JW subtitle extractor

Леви знані за свою безстрашність.
В Африці вони є найбільшими
в родині котячих.
Вага дорослого самця може
сягати 230 кілограмів.
Самиці трохи менші, все ж вони
можуть важити до 180 кілограмів.
Леви здатні вполювати навіть таких
великих тварин, як буйволи і бегемоти.
Леви — єдині представники
котячих, які живуть групами.
Ці групи називають прайдами.
Вони, зазвичай, складаються з
левиць, які споріднені між собою,
їхніх малят і кількох молодих самців.
Дорослі здорові леви не мають
природних ворогів.
Проте для них становлять неабияку загрозу ті,
про кого би ніколи не подумав,— інші леви.
Кожен прайд має свою територію.
Якщо інші леви зайдуть на чужу територію, то
господарі нападуть на них і навіть можуть вбити.
На левенят чигає ще одна загроза.
Самці-чужаки намагаються прогнати самців
прайду, щоб хтось з них став вожаком.
Якщо таке вдається, то цей самець
спробує вбити левенят від інших самців,
щоб у прайді народилися
левенята лише від нього.
Левенята, які полишені без
догляду, можуть загинути.
Тому леви відчайдушно їх захищають.
І самці, і самиці відважно захищають
свій прайд від інших левів.
Левиця боронитиме своїх дітей,
хоча самець-нападник
може її поранити чи навіть вбити.
Крім того, захищати левенят
можуть кілька левиць гуртом.
Тоді їхні малята мають
більше шансів вижити.
За давніх часів у битвах часто
використовували коней.
Вони були потужною зброєю.
Поява кавалерії або колісниць на полі
бою наводила жах на ворожу армію.
Щоб коня використовувати в битві,
його треба спеціально навчити,
адже з природи коні лякливі.
На полі бою без такого навчання вони
будуть лише створювати проблеми.
Чому?
Маючи гострий зір і слух,
коні будуть панікувати.
Поле зору коня — майже 360 градусів.
Багато що на полі бою може злякати коня.
Через це в давнину воїни
одягали коням шори.
Аби краще вловлювати звуки, коні
можуть повертати вуха в різні боки,
для цього кожне вухо має 16 м’язів.
Звук небезпеки кінь чує
набагато раніше, ніж людина.
Існувала постійна ймовірність того, що
коні на полі бою почнуть панікувати.
Знаючи це, ворожі армії намагалися
сполошити коней противника.
Як готували бойових коней?
Створювали середовище і звуки, подібні до
тих, з якими коні стикнуться на полі битви.
Поступово коні переборювали свій страх.
Добре навчений бойовий кінь не тікав,
зачувши шум битви, а навпаки
відважно і мужньо кидався в атаку.
У південній Азії живе невеличкий ссавець,
який відзначається неабиякою мужністю.
Це сіра індійська мангуста.
Ця невелика тварина вкрита хутром.
Її довжина від голови до
хвоста — трохи менше метра.
Попри свої невеликі розміри
мангуста — безстрашний мисливець.
Вона полює на різних маленьких тваринок.
А ще, як не дивно, на отруйних змій,
зокрема на королівську кобру.
Деякі види мангуст, в тому
числі сіра індійська мангуста,
відомі тим, що вміло
вбивають отруйних змій.
Що захищає мангусту від
смертоносних зміїних укусів?
У сірої індійської мангусти
дуже густе шорстке хутро,
яке настовбурчується, коли
вона збуджена або розлючена.
Це хутро захищає мангусту і
не дає змії прокусити її шкіру.
І навіть, якщо змії вдасться вкусити мангусту,
спрацює інший захисний механізм —
нечутливість організму до зміїної отрути.
Мангусти надзвичайно прудкі.
Коли змія атакує і кидається на мангусту,
та спритно й легко уникає укусу.
Крім того, мангуста дуже витривала.
Вона буде вперто боротися,
поки змія не знесилиться.
А коли завдає вирішального удару, то хапає
змію за найуразливіше місце і вбиває її.
Мангуста володіє таким захистом і спритністю,
що може безстрашно перемагати змій.
Колібрі — найкрихітніша у світі пташка.
Водиться вона лише в
Північній та Південній Америці.
Колібрі, яких є понад
300 видів, різні за величиною.
Все ж, розмір більшості з них —
від 6-ти до 12-ти сантиметрів.
Ці пташки махають крилами так швидко,
що це майже непомітно для людського ока.
Під час польоту вони видають
звук, подібний на дзижчання.
Чим менша колібрі, тим частіше
вона змахує крильцями.
Більші за розміром колібрі махають
крильцями від 10-ти до 20-ти разів за секунду.
А менші, під час звичайного
польоту,— від 70-ти до 80-ти разів.
Колібрі може летіти вперед, назад, вбік,
вертикально вгору і вниз і навіть,
недовго, догори лапками.
Щоб напитись квіткового нектару,
вони зависають у повітрі.
Проте ці милі крихітні
створіння з характером.
Натрапивши на солодкий нектар,
колібрі буде захищати свою знахідку
і завзято відганяти інших колібрі.
Самки захищають свої гнізда.
В період парування самці більшості видів
колібрі захищають місця гніздування.
Завдяки своїй прудкості колібрі здатні
проганяти значно більших від себе птахів,
як-от ворону чи яструба.
Інколи вони навіть атакують людей.
Колібрі, хоча й дуже мініатюрна пташечка,
безстрашно обороняє себе і
те, від чого залежить її життя.
Чи ви коли-небудь бачили ціле
стадо африканських слонів?
Таке стадо — це одна родина, в якій
живуть слонихи зі своїми малюками.
Слони дбайливо ставляться
до інших членів стада.
Вони дуже прив’язані одні до одних.
Цьому сприяє їхня чудова пам’ять.
Вони впізнають одне одного
навіть після довгої розлуки.
Коли слоненя перелякане або хворе,
дорослі слони, щоб потішити його,
туляться до нього і доторкаються
чи погладжують хоботом.
Якщо слон ослаб або поранений, інші
слони допомагають йому звестися на ноги.
Дорослі слони в стаді передають молодшому
поколінню життєво необхідні навички.
Наприклад, вчать їх здобувати
їжу і знаходити воду.
В період посухи стадо долає
великі відстані в пошуках води.
Дорослі слони ідуть попереду,
вказуючи шлях молодим.
Звідки вони знають, куди йти?
Слони десятиліттями пам’ятають,
де вони колись знайшли воду,
навіть якщо це було за сотні кілометрів.
Вони ведуть туди молодших
слонів, щоб і ті знали, де є вода.
Слони цілим стадом захищаються від хижаків.
Слон кидається на нападника, використовуючи
свою могутню зброю — бивні, хобот і ноги.
Щоб захистити дитинчат, дорослі оточують їх
колом, не даючи хижаку проникнути всередину.
Якщо хтось зі стада важко
поранений, інші слони,
у тому числі молоді, відважно
поспішають йому на допомогу.

Творіння вчить нас мужності