JW subtitle extractor

Сьогодні поговоримо про мудрість.
Мудрість — це здатність на практиці
використовувати знання і розуміння,
щоб приймати рішення,
вирішувати проблеми,
уникати небезпек або запобігати їм
і давати іншим поради, коли потрібно.
Звісно, ми не можемо покладатись
на власні розуміння, знання і мудрість.
Ми хочемо покладатись на Єгову —
єдиного, хто має мудрість.
Чому? У 19-му Псалмі говориться,
що «нагадування Єгови надійне,
воно робить недосвідченого мудрим».
Чому ми можемо довіряти мудрості Єгови,
яку він дає нам через своє Слово,
через керівництво святого духу
і через братів,
які служать у Керівному органі?
Чому ми переконані, що вона надійна?
Розгорнімо Матвія 11:19.
Ісус сказав одну дуже важливу істину:
«Мудрість доводить свою праведність
вчинками».
Мудрість, яку дає Єгова, завжди
іде на користь тим, хто її застосовує.
В цьому немає жодного сумніву.
Але хоч би як ми старались
поводитись мудро,
нам це не завжди вдається,
бо ми недосконалі, маємо обмеження.
Наразі так є. Тому сьогодні
ми з вами поговоримо про ситуації,
коли на перший погляд
щось здається мудрим,
але лише на перший погляд,
тому що воно не узгоджується
з «мудрістю, що згори».
Подумаймо про таке:
якщо ми хочемо, щоб наша порада
була мудрою і допомогла людині,
чи достатньо для цього
лише хороших намірів і спонук?
Розгляньмо ситуацію,
коли Ісус розповідав своїм учням,
що він зазнає страждань і його вб’ють.
Про це записано у Матвія 16:21,
а ми зачитаємо 22-й вірш.
Подивімося, як апостол Петро
відреагував на слова Ісуса:
«Почувши це, Петро відвів Ісуса вбік
та почав йому докоряти:
“Змилосердься над собою, Господи,
нехай з тобою таке ніколи не станеться”».
Чи в Петра були хороші наміри? Так.
А спонуки? Так.
Але чи була його порада мудрою? Ні.
Ісус пояснив чому.
Прочитаймо 23-й вірш, другу частину:
«Для мене ти камінь спотикання,
бо думаєш не про Боже, а про людське».
Ісус прийшов на землю, щоб виконати все,
що Єгова йому доручив,
і сповнити пророцтва,
зокрема померти мученицькою смертю.
Ісус не хотів,
щоб щось його відволікало,
адже був повністю зосереджений
на виконанні волі Єгови.
Тож у Петра були хороші спонуки,
але йому бракувало мудрості, що згори.
Розгляньмо ще одну ситуацію.
Уявімо, що хтось переживає
важке випробування,
яке завдає йому сильного болю
і страждань.
Він, мабуть, так чекає полегшення.
І от з’являється той,
хто знає, як припинити ці страждання.
Але чи буде його порада мудрою?
Розгорнімо 1 Самуїла, 26-й розділ.
Це випадок з життя Давида.
Тут розповідається,
що Давид утікає від Саула,
який намагається його вбити.
Він, напевно,
сильно переживає за своє життя.
Перебуваючи у пустелі, Давид дізнається,
де Саул став табором.
Тож вночі,
коли всі в таборі Саула заснули,
Давиду з Авішаєм
вдається пробратися аж до нього.
Яку пораду дає Авішай?
Прочитаймо 8-й вірш:
«Авішай сказав Давиду:
“Сьогодні Бог віддав ворога у твої руки.
Дозволь мені, будь ласка,
одним ударом списа
прибити його до землі.
Мені не доведеться ударяти двічі”».
Іншими словами, Авішай каже:
«Це керівництво від Єгови.
Ось він, вбий його —
і ти нарешті отримаєш спокій,
а я можу допомогти тобі».
Як зреагував Давид?
Чи йому сподобалась ця порада?
Бачимо, що ні.
У 9-му вірші він каже,
що не може вбити Саула
і при цьому залишитись
невинним перед Єговою.
А в 10-му говорить: «Єгова сам
все вирішить у відповідний час».
Який висновок робить Давид?
Прочитаймо 11-й вірш:
«З погляду Єгови було б неправильно,
якби я підняв руку на помазанця Єгови!».
Зверніть увагу — «з погляду Єгови».
Давид не хотів слухатися поради,
яка полегшила б його страждання,
але водночас не сподобалася б
його небесному Батьку.
Так само і нам
не варто приймати чи давати поради,
які допоможуть
припинити важкі випробування,
але будуть небіблійними,
тобто не будуть узгоджуватися
з мисленням Єгови.
Ще один момент,
який хочемо обговорити,—
це те, що на нас може вплинути те,
хто дає пораду і як він її дає.
І від цього буде залежати,
чи ми вважатимемо її мудрою, чи ні.
В Біблії згадується про щось подібне.
Розгорнімо разом книгу Екклезіаста,
розділ 9, і прочитаймо вірші 16 і 17.
Читаючи ці вірші, зверніть увагу на те,
хто дає пораду і як він її дає.
16-й вірш: «Тож я сказав собі:
мудрість ліпша за силу,
але мудрістю бідняка погорджують
і до його слів не прислухаються».
І 17-й: «Ліпше прислухатись
до спокійних слів мудрого,
ніж до криків того,
хто править серед безглуздих».
Що означають ці слова?
Якщо хтось відомий, впевнений у собі
і з сильним характером щось говорить,
імовірно, люди зважатимуть на те,
що він каже, і довірятимуть йому.
Його слова вважатимуть мудрими,
навіть якщо це не так.
А як люди реагують на того,
хто непримітний, спокійний, лагідний,
кого вважають не таким важливим?
Про такого навіть можуть подумати:
«Ой, та що він там мудрого скаже?».
Апостол Павло
писав першим християнам про таке.
У 1 Тимофія, 1-му розділі,
він звертає увагу на тих,
хто відійшов від віри
і говорить те, що не годиться.
Прочитаймо разом його слова.
Тож 1 Тимофія 1:7:
«Вони прагнуть бути вчителями закону,
але не розуміють ані того, що говорять,
ані того, на чому твердо наполягають».
Ці лжевчителі були сильними в слові,
говорили переконливо,
з великим ентузіазмом,
але не те, що треба.
У праці «Розуміння Біблії»
до цього вірша є цікавий коментар.
Там сказано: «Павло знав, що люди
схильні віддавати перевагу тим,
хто вміє справити враження,
вирізняється якимось талантом,
має сильний характер
і переконливо говорить».
Такі привертають увагу.
Далі там сказано:
«Він розумів, що бідну людину,
яка говорить спокійно,
не будуть слухати, хоча вона і мудра».
Кінець цитати.
Цікаво, правда?
Що хочемо запам’ятати?
Декого вражає, коли хтось говорить
впевнено, голосно або дещо зверхньо,
так, ніби він кращий за інших.
Але, якщо людина говорить
впевнено і гучно,
це не обов’язково означає,
що вона має рацію.
Тож пильнуймо,
щоб на нас надто не впливало те,
як людина говорить і хто вона.
Перевіряймо, чи її слова
відображають мудрість, що згори.
І наостанок
згадаймо про дві важливі риси,
які необхідні,
щоб здобути Божу мудрість.
Як думаєте, що це за риси?
Це смирення і скромність.
Смиренна людина визнає, що її ідеї
не завжди будуть найкращими,
а скромна усвідомлює, що є те,
чого вона не знає чи не вміє робити.
Розгорніть, будь ласка, Прислів’я 18:17
і дізнаймося,
чому так важливо виявляти ці дві риси.
Тож Прислів’я 18:17:
«Хто перший говорить про свою справу,
той здається правим,
але приходить інший
і перевіряє правдивість його слів».
Наприклад, брат йде
на зустріч відділу в Бетелі
чи на зустріч старійшин
і впевнений, що має що сказати.
Але після того, як брати його вислухали
і поставили запитання,
він розуміє,
що його ідея не така вже й чудова.
А на що зважатимуть брати?
Вони візьмуть до уваги об’єктивні факти,
а також біблійні принципи.
Тож ми з вами коротко розглянули,
наскільки цінною є мудрість від Єгови.
Ми прагнемо її здобути
і в жодному разі не хочемо переплутати її
з людською мудрістю.

Гарольд Коркерн. Справжня мудрість походить від Єгови (Пс. 19:7)