JW subtitle extractor

Вітаю! Це JW Broadcasting.
У цій програмі ми побачимо,
яку користь приносить
готовність змінювати своє мислення.
Ми познайомимось з двома сім’ями,
які відкрили домівки та серця для інших
і відчули на собі рясні благословення.
З рубрики «У пошуках скарбів»
ми дізнаємось,
як Єгова очищає свій народ,
і візьмемо для себе практичні уроки.
Крім того, ми побачимо,
як, піклуючись про сім’ю,
не втрачати з поля зору
найважливішого.
Це JW Broadcasting.
Сьогодні поговоримо про те,
як мудро використовувати пам’ять.
Можливо, ви подумаєте:
«Я ж не можу контролювати,
що мені відклалося в пам’яті».
До певної міри це правда.
Але саме ми вирішуємо,
на чому зосереджуємося
і про що собі нагадуємо.
А чого можемо навчитися від Єгови
про те, як мудро користуватися
своєю пам’яттю?
Як завдяки пам’яті
виявляти любов до інших і служити їм?
Спочатку розгляньмо,
на чому у стосунках з нами
зосереджується Єгова.
Прочитаймо Євреїв 6:10.
Тут написано:
«Адже не є Бог неправедний,
щоб забути вашу працю і любов,
яку ви виявляли до його імені,
служачи святим як раніше, так і тепер».
То що Єгова пам’ятає?
Він зосереджується на наших добрих ділах.
У коментарі до цього вірша написано:
«Бог вважає, що нехтувати добрими ділами
свого відданого служителя
чи не зважати на них — це неправедність».
Ця думка підкреслює,
як сильно Єгова любить своїх служителів.
Звичайно, Єгова знає про нас все,
зокрема про кожен наш гріх,
про кожну помилку.
Але він не зосереджується
на поганому.
Ось приклад.
Прирівняймо нашу пам’ять до бібліотеки.
Єгова знає кожну книжку на кожній полиці.
В деяких записані наші гріхи та помилки,
а в інших — наші добрі діла.
Єгова знає, де стоять книжки про погане,
але він вирішує читати ті книги,
в яких записані наші добрі вчинки.
Як приклад Єгови допоможе нам
правильно користуватися пам’яттю?
Повернімось до Євреїв 6:10
і подивімось,
на чому нам потрібно зосереджуватися.
Перш за все на тому,
як ми виявляємо любов до Божого імені.
Ми розуміємо, яка це честь —
носити ім’я Єгови
і яка це відповідальність —
своєю поведінкою прославляти його.
Те, що ми робимо,
що говоримо, як одягаємось,
або прославляє ім’я Єгови,
або знеславляє його.
Тому в 1 Коринфян 10:31 сказано,
щоб ми все робили на Божу славу.
Ми хочемо, щоб інші бачили,
що Боже ім’я святе
і дуже важливе особисто для нас.
Крім того,
ми виявляємо любов до Божого імені,
розповідаючи про нього іншим.
Тому, щоб бути вмілими проповідниками,
ми добре готуємось до служіння.
Ми хочемо не тільки
розпочинати розмови з людьми,
але й ділитися з ними
якоюсь конкретною думкою з Біблії.
Також ми намагаємося бути
завжди готовими,
щоб дати неформальне свідчення.
Ставмо перед собою цілі
і, якщо дозволяють наші обставини,
плануймо брати участь у служінні
кожного тижня.
Наша мета — робити все можливе
задля доброї новини
та показувати,
як сильно ми любимо Єгову і його ім’я.
Крім того, згідно з Євреїв 6:10,
ми хочемо зосереджуватися
на служінні святим.
Згадані тут святі —
це помазані послідовники Христа.
В першому столітті християни
служили святим різними способами.
Ймовірно, вони надавали
матеріальну та фінансову допомогу.
Павло щиро хвалив цих християн
за те, що вони підтримували
і продовжують підтримувати одновірців.
Усі ми можемо застосовувати принцип,
записаний в Євреїв 6:10.
Не забуваймо робити іншим добро.
Нам дуже приємно,
коли хтось нам виявляє доброту.
Але ще більше радості ми отримуємо тоді,
коли самі робимо добро іншим.
Список добрих діл, які можемо робити
для наших одновірців, нескінченний.
Ми жертвуємо їжу, одяг,
надаєм дах над головою тим,
хто цього потребує через стихійні лиха,
серйозні хвороби
та переслідування за віру.
Також ми можемо хвалити
та підбадьорювати братів і сестер
у нашому зборі.
Особливо цінний вияв доброти
до одновірців — це молитва за них.
Всі ми, незалежно від своїх обставин,
хочемо застосовувати слова
з Прислів’я 3:27:
«Не відмовляй у добрі тому,
хто його потребує,
якщо у твоїй силі допомогти».
Якщо ми не забуваємо виявляти любов
до Божого імені і допомагати іншим,
то мудро послуговуємося
нашою пам’яттю.
Але вона недосконала,
і, на жаль, часто ми пам’ятаємо про те,
про що хотіли б забути.
Це стосується ситуацій,
коли нас скривдили чи образили.
Вже сама згадка про людину та її вчинки
може викликати в нас злість.
Ми можемо
жити минулим і не давати рані загоїтися.
Розгляньмо два протилежні приклади.
Почнемо з біблійної розповіді
про царя Давида та Шім’ї.
Шім’ї походив з родини царя Саула.
Він роками тримав злобу на Давида,
бо вважав,
що той відібрав царську владу
від дому Саула.
В 2 Самуїла, 16-му розділі,
розповідається,
як Шім’ї кидав камінням
у Давида та його людей і проклинав їх.
Шім’ї повівся з ізраїльським царем
вкрай зневажливо.
Тож не дивно, що Давидів воїн, Авішай,
попросив дозволу вбити Шім’ї.
Але Давид не дозволив йому.
Давид був смиренним і не хотів мститися.
Він віддав справу в руки Єгови.
Цей вірний чоловік виявив самовладання
і залишився спокійним.
Коли Давид повернув собі трон,
Шім’ї попросив у нього вибачення.
Авішай знову хотів вбити Шім’ї,
але Давид знову йому не дозволив.
Давид навіть поклявся, що не вб’є Шім’ї.
Безумовно,
Єгова був дуже задоволений тим,
як Давид повівся у цій ситуації.
Подивімось, що перед смертю
Давид сказав своєму сину Соломону.
1 Царів 2:8, 9:
«А ще недалеко живе Шім’ї,
син веніяминівця Гери з Бахурима.
Він проклинав мене
тяжкими прокляттями в той день,
коли я йшов у Маханаїм,
але потім він зустрів мене біля Йордану,
і я присягнув йому Єговою:
“Я не вб’ю тебе мечем”.
Не залиш його непокараним.
Ти мудрий чоловік
і знаєш, що з ним зробити.
Не дай йому
спокійно померти в старості».
Давиду було близько 60 років,
коли його проклинав Шім’ї,
а помер він,
коли мав приблизно 70.
Тож протягом багатьох років
Давид таїв образу.
Він пам’ятав, що зробив Шім’ї.
Біблія не пояснює,
чому Давид сказав ці слова Соломону.
Але ця історія підкреслює,
що, коли хтось скривдить нас чи образить,
може бути важко
повністю пробачити і забути образу,
навіть якщо спочатку
ми зреагували правильно.
Ми можемо роками
відчувати біль, якого зазнали.
Тож що допоможе нам пробачити
і рухатися далі?
Пригадаймо ситуацію, яка сталася
між Ісусом та апостолом Петром.
В ніч, коли Ісуса арештували,
Петро поклявся,
що ніколи не полишить Ісуса.
Однак через кілька годин він зрікся Ісуса
аж три рази.
Пригадаймо, це сталося у найважчий період
Ісусового земного життя.
Саме тоді, коли Ісус
найбільше потребував підтримки,
його учні, а серед них і Петро,
покинули його.
Як тільки Петро усвідомив, що накоїв,
то гірко розплакався,
пригнічений тягарем свого гріха.
А як зреагував Ісус?
В 1 Коринфян 15:5 читаємо,
що, воскреснувши, він з’явився Петру.
Чи Ісус використав цю зустріч,
щоб дорікнути Петру,
сказати,
наскільки він ним розчарований?
Відповідь знаходимо в Марка 16:7.
Звернімо увагу, що ангел сказав жінкам,
які прийшли до Ісусової могили:
«Йдіть скажіть його учням і Петрові:
“Він іде попереду вас в Галілею.
Ви побачите його там, як він і говорив”».
У коментарі до цього вірша читаємо:
«Очевидно, перед тим як з’явитися учням,
які зібрались разом,
Ісус з’явився Петру наодинці.
Така особиста увага і слова ангела,
безперечно, запевнили Петра,
що Ісус простив його за те,
що він тричі зрікся свого Господа».
Лише уявіть,
яке велике полегшення відчув апостол.
Звичайно, Ісус не забув того,
що зробив Петро.
Однак він зосереджувався
не на помилках Петра,
а на добрих рисах, які той виявляв.
Ісус не тільки простив Петру,
але й доручив важливе завдання —
зміцнювати одновірців.
Який чудовий приклад він залишив!
Тож, якщо нас
образить близька нам особа,
наслідуймо Ісуса
і мудро використовуймо свою пам’ять.
А тепер обговорімо
ще один повчальний приклад.
Згадаймо знову про Давида.
Він пригадував події зі свого життя,
коли відчував захист та підтримку Єгови.
Ці спогади переконували його в тому,
що він зможе витримати
ще гірші випробування.
Звернімо увагу на його слова
в Псалмі 27:2, 3:
«Коли злочинці напали на мене,
щоб пожерти моє тіло,
то спіткнулися і впали
мої супротивники та вороги.
Навіть якщо військо
стане табором проти мене,
моє серце не злякається.
Навіть якщо підуть війною на мене,
я й тоді буду покладатись на Бога».
Яка рішучість!
«Моє серце не злякається».
«Я й тоді буду покладатись на Бога».
Чи можемо ми розвинути
таке ж довір’я до Єгови, як Давид?
Так, якщо правильно використовуємо
свою пам’ять.
Можливо, опинившись у складній ситуації,
ви благали Єгову про допомогу.
У відповідь Єгова дав вам мудрості і сили,
щоб знести випробування,
або навіть сам вирішив вашу проблему.
Пам’ятайте про це.
А може, ви дуже хотіли
розширити своє служіння і бачили,
як Єгова забирав з вашого шляху,
здавалося б, нездоланні перешкоди.
Про це також пам’ятайте.
В пам’яті кожного з нас
зберігається безліч спогадів.
Тож, коли пригадуємо різні ситуації,
зосереджуймось на позитивних рисах
наших братів і сестер
і на їхніх добрих ділах.
А коли перевіряємо своє серце,
усуваймо з нього все негативне,
як-от заздрість та образи,
і продовжуймо розвивати цінні риси,
такі як любов та прощення.
Завжди пам’ятаймо,
як Єгова допомагав нам у минулому
і як він робить це тепер.
Будьмо впевнені:
хоч би які труднощі нас спіткали,
ми зможемо їх подолати,
якщо мудро використовуємо свою пам’ять.
Сьогодні чимало наших одновірців
подають чудовий приклад того,
як добре послуговуватись
своєю пам’яттю.
Одним з них є Дон Швеннінг.
Він пам’ятає чимало змін,
які відбулись в організації Єгови
за роки його служіння.
Чого він навчився?
Сучасна історія народу Єгови —
це історія росту,
прогресу та численних змін.
Багато з цих змін я пережив особисто.
Вони були захопливими,
часом лякали,
але завжди приносили користь.
Я бачив, як Єгова
замість міді впроваджував золото.
Мене звати Дон Швеннінг.
Я служу Єгові
вже понад 70 років,
і це лише початок.
Мій батько
познайомився з правдою,
коли співробітник дав йому
одну з наших книжок.
І невдовзі
ми всі почали ходити на зібрання.
Це була велика зміна для нас,
але допомогло те,
що збір нас дуже тепло прийняв.
Брати і сестри зробили все можливе,
щоб я почував себе
частиною збору.
Я любив ходити на зібрання,
бо мені там були раді.
Деякі організаційні зміни
було легко зрозуміти та прийняти.
Однією з таких чудових змін
було видання «Перекладу нового світу».
Мені він дуже подобався,
і я щодня читав по розділу.
Він був зовсім не такий,
як переклад короля Якова,
який я читав раніше.
Тут все було зрозуміло.
Завдяки цій Біблії я побачив,
що Єгова — реальна особа
і що можна стати
його близьким другом.
Я почав швидко рости духовно
і в 16 років охрестився.
У 18 мене призначили
служителем збору.
Одним з моїх перших завдань
було проводити
книговивчення.
Багато присутніх були старші за мене
і мали більше досвіду,
тому спочатку я сильно хвилювався.
Доброго дня!
Ну-у-у... е-е...
То що, почнемо?
Бувало нелегко.
Часом я сам не знав,
про що говорю.
Тож ми просто проходили матеріал.
Брати і сестри бачили, що я хвилююсь,
і дуже підтримували мене.
Я відчував,
що Єгова допомагає мені
виконувати нові завдання.
У 1972-му сталася зміна,
яка сильно вплинула на мене.
У той час я був слугою збору —
братом, який брав провід
і на якому лежала
велика відповідальність.
Тоді прийшла нова вказівка,
що відтепер всі рішення у зборі
має приймати рада старійшин.
Мені було важко прийняти цю зміну,
тому мене мучило почуття вини.
Щоб дивитись на неї позитивно,
мені треба було працювати над собою.
Я багато молився до Єгови
і просив його
допомогти мені зрозуміти
це нововведення.
Я усвідомив,
що мені слід дивитись на цю справу
очима Єгови.
Зрештою я побачив,
наскільки мудрою була ця зміна.
Як добре, що тепер
ми маємо ради старійшин.
Завдяки цьому
про збір піклується більше
зрілих братів,
і це приносить
справжні благословення.
Чудово, що досвід старших братів
можна поєднати
із запалом молодших.
Я переконався в правдивості прислів’я:
«Завдяки численності радників
приходить успіх».
Зміни будуть завжди.
Єгова впроваджує їх
задля нашого добра.
Можливо, ми не відразу розуміємо,
чому потрібна та чи інша зміна,
але варто йому довіряти.
Звичайно,
найбільші зміни ще попереду.
Ми живемо у винятковий період
історії народу Єгови.
Хлопці і дівчата,
не пропустіть цього часу.
Дізнавайтеся якомога більше
про Божу організацію
і ставайте її частиною.
Будьте активними у своєму зборі.
Спілкуйтесь зі старійшинами,
кажіть їм,
що ви готові взятися
за будь-яке завдання.
Нехай Єгова скеровує вас.
Довіряйте йому,
і тоді ваше життя буде захопливим
та щасливим.
А тепер вибачте, мушу йти.
Попереду ще стільки роботи.
Сьогодні більшості з нас
навіть важко уявити християнський збір
без ради старійшин.
А брату Швеннінгу
було нелегко прийняти цю зміну.
Як йому вдалось
подивитись на неї очима Єгови?
Він багато молився
і намагався побачити користь
від цієї зміни.
Подивімось, як завдяки молитві
дві сім’ї змогли зробити більше
для одновірців,
прийнявши у себе делегатів
спеціальних конгресів.
Які благословення це принесло?
У 2015 році
у нашому місті Медельїн
проходив спеціальний конгрес,
і у нас з’явилась чудова можливість
прийняти у себе вдома делегатів.
Але в той період я був настільки зайнятий,
що часу на все зовсім не вистачало.
Крім того, наш син
був уже майже підлітком, йому було 11,
а дружина
почувалася
ще ослабленою після хвороби,
тому переживала,
чи їй вистачить сил
подбати про делегатів.
«Ні, ми з цим не впораємось»,—
подумали ми.
Хоча це була унікальна нагода.
Відколи народився наш син,
ми хотіли прищепити йому любов до Єгови
і бажання служити йому,
тому постійно молилися про це.
Ми робили все можливе,
щоб він розвинув
близькі стосунки з Єговою.
Одного дня моя дружина сказала:
«Єгова такий щедрий до нас.
Може, й нам виявити щедрість
до наших братів і сестер?».
Тож ми знову помолились
і тоді обговорили,
що кожен з нас може зробити,
щоб підготуватись до приїзду гостей.
Брати і сестри, які до нас приїхали,
були такими добрими,
такими щирими.
Здавалося,
що ми знайомі все життя.
Ми дуже підбадьорились,
коли побачили,
як сильно вони цінують
свої стосунки з Єговою.
У них був хороший розпорядок
духовних справ.
Ми подружилися
з цими братами й сестрами.
Спілкування з ними
позитивно вплинуло на нашого сина.
Одного дня мій син сказав:
«Тату, хочу поговорити з тобою
про щось дуже важливе».
І тоді він почав розказувати,
як сильно любить Єгову,
а потім додав: «Я хочу охреститися».
Я не раз думаю:
той приїзд делегатів до нас додому
був відповіддю Єгови
на наші молитви.
Ми досі дружимо з ними.
Ми навіть їздили до них у гості.
У нас так багато приємних спогадів
з того конгресу.
Ми дуже раді,
що виявили любов до тих братів і сестер,
запросивши їх у наш дім і в наші серця.
Це щось безцінне. Ми такі щасливі.
Я ніколи б не подумала,
що, виявивши гостинність до інших,
ми отримаємо відповідь
на наші з мамою молитви.
Авраам виявив гостинність до незнайомців.
Тож коли я почула про спеціальний конгрес,
то сказала собі:
«Це чудова нагода.
Я завжди хотіла прийняти
у себе делегатів».
У той час ми жили дуже скромно.
У нас було зовсім мало меблів,
тільки найнеобхідніше:
ми мали на чому спати і де поїсти.
Наш обідній столик
був такий маленький.
Але ми більше переживали
про щось інше.
Я була проти цієї ідеї
і сказала, щоб на мене
навіть не розраховували.
Моя сестра
не була Свідком Єгови.
Я була повністю зосереджена
на навчанні в університеті
й на роботі.
Я почувалась
такою самотньою і нещасною.
Всередині була якась порожнеча.
Сім’я, яку ми прийняли,
була зовсім невибаглива.
Вони були такі милі, веселі,
з ними було легко розмовляти.
Вони дякували
за будь-яку їжу,
яку ми їм готували,
не перебирали стравами.
Було таке відчуття,
що ми знайомі з ними вже багато років.
Я бачила, якими щасливими вони були,
і зрозуміла,
що це саме тому, що вони служать Єгові.
Я дуже вдячна, що моя мама і сестра
виявили тоді гостинність.
Я познайомилася
з такими чудовими людьми.
Саме їхній приклад заохотив мене
наближатися до Єгови.
Я попросила про біблійне вивчення,
серйозно взялась за нього
і зростала духовно.
Зрештою
7 березня 2020 року я охрестилась.
Ці делегати стали для нас
справжніми друзями,
друзями на цілу вічність.
Ми досі підтримуємо з ними зв’язок.
У нас навіть є спільний чат
для спілкування.
Ми назвали його «Велика сім’я».
Ми не просто приємно провели
разом час.
Це знайомство стало
справжнім благословенням для нашої сім’ї.
Міцніші сім’ї, нові друзі,
прекрасні спогади на все життя —
які чудові благословення ми отримуємо,
коли робимо добро для інших!
Звичайно, не всі спогади приємні.
Деякі нам хотілося б забути.
Подивімось, чого ми можемо навчитись
з ранкового поклоніння, яке називається
«Всі ми часто спотикаємось».
Про вірш з Якова 3:2
можна говорити довго.
Прочитаймо його:
«Всі ми часто спотикаємось».
З контексту цього вірша
видно, що йдеться про ситуації,
коли ми спотикаємось,
або, як примітка каже,
«робимо помилки» у мові.
Впродовж років
ми чули багато хороших порад
про те, як покращити свою мову.
Можливо, ви чули такі вислови, як:
«Думай, перш ніж говорити»,
«Спочатку порахуй до десяти»
або «Слухай уважніше»,
та інші подібні поради
про те, як стежити за тим,
що ми говоримо.
Усі вони дуже корисні.
Але хоч би скільки порад ми чули,
хоч би скільки життєвого досвіду мали,
усі ми часом
ранимо інших своїми словами.
Буває, ми сперечаємося з кимось,
а потім думаємо: «Ліпше б я помовчав».
Приклад зі спотиканням,
який використовує Яків, є дуже влучним.
Коли ми спотикаємось,
то почуваємось незручно
і можемо озиратись, щоб подивитись,
чи нас ніхто не бачив.
А коли ми оговтуємось,
то перше, що зазвичай робимо,—
дивимось під ноги, щоб побачити,
через що перечепились.
Можливо, щось лежало на підлозі.
Може, асфальт був нерівний
чи десь виступала плитка або дріт.
А буває, що ми просто не дивимось,
куди йдемо,
і перечіпаємось через власні ноги.
Щиро кажучи,
не раз, коли я спускався сходами,
моя голова була настільки зайнята
різними думками,
що я не дивився під ноги
і тому спотикався.
Іноді ж
хтось спеціально підставляє нам ногу,
бо хоче, щоб ми впали.
Тож сьогодні вранці
ми зосередимось на тому,
чому важливо, образно кажучи,
дивитись під ноги,
щоб побачити, чому ми спіткнулись.
Пам’ятаймо:
кожного разу, коли спотикаємось,
ми можемо чогось навчитися.
Тому, допустившись помилки,
зупинімось і подумаймо:
у яких ситуаціях
я найчастіше поводжусь неправильно?
Як я можу наступного разу
передбачити такі ситуації
і повестись по-іншому?
Якщо навчимось розпізнавати
в яких ситуаціях
можемо сказати щось необдумано,
це допоможе нам підготуватись
і наступного разу не говорити того,
про що пізніше будемо жалкувати.
Бо якщо ми знову і знову
наступаємо на ті ж самі граблі,
то насправді нічого не вчимося
зі своїх помилок.
Існує багато причин,
чому ми спотикаємось і падаємо,
як-от страх, сумніви, гордість.
Розгляньмо деякі з них.
Ми побачимо, як навчитись
розпізнавати ситуації,
в яких спотикаємось, і уникати їх.
Спочатку поговорімо про ситуації
з близькими нам людьми.
Іноді ми до когось так звикаємо,
що починаємо ставитись
без належної поваги.
Можливо, саме в такій ситуації
опинився Яків,
який написав слова
сьогоднішнього вірша.
Задумаймось на хвильку:
як міг почуватись Яків, виростаючи
зі своїм старшим братом, Ісусом?
Може, він думав:
«О, ти мамин любимчик.
Тобі здається, що ти ідеальний?».
Хоч Ісус саме таким і був.
Пригадаймо: спочатку Яків не вірив,
що Ісус був Месією.
Однією з причин могло бути те,
що вони виростали разом.
Прочитаймо у Марка 3:21,
що деякі Ісусові родичі думали про нього.
Марка 3:21:
«Коли ж його родичі почули про все це,
то пішли його [тобто Ісуса] забрати,
бо говорили: “Він зійшов з розуму”».
У коментарі до цього вірша
сказано, що Яків, мабуть, був одним з тих,
хто сказав ці слова.
Лише уявіть, як Яків почувався пізніше,
в ситуації, згаданій у 1 Коринфян 15:7.
1 Коринфян 15:7. Тут читаємо:
«Потім він [Ісус] з’явився Якову,
тоді всім апостолам».
Спробуйте уявити, як міг почуватися Яків,
коли розмовляв з Ісусом.
Напевно, йому було дуже прикро
через слова,
які він колись сказав Ісусу.
Тепер він визнавав, що той —
Месія.
А зараз подумаймо про нас.
Чи говорили ви своїй половинці те,
чого б ніколи не сказали іншому?
Певно, члени вашої сім’ї
добре знають, на яку кнопку натиснути,
як зачепити вас за живе,
щоб вивести з рівноваги.
Вони можуть робити це ненароком,
а можуть і навмисно.
Запитайте себе:
«Чи я б сказав щось подібне,
якби це не був член моєї сім’ї?».
Якщо ні, то, можливо, нам слід бути
більш обережними саме у тому,
як ми реагуємо, коли хтось із членів сім’ї
зачіпає наші почуття.
Важливо усвідомлювати,
через що ми схильні спотикатись,
і навчитись реагувати по-іншому.
Не дозволяймо, щоб розмови у сім’ї
стали тією нерівною плиткою.
Помічайте проблему, готуйтеся заздалегідь
і обходьте її стороною.
Тепер розгляньмо другу ситуацію:
коли нам здається, що на нас нападають.
В таких випадках найважливіше з’ясувати,
які емоції починають нами керувати.
Що саме змушує нас так поводитись?
Заздрість, гордість, егоїзм?
А можливо, нам пригадався
минулий конфлікт з цією людиною?
Коли ми визначимо,
які емоції стояли за нашою поведінкою,
то зможемо розвинути риси,
завдяки яким наступного разу
ми поведемось по-іншому.
Ось приклади того,
як можна неправильно зреагувати
в певних ситуаціях.
«Мене ніхто не слухає».
Наша реакція:
«То я скажу голосніше».
«Мене не поважають».
То я поведуся так само.
«Мене несправедливо звинуватили».
То я всім доведу,
що правда на моєму боці.
«Мене неправильно зрозуміли».
Наша реакція —
розсердимось і замовкнемо.
У кінці 3-го розділу, у віршах з 14 по 18,
Яків пояснює, як замість
негативних почуттів виявляти позитивні.
Якова 3:14—18:
«Але якщо ви маєте в серці гіркі ревнощі
і схильність до суперечок,
то не вихваляйтесь і не обманюйте,
діючи всупереч правді.
Це не та мудрість, яка походить згори,
а земна, тваринна, демонічна.
Бо де ревнощі і схильність до суперечок,
там буде безлад і всяка підлість.
А мудрість, що згори
[далі Яків перераховує позитивні риси,
які нам слід розвивати],
передусім чиста, потім мирна,
поміркована, готова слухатися,
повна милосердя і добрих плодів,
безстороння, нелицемірна.
Крім того, плід праведності
сіється за мирних умов
для тих, хто творить мир».
Тож наступного разу,
коли на нас нападатимуть,
подумаймо, як нам повестися
і що сказати.
Може, навіть в думках
зробімо собі репетицію, як тоді реагувати.
Якщо говорити про тих,
кого ми добре знаємо,
то нам неважко уявити собі,
що ми скажемо, що почуємо у відповідь.
Можливо, перша ваша уявна розмова
буде не надто вдалою, але не здавайтесь.
Тренуйтесь доти,
доки не будете задоволені собою.
Щоправда, в живій розмові
все, імовірно, піде не за планом.
Але такі тренування дуже цінні.
Їхня мета —
допомогти нам контролювати свої емоції
і пам’ятати, що найважливіше для нас —
зберігати мир з іншими.
Якщо будемо проводити такі уявні розмови
і вчитися на минулих помилках,
то зможемо значно краще контролювати
свою мову.
Тож підсумуймо: кожна помилка —
це можливість чогось навчитися.
Використаймо приклад, який Яків наводить
у 3-му розділі, 6-му вірші.
Він порівнює язик до вогню.
Як би ви почувались,
якби через вас виникла пожежа?
Думаю, жахливо.
І на цьому б зупинились?
Ні, ви б самі або з кимось
проаналізували, чому так сталося.
І тоді ви зрозуміли б,
що не варто відходити
від включеної плити,
надто сильно її розігрівати
чи лити воду на розжарену олію.
Це допомогло б
не повторювати подібних помилок.
Тож робіть так само, коли, образно кажучи,
спотикаєтесь у слові.
Проаналізуйте ситуацію, вирішіть,
що вам робити,
щоб у майбутньому
не повестися так само.
Пам’ятайте: кожна помилка —
це можливість чогось навчитися.
Коли ми не зациклюємось
на своїх помилках,
а зосереджуємось на тому,
чого вони нас навчили,
тоді наші спогади, навіть дуже болючі,
принесуть користь.
Голова сім’ї має багато обов’язків.
Він мусить дбати
про потреби своїх домашніх:
фізичні, емоційні та духовні.
Як одному батьку вдається
зберігати рівновагу, дбаючи про сім’ю?
Перегляньмо музичне відео
«Не опускай рук!».
Не опущу я рук своїх,
крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
З ним не страшно, ні.
Безліч хвилювань чавить і гнітить.
Де ще мені підтримку знайти?
Їх якщо несу на власних плечах,
то в серці є сум і непевності страх.
А коли нема вже сил, нагадую собі:
Єгова мій притулок, я не сам в боротьбі.
Не опущу я рук своїх,
крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Клопіт незначний часом як гора,
і тоді життю я зовсім не рад.
Та коли на все погляну як він,
не боюсь уже проблем ані змін.
У хвилини розпачу нагадую собі:
Єгова мій притулок, я не сам в боротьбі.
Не опущу я рук своїх,
крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
З ним не страшно, ні.
Голови сімей, Єгова бачить,
як ви любите своїх рідних
та дбаєте про них.
Це не завжди легко.
Та пам’ятайте:
якщо ви не опускатимете рук,
Єгова допоможе вашим сім’ям
бути по-справжньому щасливими.
З рубрики «У пошуках скарбів»
ми навчились,
як отримувати максимум користі
з читання Біблії.
Настав час для останньої книги
Єврейських Писань — Малахії.
Дізнаймось, чому Єгову було названо
«плавильником».
Не можу повірити!
Ми дійшли до книги Малахії.
Так, ми стільки цікавого дізналися
про 11 пророків.
Найбільше мені подобалось
знаходити відповідь на запитання,
де жив пророк
і за яких обставин писав свою книгу.
Ти, напевно, знайшла щось і про Малахію.
Ага.
Його книга остання в Єврейських Писаннях
не лише за порядком,
але й за часом написання.
Перед Малахією Єгова посилав
до ізраїльтян багатьох пророків,
а народ знову повертався
до своїх ганебних вчинків.
Так, Малахія писав,
що ізраїльтяни зневажали Єгову,
приносили негідні жертви
і деякі чоловіки навіть розлучалися,
аби одружитися з тими,
хто поклонявся фальшивим богам,
а священники
закривали на все це очі.
Жах!
На місці Єгови
я б вже зневірилася у них.
Розумію,
але уявляєш, він шле до них
ще одного пророка,
Малахію.
Угу.
Читаючи цю книгу, я був вражений,
скільки нового можна для себе відкрити,
якщо звертати увагу на слова,
які використовував письменник.
Цікаво.
Наведи якийсь приклад.
3-й розділ, 3-й вірш.
Тут сказано, що Єгова
«сяде мов плавильник»
і «очистить синів Левія».
Ось ці два слова мене зацікавили:
«сяде» і «плавильник».
Ну-ну.
Я трохи покопав і знайшов
в онлайн-бібліотеці таку інформацію:
«Плавлення металу у стародавні часи
займало багато часу,
тому плавильник часто сидів,
чекаючи, поки метал розплавиться
і набуде ідеальної гладкої поверхні,
наче дзеркало,
аби можна було побачити в ній
своє відображення».
І тоді я подумав:
Єгова ж так само діяв з ізраїльтянами.
Він виправляв їх
і посилав до них пророків
знову і знову.
Єгова допустив,
аби вони зазнали випробувань,
і терпеливо чекав,
поки вони духовно очистяться.
Це неймовірно!
Ізраїльтяни стільки разів
засмучували Єгову,
а він і далі давав їм
можливість виправитись.
Так,
він сидів і терпеливо чекав.
Так само Єгова діє і сьогодні.
Він може очистити нас
завдяки своєму Слову,
порадам старійшин
або завдяки випробуванню,
яке ми пережили.
Нам може бути важко прийняти пораду
чи витримати випробування,
але все це
може очистити нас духовно.
Так і є.
Коли ти це почула,
що подумала про Єгову?
Навіть якщо випробування
досить сильне,
Єгова може допустити його,
бо бачить наш потенціал —
якими ми станемо,
якщо піддамось його очищенню.
Тож виправлення
є не покаранням від Єгови,
а виявом його любові.
Це правда.
Малахія навіть свою книгу
починає словами:
«Я ставився до вас з любов’ю».
Дивись, які я знайшов питання для роздумів
у «Вартовій башті» за 2018 рік:
«Які почуття це викликає в мене?»
і «Як я можу це застосувати?».
Ти знаєш,
я хочу застосувати те, що ми дізнались,
коли мені дадуть пораду.
Її буде набагато легше прийняти,
якщо я пам’ятатиму,
що Єгова виправляє мене
з любов’ю.
Він бачить,
якою я можу стати,
навіть якщо я сама в себе не вірю.
А я хотів би проаналізувати себе.
Чи я дійсно піддаюся очищенню Єгови?
Якщо я знаю,
що мені в собі треба змінити,
чи часто молюсь про це?
Як я ставлюся до порад з Біблії
чи від організації?
Відкидаю їх
чи приймаю усім серцем?
А якщо я маю випробування,
то озлоблююсь чи, навпаки,
розвиваю лагідність,
терпеливість та інші риси?
Що Єгова хоче, аби я змінив у собі?
Гарні питання для самоперевірки!
Ти знаєш, як під час нагрівання
від металу відходять різні домішки,
подібно під час випробуваннь,
які тривають довше, ніж ми очікували,
можуть виявлятися наші почуття і спонуки,
про які ми навіть не підозрювали.
Я теж відчула щось подібне.
У мене була ситуація,
коли я сильно пошкодувала
про те, що сказала.
Це дуже мене пригнітило,
я такого від себе не сподівалася.
Я думала, що я духовніша.
Розумію тебе, кохана.
В мене теж таке бувало.
Але мене тішить,
що Єгова, як плавильник,
зосереджується
не на домішках, а на золоті.
Він знає, що під час випробувань
наші недоліки
даватимуть про себе знати.
Але він хоче, щоб це нас не знеохочувало,
а підштовхувало до змін.
Так, я розумію, що Єгова допускає
якісь труднощі, бо завдяки їм
я можу стати кращою.
Уявляєш,
як Єгові приємно,
коли він бачить у нас свої риси?
Угу.
Йому також приємно,
коли ми дивимось на інших так, як він:
бачимо у них добре, а не лише недоліки,
помічаємо їхній потенціал,
тобто те, якими вони можуть стати
у новому світі.
Так, треба побачити,
за що Єгова їх любить.
Може, ті риси характеру,
які нас в інших дратують,
є їхніми сильними сторонами
в якійсь сфері.
Дійсно,
в наших стосунках
я хотіла б зосереджуватись на золоті,
на твоїх золотих рисах,
а не на слабкостях чи недоліках.
Дякую тобі.
Я теж хочу зосереджуватись на тому,
якими ми станемо в майбутньому.
Один вірш,
а скільки цінних думок!
Так, ми їх знайшли,
тому що врахували,
за яких обставин
Малахія писав свою книгу,
які слова добирав,
і ставили собі запитання для роздумів.
У цій книзі багато пророцтв.
Особливо цікаві ті, які пов’язані
з Месією.
Так що в нас
ще є що досліджувати.
Це точно.
Цікаво, що Малахія,
останній пророк з Єврейських Писань,
пророкував
про служіння Івана Хрестителя,
а той готував дорогу для Месії.
О, як все пов’язано.
А ще я б дуже хотів дослідити
один вислів —
«особлива власність».
Цікаво,
як він стосується нас з тобою
і як у цій книзі
видно ставлення Єгови до жінок.
Мені здається, що віддану любов Єгови,
його милосердя, турботу і силу
видно в кожному розділі.
Так, ми ще краще зрозуміли,
яким є Єгова.
Будемо копати далі.
Тут ще стільки скарбів можна знайти.
Єгова як величний Плавильник
терпляче допомагає кожному
в його організації ставати кращим.
Запитаймо себе:
«А як Єгова очищає особисто мене
і допомагає поліпшуватись у служінні?».
Завдяки цій рубриці книги малих пророків
немовби ожили в нашій уяві.
Щоб відео були реалістичними,
виробничі команди намагаються
точно відтворити середовище,
де відбуваються події,
як-от ізраїльське село,
сучасна багатоповерхівка
чи якесь інше місце.
Чи знаєте ви, як їм це вдається?
Подивімось.
Мета будь-якого відео —
навчати інших,
а це неможливо, якщо воно
не торкнеться серця людини.
Тому важливо, щоб картинка у відео
виглядала правдоподібною.
Перед тим, як почати проєкт,
ми визначаємо,
чи в нас уже є потрібна локація,
чи треба створити нову.
Оскільки такі роботи виконуються
завдяки пожертвуваним коштам,
хочемо використовувати їх ефективно.
Ми знаємо, що брати і сестри
тяжко працюють, щоб заробити гроші,
тому докладаємо всіх зусиль,
щоб максимально ефективно
використовувати пожертви.
Тож у першу чергу
ми дізнаємось,
чи серед наявних локацій
є ті, які нам підходять.
Інколи для зйомок брати і сестри
тимчасово надають своє житло.
Або ми знімаємо
у громадських місцях,
якщо отримали для цього дозволи.
Або ж ми можемо знімати
на території Бетелю.
Для одного відео
потрібно було зняти сцену у лікарні,
але замість того,
щоб будувати знімальний майданчик
чи домовлятися з лікарнею,
ми знайшли одне вікно в Бетелі,
яке нам ідеально підійшло.
Біля нього
ми зняли частину сцени
і додали архівні кадри з немовлям.
Тож всього кілька кадрів було потрібно,
аби завершити
цю сцену.
Коли ми розуміємо,
що для проєкту
не підходить жодна з наявний локацій,
то можемо вирішити
побудувати знімальний майданчик.
Якщо все ж новий знімальний майданчик
потрібен,
художник-постановник і команда
збираються разом
і вирішують, що потрібно
для його будівництва.
Оператор-постановник
разом з командою
створює перелік кадрів і ракурсів,
аби правильно висвітлити сюжет.
Це допомагає
художнику-постановнику
зрозуміти композицію кадру
і те, на чому зосереджена кожна сцена.
Завдяки цьому
ми будуємо саме те, що потрібно,
аби розкрити сюжет.
Будівельники зазвичай
зводять споруди,
які мають служити багато років.
А наша робота має певні особливості,
адже конструкції
повинні легко збиратися і розбиратися.
Хоча декорації тимчасові,
але виглядати вони мають гарно.
Локації треба зробити реалістичними,
але не обов’язково функціональними.
Наприклад, ця кухня наче справжня,
але ні дверцята, ні шухляди
не відкриваються.
А ось сходи,
які ведуть на другий поверх.
Хоча насправді другого поверху
не існує,
але завдяки їм
кадр виглядає завершеним.
Це заощаджує час і гроші.
Коли ми зводимо декорації,
то часто використовуємо
окремі стінові панелі,
які готуються заздалегідь.
Їх не складно збирати,
і вони швидко встановлюються.
Коли ми відзняли
необхідну сцену, то не викидаємо їх.
Коли проєкт закінчується,
то ми знімаємо з цієї панелі фарби
і декорації.
Далі видаляємо
всі скоби й інші елементи кріплення.
Після цього
ми обшиваємо її
шестиміліметровим листом фанери.
Панелі виглядають як нові,
деякі з них служать нам уже
більше дев’яти років.
Коли ми зводимо
новий знімальний майданчик,
то враховуємо, як зможемо
використовувати його у майбутньому.
Наприклад, під час зйомок
художнього відео про Єзекію
(«Я покладаюсь на тебе, Єговo»)
брати попросили нас
максимально використовувати матеріали,
які ми вже мали.
Минуло майже 10 років,
але ми й досі користуємося
цими реквізитами.
Наш відділ
вже давно шукає способи
повторно використовувати ресурси.
Наприклад,
деякі декорації з відео про Йосію
були також
у відео про Неeмію
та серії відео про Давида.
Наприклад, одне приміщення
спершу було сучасною школою,
потім — не дуже сучасною
і зрештою домом у Південній Америці.
Ми створили декорацію Залу Царства
для різних проєктів.
Розмір приміщення
спеціально розрахований для відеозйомок.
На відміну від реальних Залів Царства,
якщо тут навіть 30 людей,
він здається заповненим.
Додатковий клас —
це не лише додатковий клас.
Наприклад, одного разу
ми знімали тут спальню будинку,
а іншого у цьому місці
записували інтерв’ю.
Коли повторно використовуємо декорації,
то завжди переживаємо, щоб глядачі
не впізнали їх із попередніх відео.
Уникнути цього допомагають
вдало підібрані реквізити та меблі.
Ми змінюємо лише декілька деталей,
але глядачам
локація здається зовсім новою.
Це дуже цікава робота —
створювати
реалістичні декорації.
Але ще цікавіше —
знаходити
креативні рішення,
що допомагають спростити
складні процеси.
Працювати з братами і сестрами —
одна насолода.
Вони такі талановиті й винахідливі
у своїй роботі.
Вони знаходять спосіб
перетворити навіть найпростіше місце
на надзвичайно красиву локацію
для зйомок.
Вони роблять
важливу справу,
адже допомагають іншим
навчатись про Єгову.
Наші відео —
дивовижний подарунок від Єгови.
Мабуть, тепер ми будемо ще уважніше
їх дивитися,
знаючи, скільки зусиль та винахідливості
вимагає створення реалістичних сцен.
З програми цього місяця
ми дізнались,
як правильно користуватися
своєю пам’яттю,
коли пристосовуємось до змін,
робимо добро іншим
і піддаємось формуванню Єгови.
На закінчення завітаймо до Камбоджі.
Ця країна, розташована в серці
Південно-Східної Азії,
славиться багатою культурою
та смачною їжею.
На людних ринках місцеві мешканці
купують свіжі продукти,
щоб приготувати амок-трей —
улюблене рибне карі,
загорнуте у бананове листя.
Коли подорожуєш Камбоджею,
перед очима відкриваються
неймовірні краєвиди.
На північному сході
можна побачити потужні водоспади,
у заповідних зонах —
вражаючих азійських слонів
та гігантських ібісів,
а майже в кожній провінції —
прекрасні лотосові поля.
Камбоджа
також славиться
коштовним каменем цирконом,
який має
особливий блакитний відтінок.
Щоб отримати
цей унікальний відтінок,
майстри піддають камені
інтенсивній термічній обробці,
яка назавжди змінює їхній колір.
У 1958-му сюди приїхали місіонери,
щоб ділитися
з місцевими правдою з Біблії.
Але через політичну нестабільність
до 1965 року всім місіонерам,
зокрема Джорджу та Керол Крофордам,
довелось покинути країну.
Протягом певного часу
будь-яка релігійна діяльність
тут була заборонена.
Через це цілих 25 років
у Камбоджі не було жодного Свідка.
Але Єгова не забув про щирих людей
у цій місцевості.
Тож, коли у 1993 році
в Камбоджі Свідків Єгови офіційно визнали,
місіонери знову повернулись.
Сьогодні,
через 33 роки
після відновлення нашої діяльності,
тут налічується понад 1200 Свідків,
які проводять 1400 біблійних вивчень.
Серед проповідників
є сотні братів і сестер,
які переїхали
до цієї мальовничої країни,
щоб ділитися зі щирими людьми
біблійною звісткою.
Камбоджійці — відкриті та привітні люди,
тому приїжджим легко їх полюбити.
Нещодавно тут відбулася
перша Школа для проповідників Царства.
У ній навчалося 20 братів і сестер.
Серед них було подружжя місіонерів,
яке закінчило школу «Гілеад» у 1999 році,
і тепер вони мали ще одну нагоду
пройти виняткове навчання від Єгови.
Тож молоді брати і сестри з Камбоджі
пліч-о-пліч навчалися
з досвідченими місіонерами.
Двох випускників
призначили до збору «Чбар-Ампов».
Цей збір опрацьовує
віддалену територію Свайрієнг,
яка розташована приблизно
за 120 кілометрів.
Група у Свайрієнзі
бере участь у зібраннях
через відеозв’язок,
а вісники збору
час від часу приїжджають туди,
щоб підтримати одновірців
та допомогти їм у служінні.
Вісники збору «Чбар-Ампов»
та групи зі Свайрієнгу
дуже вас люблять
і передають сердечні вітання.
Як приємно бачити,
що брати і сестри по цілому світі
радісно вихваляють Єгову.
Ви дивились JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.

JW Broadcasting. Листопад 2026
- 

JW Broadcasting. Листопад 2026

Вітаю! Це JW Broadcasting.
У цій програмі ми побачимо,
яку користь приносить
готовність змінювати своє мислення.
Ми познайомимось з двома сім’ями,
які відкрили домівки та серця для інших
і відчули на собі рясні благословення.
З рубрики «У пошуках скарбів»
ми дізнаємось,
як Єгова очищає свій народ,
і візьмемо для себе практичні уроки.
Крім того, ми побачимо,
як, піклуючись про сім’ю,
не втрачати з поля зору
найважливішого.
Це JW Broadcasting.
Сьогодні поговоримо про те,
як мудро використовувати пам’ять.
Можливо, ви подумаєте:
«Я ж не можу контролювати,
що мені відклалося в пам’яті».
До певної міри це правда.
Але саме ми вирішуємо,
на чому зосереджуємося
і про що собі нагадуємо.
А чого можемо навчитися від Єгови
про те, як мудро користуватися
своєю пам’яттю?
Як завдяки пам’яті
виявляти любов до інших і служити їм?
Спочатку розгляньмо,
на чому у стосунках з нами
зосереджується Єгова.
Прочитаймо Євреїв 6:10.
Тут написано:
«Адже не є Бог неправедний,
щоб забути вашу працю і любов,
яку ви виявляли до його імені,
служачи святим як раніше, так і тепер».
То що Єгова пам’ятає?
Він зосереджується на наших добрих ділах.
У коментарі до цього вірша написано:
«Бог вважає, що нехтувати добрими ділами
свого відданого служителя
чи не зважати на них — це неправедність».
Ця думка підкреслює,
як сильно Єгова любить своїх служителів.
Звичайно, Єгова знає про нас все,
зокрема про кожен наш гріх,
про кожну помилку.
Але він не зосереджується
на поганому.
Ось приклад.
Прирівняймо нашу пам’ять до бібліотеки.
Єгова знає кожну книжку на кожній полиці.
В деяких записані наші гріхи та помилки,
а в інших — наші добрі діла.
Єгова знає, де стоять книжки про погане,
але він вирішує читати ті книги,
в яких записані наші добрі вчинки.
Як приклад Єгови допоможе нам
правильно користуватися пам’яттю?
Повернімось до Євреїв 6:10
і подивімось,
на чому нам потрібно зосереджуватися.
Перш за все на тому,
як ми виявляємо любов до Божого імені.
Ми розуміємо, яка це честь —
носити ім’я Єгови
і яка це відповідальність —
своєю поведінкою прославляти його.
Те, що ми робимо,
що говоримо, як одягаємось,
або прославляє ім’я Єгови,
або знеславляє його.
Тому в 1 Коринфян 10:31 сказано,
щоб ми все робили на Божу славу.
Ми хочемо, щоб інші бачили,
що Боже ім’я святе
і дуже важливе особисто для нас.
Крім того,
ми виявляємо любов до Божого імені,
розповідаючи про нього іншим.
Тому, щоб бути вмілими проповідниками,
ми добре готуємось до служіння.
Ми хочемо не тільки
розпочинати розмови з людьми,
але й ділитися з ними
якоюсь конкретною думкою з Біблії.
Також ми намагаємося бути
завжди готовими,
щоб дати неформальне свідчення.
Ставмо перед собою цілі
і, якщо дозволяють наші обставини,
плануймо брати участь у служінні
кожного тижня.
Наша мета — робити все можливе
задля доброї новини
та показувати,
як сильно ми любимо Єгову і його ім’я.
Крім того, згідно з Євреїв 6:10,
ми хочемо зосереджуватися
на служінні святим.
Згадані тут святі —
це помазані послідовники Христа.
В першому столітті християни
служили святим різними способами.
Ймовірно, вони надавали
матеріальну та фінансову допомогу.
Павло щиро хвалив цих християн
за те, що вони підтримували
і продовжують підтримувати одновірців.
Усі ми можемо застосовувати принцип,
записаний в Євреїв 6:10.
Не забуваймо робити іншим добро.
Нам дуже приємно,
коли хтось нам виявляє доброту.
Але ще більше радості ми отримуємо тоді,
коли самі робимо добро іншим.
Список добрих діл, які можемо робити
для наших одновірців, нескінченний.
Ми жертвуємо їжу, одяг,
надаєм дах над головою тим,
хто цього потребує через стихійні лиха,
серйозні хвороби
та переслідування за віру.
Також ми можемо хвалити
та підбадьорювати братів і сестер
у нашому зборі.
Особливо цінний вияв доброти
до одновірців — це молитва за них.
Всі ми, незалежно від своїх обставин,
хочемо застосовувати слова
з Прислів’я 3:27:
«Не відмовляй у добрі тому,
хто його потребує,
якщо у твоїй силі допомогти».
Якщо ми не забуваємо виявляти любов
до Божого імені і допомагати іншим,
то мудро послуговуємося
нашою пам’яттю.
Але вона недосконала,
і, на жаль, часто ми пам’ятаємо про те,
про що хотіли б забути.
Це стосується ситуацій,
коли нас скривдили чи образили.
Вже сама згадка про людину та її вчинки
може викликати в нас злість.
Ми можемо
жити минулим і не давати рані загоїтися.
Розгляньмо два протилежні приклади.
Почнемо з біблійної розповіді
про царя Давида та Шім’ї.
Шім’ї походив з родини царя Саула.
Він роками тримав злобу на Давида,
бо вважав,
що той відібрав царську владу
від дому Саула.
В 2 Самуїла, 16-му розділі,
розповідається,
як Шім’ї кидав камінням
у Давида та його людей і проклинав їх.
Шім’ї повівся з ізраїльським царем
вкрай зневажливо.
Тож не дивно, що Давидів воїн, Авішай,
попросив дозволу вбити Шім’ї.
Але Давид не дозволив йому.
Давид був смиренним і не хотів мститися.
Він віддав справу в руки Єгови.
Цей вірний чоловік виявив самовладання
і залишився спокійним.
Коли Давид повернув собі трон,
Шім’ї попросив у нього вибачення.
Авішай знову хотів вбити Шім’ї,
але Давид знову йому не дозволив.
Давид навіть поклявся, що не вб’є Шім’ї.
Безумовно,
Єгова був дуже задоволений тим,
як Давид повівся у цій ситуації.
Подивімось, що перед смертю
Давид сказав своєму сину Соломону.
1 Царів 2:8, 9:
«А ще недалеко живе Шім’ї,
син веніяминівця Гери з Бахурима.
Він проклинав мене
тяжкими прокляттями в той день,
коли я йшов у Маханаїм,
але потім він зустрів мене біля Йордану,
і я присягнув йому Єговою:
“Я не вб’ю тебе мечем”.
Не залиш його непокараним.
Ти мудрий чоловік
і знаєш, що з ним зробити.
Не дай йому
спокійно померти в старості».
Давиду було близько 60 років,
коли його проклинав Шім’ї,
а помер він,
коли мав приблизно 70.
Тож протягом багатьох років
Давид таїв образу.
Він пам’ятав, що зробив Шім’ї.
Біблія не пояснює,
чому Давид сказав ці слова Соломону.
Але ця історія підкреслює,
що, коли хтось скривдить нас чи образить,
може бути важко
повністю пробачити і забути образу,
навіть якщо спочатку
ми зреагували правильно.
Ми можемо роками
відчувати біль, якого зазнали.
Тож що допоможе нам пробачити
і рухатися далі?
Пригадаймо ситуацію, яка сталася
між Ісусом та апостолом Петром.
В ніч, коли Ісуса арештували,
Петро поклявся,
що ніколи не полишить Ісуса.
Однак через кілька годин він зрікся Ісуса
аж три рази.
Пригадаймо, це сталося у найважчий період
Ісусового земного життя.
Саме тоді, коли Ісус
найбільше потребував підтримки,
його учні, а серед них і Петро,
покинули його.
Як тільки Петро усвідомив, що накоїв,
то гірко розплакався,
пригнічений тягарем свого гріха.
А як зреагував Ісус?
В 1 Коринфян 15:5 читаємо,
що, воскреснувши, він з’явився Петру.
Чи Ісус використав цю зустріч,
щоб дорікнути Петру,
сказати,
наскільки він ним розчарований?
Відповідь знаходимо в Марка 16:7.
Звернімо увагу, що ангел сказав жінкам,
які прийшли до Ісусової могили:
«Йдіть скажіть його учням і Петрові:
“Він іде попереду вас в Галілею.
Ви побачите його там, як він і говорив”».
У коментарі до цього вірша читаємо:
«Очевидно, перед тим як з’явитися учням,
які зібрались разом,
Ісус з’явився Петру наодинці.
Така особиста увага і слова ангела,
безперечно, запевнили Петра,
що Ісус простив його за те,
що він тричі зрікся свого Господа».
Лише уявіть,
яке велике полегшення відчув апостол.
Звичайно, Ісус не забув того,
що зробив Петро.
Однак він зосереджувався
не на помилках Петра,
а на добрих рисах, які той виявляв.
Ісус не тільки простив Петру,
але й доручив важливе завдання —
зміцнювати одновірців.
Який чудовий приклад він залишив!
Тож, якщо нас
образить близька нам особа,
наслідуймо Ісуса
і мудро використовуймо свою пам’ять.
А тепер обговорімо
ще один повчальний приклад.
Згадаймо знову про Давида.
Він пригадував події зі свого життя,
коли відчував захист та підтримку Єгови.
Ці спогади переконували його в тому,
що він зможе витримати
ще гірші випробування.
Звернімо увагу на його слова
в Псалмі 27:2, 3:
«Коли злочинці напали на мене,
щоб пожерти моє тіло,
то спіткнулися і впали
мої супротивники та вороги.
Навіть якщо військо
стане табором проти мене,
моє серце не злякається.
Навіть якщо підуть війною на мене,
я й тоді буду покладатись на Бога».
Яка рішучість!
«Моє серце не злякається».
«Я й тоді буду покладатись на Бога».
Чи можемо ми розвинути
таке ж довір’я до Єгови, як Давид?
Так, якщо правильно використовуємо
свою пам’ять.
Можливо, опинившись у складній ситуації,
ви благали Єгову про допомогу.
У відповідь Єгова дав вам мудрості і сили,
щоб знести випробування,
або навіть сам вирішив вашу проблему.
Пам’ятайте про це.
А може, ви дуже хотіли
розширити своє служіння і бачили,
як Єгова забирав з вашого шляху,
здавалося б, нездоланні перешкоди.
Про це також пам’ятайте.
В пам’яті кожного з нас
зберігається безліч спогадів.
Тож, коли пригадуємо різні ситуації,
зосереджуймось на позитивних рисах
наших братів і сестер
і на їхніх добрих ділах.
А коли перевіряємо своє серце,
усуваймо з нього все негативне,
як-от заздрість та образи,
і продовжуймо розвивати цінні риси,
такі як любов та прощення.
Завжди пам’ятаймо,
як Єгова допомагав нам у минулому
і як він робить це тепер.
Будьмо впевнені:
хоч би які труднощі нас спіткали,
ми зможемо їх подолати,
якщо мудро використовуємо свою пам’ять.
Сьогодні чимало наших одновірців
подають чудовий приклад того,
як добре послуговуватись
своєю пам’яттю.
Одним з них є Дон Швеннінг.
Він пам’ятає чимало змін,
які відбулись в організації Єгови
за роки його служіння.
Чого він навчився?
Сучасна історія народу Єгови —
це історія росту,
прогресу та численних змін.
Багато з цих змін я пережив особисто.
Вони були захопливими,
часом лякали,
але завжди приносили користь.
Я бачив, як Єгова
замість міді впроваджував золото.
Мене звати Дон Швеннінг.
Я служу Єгові
вже понад 70 років,
і це лише початок.
Мій батько
познайомився з правдою,
коли співробітник дав йому
одну з наших книжок.
І невдовзі
ми всі почали ходити на зібрання.
Це була велика зміна для нас,
але допомогло те,
що збір нас дуже тепло прийняв.
Брати і сестри зробили все можливе,
щоб я почував себе
частиною збору.
Я любив ходити на зібрання,
бо мені там були раді.
Деякі організаційні зміни
було легко зрозуміти та прийняти.
Однією з таких чудових змін
було видання «Перекладу нового світу».
Мені він дуже подобався,
і я щодня читав по розділу.
Він був зовсім не такий,
як переклад короля Якова,
який я читав раніше.
Тут все було зрозуміло.
Завдяки цій Біблії я побачив,
що Єгова — реальна особа
і що можна стати
його близьким другом.
Я почав швидко рости духовно
і в 16 років охрестився.
У 18 мене призначили
служителем збору.
Одним з моїх перших завдань
було проводити
книговивчення.
Багато присутніх були старші за мене
і мали більше досвіду,
тому спочатку я сильно хвилювався.
Доброго дня!
Ну-у-у... е-е...
То що, почнемо?
Бувало нелегко.
Часом я сам не знав,
про що говорю.
Тож ми просто проходили матеріал.
Брати і сестри бачили, що я хвилююсь,
і дуже підтримували мене.
Я відчував,
що Єгова допомагає мені
виконувати нові завдання.
У 1972-му сталася зміна,
яка сильно вплинула на мене.
У той час я був слугою збору —
братом, який брав провід
і на якому лежала
велика відповідальність.
Тоді прийшла нова вказівка,
що відтепер всі рішення у зборі
має приймати рада старійшин.
Мені було важко прийняти цю зміну,
тому мене мучило почуття вини.
Щоб дивитись на неї позитивно,
мені треба було працювати над собою.
Я багато молився до Єгови
і просив його
допомогти мені зрозуміти
це нововведення.
Я усвідомив,
що мені слід дивитись на цю справу
очима Єгови.
Зрештою я побачив,
наскільки мудрою була ця зміна.
Як добре, що тепер
ми маємо ради старійшин.
Завдяки цьому
про збір піклується більше
зрілих братів,
і це приносить
справжні благословення.
Чудово, що досвід старших братів
можна поєднати
із запалом молодших.
Я переконався в правдивості прислів’я:
«Завдяки численності радників
приходить успіх».
Зміни будуть завжди.
Єгова впроваджує їх
задля нашого добра.
Можливо, ми не відразу розуміємо,
чому потрібна та чи інша зміна,
але варто йому довіряти.
Звичайно,
найбільші зміни ще попереду.
Ми живемо у винятковий період
історії народу Єгови.
Хлопці і дівчата,
не пропустіть цього часу.
Дізнавайтеся якомога більше
про Божу організацію
і ставайте її частиною.
Будьте активними у своєму зборі.
Спілкуйтесь зі старійшинами,
кажіть їм,
що ви готові взятися
за будь-яке завдання.
Нехай Єгова скеровує вас.
Довіряйте йому,
і тоді ваше життя буде захопливим
та щасливим.
А тепер вибачте, мушу йти.
Попереду ще стільки роботи.
Сьогодні більшості з нас
навіть важко уявити християнський збір
без ради старійшин.
А брату Швеннінгу
було нелегко прийняти цю зміну.
Як йому вдалось
подивитись на неї очима Єгови?
Він багато молився
і намагався побачити користь
від цієї зміни.
Подивімось, як завдяки молитві
дві сім’ї змогли зробити більше
для одновірців,
прийнявши у себе делегатів
спеціальних конгресів.
Які благословення це принесло?
У 2015 році
у нашому місті Медельїн
проходив спеціальний конгрес,
і у нас з’явилась чудова можливість
прийняти у себе вдома делегатів.
Але в той період я був настільки зайнятий,
що часу на все зовсім не вистачало.
Крім того, наш син
був уже майже підлітком, йому було 11,
а дружина
почувалася
ще ослабленою після хвороби,
тому переживала,
чи їй вистачить сил
подбати про делегатів.
«Ні, ми з цим не впораємось»,—
подумали ми.
Хоча це була унікальна нагода.
Відколи народився наш син,
ми хотіли прищепити йому любов до Єгови
і бажання служити йому,
тому постійно молилися про це.
Ми робили все можливе,
щоб він розвинув
близькі стосунки з Єговою.
Одного дня моя дружина сказала:
«Єгова такий щедрий до нас.
Може, й нам виявити щедрість
до наших братів і сестер?».
Тож ми знову помолились
і тоді обговорили,
що кожен з нас може зробити,
щоб підготуватись до приїзду гостей.
Брати і сестри, які до нас приїхали,
були такими добрими,
такими щирими.
Здавалося,
що ми знайомі все життя.
Ми дуже підбадьорились,
коли побачили,
як сильно вони цінують
свої стосунки з Єговою.
У них був хороший розпорядок
духовних справ.
Ми подружилися
з цими братами й сестрами.
Спілкування з ними
позитивно вплинуло на нашого сина.
Одного дня мій син сказав:
«Тату, хочу поговорити з тобою
про щось дуже важливе».
І тоді він почав розказувати,
як сильно любить Єгову,
а потім додав: «Я хочу охреститися».
Я не раз думаю:
той приїзд делегатів до нас додому
був відповіддю Єгови
на наші молитви.
Ми досі дружимо з ними.
Ми навіть їздили до них у гості.
У нас так багато приємних спогадів
з того конгресу.
Ми дуже раді,
що виявили любов до тих братів і сестер,
запросивши їх у наш дім і в наші серця.
Це щось безцінне. Ми такі щасливі.
Я ніколи б не подумала,
що, виявивши гостинність до інших,
ми отримаємо відповідь
на наші з мамою молитви.
Авраам виявив гостинність до незнайомців.
Тож коли я почула про спеціальний конгрес,
то сказала собі:
«Це чудова нагода.
Я завжди хотіла прийняти
у себе делегатів».
У той час ми жили дуже скромно.
У нас було зовсім мало меблів,
тільки найнеобхідніше:
ми мали на чому спати і де поїсти.
Наш обідній столик
був такий маленький.
Але ми більше переживали
про щось інше.
Я була проти цієї ідеї
і сказала, щоб на мене
навіть не розраховували.
Моя сестра
не була Свідком Єгови.
Я була повністю зосереджена
на навчанні в університеті
й на роботі.
Я почувалась
такою самотньою і нещасною.
Всередині була якась порожнеча.
Сім’я, яку ми прийняли,
була зовсім невибаглива.
Вони були такі милі, веселі,
з ними було легко розмовляти.
Вони дякували
за будь-яку їжу,
яку ми їм готували,
не перебирали стравами.
Було таке відчуття,
що ми знайомі з ними вже багато років.
Я бачила, якими щасливими вони були,
і зрозуміла,
що це саме тому, що вони служать Єгові.
Я дуже вдячна, що моя мама і сестра
виявили тоді гостинність.
Я познайомилася
з такими чудовими людьми.
Саме їхній приклад заохотив мене
наближатися до Єгови.
Я попросила про біблійне вивчення,
серйозно взялась за нього
і зростала духовно.
Зрештою
7 березня 2020 року я охрестилась.
Ці делегати стали для нас
справжніми друзями,
друзями на цілу вічність.
Ми досі підтримуємо з ними зв’язок.
У нас навіть є спільний чат
для спілкування.
Ми назвали його «Велика сім’я».
Ми не просто приємно провели
разом час.
Це знайомство стало
справжнім благословенням для нашої сім’ї.
Міцніші сім’ї, нові друзі,
прекрасні спогади на все життя —
які чудові благословення ми отримуємо,
коли робимо добро для інших!
Звичайно, не всі спогади приємні.
Деякі нам хотілося б забути.
Подивімось, чого ми можемо навчитись
з ранкового поклоніння, яке називається
«Всі ми часто спотикаємось».
Про вірш з Якова 3:2
можна говорити довго.
Прочитаймо його:
«Всі ми часто спотикаємось».
З контексту цього вірша
видно, що йдеться про ситуації,
коли ми спотикаємось,
або, як примітка каже,
«робимо помилки» у мові.
Впродовж років
ми чули багато хороших порад
про те, як покращити свою мову.
Можливо, ви чули такі вислови, як:
«Думай, перш ніж говорити»,
«Спочатку порахуй до десяти»
або «Слухай уважніше»,
та інші подібні поради
про те, як стежити за тим,
що ми говоримо.
Усі вони дуже корисні.
Але хоч би скільки порад ми чули,
хоч би скільки життєвого досвіду мали,
усі ми часом
ранимо інших своїми словами.
Буває, ми сперечаємося з кимось,
а потім думаємо: «Ліпше б я помовчав».
Приклад зі спотиканням,
який використовує Яків, є дуже влучним.
Коли ми спотикаємось,
то почуваємось незручно
і можемо озиратись, щоб подивитись,
чи нас ніхто не бачив.
А коли ми оговтуємось,
то перше, що зазвичай робимо,—
дивимось під ноги, щоб побачити,
через що перечепились.
Можливо, щось лежало на підлозі.
Може, асфальт був нерівний
чи десь виступала плитка або дріт.
А буває, що ми просто не дивимось,
куди йдемо,
і перечіпаємось через власні ноги.
Щиро кажучи,
не раз, коли я спускався сходами,
моя голова була настільки зайнята
різними думками,
що я не дивився під ноги
і тому спотикався.
Іноді ж
хтось спеціально підставляє нам ногу,
бо хоче, щоб ми впали.
Тож сьогодні вранці
ми зосередимось на тому,
чому важливо, образно кажучи, 
дивитись під ноги,
щоб побачити, чому ми спіткнулись.
Пам’ятаймо:
кожного разу, коли спотикаємось,
ми можемо чогось навчитися.
Тому, допустившись помилки,
зупинімось і подумаймо:
у яких ситуаціях
я найчастіше поводжусь неправильно?
Як я можу наступного разу
передбачити такі ситуації
і повестись по-іншому?
Якщо навчимось розпізнавати
в яких ситуаціях
можемо сказати щось необдумано,
це допоможе нам підготуватись
і наступного разу не говорити того,
про що пізніше будемо жалкувати.
Бо якщо ми знову і знову
наступаємо на ті ж самі граблі,
то насправді нічого не вчимося
зі своїх помилок.
Існує багато причин,
чому ми спотикаємось і падаємо,
як-от страх, сумніви, гордість.
Розгляньмо деякі з них.
Ми побачимо, як навчитись
розпізнавати ситуації,
в яких спотикаємось, і уникати їх.
Спочатку поговорімо про ситуації
з близькими нам людьми.
Іноді ми до когось так звикаємо,
що починаємо ставитись
без належної поваги.
Можливо, саме в такій ситуації
опинився Яків,
який написав слова
сьогоднішнього вірша.
Задумаймось на хвильку:
як міг почуватись Яків, виростаючи
зі своїм старшим братом, Ісусом?
Може, він думав:
«О, ти мамин любимчик.
Тобі здається, що ти ідеальний?».
Хоч Ісус саме таким і був.
Пригадаймо: спочатку Яків не вірив,
що Ісус був Месією.
Однією з причин могло бути те,
що вони виростали разом.
Прочитаймо у Марка 3:21,
що деякі Ісусові родичі думали про нього.
Марка 3:21:
«Коли ж його родичі почули про все це,
то пішли його [тобто Ісуса] забрати,
бо говорили: “Він зійшов з розуму”».
У коментарі до цього вірша
сказано, що Яків, мабуть, був одним з тих,
хто сказав ці слова.
Лише уявіть, як Яків почувався пізніше,
в ситуації, згаданій у 1 Коринфян 15:7.
1 Коринфян 15:7. Тут читаємо:
«Потім він [Ісус] з’явився Якову,
тоді всім апостолам».
Спробуйте уявити, як міг почуватися Яків,
коли розмовляв з Ісусом.
Напевно, йому було дуже прикро
через слова,
які він колись сказав Ісусу.
Тепер він визнавав, що той —
Месія.
А зараз подумаймо про нас.
Чи говорили ви своїй половинці те,
чого б ніколи не сказали іншому?
Певно, члени вашої сім’ї
добре знають, на яку кнопку натиснути,
як зачепити вас за живе,
щоб вивести з рівноваги.
Вони можуть робити це ненароком,
а можуть і навмисно.
Запитайте себе:
«Чи я б сказав щось подібне,
якби це не був член моєї сім’ї?».
Якщо ні, то, можливо, нам слід бути
більш обережними саме у тому,
як ми реагуємо, коли хтось із членів сім’ї
зачіпає наші почуття.
Важливо усвідомлювати,
через що ми схильні спотикатись,
і навчитись реагувати по-іншому.
Не дозволяймо, щоб розмови у сім’ї
стали тією нерівною плиткою.
Помічайте проблему, готуйтеся заздалегідь
і обходьте її стороною.
Тепер розгляньмо другу ситуацію:
коли нам здається, що на нас нападають.
В таких випадках найважливіше з’ясувати,
які емоції починають нами керувати.
Що саме змушує нас так поводитись?
Заздрість, гордість, егоїзм?
А можливо, нам пригадався
минулий конфлікт з цією людиною?
Коли ми визначимо,
які емоції стояли за нашою поведінкою,
то зможемо розвинути риси,
завдяки яким наступного разу
ми поведемось по-іншому.
Ось приклади того,
як можна неправильно зреагувати
в певних ситуаціях.
«Мене ніхто не слухає».
Наша реакція:
«То я скажу голосніше».
«Мене не поважають».
То я поведуся так само.
«Мене несправедливо звинуватили».
То я всім доведу,
що правда на моєму боці.
«Мене неправильно зрозуміли».
Наша реакція —
розсердимось і замовкнемо.
У кінці 3-го розділу, у віршах з 14 по 18,
Яків пояснює, як замість
негативних почуттів виявляти позитивні.
Якова 3:14—18:
«Але якщо ви маєте в серці гіркі ревнощі
і схильність до суперечок,
то не вихваляйтесь і не обманюйте,
діючи всупереч правді.
Це не та мудрість, яка походить згори,
а земна, тваринна, демонічна.
Бо де ревнощі і схильність до суперечок,
там буде безлад і всяка підлість.
А мудрість, що згори
[далі Яків перераховує позитивні риси,
які нам слід розвивати],
передусім чиста, потім мирна,
поміркована, готова слухатися,
повна милосердя і добрих плодів,
безстороння, нелицемірна.
Крім того, плід праведності
сіється за мирних умов
для тих, хто творить мир».
Тож наступного разу,
коли на нас нападатимуть,
подумаймо, як нам повестися
і що сказати.
Може, навіть в думках
зробімо собі репетицію, як тоді реагувати.
Якщо говорити про тих,
кого ми добре знаємо,
то нам неважко уявити собі,
що ми скажемо, що почуємо у відповідь.
Можливо, перша ваша уявна розмова
буде не надто вдалою, але не здавайтесь.
Тренуйтесь доти,
доки не будете задоволені собою.
Щоправда, в живій розмові
все, імовірно, піде не за планом.
Але такі тренування дуже цінні.
Їхня мета —
допомогти нам контролювати свої емоції
і пам’ятати, що найважливіше для нас —
зберігати мир з іншими.
Якщо будемо проводити такі уявні розмови
і вчитися на минулих помилках,
то зможемо значно краще контролювати
свою мову.
Тож підсумуймо: кожна помилка —
це можливість чогось навчитися.
Використаймо приклад, який Яків наводить
у 3-му розділі, 6-му вірші.
Він порівнює язик до вогню.
Як би ви почувались,
якби через вас виникла пожежа?
Думаю, жахливо.
І на цьому б зупинились?
Ні, ви б самі або з кимось
проаналізували, чому так сталося.
І тоді ви зрозуміли б,
що не варто відходити
від включеної плити,
надто сильно її розігрівати
чи лити воду на розжарену олію.
Це допомогло б
не повторювати подібних помилок.
Тож робіть так само, коли, образно кажучи,
спотикаєтесь у слові.
Проаналізуйте ситуацію, вирішіть,
що вам робити,
щоб у майбутньому
не повестися так само.
Пам’ятайте: кожна помилка —
це можливість чогось навчитися.
Коли ми не зациклюємось
на своїх помилках,
а зосереджуємось на тому,
чого вони нас навчили,
тоді наші спогади, навіть дуже болючі,
принесуть користь.
Голова сім’ї має багато обов’язків.
Він мусить дбати
про потреби своїх домашніх:
фізичні, емоційні та духовні.
Як одному батьку вдається
зберігати рівновагу, дбаючи про сім’ю?
Перегляньмо музичне відео
«Не опускай рук!».
Не опущу я рук своїх,
крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
З ним не страшно, ні.
Безліч хвилювань чавить і гнітить.
Де ще мені підтримку знайти?
Їх якщо несу на власних плечах,
то в серці є сум і непевності страх.
А коли нема вже сил, нагадую собі:
Єгова мій притулок, я не сам в боротьбі.
Не опущу я рук своїх,
крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Клопіт незначний часом як гора,
і тоді життю я зовсім не рад.
Та коли на все погляну як він,
не боюсь уже проблем ані змін.
У хвилини розпачу нагадую собі:
Єгова мій притулок, я не сам в боротьбі.
Не опущу я рук своїх,
крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Не опущу я рук своїх.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
Крізь найтемніший день мене мій Бог веде.
Не опущу я рук, о ні.
Тягарі мої з ним такі дрібні.
З ним не страшно, ні.
Голови сімей, Єгова бачить,
як ви любите своїх рідних
та дбаєте про них.
Це не завжди легко.
Та пам’ятайте:
якщо ви не опускатимете рук,
Єгова допоможе вашим сім’ям
бути по-справжньому щасливими.
З рубрики «У пошуках скарбів»
ми навчились,
як отримувати максимум користі
з читання Біблії.
Настав час для останньої книги
Єврейських Писань — Малахії.
Дізнаймось, чому Єгову було названо
«плавильником».
Не можу повірити!
Ми дійшли до книги Малахії.
Так, ми стільки цікавого дізналися
про 11 пророків.
Найбільше мені подобалось
знаходити відповідь на запитання,
де жив пророк
і за яких обставин писав свою книгу.
Ти, напевно, знайшла щось і про Малахію.
Ага.
Його книга остання в Єврейських Писаннях
не лише за порядком,
але й за часом написання.
Перед Малахією Єгова посилав
до ізраїльтян багатьох пророків,
а народ знову повертався
до своїх ганебних вчинків.
Так, Малахія писав,
що ізраїльтяни зневажали Єгову,
приносили негідні жертви
і деякі чоловіки навіть розлучалися,
аби одружитися з тими,
хто поклонявся фальшивим богам,
а священники
закривали на все це очі.
Жах!
На місці Єгови
я б вже зневірилася у них.  
 Розумію,
але уявляєш, він шле до них
ще одного пророка,
Малахію. 
Угу.
Читаючи цю книгу, я був вражений,
скільки нового можна для себе відкрити,
якщо звертати увагу на слова,
які використовував письменник.
Цікаво.
Наведи якийсь приклад.
3-й розділ, 3-й вірш.
Тут сказано, що Єгова
«сяде мов плавильник»
і «очистить синів Левія».
Ось ці два слова мене зацікавили:
«сяде» і «плавильник».
Ну-ну.
Я трохи покопав і знайшов
в онлайн-бібліотеці таку інформацію:
«Плавлення металу у стародавні часи
займало багато часу,
тому плавильник часто сидів,
чекаючи, поки метал розплавиться
і набуде ідеальної гладкої поверхні,
наче дзеркало,
аби можна було побачити в ній
своє відображення».
І тоді я подумав:
Єгова ж так само діяв з ізраїльтянами.
Він виправляв їх
і посилав до них пророків
знову і знову.
Єгова допустив,
аби вони зазнали випробувань,
і терпеливо чекав,
поки вони духовно очистяться.
Це неймовірно!
Ізраїльтяни стільки разів
засмучували Єгову,
а він і далі давав їм
можливість виправитись.
Так,
він сидів і терпеливо чекав.
Так само Єгова діє і сьогодні.
Він може очистити нас
завдяки своєму Слову,
порадам старійшин
або завдяки випробуванню,
яке ми пережили.
Нам може бути важко прийняти пораду
чи витримати випробування,
але все це
може очистити нас духовно.
Так і є.
Коли ти це почула,
що подумала про Єгову?
Навіть якщо випробування
досить сильне,
Єгова може допустити його,
бо бачить наш потенціал —
якими ми станемо,
якщо піддамось його очищенню.
Тож виправлення
є не покаранням від Єгови,
а виявом його любові.
Це правда.
Малахія навіть свою книгу
починає словами:
«Я ставився до вас з любов’ю».
Дивись, які я знайшов питання для роздумів
у «Вартовій башті» за 2018 рік:
«Які почуття це викликає в мене?»
і «Як я можу це застосувати?».
Ти знаєш,
я хочу застосувати те, що ми дізнались,
коли мені дадуть пораду.
Її буде набагато легше прийняти,
якщо я пам’ятатиму,
що Єгова виправляє мене
з любов’ю.
Він бачить,
якою я можу стати,
навіть якщо я сама в себе не вірю.
А я хотів би проаналізувати себе.
Чи я дійсно піддаюся очищенню Єгови?
Якщо я знаю,
що мені в собі треба змінити,
чи часто молюсь про це?
Як я ставлюся до порад з Біблії
чи від організації?
Відкидаю їх
чи приймаю усім серцем?
А якщо я маю випробування,
то озлоблююсь чи, навпаки,
розвиваю лагідність,
терпеливість та інші риси?
Що Єгова хоче, аби я змінив у собі?
Гарні питання для самоперевірки!
Ти знаєш, як під час нагрівання
від металу відходять різні домішки,
подібно під час випробуваннь,
які тривають довше, ніж ми очікували,
можуть виявлятися наші почуття і спонуки,
про які ми навіть не підозрювали.
Я теж відчула щось подібне.
У мене була ситуація,
коли я сильно пошкодувала
про те, що сказала.
Це дуже мене пригнітило,
я такого від себе не сподівалася.
Я думала, що я духовніша.
Розумію тебе, кохана.
В мене теж таке бувало.
Але мене тішить,
що Єгова, як плавильник,
зосереджується
не на домішках, а на золоті.
Він знає, що під час випробувань
наші недоліки
даватимуть про себе знати.
Але він хоче, щоб це нас не знеохочувало,
а підштовхувало до змін.
Так, я розумію, що Єгова допускає
якісь труднощі, бо завдяки їм
я можу стати кращою.
Уявляєш,
як Єгові приємно,
коли він бачить у нас свої риси?
Угу.
Йому також приємно,
коли ми дивимось на інших так, як він:
бачимо у них добре, а не лише недоліки,
помічаємо їхній потенціал,
тобто те, якими вони можуть стати
у новому світі.
Так, треба побачити,
за що Єгова їх любить.
Може, ті риси характеру,
які нас в інших дратують,
є їхніми сильними сторонами
в якійсь сфері.
Дійсно,
в наших стосунках
я хотіла б зосереджуватись на золоті,
на твоїх золотих рисах,
а не на слабкостях чи недоліках.
Дякую тобі.
Я теж хочу зосереджуватись на тому,
якими ми станемо в майбутньому.
Один вірш,
а скільки цінних думок!
Так, ми їх знайшли,
тому що врахували,
за яких обставин
Малахія писав свою книгу,
які слова добирав,
і ставили собі запитання для роздумів.
У цій книзі багато пророцтв.
Особливо цікаві ті, які пов’язані
з Месією.
Так що в нас
ще є що досліджувати.
Це точно.
Цікаво, що Малахія,
останній пророк з Єврейських Писань,
пророкував
про служіння Івана Хрестителя,
а той готував дорогу для Месії.
О, як все пов’язано.
А ще я б дуже хотів дослідити
один вислів —
«особлива власність».
Цікаво,
як він стосується нас з тобою
і як у цій книзі
видно ставлення Єгови до жінок.
Мені здається, що віддану любов Єгови,
його милосердя, турботу і силу
видно в кожному розділі. 
Так, ми ще краще зрозуміли,
яким є Єгова.
Будемо копати далі.
Тут ще стільки скарбів можна знайти.
Єгова як величний Плавильник
терпляче допомагає кожному
в його організації ставати кращим.
Запитаймо себе:
«А як Єгова очищає особисто мене
і допомагає поліпшуватись у служінні?».
Завдяки цій рубриці книги малих пророків
немовби ожили в нашій уяві.
Щоб відео були реалістичними,
виробничі команди намагаються
точно відтворити середовище,
де відбуваються події,
як-от ізраїльське село,
сучасна багатоповерхівка
чи якесь інше місце.
Чи знаєте ви, як їм це вдається?
Подивімось.
Мета будь-якого відео —
навчати інших,
а це неможливо, якщо воно
не торкнеться серця людини.
Тому важливо, щоб картинка у відео
виглядала правдоподібною.
Перед тим, як почати проєкт,
ми визначаємо,
чи в нас уже є потрібна локація,
чи треба створити нову.
Оскільки такі роботи виконуються
завдяки пожертвуваним коштам,
хочемо використовувати їх ефективно.
Ми знаємо, що брати і сестри
тяжко працюють, щоб заробити гроші,
тому докладаємо всіх зусиль,
щоб максимально ефективно
використовувати пожертви.
Тож у першу чергу
ми дізнаємось,
чи серед наявних локацій
є ті, які нам підходять.
Інколи для зйомок брати і сестри
тимчасово надають своє житло.
Або ми знімаємо
у громадських місцях,
якщо отримали для цього дозволи. 
Або ж ми можемо знімати
на території Бетелю.
Для одного відео
потрібно було зняти сцену у лікарні,
але замість того,
щоб будувати знімальний майданчик
чи домовлятися з лікарнею,
ми знайшли одне вікно в Бетелі,
яке нам ідеально підійшло.
Біля нього
ми зняли частину сцени
і додали архівні кадри з немовлям.
Тож всього кілька кадрів було потрібно,
аби завершити
цю сцену.
Коли ми розуміємо,
що для проєкту
не підходить жодна з наявний локацій,
то можемо вирішити
побудувати знімальний майданчик.
Якщо все ж новий знімальний майданчик
потрібен,
художник-постановник і команда
збираються разом
і вирішують, що потрібно
для його будівництва.
Оператор-постановник
разом з командою
створює перелік кадрів і ракурсів,
аби правильно висвітлити сюжет.
Це допомагає
художнику-постановнику
зрозуміти композицію кадру
і те, на чому зосереджена кожна сцена.
Завдяки цьому
ми будуємо саме те, що потрібно,
аби розкрити сюжет.
Будівельники зазвичай
зводять споруди,
які мають служити багато років.
А наша робота має певні особливості,
адже конструкції
повинні легко збиратися і розбиратися.
Хоча декорації тимчасові,
але виглядати вони мають гарно.
Локації треба зробити реалістичними,
але не обов’язково функціональними.
Наприклад, ця кухня наче справжня,
але ні дверцята, ні шухляди
не відкриваються.
А ось сходи,
які ведуть на другий поверх.
Хоча насправді другого поверху
не існує,
але завдяки їм
кадр виглядає завершеним.
Це заощаджує час і гроші.
Коли ми зводимо декорації,
то часто використовуємо
окремі стінові панелі,
які готуються заздалегідь.
Їх не складно збирати,
і вони швидко встановлюються.
Коли ми відзняли
необхідну сцену, то не викидаємо їх.
Коли проєкт закінчується,
то ми знімаємо з цієї панелі фарби
і декорації.
Далі видаляємо
всі скоби й інші елементи кріплення.
Після цього
ми обшиваємо її
шестиміліметровим листом фанери.
Панелі виглядають як нові,
деякі з них служать нам уже
більше дев’яти років.
Коли ми зводимо
новий знімальний майданчик,
то враховуємо, як зможемо
використовувати його у майбутньому.
Наприклад, під час зйомок
художнього відео про Єзекію
(«Я покладаюсь на тебе, Єговo»)
брати попросили нас
максимально використовувати матеріали,
які ми вже мали.
Минуло майже 10 років,
але ми й досі користуємося
цими реквізитами.
Наш відділ
вже давно шукає способи
повторно використовувати ресурси.
Наприклад,
деякі декорації з відео про Йосію
були також
у відео про Неeмію
та серії відео про Давида.
Наприклад, одне приміщення
спершу було сучасною школою,
потім — не дуже сучасною
і зрештою домом у Південній Америці.
Ми створили декорацію Залу Царства
для різних проєктів.
Розмір приміщення
спеціально розрахований для відеозйомок.
На відміну від реальних Залів Царства,
якщо тут навіть 30 людей,
він здається заповненим.
Додатковий клас —
це не лише додатковий клас.
Наприклад, одного разу
ми знімали тут спальню будинку,
а іншого у цьому місці
записували інтерв’ю.
Коли повторно використовуємо декорації,
то завжди переживаємо, щоб глядачі
не впізнали їх із попередніх відео.
Уникнути цього допомагають
вдало підібрані реквізити та меблі.
Ми змінюємо  лише декілька деталей,
але глядачам
локація здається зовсім новою.
Це дуже цікава робота —
створювати
реалістичні декорації.
Але ще цікавіше —
знаходити
креативні рішення,
що допомагають спростити
складні процеси.
Працювати з братами і сестрами —
одна насолода.
Вони такі талановиті й винахідливі
у своїй роботі.
Вони знаходять спосіб
перетворити навіть найпростіше місце
на надзвичайно красиву локацію
для зйомок.
Вони роблять
важливу справу,
адже допомагають іншим
навчатись про Єгову.
Наші відео —
дивовижний подарунок від Єгови.
Мабуть, тепер ми будемо ще уважніше
їх дивитися,
знаючи, скільки зусиль та винахідливості
вимагає створення реалістичних сцен.
З програми цього місяця
ми дізнались,
як правильно користуватися
своєю пам’яттю,
коли пристосовуємось до змін,
робимо добро іншим
і піддаємось формуванню Єгови.
На закінчення завітаймо до Камбоджі.
Ця країна, розташована в серці
Південно-Східної Азії,
славиться багатою культурою
та смачною їжею.
На людних ринках місцеві мешканці
купують свіжі продукти,
щоб приготувати амок-трей —
улюблене рибне карі,
загорнуте у бананове листя.
Коли подорожуєш Камбоджею,
перед очима відкриваються
неймовірні краєвиди.
На північному сході
можна побачити потужні водоспади,
у заповідних зонах —
вражаючих азійських слонів
та гігантських ібісів,
а майже в кожній провінції —
прекрасні лотосові поля.
Камбоджа
також славиться
коштовним каменем цирконом,
який має
особливий блакитний відтінок.
Щоб отримати
цей унікальний відтінок,
майстри піддають камені
інтенсивній термічній обробці,
яка назавжди змінює їхній колір.
У 1958-му сюди приїхали місіонери,
щоб ділитися
з місцевими правдою з Біблії.
Але через політичну нестабільність
до 1965 року всім місіонерам,
зокрема Джорджу та Керол Крофордам,
довелось покинути країну.
Протягом певного часу
будь-яка релігійна діяльність
тут була заборонена.
Через це цілих 25 років
у Камбоджі не було жодного Свідка.
Але Єгова не забув про щирих людей
у цій місцевості.
Тож, коли у 1993 році
в Камбоджі Свідків Єгови офіційно визнали,
місіонери знову повернулись.
Сьогодні,
через 33 роки
після відновлення нашої діяльності,
тут налічується понад 1200 Свідків,
які проводять 1400 біблійних вивчень.
Серед проповідників
є сотні братів і сестер,
які переїхали
до цієї мальовничої країни,
щоб ділитися зі щирими людьми
біблійною звісткою.
Камбоджійці — відкриті та привітні люди,
тому приїжджим легко їх полюбити.
Нещодавно тут відбулася
перша Школа для проповідників Царства.
У ній навчалося 20 братів і сестер.
Серед них було подружжя місіонерів,
яке закінчило школу «Гілеад» у 1999 році,
і тепер вони мали ще одну нагоду
пройти виняткове навчання від Єгови.
Тож молоді брати і сестри з Камбоджі
пліч-о-пліч навчалися
з досвідченими місіонерами.
Двох випускників
призначили до збору «Чбар-Ампов».
Цей збір опрацьовує
віддалену територію Свайрієнг,
яка розташована приблизно
за 120 кілометрів.
Група у Свайрієнзі
бере участь у зібраннях
через відеозв’язок,
а вісники збору
час від часу приїжджають туди,
щоб підтримати одновірців
та допомогти їм у служінні.
Вісники збору «Чбар-Ампов»
та групи зі Свайрієнгу
дуже вас люблять
і передають сердечні вітання.
Як приємно бачити,
що брати і сестри по цілому світі
радісно вихваляють Єгову.
Ви дивились JW Broadcasting
зі Всесвітнього центру Свідків Єгови.


-