JW subtitle extractor

Сьогодні ми поговоримо про жертви.
На цьогорічному конгресі наголошувалось,
що наше поклоніння Єгові
пов’язане з тим, щоб віддавати щось йому
та жертвувати чимось заради нього.
В наших зборах і тут, у Бетелі,
є багато тих, хто вже пішов
на великі жертви заради Єгови,
і вони є чудовим прикладом для нас.
Однак зараз звернімо більше увагу
не на те, що і скільки ми даємо Єгові,
а на те, чому ми це робимо,
чому йдемо на жертви заради нього.
Розглянувши зворушливу історію
про дочку Їфтаха,
ми зможемо краще зрозуміти,
що саме має спонукувати нас
йти на жертви заради Єгови.
Нам добре знайома ця історія.
Перед битвою з ворогами
Їфтах пообіцяв:
якщо Єгова
благословить його перемогою,
то він віддасть на служіння
при святому наметі першого,
хто вийде йому назустріч
після переможної битви.
І ми знаємо,
хто першим вийшов йому назустріч.
Це була його єдина дочка.
А це означало, що решту свого життя
вона мала жити при святому наметі
і залишатися незаміжньою.
Про цю історію можна багато говорити
і взяти з неї важливі уроки.
Але ми зосередимось на тому,
що вона відповіла,
коли почула про батькову обітницю.
Знайдімо у своїх Бібліях
11-й розділ книги Суддів.
Як вона відреагувала,
коли вперше почула,
що через обіцянку, яку дав її батько,
зміниться усе її життя?
У Суддів 11:35 читаємо слова Їфтаха:
«Я поклявся перед Єговою
і не можу забрати своїх слів назад».
І що вона відповіла? 37-й вірш:
«Дай мені два місяці,
і я піду в гори з подругами,
аби оплакати свою незайманість».
Вона хотіла все обдумати і помолитися.
Та це не було перше,
що вона відповіла батькові.
А що вона сказала? Вірш 36. Читаємо:
«Батьку, якщо ти поклявся перед Єговою,
то зроби зі мною те, що пообіцяв».
«Зроби зі мною те, що пообіцяв».
Вона одразу погодилася
з обітницею свого батька.
Вона не вагалась і не ухилялась.
«Я це зроблю».
Просто неймовірно! Правда?
Хіба вона не усвідомлювала,
на що погоджувалась?
А може, вона це зробила,
бо у неї не було іншого вибору?
Чи просто хотіла потішити свого батька?
Здогадуватись не потрібно.
Вона сама пояснила,
чому одразу погодилась. 36-й вірш:
«Зроби зі мною те, що пообіцяв».
Чому? Вона каже далі:
«Бо Єгова помстився за тебе
аммонітянам, твоїм ворогам».
«Бо Єгова помстився за тебе».
Ми не знаємо, як звали дочку Їфтаха,
але ці кілька слів показують,
що вона була вдячна
і всім серцем любила Єгову.
Вона погодилася з обітницею батька,
бо була вдячна за те,
що Єгова зробив для Ізраїля,
для її батька і, звичайно, для неї самої.
А яке значення перемога
над аммонітянами мала для неї?
Це можна зрозуміти,
розглянувши попередній розділ, 10-й.
Аммонітяни гнобили ізраїльтян
18 років.
Все, що ця дівчина знала
з самого дитинства,—
це утиски, залякування
і постійна загроза нападів.
Їфтахова сім’я
жила на схід від Йордану,
на території, яка була
не лише дуже близько до аммонітян,
але й на яку вони найчастіше нападали.
Біблія каже, що людей там
особливо «утискали й сильно гнобили».
Ізраїльтяни у відчаї благали Єгову:
«Врятуй нас від аммонітян».
Можливо, Їфтахова донька
не раз молилась про це.
Уявіть собі, як її батька
покликали на війну з аммонітянами,
щоб захистити Гілеад.
Ми вже читали, яка вона була щаслива,
коли він повернувся.
Тепер уявіть, як вона почувалася,
коли він вирушав на ту війну.
Звичайно, вона пишалася, що її батько
рішуче воював в ім’я Єгови.
Але чи вона також боялась?
Чи думала, що це, можливо, останній раз,
коли бачить свого тата живим?
Лише уявіть,
як вона в молитві благала Єгову
захистити батька і дати йому перемогу.
Тож не дивно,
що коли він повернувся з перемогою,
вона вибігла йому назустріч,
танцюючи, граючи на бубнах,
ніби кажучи: «Дякую тобі, Єгово!».
Її щастю не було меж,
і вдячність переповнювала серце.
Саме це спонукало її виконати
батькову обітницю,
хоч би на які жертви їй довелось піти.
Вдячність лежала в основі її жертви.
Погодьтесь, любов до Єгови
і вдячність за все, що він робить,
є основою і наших жертв.
Тільки подумайте:
де б ми сьогодні були без Єгови?
Він дав нам життя, привів нас до себе,
подарував нам чудову духовну сім’ю.
Також подумайте про свої благословення.
Що Єгова зробив для вас особисто
і як він відповідав на ваші молитви?
Коли ми поглиблюємо свою вдячність Єгові,
то відчуваємо радість і є щасливими,
навіть якщо нам потрібно йти на жертви
заради нього.
І, можливо, не раз, роблячи це,
ви й не усвідомлювали, що це були жертви.
Але Єгова все помічає.
Він бачить, що ви заради нього робите,
навіть якщо іноді ви цього не бачите.
Це видно з прикладу Їфтахової доньки.
Прочитаємо 39-й вірш:
«А через два місяці
вона повернулася до батька,
і він виконав свою обітницю.
Тож вона ніколи не мала
інтимних стосунків з чоловіком».
Як багато значать ці прості слова.
Вона залишалась вірною своїй обітниці.
Єгова дуже хотів,
щоб про її вірність знали всі.
Він пишався нею, бо помічав витривалість,
яку вона виявляла все своє життя.
Як зворушливо!
Зверніть увагу на ще одну цікаву деталь.
Хто записав історію про доньку Їфтаха?
Імовірно, книгу Суддів написав Самуїл.
У наших публікаціях часто згадується,
що, скоріш за все,
Самуїл та Їфтахова донька
служили в Шіло в той самий час.
Якщо так, то він не просто чув про неї,
а бачив її приклад вірності з дня у день,
навіть у той період, коли у святому наметі
відбувалися жахливі речі.
Очевидно,
вони добре розуміли одне одного,
адже були там
через обітниці їхніх батьків.
Чи її приклад спонукав Самуїла
виконати обітницю своєї мами?
Безумовно, донька Їфтаха
була для нього чудовим прикладом.
Я подумав про нашу молодь
в організації:
про тих, хто розпочав
піонерське служіння після школи,
або тих, хто почав служити в Бетелі
в досить юному віці.
Може, вдома у вас залишились друзі,
молодші брати й сестри.
Вони можуть вам про це й не казати,
але вони захоплюються вами.
Вони бачать не лише жертви,
на які ви пішли,
але й радість і запал у ваших очах,
коли ви розповідаєте про своє служіння.
Вони, ймовірно,
помічають, як ви зростаєте духовно.
І, наслідуючи ваш чудовий приклад,
пізніше вони зможуть приймати
мудрі рішення у своєму житті.
Тож підсумуймо,
чого ми сьогодні навчилися.
Що спонукує нас іти на жертви
заради Єгови?
Не обов’язок і не прагнення визнання,
а сильна любов до нього
і глибока вдячність за все, що він робить.
Своїми жертвами ми прославляємо Єгову
і подаємо гарний приклад іншим.
Тож і далі усім серцем служімо Єгові,
пам’ятаючи,
що він помічає і цінує кожну жертву,
на яку ми йдемо заради нього.

Д’Арсі Мак-Еван. Нехай спонукою для ваших жертв буде любов і вдячність (Суд. 11:36)