JW subtitle extractor

У зборі нас знали як веселу сім’ю.
Ми були такі щасливі разом.
Виховували двох донечок.
Мій чоловік був старійшиною,
а я служила піонеркою.
І одного дня він дуже несподівано,
зовсім неочікувано помер.
За лічені хвилини я стала вдовою.
Я ненавиділа це слово
і почувалась дуже слабкою.
Мені дуже подобалося
бути дружиною старійшини
і разом з чоловіком допомагати в зборі.
І тут раптом усе змінюється —
тепер уже ти потребуєш підтримки.
І ти навіть забуваєш...
Ох, навіть забуваєш подбати про себе,
про свої фізичні потреби.
Я почувалася загубленою.
Не знала, хто я.
Мабуть, саме підтримка друзів
найбільше допомогла мені подолати
негативні почуття, мій біль.
Я завжди можу написати їм,
коли мені погано,
а вони готові бути поруч
і вислуховувати мене.
Дозвольте друзям допомогти вам.
Будьте щирими і відвертими.
Не приховуйте свій біль.
Це нормально. В усіх є проблеми.
Скажіть старійшинам, як почуваєтесь.
Не бійтеся, що будете тягарем.
Хай помоляться з вами, це так допомагає.
Ще мене підбадьорювали слова Неемії:
«Радість, яку дає Єгова,—
це ваша твердиня».
Я щодня собі це повторюю:
«Радість, радість, яку дає Єгова».
Я хотіла знову відчувати радість,
хотіла відновити її.
Я розуміла, що буду
не просто добре почуватись —
ця радість зробить мене сильною.
Через кілька місяців після смерті чоловіка
я відновила піонерське служіння.
Воно, наче якір,
тримало мене на плаву.
Я змогла знову впорядкувати своє життя,
зрозуміти, заради чого вставати зранку
і заради чого далі жити.
Коли я ділюся з іншими своєю надією,
то сама зосереджуюсь на тому,
що дійсно важливе.
Я розумію, що мушу бути в Залі Царства,
хоча й можу розплакатися,
коли слухаю програму чи співаю пісню.
Це нормально.
Цілком нормально іноді так почуватись.
Потрібно ділитися своїми почуттями.
І коли я так роблю,
то мої стосунки з братами і сестрами
та з Єговою зміцнюються.
А ще мене дуже зміцнює те,
як Єгова відповідає на мої молитви.
Це щось неймовірне, вражаюче.
Бо коли ти молишся і Єгова єдиний...
Якщо Єгова єдиний,
кому я розповіла про свою потребу,
то, коли отримую це,
не залишається сумніву:
саме він допоміг мені.
Пригадую, якось уночі
я роздумувала про нашу сім’ю.
У кожному шлюбі є речі,
які очевидні для всіх,
а також ті,
про які знає лише саме подружжя:
якісь смішні історії, жарти,
які зрозумілі лише чоловікові і дружині.
Я згадала нашу першу маленьку квартиру,
яку так ніхто й не бачив.
І тоді я подумала:
«Єдина особа, яка могла розділити
ці спогади зі мною, вже померла».
Але раптово я усвідомила,
що Єгова все це пам’ятає.
Я відчула, наче Єгова тут, біля мене.
В той момент я була наче маленька дитина,
яка міцно обійняла тата за ногу.
Я навіть ще сильніше стиснула
свою подушку.
Єгова все пам’ятає.
Він береже ці спогади.
Він усе це пам’ятає
навіть краще за мене.
І він поверне всі ці спогади
моєму чоловіку, коли той воскресне.
З часом я зрозуміла,
що Єгова ставиться до вдів
зовсім не так,
як до них ставляться у світі.
Він навіть дав ізраїльтянам закони
щодо того, як дбати про вдів.
Це запевняє мене в тому,
що Єгова зі мною.
Слово «вдова»
вже не викликає в мене ненависті.
Я зрозуміла, що Єгова
по-особливому піклується про мене.
Завдяки цьому
мені вдасться витримати це випробування.

Голлі Вуд. Попри важку втрату я знову відчула радість