служіння тут дуже класне.
Хочете побачити
один день з мого життя?
Я прокидаюсь десь о 7:15.
А о 8:30 вже виходжу з дому.
Тут мало хто має авто.
Більшість їздить на мотоциклах.
До речі, це дуже економно.
До того як приїхати сюди,
я не вмів їздити на мотоциклі
і взагалі не думав,
що колись доведеться.
Але місцеві брати й сестри
і ті, хто теж переїхав сюди служити,
допомогли мені навчитися.
Ось так я пересуваюсь.
До зібрання мені 15 хвилин.
Як ви бачите,
я служу в жестовому зборі.
Ми проповідуємо
американською жестовою мовою.
Після зустрічі я йду в служіння.
Проповідувати тут нескладно.
Домініканці дуже привітні,
з ними легко почати розмову.
Вони охоче допомагають знайти
глухих людей
і навіть можуть показати,
де вони живуть.
Бувало так, що ми йшли і йшли.
Це мене напружувало.
Але брати і сестри, з якими я служив,
були спокійні,
і їхній спокій передавався мені.
З часом я зрозумів,
що ці люди справді хочуть допомогти.
Їм приємно,
що ми щиро цікавимось глухими.
Біблію тут дуже поважають,
тому проповідувати легко.
Ми проповідуємо до обіду,
а потім відпочиваємо,
бо стає дуже спекотно.
До цієї культурної особливості
я звик відразу.
Після служіння я обідаю.
Однією з моїх улюблених страв
є ла бандера.
Це домініканська страва
з рису, квасолі і якогось м’яса.
Потім я люблю випити кави,
відпочити або повивчати.
Через кілька годин
ми знову йдемо в служіння
і проводимо біблійні вивчення
аж до вечора.
У Домінікані можна мати багато вивчень,
тільки встигай проводити.
Це мені тут найбільше подобається.
Якщо сісти і порахувати витрати,
то може здаватись,
що треба багато чим пожертвувати.
Але варто подумати,
скільки всього можна здобути.
Я дуже люблю те, чим займаюсь.
Я навчаю людей про Єгову.
Дехто з них вже навіть охрестився.
Це приносить мені радість,
яку ні з чим
не зрівняти.
Якби я залишився вдома,
то ніколи б не отримав
стільки приємних вражень.
Я зовсім не почуваюсь
самотнім.
Єгова подарував мені
братів, сестер, мамів і татів.
Лише тут
я по-справжньому відчув,
що таке мати
всесвітню родину братів і сестер.
У Псалмі 34:8 сказано:
«Скуштуйте і подивіться,
який добрий Єгова».
Якщо ви так зробите,
то отримаєте багато благословень.
Вам точно сподобається.
Ми відчуваємо неймовірну радість,
коли у нас є можливість
навчати інших про Єгову.
Якщо ви не можете служити там,
де є більша потреба,
то чому б не спробувати
інший вид служіння?
В цьогомісячній програмі
ми поговорили про те,
що наше життя залежатиме від того,
чи ми будемо продовжувати слухатись
вказівок від Єгови.
З прикладу Авакума ми навчилися,
що потрібно виливати своє серце Єгові,
аби мати внутрішній мир.
А ще побачили, як сім’я Тшомба
повністю довіряла Єгові
і слухалась його вказівок
навіть за нелегких обставин.
І якщо ми будемо поглиблювати
свою довіру до Біблії,
це допоможе нам слухатись
вказівок від Єгови,
які він дає
через «вірного і розсудливого раба».
Цього місяця
ми отримали привітання
із Сербії.
Тут дуже різноманітний рельєф:
на півночі ви побачите родючі рівнини,
на сході — вапнякові басейни,
на заході — пагорби,
а на півдні — гори.
Земля тут родюча,
тому є велике різноманіття їжі.
Сербія —
найбільший експортер малини у світі.
Також тут рясно засаджують ріпак,
який є кормом для худоби.
Традиційна страва — чевапчичі.
Це м’ясо у формі ковбаски,
приправлене різними спеціями
і приготоване на грилі.
Готове м’ясо кладуть у плаский хліб
і додають каймак —
кремовий, трохи кислий сир.
У сербів
є традиція
збиратися в неділю разом,
смакувати цю страву
і жваво спілкуватися.
Не пропустіть можливість
побути на такій зустрічі.
Багато хто доклав зусиль,
аби розповісти добру новину людям
у колишній Югославії,
до якої належала Сербія.
Одним з таких людей був солдат
на ім’я Ніка Тралеа.
У 1918 році, коли він служив
у австро-угорській армії,
російські війська взяли його
в полон
і відправили за тисячі кілометрів,
у Сибір.
Там він пізнав правду.
Після звільнення
він повернувся додому
і почав організовувати збір.
Іншим був молодий перукар,
на ім’я Франц Бранд.
Можливо, ви пам’ятаєте його
з відеопривітання з Чорногорії.
Він був одним із тих, кого називали
«перукарями, які вірять у Біблію».
Рудольф Калле,
який колись був його клієнтом,
почав проповідувати
разом з Францом
і пізніше став наглядачем філіалу.
У 1930-х роках в цю країну
було призначено
20 досвідчених піонерів.
Одним з них був Мартін Петцінгер.
Хоча вони не знали
сербсько-хорватської мови,
проте проповідували,
використовуючи картки
зі свідченням.
Мартін Петцінгер
згадував, як у віддалених селах
ходив з рюкзаком,
наповненим літературою,
аби розповідати правду всім,
хто хотів його слухати.
Сьогодні брати і сестри у Сербії
продовжують поширювати добру новину.
В окрузі Воєводина
фермери дуже зайняті під час жнив,
тож брати і сестри
долають великі відстані велосипедами,
аби порозмовляти з ними у полі.
У Сербії живе
багато різних людей,
і вони розмовляють такими мовами:
російською, китайською, урду,
перською та ромською.
Аби проповідувати ромам,
вісники приїжджають у ромські поселення,
які складаються з маленьких будиночків,
розташованих близько один від одного.
Таке служіння
приносить чудові результати.
Вісники з ромського збору у Белграді
проводять 46 біблійних вивчень,
а присутніх на зібранні
більше, ніж вісників у зборі.
Брати і сестри
з ромського збору у Белграді
передають вам
щирі вітання
та запевнення в любові.
Дорогі брати і сестри,
ми дуже вас любимо!
Це був JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

JW Broadcasting. Липень 2026