JW subtitle extractor

Сьогодні в більшості держав
є конституція.
Це список законів та правил,
які діють в певній країні
та регулють діяльність органів влади.
Значна частина конституції
зосереджена на правах громадян.
Якщо б хтось запитав:
«А яка конституція Божого Царства?»,
як би ви відповіли?
Напевно, ми б сказали:
«Люби Бога і люби ближнього».
Саме про любов до ближнього
говориться у вірші на сьогодні.
Розгорнімо Якова 2:8. Тут читаємо:
«Якщо ви виконуєте
царський закон з Писання:
“Люби свого ближнього, як самого себе”,
то робите дуже добре».
«Люби свого ближнього, як самого себе».
Скільки держав у своїх конституціях
вживають слово «любов»? Дуже мало.
А Яків описує любов до ближнього
як «царський закон».
Єгова та Ісус, як царі, мають повне право
встановлювати закони
щодо взаємин між людьми.
Вказівка любити ближнього
є цілком логічною.
Завдяки їй
ми можемо зберігати мир та єдність
з іншими підданими Божого Царства.
Зрештою, інакше Боже Царство
ми не можемо й уявити.
Правду кажучи, якби кожен виявляв
більше любові до інших, не було б потреби
так сильно зосереджуватись
на правах людини.
Навіщо переживати про свої права,
коли інші дбають про нас
і поважають нас?
А як така любов до ближнього
виявляється на ділі?
Розгляньмо
одну ситуацію з життя Давида.
Вона описана
в 2 Самуїла, 17-му розділі.
Цар Давид був змушений втікати.
З ним були тисячі його вірних слуг.
Давид
втікав від свого сина Авесалома,
який намагався вбити його
і захопити трон.
Тож він пішов на північ,
перейшов річку Йордан
і опинився в Маханаїмі.
Це було укріплене місто,
яке мало добре стратегічне положення.
Чи були готові мешканці Маханаїма
прийняти тисячі втомлених,
знесилених від подорожі втікачів,
що ховалися від Авесалома?
Хто подбає про цих людей?
Хто їх нагодує?
Хто виявить їм братерську любов?
Звернімо увагу на 27-й вірш.
2 Самуїла 17:27:
«Як тільки Давид прибув у Маханаїм,
до нього прийшли Шові, син Нахаша,
з Рабби, що належала аммонітянам,
Махір, син Амміїла, з Ло-Девару
та гілеадівець Барзіллай з Рогеліма
і принесли
постелі, тази і глиняні горщики,
а також пшеницю, ячмінь, борошно,
смажене зерно, боби, сочевицю,
печене зерно, мед, масло, сир і овець.
Вони принесли все це Давиду
і його людям, бо казали:
“Народ у пустелі втомився, зголоднів
і хоче пити”».
Вони побачили чужу біду і допомогли.
Які молодці!
Це була справжня любов до ближнього.
А де жили Шові, Махір та Барзіллай?
В Раббі, Ло-Деварі та Рогелімі.
Вони всі прибули у Маханаїм.
Кожному з них довелося подолати
понад 30 кілометрів.
Щоб виявити гостинність і любов
до ближнього,
їм довелося подорожувати
важкопрохідною місцевістю.
Що вони принесли?
Те, що було необхідне:
постелі, тази і горщики та різну їжу,
як-от зерно, м’ясо і сир.
Ці подарунки, безумовно,
дуже підкріпили Давида та його людей.
А як вони їх доставили?
Адже в ті часи
не було потягів чи вантажівок.
Можливо, вони привезли їх
на возах або на віслюках.
Пам’ятаймо, що тоді йшла війна,
Авесалом мав своїх шпигунів
по всьому Ізраїлю.
Каравани навантажені припасами
не могли залишитися непоміченими.
Щоб виявити братерську любов,
Шові, Махіру та Барзіллаю
потрібна була неабияка мужність.
Вони могли подумати, що до Маханаїма
надто далеко, але це їх не зупинило.
Ці чоловіки доклали великих зусиль,
щоб виявити любов Давиду
і тим, хто був з ним.
Але чому вони пішли на все це?
Тільки для того,
щоб здобути прихильність Давида?
Скоріш за все, ні. Пригадаймо,
що пізніше Барзіллай відмовився
від запрошення Давида
служити при царському дворі.
Здається, на цих вірних чоловіків
впливав дух Єгови
і вони по-справжньому турбувалися
про Давида та його людей.
Можливо, вони роздумували над тим,
який приклад подав сам Давид.
А що ми знаємо про Давида?
Якою людиною він був?
Чи був він скупим і жадібним,
чи, навпаки, щедрим і добрим?
Нам відома відповідь.
Махір, без сумніву, добре знав про те,
що Давид зробив для Мефівошета.
Чому ми так кажемо?
Мефівошет жив у домі Махіра
в Ло-Деварі
перед тим, як Давид запросив його
їсти хліб при царському столі в його домі.
А як ще Давид виявляв любов до ближніх?
Розгляньмо ситуацію, коли він приніс
ковчег Єгови до Єрусалима.
Розгорнімо 2 Самуїла, 6-й розділ.
Звернімо увагу на вірші 18 та 19.
Тут ми читаємо:
«Закінчивши приносити
цілопалення і мирні жертви,
Давид поблагословив народ
в ім’я Єгови, Бога військ.
Також він дав
численному ізраїльському народові —
кожному чоловікові й жінці —
по хлібному кільцю
і по кругу пресованих фініків та родзинок.
Після цього
всі люди розійшлися по домах».
«Численному ізраїльському народові».
Скільки ж кругів пресованих родзинок
та хлібних кілець роздали тоді людям?
Давид зробив цей скромний подарунок
абсолютно кожному в Ізраїлі.
В праці «Розуміння Біблії»
про ці круги сказано:
«В давнину до кругів пресованих родзинок
іноді додавали борошно,
що могло б нагадувати
наші коржики з родзинками».
Так чи інакше,
кожен — і бідний, і багатий —
отримав подарунок від Давида.
А хто був тоді присутній?
Швидше за все, серед натовпу
були присутні Шові, Махір та Барзіллай.
Можливо, доброта та щедрість Давида
надовго запам’яталися цим чоловікам —
і пізніше вони повелися так само.
Хоч цього ми не знаємо точно,
але, без сумніву,
Єгова за всім спостерігав.
Він дуже цінував Давида
за його любов до ближнього.
Який беремо урок?
Розгорнімо 1 Івана, 3-й розділ.
Прочитаймо разом вірші 17 та 18.
Тут написано:
«Якщо хтось має все необхідне для життя
і бачить свого брата в нужді,
але не хоче виявити до нього співчуття,
то хіба він має любов до Бога?
Дітоньки, любімо не словом і язиком,
а ділом і правдою».
Справжню любов
ми бачимо серед народу Єгови.
Апостол Іван пов’язує нашу любов до Бога
з любов’ю до ближнього
і пояснює,
що коли ми любимо братів і сестер,
то цим виявляємо любов до Бога.
Тож, якщо ми любимо не словом, а ділом,
Єгова дбатиме про нас так само,
як дбав про Давида.
Мабуть,
цар Давид написав Псалом 41 тоді,
коли за ним гнався Авесалом,
який підняв бунт проти нього.
1-й вірш запевняє нас: «Щаслива людина,
яка дбає про нужденного,
у день лиха Єгова визволить її».
Яка ж чудова обіцянка!
А як сьогодні Свідки Єгови доводять,
що є підданими Божого Царства,
виявляючи любов до ближнього?
Як уже згадувалося в коментарях,
протягом останніх 15 місяців
у світі сталося чимало стихійних лих.
За цей період,
починаючи з січня 2023 року,
наша організація виділила
понад 11 мільйонів доларів
на допомогу постраждалим.
Одного разу ми надіслали
більш ніж пів мільйона доларів у країну,
де 13 500 наших одновірців
постраждало від сильної посухи.
Кожен отримав
чотиримісячний запас їжі:
25 кілограмів кукурудзи,
три кілограми квасолі,
один кілограм сушеної риби
і два літри олії.
Народ Єгови
по всьому світі виконує заповідь
«Люби свого ближнього, як самого себе».
Тож підсумуймо: ми дотримуємося
конституції Божого Царства,
коли виявляємо братерську любов
нашим одновірцям.
Деколи нам потрібно піти на жертви,
щоб допомогти іншим.
Та будьмо певні:
коли ми зіткнемся з проблемами,
Єгова в жодному разі не залишить нас,
а допомагатиме
і далі виявляти братерську любов.

Гейдж Флігл. Виявляймо братерську любов (Як. 2:8)