00:00:00
Ми з Алешандре
одружилися в червні 2007 року.00:00:06
00:00:06
Тоді його здоров’я
було не таким вже й поганим,00:00:10
00:00:10
але з часом воно почало погіршуватись.00:00:13
00:00:14
Тепер він не може самостійно їсти,
голитися, застібати ґудзики,00:00:19
00:00:19
його треба возити на фізіотерапію.00:00:22
00:00:25
Іноді я почувалась такою самотньою.00:00:28
00:00:31
Але насправді я не самотня.00:00:34
00:00:34
І ніколи не була.00:00:35
00:00:35
І я вдячна за це
багатьом братам і сестрам.00:00:39
00:00:39
Брати приходять до нас
підремонтувати щось у домі,00:00:43
00:00:43
а іноді треба полагодити інвалідний візок.00:00:47
00:00:47
Без їхньої допомоги ми би не обійшлися.00:00:50
00:00:52
А ще мені додає сили надія, яку дає Єгова.00:00:57
00:00:58
Вона допомагає мені правильно дивитися
на теперішні труднощі.00:01:02
00:01:05
Тому, коли я думаю про майбутнє,
я бачу нас у новому світі.00:01:10
00:01:10
Я бачу, як Алешандре встає
з інвалідного візка.00:01:13
00:01:13
Апостол Павло написав,00:01:15
00:01:15
що теперішні труднощі
короткочасні й легкі,00:01:19
00:01:19
а благословення від Єгови
триватимуть вічно.00:01:22
00:01:22
І саме на цьому треба зосереджуватись.00:01:26
00:01:32
Я народилась і виросла в Маріуполі.00:01:35
00:01:35
Я дуже любила своє місто.00:01:39
00:01:39
Маріуполь був дуже гарним,
зеленим містом.00:01:43
00:01:45
Життя, можна сказати,
перевернулося з ніг на голову.00:01:49
00:01:49
Місцева влада говорила,00:01:50
00:01:50
що робить одна сторона,
а що робить інша.00:01:54
00:01:54
Та коли бачиш,
що відбувається у твоєму місті,00:01:58
00:01:58
бачиш усі ці руйнування,
приходять думки: «А що робити далі?»00:02:03
00:02:03
Тоді молишся —
і розумієш, що робити далі.00:02:06
00:02:07
Я хотіла виїхати.00:02:09
00:02:09
Але куди їхати — не знала.00:02:12
00:02:18
На кожному етапі
брати нам допомагали.00:02:20
00:02:20
Ми були їм дуже вдячні.00:02:22
00:02:22
У нас було все необхідне:
їжа, вода, електрика.00:02:27
00:02:27
Навіть не передати словами!00:02:30
00:02:30
Стільки любові!00:02:32
00:02:33
Без молитви ніяк.00:02:35
00:02:35
Молитва дає внутрішній мир.00:02:38
00:02:38
Святий дух допомагає, зміцняє надію.00:02:42
00:02:44
Якщо довіряєш Єгові,
він ніколи тебе не залишить.00:02:49
00:02:49
Коли Єгова з тобою,
не треба боятися майбутнього.00:02:53
00:02:53
Не треба боятися.00:02:55
Впевнено дивіться у майбутнє!
-
Впевнено дивіться у майбутнє!
Ми з Алешандре
одружилися в червні 2007 року.
Тоді його здоров’я
було не таким вже й поганим,
але з часом воно почало погіршуватись.
Тепер він не може самостійно їсти,
голитися, застібати ґудзики,
його треба возити на фізіотерапію.
Іноді я почувалась такою самотньою.
Але насправді я не самотня.
І ніколи не була.
І я вдячна за це
багатьом братам і сестрам.
Брати приходять до нас
підремонтувати щось у домі,
а іноді треба полагодити інвалідний візок.
Без їхньої допомоги ми би не обійшлися.
А ще мені додає сили надія, яку дає Єгова.
Вона допомагає мені правильно дивитися
на теперішні труднощі.
Тому, коли я думаю про майбутнє,
я бачу нас у новому світі.
Я бачу, як Алешандре встає
з інвалідного візка.
Апостол Павло написав,
що теперішні труднощі
короткочасні й легкі,
а благословення від Єгови
триватимуть вічно.
І саме на цьому треба зосереджуватись.
Я народилась і виросла в Маріуполі.
Я дуже любила своє місто.
Маріуполь був дуже гарним,
зеленим містом.
Життя, можна сказати,
перевернулося з ніг на голову.
Місцева влада говорила,
що робить одна сторона,
а що робить інша.
Та коли бачиш,
що відбувається у твоєму місті,
бачиш усі ці руйнування,
приходять думки: «А що робити далі?»
Тоді молишся —
і розумієш, що робити далі.
Я хотіла виїхати.
Але куди їхати — не знала.
На кожному етапі
брати нам допомагали.
Ми були їм дуже вдячні.
У нас було все необхідне:
їжа, вода, електрика.
Навіть не передати словами!
Стільки любові!
Без молитви ніяк.
Молитва дає внутрішній мир.
Святий дух допомагає, зміцняє надію.
Якщо довіряєш Єгові,
він ніколи тебе не залишить.
Коли Єгова з тобою,
не треба боятися майбутнього.
Не треба боятися.
-