JW subtitle extractor

Я виростав у маленькому містечку,
де провів чудове дитинство.
Змалечку батьки прищепили мені
любов до Бога і повагу до Біблії.
Ми регулярно ходили до церкви.
Я навчався у приватній школі,
де ми щодня мали уроки Біблії.
Незважаючи на це, у мене було
відчуття, ніби чогось не вистачало.
Коли мені було 15, моє життя
змінилося в одну мить.
Я грався високо на дереві.
Раптом одна з гілок зламалася
і я упав на землю.
В результаті мене паралізувало.
В одну мить я перетворився
з активного енергійного
хлопчика в паралізованого з ніг до шиї.
Я нічого не відчував.
Десь через три роки я вже
мав достатньо сили в руках,
щоб бути відносно самостійним.
В той час я почав вчитися
в університеті та жив у гуртожитку.
Моє життя знову кардинально змінилося.
Тут були наркотики, алкоголь
та неморальний спосіб життя,
і я також не відмовляв собі у цьому.
Все ж щоночі я читав Біблію.
Я продовжував вірити в Бога.
Однак коли я молився перед сном,
мене не покидала
думка про те, що зрештою
я попаду в вогняне пекло,
про яке мене вчили з раннього дитинства.
В цей час я зустрів дівчину на
ім’я Джулі, і ми невдовзі одружилися.
Вона, як і я, була хіпі.
Ми розуміли, що для збереження
нашого шлюбу нам потрібно
покинути погане товариство.
Ми продовжували шукати Бога
та його керівництва в нашому житті.
Одного дня я був у парку сам.
Там було дуже гарно.
Навпроти мене було озеро,
за яким здіймалися гори.
В цей момент я помолився до Бога.
Я сказав, що ми хочемо
служити йому, але не знаємо як.
10 хвилин по тому біля мене
прогулювався молодий чоловік.
Він почав розповідати
мені про рай на землі.
Все, про що він говорив, мало зміст.
Я читав про це раніше.
Найбільше мене вразило
пояснення щодо пекла.
Воно було настільки
зрозумілим і логічним!
Це мені сподобалось.
Він запросив нас в Зал Царства,
і ми пішли туди наступного дня.
Ми з дружиною ніколи не забудемо
того зібрання 37 років тому.
Я мав довге волосся та порвані джинси.
Я навіть не пригадую,
чи мав взуття на ногах.
Коли ми там сиділи, я думав,
що брат, який проводив зібрання,
напевно, з відразою дивиться на нас.
Але, на наше здивування, після зібрання
він підійшов, привітав нас
і запросив до себе додому.
Ми не пам’ятаємо, про що говорилося
на тому зібранні, але ніколи
не забудемо того, як нас прийняли.
Ми відразу почали відвідувати
усі зібрання в Залі Царства, а також
почали вивчати Біблію з братом,
якого я зустрів у парку.
Зміни в житті не проходили
швидко, але брати
виявляли до нас неймовірну
любов і терпіння.
Тепер ми мали мету в житті.
Відчуття порожнечі, з яким
я жив увесь час, зникло.
Ми перестали вести життя,
зосереджене лише на собі.
Тепер у нас був Єгова,
ми мали братів та служіння.
Ми присвятилися Єгові і охрестилися.

Ми ніколи не забудемо, як нас прийняли