JW subtitle extractor

Чому важливо бути миротворцем?
Відповідь знаходимо в Матвія 5:9.
Ісус казав, що миротворці
є щасливими людьми.
Здається, все просто:
ти щасливий, якщо миротворець.
Але в реальності
бути миротворцем не завжди легко.
Є дещо,
що постійно створює нам перешкоди.
Про це говориться в Якова, 3-му розділі.
Прочитаймо Якова 3:5. Там сказано:
«Так само і язик — він малий орган,
але сильно вихваляється.
Подивіться, як мало вогню потрібно,
щоб підпалити величезний ліс!».
А у 8-му вірші — гірка правда:
«Проте язик не може приборкати
жодна людина.
Він нестримне зло,
повне смертоносної отрути».
Тобто основна проблема миротворця —
це приборкати язик.
Язик — це м’язовий орган,
який допомагає пережовувати їжу,
дихати і говорити.
Якраз коли ми говоримо,
за ним потрібно пильнувати особливо.
Слово «язик» в багатьох мовах
походить від латинського слова lingua.
І від цього слова походить також
багато знайомих нам слів,
наприклад
лінгвістика — наука про мову.
Також є чимало виразів,
пов’язаних з язиком, як-от:
тримати язик за зубами,
прикусити язика, язик без кісток,
вкуситися за язик,
гострий на язик, тягнути за язик.
А Яків сказав, що язик наче вогонь,
адже він може завдати багато шкоди.
Достатньо лиш однієї іскри,
щоб почалась лісова пожежа.
Отже, для того щоб бути миротворцем,
треба докладати дуже багато зусиль,
аби стримувати язика,
коли нас провокують.
Наш язик може розпізнавати
чотири основні смаки:
солодкий, солоний, кислий і гіркий.
Кінчик язика
найчутливіший до солодкого смаку,
а смакові рецептори вздовж боків язика
відповідають за розпізнавання
кислого та солоного смаків.
А от задня частина язика, ближче до горла,
більш чутлива до гіркого.
В Біблії теж згадується
про здатність язика розрізняти смаки.
Наприклад, в Йова 34:3 сказано:
«Вухо розрізняє слова, а язик — смак їжі».
А в Колоссян 4:6
записано заохочення апостола Павла:
«Нехай ваші слова завжди будуть люб’язні,
приправлені сіллю,
щоб ви знали,
як відповідати кожній людині».
Іншими словами,
мова миротворця приємна на смак.
Також прочитаймо,
що сказано в Якова 3:10:
«З тих самих уст
виходять благословення і прокляття».
Це правда, з наших уст
виходять і солодкі, і гіркі слова.
В служінні чи на зібранні
ми можемо
з іншими говорити солодко,
а от вдома чи на роботі
виливати на людей жовч.
Чому ж з близькими нам так важко
контролювати свій язик?
Ісус Христос влучно зауважив,
що наші слова відображають те,
що є в серці і розумі.
Прочитаймо це в Матвія 12:34:
«Чим переповнене серце,
те говорять уста».
Подібно як гіркий смак
найбільше відчувається
в задній частині язика,
так і слова можуть залишити
гіркий присмак,
тому що вони походять зсередини,
з глибини душі.
Слова наче вікно
до нашого розуму і серця.
Те, як ми говоримо, залежить від того,
що ми насправді думаємо про інших.
Подивімось на цю ілюстрацію.
Одна сестра говорить іншій
все, що про неї думає.
Як ми знаємо, промовлені слова
неможливо видалити,
як електронне повідомлення.
Але коли сестра роздумує над тим,
що Біблія каже
про те, як бути миротворцем,
то розуміє, що завдала болю,
і щиро вибачається за свої слова.
Тож те, що ми говоримо і як,
показує, чи ми справді шануємо тих,
кого любимо.
Тому будьмо миротворцями
і покращуймось
у мистецтві просити вибачення.
А тепер розгорнімо Прислів’я 12:18.
У цьому вірші
наводиться вагома причина,
чому варто добре думати
перед тим, як щось сказати.
Тож Прислів’я 12:18:
«Бездумне слово ранить, як меч,
а язик мудрих — це ліки».
Язиком
можна завдати сильного удару.
Різкі слова
можуть залишити емоційні рани,
які після суперечки
ще довго не загоюватимуться.
Вони часто виринають в пам’яті саме тоді,
коли нам емоційно важко.
Можливо, і у вас бувало так:
ви пригнічені і пригадуєте недобрі слова,
які хтось сказав вам ще давним-давно.
Натомість язик мудрих
приносить полегшення і мир.
Згадаймо
один відомий біблійний приклад.
Це приклад Йова.
Перше, про що ми думаємо,
це його страждання.
Він страждав не лише фізично.
Не менше болю
йому приносили слова інших.
На ілюстрації видно,
що різкі слова Білдада завдавали Йову
глибоких емоційних ран.
У Йова 19:2 записано, що він відчував:
«Аж доки ви будете дратувати мою душу
і словами душити мене?».
Йов використав слово «душити»;
не «засмучувати», не «злити»,
а «душити».
Так звані розрадники своїми словами
наче завдавали Йову
численних колотих ран.
Їхні критичні зауваження
зайняли аж 9 розділів.
Мабуть, Йова дуже ранило те,
що його друзі
жодного разу
не звернулись до нього на ім’я.
Думаю, кожен на його місці
почувався б розбитим.
Тож як поведеться Йов після всього того,
що йому наговорили ці чоловіки?
Можливо, вирішить
помститися своїм кривдникам
(«Якщо я виживу,— він міг собі подумати,—
то обов’язково поквитаюся з вами»),
або поведеться як миротворець.
На цій ілюстрації зображено,
як Йов виконує завдання,
яке отримав від Єгови.
Прочитаймо разом Йова 42:8.
Там є такі слова:
«А слуга мій Йов помолиться за вас».
По суті, Єгова каже Йову:
«Щоб зберегти мир зі своїми друзями
і позбутися гірких почуттів,
тобі потрібно помолитися за них».
Чи Йов зможе це зробити?
Адже помолитися за того,
хто тебе сильно образив,
може бути
одним з найважчих випробувань
для того, хто хоче бути миротворцем.
Цікаво, що Єгова визволив Йова
від страждань
і повернув йому весь статок лише тоді,
коли він помолився за своїх приятелів,
як говориться у 10-му вірші.
Завдяки тому що Йов виконав
усе, що наказав Єгова,
він зміг позбутися почуття образи
і спокійно жити далі.
Наскільки нам відомо,
наступні 140 років життя Йова
були щасливими.
А найбільше щастя йому приносило те,
що він був у мирі з Єговою.
Отже, миротворець щасливий,
тому що вирішує йти шляхом примирення
і прощення, а не помсти.
Наостанок розгляньмо ще одну сферу,
в якій ми можемо бути миротворцями.
Мова йде про ситуацію, коли ми бачимо,
що наш друг порушує мир з іншими.
Як ми поведемось?
Чи будемо діяти як миротворці?
Звернімо увагу на слова Давида,
записані в Псалмі 141:5.
Нас буде цікавити
перша частина цього вірша.
Отже, Псалом 141:5. Там сказано:
«Якщо вразить мене праведний,
це буде виявом... любові».
А хіба людина, яка вражає свого друга,
може бути миротворцем?
Часто люди
не хочуть докоряти своїм друзям
через те,
що бояться, якою буде реакція,
переживають, що це може зруйнувати
їхні дружні стосунки.
Знаєте, що дивує? Ті, хто схильний
зачіпати інших за живе,
часто самі надто чутливо реагують
на зауваження.
Все ж справжній друг не змовчить,
коли буде потрібно дати пораду.
Навіть слова, промовлені з добротою,
які зрештою
допоможуть людині виправитись,
можуть завдавати болю,
подібно, як болю завдають ліки
на відкриту рану.
Але якщо наш друг
прислухається до поради,
його стосунки з іншими покращаться,
а ми будемо щасливими,
тому що повелись як справжні миротворці.
Чому собаку
називають найкращим другом людини?
Бо вона махає хвостиком, а не язиком.
Протягом дня в нас буде багато нагод,
щоб спілкуватися з іншими.
Тому, якщо ми хочемо бути
щасливими миротворцями,
нехай з наших уст виходять лише приємні,
«приправлені сіллю» слова.

Пол Гілліс. «Щасливі миротворці» (Матв. 5:9)