JW subtitle extractor

«О Єгово, Боже наш,
прошу, врятуй нас з його руки,
щоб усі царства землі знали:
тільки ти, Єгово, є Богом».
Давид був
не набагато старшим від вас, хлопці,
коли вийшов на Голіафа.
Уявіть собі:
битися з таких велетнем!
Яким великим він був, царю Єзекіє?
Такий високий.
Плечі широченні.
Він мав гострий меч, ось такий довгий!
Давид, мабуть, боявся.
Трохи.
А пам’ятаєте, що він сказав Саулу?
Він сказав: «Я вбив ведмедя і лева.
Бог поможе мені вбити Голіафа».
А що було потім?
Я знаю!
Давид поклав до своєї сумки
п’ять камінців
і сказав:
«Я іду на тебе в ім’я Єгови».
Тоді він взяв один камінь,
метнув з пращі
та влучив у Голіафа.
І вбив його!
А потім відрубав голову.
Хочу бути сміливим,
як Давид.
Ти будеш,
якщо довірятимеш Єгові
так, як Давид.
І пам’ятай:
якщо з нами Єгова,
то нема нічого неможливого.
Царю Єзекіє, глянь!
Що це?
Я знайшла її там, в садку.
Вона не може літати.
Що робити?
Це молода горлиця.
Мабуть, випала з гнізда.
Їй потрібне тепло.
Пообіцяй мені дещо...
Пане, дозволь сказати.
Кажи, Яхціїле.
Щойно прибіг чоловік із Самарії.
Як ми й думали?
Приведи його в зал для нарад
і поклич моїх радників та Ісаю.
Але тихо,
щоб люди не панікували.
Царю Єзекіє,
що я маю тобі пообіцяти?
А, так.
Це важливо.
Обіцяй, що не будеш тримати
пташку в клітці.
Коли вона зможе літати,
випустиш.
Обіцяю.
Добре, мушу йти.
Бувай!
Бувай!
Бувай!
Мій пане, царю!
Встань. Я твій брат.
Це Яхціїл, з мого війська.
А це мої радники,
Еліяким і Шевна.
А це Ісая.
Як тебе звати?
Йоіл, мій пане.
Скажи, Йоіле,
що там у Самарії?
Ассирійці...
їм вдалося пробити мур.
Вони відрубали людям
руки, голови.
Зібрали всіх провідників міста
і живцем здерли з них шкіру.
Як ти втік?
Я вдягнув обладунки
ассирійського воїна.
Ще хтось врятувався?
Не встиг багато побачити.
Ассирійці
збирали людей, мабуть,
щоб повести їх у неволю.
Вони зв’язували їм руки
шкіряними ременями.
Моя дружина!
Люба дружина!
Мої сини,
донечка!
Пане,
з півночі приходить багато людей.
Скільки?
Вже більше сотні.
Співчуваю, мій брате.
Еліякиме,
подбай, щоб він поїв та відпочив.
І про інших теж подбай.
Зроблю, пане.
Дякую,
дякую.
Три роки
ассирійці тримали Самарію в облозі.
Три роки за мурами.
Те, що з Самарією,
може статися з нами.
Чому Єгова це допустив?
Так сталось,
бо Самарія збунтувалася
проти Ассирії
та перестала платити данину,
як і ми.
Ні, це сталось,
бо вони згрішили проти Єгови.
Цар добре каже.
Від часу царя Омрі
люди Самарії
служили фальшивим богам.
Може й так, але...
Вони поклонялись ідолам.
Єгова казав,
що на них спаде лихо,
але вони знову й знову
його відкидали.
Хочеш сказати,
це кара від Єгови?
Я лиш кажу,
що, коли б вони були віддані Богу,
того б не сталося.
З нами не буде того, що з Самарією.
Добре, що ми розірвали з Ассирією.
Ми довіряєм Єгові.
Так, ми маєм довіряти Єгові.
І будемо.
Але ми ризикуєм.
Ассирійці прийдуть сюди.
Треба щось робити.
Сам Соломон казав:
«Далекоглядна людина бачить небезпеку»
і щось робить.
Попросим допомоги в Єгипту?..
Ні!
Пригадай історію, Шевно.
Цар Аса покладався на Сирію,
а Йосафат уклав союз з Ахавом.
Єгова їм за це докорив.
Але спершу
треба подбати про втікачів з Самарії.
Подивімось,
що можна для них зробити.
О, царю,
прибула данина від царя Асардіна:
10 000 голів худоби, 5000 овець,
2000 верблюдів, 1000 коней,
3 сотні возів заліза з родовищ,
10 талантів...
Три сотні?
Три сотні возів заліза?
Ми вимагали п’ять.
Він просить змилосердитись
і простити його.
Вибачається за затримку.
Мені потрібні не вибачення, а залізо.
Без заліза
я не зможу спорядити військо,
не зможу здобувати невільників
для моїх полів.
Він просить, щоб я почекав.
Хай просить про своє життя.
Вбийте всіх його дітей.
Скажіть йому, що так буде і з ним,
якщо за 60 днів
я не отримаю ще 200 возів.
Слухаюсь, пане.
Що таке?
Чому нема данини з Юдеї?
А, так. Єрусалимський цар
відмовився платити.
Що? Відмовився?
Так. Його ім’я Єзекія.
Його батько Ахаз
був нам вірним, а він ні.
Єзекія підкорив філістимські міста,
які були з нами в союзі,
в тому числі Екрон.
А твій вірний слуга, цар Паді,
ув’язнений в Єрусалимі.
Єзекія!
Ти відважився кинути мені виклик?
Знаєш, що я з тобою зроблю?
Надходять повідомлення,
що вороги продовжують наступати.
Вони вже зайняли території
на північ від нас.
Думаємо, що ассирійці захоплять міста
на півдні та заході.
Пане, деякі міста здаються без бою.
Вороги беруть багато полонених.
Люди бояться тортур і страт.
Кілька міст просто відчинили брами.
Вороги, мабуть,
підійдуть до Єрусалима з півдня.
Але щоб напасти на Єрусалим,
їм спершу доведеться взяти Лахіш.
Вони побояться мати його в тилу.
Єгипет може воювати з ними?
Можливо.
Єгипет має потужне військо.
Чи не час укласти з ними союз?
З єгиптянами
і Лахішем
ми дамо відсіч ассирійцям.
Я не візьму в союзники Єгипет.
Але нам треба готуватись.
Ріція, ти начальник війська,
що порадиш?
Ми не зможемо перемогти ассирійців
у прямому бою.
Треба готуватись до облоги,
зміцнити мури Єрусалима.
Також пропоную
звести другий мур
для ліпшого захисту.
Що ще?
Потрібно більше щитів і зброї.
Погоджуюсь.
А ще — проблема води.
Я про це думав.
За містом є джерела,
які напоюють поля.
Наші майстри кажуть,
що можна вирити тунель
і спрямувати воду
в купальню Сілоам, що в місті.
Якщо ассирійці прийдуть,
то хай у них не буде води.
Треба діяти негайно.
Вже берися за роботу.
Мої брати,
не біймось
«ассирійського царя та [його] полчища...
бо тих, хто з нами,
більше, ніж тих, хто з ним.
...Він покладається на людську силу,
а з нами Єгова...
який буде допомагати нам
і воювати за нас».
Мій пане.
Цар Екрону
хоче з тобою говорити.
Хотів зі мною говорити, Паді?
Чого тобі?
Хочу, що ти мене випустив.
Щоб я вернувся до Екрону,
до свого царства.
Чому я маю це зробити?
Ассирійці щораз ближче.
Я замовлю за тебе слово
перед царем Сінаххерібом.
Я його знаю.
Може, він змилосердиться
над тобою.
Я не цілуватиму ноги тому,
хто робить рабами
та вбиває мій народ.
Я не як ти, жалюгідний хробаку.
Я хоч і хробак, але розумний.
А ти, Єзекіє, дурний.
Ти не уявляєш, який жах
спроваджуєш на свій народ.
Ассирійці,
як сарана, що пожирає все
на своєму шляху.
Вони проламають мури,
замордують твоїх сильних воїнів,
зґвалтують жінок,
повбивають дітей.
А що зроблять з тобою, Єзекіє?
З мене досить!
Навіть страшно подумати!
Побачиш, Єзекіє.
Жахіття вже близько.
Побачиш! Побачиш!
Ти побачиш!
Ти! Що ти робиш?
Ти всіх нас погубиш!
Ассирійці прийдуть!
Наші діти...
Наші діти загинуть!
Ти вбивця!
Вбивця!
Ісая, тебе я знаю
зі свого дитинства.
Ти завжди помагав мені,
давав поради.
Я пригнічений.
Це важкі часи.
Присядь, мій сину.
Кажи, що тебе тривожить?
Ассирійці захоплюють місто за містом,
ти це знаєш.
Я звів лихо на наш народ.
Шевна попереджав,
що, коли збунтуюсь проти Ассирії,
будуть гіркі наслідки. Так і є.
Стільки страждань.
І все через мене.
Може, не треба було бунтуватися?
Це правильно — покладатись на Бога.
Твій батько був маріонеткою
в руках Ассирії.
Але ти завжди покладався на Єгову.
Усі дні свого царювання
ти відновлював чисте поклоніння
в нашому краї.
Ти відремонтував храм,
зруйнував узвишшя і жертовники,
зрубав священні палі.
Я робив те, що мав робити.
Тепер ти постійно з людьми міста,
заохочуєш їх залишатись
вірними.
Як і ти.
Але люди в інших містах
страждають. Чому?
Ти сам знаєш чому.
Дозволь, я тобі щось покажу.
Ти дав мені це, коли був дитиною
і ще вчився писати.
Ти зберіг це аж досі?
«Я покладаюсь на тебе, Єгово...
Ти — мій Бог».
Це псалом Давида.
Так. Ти завжди
покладався на Єгову,
а він тебе благословив.
Я щодня читаю Закон.
І ти знаєш,
що Закон застерігає
про наслідки невірності.
Серед народу ще багато невірних.
Ти почав відновлювати
чисте поклоніння,
але люди не всім серцем
повернулися до Бога.
Я постійно думаю про те,
що сказано в Законі:
Єгова покарає дітей
за гріхи їхніх батьків.
Мій батько
наповнив місто ідолами.
Приніс в жертву
ханаанським богам моїх братів.
Пам’ятаю
ті жахливі часи.
Чи Єрусалим буде покараний
за гріхи наших батьків?
Покладайся на Єгову, Єзекіє.
Він не розчарує
тих, хто йому відданий.
Потрібна віра.
Залиш собі.
І не забувай,
що ти написав ще хлопцем.
Твоя вірність, Єзекіє,
буде прикладом не лише сьогодні,
але й для майбутніх поколінь.
Немає сумнівів, що Лахіш впаде.
Ассирійці мають
потужні облогові знаряддя,
розбивають мури таранами.
Їхні воїни пробують
видертись на мури по драбинах.
Наступний Єрусалим.
Ріціє,
Єрусалим витримає облогу?
У нас є вода, запаси їжі.
Мури міцні, захисники.
Ми приготувались добре.
Але Лахіш
теж добре підготувався.
Еліякиме, який дух
серед людей Єрусалима?
Панує великий страх, Єзекіє.
Бо втікати нема куди.
Багато кажуть,
що треба здатись без бою.
Ми ніколи не відчинемо брами ворогам
і не дозволимо опоганити храм. Ніколи!
Єгова нас врятує,
як врятував наших прабатьків
при Червоному морі.
Єгова не врятував Самарії.
Не захистив міст і сіл Юдеї.
Здається, він не врятує Лахіш.
Чи довго ми...
Треба вірити,
що Єгова дасть порятунок.
А що... як союз з Єгиптом
був нашим порятунком?
Але ми від нього відмовились.
А може, зробити так —
Сінаххеріб йде на нас,
бо ми відмовились платити данину.
Запропонуймо йому гроші...
Ні. Якщо дамо гроші,
він вимагатиме послуху.
Царю, якщо заплатимо данину,
то не треба буде здаватись чи воювати.
Може, це і буде нашим порятунком?
Добре.
Яхціїле,
підеш на чолі посланців
до ассирійського війська.
Ідіть під Лахіш і запитаєте,
скільки заплатити,
аби вони не пішли на нас.
Нічого їм не обіцяйте.
Цар Сінаххеріб погодився
на твоє прохання.
Він вимагає привести сюди
300 талантів срібла
і 30 талантів золота.
Може, цар погодиться
на трохи меншу суму?
Ти не маєш права торгуватись!
Наш цар доручив нам заплатити
багату данину,
але ти просиш забагато.
Дякуй, що наш цар
не захотів ваших голів.
Якщо не привезете тих грошей,
ми заберемо їх силою, а ви загинете.
І ще —
мусите звільнити царя Паді.
Наш цар хоче,
щоб він вернувся до Екрону.
Коли ви привезли їм гроші,
вони нічого не казали?
Нічого.
Просто забрали вози зі скарбами.
Де Яхціїл?
Ассирійці лишили його в себе.
І не сказали чому.
Не добре.
Я за нього переживаю.
Я теж.
Але я радію,
що вдалося з ними домовитись.
Облога нас минула.
Але якою ціною.
Скарбниця порожня.
Тими грішми ми купили собі життя.
На коліна перед царем!
Мій пане. Це його зброя.
Ти — воїн з Єрусалима,
а це твій меч.
Він зроблений
з бронзи, не з заліза.
В Ніневії
такими мечами бавляться діти.
Мене дивує той ваш цар.
Він думає,
що хтось може врятувати його
від мене?
Що скажеш, равшаку Адар?
Він покладається на Єгипет.
Це правда, єрусалимський воїне?
Ні, не правда.
Ні?
Наш цар по...
ми покладаємось на Єгову.
А-а, Єгова.
Ви вірите, що він вас врятує?
Якщо ви на нього покладаєтесь,
то чому привезли мені
срібло і золото, щоб я вас полишив?
А що сказати про... Єгову?
Чи не Єгова
був Богом Самарії, яку мій батько
перетворив на руїни.
Відповідай!
Так.
І чи не Єгова
є Богом
юдейських міст, які я захопив?
Так.
І чи не Єгова
є Богом Лахіша,
мури якого
ось-ось упадуть перед нами?
Так.
Голосніше.
Так.
Єгова, ваш Бог, безсилий!
Він стане на коліна
перед моїм богом Ашшуром,
так само, як ти
тепер переді мною.
Скажи,
ти мене боїшся?
Ні, я не боюся смерті.
Який відважний!
Воїни Лахіша також
не бояться смерті.
Вони готові померти.
І навіть просять про це.
Тебе відведуть до них,
щоб ти бачив, що ми робимо з тими,
хто викликає нашу лють.
Потім я відішлю тебе до Єрусалима,
і там ти розкажеш про все, що бачив.
Нехай народ знає,
що буде з усіма, хто чинить нам опір.
Коли ми прийдем,
вони самі відчинять нам брами міста.
Між нами домовленість.
Я що, віслюк,
якого купують за гроші?
Я не прощаю бунту!
Заберіть його звідси!
«Я покладаюсь на тебе, Єгово...
Ти — мій Бог».
Це псалом Давида.
Давид, мабуть, боявся.
Трохи.
А пам’ятаєте, що він сказав Саулу?
«Бог поможе мені вбити Голіафа».
Давид поклав
до своєї сумки п’ять камінців
і сказав:
«Я іду на тебе в ім’я Єгови».
Хочу бути сміливим, як Давид.
Ти будеш,
якщо довірятимеш Єгові так, як Давид.
І пам’ятай: якщо з нами Єгова,
то нема нічого неможливого.
Яхціїле,
що з тобою?
Ти поранений?
Ні. Ассирійці не дотримали слова.
Йдуть на нас.
Мій пане, царю!
До брами наближається
великий загін ассирійців.
Вимагають, щоб ти до них вийшов.
Подбайте про нього.
Яхціїле,
ти все правильно зробив.
Поговоримо пізніше.
Йду до ассирійців.
Ні, прошу, царю, не йди.
Ні! Вони тебе схоплять.
Дозволь мені.
Візьми Шевну та літописця Йоаха.
Нічого їм не відповідайте.
Послухаєте їх і передасте мені.
«Так говорить великий цар,
цар Ассирії:
“На що ти надієшся?
Ти кажеш, що маєш план
і військову силу,
але слова твої порожні.
На кого ти покладаєшся,
що наважився збунтуватись
проти мене?”».
«Чи ж не з волі Єгови я виступив
проти цього місця, щоб знищити його?
Адже Єгова сказав мені:
“Піди на цей край
і спустош його”».
«Говори, будь ласка, до нас,
твоїх слуг, арамейською мовою,
ми зрозуміємо,
а мовою юдеїв не говори,
бо тебе чують люди на мурі».
«Хіба мій пан послав мене
передати ці слова
тільки вам і вашому панові?
Хіба він не послав мене
також до людей на мурі,
які разом з вами
будуть їсти свій кал
і пити свою сечу?».
«Не слухайте
Єзекію,
бо так говорить цар Ассирії:
“Укладіть мир зі мною і здайтеся.
Тоді
кожен з вас буде їсти плоди
своєї виноградної лози
та свого фігового дерева”».
«Хіба хоч один бог інших народів
врятував свій край
з руки царя Ассирії?
Котрий з усіх богів тих земель
врятував свій край з моєї руки?
Тож хіба Єгова
врятує з моєї руки Єрусалим?».
Ми передамо твої слова
нашому царю.
Він ще щось казав?
Ні, тільке це.
А що люди Єрусалима?
Вони налякані.
Вони думали, ми всі думали,
що ассирійці сюди не прийдуть.
Дехто каже,
що треба здатися,
але більшість чекає
твого рішення, Єзекіє.
Ріціє,
а ти що скажеш?
Ми добре підготувались до облоги.
Але в ассирійців
потужні облогові знаряддя.
Єрусалим може якийсь час протриматись,
та без допомоги Єгови
наші справи погані.
Як довго може тривати облога?
Самарію тримали в облозі три роки.
Певно,
в них існує система постачання
провізії та води для війська.
Брати,
пам’ятаймо:
Єгова здатен врятувати свій народ,
як він це робив колись.
Боже Слово...
Але ж царю...
невже ти досі не розумієш?
Ми в пастці!
Ми як пташки у клітці.
Або ми самі
відчинемо двері в клітці,
або чекаєм,
поки Сінаххеріб виламає їх!
Що, ти пропонуєш здатися?
Я не можу віддати святе місто Єгови тим,
хто насміхається з живого Бога.
Тим, хто опоганить храм Єгови,
а ковчег угоди забере як трофей.
Ні! Ми не здамося.
Всі міста Юди вже впали.
Тисячі пішли в неволю —
чоловіки, жінки, діти.
Ассирійці біля наших брам,
а ти досі віриш, що все буде добре.
Зрозумій нарешті.
Ти зруйнуєш усе,
що так прагнеш зберегти,—
храм, Єрусалим
і наше життя.
Шевно,
я добре бачу, що нам загрожує.
Я боюсь теж.
Якщо Єгова дозволить,
щоб Єрусалим впав,
то так і буде.
Але ми не маєм права
віддавати власності Єгови.
Єгово, наш Боже, ми в біді.
Почуй те, як вороги тебе зневажають.
Дай нам визволення, просимо.
Ми знаємо, що лише ти Всевишній.
Ради твого святого імені...
Благаю, допоможи,
дай відваги чинити твою волю.
Підіть до Ісаї.
Візьміть деяких старійшин
і священиків.
Одягніть мішковину
і спитайте в Ісаї про слово Єгови.
Ісая, брате.
«Так говорить Єзекія:
“Це день нещастя...
Може, твій Бог Єгова почує
усі слова равшака,
якого цар Ассирії, його пан,
послав, щоб насміхатися
над живим Богом.
...Єгова почує
і покарає його за ті слова.
Тож помолись за тих,
хто ще залишився”».
«Так каже Єгова:
“Не бійся тих слів,
якими слуги ассирійського царя
зневажали мене.
Я вкладу в його розум думку,
і він почує звістку
та піде назад у свій край.
Я зроблю так,
що він загине від меча у своїй же землі”».
Дякую, Ісає. Дякую.
Ассирійці при брамі!
Маємо послання до Єзекії
від Сінаххеріба, царя світу.
Я Єзекія. Що каже ваш пан?
Ось що Сінаххеріб,
улюбленець богів, каже тобі:
«Хай твій Бог, на якого ти покладаєшся,
не обманює тебе, обіцяючи:
“Єрусалим не буде відданий
в руки ассирійського царя”.
Хіба ти не чув,
що царі Ассирії зробили
з усіма тими землями?
...Як вони спустошили їх?
А ти думаєш врятуватися?
Ти чув про народи,
які були знищені моїми прабатьками?
Хіба їхні боги
врятували їх?
Хіба врятувались
Гозан, Харан, Рецеф і народ Едему?..
Де цар Хамата,
цар Арпада і цар Сефарваїма?
Де цар Гени та цар Івви?».
«Єгово, Боже Ізраїля,
що сидиш на престолі над херувимами!
Лише ти правдивий Бог усіх царств землі».
«Почуй слова Сінаххеріба,
якими він звелів насміхатися з тебе,
живого Бога».
«Царі Ассирії справді розорили народи,
а їхні землі спустошили».
«О Єгово, Боже наш,
прошу, врятуй нас з його руки,
щоб усі царства землі знали:
тільки ти, Єгово,
є Богом».
Ти прийшов від Ісаї?
Так, мій пане.
Його слово:
«Так каже Єгова
про ассирійського царя».
«Зневажає тебе дівчина,
сіонська дочка,
глузує вона з тебе.
Над тобою дочка Єрусалима
хитає головою.
Над ким ти насміхаєшся
і кого зневажаєш?
...Святого Ізраїлевого?!
...Я чув про твою лють проти мене,
і твоє ричання дійшло до моїх вух.
Тож у ніс тобі я встромлю гак
і у твій рот вкладу вудила,
а тоді відведу тебе назад
тим шляхом,
яким ти прийшов».
Равшак Адар!
Адар!
Чому ти ще спиш?
Мій пане! Мій пане!
Я пішла
до тартана, як ти наказав.
А він мертвий!
Мертвий! Мертвий.
На них нема... жодної подряпини!
Всі мертві.
Я стояв на варті, царю, всю ніч.
Клянусь!
Я нічого не чув, нічого не бачив!
Клянусь, мій царю!
Що нам робити?
Мій пане! Хто це зробив?
Єгова!
Єгова!
Мій пане! Мій пане!
Мій пане!

«Я покладаюсь на тебе, Єгово»