JW subtitle extractor

Це Бірмінгем —
місто, де народився вчений
і релігійний діяч Джозеф Прістлі.
У 1789-му він разом
з талановитими однодумцями
розпочав роботу
над новим перекладом Біблії
англійською мовою.
Впродовж 200 років вважалось,
що цей проєкт зазнав невдачі,
бо результати їхньої праці
були втрачені.
Чим був особливий цей переклад
і чому він так і не побачив світ?
Ми поспілкувалися з кількома вченими,
щоб ближче познайомитись
з Джозефом Прістлі і його проєктом.
Прістлі увійшов в історію
за відкриття в галузі теорії електрики
та хімії газів.
Зокрема,
він описав властивості кисню.
Джозеф Прістлі
був незвичайною людиною.
Сьогодні він більше відомий
як науковець.
Але це не те,
чого він найбільше прагнув.
Він хотів би, щоб його знали
як релігійного діяча, теолога.
Це було його справжнім захопленням.
Йому легко, надзвичайно легко
давалися мови.
Він мав не лише феноменальну пам’ять,
але й був дуже працьовитою людиною.
Прістлі у ранньому віці,
десь у 15 років, вивчив єврейську.
Але на цьому не зупинився
і взявся за грецьку і латину.
Також він вивчив основні семітські мови,
поширені в той час.
Це йому надзвичайно допомагало
у дослідженні біблійних текстів,
адже він міг порівнювати
«Біблію короля Якова»
зі стародавніми текстами
мовами оригіналу.
На той час уже було доступно
багато рукописів
як єврейського, так і грецького текстів.
І уважне дослідження
цих манускриптів показувало,
що деякі уривки «Біблії короля Якова»
можна було перекласти зовсім інакше.
Я б сказав, що до мови
«Біблії короля Якова» немає претензій.
Але фактом залишається те,
що переклад має неточності.
Деякі його уривки
перекладені неправильно, а деякі додані.
Прістлі був ревним шукачем правди
і вирізнявся незалежним мисленням.
Фундаментальною істиною він вважав те,
що, згідно з Біблією,
Всемогутній Бог та Ісус Христос —
це дві різні особи.
І 1783 року у своєму памфлеті
він пише:
«Святе Письмо навчає,
що є лише один Бог,
Творець і Правитель усього.
Саме цей Бог
є єдиним об’єктом поклоніння.
Він послав Ісуса Христа на землю,
щоб навчати людство,
дав йому силу чинити чуда,
підняв його з мертвих
і наділив його усією владою,
яку Ісус будь-коли мав».
А от з цього перекладу,
на думку Прістлі,
не видно, що Єгова та Ісус —
це різні особи.
У 1787 році Прістлі написав листа
своєму близькому другу —
Теофілу Ліндсі.
Ліндсі був англіканським священником,
але поступово почав піддавати сумніву
різні вчення, зокрема про Трійцю.
Зрештою він прийшов до такого ж
розуміння біблійних вчень, як і Прістлі.
В цьому листі було сказано:
«Мені приємно, що тобі сподобалася ідея
зробити новий переклад Біблії.
Думаю, нам з тобою
під силу взятися за цю працю.
Якщо ти перекладатимеш Новий Завіт,
я працюватиму над Старим.
Сподіваюся, що за три роки
ми закінчимо переклад».
Перекласти Біблію за три роки
було досить амбітною ціллю,
адже над «Біблією короля Якова»
працювало 47 перекладачів
впродовж семи років.
Відтак Прістлі і Ліндсі
ще з двома перекладачами
почали планувати роботу.
Вони мали на меті переглянути
«Біблію короля Якова»
і змінити лише ті уривки,
які містили неточності.
Перекладачі розробили список правил,
яких постановили дотримуватись
під час перекладу.
Завдяки одному з цих правил
їхній переклад міг стати революційним
і досягти того,
чого в той час не досягнув
жоден переклад англійською
чи іншою мовою.
Це правило було дуже простим.
Воно полягало в тому, щоб вживати
Боже ім’я, Єгова, замість «Господь»
всюди, де це ім’я трапляється
єврейською мовою в Старому Завіті,
а в Новому Завіті —
тоді, коли потрібно відрізнити
Бога від Христа.
Але ця ідея не нова.
Переді мною книга Гоптона Гайнса.
Він запропонував такий підхід
до перекладу
на 40 років раніше, ніж Прістлі.
Гайнс вважав,
що в «Біблії короля Якова»
слово «Єгова» не слід було перекладати,
а натомість залишити незмінним.
І що, якби в Новому Завіті
воно не було замінено словом «Господь»,
то було б чітко видно, що Господь Бог
і Господь Христос — це різні особи.
Команді Прістлі подобався цей підхід.
Вони розуміли, що самим їм буде важко
впоратися з цим проєктом,
і тому зверталися по допомогу
до інших науковців.
Та мало хто погоджувався допомогти,
і небезпідставно.
В Англії XVIII століття
підготувати переклад Біблії
було не лише сміливим задумом,
але й доволі небезпечним.
В той час така ініціатива
могла легко спровокувати
хвилю обурення
і навіть переслідувань.
Багато хто почав здійснювати переклад,
але так і не довів справи до кінця.
Можна сказати,
що вся англіканська церква
трималась на «Біблії короля Якова».
Цей переклад був схвалений церквою,
і на ньому базувалася вся її теологія.
Якщо вас не влаштовувала
«Біблія короля Якова»,
то це сприймалось
як теологічне протистояння.
Беручись за новий переклад,
ви ніби просували нову теологію
і тим самим виступали проти церкви.
Пошуки однодумців
зрештою принесли свої плоди.
За три місяці
на допомогу Прістлі і його команді
прийшли інші вчені, серед яких
надзвичайно обдарована людина —
Роберт Едвард Гарнем.
І ось ми у Кембриджі.
Ми попросили доктора Ніколаса Белла
і доктора Кріса Ріда
розповісти нам більше про Гарнема.
У 1769 році, у віці 16 років,
Роберт Гарнем
вступив до Триніті-коледжу.
Вже наступного року
він отримав стипендію,
а ще згодом
і сам став викладачем цього коледжу.
Багато його праць могли бути написані
саме тут, у Бібліотеці Рена.
В той час колекція бібліотеки
була набагато скромнішою,
але більше як половину із неї
становили Біблії,
біблійні коментарі та тлумачення.
Тож виходить, що в одній цій будівлі
він мав усі знаряддя,
необхідні
для глибокого дослідження Біблії.
Прістлі і Ліндсі дуже цінували
внесок Гарнема у їхню справу,
адже він не лише мав
гострий, допитливий розум,
але й був
надзвичайно працьовитою людиною.
І, ви знаєте, особисто я
просто вражений тим,
як глибоко, як ретельно цей науковець
досліджував Біблію, біблійний текст.
Гарнем працював дуже швидко
і в той же час не привертав до себе
зайвої уваги.
Він впорався
із дорученим йому завданням —
перекладом листів з Нового Завіту —
і був готовий перекладати
інші частини Біблії.
25 листопада 1789 року
Прістлі написав Ліндсі:
«Для нашої команди
Гарнем є просто знахідкою».
Пізніше Ліндсі написав,
що «ніхто не працює так тяжко,
як містер Гарнем».
І от вдосконалений переклад Біблії,
про який так мріяли Прістлі
і його команда, був майже готовим.
Та раптом...
У 1791 році почалися
бірмінгемські заворушення,
одні з найбільших спалахів насилля
у Британії XVIII століття.
Прістлі і його команда
не лише були інакодумцями
в політичних питаннях,
але й відкрито піддавали сумніву
деякі церковні вчення
і стали об’єктом переслідування
з боку англіканської церкви.
За чотири дні заворушень
дехто загинув
і багато будинків було знищено,
зокрема будинок Прістлі.
Його будинок у Фергіллі згорів дотла.
Самому Прістлі пощастило втекти,
а от його праці були
буквально викинуті на вулицю.
Усі його рукописи, книжки
і, правдоподібно, його переклад
були знищені.
У 1794 році Прістлі переїхав
до Сполучених Штатів.
Він опинився далеко від свого дому,
свого народу, своєї культури.
Йому було надзвичайно важко.
Втративши свою бібліотеку
і команду однодумців,
Прістлі був не в змозі продовжувати
перекладацьку працю.
Більше він за неї не брався.
А що було з Гарнемом
і його перекладацькою працею?
По відповідь на це запитання
ми поїдемо до Лондона.
Ще до заворушень
Гарнем виявляв обачність
і видавав свої праці анонімно.
А після того,
як будинок Прістлі спалили,
а проєкт зупинився, він навіть
не намагався видати свої праці.
Всі ці події
дуже змінили його ставлення до Біблії
і сильно похитнули його віру.
У 1802-му, в 49 років, він помер.
А як же його перекладацька праця?
Чи його рукописи вціліли?
Впродовж понад 200 років
вважалося, що ні.
Але на початку 2017 року
в Бібліотеці доктора Вільямса
в Центральному Лондоні
дослідники зробили
несподіване відкриття.
Ви спитаєте:
«Що це було за відкриття?»
Дві добре збережених збірки рукописів,
які містили
майже весь переклад Нового Завіту.
Одна із них була чорновим варіантом,
інша ж —
відредагованою версією перекладу.
І на одній з них чітко видно ініціали:
Р. Е. Г. (Роберт Едвард Гарнем).
Дослідивши ці рукописи, вчені зрозуміли,
що знайшли щось унікальне —
єдиний вцілілий примірник
перекладу команди Прістлі.
Не кожного дня вдається знайти
такий рідкісний рукопис,
тому що небагато з них
дійшли до наших днів.
Ось чому ця знахідка така особлива.
Переклад Гарнема унікальний ще й тим,
що багато знайомих нам віршів
перекладено по-новому,
більш сучасною і зрозумілою мовою.
Там, де в «Біблії короля Якова» сказано,
що «весь світ лежить у злі»,
у версії Гарнема сказано:
«Весь світ лежить у владі ворога».
Замість того щоб вживати слово «пекло»,
Гарнем переклав грецьке слово «гадес»
як «могила».
Але найбільше варте уваги те,
що Гарнем вживав ім’я Єгова.
Там, де в «Біблії короля Якова» сказано:
«Ти маєш любити Господа, Бога свого,
усім своїм серцем»,
Гарнем написав: «Ти маєш любити Єгову,
Бога свого, усім своїм серцем».
В той час як в інших перекладах
Боже ім’я містилось лише кілька разів,
Гарнем, дотримуючись правила,
яким керувалась їхня команда,
вжив у Новому Завіті
ім’я Єгова близько 200 разів.
Ми завжди вважали,
що переклад Гарнема
втрачений назавжди.
І тому, коли серед його праць
у нашій колекції
ми знайшли
його переклад Нового Завіту,
це було приємною несподіванкою!
Рукописи із Бібліотеки доктора Вільямса
є справді унікальною знахідкою,
адже цей переклад
був зроблений ученим,
який добре знав єврейську і грецьку.
Ця унікальна праця
має стати доступною широкому загалу.
Рукописи Гарнема стали
захопливою сторінкою
в історії перекладу Біблії.
І якби переклад Гарнема було видано,
він став би справжньою сенсацією
XVIII століття.

Сенсаційна знахідка. Унікальний переклад Біблії
- 

Сенсаційна знахідка. Унікальний переклад Біблії

Це Бірмінгем —
місто, де народився вчений
і релігійний діяч Джозеф Прістлі.
У 1789-му він разом
з талановитими однодумцями
розпочав роботу
над новим перекладом Біблії
англійською мовою.
Впродовж 200 років вважалось,
що цей проєкт зазнав невдачі,
бо результати їхньої праці
були втрачені.
Чим був особливий цей переклад
і чому він так і не побачив світ?
Ми поспілкувалися з кількома вченими,
щоб ближче познайомитись
з Джозефом Прістлі і його проєктом.
Прістлі увійшов в історію
за відкриття в галузі теорії електрики
та хімії газів.
Зокрема,
він описав властивості кисню.
Джозеф Прістлі
був незвичайною людиною.
Сьогодні він більше відомий
як науковець.
Але це не те,
чого він найбільше прагнув.
Він хотів би, щоб його знали
як релігійного діяча, теолога.
Це було його справжнім захопленням.
Йому легко, надзвичайно легко
давалися мови.
Він мав не лише феноменальну пам’ять,
але й був дуже працьовитою людиною.
Прістлі у ранньому віці,
десь у 15 років, вивчив єврейську.
Але на цьому не зупинився
і взявся за грецьку і латину.
Також він вивчив основні семітські мови,
поширені в той час.
Це йому надзвичайно допомагало
у дослідженні біблійних текстів,
адже він міг порівнювати
«Біблію короля Якова»
зі стародавніми текстами
мовами оригіналу.
На той час уже було доступно
багато рукописів
як єврейського, так і грецького текстів.
І уважне дослідження
цих манускриптів показувало,
що деякі уривки «Біблії короля Якова»
можна було перекласти зовсім інакше.
Я б сказав, що до мови
«Біблії короля Якова» немає претензій.
Але фактом залишається те,
що переклад має неточності.
Деякі його уривки
перекладені неправильно, а деякі додані.
Прістлі був ревним шукачем правди
і вирізнявся незалежним мисленням.
Фундаментальною істиною він вважав те,
що, згідно з Біблією,
Всемогутній Бог та Ісус Христос —
це дві різні особи.
І 1783 року у своєму памфлеті
він пише:
«Святе Письмо навчає,
що є лише один Бог,
Творець і Правитель усього.
Саме цей Бог
є єдиним об’єктом поклоніння.
Він послав Ісуса Христа на землю,
щоб навчати людство,
дав йому силу чинити чуда,
підняв його з мертвих
і наділив його усією владою,
яку Ісус будь-коли мав».
А от з цього перекладу,
на думку Прістлі,
не видно, що Єгова та Ісус —
це різні особи.
У 1787 році Прістлі написав листа
своєму близькому другу —
Теофілу Ліндсі.
Ліндсі був англіканським священником,
але поступово почав піддавати сумніву
різні вчення, зокрема про Трійцю.
Зрештою він прийшов до такого ж
розуміння біблійних вчень, як і Прістлі.
В цьому листі було сказано:
«Мені приємно, що тобі сподобалася ідея
зробити новий переклад Біблії.
Думаю, нам з тобою
під силу взятися за цю працю.
Якщо ти перекладатимеш Новий Завіт,
я працюватиму над Старим.
Сподіваюся, що за три роки
ми закінчимо переклад».
Перекласти Біблію за три роки
було досить амбітною ціллю,
адже над «Біблією короля Якова»
працювало 47 перекладачів
впродовж семи років.
Відтак Прістлі і Ліндсі
ще з двома перекладачами
почали планувати роботу.
Вони мали на меті переглянути
«Біблію короля Якова»
і змінити лише ті уривки,
які містили неточності.
Перекладачі розробили список правил,
яких постановили дотримуватись
під час перекладу.
Завдяки одному з цих правил
їхній переклад міг стати революційним
і досягти того,
чого в той час не досягнув
жоден переклад англійською
чи іншою мовою.
Це правило було дуже простим.
Воно полягало в тому, щоб вживати
Боже ім’я, Єгова, замість «Господь»
всюди, де це ім’я трапляється
єврейською мовою в Старому Завіті,
а в Новому Завіті —
тоді, коли потрібно відрізнити
Бога від Христа.
Але ця ідея не нова.
Переді мною книга Гоптона Гайнса.
Він запропонував такий підхід
до перекладу
на 40 років раніше, ніж Прістлі.
Гайнс вважав,
що в «Біблії короля Якова»
слово «Єгова» не слід було перекладати,
а натомість залишити незмінним.
І що, якби в Новому Завіті
воно не було замінено словом «Господь»,
то було б чітко видно, що Господь Бог
і Господь Христос — це різні особи.
Команді Прістлі подобався цей підхід.
Вони розуміли, що самим їм буде важко
впоратися з цим проєктом,
і тому зверталися по допомогу
до інших науковців.
Та мало хто погоджувався допомогти,
і небезпідставно.
В Англії XVIII століття
підготувати переклад Біблії
було не лише сміливим задумом,
але й доволі небезпечним.
В той час така ініціатива
могла легко спровокувати
 хвилю обурення
і навіть переслідувань.
Багато хто почав здійснювати переклад,
але так і не довів справи до кінця.
Можна сказати,
що вся англіканська церква
трималась на «Біблії короля Якова».
Цей переклад був схвалений церквою,
і на ньому базувалася вся її теологія.
Якщо вас не влаштовувала
«Біблія короля Якова»,
то це сприймалось
як теологічне протистояння.
Беручись за новий переклад,
ви ніби просували нову теологію
і тим самим виступали проти церкви.
Пошуки однодумців
зрештою принесли свої плоди.
За три місяці
на допомогу Прістлі і його команді
прийшли інші вчені, серед яких
надзвичайно обдарована людина —
Роберт Едвард Гарнем.
І ось ми у Кембриджі.
Ми попросили доктора Ніколаса Белла
і доктора Кріса Ріда
розповісти нам більше про Гарнема.
У 1769 році, у віці 16 років,
Роберт Гарнем
вступив до Триніті-коледжу.
Вже наступного року
він отримав стипендію,
а ще згодом
і сам став викладачем цього коледжу.
Багато його праць могли бути написані
саме тут, у Бібліотеці Рена.
В той час колекція бібліотеки
була набагато скромнішою,
але більше як половину із неї
становили Біблії,
біблійні коментарі та тлумачення.
Тож виходить, що в одній цій будівлі
він мав усі знаряддя,
необхідні
для глибокого дослідження Біблії.
Прістлі і Ліндсі дуже цінували
внесок Гарнема у їхню справу,
адже він не лише мав
гострий, допитливий розум,
але й був
надзвичайно працьовитою людиною.
І, ви знаєте, особисто я
просто вражений тим,
як глибоко, як ретельно цей науковець
досліджував Біблію, біблійний текст.
Гарнем працював дуже швидко
і в той же час не привертав до себе
зайвої уваги.
Він впорався
із дорученим йому завданням —
перекладом листів з Нового Завіту —
і був готовий перекладати
інші частини Біблії.
25 листопада 1789 року
Прістлі написав Ліндсі:
«Для нашої команди
Гарнем є просто знахідкою».
Пізніше Ліндсі написав,
що «ніхто не працює так тяжко,
як містер Гарнем».
І от вдосконалений переклад Біблії,
про який так мріяли Прістлі
і його команда, був майже готовим.
Та раптом...
У 1791 році почалися
бірмінгемські заворушення,
одні з найбільших спалахів насилля
у Британії XVIII століття.
Прістлі і його команда
не лише були інакодумцями
в політичних питаннях,
але й відкрито піддавали сумніву
деякі церковні вчення
і стали об’єктом переслідування
з боку англіканської церкви.
За чотири дні заворушень
дехто загинув
і багато будинків було знищено,
зокрема будинок Прістлі.
Його будинок у Фергіллі згорів дотла.
Самому Прістлі пощастило втекти,
а от його праці були
буквально викинуті на вулицю.
Усі його рукописи, книжки
і, правдоподібно, його переклад
були знищені.
У 1794 році Прістлі переїхав
до Сполучених Штатів.
Він опинився далеко від свого дому,
свого народу, своєї культури.
Йому було надзвичайно важко.
Втративши свою бібліотеку
і команду однодумців,
Прістлі був не в змозі продовжувати
перекладацьку працю.
Більше він за неї не брався.
А що було з Гарнемом
і його перекладацькою працею?
По відповідь на це запитання
ми поїдемо до Лондона.
Ще до заворушень
Гарнем виявляв обачність
і видавав свої праці анонімно.
А після того,
як будинок Прістлі спалили,
а проєкт зупинився, він навіть
не намагався видати свої праці.
Всі ці події
дуже змінили його ставлення до Біблії
і сильно похитнули його віру.
У 1802-му, в 49 років, він помер.
А як же його перекладацька праця?
Чи його рукописи вціліли?
Впродовж понад 200 років
вважалося, що ні.
Але на початку 2017 року
в Бібліотеці доктора Вільямса
в Центральному Лондоні
дослідники зробили
несподіване відкриття.
Ви спитаєте:
«Що це було за відкриття?»
Дві добре збережених збірки рукописів,
які містили
майже весь переклад Нового Завіту.
Одна із них була чорновим варіантом,
інша ж —
відредагованою версією перекладу.
І на одній з них чітко видно ініціали:
Р. Е. Г. (Роберт Едвард Гарнем).
Дослідивши ці рукописи, вчені зрозуміли,
що знайшли щось унікальне —
єдиний вцілілий примірник
перекладу команди Прістлі.
Не кожного дня вдається знайти
такий рідкісний рукопис,
тому що небагато з них
дійшли до наших днів.
Ось чому ця знахідка така особлива.
Переклад Гарнема унікальний ще й тим,
що багато знайомих нам віршів
перекладено по-новому,
більш сучасною і зрозумілою мовою.
Там, де в «Біблії короля Якова» сказано,
що «весь світ лежить у злі»,
у версії Гарнема сказано:
«Весь світ лежить у владі ворога».
Замість того щоб вживати слово «пекло»,
Гарнем переклав грецьке слово «гадес»
як «могила».
Але найбільше варте уваги те,
що Гарнем вживав ім’я Єгова.
Там, де в «Біблії короля Якова» сказано:
«Ти маєш любити Господа, Бога свого,
усім своїм серцем»,
Гарнем написав: «Ти маєш любити Єгову,
Бога свого, усім своїм серцем».
В той час як в інших перекладах
Боже ім’я містилось лише кілька разів,
Гарнем, дотримуючись правила,
яким керувалась їхня команда,
вжив у Новому Завіті
ім’я Єгова близько 200 разів.
Ми завжди вважали,
що переклад Гарнема
втрачений назавжди.
І тому, коли серед його праць
у нашій колекції
ми знайшли
його переклад Нового Завіту,
це було приємною несподіванкою!
Рукописи із Бібліотеки доктора Вільямса
є справді унікальною знахідкою,
адже цей переклад
був зроблений ученим,
який добре знав єврейську і грецьку.
Ця унікальна праця
має стати доступною широкому загалу.
Рукописи Гарнема стали
захопливою сторінкою
в історії перекладу Біблії.
І якби переклад Гарнема було видано,
він став би справжньою сенсацією
XVIII століття.


-