JW subtitle extractor

У теперішній системі кожен
з нас має випробування.
І тоді ми думаємо:
«Чи Єгова нам поможе? Якщо так, то коли?»
Будьмо певні — Єгова обов’язково дасть
нам підтримку у часи випробувань,
адже суттю його особисті є
така чудова риса, як любов.
Щоб більше дізнатись про цю
рису і про те, як нам її виявляти,
розгляньмо біблійну розповідь про Йосипа.
Йосип народився в Месопотамії
понад 3700 років тому.
Його батьком був патріарх Яків,
якому Єгова дав ім’я Ізраїль.
Йосип мав 10 братів по батькові
та 1 рідного брата Веніямина.
Ще з юності Йосип стикнувся з ворожістю
старших братів, причиною якої була заздрість.
Але зрештою випробування Йосипа
обернулися не лише порятунком
від голоду для його родини,
але й вічними благословеннями для всіх нас.
Прочитаймо цю розповідь у книзі Буття.
Розгорнімо Буття 37:2—11.
Коли Йосипу було 17 років,
він пас овець разом із синами Бі́лги
і Зі́лпи, дружин свого батька.
І Йосип розповів батькові, як
погано поводяться його брати.
Йосип народився, коли Ізра́їль був
уже старий, тому батько любив
його більше від усіх інших синів і наказав,
щоб для нього зробили особливий одяг.
Брати, побачивши, що батько
любить Йосипа більше, ніж їх,
зненавиділи брата і не могли
говорити з ним спокійно.
Через деякий час Йосипу приснився сон.
Він розповів про нього братам, але
ті ще більше зненавиділи його.
Він сказав їм:
«Послухайте, будь ласка, що мені приснилось:
ми в’язали на полі снопи, і ось мій сніп випрямився,
а ваші стали довкола і вклонилися моєму».
Тоді брати сказали:
«Ти що, хочеш царювати над нами?
Хочеш над нами панувати?»
Тож, почувши про ті сни, брати
стали ненавидіти його ще більше.
Потім йому знову приснився сон,
про який він теж розповів братам:
«Я бачив ще один сон: цього разу мені
вклонялись сонце, місяць та 11 зір».
І Йосип розповів цей сон також батькові.
Той же докорив йому, кажучи:
«І що цей сон має означати?
Невже ти думаєш, що всі ми —
я, твоя мати і твої брати —
справді прийдемо й низько вклонимось тобі?»
Йосипові слова ви́кликали у братів сильну
заздрість, а батько зберіг ті слова у своєму серці.
Рідним Йосипа не сподобалось
те, що йому приснилося.
Все ж Яків «зберіг ті слова у своєму серці»,
тобто роздумував над значенням цих снів.
Можливо, він розумів, що синові
сни насправді від Єгови.
А що про все це думали брати Йосипа?
Прочитаймо це в Буття 37:18—36.
Брати побачили Йосипа ще здалека
і, перш ніж він підійшов до них,
почали змовлятись, щоб його вбити.
Вони казали один одному:
«Дивіться, он іде той сновидець!
Убиймо його та киньмо в яму для води, а
самі скажемо, що його роздер дикий звір.
Тоді побачимо, чи сповняться його сни».
Почувши це, Руви́м спробував
урятувати Йосипа. Він сказав:
«Не вбиваймо його! — І додав: —
Не проливайте крові.
Вкиньте його в яму тут у пустелі,
тільки не заподіюйте йому шкоди»
Він хотів врятувати його і повернути батькові.
Щойно Йосип підійшов до братів, вони здерли
з нього одяг, особливий одяг, який він носив,
а його самого вкинули в яму.
Вона в той час була порожня, без води.
Після того брати сіли їсти.
Підвівши очі, вони побачили ізмаї́лівців, які
йшли з Гілеа́ду до Єгипту з караваном верблюдів,
нав’ючених лабданумом,
бальзамом та смолистою корою.
Тоді Юда сказав братам:
«Яка нам користь з того, що вб’ємо
брата і приховаємо його смерть?
Не кривдьмо його, а продаймо ізмаї́лівцям.
Все-таки він наш брат, наша плоть і кров».
І вони послухались його.
Тож, коли поблизу проходили мідія́нські
купці, брати витягли Йосипа з ями
та продали ізмаї́лівцям за 20 срібняків,
і ті забрали його до Єгипту.
Згодом Руви́м підійшов до ями
і побачив, що Йосипа немає.
Тоді він роздер свій одяг і,
повернувшись до братів, вигукнув:
«Хлопець зник! Що мені тепер робити?»
А брати зарізали козла, взяли
Йосипів одяг і змочили його кров’ю.
Потім вони відіслали його особливий
одяг батькові, передавши такі слова:
«Ось що ми знайшли. Подивись,
будь ласка, чи це не одяг твого сина».
Яків роздивився його і вигукнув:
«Це одяг мого сина! На Йосипа напав лютий
звір і точно розірвав його на шматки!»
Тоді Яків роздер свій одяг, підперезався
мішковиною і багато днів оплакував Йосипа.
І всі сини та дочки намагались розрадити
батька, але ніщо не могло його потішити.
Він казав:
«Оплакуючи свого сина, я зійду в могилу!»
І не переставав плакати за ним.
А мідіянітя́ни, прийшовши в Єгипет,
продали Йосипа Потіфа́ру,
який служив придворним фараона
і начальником охоронців.
Який різкий поворот —
улюблений син став рабом.
Йосипові брати не мали відданої
любові не лише до Йосипа,
але й до свого батька Якова, і
щонайважливіше, до небесного Батька, Єгови.
Вірні служителі Єгови не захищені
від несправедливості.
Часом ми можемо зазнати несправедливості
навіть від наших одновірців.
Можливо, таке сталося з вами.
Якщо так, то ви маєте нагоду
довести свою любов до Єгови.
Чому так можна сказати?
Подивімося, як Йосип діяв у час випробувань.
Розгорнімо Буття 39:1—23.
А ізмаї́лівці привезли Йосипа в Єгипет,
де його купив єгиптянин Потіфа́р —
придворний фараона, начальник охоронців.
Єгова підтримував Йосипа,
тому він у всьому мав успіх.
Йосип став управителем у домі свого пана,
і той побачив, що Єгова дійсно був з Йосипом
і що Єгова благословляв усі його діла.
Йосип здобув ласку в очах Потіфа́ра
і став його особистим слугою.
Потіфа́р призначив його управителем у
своєму домі й поставив його над усім, що мав.
Відтоді як Йосип почав управляти домом
та всім майном єгиптянина Потіфа́ра,
Єгова через Йосипа благословляв його дім.
Єгова зливав своє благословення на все,
що Потіфа́р мав як у домі, так і на полі.
З часом Потіфа́р довірив Йосипу
все і вже ні про що не турбувався;
він дбав лише про те, що́ йому їсти.
А Йосип був стрункий і вродливий.
Згодом на Йосипа почала задивлятися
дружина його пана, і вона стала говорити:
«Лягай зі мною».
Та він відмовився, сказавши їй:
«Мій пан довірив мені все у своєму домі і
доручив дбати про все, що йому належить.
У цьому домі немає більшого від мене,
і єдине, що мені непідвладне,—
це ти, бо ти його дружина.
Як же я можу зробити таке велике
зло і згрішити проти Бога?!»
І, хоча вона день у день підмовляла Йосипа,
він ніколи не погоджувався лягти з нею
чи навіть залишатися з нею наодинці.
Та одного дня він зайшов у дім, щоб виконати
свою роботу, і нікого зі слуг у той час не було.
Тоді вона схопила його за одяг і сказала:
«Лягай зі мною!»
Але він залишив одяг в її руках і вибіг з дому.
І коли вона побачила, що він утік, а його одяг
залишився в неї, то скликала слуг, галасуючи:
«Дивіться, він привів сюди цього єврея,
щоб зробити з нас посміховисько!
Він хотів зґвалтувати мене,
але я почала сильно кричати.
Як тільки він почув мій крик, то
залишив свій одяг і вибіг з дому».
І той одяг був у неї, поки
не прийшов Потіфа́р, Йосипів пан.
Тоді вона сказала йому те саме:
«Слуга, якого ти привів до нас, отой
єврей, прийшов і хотів посміятися з мене.
Але коли я закричала, він
залишив свій одяг і вибіг з дому».
Як тільки Потіфа́р почув слова своєї дружини,
яка сказала: «Ось що зробив мені твій слуга»,
то спалахнув гнівом.
Тож Потіфа́р кинув Йосипа до в’язниці,
де тримали царських в’язнів.
Там він і залишався.
Але Єгова і далі був з Йосипом,
виявляв йому віддану любов та допоміг
здобути ласку в очах начальника в’язниці.
І начальник доручив Йосипу
наглядати над усіма в’язнями
і стежити за тим, як вони
виконували свою роботу.
Тож начальник в’язниці нічим
не турбувався, бо з Йосипом був Єгова,
і все, що він робив, Єгова благословляв.
Єгова ні на мить не покидав Йосипа.
Бог турбувався ним і благословляв його.
Єгова робив це тому, що Йосип постійно
доводив свою непохитну любов до нього.
Як видно з історії про Йосипа,
якщо ми віддано любимо Єгову,
він ніколи нас не покине.
Він даватиме нам своєчасну
допомогу, щоб ми вистояли.
Подивімося, що відбувалось
далі у житті Йосипа.
Йому доручили наглядати за
двома незвичними в’язнями —
чашником фараона і головним пекарем.
Одної ночі кожному з них
приснився дивний сон.
Єгова допоміг Йосипу розтлумачити
ці сни, і вони збулись.
Зауважте, в Буття 40:14 сказано,
що Йосип попросив чашника:
«А як повернешся, згадай,
будь ласка, про мене
і вияви мені віддану любов: замов за мене слово
перед фараоном та допоможи вийти звідси».
Але чашник забув про це прохання.
Згодом сам фараон побачив два дивні сни:
в одному худі корови з’їли відгодованих корів,
а в іншому — тонкі колоски
проковтнули повні і гарні.
Ніхто з жерців-магів та мудреців
Єгипту не зміг розгадати цих снів.
Нарешті чашник згадав про Йосипа і розповів
фараону про його здатність розтлумачувати сни.
Фараон негайно послав за Йосипом.
І ось Йосип, якому вже 30 років,
став перед фараоном.
Прочитаймо, що було далі.
Буття 41:25.
Тоді Йосип сказав фараону:
«Обидва сни означають те саме.
Правдивий Бог виявляє фараону,
що́ збирається зробити.
Сім гарних корів — це сім років,
і сім гарних колосків — це сім років.
Сни ці означають одне й те ж.
Сім худих і негарних корів, які вийшли
після семи гарних,— це сім років.
І сім порожніх та обпалених східним вітром
колосків — також сім років; це будуть роки голоду.
Тож, як я сказав фараону, правдивий Бог
виявляє фараону, що́ збирається зробити.
В усьому єгипетському краю настануть
сім років великого достатку.
Але після того неодмінно
прийдуть сім років голоду,
і в Єгипті зовсім забудуть про весь той
достаток, бо голод виснажить цілий край.
Цей голод буде настільки сильний, що
про достаток вже ніхто не пам’ятатиме.
А те, що фараон бачив сон двічі,
означає, що правдивий Бог твердо постановив,
що зробить усе це, причому дуже скоро.
Йосип сказав, як можна пережити роки голоду.
Фараонові дуже сподобалось те, як
Йосип розтлумачив сни і яку пораду дав.
Тому він призначив Йосипа правителем
над Єгиптом, другим після себе.
Пройшло 8 років. Лютував голод.
Йосипова родина також від цього страждала,
тому Яків відіслав своїх синів
до Єгипту купити харчів.
У Єгипет вирушило 10 старших
Йосипових братів,
а його молодший брат, Веніямин,
залишився з батьком.
Брати прийшли до Йосипа
і вклонилися перед ним.
Так виконався його сон, який
він бачив роками раніше.
Йосип впізнав братів, а вони його — ні.
Він став розмовляв з ними єгипетською
мовою через перекладача
і не сказав, що він — їхній брат.
Перед Йосипом стояв вибір: використати
своє становище, щоб помститися братам,
відіслати їх ні з чим, мовляв, вони
не заслужили його допомоги,
чи використати цю нагоду,
щоб примиритися з ними.
Чи Йосип наслідував Єгову
і виявив віддану любов?
А що зробили б ви?
Йосип хотів побачити, чи брати змінилися, чи,
може, і далі схильні до ненависті та заздрості.
Тому він сказав, що вони шпигуни,
і наказав, щоб Симеон залишився в Єгипті,
поки вони не приведуть з собою Веніямина.
Прочитаймо Буття 42:21—24.
«Це точно кара за те, що ми
так повелися з нашим братом.
Коли він просив змилосердитися над ним, ми
не слухали, хоч і бачили його страждання.
Саме тому на нас спало все це лихо».
Тоді Руви́м сказав:
«Хіба я не говорив: “Не грішіть проти хлопця”?
Але ви не послухались. І тепер від нас
явно вимагається плата за його кров».
Вони й не здогадувались, що Йосип розуміє їхню
розмову, бо він говорив з ними через перекладача.
А Йосип відійшов убік і заплакав.
Потім він повернувся, знову порозмовляв
з ними і на їхніх очах зв’язав Симео́на.
Рувим жалкував про те, як
вони повелися з Йосипом.
Але Йосип хотів переконатися, чи
Рувим і його брати каються щиро.
Тому наказав їм повернутися до Ханаану і привести
до Єгипту наймолодшого брата Веніямина.
Що сказав Яків, коли почув, що
Веніямина потрібно привести в Єгипет?
Про це читаємо в Буття 42:36, 37.
«Я втратив через вас своїх дітей!
Йосипа вже немає, Симео́на теж, а тепер
ви хочете забрати ще й Веніями́на!
Скільки всього спало на мене!»
Але Руви́м сказав батькові:
«Можеш убити двох моїх синів,
якщо я не приведу його назад.
Я відповідаю за нього і обіцяю,
що він повернеться до тебе».
Яків твердо вирішив: Веніямин нікуди не піде.
Але коли настав другий рік голоду, в домі
Якова майже вичерпалися запаси їжі.
Чи тепер Яків поступиться і відпустить
Веніямина з братами до Єгипту купити харчів?
Довідаймося про це з розповіді,
записаної в Буття 43:8—10, 13 і 14.
Тож Юда сказав своєму батькові Ізра́їлю:
«Відпусти хлопця зі мною, і ми підемо.
Тоді будемо жити і не повмираємо —
ні ми, ні ти, ні наші діти.
Я обіцяю, що з ним нічого не станеться.
Можеш вважати мене відповідальним за нього.
Якщо я не повернуся разом з ним, якщо не приведу
його до тебе, гріх буде на мені до кінця життя.
І якби ми не зволікали, то вже
двічі сходили б туди і назад»
Беріть свого брата і йдіть до того чоловіка.
Нехай Всемогутній Бог допоможе вам
знайти ласку в очах того чоловіка,
щоб він відпустив вашого брата і Веніями́на.
А якщо я вже мушу втратити своїх
дітей, то треба з цим змиритися!..»
Раніше Юда був безсердечним у
ставленні до батькового улюбленого сина,
але тепер він був готовий взяти на себе
відповідальність за життя Веніямина,
яким батько так дорожив.
Тож Яків відпустив синів до
Єгипту зі щедрими дарунками.
Прочитаймо про це в Буття 43:26—30.
І, коли Йосип зайшов у дім, вони піднесли
цей подарунок та вклонились йому до землі.
«Як ваш старий батько, про якого
ви говорили? Він ще живий?»
Вони відповіли:
«Так, наш батько, твій слуга,
ще живий. У нього все добре».
І вони впали на коліна та
вклонились йому до землі.
Коли ж Йосип звів очі й побачив свого брата
Веніями́на, сина своєї матері, то запитав:
«Це ваш наймолодший брат, про якого
ви розповідали? — А тоді додав: —
Нехай Бог виявить тобі ласку, сину мій».
Потім Йосип швиденько вийшов, бо його
переповнювали сильні почуття до брата.
Він хотів десь поплакати, тому зайшов у кімнату,
де його ніхто не бачив, і дав волю сльозам.
Йосип захотів знову випробувати братів,
щоб побачити, якими вони є насправді.
Він наказав слугам наповнити
сумки братів їжею
і непомітно покласти свою срібну
чашу в сумку Веніямина.
Брати не встигли далеко відійти,
як Йосип послав за ними своїх слуг.
Наздогнавши їх, слуги запитали:
«Чому ви вкрали срібну чашу нашого пана?»
Йосипові брати запевнили,
що це неправда, і сказали:
«Якщо знайдете чашу в когось
із нас, нехай він помре».
Слуги швидко обшукали речі і
знайшли чашу в сумці Веніямина.
З розпачу брати роздерли на собі одяг.
Приголомшені, вони всі
повернулись до Йосипа.
Юда впав йому до ніг і сказав:
«Правдивий Бог виявив провину твоїх рабів.
Відтепер ми раби нашого пана».
На що Йосип незворушно відповів:
«Ви можете повертатися додому,
а Веніямин стане моїм рабом!»
Юда у відчаї промовив:
«Якщо Веніямин не повернеться,
наш батько просто помре, і цей
гріх буде на мені до кінця життя».
Юда був готовий стати
рабом замість Веніямина,
аби тільки вберегти батька
від ще однієї болючої втрати.
І тут Йосип дав волю своїм почуттям.
Прочитаймо Буття 45:1—15.
Почувши це, Йосип більше не міг приховувати
перед слугами свої почуття і вигукнув:
«Нехай усі вийдуть!»
І, коли залишились тільки його брати,
Йосип виявив, хто він насправді.
Він так голосно заплакав,
що його почули єгиптяни,
і звістка про це дійшла
до фараонового дому.
Зрештою Йосип сказав братам:
«Це я, Йосип. Скажіть, мій батько ще живий?»
Брати були настільки вражені,
що не могли вимовити і слова.
Тож Йосип попросив їх:
«Будь ласка, підійдіть до мене».
І брати підійшли.
Тоді він сказав: «Я ваш брат Йосип,
якого ви продали в Єгипет.
Але не тривожтесь і не звинувачуйте
один одного за те, що продали мене.
Це Бог послав мене перед вами,
щоб врятувати ваше життя.
Тепер тільки другий рік голоду
в краю, а попереду ще п’ять років,
коли не будуть ні орати
поле, ні збирати врожай.
Бог послав мене перед вами, щоб
зберегти для вас останок на землі
і щоб дати вам величний порятунок.
Отже, не ви послали мене сюди, а правдивий Бог,
який зробив мене головним радником для фараона
і поставив панувати над усім його
домом та над усім єгипетським краєм.
Тепер швидко повертайтеся до мого
батька і передайте йому такі слова:
“Твій син Йосип сказав: «Бог поставив
мене панувати над усім Єгиптом.
Приходь до мене якнайшвидше.
Ти поселишся в краю Гоше́н і житимеш
біля мене — ти, твої сини, твої внуки,
твоя дрібна і велика худоба та все, що твоє.
Я потурбуюся, щоб ти мав їжу, бо
попереду ще п’ять років голоду.
Інакше збіднієш ти, твій дім та все, що твоє»”.
І ви, і мій брат Веніями́н на власні
очі бачите, що це справді я.
Розкажіть батькові про ту славу, яку я
маю в Єгипті, та про все, що ви бачили.
Йдіть і якнайшвидше приведіть його сюди».
Тоді Йосип обійняв свого брата
Веніями́на і розплакався.
Плакав і Веніями́н, обійнявши
руками його шию.
Після того Йосип почав цілувати й
інших братів, обіймати їх та плакати.
Тож Яків з родиною, яка налічувала
близько 70 людей, переселився до Єгипту.
Фараон дав їм землю Гошен.
Пройшло 215 років і нащадки Якова, яких
стало понад 3 мільйони, покинули Єгипет,
безпечно перейшли Червоне море і
нарешті оселилися в Обіцяному краю.
Єгова послуговувався Йосипом, щоб
зберегти рід, з якого вийшов Месія.
Чого ми вчимося з розповіді про Йосипа?
Йосип виявляв віддану любов
до Єгови за будь-яких обставин.
Роками він зносив одне випробування
за іншим, але це його не озлобило.
Подібно й ми, не завжди можемо
полегшити випробування,
які спадають на нас у цьому злому світі.
Але від нас залежить, як ми до них ставимось.
Ми не хочемо гніватись на Єгову.
Ми любимо його і доводимо це тим, що
цураємось поведінки, яка його засмучує.
Коли з часом обставини Йосипа змінилися,
він виявив віддану любов своїм рідним,
незважаючи на несправедливість,
якої зазнав від братів.
Завдяки такій любові виконалося пророцтво!
Ще за часів Йосипового прадідуся Авраама
Єгова пообіцяв, що рівно через
430 років визволить свій народ.
Чи сповнилось би це пророцтво, якби Йосип
не виявив віддану любов своїм рідним?
Для Єгови дуже важливо, чи ми
віддано любимо наших братів і сестер.
Тож коли вас образить одновірець, відкидайте
бажання погано про нього висловлюватись
чи відплатити йому тим самим.
Робіть усе можливе, щоб відновити мир.
Пам’ятайте, його любить Єгова,
тому він заслуговує і нашої любові.
Найвеличніший приклад любові
у цій розповіді — це Єгова.
Йосипа покинули рідні, жінка його пана звела
на нього наклеп, і він опинився у в’язниці,
«але Єгова і далі був з Йосипом,
виявляв йому віддану любов».
Чому?
Бо Єгова завжди поводиться
віддано з тими, хто відданий йому.
Виявляючи відданість Йосипу, Єгова також
виявив любов до ізраїльського народу.
Через Йосипа Єгова зберіг
рід, з якого вийшов Месія,
і подбав про те, щоб його обіцянка визволити
Ізраїль виконалась у точно визначений час.
Єгова не змінився!
Люди можуть нас розчарувати,
ми можемо стати жертвою насмішок,
наклепів чи несправедливості.
Але якщо ми віддані Єгові,
він ніколи нас не покине.
Він завжди був з Йосипом і завжди буде
з нами, своїми відданими служителями.
Щиро любімо Єгову, і тоді він постійно
виявлятиме до нас віддану любов!

Єгова виявляв віддану любов
- 

Єгова виявляв віддану любов

У теперішній системі кожен
з нас має випробування.
І тоді ми думаємо:
«Чи Єгова нам поможе? Якщо так, то коли?»
Будьмо певні — Єгова обов’язково дасть
нам підтримку у часи випробувань,
адже суттю його особисті є
така чудова риса, як любов.
Щоб більше дізнатись про цю
рису і про те, як нам її виявляти,
розгляньмо біблійну розповідь про Йосипа.
Йосип народився в Месопотамії
понад 3700 років тому.
Його батьком був патріарх Яків,
якому Єгова дав ім’я Ізраїль.
Йосип мав 10 братів по батькові
та 1 рідного брата Веніямина.
Ще з юності Йосип стикнувся з ворожістю
старших братів, причиною якої була заздрість.
Але зрештою випробування Йосипа
обернулися не лише порятунком
від голоду для його родини,
але й вічними благословеннями для всіх нас.
Прочитаймо цю розповідь у книзі Буття.
Розгорнімо Буття 37:2—11.
Коли Йосипу було 17 років,
він пас овець разом із синами Бі́лги
і Зі́лпи, дружин свого батька.
І Йосип розповів батькові, як
погано поводяться його брати.
Йосип народився, коли Ізра́їль був
уже старий, тому батько любив
його більше від усіх інших синів і наказав,
щоб для нього зробили особливий одяг.
Брати, побачивши, що батько
любить Йосипа більше, ніж їх,
зненавиділи брата і не могли
говорити з ним спокійно.
Через деякий час Йосипу приснився сон.
Він розповів про нього братам, але
ті ще більше зненавиділи його.
Він сказав їм:
«Послухайте, будь ласка, що мені приснилось:
ми в’язали на полі снопи, і ось мій сніп випрямився,
а ваші стали довкола і вклонилися моєму».
Тоді брати сказали:
«Ти що, хочеш царювати над нами?
Хочеш над нами панувати?»
Тож, почувши про ті сни, брати
стали ненавидіти його ще більше.
Потім йому знову приснився сон,
про який він теж розповів братам:
«Я бачив ще один сон: цього разу мені
вклонялись сонце, місяць та 11 зір».
І Йосип розповів цей сон також батькові.
Той же докорив йому, кажучи:
«І що цей сон має означати?
Невже ти думаєш, що всі ми —
я, твоя мати і твої брати —
справді прийдемо й низько вклонимось тобі?»
Йосипові слова ви́кликали у братів сильну
заздрість, а батько зберіг ті слова у своєму серці.
Рідним Йосипа не сподобалось
те, що йому приснилося.
Все ж Яків «зберіг ті слова у своєму серці»,
тобто роздумував над значенням цих снів.
Можливо, він розумів, що синові
сни насправді від Єгови.
А що про все це думали брати Йосипа?
Прочитаймо це в Буття 37:18—36.
Брати побачили Йосипа ще здалека
і, перш ніж він підійшов до них,
почали змовлятись, щоб його вбити.
Вони казали один одному:
«Дивіться, он іде той сновидець!
Убиймо його та киньмо в яму для води, а
самі скажемо, що його роздер дикий звір.
Тоді побачимо, чи сповняться його сни».
Почувши це, Руви́м спробував
урятувати Йосипа. Він сказав:
«Не вбиваймо його! — І додав: — 
Не проливайте крові.
Вкиньте його в яму тут у пустелі,
тільки не заподіюйте йому шкоди»
Він хотів врятувати його і повернути батькові.
Щойно Йосип підійшов до братів, вони здерли
з нього одяг, особливий одяг, який він носив,
а його самого вкинули в яму.
Вона в той час була порожня, без води.
Після того брати сіли їсти.
Підвівши очі, вони побачили ізмаї́лівців, які
йшли з Гілеа́ду до Єгипту з караваном верблюдів,
нав’ючених лабданумом,
бальзамом та смолистою корою.
Тоді Юда сказав братам:
«Яка нам користь з того, що вб’ємо
брата і приховаємо його смерть?
Не кривдьмо його, а продаймо ізмаї́лівцям.
Все-таки він наш брат, наша плоть і кров».
І вони послухались його.
Тож, коли поблизу проходили мідія́нські
купці, брати витягли Йосипа з ями
та продали ізмаї́лівцям за 20 срібняків,
і ті забрали його до Єгипту.
Згодом Руви́м підійшов до ями
і побачив, що Йосипа немає.
Тоді він роздер свій одяг і,
повернувшись до братів, вигукнув:
«Хлопець зник! Що мені тепер робити?»
А брати зарізали козла, взяли
Йосипів одяг і змочили його кров’ю.
Потім вони відіслали його особливий
одяг батькові, передавши такі слова:
«Ось що ми знайшли. Подивись,
будь ласка, чи це не одяг твого сина».
Яків роздивився його і вигукнув:
«Це одяг мого сина! На Йосипа напав лютий
звір і точно розірвав його на шматки!»
Тоді Яків роздер свій одяг, підперезався
мішковиною і багато днів оплакував Йосипа.
І всі сини та дочки намагались розрадити
батька, але ніщо не могло його потішити.
Він казав:
«Оплакуючи свого сина, я зійду в могилу!»
І не переставав плакати за ним.
А мідіянітя́ни, прийшовши в Єгипет,
продали Йосипа Потіфа́ру,
який служив придворним фараона
і начальником охоронців.
Який різкий поворот —
улюблений син став рабом.
Йосипові брати не мали відданої
любові не лише до Йосипа,
але й до свого батька Якова, і
щонайважливіше, до небесного Батька, Єгови.
Вірні служителі Єгови не захищені
від несправедливості.
Часом ми можемо зазнати несправедливості
навіть від наших одновірців.
Можливо, таке сталося з вами.
Якщо так, то ви маєте нагоду
довести свою любов до Єгови.
Чому так можна сказати?
Подивімося, як Йосип діяв у час випробувань.
Розгорнімо Буття 39:1—23.
А ізмаї́лівці привезли Йосипа в Єгипет,
де його купив єгиптянин Потіфа́р —
придворний фараона, начальник охоронців.
Єгова підтримував Йосипа,
тому він у всьому мав успіх.
Йосип став управителем у домі свого пана,
і той побачив, що Єгова дійсно був з Йосипом
і що Єгова благословляв усі його діла.
Йосип здобув ласку в очах Потіфа́ра
і став його особистим слугою.
Потіфа́р призначив його управителем у
своєму домі й поставив його над усім, що мав.
Відтоді як Йосип почав управляти домом
та всім майном єгиптянина Потіфа́ра,
Єгова через Йосипа благословляв його дім.
Єгова зливав своє благословення на все,
що Потіфа́р мав як у домі, так і на полі.
З часом Потіфа́р довірив Йосипу
все і вже ні про що не турбувався;
він дбав лише про те, що́ йому їсти.
А Йосип був стрункий і вродливий.
Згодом на Йосипа почала задивлятися
дружина його пана, і вона стала говорити:
«Лягай зі мною».
Та він відмовився, сказавши їй:
«Мій пан довірив мені все у своєму домі і
доручив дбати про все, що йому належить.
У цьому домі немає більшого від мене,
і єдине, що мені непідвладне,—
це ти, бо ти його дружина.
Як же я можу зробити таке велике
зло і згрішити проти Бога?!»
І, хоча вона день у день підмовляла Йосипа,
він ніколи не погоджувався лягти з нею
чи навіть залишатися з нею наодинці.
Та одного дня він зайшов у дім, щоб виконати
свою роботу, і нікого зі слуг у той час не було.
Тоді вона схопила його за одяг і сказала:
«Лягай зі мною!»
Але він залишив одяг в її руках і вибіг з дому.
І коли вона побачила, що він утік, а його одяг
залишився в неї, то скликала слуг, галасуючи:
«Дивіться, він привів сюди цього єврея,
щоб зробити з нас посміховисько!
Він хотів зґвалтувати мене,
але я почала сильно кричати.
Як тільки він почув мій крик, то
залишив свій одяг і вибіг з дому».
І той одяг був у неї, поки
не прийшов Потіфа́р, Йосипів пан.
Тоді вона сказала йому те саме:
«Слуга, якого ти привів до нас, отой
єврей, прийшов і хотів посміятися з мене.
Але коли я закричала, він
залишив свій одяг і вибіг з дому».
Як тільки Потіфа́р почув слова своєї дружини,
яка сказала: «Ось що зробив мені твій слуга»,
то спалахнув гнівом.
Тож Потіфа́р кинув Йосипа до в’язниці,
де тримали царських в’язнів.
Там він і залишався.
Але Єгова і далі був з Йосипом,
виявляв йому віддану любов та допоміг
здобути ласку в очах начальника в’язниці.
І начальник доручив Йосипу
наглядати над усіма в’язнями
і стежити за тим, як вони
виконували свою роботу.
Тож начальник в’язниці нічим
не турбувався, бо з Йосипом був Єгова,
і все, що він робив, Єгова благословляв.
Єгова ні на мить не покидав Йосипа.
Бог турбувався ним і благословляв його.
Єгова робив це тому, що Йосип постійно
доводив свою непохитну любов до нього.
Як видно з історії про Йосипа,
якщо ми віддано любимо Єгову,
він ніколи нас не покине.
Він даватиме нам своєчасну
допомогу, щоб ми вистояли.
Подивімося, що відбувалось
далі у житті Йосипа.
Йому доручили наглядати за
двома незвичними в’язнями —
чашником фараона і головним пекарем.
Одної ночі кожному з них
приснився дивний сон.
Єгова допоміг Йосипу розтлумачити
ці сни, і вони збулись.
Зауважте, в Буття 40:14 сказано,
що Йосип попросив чашника:
«А як повернешся, згадай,
будь ласка, про мене
і вияви мені віддану любов: замов за мене слово
перед фараоном та допоможи вийти звідси».
Але чашник забув про це прохання.
Згодом сам фараон побачив два дивні сни:
в одному худі корови з’їли відгодованих корів,
а в іншому — тонкі колоски
проковтнули повні і гарні.
Ніхто з жерців-магів та мудреців
Єгипту не зміг розгадати цих снів.
Нарешті чашник згадав про Йосипа і розповів
фараону про його здатність розтлумачувати сни.
Фараон негайно послав за Йосипом.
І ось Йосип, якому вже 30 років,
став перед фараоном.
Прочитаймо, що було далі.
Буття 41:25.
Тоді Йосип сказав фараону:
«Обидва сни означають те саме.
Правдивий Бог виявляє фараону,
що́ збирається зробити.
Сім гарних корів — це сім років,
і сім гарних колосків — це сім років.
Сни ці означають одне й те ж.
Сім худих і негарних корів, які вийшли
після семи гарних,— це сім років.
І сім порожніх та обпалених східним вітром
колосків — також сім років; це будуть роки голоду.
Тож, як я сказав фараону, правдивий Бог
виявляє фараону, що́ збирається зробити.
В усьому єгипетському краю настануть
сім років великого достатку.
Але після того неодмінно
прийдуть сім років голоду,
і в Єгипті зовсім забудуть про весь той
достаток, бо голод виснажить цілий край.
Цей голод буде настільки сильний, що
про достаток вже ніхто не пам’ятатиме.
А те, що фараон бачив сон двічі,
означає, що правдивий Бог твердо постановив,
що зробить усе це, причому дуже скоро.
Йосип сказав, як можна пережити роки голоду.
Фараонові дуже сподобалось те, як
Йосип розтлумачив сни і яку пораду дав.
Тому він призначив Йосипа правителем
над Єгиптом, другим після себе.
Пройшло 8 років. Лютував голод.
Йосипова родина також від цього страждала,
тому Яків відіслав своїх синів
до Єгипту купити харчів.
У Єгипет вирушило 10 старших
Йосипових братів,
а його молодший брат, Веніямин,
залишився з батьком.
Брати прийшли до Йосипа
і вклонилися перед ним.
Так виконався його сон, який
він бачив роками раніше.
Йосип впізнав братів, а вони його — ні.
Він став розмовляв з ними єгипетською
мовою через перекладача
і не сказав, що він — їхній брат.
Перед Йосипом стояв вибір: використати
своє становище, щоб помститися братам,
відіслати їх ні з чим, мовляв, вони
не заслужили його допомоги,
чи використати цю нагоду,
щоб примиритися з ними.
Чи Йосип наслідував Єгову
і виявив віддану любов?
А що зробили б ви?
Йосип хотів побачити, чи брати змінилися, чи,
може, і далі схильні до ненависті та заздрості.
Тому він сказав, що вони шпигуни,
і наказав, щоб Симеон залишився в Єгипті,
поки вони не приведуть з собою Веніямина.
Прочитаймо Буття 42:21—24.
«Це точно кара за те, що ми
так повелися з нашим братом.
Коли він просив змилосердитися над ним, ми
не слухали, хоч і бачили його страждання.
Саме тому на нас спало все це лихо».
Тоді Руви́м сказав:
«Хіба я не говорив: “Не грішіть проти хлопця”?
Але ви не послухались. І тепер від нас
явно вимагається плата за його кров».
Вони й не здогадувались, що Йосип розуміє їхню
розмову, бо він говорив з ними через перекладача.
А Йосип відійшов убік і заплакав.
Потім він повернувся, знову порозмовляв
з ними і на їхніх очах зв’язав Симео́на.
Рувим жалкував про те, як
вони повелися з Йосипом.
Але Йосип хотів переконатися, чи
Рувим і його брати каються щиро.
Тому наказав їм повернутися до Ханаану і привести
до Єгипту наймолодшого брата Веніямина.
Що сказав Яків, коли почув, що
Веніямина потрібно привести в Єгипет?
Про це читаємо в Буття 42:36, 37.
«Я втратив через вас своїх дітей!
Йосипа вже немає, Симео́на теж, а тепер
ви хочете забрати ще й Веніями́на!
Скільки всього спало на мене!»
Але Руви́м сказав батькові:
«Можеш убити двох моїх синів,
якщо я не приведу його назад.
Я відповідаю за нього і обіцяю,
що він повернеться до тебе».
Яків твердо вирішив: Веніямин нікуди не піде.
Але коли настав другий рік голоду, в домі
Якова майже вичерпалися запаси їжі.
Чи тепер Яків поступиться і відпустить
Веніямина з братами до Єгипту купити харчів?
Довідаймося про це з розповіді,
записаної в Буття 43:8—10, 13 і 14.
Тож Юда сказав своєму батькові Ізра́їлю:
«Відпусти хлопця зі мною, і ми підемо.
Тоді будемо жити і не повмираємо —
ні ми, ні ти, ні наші діти.
Я обіцяю, що з ним нічого не станеться.
Можеш вважати мене відповідальним за нього.
Якщо я не повернуся разом з ним, якщо не приведу
його до тебе, гріх буде на мені до кінця життя.
І якби ми не зволікали, то вже
двічі сходили б туди і назад»
Беріть свого брата і йдіть до того чоловіка.
Нехай Всемогутній Бог допоможе вам
знайти ласку в очах того чоловіка,
щоб він відпустив вашого брата і Веніями́на.
А якщо я вже мушу втратити своїх
дітей, то треба з цим змиритися!..»
Раніше Юда був безсердечним у
ставленні до батькового улюбленого сина,
але тепер він був готовий взяти на себе
відповідальність за життя Веніямина,
яким батько так дорожив.
Тож Яків відпустив синів до
Єгипту зі щедрими дарунками.
Прочитаймо про це в Буття 43:26—30.
І, коли Йосип зайшов у дім, вони піднесли
цей подарунок та вклонились йому до землі.
«Як ваш старий батько, про якого
ви говорили? Він ще живий?»
Вони відповіли:
«Так, наш батько, твій слуга,
ще живий. У нього все добре».
І вони впали на коліна та
вклонились йому до землі.
Коли ж Йосип звів очі й побачив свого брата
Веніями́на, сина своєї матері, то запитав:
«Це ваш наймолодший брат, про якого
ви розповідали? — А тоді додав: —
Нехай Бог виявить тобі ласку, сину мій».
Потім Йосип швиденько вийшов, бо його
переповнювали сильні почуття до брата.
Він хотів десь поплакати, тому зайшов у кімнату,
де його ніхто не бачив, і дав волю сльозам.
Йосип захотів знову випробувати братів,
щоб побачити, якими вони є насправді.
Він наказав слугам наповнити
сумки братів їжею
і непомітно покласти свою срібну
чашу в сумку Веніямина.
Брати не встигли далеко відійти,
як Йосип послав за ними своїх слуг.
Наздогнавши їх, слуги запитали:
«Чому ви вкрали срібну чашу нашого пана?»
Йосипові брати запевнили,
що це неправда, і сказали:
«Якщо знайдете чашу в когось
із нас, нехай він помре».
Слуги швидко обшукали речі і
знайшли чашу в сумці Веніямина.
З розпачу брати роздерли на собі одяг.
Приголомшені, вони всі
повернулись до Йосипа.
Юда впав йому до ніг і сказав:
«Правдивий Бог виявив провину твоїх рабів.
Відтепер ми раби нашого пана».
На що Йосип незворушно відповів:
«Ви можете повертатися додому,
а Веніямин стане моїм рабом!»
Юда у відчаї промовив:
«Якщо Веніямин не повернеться,
наш батько просто помре, і цей
гріх буде на мені до кінця життя».
Юда був готовий стати
рабом замість Веніямина,
аби тільки вберегти батька
від ще однієї болючої втрати.
І тут Йосип дав волю своїм почуттям.
Прочитаймо Буття 45:1—15.
Почувши це, Йосип більше не міг приховувати
перед слугами свої почуття і вигукнув:
«Нехай усі вийдуть!»
І, коли залишились тільки його брати,
Йосип виявив, хто він насправді.
Він так голосно заплакав,
що його почули єгиптяни,
і звістка про це дійшла
до фараонового дому.
Зрештою Йосип сказав братам:
«Це я, Йосип. Скажіть, мій батько ще живий?»
Брати були настільки вражені,
що не могли вимовити і слова.
Тож Йосип попросив їх:
«Будь ласка, підійдіть до мене».
І брати підійшли.
Тоді він сказав: «Я ваш брат Йосип,
якого ви продали в Єгипет.
Але не тривожтесь і не звинувачуйте
один одного за те, що продали мене.
Це Бог послав мене перед вами,
щоб врятувати ваше життя.
Тепер тільки другий рік голоду
в краю, а попереду ще п’ять років,
коли не будуть ні орати
поле, ні збирати врожай.
Бог послав мене перед вами, щоб
зберегти для вас останок на землі
і щоб дати вам величний порятунок.
Отже, не ви послали мене сюди, а правдивий Бог,
який зробив мене головним радником для фараона
і поставив панувати над усім його
домом та над усім єгипетським краєм.
Тепер швидко повертайтеся до мого
батька і передайте йому такі слова:
“Твій син Йосип сказав: «Бог поставив
мене панувати над усім Єгиптом.
Приходь до мене якнайшвидше.
Ти поселишся в краю Гоше́н і житимеш
біля мене — ти, твої сини, твої внуки,
твоя дрібна і велика худоба та все, що твоє.
Я потурбуюся, щоб ти мав їжу, бо
попереду ще п’ять років голоду.
Інакше збіднієш ти, твій дім та все, що твоє»”.
І ви, і мій брат Веніями́н на власні
очі бачите, що це справді я.
Розкажіть батькові про ту славу, яку я
маю в Єгипті, та про все, що ви бачили.
Йдіть і якнайшвидше приведіть його сюди».
Тоді Йосип обійняв свого брата
Веніями́на і розплакався.
Плакав і Веніями́н, обійнявши
руками його шию.
Після того Йосип почав цілувати й
інших братів, обіймати їх та плакати.
Тож Яків з родиною, яка налічувала
близько 70 людей, переселився до Єгипту.
Фараон дав їм землю Гошен.
Пройшло 215 років і нащадки Якова, яких
стало понад 3 мільйони, покинули Єгипет,
безпечно перейшли Червоне море і
нарешті оселилися в Обіцяному краю.
Єгова послуговувався Йосипом, щоб
зберегти рід, з якого вийшов Месія.
Чого ми вчимося з розповіді про Йосипа?
Йосип виявляв віддану любов
до Єгови за будь-яких обставин.
Роками він зносив одне випробування
за іншим, але це його не озлобило.
Подібно й ми, не завжди можемо
полегшити випробування,
які спадають на нас у цьому злому світі.
Але від нас залежить, як ми до них ставимось.
Ми не хочемо гніватись на Єгову.
Ми любимо його і доводимо це тим, що
цураємось поведінки, яка його засмучує.
Коли з часом обставини Йосипа змінилися,
він виявив віддану любов своїм рідним,
незважаючи на несправедливість,
якої зазнав від братів.
Завдяки такій любові виконалося пророцтво!
Ще за часів Йосипового прадідуся Авраама
Єгова пообіцяв, що рівно через
430 років визволить свій народ.
Чи сповнилось би це пророцтво, якби Йосип
не виявив віддану любов своїм рідним?
Для Єгови дуже важливо, чи ми
віддано любимо наших братів і сестер.
Тож коли вас образить одновірець, відкидайте
бажання погано про нього висловлюватись
чи відплатити йому тим самим.
Робіть усе можливе, щоб відновити мир.
Пам’ятайте, його любить Єгова,
тому він заслуговує і нашої любові.
Найвеличніший приклад любові
у цій розповіді — це Єгова.
Йосипа покинули рідні, жінка його пана звела
на нього наклеп, і він опинився у в’язниці,
«але Єгова і далі був з Йосипом,
виявляв йому віддану любов».
Чому?
Бо Єгова завжди поводиться
віддано з тими, хто відданий йому.
Виявляючи відданість Йосипу, Єгова також
виявив любов до ізраїльського народу.
Через Йосипа Єгова зберіг
рід, з якого вийшов Месія,
і подбав про те, щоб його обіцянка визволити
Ізраїль виконалась у точно визначений час.
Єгова не змінився!
Люди можуть нас розчарувати,
ми можемо стати жертвою насмішок,
наклепів чи несправедливості.
Але якщо ми віддані Єгові,
він ніколи нас не покине.
Він завжди був з Йосипом і завжди буде
з нами, своїми відданими служителями.
Щиро любімо Єгову, і тоді він постійно
виявлятиме до нас віддану любов!


-