JW subtitle extractor

Залишайтесь витривалими... коли боретеся з власною недосконалістю, коли довго хворієте, коли стикаєтеся з переслідуванням

Video Other languages Share text Share link Show times

Правду я пізнав ще дитиною, але
завжди мусив докладати зусиль,
щоб поводитись так, як до вподоби Єгові.
Мені нелегко стримуватись
і залишатися спокійним.
Коли я тільки приїхав в цю країну,
один брат негарно повівся зі мною
і поставився до мене непривітно.
Через це мене настільки
переповнювало почуття образи,
що коли він зателефонував,
я розмовляв з ним дуже грубо.
Мені допомогла дружина.
Вона нагадала, що і
той брат, і я — недосконалі;
що моє ставлення до нього неправильне.
Я почувався жахливо, бо розумів, що
це впливає на мої стосунки з Єговою.
Виправлення не є чимось радісним.
Було так неприємно,
коли з філіалу прийшов лист,
в якому давалися поради щодо
моєї неправильної поведінки.
Але я завжди нагадую собі,
що благословення отримуєш
тоді, коли керуєшся мудрістю Єгови.
Молитва до Єгови, біблійні принципи
і віра в те, що Єгова покерує,
дуже мені допомогли.
Як казав псалмоспівець, Єгова
«пам’ятає, що ми порох».
Бог наче промовляв до мене:
«Синку, хоча ти часто помиляєшся,
та я тебе й далі люблю.
Я буду тобою послуговуватись
і ти будеш успішним».
І це дійсно можливо.
Попри нашу недосконалість Єгова
завжди допомагав своїм служителям —
усім, від часів Авеля і дотепер.
Якось я працював з електрикою
і мене уразило струмом.
Лікар, який мене оглянув, вирішив,
що треба ампутувати кисті обох рук.
Я втратив руки.
Що ж тепер робити? Як працювати?
Як дбати про дітей, дружину?
Перше, що я попросив,— дати мені Біблію,
щоб побачити, чи зможу
перегортати сторінки.
І мені вдалося. Я так зрадів!
З часом я знову міг забезпечувати сім’ю.
Тепер я працюю малярем,
зварювальником і столяром.
Навіть можу водити машину.
Мені вдається досягати духовних
цілей у служінні Єгові.
Зокрема, служу старійшиною збору.
А найголовніше, допомагаю
сім’ї зростати духовно.
Зосередженість на духовному
допомагає не надто перейматися
фізичними обмеженнями.
Інколи я навіть про них забуваю.
Єгова мене завжди підтримує.
З моменту того трагічного
випадку я постійно відчуваю,
як Єгова через дружину і дітей,
через братів та сестер у зборі,
дає мені сил йти далі.
Якось після промови до мене підійшла
дівчинка та подарувала листа і малюнок,
де намалювала мене.
Вона подякувала і запевнила, що дуже
скоро, в Раю, Єгова дасть мені руки.
З нетерпінням чекаю часу, коли знову
триматиму в своїх долонях руку дружини,
дітей, буду носити їх на
руках і бавитися з ними.
Я переконаний — Єгова це зробить!
Мене арештували і засудили до
двох з половиною років ув’язнення
за позицію нейтралітету.
У тюрмі все було таким чужим і гнітючим.
Всі були мені незнайомі, і
я не знав, чого від них очікувати.
Я був єдиним Свідком.
Там я постійно молився, щоб
Єгова зміцнив мене і допоміг
у мирний спосіб долати будь-які
труднощі та все витримати.
Лише молитва і Боже Слово
давали мені розраду.
Але потім в мене забрали Біблію.
Та через деякий час повернули.
Мені дозволили мати літературу за однієї
умови: якщо не буду проповідувати.
Так, проповідувати заборонили, але
ж ніхто не заборонив мені говорити.
Для себе я вирішив: за будь-яких
обставин залишатись вірним.
Моя добра поведінка справляла
гарний вплив на в’язнів.
Дехто почав читати Біблію.
Часто я навіть не міг дочекатись,
коли вона до мене повернеться.
Я не вживав брудної мови
і дбав про гігієну.
Це помітили охоронці.
Одного дня офіцер сказав мені:
«Ти чистий морально і фізично, тому
хочем, щоб ти був у нас шеф-кухарем».
Так я потрапив на кухню.
Я постійно відчував підтримку Єгови.
Служіння там було просто чудовим.
В деякі місяці я проповідував
майже по 120 годин.
І загалом розповсюдив понад
сто наших публікацій.
Завдяки Єгові весь термін ув’язнення
я міг служити повночасно.
Моє серце переповнювала радість.
Мене підтримувала думка
з 1-го Петра 5:9 про те,
що з такими ж стражданнями
стикається все наше братство.
Я впевнений, що незалежно від
того, хто біля нас, де ми і що з нами,
Єгова ніколи не покине.
І ось настав день мого звільнення.
Для мами це була повна
несподіванка, бо я їй нічого не сказав.
Я ніколи не забуду того моменту,
коли ми обійнялись.