JW subtitle extractor

Любов, довіра, повага та відданість —
такі почуття переповнюють нас,
коли ми звертаємося в молитвах до Єгови.
Справді,
молитва — це неймовірний подарунок
від нашого люблячого Батька,
ніколи цього не забуваймо.
Але як ми повинні молитися?
Саме про це ми поговоримо сьогодні.
На перший погляд,
відповідь здається очевидною,
адже багато з нас молиться вже роками,
а дехто — навіть і десятиліттями.
Все ж у розмові з учнями
Ісус чітко пояснив, як потрібно молитися.
Запрошую розгорнути Луки, 11-й розділ.
Ця розмова відбулася
під кінець Ісусового служіння на землі.
Йде 32 рік нашої ери.
До смерті Ісуса залишається
близько шести місяців.
Він, очевидно, в Юдеї.
Один учень звертається до Ісуса
з особливим проханням.
Звернімо увагу на слова,
записані в Луки 11:1:
«Якось Ісус молився, і, коли він закінчив,
один з учнів попросив його:
“Господи, Іван навчив
своїх учнів молитися, навчи нас і ти”».
То про що попросив учень?
«Навчи нас молитися» —
це прохання свідчило про його смирення,
особливо якщо взяти до уваги
його походження.
Він був євреєм,
а для євреїв молитва була
важливою частиною
їхнього життя та поклоніння.
В першому столітті місцеві синагоги
мали копії Єврейських Писань,
тому люди могли кожної суботи
приходити туди,
щоб послухати Боже Слово.
Цей учень, скоріш за все,
знав історію про Анну,
яка виливала перед Єговою
своє серце.
Також він, певно, не раз
чув молитву пророка Даниїла,
який благав Єгову
допомогти своєму народові.
Даниїл мусив чекати 21 день,
щоб отримати відповідь через ангела.
Можливо, йому було відомо,
як Йона молився з черева риби.
Тож він добре знав Писання.
В першому столітті
євреї мали звичай молитися
кожного ранку, о 9-й годині,
і пополудні, о 3-й.
Саме в ці години у храмі в Єрусалимі
священники приносили жертви.
Тож євреї, які перебували
неподалік храму або синагоги,
йшли молитися туди.
Якщо ж вони були
далеко від місць поклоніння,
то просто молилися на самоті.
Як бачимо, молитва була
невід’ємною частиною їхнього життя.
Цей учень, імені якого ми не знаємо,
скоріш за все, часто молився.
Про що ж він просив,
коли смиренно звернувся до Ісуса
словами: «Навчи нас молитися»?
Його цікавило не лише те,
як саме молитися,
а як завдяки молитвам
наближатися до Єгови,
як зробити свої розмови з Богом
більш глибокими та змістовними.
Чи ви звернули увагу, кого він запитав?
Найбільш відповідну особу,
того, хто дійсно знав відповідь.
Він запитав Божого Сина,
«народженого першим з усього створіння».
Ісус знав свого Батька краще за всіх.
Без сумніву, прохання цього учня
зігріло серце Ісуса
і потішило його Батька, Єгову.
Ми з вами
у дечому подібні до цього учня.
Ми знаємо, що таке молитва,
адже вона займає важливе місце
в нашому житті.
Для прикладу, під час ранкового поклоніння
ми молимося і на початку, і в кінці.
Ми регулярно молимося
на наших зібраннях.
На зустрічах старійшин
брати завжди моляться
перед розглядом важливих питань.
Ми молимося перед служінням,
коли вивчаємо із зацікавленими Біблію.
Ми молимося також
під час сімейного поклоніння.
Нам важко уявити життя без молитви.
Але яка наша мета? Подібно до учня,
про якого вже згадувалось,
ми хочемо, щоб наші стосунки з Богом
ставали міцнішими.
Хочемо, щоб завдяки Ісусу
наша любов до Єгови весь час глибшала.
Любі, кожного дня ми маємо можливість
наближатися до нашого Бога
все більше і більше —
і зможемо це робити
протягом цілої вічності.
Цей шлях, погодьтесь,
починається з молитви.
Подивімось,
що Ісус відповів цьому учню.
Відкриймо Луки, 11-й розділ.
Почнімо читати з 2-го вірша:
«Тож Ісус промовив до них:
“Коли молитеся, кажіть:
«Батьку, нехай освячується твоє ім’я.
Нехай прийде твоє Царство.
Давай нам хліб кожного дня
за нашими повсякденними потребами.
І прости нам гріхи наші,
бо й ми прощаємо кожному,
хто нам заборгував;
і не допусти,
щоб ми піддалися спокусі»”».
Отже, чого ми можемо навчитися
з відповіді Ісуса?
Він пояснив усе дуже просто.
Ісус не ускладнював.
По суті, ця молитва багато в чому
нагадувала молитву,
промовлену під час Нагірної проповіді
за півтора року до того.
Насамперед Ісус заохотив нас
зосереджуватися на імені Єгови.
Це справді важливо.
Потім — на сповненні його наміру.
А тоді виливати йому своє серце,
розповідати про свої потреби
і просити, щоб він допоміг
і далі вірно служити йому.
Тож спочатку — справи Єгови,
а вже потім — наші.
Проста, практична і глибока вказівка.
Не забуваймо про це
під час наших молитов.
Сьогодні Ісус і далі допомагає
смиренним особам
зміцнювати стосунки з Єговою.
Згадаймо декілька порад,
які ми отримали від організації
протягом останніх років.
Перша з них: знайдіть тихе місце.
В Марка 1:35 написано:
«Рано-вранці, поки ще було темно,
Ісус встав, пішов у віддалене місце
і почав там молитися».
А де ваше віддалене місце?
Може, ви молитеся зранку,
щойно прокинувшись?
У кожного має бути тихе, спокійне місце,
де він зможе провести час з Єговою.
Одна одружена сестра розповіла,
що кожного дня вона гуляє в парку.
Там на самоті вона може
повністю зосередитись на розмові
з Єговою.
Друга порада: не поспішайте.
Перед тим як вибрати 12 апостолів,
Ісус молився цілу ніч (Луки 6:12).
Замість того щоб, так би мовити,
пробігтися по всіх пунктах молитви,
розслабтесь, не спішіть.
Не шкодуйте часу
на спокійні розмови з Єговою.
Часто близькі друзі
не можуть наговоритися
і засиджуються допізна,
навіть якщо рано-вранці на роботу.
Їм так подобається проводити
разом час.
Саме таку близьку дружбу
ми хочемо розвивати з Єговою.
Третя порада: молімось
не лише у звичний для нас час,
але й у різних ситуаціях
протягом цілого дня.
Хороші друзі часто переписуються,
зідзвонюються одне з одним,
навіть забігають у гості,
щоб просто побачитися. Чому?
Бо вони думають одне про одного.
Так само з Єговою.
Думаймо про нього протягом дня,
звертаймось до нього,
розмовляймо з ним за різних нагод.
Ісус так і робив.
Коли учні радісно розповіли Ісусу про те,
як пройшло їхнє служіння, він промовив:
«Батьку, Господи неба і землі,
славлю тебе перед усіма,
бо ти заховав це від мудрих та розумних,
а відкрив малим дітям».
А тепер четверта порада.
Чи помічали ви,
що повторюєте ті ж самі фрази?
Можливо, ваші молитви стали
трохи одноманітними та поверховими.
Якщо так,
тоді, перш ніж звернутися до Бога,
зупиніться на хвильку і пороздумуйте,
що ви хочете йому розповісти.
Наприклад, поміркуйте про те,
що Ісус згадав у зразковій молитві.
Як мені виконувати волю Єгови
повнішою мірою?
Як я можу ще краще виконувати
свої завдання у Бетелі?
А як щодо служіння?
Чи можу я частіше пропонувати
біблійне вивчення?
А що сказати про мої гріхи і помилки?
Чи охоче я пробачаю іншим?
Завдяки роздумам над цими запитаннями
наші молитви стануть більш змістовними.
П’ята порада: молитви не мають
нагадувати сухий виклад фактів.
Справжньому другові ми розповідаємо,
як почуваємось насправді.
Тож, коли молимось, виливаймо серце,
так, як це робили автори псалмів,
які ми з вами не так давно читали.
Наприклад, Псалом 13:1, 2:
«Єгово, чи надовго ти про мене забув?
Невже назавжди?
Доки ховатимеш від мене своє обличчя?
Доки я знемагатиму від тривоги,
доки дні мої будуть сповнені смутку?».
Псалмописьменники ділилися з Єговою
всіма своїми почуттями,
висловлювали і радість, і біль.
Тож, якщо ми хочемо мати
справжню дружбу з Єговою,
потрібно ділитися з ним
справжніми почуттями.
Образно кажучи, наші молитви
є мостом до дружби з Єговою.
А мости час від часу
вимагають перевірки та ремонту,
щоб і далі залишатись справними.
Тож продовжуймо аналізувати
свої молитви і поліпшувати їх.
Завдяки цьому ми зможемо
підтримувати міцну дружбу
з нашим Батьком і Другом — Єговою.

Майкл Бенкс. Як потрібно молитись? (Луки 11:1—4)
- 

Майкл Бенкс. Як потрібно молитись? (Луки 11:1—4)

Любов, довіра, повага та відданість —
такі почуття переповнюють нас,
коли ми звертаємося в молитвах до Єгови.
Справді,
молитва — це неймовірний подарунок
від нашого люблячого Батька,
ніколи цього не забуваймо.
Але як ми повинні молитися?
Саме про це ми поговоримо сьогодні.
На перший погляд,
відповідь здається очевидною,
адже багато з нас молиться вже роками,
а дехто — навіть і десятиліттями.
Все ж у розмові з учнями
Ісус чітко пояснив, як потрібно молитися.
Запрошую розгорнути Луки, 11-й розділ.
Ця розмова відбулася
під кінець Ісусового служіння на землі.
Йде 32 рік нашої ери.
До смерті Ісуса залишається
близько шести місяців.
Він, очевидно, в Юдеї.
Один учень звертається до Ісуса
з особливим проханням.
Звернімо увагу на слова,
записані в Луки 11:1:
«Якось Ісус молився, і, коли він закінчив,
один з учнів попросив його:
“Господи, Іван навчив
своїх учнів молитися, навчи нас і ти”».
То про що попросив учень?
«Навчи нас молитися» —
це прохання свідчило про його смирення,
особливо якщо взяти до уваги
його походження.
Він був євреєм,
а для євреїв молитва була
важливою частиною
їхнього життя та поклоніння.
В першому столітті місцеві синагоги
мали копії Єврейських Писань,
тому люди могли кожної суботи
приходити туди,
щоб послухати Боже Слово.
Цей учень, скоріш за все,
знав історію про Анну,
яка виливала перед Єговою
своє серце.
Також він, певно, не раз
чув молитву пророка Даниїла,
який благав Єгову
допомогти своєму народові.
Даниїл мусив чекати 21 день,
щоб отримати відповідь через ангела.
Можливо, йому було відомо,
як Йона молився з черева риби.
Тож він добре знав Писання.
В першому столітті
євреї мали звичай молитися
кожного ранку, о 9-й годині,
і пополудні, о 3-й.
Саме в ці години у храмі в Єрусалимі
священники приносили жертви.
Тож євреї, які перебували
неподалік храму або синагоги,
йшли молитися туди.
Якщо ж вони були
далеко від місць поклоніння,
то просто молилися на самоті.
Як бачимо, молитва була
невід’ємною частиною їхнього життя.
Цей учень, імені якого ми не знаємо,
скоріш за все, часто молився.
Про що ж він просив,
коли смиренно звернувся до Ісуса
словами: «Навчи нас молитися»?
Його цікавило не лише те,
як саме молитися,
а як завдяки молитвам
наближатися до Єгови,
як зробити свої розмови з Богом
більш глибокими та змістовними.
Чи ви звернули увагу, кого він запитав?
Найбільш відповідну особу,
того, хто дійсно знав відповідь.
Він запитав Божого Сина,
«народженого першим з усього створіння».
Ісус знав свого Батька краще за всіх.
Без сумніву, прохання цього учня
зігріло серце Ісуса
і потішило його Батька, Єгову.
Ми з вами
у дечому подібні до цього учня.
Ми знаємо, що таке молитва,
адже вона займає важливе місце
в нашому житті.
Для прикладу, під час ранкового поклоніння
ми молимося і на початку, і в кінці.
Ми регулярно молимося
на наших зібраннях.
На зустрічах старійшин
брати завжди моляться
перед розглядом важливих питань.
Ми молимося перед служінням,
коли вивчаємо із зацікавленими Біблію.
Ми молимося також
під час сімейного поклоніння.
Нам важко уявити життя без молитви.
Але яка наша мета? Подібно до учня,
про якого вже згадувалось,
ми хочемо, щоб наші стосунки з Богом
ставали міцнішими.
Хочемо, щоб завдяки Ісусу
наша любов до Єгови весь час глибшала.
Любі, кожного дня ми маємо можливість
наближатися до нашого Бога
все більше і більше —
і зможемо це робити
протягом цілої вічності.
Цей шлях, погодьтесь,
починається з молитви.
Подивімось,
що Ісус відповів цьому учню.
Відкриймо Луки, 11-й розділ.
Почнімо читати з 2-го вірша:
«Тож Ісус промовив до них:
“Коли молитеся, кажіть:
«Батьку, нехай освячується твоє ім’я.
Нехай прийде твоє Царство.
Давай нам хліб кожного дня
за нашими повсякденними потребами.
І прости нам гріхи наші,
бо й ми прощаємо кожному,
хто нам заборгував;
і не допусти,
щоб ми піддалися спокусі»”».
Отже, чого ми можемо навчитися
з відповіді Ісуса?
Він пояснив усе дуже просто.
Ісус не ускладнював.
По суті, ця молитва багато в чому
нагадувала молитву,
промовлену під час Нагірної проповіді
за півтора року до того.
Насамперед Ісус заохотив нас
зосереджуватися на імені Єгови.
Це справді важливо.
Потім — на сповненні його наміру.
А тоді виливати йому своє серце,
розповідати про свої потреби
і просити, щоб він допоміг
і далі вірно служити йому.
Тож спочатку — справи Єгови,
а вже потім — наші.
Проста, практична і глибока вказівка.
Не забуваймо про це
під час наших молитов.
Сьогодні Ісус і далі допомагає
смиренним особам
зміцнювати стосунки з Єговою.
Згадаймо декілька порад,
які ми отримали від організації
протягом останніх років.
Перша з них: знайдіть тихе місце.
В Марка 1:35 написано:
«Рано-вранці, поки ще було темно,
Ісус встав, пішов у віддалене місце
і почав там молитися».
А де ваше віддалене місце?
Може, ви молитеся зранку,
щойно прокинувшись?
У кожного має бути тихе, спокійне місце,
де він зможе провести час з Єговою.
Одна одружена сестра розповіла,
що кожного дня вона гуляє в парку.
Там на самоті вона може
повністю зосередитись на розмові
з Єговою.
Друга порада: не поспішайте.
Перед тим як вибрати 12 апостолів,
Ісус молився цілу ніч (Луки 6:12).
Замість того щоб, так би мовити,
пробігтися по всіх пунктах молитви,
розслабтесь, не спішіть.
Не шкодуйте часу
на спокійні розмови з Єговою.
Часто близькі друзі
не можуть наговоритися
і засиджуються допізна,
навіть якщо рано-вранці на роботу.
Їм так подобається проводити
разом час.
Саме таку близьку дружбу
ми хочемо розвивати з Єговою.
Третя порада: молімось
не лише у звичний для нас час,
але й у різних ситуаціях
протягом цілого дня.
Хороші друзі часто переписуються,
зідзвонюються одне з одним,
навіть забігають у гості,
щоб просто побачитися. Чому?
Бо вони думають одне про одного.
Так само з Єговою.
Думаймо про нього протягом дня,
звертаймось до нього,
розмовляймо з ним за різних нагод.
Ісус так і робив.
Коли учні радісно розповіли Ісусу про те,
як пройшло їхнє служіння, він промовив:
«Батьку, Господи неба і землі,
славлю тебе перед усіма,
бо ти заховав це від мудрих та розумних,
а відкрив малим дітям».
А тепер четверта порада.
Чи помічали ви,
що повторюєте ті ж самі фрази?
Можливо, ваші молитви стали
трохи одноманітними та поверховими.
Якщо так,
тоді, перш ніж звернутися до Бога,
зупиніться на хвильку і пороздумуйте,
що ви хочете йому розповісти.
Наприклад, поміркуйте про те,
що Ісус згадав у зразковій молитві.
Як мені виконувати волю Єгови
повнішою мірою?
Як я можу ще краще виконувати
свої завдання у Бетелі?
А як щодо служіння?
Чи можу я частіше пропонувати
біблійне вивчення?
А що сказати про мої гріхи і помилки?
Чи охоче я пробачаю іншим?
Завдяки роздумам над цими запитаннями
наші молитви стануть більш змістовними.
П’ята порада: молитви не мають
нагадувати сухий виклад фактів.
Справжньому другові ми розповідаємо,
як почуваємось насправді.
Тож, коли молимось, виливаймо серце,
так, як це робили автори псалмів,
які ми з вами не так давно читали.
Наприклад, Псалом 13:1, 2:
«Єгово, чи надовго ти про мене забув?
Невже назавжди?
Доки ховатимеш від мене своє обличчя?
Доки я знемагатиму від тривоги,
доки дні мої будуть сповнені смутку?».
Псалмописьменники ділилися з Єговою
всіма своїми почуттями,
висловлювали і радість, і біль.
Тож, якщо ми хочемо мати
справжню дружбу з Єговою,
потрібно ділитися з ним
справжніми почуттями.
Образно кажучи, наші молитви
є мостом до дружби з Єговою.
А мости час від часу
вимагають перевірки та ремонту,
щоб і далі залишатись справними.
Тож продовжуймо аналізувати
свої молитви і поліпшувати їх.
Завдяки цьому ми зможемо
підтримувати міцну дружбу
з нашим Батьком і Другом — Єговою.


-