JW subtitle extractor

Чи вірите ви в чудеса?
А взагалі — що таке чудо?
Зазвичай
чудом називають надзвичайну подію,
яка свідчить про втручання Божої сили.
Наприклад, воскресіння мертвих.
Це чудо, адже повернути когось до життя
може тільки Бог.
Ми віримо у те, що це реально,
тож можемо сказати, що ми віримо у чудеса.
Апостол Павло був абсолютно переконаний,
що воскресіння можливе.
Згадаймо випадок, коли молодий хлопець,
на ім’я Євтих, впав з третього поверху.
Лука, як лікар, засвідчив, що він помер.
Але Павло, який був там,
за допомогою сили Бога воскресив Євтиха.
Невдовзі після цього Павло
мусив виступити на захист своєї віри
перед намісником Юдеї.
Власне тоді він сказав те,
що ми читаємо у сьогоднішньому вірші.
Розгорнімо Дії 24:15. Тут ми читаємо:
«До того ж, так само як і вони,
я покладаю надію на Бога,
що буде воскресіння
праведних і неправедних».
Надія, про яку говорить Павло,
не ґрунтується на сподіваннях чи мріях.
Це не безпідставний оптимізм.
Справжня надія має міцний фундамент —
віру в те, що Єгова
обов’язково виконає всі свої обіцянки.
Ісус двічі підкреслив цю думку:
перед тим, як воскресити дочку Яіра,
та коли помер Лазар.
Він нагадав очевидцям,
що воскресіння буде для них реальним,
тільки якщо вони матимуть віру.
У Луки 8:50
ми читаємо, що він сказав Яіру:
«Не бійся, тільки вір,
і вона буде врятована».
Так і сталося:
Ісус одразу її воскресив.
А про другий випадок
ми читаємо в Івана 11:25.
Помер його друг — Лазар.
Ісус розмовляє
із сестрою Лазаря, Мартою,
і говорить:
«Я — воскресіння і життя.
Хто виявляє, що вірить у мене,
той, навіть якщо й помре, оживе».
І після цього Ісус воскресив Лазаря.
Чим міцніша наша віра,
тим міцніша і надія на воскресіння.
Чому так? Відповідь ми знайдемо,
якщо проаналізуємо Євреїв 11:1.
Єгова надихнув Павла пояснити,
що таке віра.
Подивімося на це визначення
у контексті нашої надії на воскресіння.
У вірші говориться, що справжня віра
має дві важливі складові.
По-перше,
«віра — це обґрунтоване сподівання того,
на що надіються».
Той, хто має віру, переконаний,
що Єгова завжди говорить правду
і виконує усі свої обіцянки.
Нашу впевненість у цьому
зміцнюють 9 випадків,
коли воскресіння стало реальністю.
Єгова розповів про них у своєму Слові:
3 з них згадуються у Єврейських Писаннях,
а 6 інших — у Грецьких.
Оскільки Бог не може говорити неправду,
він не міг надихнути письменників Біблії
записати те, чого насправді не відбулось.
Тому ми маємо
обґрунтоване сподівання того,
що в майбутньому Єгова поверне до життя
і наших близьких.
По-друге, віра — «це чіткий вияв того,
що реальне, хоча й невидиме».
У деяких наших відеороликах
ми можемо побачити сцени того,
як померлі повертаються до життя.
Ми зображаємо випадки воскресіння,
які відбулися у минулому,
або уявляємо,
як це може виглядати у майбутньому.
Але це, звісно, не те саме,
що побачити воскресіння на власні очі.
Тож чи можемо ми якимось чином
побачити чіткий вияв того,
що неживе дійсно
можна повернути до життя?
Насправді можемо.
Ісус підказав нам, куди дивитись,
у своїй Нагірній проповіді.
Нагадаймо собі,
що записано у Матвія, 6-му розділі.
Ісус говорить своїм слухачам,
що не варто надмірно тривожитись
про свої матеріальні потреби.
Натомість він говорить:
«І далі шукайте найперше
Царства і Божої праведності,
а все те інше вам додасться».
Аби запевнити їх, що так і буде,
Ісус дав обґрунтування таким сподіванням
і звернув увагу на чіткий вияв того,
що це реально.
У Матвія 6:32 він говорить:
«Ваш небесний Батько знає,
що ви всього цього потребуєте».
Тобто Ісус стверджує, що його Батько
подбає про всі їхні матеріальні потреби.
Його слова як Сина
дають обґрунтоване сподівання того,
на що надіються.
А що було чітким виявом того,
що Єгова подбає
про потреби своїх служителів?
У 26-му вірші ми читаємо:
«Поспостерігайте уважно
за птахами небесними:
вони не сіють,
не жнуть, не збирають у комори,
але ваш небесний Батько їх годує».
І у 28-му вірші Ісус сказав:
«Навчіться з того,
як ростуть польові лілії:
вони не трудяться і не прядуть»,—
але Єгова одягає їх.
Це переконує,
що він не залишить також і нас.
Наш Батько дбає про тих,
для кого він на першому місці.
Але це не все,
чого нас можуть навчити польові лілії.
Якщо звернути увагу на те,
як вони ростуть,
то можна побачити чіткий вияв того,
що неживе можна повернути до життя.
У коментарі до вірша говориться,
що вислів «польові лілії»,
«вжитий в оригіналі, може стосуватися
різних квітів з лілієцвітих,
як-от тюльпанів, гіацинтів, ірисів
і гладіолусів».
Всі вони мають одну спільну особливість.
Яку? На вас чекає хвилинка ботаніки.
Квіти, які ми згадали,— це багаторічники.
Їхня особливість у тому,
що вони виростають не з насіння,
а з цибулини.
Кожної зими вони ніби відмирають
і починають цвісти знову навесні.
Це — цибулинка тюльпана.
Як бачите, вона досить маленька,
але містить у собі все,
завдяки чому
тюльпан знову розквітне весною.
Всередині цибулини є бруньки,
з яких спочатку виросте стебло,
листя, бутон, а потім — квітка.
Також у ній є поживні речовини,
завдяки яким відбувається ріст.
Більшу частину року,
зокрема в холодні місяці,
цибулина перебуває під землею
у фазі сну.
Але її можна, скажімо так, розбудити.
Навесні, коли сонце прогріває землю,
цибулина прокидається
і починає проростати.
Цибулина, яка здавалась неживою,
немовби ожила
і виросла красивою квіткою,
яку бачать усі.
Тому, коли спостерігаємо,
як розквітають тюльпани,
ми бачимо чіткий вияв того,
що неживе можливо повернути до життя.
Отже, приклад польових лілій
допомагає зрозуміти дві важливих істини.
Перша: якщо Єгова дбає про лілії,
то тим більше подбає про всі наші потреби.
І друга: Єгова створив лілії так,
що вони можуть прокинутися
після зимового сну.
Подібно він може повернути до життя тих,
хто спить смертним сном.
Отже, у природі ми бачимо
чіткий вияв того,
що воскресіння реальне,
а завдяки Біблії
наше сподівання обґрунтоване,
адже вона дає підстави вірити в те,
що Єгова поверне до життя
наших близьких у визначений час.
Крім цього, Єгова зберігає
у своїй пам’яті усі деталі,
кожну подробицю та повну ДНК.
Тому йому не буде важко повернути
людину до життя такою,
якою вона була до смерті.
Воскреслі будуть виглядати, говорити
і навіть думати так само, як і раніше.
Тому можна не хвилюватись,
чи впізнаємо ми близьких.
Для того щоб краще собі уявити,
як саме буде відбуватись воскресіння,
можемо разом прочитати Ісаї 26:19.
Тут написано:
«Померлі твої оживуть,
мої мертві встануть.
Прокиньтеся й радісно вигукуйте,
мешканці пороху!
Бо роса твоя — то ранкова роса,
і земля дозволить, щоб безсилі у смерті
повернулись до життя».
В одному з перекладів Біблії
англійською мовою
початок цього вірша звучить так:
«Ті, що сплять в землі, прокинуться
і вигукуватимуть з радості».
Ми дуже хочемо побачити це
на власні очі,
зустріти наших близьких, які померли,
і міцно-міцно їх обійняти.
Тож, коли ви навесні
будете прогулюватися у парку
і побачите, як цвітуть
тюльпани, іриси, гіацинти,
нехай це буде для вас
чітким виявом того,
що померлі
обов’язково повернуться до життя.
Ця надія дуже дорога нашому серцю.
І, напевно, нам будуть близькі слова
царя Давида,
які записані в Псалмі 27:13, 14.
Ось що він говорить про надію, яку має:
«Що було б зі мною, якби я не вірив,
що побачу доброту Єгови в краю живих?
Надійся на Єгову,
і хай серце твоє буде непохитне.
Надійся на Єгову».
Тож завдяки чому ми маємо надію
знову побачити своїх близьких
у краю живих?
Завдяки міцній вірі
в обіцянку, яка записана в Дії 24:15:
«Буде воскресіння».

Роберт Сіранко. Чи вірите ви в чудеса? (Дії 24:15)