JW subtitle extractor

Вірш на сьогодні взято з книги Якова.
Мартін Лютер, один з провідників
протестантської Реформації,
не був високої думки про книгу Якова.
Він назвав її «солом’яним посланням»,
вважаючи,
що ця книга не має великої цінності.
Він мав подібну думку про книги Естер,
Євреїв, Юди та книгу Об’явлення.
Що саме йому не подобалось?
У книзі Якова він не погоджувався
зі словами з вірша на сьогодні:
«Віра без учинків мертва».
Проблема полягала в тому,
що він неправильно розумів слова Якова.
На думку Лютера, Яків казав,
що спасіння ми можемо заслужити ділами,
а Лютер вважав,
що для спасіння достатньо самої віри.
Слова Якова
настільки не подобались Лютеру,
що він навіть твердив,
ніби цю книгу написав не Яків,
а якийсь єврей, який не мав
нічого спільного з християнством.
А причина була дуже проста:
Лютер не так зрозумів написане Яковом.
Яків, по суті, казав: «Віра важлива,
вона потрібна усім, але її не видно.
Як дізнатись, чи хтось має віру?».
Відповідь: по вчинках.
Вчинки людини свідчать про її віру.
І рятує нас саме віра
в викупну жертву Ісуса Христа.
Урок для нас: якщо ми не розуміємо
якусь думку з Біблії
чи з наших публікацій,
не варто думати,
що це автор щось наплутав.
Скоріш за все,
це ми чогось не розуміємо.
Тож слід просити Єгову
допомогти нам зрозуміти те, що читаємо.
Сьогодні, подібно до Мартіна Лютера,
багато протестантів
наголошують на вірі, а не на вчинках.
Часом у служінні від дому до дому
нам кажуть:
«Ви справді вважаєте,
що можете заслужити спасіння,
ходячи по людях?». Звичайно ж, ні.
Ми добре знаємо, що прощення гріхів
можливе лише завдяки Ісусовій жертві.
А проповідуємо ми
тому, що любимо Єгову і людей.
Ми хочемо, щоб якнайбільше з них
пізнало правду про Єгову,
адже про нього поширюється
так багато брехні.
Ми ж, як його свідки,
розповідаємо про нього правду.
Мені дуже сподобалась думка,
яку сказав Джейкоб Рамф
у промові на річних зборах.
Я нагадаю.
Він сказав,
що Ісус не міг ні хвилини більше
дивитися на страждання людей,
тому він зцілював їх навіть у суботу.
Він не сказав: «Приходьте завтра»
або «Шукайте мене
десь на узбережжі Мертвого моря».
Ні, Ісус зціляв їх відразу,
без зволікань,
хоч і знав, що фарисеї
будуть докоряти йому за це.
Справа в тому, що зціляючи в суботу,
Ісус йшов на досить великий ризик,
адже тих, хто порушував Мойсеїв закон,
карали смертю.
Cаме цього й добивались фарисеї.
Вони хотіли засудити Ісуса на смерть.
Тож повторімо одну з ключових думок
промови брата Рaмфа.
Було б недобре у служінні мати підхід:
ну, ми проповідуємо,
але під час великого лиха
люди і так зможуть пізнати правду.
Люди у світі страждають
і потребують допомоги вже тепер.
Тож їм потрібні знання про Єгову.
Ми хочемо, щоб люди вже тепер
вели щасливе життя
і мали справжню надію на майбутнє.
А як ви думаєте, чи для Ісуса
мають значення наші вчинки?
Чи він, як протестанти,
вважає, що достатньо самої віри?
У книзі Об’явлення,
яка так не подобалась Мартіну Лютеру,
ми можемо прочитати думку Ісуса
щодо цього питання.
Розгорнімо Об’явлення, 2-й розділ,
і подивімось,
що Ісус думає про наші вчинки.
Об’явлення, 2-й розділ.
Спочатку прочитаємо вірші 2 та 5.
Тут він звертається до збору в Ефесі.
Подивіться,
за що Ісус похвалив цей збір:
«Я знаю вчинки твої, і твій труд,
і витривалість».
І далі 5-й вірш. Ісус заохочує:
«Тому пригадай, що ти мав, але втратив,
покайся і роби те, що раніше».
А тепер прочитаємо 19-й вірш —
звернення Ісуса до збору в Тіатирі.
Чи Ісус помічає
усі наші зусилля в служінні?
Це чітко видно з Об’явлення 2:19.
Тут читаємо:
«Я знаю вчинки твої, твою любов,
віру, служіння та витривалість
і знаю, [тут зверніть увагу]
що останні твої вчинки
численніші від перших».
Який висновок?
Ісус помічає все, що ми робимо.
Коли ми трохи довше проповідуємо
в суботу зранку,
коли ми шукаємо нагоди
дати візитну картку чи буклет
комусь у магазині,
коли йдемо на повторні відвідини увечері,
після важкого робочого дня,
бо саме тоді люди вдома.
Ісус помічає кожну нашу жертву,
кожен вчинок і дуже їх цінує.
Досягнення організації Єгови в наші дні
є чимось неймовірним.
Знаємо, які закиди робить Сатана.
Він «обвинувачує братів наших»
і ніби каже:
«Тепер,
коли вісникам не потрібно вказувати
кількість годин у звіті,
вони робитимуть абсолютний мінімум
та підуть раз у служіння,
лише щоб поставити галочку
в кінці місяця».
Багато братів і сестер
на ділі доводять, що Сатана брехун.
Хоча вісники
більше не звітують про години,
багато хто ставить перед собою
досяжні цілі відповідно до своїх обставин.
Але зверніть увагу: досяжні цілі.
Те, що досяжне
для здорового 19-річного брата,
може бути недосяжним
для хворобливої 90-літньої сестри.
Хоч наші старенькі брати й сестри
роблять ой як багато в служінні Єгові.
Декому допомагає
складання графіка на місяць.
Хтось, приміром, на початку розплановує,
чим займатиметься у вихідні:
«О, одні вихідні вже зайняті:
їду на весілля моєї сестри.
Але решта вихідних вільні».
Ми виявляємо свою любов до Єгови і тоді,
коли виходимо із зони комфорту.
Наприклад, для декого
вийти із зони комфорту
означає піти
в служіння від дому до дому.
Особливо після ковіду
багатьом стало важко розмовляти
з людьми на території.
Ми дуже звикли
до електронних листів та повідомлень,
тож декому легше
служити зі стендом чи писати листи.
Але розуміємо,
що не кожен підійде до стенда
і листів до всіх ми не напишемо.
Хочемо бути безсторонніми,
тож просімо в Єгови сміливості
і вирушаймо в служіння від дому до дому.
Будьмо певні, Ісус бачить наші зусилля
і дуже цінує нашу сміливість і охочий дух.
Чудовий приклад у тому,
як виявляти любов до Єгови та братів,
подають наші ревні доїзні служителі.
Якщо вони піонерують,
то з легкістю виконують свої години
вже за три тижні.
Та на четвертий тиждень
вони не лишаються вдома.
Вони знають,
що потрібні нам кожного тижня,
тому докладають додаткових зусиль.
Ми їх дуже потребуємо і дуже цінуємо.
Ісус пов’язував віру з ділами.
У ніч перед своєю смертю
він сказав апостолам...
Прочитаємо його слова, записані
в Івана 14:12:
«Хто вірить у мене,
той виконуватиме такі самі діла, як я».
А на чому Ісус був зосереджений?
Безумовно, на проповідуванні.

Дейвід Сплейн. Віра без учинків мертва (Як. 2:17)