JW subtitle extractor

У вірші на сьогодні
мова йде про належну поведінку.
Хочу сказати, дорогі брати і сестри,
що всі ви гідні нашої щирої похвали,
бо ваша поведінка прославляє Бога.
Але сьогодні вранці
ми з вами зосередимось на тому,
що спонукує нас гідно поводитись.
Чому ми робимо те, що робимо?
Нашою темою є запитання,
яке Єгова поставив ізраїльтянам
після їхнього повернення з полону.
Воно записане в Захарія 7:5.
Єгова передав через пророка Захарія
такі слова. Він промовив:
«Скажи всьому народу цього краю
і священикам [і ось запитання]:
“Хіба для мене ви 70 років постили
і плакали п’ятого й сьомого місяця?”».
Бог не схвалював цих постів,
оскільки євреї постили і плакали
через присуди самого Єгови.
Їхній піст мав бути пов’язаний з радістю,
що вони повернуться на батьківщину.
А натомість вони постили
через усі ті нещастя,
які сталися з ними
внаслідок їхнього непослуху.
Отже, вони постили,
але з неправильних спонук.
Тому Єгова запитав:
«Хіба для мене ви постили?».
Запитання,
яке Єгова поставив ізраїльтянам,
він, так би мовити,
ставить кожному з нас і сьогодні.
Чи всі ми — я, ви —
справді постимо для Єгови?
Чому я виконую своє завдання?
Які спонуки керують мною
кожного дня в служінні Єгові?
Більшість тих,
хто слухає сьогодні нашу програму,
є повночасними служителями.
І це похвально. Ви молодці,
бо займаєтеся гідними справами.
Але буває, що ми настільки зайняті
різними завданнями,
настільки зосереджені на своїх обов’язках
і християнському служінні,
що не маємо часу,
аби зупинитися і запитати себе.
Запитати:
«Чому? Чому я все це роблю?
Чому служу Єгові?
Чому я тут, у Бетелі?
Чому регулярно проповідую?
Чому тиждень за тижнем
відвідую різні збори?
Чому беру участь
у теократичних будовах?
Чому викладаю
у Школі для проповідників Царства,
Школі для районних наглядачів
чи Школі для старійшин?».
Єгова цінує наше служіння не за те,
чим ми займаємось або як багато робимо.
Для нього важливішим є те,
чому ми йому служимо.
Він досліджує наші серця.
Це чітко видно з того,
що Єгова сказав Самуїлу,
коли послав його помазати
наступного царя.
Подивімося 1 Самуїла 16:7.
Знайомий нам вірш. Тут сказано:
«Єгова промовив до Самуїла:
“Не дивися на його зовнішність
і на високий зріст [це про Еліава],
бо я відкинув його”».
А чому Єгова відкинув його?
Бо він був зависокий?
Бог не звертав увагу на його зріст.
Натомість він дивився на серце.
Він бачив у ньому воїна, а не царя.
Єгова бачив, що Еліаву
бракувало двох важливих для царя рис:
сміливості і розважливості.
Чому можна так сказати?
У 17-му розділі, 11-му вірші,
Еліав згадується серед тих,
кого охопив жах перед Голіафом,
тож йому бракувало сміливості.
Далі у 17-му розділі читаємо,
що Давид став на захист імені Єгови
і сміливо запитав:
«Хто він такий, цей філістимлянин,
що насміхається з війська живого Бога?».
Як бачимо далі, у 28-му вірші,
саме Еліав безпідставно засудив Давида,
назвавши його зухвалим.
Тож йому бракувало розсудливості.
Він не був готовий.
Еліав стояв на полі бою,
але забув, за кого він воює.
Тому Єгова сказав Самуїлу
(про це ми читаємо
у 7-му вірші 16-го розділу):
«Бог дивиться не так, як людина:
людина дивиться на те, що бачать очі,
а Єгова дивиться на серце».
Це допомагає нам зрозуміти,
що для Єгови є найважливішим
у нашому служінні.
Він цінує те, що ми робимо —
що ми на полі бою.
Але для нього важливішим є те,
чому ми воюємо і за кого.
В Єремії 17:10 сказано:
«Я, Єгова, досліджую серце
і перевіряю найпотаємніші думки,
щоб кожному дати плату
згідно з його дорогами,
згідно з плодами його діл».
А ось інший переклад цього вірша:
«Я зазираю в саме серце людини,
бачу її суть
і кожному відплачую за те,
яким він є насправді, а не лише здається».
У «Вартовій башті» за 1995 рік
міститься дуже протверезлива думка
на цю тему.
Назва статті:
«Що спонукує вас служити Богові?».
Там сказано: «Недосконалі люди
мають схильність розцінювати інших людей
згідно з тим, що ті роблять,
а не згідно з тим, ким вони є.
Інколи ми навіть можемо розцінювати
так самих себе.
Ми можемо зосереджуватись на ділах
[наприклад, що ми є на полі бою],
неначе це основний критерій
нашої духовності.
Так можна забути
важливість перевірки своїх мотивів».
Забути, за кого ми воюємо.
Коли я це прочитав, то подумав:
«О, іноді я теж так роблю».
Буває, що ми настільки зайняті,
поглинуті роботою,
що забуваємо замислитись:
«Чому? Чому я це роблю?
Що криється в моєму серці?
За кого я воюю? Які у мене спонуки?».
Одна сестра якось поділилась:
«Я ходила в служіння, на зібрання,
вивчала, молилась,
але робила все це машинально,
без жодних почуттів».
То що має спонукувати нас
служити Єгові?
Чи ми це робимо для статусу,
для своїх наглядачів?
А може, заради вічного життя?
Варто час від часу зупинятись і думати,
що ми робимо і чому.
Головною нашою спонукою
має бути любов до Єгови.
У Марка 12:30 записані слова Ісуса про те,
якою повинна бути наша любов.
Прочитаймо Марка 12:30. Тут сказано:
«Люби Єгову, Бога свого,
всім своїм серцем,
всією своєю душею, всім своїм розумом
та всією своєю силою».
Ось як цей вірш пояснено
у навчальному виданні,
в коментарі до слова «серцем».
Тут ми читаємо:
«Чотири слова, згадані в цьому вірші
(серце, душа, розум і сила),
до певної міри взаємозамінні,
їхнє значення частково збігається.
Вжиті разом, ці слова
якнайсильніше наголошують на тому,
наскільки сильною і глибокою
має бути наша любов до Бога».
Ось яке потужне і всеохопне почуття
повинно спонукувати нас служити Єгові.
Воно має переповнювати
все наше єство.
Тож Єгова хоче,
щоб ми служили йому
всім своїм серцем,
душею, розумом і силою.
Водночас він пам’ятає, що ми порох.
Як приємно мати такого люблячого
і поміркованого Батька.
Єгова лише просить,
щоб ми віддавали найкраще.
Наші можливості,
фізичні ресурси й обставини
змінюються з року в рік,
навіть з дня на день.
Але в Прислів’я 21:2 сказано,
що «Єгова перевіряє серця».
Він не веде статистики.
Єгова розуміє всі наші обмеження,
на які ми не маємо впливу:
чи то фінансові, фізичні, емоційні,
чи будь-які інші.
Він досконалий,
та від нас досконалості не очікує.
Єгова — розсудливий Бог,
і він ніколи не вимагає
чогось неможливого.
Якщо в основі наших спонук лежить любов
і ми віддаємо йому найкраще,
то ми справді робимо в служінні Єгові
все можливе у наших обставинах.
Тож час від часу зупиняйтеся і міркуйте:
«Чому? Чому я роблю те, що роблю,
в служінні Єгові? Що мене спонукує?».
І коли Єгова запитає нас:
«Чи ви дійсно постили для мене?»,
ми впевнено скажемо: «Так!».
Ми робили це від усього серця,
адже нас спонукувала
любов до Єгови
і вдячність за роботу,
яку він нам доручив.

Ентоні Гріффін. Чи ти справді постиш для Єгови? (Зах. 7:5)